Ухвала від 14.11.2025 по справі 607/15646/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2025 Справа №607/15646/24 Провадження №1-кп/607/662/2025

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

у складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

під час закритого судового засідання в залі суду у м. Тернополі з розгляду кримінального провадження № 12023211040002873 від 23.12.2023 про обвинувачення: ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 135 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 135 КК України, та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 135 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

представника потерпілої адвоката ОСОБА_7 ,

потерпілої ОСОБА_8 ,

захисників адвокатів: ОСОБА_9 (бере участь дистанційно), ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

законного представника обвинуваченої ОСОБА_4 ОСОБА_12 ,

обвинувачених: ОСОБА_4 (бере участь дистанційно), ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ,

встановив:

на розгляді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває кримінальне провадження № 12023211040002873 від 23.12.2023 про обвинувачення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Прокурор ОСОБА_6 через канцелярію суду подав клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 терміном на 60 днів без визначення застави, яке у судовому засідання підтримав та мотивував тим, що продовжують існувати ризики того, що остання може: переховуватись від суду, незаконно впливати на інших обвинувачених у кримінальному провадженні. Також прокурор зазначає про неможливість застосування до ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів, таких як застосування застави, домашнього арешту або особистого зобов`язання, оскільки вони не забезпечать її належної поведінки та виконання покладених на неї обов`язків.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_10 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на практику ЄСПЛ. Вважає клопотання прокурора формальним, однотипним, таким, що не містить відомостей, зазначених у ч. 3 ст. 199 КПК України. Вказав, що обвинувачена ОСОБА_4 тривалий час перебуває під вартою, а з плином часу ризики зменшилися. Тому просив визначити заставу в розмірі, наближеному до мінімального.

Обвинувачена ОСОБА_4 та її законний представник ОСОБА_12 у судовому засіданні підтримали позицію захисника.

Також прокурор ОСОБА_6 через канцелярію суду подав клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 терміном на 60 днів без визначення застави, яке у судовому засіданні підтримав та аргументував тим, що продовжують існувати ризики того, що останній може: переховуватись від суду, незаконно впливати на інших обвинувачених у кримінальному провадженні. Також прокурор зазначає про неможливість застосування до ОСОБА_3 більш м`яких запобіжних заходів, таких як застосування застави або домашнього арешту, оскільки вони не забезпечать його належної поведінки та виконання покладених на нього обов`язків.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_9 поклалася на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Окрім того, прокурор ОСОБА_6 через канцелярію суду подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строком на 60 днів дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: з`являтися за першою вимогою до прокурора та суду; не відлучатися за межі Тернопільської області без дозволу прокурора або суду, повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, яке у судовому засіданні підтримав та обґрунтував тим, що продовжує існувати ризик того, що останній може переховуватись від суду.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_11 не заперечив проти задоволення клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

У судовому засіданні представник потерпілої ОСОБА_7 підтримала клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Вважає, що обвинувачений ОСОБА_5 також має триматися під вартою, як і інші обвинувачені.

Потерпіла ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримала позицію свого представника.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання прокурора та матеріали кримінального провадження, суд приходить до такого висновку:

згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України (гл. 18 цього Кодексу) слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу; слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою).

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, про які зазначено у ст. 178 КПК України.

Вирішуючи питання щодо необхідності продовження строку запобіжного заходу, суд враховує положення статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні протягом певного часу (пункти 35, 51 рішення ЄСПЛ № 12369/86 від 26.06.1991 у справі «Летельє проти Франції»).

Розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно, вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення (п. 79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України»).

Також суд бере до уваги, що згідно з практикою ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Окрім того, згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.09.2025 обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 востаннє було продовжено строк тримання під вартою на шістдесят днів, тобто до 23:59 15.11.2025.

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.04.2024 до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави, яку внесено 08.04.2024, та покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, які ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.09.2025 востаннє було продовжено до 23:59 15.11.2025.

Як вбачаєтьсяз матеріалівкримінального провадження, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачуютьсяу вчиненнітяжких злочинів,передбачених ч.2ст.121,ч.3ст.135КК України,санкція найсуворішогоіз яких(ч.2ст.121КК України)передбачає покараннявиключно увигляді позбавленняволі настрок відсеми додесяти років.Тому обвинувачені, усвідомлюючи суворість покарання, що загрожує кожному, у разі доведення їхньої винуватості у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, можуть вчиняти дії задля його уникнення шляхом умисної зміни свого місця проживання та подальшого переховування від суду, а тому не зменшився та продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також прокурор довів, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 можуть незаконно впливати на інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні шляхом погрози до дачі неправдивих показів або відмови від дачі таких. Станом на день вирішення питання про продовження обвинуваченим строку дії запобіжних заходів, згідно з раніше встановленим порядком та обсягом дослідження доказів, недопитаним залишається обвинувачений ОСОБА_5 , а тому з огляду на характер обвинувачення, взаємозв`язок між обвинуваченими та обставини вчинення інкримінованого діяння, суд вважає, що з`явився новий ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також суд враховує передбаченістаттею 178КПК України обставини,а саме: вагомість наявних доказів зі сторони обвинувачення про вчинення обвинуваченими ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, що дослідженні під час судового розгляду кримінального провадження; обставини інкримінованих кримінальних правопорушень, зокрема вчинення злочинів проти життя та здоров`я особи, групою осіб, способом, що має характер особливого мучення, завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані, а також те, що потерпілий є особою з інвалідністю з народження; шкоду, завдану потерпілій стороні, зокрема смерть особи, та відсутність будь-якого відшкодування зі сторони захисту. Також суд бере до уваги молодий вік обвинувачених та незадовільний стан здоров`я обвинуваченої ОСОБА_4 , наявність в них родини та відсутність утриманців, відсутність місця роботи, майновий стан, відсутність судимостей.

Суд не залишає поза увагою і наявність суспільного інтересу, адже об`єктом злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 135 КК України, є життя та здоров`я особи, які є найвищими соціальними цінностями згідно зі ст. 3 Конституції України.

З огляду на викладене та враховуючи позицію сторін щодо порушеного питання, суд доходить висновку про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а відтак клопотання прокурора слід задовольнити.

Під час розгляду клопотань прокурора суд також перевірив можливість застосування до обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, однак, враховуючи існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, необхідність їх запобігання, а також оцінюючи ступінь тяжкості, характер та фактичні обставини інкримінованих кримінальних правопорушень, спосіб їх вчинення та наслідки, наявність суспільного інтересу, неможливість завершити розгляд кримінального провадження до закінчення строку тримання під вартою обвинувачених, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід продовжити строк тримання під вартою на 60 днів, оскільки на цьому етапі таке втручання в право обвинувачених на особисту свободу та недоторканість виправдовує потреби судового розгляду, а тому клопотання прокурора підлягають задоволенню.

Враховуючи, що в результаті насильницьких дій, які ставляться у вину обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_13 , загинув потерпілий, суд вважає за необхідне не визначати обвинуваченим розмір застави, що не суперечить вимогам п.п. 1, 2 ч. 4 ст. 183 КПК України. Тому у клопотанні захисника ОСОБА_10 про визначення обвинуваченій ОСОБА_4 застави в розмірі, наближеному до мінімального, слід відмовити.

Окрім того, через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання захисника ОСОБА_11 про скасування ухвали про накладення грошового стягнення на ОСОБА_5 за неприбуття на виклик суду. В обґрунтування якого зазначив, що 29.10.2025 у судовому засіданні він заявив, що зранку цього дня йому на засоби зв`язку написав ОСОБА_5 і повідомив про те, що він себе погано почуває і йде на прийом до сімейного лікаря ОСОБА_14 . Повідомляє, що вся комунікація з хворим ведеться через електронну систему здоров`я. В той самий день сімейний лікар відкрив лікарняний листок непрацездатності щодо ОСОБА_5 з 29.10.2025 по 07.11.2025, на підтвердження чого захисник до цього клопотання долучив медичні висновки про тимчасову непрацездатність обвинуваченого. Тобто ОСОБА_5 в силу свого поганого стану здоров`я відвідувати судові засідання в цей термін не міг.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_11 подане ним клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав клопотання свого захисника.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 не заперечив проти задоволення клопотання захисника.

Представник потерпілої ОСОБА_7 заперечила проти задоволення клопотання захисника.

Ознайомившись з клопотання захисника, з`ясувавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов такого висновку:

Відповідно до вимог п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України обвинувачений зобов`язаний прибути за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк заздалегідь повідомити про це суд.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КПК України якщо обвинувачений, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з`явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку неприбуття на виклик суду.

Відповідно доч.ч.1,3ст.147КПК Україниособа,на якубуло накладеногрошове стягненнята якане булаприсутня підчас розглядуцього питанняслідчим суддею,судом,має правоподати клопотанняпро скасуванняухвали пронакладення нанеї грошовогостягнення.Клопотання подаєтьсяслідчому судді,суду,який винісухвалу пронакладення грошовогостягнення. Слідчий суддя, суд скасовує ухвалу про накладення на особу грошового стягнення за результатами його розгляду в судовому засіданні, якщо буде встановлено, що стягнення накладено безпідставно, а в іншому випадку відмовляє у задоволенні клопотання.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07.11.2025 на ОСОБА_5 накладено грошове стягнення у розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень, в користь держави.

Твердження захисника про те, що ухвалою суду від 07.11.2025 на ОСОБА_5 накладено грошове стягнення за неприбуття на виклик суду, є помилковими, оскільки вказане стягнення було накладено на обвинуваченого за неповідомлення суду про причини свого неприбуття.

Більш того, з поданого захисником клопотання та долучених до нього медичних висновків про тимчасову непрацездатність убачається, що ОСОБА_5 знав про поважну причину своєї неявки ще 29.10.2025 (останній медичний висновок про тимчасову непрацездатність датується 06.11.2025), однак не виконав свого процесуального обов`язку, передбаченого п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України, а саме заздалегідь не повідомив суд про причини свого неприбуття у судове засідання, призначене на 07.11.2025. При цьому обвинувачений був належним чином повідомлений про дату та час його проведення, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою.

За таких обставин підстав для висновку про безпідставність накладення грошового стягнення на обвинуваченого немає. Відтак клопотання захисника про скасування ухвали про накладення грошового стягнення задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 147, 177, 178, 182, 183, 194, 197, 331, 392, 393 КПК України, суд

постановив:

клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 , без визначення розміру застави, задовольнити.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_10 про визначення застави в розмірі, наближеному до мінімального відмовити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на шістдесят днів, тобто до 23:59 12.01.2026.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , без визначення розміру застави, задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою на шістдесят днів, тобто до 23:59 12.01.2026.

Клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, обвинуваченому ОСОБА_5 задовольнити.

Продовжити до 12.01.2026 строк дії, покладених на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: з`являтися за першою вимогою до прокурора та суду; не відлучатись за межі Тернопільської області без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_11 про скасування ухвали про накладення грошового стягнення відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали в частині запобіжних заходів до 12.01.2026 включно.

Копію ухвали надати/надіслати обвинуваченим та начальнику ДУ «Чортківська УВП (№26)».

На ухвалу суду в частині продовження строку тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції та не зупиняє виконання такої ухвали, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Головуюча суддя ОСОБА_1