Рішення від 04.11.2025 по справі 914/2441/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2025 Справа № 914/2441/15(914/2403/25)

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Матнос»про:стягнення 13701747 грн. 40 коп. (з яких: 7000000,00 грн. основний борг; 5672657,80 грн. інфляційні втрати; 1029089,60 грн. 3% річних)у межах справи:№ 914/2441/15про банкрутство:Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія»

Суддя Цікало А. І.

За участю секретаря Андріюк В. М.

Представники:

Позивача:Степаненко І. Є. керуючий санацією; Кріль Н. Г. адвокатВідповідача:не з`явився

У провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа № 914/2441/15 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія». Зазначена справа перебуває на стадії судової процедури санації боржника (Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія») введеної ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.08.2018 р., повноваження керуючого санацією виконує арбітражний керуючий Степаненко Ірина Євгеніївна.

05.08.2025 р. на розгляд Господарського суду Львівської області за вх. № 2666 від Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «Матнос» про стягнення заборгованості за договором поставки № 25-10/19 від 25.10.2019 р. у розмірі 13701747 грн. 40 коп. (з яких: 7000000,00 грн. основний борг; 5672657,80 грн. інфляційні втрати; 1029089,60 грн. 3% річних).

Ухвалою суду від 22.08.2025 р. задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» про відстрочення сплати судового збору; відстрочено сплату судового збору за подання даної позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 914/2441/15(914/2403/25); постановлено справу № 914/2441/15(914/2403/25) розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в межах справи № 914/2441/15 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія»; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 09.10.2025 р.

Ухвалою суду від 09.10.2025 р. розгляд справи відкладено на 04.11.2025 р.

Сторони були належно повідомленні про дату, час та місце цього засідання.

Представники позивача в судове засідання з`явились, позовні вимоги підтримали, просили задоволити позов з підстав, наведених у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач відзиву на позов не надав, проти позову не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки представника не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне:

25.10.2019 р. між Публічним акціонерним товариством «Львівська вугільна компанія» (Постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тін Транс», перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «Матнос» (Покупець, відповідач у справі) укладено Договір поставки № 25-10/19 (надалі - Договір) відповідно до умов якого Постачальник (позивач) зобов`язався переди (поставити) у власність Покупця (відповідача), а Покупець зобов`язався прийняти у власність і сплатити Товар, найменування, ціна за одиницю, кількість, а також строки поставки та інші характеристики якого вказуються в Специфікації, яка складає невід`ємну частину цього Договору (п. 1.1. Договору).

Повне найменування, асортимент, кількість Товару вказується у Специфікаціях, що додаються до цього Договору і є його невід`ємною частиною (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 3.2. Договору, загальна вартість Договору (ціна Договору) дорівнює сумі вартості Товару, поставленого Постачальником Покупцю протягом всього терміну дії цього Договору, і формується з вартості Товару, зазначеної у всіх Специфікаціях до цього Договору, підписаних Сторонами.

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу Товар (вугілля) на загальну суму 7000000,00 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі від 01.11.2019 р. на суму 2116800,00 грн., від 03.11.2019 р. на суму 2083200,00 грн. та від 17.01.2020 р. на суму 2800000,00 грн.

Порушуючи умови Договору, відповідач не здійснив розрахунку за отриманий Товар, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 7000000,00 грн. Зазначена заборгованість підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків по договору № 25-10/19 від 25.10.2019 р. станом на 11.11.2021 р.

Позивач надіслав відповідачу претензію № 2/558 від 17.08.2020 р. в якій просив погасити заборгованість за Договором поставки № 25-10/19 від 25.10.2019 р. у розмірі 7000000,00 грн.

Однак, така претензія залишена відповідачем без задоволення.

За неналежне виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховано відповідачу 5672657,80 грн. інфляційних втрат та 1029089,60 грн. 3% річних.

Станом на час розгляду справи, відповідача проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості перед позивачем не надав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Матеріалами справи підтверджено, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлене Товар згідно умов Договору поставки № 25-10/19 від 25.10.2019 р. становить 7000000,00 грн. Зазначена заборгованість підтверджується Актами приймання-передачі від 01.11.2019 р., від 03.11.2019 р., від 17.01.2020 р. та Актом звірки взаєморозрахунків по договору № 25-10/19 від 25.10.2019 р. станом на 11.11.2021 р.

Відповідач вказану заборгованість не заперечив, доказів погашення такої не надав.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання грошового зобов`язання, відповідно до ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу 5672657,80 грн. інфляційних втрат та 1029089,60 грн. 3% річних.

Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат та 3 % річних за період 28.08.2020 р. 22.07.2025 р. на заборгованість у розмірі 7000000,00 грн.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, здійснені позивачем, суд дійшов висновку, що такі розрахунки є правильними.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Матнос» про стягнення заборгованості за договором поставки № 25-10/19 від 25.10.2019 р. у розмірі 13701747 грн. 40 коп. (з яких: 7000000,00 грн. основний борг; 5672657,80 грн. інфляційні втрати; 1029089,60 грн. 3% річних) обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною першою статті 163 ГПК України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується.

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позовна заява Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Матнос» про стягнення заборгованості за договором поставки № 25-10/19 від 25.10.2019 р. у розмірі 13701747 грн. 40 коп. подана до суду в електронній формі.

Отже, за подання до господарського суду даної позовної заяви підлягає сплаті судовий збір у розмірі 164420 грн. 97 коп. (13701747,40*1,5%*0,8).

Як зазначалось, ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.08.2025р. про відкриття провадження у даній справі задоволено клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору за подання позову та постановлено відстрочити сплату судового збору до прийняття рішення у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір за розгляд позовної заяви у цій справі у розмірі 164420 грн. 97 коп. слід стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України.

На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. ст. ст. 3, 7, 8, 11, 42, 46, 73, 74, 76, 86, 123, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Матнос» про стягнення заборгованості за договором поставки № 25-10/19 від 25.10.2019 р. у розмірі 13701747 грн. 40 коп. (з яких: 7000000,00 грн. основний борг; 5672657,80 грн. інфляційні втрати; 1029089,60 грн. 3% річних) задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Матнос» (вул. Плугова, буд. 6, м. Львів, 79056; ідентифікаційний код 42977695) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» (с. Сілець, Сокальський район, Львівська область, 80086; ідентифікаційний код 35879807) заборгованість у розмірі 13701747 грн. 40 коп. (з яких: 7000000,00 грн. основний борг; 5672657,80 грн. інфляційні втрати; 1029089,60 грн. 3% річних).

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Матнос» (вул. Плугова, буд. 6, м. Львів, 79056; ідентифікаційний код 42977695) в дохід Державного бюджету України 164420 грн. 97 коп. судового збору.

4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18 листопада 2025 року.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Цікало А.І.