Ухвала від 18.11.2025 по справі 760/27723/25

Справа №760/27723/25 Провадження №1-кс/760/12250/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2025 р. м. Київ

Слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Солом`янського районного суду м. Києва, клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023110000000104, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.04.2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 333 КК України,

ВСТАНОВИВ:

07 жовтня 2025 року до суду надійшло клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42023110000000104, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.04.2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 333 КК України.

07 жовтня 2025 року (на підставі протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 07 жовтня 2025 року) клопотання та додані до нього документи були передані в провадження слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 .

Клопотання обґрунтовано тим, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023110000000104 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.04.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 333 КК України. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в діях службових осіб ПП "ФОБОС" виявлено порушення встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю. В ході здійснення досудового розслідування встановлено, що службовими особами вказаного суб`єкта господарювання, в період з 26.05.2022 по 21.07.2022 імпортовано 2000 комплектів захисного обмундирування - засоби індивідуального захисту (захисні шоломи, жилети розвантажувальні та бронеплити) на загальну суму 1 400 000 тис доларів США згідно з сертифікатами кінцевого споживача, наданими відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.1999 № 920, для потреб військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. Водночас, в ході здійснення досудового розслідування встановлено, що вказані засоби індивідуального захисту імпортовано відповідно до пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України для потреб правоохоронних органів, Збройних сил України та інших військових формувань, добровольчих формувань територіальних громад, утворених відповідно до законів України, інших суб'єктів, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та, відповідно, звільнено від оподаткування та митних платежів. До моменту ввозу вказаного обмундирування на митну територію України, службовими особами ПП «Фобос» укладено договір постачання вказаного товару з ПрАТ «Укргідроенерго», що свідчить про відсутність намірів постачання в адресу військової частини НГ України. Крім цього, встановлено, що замість передачі вказаних товарів до в/ч НОМЕР_1 НГУ, вказані товари реалізовано в адресу низки суб'єктів господарювання, серед яких: ТОВ «Оператор ГТС України» (ЄДРПОУ 42795490), ТОВ Фірма «Технова» (ЄДРПОУ 24100060), АТ «Житомиробленерго» (ЄДРПОУ 22048622), ТОВ «Д. Трейдінг» (ЄДРПОУ 42751799), ПрАТ «Кіровоградобленерго» (ЄДРПОУ 23226362), ПрАТ «Рівнеобленерго» (ЄДРПОУ 05424874), АТ «Хмельницькобленерго» (ЄДРПОУ 22767506), ПрАТ «Волиньобленерго» (ЄДРПОУ 00131512), ТОВ «Сумитеплоенерго» (ЄДРПОУ 33698892), ДП «НАЕК «Енергоатом» (ЄДРПОУ 24584661), ПАТ «Донбасенерго» (ЄДРПОУ 23343582). Водночас, встановлено, що відповідно до листа в/ч НОМЕР_1 НГ України військова частина надала 2 сертифікати кінцевого споживача (перший на 2000 комплектів, який в подальшому замінено на другий із 1510 комплектами) з метою отримання гуманітарного майна підприємствами та організаціями, підзвітними Міністерству енергетики України, але до теперішнього часу вказане майно військова частина не отримувала. Відповідно до листа Головного управління Національної гвардії України право підпису сертифікатів кінцевого споживача є виключено у Командувача Національної гвардії України, а повноваженення на підпис вказаних сертифікатів іншим особам не надавалось. Разом з тим встановлено, що на електронну адресу вищезазначених суб`єктів господарювання надійшли листи від АТ «Хмельницькобленерго», в яких зазначено, що за дорученням Міністерства енергетики України направляється типовий контракт з Приватним підприємством «Фобос» на закупівлю комплектів засобів індивідуального захисту, в тому числі, бронижилетів та касок (для уточнення деталей було вказано контактну особу директора ОСОБА_4 , а з приводу технічних консультацій була вказана особа ОСОБА_5 ). У ході здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні 01.10.2025, на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 09.09.2025 (справа № 760/24531/25, 1-кс/760/11184/25), проведено обшук у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Під час проведення вказаної слідчої дії виявлено та вилучено речі та документи, що мають значення для кримінального провадження, а саме: флеш-накопичувач марки «Kingston 32Gb»; мобільний телефон Iphone 13 Pro, IMEI1: НОМЕР_2 ; IMEI2: НОМЕР_3 з сім-картою НОМЕР_4 . Вказане майно належать на праві власності ОСОБА_6 . В ході проведення обшуку телефон оглянуто, та, враховуючи, що протиправна діяльність вказаних осіб вчиняється приховано, є підстави вважати, що на вказаному пристрої містяться видалені та або скриті файли, у зв`язку з чим виникла необхідність о проведенні експертного дослідження щодо останнього. Проведеним оглядом, встановлено, що вилучені предмети мають значення для досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки на них зберігаються відомості, які можуть бути використані як доказ фактів, що розслідуються у кримінальному провадженні, а також з метою встановлення видалених файлів призначено проведення комп`ютерно-технічної експертизи. Постановою слідчого виявлені та вилучені речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні. Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні. У п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України зазначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У випадку, передбаченому п.п. 1, 2 ч.2 ст.170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а також у випадку застосування спеціальної конфіскації. Дана норма закону не обмежує можливість накладення арешту на майно фізичних чи юридичних осіб, які не мають правового статусу підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності». Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А N 98). Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставини, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом. З огляду на зміст ст. 98 КПК України, сторона обвинувачення приходить до висновку, що вищевказані ювелірні (срібні) вироби та предмети схожі на зброю містять ознаки речових доказів, тобто наявні підстави передбачені ч. 3 ст. 170 КПК України для накладення арешту, оскільки предмети схожі на зброю могли бути знаряддям вчинення злочину, а ювелірні вироби, які не мають підтверджуючих щодо права власності документів - предметами здобутими злочинним шляхом, відповідно зберегли на собі сліди вчинення злочину. Таким чином, з метою всебічного, повного й неупередженого досудового розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а також з метою запобігання можливості приховування, зникнення, втрати, перетворення, передачі, відчуження речових доказів, виникла необхідність у накладенні арешту на майно. Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. «Справедливий баланс» та пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти, на думку сторони обвинувачення збережено, оскільки приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення речових доказів, призведе до негативних наслідків для матеріалів кримінального провадження, а отже, до втрати доказів вчинення протиправної діяльності. Оцінюючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб, сторона обвинувачення приходить до висновку, що заборона розпоряджатися ним (зміна права власності, перереєстрація, тощо), відповідають вимогам проведення досудового розслідування. Таким чином, необхідним та достатнім для запобігання вказаним ризикам є визначення виду обмеження у вигляді заборони розпоряджатися та користуватися майном. Дане клопотання необхідно розглядати без повідомлення володільців майна, оскільки розгляд клопотання в їх присутності може призвести до негативних наслідків у вигляді передачі третім особам майна, отриманого злочинним шляхом, тобто, втрати доказів. Виходячи із потреб досудового розслідування, а також враховуючи те, що зазначене майно може бути відчужене його власником з метою приховання слідів вчинення кримінального правопорушення, виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказане вилучене майно. У відповідності до вимог ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Право власності на вказане майно, підтверджується зі слів ОСОБА_6 і належить йому. Застосування зазначених обмежень надасть змогу зберегти майно у первісному стані, унеможливить його подальше відчуження та перереєстрацію. Враховуючи викладене, просив задовольнити клопотання та постановити ухвалу про накладення арешту у кримінальному провадженні № 42023110000000104 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.04.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 333 КК України, заборонивши до завершення досудового розслідування та судового розгляду користуватися та розпоряджатися ним у будь-який спосіб, на майно, виявлене та вилучене 01.10.2025, на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 09.09.2025 (справа № 760/24531/25, 1-кс/760/11184/25), в ході проведеного обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ,

а саме: флеш-накопичувач марки «Kingston 32Gb»; мобільний телефон Iphone 13 Pro, IMEI1: НОМЕР_2 ; IMEI2: НОМЕР_3 з сім-картою НОМЕР_4 .

В судове засідання прокурор з`явився, вказав, що наразі проведено огляди вилученого майна, будь - якої інформації, яка має значення для кримінального провадження не встановлено. Тож, наразі підстав для накладення арешту не має.

Третя особа щодо майна якої вирішується питання про арешт в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином.

Представник третьої особи стосовно майна якої вирішується питання про арешт в судове засідання не з`явився, надав слідчому судді письмові заперечення щодо клопотання, телефонограмою повідомив суд про розгляд клопотання за його відсутності.

Вислухавши прокурора, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали у їх сукупності, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №42023110000000104, 07.04.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 333 КК України; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: в діях службових осіб ПП «ФОБОС» виявлено порушення встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю (а.с. 6 - 7).

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 09 вересня 2025 року (справа №760/24531/25), клопотання слідчого в ОВС СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про надання дозволу на проведення обшуку у кримінальному проваджені провадженні № 42023110000000104 від 07.04.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 333 КК України, - задоволено частково, надано дозвіл слідчому в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_7 , а також групі слідчих, які здійснюють досудове розслідування кримінального провадження № 42023110000000104 на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 (місце проживання командира ВЧ НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та належать на праві власності ОСОБА_8 ), з метою відшукання речей, предметів та документів, що містять відомості про обставини вчиненого злочину, а саме: мобільні телефони, сім-карти, карти пам`яті, що використовувалися для підтримання зв`язку особами, грошові кошти, отримані за результатами здійснення протиправної діяльності, електронні носії інформації (диски, жорсткі магнітні диски, зовнішні магнітні диски, флеш-накопичувачі, ноутбуки, планшети, мобільні телефони, сервери, системні блоки тощо), особисте листування в електронних інформаційних системах, відомості щодо телефонних з`єднань особи, персональні дані особи, в тому числі записів в паперовому і електронному вигляді, які містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення; документація в електронному та паперовому вигляді, в тому числі, договори (контракти) з додатками та додатковими угодами, специфікації, видаткові та товарно-транспортні накладні, акти приймання товарів за кількістю та якістю, паспорти та сертифікати якості, акти звірки взаєморозрахунків, платіжні доручення, матеріали листування тощо щодо закупівлі у ПП «ФОБОС» (код ЄДРПОУ 3231353): Захисних шоломів ІІІ+, Матеріал: UMHWPE, клас захисту: NIJ IIIA, розмір: PASGT L; Бронеплит IV Класу, Матеріал: UMHWPE + Алюміній, клас захисту: NIJ IIIA; Жилетів розвантажувальних, матеріал: UMHWPE, клас захисту: NIJ IIIA.9mm, зона захисту: 0.3sqm.;документація в електронному та паперовому вигляді щодо господарських взаємовідносин (договори (угоди тощо), додаткові угоди, додатки до договорів та додаткових угод, доповнення, специфікації, сертифікати якості та бухгалтерські документи на поставлені товари, рахунки фактури, накладні, довіреності, заявки, банківські виписки, платіжні доручення, укладені на виконання вказаних договорів) між ПП «Фобос», в/ч НОМЕР_1 НГУ, ТОВ «Оператор ГТС України» (ЄДРПОУ 42795490), ТОВ Фірма «Технова» (ЄДРПОУ 24100060), АТ «Житомиробленерго» (ЄДРПОУ 22048622), ТОВ «Д. Трейдінг» (ЄДРПОУ 42751799), ПрАТ «Кіровоградобленерго» (ЄДРПОУ 23226362), ПрАТ «Рівнеобленерго» (ЄДРПОУ 05424874), АТ «Хмельницькобленерго» (ЄДРПОУ 22767506), ПрАТ «Волиньобленерго» (ЄДРПОУ 00131512), ТОВ «Сумитеплоенерго» (ЄДРПОУ 33698892), ДП «НАЕК «Енергоатом» (ЄДРПОУ 24584661), ПАТ «Донбасенерго» (ЄДРПОУ 23343582) у період з 2022 по 2025 роки (а.с. 71 - 74).

Відповідно до Протоколу обшуку від 01 жовтня 2025 року, при проведенні обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено: флеш-накопичувач марки «Kingston 32Gb»; мобільний телефон Iphone 13 Pro, IMEI1: НОМЕР_2 ; IMEI2: НОМЕР_3 з сім-картою НОМЕР_4 (а.с. 75 - 80).

Постановою про визнання речовими доказами від 01 жовтня 2025 року, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42023110000000104 від 07.04.2023 року вилучені 01.10.2025 року в ході проведення обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 : флеш-накопичувач марки «Kingston 32Gb»; мобільний телефон Iphone 13 Pro, IMEI1: НОМЕР_2 ; IMEI2: НОМЕР_3 з сім-картою НОМЕР_4 (а.с. 81 - 83).

Також, слідчим суддею було досліджено додані до клопотання прокурором Рапорт (а.с. 10), лист про надання інформації Головного управління Національної гвардії України з додатками (а.с. 12 - 32), листи Головного управління контррозвідувального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансуванню тероризму Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України щодо надання інформації (а.с. 33, 65 - 67), листи Слідчого управління Головного управління Служби безпеки України в м. Києві та Київській області Служби безпеки України (а.с. 34 - 35, 39 - 47), лист ПАТ «Донбасенерго» (а.с. 36 - 39), протокол допита свідка ОСОБА_9 від 01.08.2023 року (а.с. 47 - 48), лист Міненерго (а.с. 49), Протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 01.08.2023 року (а.с. 49 - 52), Протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 04.08.2023 року (а.с. 52 - 55), Протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 09.08.2023 року (а.с. 55 - 58), протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 08.08.2023 року (а.с. 59 - 61), Протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 31.07.2023 року (а.с. 62 - 64), Протокол допиту свідка ОСОБА_15 від 20.05.2025 року (а.с. 67 - 70), Доручення (в порядку ст. ст. 40, 41 КПК України).

Як вбачається з Протоколів огляду від 09 жовтня 2025 року, у ході огляду телефону Iphone 13 Pro, IMEI1: НОМЕР_2 ; IMEI2: НОМЕР_3 та флеш накопичувача інформації «Kingston 32Gb» інформації, яка має значення для досудового розслідування кримінального провадження не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 2 статті 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З матеріалів клопотання та доданих до нього документів вбачається що майно, яке було вилучено при проведенні обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: флеш-накопичувач марки «Kingston 32Gb»; мобільний телефон Iphone 13 Pro, IMEI1: НОМЕР_2 ; IMEI2: НОМЕР_3 з сім-картою НОМЕР_4 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42023110000000104 від 07.04.2023 року.

Однак, в подальшому, при проведенні оглядів вказаного майна встановлено, що вони не містять у собі будь - якої інформації, яка має значення для досудового розслідування, тож не відповідають ознакам, вказаним у ст. 98 КПК України. У зв`язку з чим в судовому засіданні прокурор вказане клопотання не підтримав.

Щодо тверджень представника вказаних у письмових запереченнях щодо порушення строків звернення до суду з відповідним клопотанням слідчий суддя зауважує, що матеріали справи містять у собі копію конверту щодо направлення клопотання до суду засобами поштового зв`язку, з якого вбачається що прокурором було надано поштове відправлення на Укрпошту 02.10.2025 року.

Тож, прокурор звернувся до слідчого судді у строки, встановлені ч. 5 ст. 171 КПК України.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Слідчий суддя зважає на положення ст. 1 Протоколу №1 до Європейської конвенції з прав людини, відповідно до яких кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Слідчий суддя також враховує, що будь - яке втручання у право власності має відповідати "трискладовому тесту" сформульованому у практиці Європейського суду з прав людини, а саме: бути передбачене законом, переслідувати легітимну мету та бути пропорційним.

Слідчий суддя зважає на те, що прокурор в судовому засіданні зазначив, що підстави, які існували на момент звернення до суду з клопотанням відпали у зв`язку з тим, що оглядами встановлено, що вилучене майно не містить у собі будь - якої інформації яка має значення для кримінального провадження.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволенні клопотання про арешт майна слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 98, 167, 170 - 175, 309, 372, ч. 2 ст. 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023110000000104, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.04.2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 333 КК України, - відмовити.

Майно, вилучене 01 жовтня 2025 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: флеш-накопичувач марки «Kingston 32Gb»; мобільний телефон Iphone 13 Pro, IMEI1: НОМЕР_2 ; IMEI2: НОМЕР_3 з сім-картою НОМЕР_4 , - повернути власнику ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Копія ухвали негайно після її постановлення вручається слідчому, прокурору, фізичній або юридичній особі, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт, підозрюваному, захиснику. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту оголошення. Подання апеляційної скарги не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1