Ухвала від 29.10.2025 по справі 757/44444/25-к

печерський районний суд міста києва

757/44444/25-к

1-кс-37467/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2025 року

слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , власника майна ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/35901/24-к.

В обґрунтування вимог клопотання власник майна зазначає, у накладенні арешту відпала потреба, оскільки майн обуло вилучено ще 30.07.2024, тобто у органу досудового розслідування було достатньо часу для зняття з вказаних носіїв інформації. Крім того, зазначає, що ОСОБА_3 не має статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 12024000000001267 від 21.06.2024.

У судовому засіданні ОСОБА_3 клопотання підтримала, просила задовольнити клопотання в повному обсязі.

Слідчий чи прокурор, у судове засідання не з`явились.

Від прокурора надійшла заява про розгляд клопотання про скасування арешту майна без його участі, будь-яких письмових пояснень чи заперечень прокурором не надано.

Вивчивши матеріали клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Також, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 132 КПК України, слідчий суддя виходить з принципу змагальності, відповідно до якого кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Будь-яке втручання державного органа у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" від 23.09.1982 р.). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986 р.).

Аналогічний принцип відображено в актуальній правовій позиція ЄСПЛ у справі «Garayev v. Azerbaijan» від 02.02.2023, заява №30352/11, зокрема визначає, що оскільки утримання майна Заявника як доказу с заходом, який тимчасово обмежує користування та розпорядження майном, цей захід мас бути передбачений національним законодавством, переслідувати законну мету та бути їй пропорційним.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення в кримінальному провадженні № 12024000000001267 від 21.06.2024 за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.

Як вбачається з ухвали про накладення арешту у даному кримінальному провадженні досліджуються обставини вчинення службовими особами ТОВ «Буревій Текстиль» привласнення грошових коштів, сумі понад 300 млн. грн, що у період часу з 2023 року посадовими особами Міністерства оборони України було перераховано на адресу ТОВ «Буревій Текстиль» (ЄДРПОУ 42019946) у. в якості оплати за речове майно (рюкзаки, сумки, костюми літні).

30.07.2024 на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 02.07.2024 у справі № 757/29574/24-к, проведено обшук за місцем за місцем проживання ОСОБА_3 та накладено арешт на наступне майно:

-мобільний телефон iPhone 6 IMEI НОМЕР_1 ;

-мобільний телефон марки «Ксіомі Редмі 11» IMEI 1: НОМЕР_2 IMEI 2: НОМЕР_3

-мобільний телефон iPhon 11 Pro max IMEI НОМЕР_4 ;

-мобільний телефон «Самсунг» IMEI НОМЕР_5 з номером телефону НОМЕР_6

-мобільний телефон «Самсунг» IMEI НОМЕР_5

-мобільний телефон «Самсунг» IMEI НОМЕР_5 з сім картами МТС на яких є надписи «ІНФОРМАЦІЯ_1»

ноутбук марки «Dell» сірого кольору з номером «12327966685», серійний номер «SNVR3Z1».

30.07.2024 постановою слідчого виявлені та вилучені під час проведення обшуку технічні пристрої визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки на них містяться відомості (файли), зокрема, видалені, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже для їх відновлення необхідні спеціальні знання.

05.09.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/35901/24-к накладено арешт на вказане майно.

Як вбачається з матеріалів клопотання, метою арешту вказаного майна є збереження речових доказів.

Разом з тим, ні прокурором, ні органом досудового розслідування не надано будь-якого обґрунтування або доказу, що арештоване майно відповідає критеріям речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, тобто які саме відомості у вилученій техніці відносяться до кримінального провадження, або те, що вказана техніка є засобом, предметом кримінального правопорушення або ж містить інформацію щодо кримінального правопорушення, яке є предметом досудового розслідування.

Крім того, слідчий суддя також бере до уваги ту обставину, що вилучення майна ОСОБА_3 відбулось 30.07.2024, а тому слідчий суддя вважає, що органу досудового розслідування надано достатньо часу для огляду та можливості належним чином дослідити вилучену техніку на предмет інформації, що стосується обставин кримінального правопорушення.

Також, слідчий суддя бере враховує ту обставину, що ОСОБА_3 не має процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 12024000000001267 від 21.06.2024.

Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

Крім цього, слідчий суддя вважає, що саме на прокурора покладено обов`язок доводити законність накладення арешту на майно.

Разом з тим, з матеріалів вбачається, що прокурор направив до суду заяву про розгляд провадження без його участі, без будь-яких додаткових пояснень чи письмових заперечень.

Таким чином, зважаючи на пасивну позицію прокурора, відсутність жодних мотивованих заперечень щодо доводів ОСОБА_3 , враховуючи, що однією з засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, вважає доведеною ту обставину, що потреба в арешті майна відпала, відтак клопотання підлягає задоволенню.

Разом з тим, вимоги клопотання в частині зобов`язання уповноважених осіб у кримінальному провадженні № 12024000000001267 від 21.06.2024 негайно повернути ОСОБА_3 або її представнику вказане вилучене майно, задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 169 КПК України, слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.

Керуючись ст. 98, 169-170, 174, 309 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна - задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.09.2024 у справі № 757/35901/24-к на майно, а саме з:

- мобільного телефону iPhone 6 IMEI НОМЕР_1 ;

- мобільного телефону марки «Ксіомі Редмі 11» IMEI 1: НОМЕР_2 IMEI 2: НОМЕР_3

- мобільного телефону iPhon 11 Pro max IMEI НОМЕР_4 ;

- мобільного телефону «Самсунг» IMEI НОМЕР_5 з номером телефону НОМЕР_6

- мобільного телефону «Самсунг» IMEI НОМЕР_5

- мобільного телефону «Самсунг» IMEI НОМЕР_5 з сім картами МТС на яких є надписи «ІНФОРМАЦІЯ_1»

- ноутбуку марки «Dell» сірого кольору з номером «12327966685», серійний номер «SNVR3Z1».

У решті вимог клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1