Ухвала від 13.11.2025 по справі 990/215/25

УХВАЛА

13 листопада 2025 року

м. Київ

справа №990/215/25

адміністративне провадження №П/990/215/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шишова О. О.,

суддів: Бившевої Л. І., Білоуса О. В., Блажівської Н. Є., Желтобрюх І. Л.,

за участю:

секретаря судового засідання Івченка М.В.,

представника відповідача Друцької О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву судді Блажівської Н. Є. про самовідвід у справі № 990/215/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

установив :

До Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, у якій заявлено вимоги:

- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 17 квітня 2025 року №87/зп-25 «Про затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного 03-07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12-14 та 17-21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами)» стосовно ОСОБА_1 за п.1414 додатку до рішення № 1 код кандидата - 0077858 та за п.489 додатку до рішення №1 код кандидата - 0028367;

- визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, 4 рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 17 квітня 2025 року №89/зп-25 «Про визначення загальних результатів першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Складання кваліфікаційного іспиту» та допуск до другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кандидатів на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)» стосовно ОСОБА_1 та поновити участь ОСОБА_1 в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами);

- зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України провести повторне оцінювання виконаного ОСОБА_1 практичного завдання (тип 2 перше судове рішення - індивідуальний код 0077858; тип 2 друге судове рішення - індивідуальний код 0028367), екзаменаційною комісією в іншому складі, зі здійсненням фіксації балів в екзаменаційній відомості за кожен елемент практичного завдання відповідно до Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаних кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, затверджених рішенням Комісії від 17 липня 2024 року № 228/зп-24 й встановленням результатів виконання практичних завдань на рівні показника не меншого за значенням « 56,25», та з урахуванням висновків суду у справі за цим позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2025 року визначено склад колегії суддів: Шишов О. О. - головуючий суддя, судді: Бившева Л. І., Білоус О. В., Блажівська Н. Є., Желтобрюх І. Л.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2025 року відкрито провадження у цій справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

13 листопада 2025 року під час судового засідання суддя Блажівська Н. Є. заявила самовідвід.

Заява судді про самовідвід обґрунтована наявністю підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме тим, що у стороннього спостерігача можуть виникнути сумніви в неупередженості судді.

Так, у заяві відзначено, що ОСОБА_2 - рідний брат чоловіка судді Блажівської Н.Є., бере участь у конкурсі, оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 №94/зп-23 (зі змінами), як кандидат на посаду судді апеляційного суду із розгляду господарських справ.

Також 15 вересня 2025 року на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Вища рада правосуддя, у якій просив визнати протиправними й скасувати рішення ВККС України й зобов`язання внести Вищій раді правосуддя рекомендацію про призначення ОСОБА_2 на посаду судді Північного апеляційного господарського суду.

Верховний Суд відкрив провадження за позовами ОСОБА_2 ухвалами від 27 серпня 2025 року та від 22 вересня 2025 року.

Конкурс на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошений рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, є єдиною процедурою, що охоплює всі спеціалізації та проводиться за спільними умовами. В межах реалізації повноважень щодо конкурсу ВККС звертає увагу на те, що вона керується єдиними нормативно-правовими актами та рішеннями, які визначають порядок організації конкурсу, етапи кваліфікаційного оцінювання та кваліфікаційного іспиту, вимоги до кандидатів, зміст і форму іспитів, а також методику оцінювання. А отже, затверджені документи поширюються на всіх кандидатів, незалежно від спеціалізації.

Суддя Блажівська Н.Є. зауважує, що вказані обставини не впливають на її неупередженість при розгляді цієї справи і не свідчать про особисту зацікавленість в результаті її розгляду. Однак, для уникнення будь-яких, навіть щонайменших, сумнівів у стороннього спостерігача в неупередженості чи будь-яких інших сумнівів в об`єктивному вирішенні спору, а також з метою сприяння забезпечення дотримання найвищих стандартів довіри громадськості до судової влади, вважає за доцільне заявити самовідвід.

Представниця відповідача просила суд відмовити у задоволенні заяви про самовідвід судді Блажівської Н.Є.

Дослідивши матеріали позову, проаналізувавши мотиви та обґрунтування заявленого самовідводу, Суд виходить із такого.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

За правилами частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частина 3 цієї ж статті).

Недопустима також повторна участі судді в розгляді адміністративної справи з підстав, визначених статтею 37 КАС України.

Частиною першою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.

Як установлено у пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалені резолюцією №2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.

За змістом пункту 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15 жовтня 2010 року, відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria,) від 24.02.1993, пункти 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, пункт 42, ECHR 2000-XII).

У пунктах 104-106 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» від 9 квітня 2013 року зазначено таке.

Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).

Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполучного Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), п. 32, Reports 1996-III).

У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).

Разом з тим, щодо об`єктивного критерію Суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52).

Суддя Блажівська Н.Є. не заявляє про обставини, які б свідчили про об`єктивну неможливість розгляду ним цієї справи безсторонньо й неупереджено, чи про особисту зацікавленість в результаті її розгляду. Наведені суддею фактичні обставини не можуть об`єктивно свідчити на користь висновку про наявність достатніх підстав для виникнення у будь-якого стороннього спостерігача об`єктивно обґрунтованого сумніву у безсторонності суду.

Відтак, надавши оцінку інформації, наведеній суддею Блажівською Н.Є. у заяві про самовідвід, колегія суддів дійшла висновку, що з предмета та меж заявлених позовних вимог та зазначених у позовній заяві доводів на цій стадії не простежується будь-яка залежність чи взаємозв`язок, що прямо чи опосередковано вказували б на можливу упередженість Блажівської Н.Є. як судді щодо позивача, її необ`єктивність при розгляді цієї справи чи заінтересованість у результаті розгляду справи.

З огляду на викладене, проаналізувавши доводи заяви, колегія суддів дійшла висновку, що вона є передчасною і на цій стадії підстав для задоволення заявленого самовідводу судді Блажівської Н.Є. немає.

Повний текст ухвали складено 17 листопада 2025 року.

Керуючись статтями 36, 39, 40 КАС України,

постановив:

У задоволенні заяви судді Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є. про самовідвід - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. О. Шишов

Судді Л. І. Бившева

О. В. Білоус

Н. Є. Блажівська

І. Л. Желтобрюх