Постанова від 12.11.2025 по справі 344/706/25

Справа № 344/706/25

Провадження № 22-ц/4808/1309/25

Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.

суддів: Девляшевського В.А., Мальцевої Є.Є.,

за участю секретаря Кузнєцова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Козацький» та Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство-0901» на рішення Івано-Франківського міського суду від 01 липня 2025 року, ухвалене в складі судді Антоняка Т.М. в м. Івано-Франківську, повний текст якого складено 10 липня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство-0901», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Козацький», Громадська організація «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО», про визнання майнових прав, стягнення штрафу та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство-0901» до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Козацький», Громадська організація «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО», про розірвання договору купівлі-продажу квартири, яка буде створена у майбутньому,

в с т а н о в и в:

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство-0901», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Козацький», Громадська організація «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО», про визнання майнових прав, стягнення штрафу.

Позовні вимоги мотивував тим, що 30 грудня 2020 року між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство-0901» було укладено Договір купівлі-продажу квартири, яку буде створено у майбутньому №23, де п. 1.1 визначено, що за цим Договором продавець зобов`язується передати у власність покупця квартиру (майнові права), яка буде створена ним у майбутньому, а покупець зобов`язується прийняти квартиру у відповідності до умов цього Договору та оплатити її. Відповідно до п. 1.2 Договору сторони домовились, що за цим Договором продається квартира, розташована в об`єкті капітального будівництва з наступними характеристиками: трьохкімнатна квартира, загальною площею 80,74, на 8 поверсі, у 2 під`їзді, номер квартири АДРЕСА_1 , 1 черга. Згідно п. 1.5 Договору планове закінчення будівництва та ведення в експлуатацію - 2-ий квартал 2022 року. Відповідно до п. 3.3 Договору загальна вартість квартири за складає 742808 грн. 00 коп., що еквівалентно 21751 євро 42 євроцента. Згідно до п. 3.4 Договору сторони домовились, що така сума не підлягає перегляду і може бути змінена лише у випадках: збільшення чи зменшення площі квартири після виготовлення технічного паспорту Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації, прямо пропорційно такому збільшенню чи зменшенню площі: згідно чинного законодавства України.

Також було складено Додаток №1 до Договору купівлі-продажу №23 від 30.12.2020, у якому зазначено планування трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 на восьмому поверсі у другому під`їзді в І-ій черзі будівництва.

ОСОБА_1 періодично звертався до ПАТ «САТП-0901» з метою отримання інформації про стан готовності об`єкта, зокрема для підписання акту приймання-передачі майнових прав на об`єкт та отримання необхідних документів для реєстрації права власності. Однак, жодної інформації не отримав.

27.12.2024 відповідач направив позивачу лист з повідомленням про бажання розірвати Договір, та Додаткову угоду від 27.12.2024.

Зі змісту вказаних письмових доказів вбачається, що відповідач без законних на те підстав вирішив розірвати договір, що вимагає захисту порушеного права в суді.

З направленого відповідачем листа та декларації вбачається що забудовником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Козацький», а замовником, який подав на реєстрацію декларацію про готовність (завершення будівництва) - Громадська організація «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО».

На час звернення з позовом до суду ОСОБА_1 сплатив усю суму згідно Договору купівлі-продажу квартири, яке буде створено в майбутньому №23 від 30.12.2020, підтвердженням чому є квитанції. Всього сплачено 723411,00 грн., що еквівалентно 21751,42 євро.

Квартира, яка є предметом цього спору, знаходиться в ЖК «Козацький», співзабудовниками якого є ПАТ «САТП-0901», Громадська організація «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» і ТОВ «ЖК «Козацький». Зазначена обставина підтверджується і декларацією про завершення будівництва об`єкта.

ОСОБА_1 звертався до відповідача та до третьої особи - ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» з листами від 13.08.2024 з проханням передати у його власність квартиру. Проте, відповідачем і третьою особою не надано відповідь. В інтересах позивача його представником - адвокатом Голубом Г.С. 01.11.2024 на адресу ПАТ «САТП-0901» було надіслано адвокатський запит з проханням надати підтвердну інформацію щодо здійснення ОСОБА_1 оплати повної вартості майнових прав на квартиру, кількість кімнат: 3, площа: 80,74 кв.м., під`їзд: 2, поверх: 08, номер: 72, розміщення: АДРЕСА_2 ; надати інформацію чи здано в експлуатацію багатоквартирний житловий будинок розміщений по АДРЕСА_2 , у якому знаходиться спірна квартира; надати інформацію щодо готовності підписання ПАТ «САТП-0901» Акту приймання-передачі майнових прав на квартиру та отримання інших необхідних документів для реєстрації речового права на нерухоме майно (права власності) за ОСОБА_1 , а також передачі ключів від квартири. Однак, відповідач не надав відповіді на адвокатський запит.

Таким чином, ОСОБА_1 оплатив повну вартість майнових прав за Договором купівлі продажу нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому №23 від 30.12.2020. Однак ПАТ «САТП-0901» свої зобов`язання щодо передачі цієї квартири у власність ОСОБА_1 не виконує, квартиру у власність не передає, що ставить під сумнів можливість належного виконання ним своїх зобов`язань згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому №23 від 30.12.2020, хоча загальновідомо, що перша черга ЖК «Козацький», де знаходиться квартира позивача, введена в експлуатацію орієнтовно у червні 2024 року.

Отже, ПАТ «САТП-0901» на день звернення з позовом до суду не виконав належним чином зобов`язань за договором, укладеним між сторонами, незважаючи на повне виконання інвестором своїх зобов`язань в частині оплати.

Просив: визнати за ОСОБА_1 майнове право на нерухоме майно, а саме на трьохкімнатну квартиру, загальної площею 80,74, на 8 поверсі, у 2 під`їзді, номер квартири АДРЕСА_1 , розміщення вулиця Виноградна ( АДРЕСА_2 , згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому №23 від 30.12.2020; стягнути з ПАТ «САТП-0901» штрафні санкції у розмірі 1605972,42 грн. на користь ОСОБА_1 за порушення строків введення в експлуатацію будинку, розміщення АДРЕСА_2 .

07.04.2025 стороною позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, у якій зазначено, що під час підготовчого судового засідання позивачу стало відомо, що будівництву присвоєно будівельну адресу: АДРЕСА_3 . Відтак, позовну заяву, не змінюючи предмету та підстав позову, в резолютивній частині позивач виклав у наступній редакції: визнати за ОСОБА_1 майнове право на нерухоме майно, а саме на трьохкімнатну квартиру, загальною площею 80,74 кв.м., на 8 поверсі, у 2 під`їзді, номер квартири АДРЕСА_4 , згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому №23 від 30.12.2020; стягнути з ПАТ «САТП-0901» штрафні санкції у розмірі 1605972,42 грн. на користь ОСОБА_1 за порушення строків введення в експлуатацію будинку розміщення АДРЕСА_2 .

07.02.2025 ПрАТ «Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство-0901» подало до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Козацький», Громадська організація «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО», про розірвання договору купівлі-продажу квартири, яка буде створена у майбутньому.

У зустрічному позові відповідач покликався на те, що 30 грудня 2020 року між ПП «САТП-0901» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу квартири, що буде створена у майбутньому. Об`єкт капітального будівництва комплекс багатоквартирних житлових будинків, які будуються на підставі декларації на початок будівельних робіт від 11.10.2012 №ІФ 08312188706 та знаходяться в АДРЕСА_2 ). За умовами Договору продається квартира з наступними характеристиками: кількість кімнат 3, площею 80,74 кв.м., в 2 під`їзді, на 8 поверсі, №72. Відповідно до п. 1.5 Договору запланований термін будівництва та введення в експлуатацію об`єкта капітального будівництва 2-ий квартал 2022 року. Квартира передається продавцем покупцю шляхом підписання акту прийому-передачі (п. 2.1 Договору). Відповідно до п. 2.2 Договору Акт підписується сторонами не пізніше 60 робочих днів з дати настання останньої з таких подій: здійснення покупцем оплати 100% вартості квартири; введення об`єкту капітального будівництва в експлуатацію, свідченням чого є видача інспекцією архітектурно будівельного контролю в Івано-Франківській області сертифіката відповідності об`єкта капітального будівництва; здійснення розрахунків відповідно до п. 3.5 Договору.

Покупець виконав свої зобов`язання згідно умов Договору та сплатив продавцю кошти у розмірі 723411,00 грн. Однак, ПП «САТП-0901» як продавець здійснював продаж майнових прав на квартиру, враховуючи отримання майнових прав на відповідну квартиру в рамках укладеного інвестиційного Договору про участь в будівництві комплексу багатоквартирних житлових будинків від 10.10.2019 між Громадською організацією «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО», ПрАТ «САТП-0901» та ТОВ «Житловий комплекс «Козацький». ПП «САТП-0901» на момент укладення Договору купівлі-продажу квартири, що буде створена у майбутньому, у цих правовідносинах було замовником будівництва на підставі Декларації про початок виконання будівельних робіт від 11.10.2012 №ІФ08312188706, із змінами, зареєстрованими 03.06.2019 №ІФ102191570958. Оформляючи спірний Договір, ПП «САТП-0901» володіло правом очікування на розподіл майна та отримання по Інвестиційному договору про участь в будівництві комплексу багатоквартирних житлових будинків від 10.10.2019 майнових прав на відповідну квартиру. ПП «САТП-0901» та Громадська організація «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» згідно умов Договору про участь у будівництві виступали співзамовниками будівництва багатоквартирного житлового будинку, у якому розташована квартира, що продавалась згідно умов Договору.

Проте, на підставі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2023, справа №909/409/23, яке постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 залишено без змін, Договір про участь в будівництві визнано недійсним.

Таким чином, у ПрАТ «САТП-0901» відсутні правові підстави виконати зобов`язання по Договору купівлі-продажу квартири, що буде створена у майбутньому №23 від 30 грудня 2020 року, зокрема передати ОСОБА_1 по акту прийому-передачі квартиру, оскільки з дати визнання недійсним Договору про участь правовідносини сторін по цьому договору припинилися, а у ПрАТ «САТП-09001» відсутнє право на частку в об`єкті будівництва, яка була зазначена в Договорі про участь в будівництві комплексу багатоквартирних житлових будинків від 10.10.2019, у тому числі і на майнові права на квартиру, які були відчужені ПрАТ «САТП-0901» ОСОБА_1 згідно Договору №23 від 30 грудня 2020 року.

Оскільки, Договір про участь в будівництві визнано недійсним у судовому порядку, завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку, у якому розташована спірна квартира, та введення об`єкту капітального будівництва в експлуатацію, враховуючи Декларацію про початок виконання будівельних робіт від 11.10.2012 №ІФ08312188706, стало неможливим.

Громадська організація «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» як замовник будівництва забезпечила виготовлення нової дозвільної документації на об`єкт будівництва, у якому розташована квартира, майнові права які придбано покупцем згідно умов Договору купівлі-продажу квартири, що буде створена у майбутньому від 30 грудня 2020 року, укладеного між ПП «САТП-0901» та ОСОБА_1 . Так, ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» як вже єдиний замовник будівництва, який володіє на праві постійного користування земельною ділянкою 3,6860 га (кадастровий номер 2610192001:25:009:0212), з метою завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку отримано Дозвіл на виконання будівельних робіт від 15.01.2024 №ІФ012231228944, і будинок, у якому розташована квартира, був зданий в експлуатацію на підставі Сертифіката від 03.06.2024 №ІФ122240514321.

Отож, при наявності чинності Договору про участь в будівництві, ПП «САТП-0901» мало б правові підстави виконати п.п. 2.1 та 2.2 Договору, що оспорюється, а саме передати квартиру по акту прийому-передачі покупцю та всі необхідні документи для реєстрації права власності на квартиру за покупцем ( ОСОБА_1 ), зокрема Договір про участь в будівництві, враховуючи п. 81 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127. Але на цей час спірний Договір купівлі-продажу квартири, що буде створена у майбутньому від 30 грудня 2020, укладений між ПП «САТП-0901» та ОСОБА_1 , неможливо виконати, оскільки Договір про участь в будівництві визнано недійсним, а новий дозвіл на виконання будівельних робіт вже з єдиним замовником будівництва ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» було виготовлено у січні 2024 року, і тому Договір не може породжувати жодних майнових прав чи зобов`язань для сторін, так як фактично знаходиться поза межами отриманого нового Дозволу на виконання будівельних робіт від 15.01.2024 №ІФ012231228944, завдяки якому будинок, в якому розташована квартира, Громадською організацією як єдиним замовником будівництва був зданий в експлуатацію на підставі Сертифіката від 03.06.2024 №ІФ122240514321. Що також спростовує твердження позивача в первісному позові про те, що співзабудовниками об`єкту де знаходиться квартира, яка є предметом цього судового спору, виступають ПП «САТП-0901» та ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО».

У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 було запропоновано розірвати укладений Договір та повернути суму сплачених коштів. Однак, враховуючи поданий позов про визнання майнових прав та стягнення штрафу, очевидно, що останній відмовився від пропозиції щодо розірвання Договору за взаємною згодою сторін і повернення коштів.

Вважає, що визнання недійсним на підставі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2023 у справі №909/409/23 Договору про участь в будівництві комплексу багатоквартирних житлових будинків від 10.10.2019, згідно якого ПП «САТП-0901» здійснювало продаж майнових прав відповідно до Договору на квартиру, є істотною зміною обставин, що є підставою для розірвання Договору, так як ПП «САТП-0901» не має правових підстав виконати свої зобов`язання на умовах Договору купівлі-продажу квартири, що буде створена у майбутньому від 30 грудня 2020, укладеного між ПП «САТП-0901» та ОСОБА_1 .

Відтак, вимогами зустрічного позову ПП «САТП-0901» просить: розірвати Договір купівлі-продажу квартири, що буде створена у майбутньому від 30 грудня 2020 року №23, укладений між ПП «САТП-0901» та ОСОБА_1 . У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство-0901», треті особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Козацький», Громадська організація «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО», про визнання майнових прав та стягнення штрафу відмовити.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 01 липня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 майнове право на нерухоме майно, а саме на трьохкімнатну квартиру, загальною площею 80,74, на 8 поверсі, у 2 під`їзді, номер квартири АДРЕСА_4 , згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому №23 від 30.12.2020. Стягнуто із Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство-0901» на користь ОСОБА_1 штрафні санкції у розмірі 1605972 гривні 42 копійки за порушення строків введення в експлуатацію будинку, розміщення: АДРЕСА_2 . Стягнуто із Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство-0901» на користь ОСОБА_1 понесені витрати по оплаті судового збору у розмірі 15140 гривень 00 копійок. У задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство-0901» відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ТОВ «Житловий комплекс «Козацький» подало апеляційну скаргу. Вважає таке рішення незаконним, прийнятим з порушення норм процесуального та матеріального права, за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Зазначає, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права через неналежний суб`єктний склад учасників справи. Майнові права на спірну квартиру належать ТОВ «ЖК «Козацький», а тому воно мало бути відповідачем по справі. Суд визнав майнові права на квартиру яка належить не відповідачу, а третій особі. Заяв чи клопотань про залучення ТОВ «ЖК «Козацький» в якості співвідповідача позивач не заявляв.

Враховуючи недійсний Договір про участь в будівництві, для продовження будівництва об`єкту та забезпечення введення в експлуатацію 07.03.2024 був укладений новий Договір про участь в будівництві комплексу багатоквартирних житлових будинків між Громадська організація «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО», ТОВ «ЖК «Козацький» та ЖБК «БК «Соціум» (надалі Договір про участь в будівництві від 07.03.2024). Також, враховуючи те, що по Договору про участь в будівництві від 10.10.2019, який в судовому порядку визнано недійсним, ТОВ «ЖК «Козацький» забезпечувало організацію та фінансування будівництва об`єкту, ТОВ «ЖК «Козацький» за умовами нового Договору про участь в будівництві від 07.03.2024 згідно протоколу погодження розподілу об`єкту будівництва, який є невід`ємним додатком до Договору про участь в будівництві від 07.03.2024, отримано ряд об`єктів нерухомості в об`єкті будівництва, в тому числі і майнові права на спірну квартиру. А враховуючи наявність майнового права у ТОВ «ЖК «Козацький» на спірну квартиру згідно вже нового Договору про участь від 07.03.2024, право власності на квартиру АДРЕСА_5 , було зареєстровано за ТОВ «ЖК «Козацький».

Посилається на практику Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження №14-61цс18), Верховного Суду у постановах від 20 січня 2021 року у справі №203/2/19, від 10 квітня 2025 року у справі №210/6872/21 щодо відмови в позові до неналежного відповідача.

Стверджує, що незалучення до участі у справі як співвідповідача ТОВ «ЖК «Козацький», як особи яка на момент спору володіла майновими правами на спірну квартиру, за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Також вказує, що рішенням суду визнано майнові права на квартиру, яка фактично відсутня в об`єкті будівництва, а позивачем визначено неправильно предмет позову та, відповідно, обрано неналежний спосіб захисту. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 01.07.2025, справа №344/706/25, визнано за ОСОБА_1 майнове право на нерухоме майно, а саме на трьохкімнатну квартиру, загальною площею 80,74 кв.м., на 8 поверсі, у 2 під`їзді, номер квартири АДРЕСА_4 , згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому №23 від 30.12.2020. Проте судом при прийнятті рішення не враховано зміст доказів, які долучені до пояснень ТОВ «ЖК «Козацький» та ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО», зокрема Договору про участь в будівництві комплексу багатоквартирних житлових будинків від 07.03.2024 та Витягу з реєстру будівельної діяльності про присвоєння адрес ЄДЕССБ від 01.08.2024 №AR01:9625-7595-8782-9335. Так, спірна квартира розташована у багатоквартирному житловому будинку з приміщеннями громадського призначення, якому присвоєну адресу: АДРЕСА_6 . Враховуючи Договір про участь від 07.03.2024, зокрема, протокол погодження розподілу об`єкту, який долучений ТОВ «ЖК «Козацький» до пояснень, зміст якого також не враховано судом при розгляді справи, в 1 корпусі об`єкту будівництва розташована квартира під АДРЕСА_1 на восьмому поверсі площею 86,0 кв.м.

Позивач, незважаючи на те що в матеріалах справи наявні всі необхідні докази щодо належного предмета спору, на підставі яких він мав можливість змінити предмет позову, не скористався своїм правом про зміну предмета позову, та заявив позовну вимогу про визнання майнових прав на квартиру з площею та за адресою, яка фактично відсутня в об`єкті будівництва. Через неправильне визначення предмета позову рішенням суду фактично визнано майнові права на квартири з АДРЕСА_4 (Корпус, 1, Корпус 2, Корпус 3, Корпус 4, Корпус 6).

Також позивач звернувся до суду із позовною вимогою про визнання за ним майнового права на нерухоме майно, а не права власності на спірну квартиру. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому. Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 30 січня 2013 року у справі №6-168цс12, від 15 травня2013 року у справі №6-36цс13, від 04 вересня 2013 року у справі №6-51цс13, від 24 червня 2015 року у справі №6-318цс15, від 04 листопада 2015 року у справі №6-1920цс15, від 18 листопада 2015 року у справі №6-1858цс15, від02 грудня 2015 року у справах №6-1502цс15 та №6-1732цс15, від 10 лютого 2016 року у справі №6-2124цс15, від 16 березня 2016 року у справі №6-290цс16, від 23 березня 2016 року у справі №6-289цс16, від 30 березня 2016 року у справах №6-3129цс15 та №6-265цс16, від 20 квітня 2016 року у справі №6-2994цс15, від 25 травня 2016 року у справі №6-503цс16, від 07 грудня 2016 року у справі №6-1111цс16. Проте, суд, незважаючи на позовну вимогу про визнання «майнових прав», задовольняючи позов, посилається на норми цивільного права, які стосуються визнання саме права власності на нерухоме майно та позиції Верховного суду, які стосуються визнання права власності на нерухоме майно в об`єктах, які здані в експлуатацію. Зокрема, на статтю 392 ЦК України.

Згідно матеріалів, які долучені ТОВ «ЖК «Козацький» та ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО», що також визнається і самим судом, будинок в якому розташована спірна квартира зданий в експлуатацію на підставі сертифіката №ІФ122240514321 від 03.06.2024. Крім того, в матеріалах справи міститься Витяг з реєстру будівельної діяльності про присвоєння адрес ЄДЕССБ від 01.08.2024 №AR01:9625-7595-8782-9335 на будинок, в якому розташована квартира, що залишено поза увагою суду при прийнятті оскаржуваного рішення. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі №359/5719/17 (провадження №14-8цс21) вказано, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Укладаючи договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, покупець отримує речове право, яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому. Захист прав на новостворене майно, прийняте в експлуатацію, в разі невизнання відповідачем прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства. Велика Палата Верховного Суду висновує, що положення статті 392 ЦК України підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли між особою, яка відчужила майнові права на квартиру в багатоквартирній новобудові (Сторона 1) та особою, яка такі права придбала (Сторона 2) у випадку, коли об`єкт будівництва (багатоквартирна новобудова) зданий в експлуатацію, проте Сторона 1 не виконує умови зазначеного договору з передачі Стороні 2 усіх необхідних документів для оформлення права власності на квартиру, вартість якої Сторона 2 сплатила в повному обсязі, та не визнає права Сторони 2 на цю збудовану квартиру».

У разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

Таким чином, суд визнав за позивачем на спірну квартиру «майнове право» як право очікування отримати спірну квартиру у майбутньому після здачі будинку в експлуатацію, що є неналежним способом захисту, та самостійною підставою відмови у задоволенні позову, оскільки будинок в якому розташована спірна квартира зданий в експлуатацію та вже має присвоєну адресу. Сертифікат №ІФ122240514321 від 03.06.2024 про введення об`єкта в експлуатацію знаходиться у матеріалах справи та досліджувався судом. Позивач не може вважатися інвестором будівництва ТОВ «ЖК «Козацький», оскільки не має жодних договірних відносин з ТОВ «ЖК «Козацький», не має жодних документів, що підтверджують витрати на будівництво саме цього об`єкту як особисто, так і будь-яких фінансових внесків ПрАТ «САТП-0901», яке оформило з позивачем договір. На момент прийняття судом рішення не досліджувалося та не встановлювався факт відсутності у ПрАТ «САТП-0901» як у відповідача будь-яких майнових прав (права очікування) на дану квартиру.

Суд вирішив питання про права та обов`язки третьої особи, а не відповідача, який не володіє таким майновим правом. Рішенням суду визнано за ОСОБА_1 майнове право на нерухоме майно, а саме на трьохкімнатну квартиру, загальною площею 80,74, на 8 поверсі, у 2 під`їзді, номер квартири АДРЕСА_4 згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому №23 від 30.12.2020. Проте, судом при прийнятті оспорюваного рішення не враховано обставини, що після введення будинку в експлуатацію площа спірної квартири змінилася з 80,74 кв.м. на 86 кв.м., тобто збільшилась на 5,26 кв.м. Враховуючи новий Договір про участь в будівництві комплексу багатоквартирних житлових будинків від 07.03.2025, ТОВ «ЖК «Козацьким» було виготовлено технічний на квартиру АДРЕСА_5 , згідно якого площа квартири становить 86,0 кв.м. Така ж площа квартири вказана і в новому Договорі про участь в будівництві комплексу багатоквартирних житлових будинків від 07.03.2025, який є в матеріалах справи та долучений ТОВ «ЖК «Козацький» до пояснень.

Крім того, судом залишено поза увагою, що за кошти позивача не здійснювалося будівництво об`єкту, що зазначено в поясненнях ТОВ «ЖК «Козацький» та підтверджено представником ПрАТ «САТП-0901». Таким чином доводи суду, що за кошти позивача збудований об`єкт будівництва, в якому розташована спірна квартира, не відповідає фактичним обставинам справи.

Що стосується зустрічного позову, оскільки ПрАТ «САТП-0901» не володіє такими майновими правами і не може бути відповідачем у справі про визнання права власності на майнові права на спірну квартиру, єдиним належним способом захисту для позивача є розірвання договору та стягнення з ПрАТ «САТП-0901» коштів по договору з врахуванням інфляційних втрат.

З огляду на викладене, просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду від 01.07.2025 у справі №344/706/25 повністю та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі; задовольнити зустрічний позов ПрАТ «САТП-0901» та стягнути з ПрАТ «САТП-0901» на користь ОСОБА_1 суму коштів, сплачених на виконання умов Договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено у майбутньому від 30.12.2020 №23, який укладений між ПрАТ «САТП-0901» та ОСОБА_1 , в розмірі 723411,00 грн.; судові витрати стягнути із позивача.

Представник позивача адвокат Семків М.Н. подав відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Житловий комплекс «Козацький» на рішення Івано-Франківського суду від 01.07.2025. Вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Щодо суб`єктного складу учасників справи зазначає, що апелянт за новоукладеним договором про участь у будівництві від 07.03.2024 набув статус будівельного підрядника новоствореного об`єкту. Замовником будівництва є Громадська організація «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО». Забудовником новоствореного майна з 2012р. є ПАТ «САТП-0901», яке є і учасником Договору від 30 грудня 2020 року із ОСОБА_1 . За цим Договором продавець зобов`язується передати у власність покупця квартиру (майнові права), яка буде створена ним у майбутньому, а покупець зобов`язується прийняти квартиру у відповідності до умов даного Договору та оплатити її. Тобто сторонами за вказаним Договором є «Інвестор» ОСОБА_1 та «Забудовник» ПАТ «Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство-0901» (позивач і відповідач пор справі), а право на отримання новозбудованої квартири оспорювалось саме відповідачем, який направив позивачу лист про розірвання договору від 30.12.2020. Дійсно, починаючи з 2024р. було укладеного договір між Громадська організація «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» та апелянтом ТОВ «ЖК Козацький», де останнього визначено як забудовника. Але нормами матеріального права не передбачено, що будівельник чи забудовник набуває якісь права на збудоване ним майно за кошти інвестора. Тому, посилання апелянта на порушення суб`єктивного складу учасників справи не ґрунтується на нормах матеріального права та умовах укладеного договору.

Щодо адреси квартири, на яку було визнано майнове право та суб`єктивного складу учасників, вважає, що апелянт маніпулює дослідженими доказами та спотворює ту обставину, що Громадська організація «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» зазначила адресу спірної квартири: АДРЕСА_7 . Так, відповідно до п. 1.2 Договору, сторони домовились, що за даним Договором продається квартира, що розташована в Об`єкті капітального будівництва з наступними характеристиками: трьохкімнатна квартира, загальною площею 80,74, на 8 поверсі, у 2 під`їзді, номер квартири АДРЕСА_1 , 1 черга. Представником позивача було долучено декларацію про початок виконання будівельних робіт, видану на об`єкт «Житлові будинки з приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_2 » від 11 жовтня 2012 року ІФ08312188706, видану ПАТ «САТП-0901», де первинна будівельна адреса об`єкта зазначена АДРЕСА_2 , та постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.08.2017 у справі №826/3174/17 щодо зазначеної декларації, де початкова адреса будівництва - АДРЕСА_2 . 12.03.2025 під час підготовчого судового засідання Івано-Франківський міський суд виніс ухвалу, якою «Витребував у Громадської організації «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» та у Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Козацький» відомості щодо нової адреси квартири, яку було продано за Договором купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому №23 від 30.12.2020, укладеним між ОСОБА_1 та ПрАТ «Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство-0901». Ні апелянт, ні ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» не виконали ухвали Івано-Франківського міського суду від 12.03.2025 щодо точної адреси спірної квартири для того, щоб в подальшому маніпулювати обставинами «адреса об`єкту будівництва», а лише усно пояснили в судовому засіданні, що адреса не змінилась. 09.04.2025 ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» подала письмове пояснення де зазначила що предметом договору, укладеного з ОСОБА_1 , є трьохкімнатна квартира, загальною площею 80,74, на 8 поверсі, у 2 під`їзді, номер квартири АДРЕСА_1 . На с. 4 свого пояснення ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» зазначила, що виготовила на об`єкт будівництва нові дозвільні документи, а саме Дозвіл на виконання будівельних робіт від 15.01.2024 ІФ12231228944, Сертифікат ІФ22240514321 від 03.06.2024 та Витяг з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Щодо присвоєння додаткових корпусів в новоствореному будинку нічого не зазначено. Згідно долученого Дозволу на виконання будівельних робіт від 15.01.2024 ІФ12231228944 найменування об`єкту по договору «Нове будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_2 (кадастровий номер земельної ділянки: 2610192001:25:009:0212). черга 1» місце розташування об`єкта будівництва: АДРЕСА_8 . Згідно Сертифікату ІФ22240514321 від 03.06.2024 замовником будівництва є ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО». Об`єктом будівництва є «Нове будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_2 (кадастровий номер земельної ділянки: 2610192001:25:009:0212), черга 1. Згідно Витягу з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, номер Наказу 257 від 01.08.2024, «об`єкту будівництва присвоєно адресу: АДРЕСА_3 ». В жодному з цих документів не зазначено взагалі апелянта, а вказано, що будівництво буде здійснено за рахунок залучення підрядника. Щодо посилання апелянта на номер «черга 1», то воно не є назвою «корпус 1» будинку та не є поняттям адреса, а відноситься до черговості здачі об`єкту в експлуатацію. Під час судового засідання 10.03.2025 щодо адреси та нумерації представники третіх осіб, в тому числі апелянта, зазначили, що нумерація квартир та будинку не змінювались. Тобто згідно долучених письмових дозвільних документів поняття «корпус будинку» ніде не зазначено. Долучення до апеляційної скарги витягів з різними корпусами не спростовує наявність у позивача права на визнання за ним майнового права за договором. Крім цього, апелянтом ототожнюються квартири з різною квадратурою та кількістю кімнат. Так, квартира АДРЕСА_9 оформлена на іншу особу 02.04.2025 (після заборони суду вчинення будь-яких дій) та має площу 63.2 кв.м., житлова площа 32,6 кв.м. (вочевидь двохкімнатна); квартира АДРЕСА_10 ; квартира АДРЕСА_1 в корпусі 2 площею 71.1 кв.м., житлова 35.8 кв.м. (вочевидь двохкімнатна). Тим більше, всі ці квартири вже передані інвесторам за укладеними договорами. Єдина трикімнатна квартира, яка відповідає за квадратурою умовам договору, укладеного із ОСОБА_1 , - квартира АДРЕСА_11 . До того ж це і єдина квартира, яка рахується за забудовником та не відчужена після ухвали Івано-Франківського міського суду від 27.02.2025 щодо заборони відчуження.

Звертає увагу, що апелянт в порушення вимог ст. 367 ЦПК України не зазначив підставу для долучення нових доказів в суді апеляційної інстанції. Саме ненадання апелянтом та Громадською організацією «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» на виконання ухвали Івано-Франківського міського суду від 12.03.2025 точної адреси спірної квартири (тобто зловживання процесуальними правами), унеможливлює прийняття апеляційним судом нових доказів, на які посилається апелянт, для маніпулюванням такого поняття як «точна адреса об`єкту будівництва».

Щодо законності судового рішення, правильності обрання способу захисту та підстав визнання майнових прав на квартиру за позивачем вказує, що ОСОБА_1 періодично звертався до ПАТ «САТП-0901» з метою отримання інформації про стан готовності об`єкта, зокрема для підписання Акту приймання-передачі майнових прав та отримання необхідних документів для реєстрації права власності. Однак жодної інформації не отримав. 27.12.2024 відповідач направив позивачу лист з повідомленням про бажання розірвати договір, та додаткову угоду від 27.12.2024. ОСОБА_1 оплатив повну вартість майнових прав за Договором купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому №23 від 30.12.2020, однак ПАТ «САТП-0901» свої зобов`язання щодо передачі цієї квартири у власність ОСОБА_1 не виконує, квартиру у власність не передає.

Зазначає, що у постанові від 30 січня 2013 року по справі №6-168цс12 Верховний Суд України визначив майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 30 січня 2013 року у справі №6-168цс12, від 15 травня2013 року у справі №6-36цс13, від 04 вересня 2013 року у справі №6-51цс13, від 24 червня 2015 року у справі №6-318цс15, від 04 листопада 2015 року у справі №6-1920цс15, від 18 листопада 2015 року у справі №6-1858цс15, від 02 грудня 2015 року у справах №6-1502цс15 та №6-1732цс15, від 10 лютого 2016 року у справі №6-2124цс15, від 16 березня 2016 року у справі №6-290цс16, від 23 березня 2016 року у справі №6-289цс16, від 30 березня 2016 року у справах №6-3129цс15 та №6-265цс16, від 20 квітня 2016 року у справі №6-2994цс15, від 25 травня 2016 року у справі №6-503цс16, від 07 грудня 2016 року у справі №6-1111цс16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року в справі №761/5156/13-ц (провадження №14-425цс19) зазначено, що враховуючи характер спірних правовідносин, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Велика Палата Верховного Суду вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не заборонений законом та у світлі цієї справи є ефективним, оскільки іншим шляхом захистити її права позивач не міг. Тому необґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо неналежності такого обраного позивачкою способу захисту її прав як визнання за нею майнових прав на квартиру як на частку в об`єкті незавершеного будівництва.

Також посилається на п. 146 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі №359/5719/17 про те, що саме інвестор є особою, яка первісно набуває право власності на об`єкт нерухомого майна, що споруджений за його кошти. Спосіб захисту, передбачений статтею 392 ЦК України є різновидом загального способу захисту - визнання права, а тому його може бути використано в зобов`язальних відносинах за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права. Тобто зазначений спосіб захисту як різновид загального способу захисту - визнання права може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у зобов`язально-правових, так як сам по собі факт перебування осіб у тих чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню до цих відносин норм інститутів загальної частини цивільного права.

Відповідно до пунктів 84 та 94 постанови ВП ВС від 14.09.2021 у справі №359/5719/17 «в разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об`єкт інвестування».

Щодо стягнення штрафних санкцій вказує, що на час звернення з позовом до суду відповідачем прострочено строк виконання зобов`язання в частині будівництва і введення житлового будинку в експлуатацію. Згідно до п. 5.3 Договору №23 від 30.12.2020 у випадку порушення строків введення в експлуатацію Об`єкта капітального будівництва більш ніж на 6 місяців продавець зобов`язаний сплатити покупцю штрафну санкцію у розмірі 0,3% від загальної суми сплаченої покупцем за квартиру за кожен день прострочення. Тобто згідно Договору №23 будинок мав бути зданий в експлуатацію у 2 кварталі 2022 року. Згідно будівельної декларації будинок введений в експлуатацію (закінчений будівництвом) у червні 2024р., тобто відповідачем допущено прострочення 2 роки та 6 місяців.

Відповідно до позиції висловленої ВС в постанові від 10.09.2020 по справі №916/1777/19 сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі №910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №916/804/17.

З урахуванням зазначеного штраф за прострочення зобов`язання складає: 723411,00 грн. х 740 днів. х 0,3% = 1605972,42 грн. Станом на 20.10.2021 позивачем було виконано усі зобов`язання та повністю сплачено кошти за квартиру.

Відповідач ПАТ «САТП-0901» на день звернення з позовом до суду не виконав належним чином зобов`язань за договором, укладеним між сторонами, незважаючи на повне виконання інвестором своїх зобов`язань в частині оплати.

При цьому, відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства», заява №44277/98). В іншій справі «Н.К.М. проти Угорщини» (NKM v. Hungary, скарга №66529/11) у рішенні від 14 травня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що «правомірні очікування» підлягають захисту як власне майно і майнові права.

У постанові Верховного Суду України від 12 листопада 2014 року у справі №6-129цс14 викладено правову позицію, що згідно з положеннями статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки ( частина перша статті 190 ЦК України). Майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами. Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 13 квітня 2016 року у справі №6-160цс16, що відповідно до ч. 1 ст. 360-7 Цивільного процесуального кодексу України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Позивач позбавлений іншого способу реалізувати свої права на квартиру, ніж визнання цього права в судовому порядку, а тому обраний ним спосіб судового захисту у спірних правовідносинах є ефективним, універсальним і застосовним до спірних правовідносин. Спосіб захисту права власності, передбачений статтею 392 ЦК України, є таким, що найбільш повно відновлює порушені права позивача. При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі №359/5719/17 (провадження №14-8цс21) вказано, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою (пункти 92, 93, 95 постанови).

Практика визнання права власності на об`єкти нерухомості, розміщені у введених в експлуатацію будинках та спорудах, з огляду на відсутність у позивачів можливості оформити право власності в позасудовому порядку як ефективного способу захисту порушених прав підтримується й Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 27 лютого 2019 року у справі №761/32696/13-ц (провадження №14-606цс18), від 03 квітня 2019 року у справі №1609/6643/12 (провадження №14-107цс19), від 15 травня 2019 року у справі №522/102/13-ц (провадження №14-38цс19), від 29 травня 2019 року у справі №1609/6645/12 (провадження №14-220цс19), від 26 червня 2019 року у справі №761/3428/15-ц (провадження №14-268цс19). Отже, у випадку оспорювання чи невизнання за інвестором, який виконав умови договору інвестування, первісного права власності на новостворений об`єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.

Відповідно, вважає, що спосіб захисту права власності, передбачений статтею 392 ЦК України, є таким, що найбільш повно відновлює порушені права позивача.

Щодо зустрічного позову про розірвання договору вказує, що апелянт, будучи залученим у справу в якості третьої особи на стороні відповідача, не скористався своїм правом та не вступив у справу за зустрічним позовом в якості позивача з окремою вимогою. Позовна вимога про розірвання договору була заявлена ПАТ «Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство-0901», яке на той час не подало апеляційної скарги, а отже погодилось з рішенням суду в цій частині.

Зазначаючи у зустрічному позові, що продавець виконав свої зобов`язання, позивач за зустрічним позовом не обґрунтував в чому та ким, на його думку, вчинено істотне порушення умов договору. Підставами подання зустрічного позову, як зазначив позивач, є рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2023 у справі №909/409/23, яке постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 залишено без змін, та було визнано недійсним договір про участь в будівництві. Згідно п. 11 рішення господарського суду 01.12.2023 за вх. №8169/23 через канцелярію суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Козацький», адвоката Гаврищук Н.К. надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника. Тобто забудовник взагалі ухилився від захисту інтересів інвесторів та про зазначені обставини не повідомив суд та інвесторів. 06.03.2024 згідно постанови Західного апеляційного господарського суду у даній справі рішення суду першої інстанції залишено без змін. Згідно вказаної постанови Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Козацький» у відзиві покладається на розсуд суду. Тобто, знову ж таки, забудовник проявив бездіяльність, та приховав від суду обставини, які можуть вплинути на інтереси третіх осіб-інвесторів. 13.05.2024 за касаційною скаргою ПрАТ «САТП-0901» було відкрито касаційне провадження, а вже 15.05.2024 за заявою скаржника закрито у зв`язку з відмовою від касаційної скарги. ТОВ «Житловий комплекс «Козацький» взагалі ні апеляційної, ні касаційної скарги не подавало. Із зазначеного вбачається, що ПрАТ «САТП-0901» спільно з ТОВ «Житловий комплекс «Козацький» вирішили вчинити недобросовісний зговір між замовниками та забудовником та судове рішення у господарській справі вирішили використати з метою непередачі квартир інвесторам.

ОСОБА_1 до участі в господарській справі залучений не був. А відповідно до ч. 2 ст. 54 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред`явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред`явленого цією третьою особою до такої сторони. Зазначене узгоджується з постановою ВП ВС від 09.11.21, справа №466/8649/16-ц (провадження №14-93цс20).

Крім того, ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Івано-Франківської обл. від 01.12.2023 у справі №909/409/23 за позовом Громадська організація «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» до Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство 0901» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Козацький» про визнання недійсним Договору про участь в будівництві комплексу багатоквартирних житлових будинків від 10.10.2019, було закрито апеляційне провадження з мотивів того, що рішення господарського суду у справі не впливає на права інвестора ОСОБА_1 за договором купівлі продажу.

До матеріалів справи долучено Договір про участь у будівництві від 07.03.2024, згідно якого все будівництво здійснює ТОВ «ЖК «Козацький» за завданням Замовника. Зазначений договір є ідентичним договору від 10.10.2019, який було визнано в судовому порядку недійсним. Так, в двох договорах сторонами є ТОВ «ЖК «Козацький» та Громадська організація «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО». Незважаючи на рішення господарського суду про визнання недійсним договору про участь в будівництві ТОВ «ЖК «Козацький», такий, не будучи замовником будівництва, а перебуваючи тільки в статусі підрядника, розпродує квартири в житловому будинку за адресою АДРЕСА_3 . Крихівці. Із зазначеного договору вбачається, що незважаючи на рішення господарського суду за ТОВ «ЖК «Козацький» було зареєстровано право на об`єкт будівництва за адресою АДРЕСА_3 . Так, згідно до Порталу ЄДЕССБ міститься і по даний час дозвільний документ НОМЕР_1 від 08.08.2019 (попередній документ від 11.10.2012 №ІФ 08312188706) щодо надання дозволу на початок будівництва будинку за адресою АДРЕСА_2 , де в графі анулювання зазначено «діючий», а в розділі замовник - ПрАТ «САТП-0901». На підставі зазначеного дозволу про початок будівництва позивач за зустрічним позовом на Порталі ЄДЕССБ виготовив сертифікат на 2 під`їзд за номером ІФ122240514321 від 03.06.2024. Іншого дозволу на початок будівництва не існує. В розділі містобудівні умови та обмеження зазначено MU01:2715-1107-6621-7029 від 19.05.2021 з останніми змінами від 14.08.2023, тобто ще до рішення господарського суду. Отже нове будівництво, незважаючи на рішення суду, було введено в експлуатацію на підставі дозволу та проектної документації, розробленої та затвердженої до рішення господарського суду, що підтверджує ту обставину, що позивач збудував новобудову за кошти інвесторів, а рішення суду після завершення будівництва не могло вплинути на права інвестора.

Крім цього, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2017 року у справі №826/3174/17 визнано протиправними дії Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо скасування реєстрації Декларації про початок будівельних робіт: «Житлові будинки з приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_2 » від 11 жовтня 2012 року ІФ08312188706. Згідно цієї постанови суду дозвіл на початок будівництва було видано Приватному акціонерному товариству «САТП-0901».

З врахуванням наведеного просить залишити без змін рішення Івано-Франківського міського суду від 01.07.2025, а апеляційну скаргу без задоволення. Зобов`язати апелянта та третю особу ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» виконати ухвалу Івано-Франківського міського суду від 12.03.2025 щодо витребування у ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» та у ТОВ «Житловий комплекс «Козацький» відомостей щодо нової адреси раніше зміненої адреси трьохкімнатної квартири, загальної площею 80,74, що знаходиться на 8 поверсі, у 2 під`їзді, номер квартири АДРЕСА_1 , яку було продано за Договором купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому №23 від 30.12.2020, укладеним між ОСОБА_1 та ПрАТ «Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство-0901».

ПрАТ «Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство-0901» також подало апеляційну скаргу на рішення Івано-Франківського міського суду від 01.07.2025. Вважає таке рішення незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд керувався тим, що позивач за зустрічним позовом не обґрунтував у чому та ким на його думку вчинено істотне порушення умов договору. Проте, судом не враховано ні змісту зустрічного позову, ні пояснень представника ПрАТ «САТП-0901» щодо підстав розірвання в судовому порядку Договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому №23 від 30.12.2020.

Так, в зустрічному позові підставою розірвання оспорюваного договору було невиконання зі сторони ПрАТ «САТП-0901» своїх обов`язків у зв`язку із зміною обставин, з посилання на статті 652 ЦК України. Укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей, проте, під час виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. Посилається на практику Верховного Суду, викладену в постановах від 23.12.2021 у справі №925/81/21, від 14.01.2025 року у справі №910/5029/22, від 14.01.2025 року у справі №910/5029/22, від 23.12.2021 у справі №925/81/21, від 14.01.2025 року у справі №910/5029/22.

Враховуючи усталену практику Верховного Суду, яка полягає в тому, що рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті і захищати порушене право чи інтерес; а якщо для реалізації рішення суду потрібно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення це означає, що обраний спосіб захисту (який часто зумовлений обмеженнями, що діють у певній юрисдикції) є неефективним. «Один спір один процес» - це правило, якого ВП ВС намагається дотримуватися і забезпечувати його через ухвалені правові висновки.

Обґрунтовуючи зустрічний позов, ПрАТ «САТП-0901» та його представник посилався на те, що станом на цей час виконання Договору №23 від 30.12.2020 з боку ПрАТ «САТП-0901» є неможливим у зв`язку з істотною зміною відповідних обставин, а саме: визнання недійсним в судовому порядку Договору про участь в будівництві комплексу багатоквартирних житлових будинків від 10.10.2019, виготовлення Громадською організацією «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» нового дозволу на виконання будівельних робіт від 15.01.2024 №ІФ012231228944 на підставі якого будинок, в якому розташована спірна квартира зданий в експлуатацію на підставі сертифіката №ІФ122250514321 від 03.06.2024. Таким чином, враховуючи наведені обставини, декларація від 11.10.2012 №ІФ0812188706, яка була інвестиційним вкладом по Договору про участь в будівництві комплексу багатоквартирних житлових будинків від 10.10.2019, не була використана при здачі будинку в експлуатацію, а ПрАТ «САТП-0901» втратило право передачі спірної квартири по акту приймання передачі, та надання всіх необхідних документів для реєстрації права власності. ПрАТ «САТП-0901» як продавець по умовах Договору об`єктивно позбавлений можливості виконати свої зобов`язання перед ОСОБА_1 як покупцем відповідно до п. 2.1 та 2.2 Договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено у майбутньому від 30.12.2020 №23, а саме: передати згідно умов Договору по акту прийому-передачі квартиру та всі необхідні документи для реєстрації права власності на квартиру, вказану в цьому договорі. Саме Договір про участь в будівництві від 10.10.2019 надавав право ПрАТ «САТП-0901» здійснювати продаж майнових прав на відповідну квартиру ОСОБА_1 , і такий необхідно будо б передати ОСОБА_1 для реєстрації за ним права власності на квартиру, враховуючи п. 81 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Оскільки в матеріалах справи містяться підтвердження того, що на виконання обов`язків за Договором купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено у майбутньому від 30.12.2020 №23 ОСОБА_1 було сплачено продавцю ПрАТ «САТП-0901» грошові кошти в розмірі 723411,00 грн., такі у зв`язку з розірванням договору з підстави істотної зміни обставин підлягають стягненню з ПрАТ «САТП-0901» на користь ОСОБА_1 .

Судом не враховано вказані вище обставини, які є істотними у правовідносинах між ПрАТ «САТП-0901», ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» та ТОВ «ЖК «Козацький», і які впливають на можливість виконання Договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено у майбутньому від 30.12.2020 №23, які є обставинами через які суд повинен був задовольнити зустрічний позов ПрАТ «САТП-0901» до ОСОБА_1 про розірвання оспорюваного договору в судовому порядку та стягнути з ПрАТ «САТП-0901» на користь ОСОБА_1 суму коштів, сплачених на виконання умов Договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено у майбутньому від 30.12.2020 №23.

Також судом першої інстанції залишено поза увагою, що ПрАТ «САТП-0901» на момент спору не володіло майновими правами та майном, власником даної квартири є третя особа ТОВ «ЖК «Козацький».

Щодо стягнення штрафних санкцій за невчасну здачу об`єкту будівництва вказує, що судом не враховано, що ПрАТ «САТП-0901» згідно дозволу на виконання будівельних робіт від 15.01.2024 №ІФ012231228944 та сертифіката №ІФ122250514321 від 03.06.2024 не було замовником будівництва, а тому не могло виконувати умову Договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено у майбутньому від 30.12.2020 №23 щодо вчасної здачі будинку в експлуатацію. Також, судом при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано, що кошти, які ОСОБА_1 сплатив ПрАТ «САТП-0901», не вкладалися в будівництво будинку в якому розташована спірна квартира, що підтверджено представником ПрАТ «САТП-0901» в судовому засіданні.

Апелянт погоджується з тим, що стягнення коштів можливо з ПрАТ «САТП-0901» як сума, що була передана на укладення договору, та інфляційні збитки за час користування. Проте, не як сума за невиконання умов договору, виходячи із його умов.

Просить рішення Івано-Франківського міського суду від 01.07.2025 скасувати повністю та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, зустрічний позов ПрАТ «САТП-0901» задовольнити. Судові витрати стягнути із позивача.

Представник позивача адвокат Семків М.Н. подав відзив на апеляційну скаргу ПрАТ «Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство-0901» на рішення Івано-Франківського суду від 01.07.2025. Вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Щодо зустрічного позову про розірвання договору зазначає, що позивач за зустрічним позовом не обґрунтував в чому та ким, на його думку, вчинено істотне порушення умов договору. Підставами подання зустрічного позову, як зазначив позивач, є рішення господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2023 №909/409/23, яке постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 залишено без змін, та було визнано недійсним договір про участь в будівництві. Однак, забудовник ТОВ «Житловий комплекс «Козацький» ухилився від захисту інтересів інвесторів, проявив бездіяльність та приховав від суду обставини, які можуть вплинути на інтереси третіх осіб-інвесторів. 13.05.2024 за касаційною скаргою ПрАТ «САТП-0901» ВС було відкрито касаційне провадження, а вже 15.05.2024 за заявою скаржника закрито в зв`язку з відмовою від касаційної скарги. ТОВ «Житловий комплекс «Козацький» взагалі ні апеляційної, ні касаційної скарги не подавало. З зазначеного вбачається, що ПрАТ «САТП-0901» спільно з ТОВ «Житловий комплекс «Козацький» вирішили вчинити недобросовісний зговір між замовником та забудовником та судове рішення у господарській справі вирішили використати з метою непередачі квартир інвесторам.

Рішенням встановлено, що 10.10.2019 між позивачем, ПрАТ «Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство-0901» (відповідач - 1) та ТОВ «Житловий комплекс «Козацький» (відповідач - 2) було підписано Договір про участь в будівництві комплексу багатоквартирних житлових будинків (надалі - Договір). Позивач вказує, що відповідач - 1 знаючи про те що у нього в користуванні перебуває тільки земельна ділянка площею 0,5752 га кадастровий номер 2610192001:25:009:0231, а не земельна ділянка площею 2,0082 га, кадастровий номер 2610192001:25:009:0213, при укладенні Договору, діючи умисно, приховав від позивача вказані обставини, та надав відомості, які не відповідають дійсності, щодо наявності у нього права на вказану земельну ділянку, з метою введення позивача в оману, для визначення в умовах Договору більшу частку в Об`єкті будівництва згідно Договору, який враховуючи дані обставини мав би бути повністю розташований на земельній ділянці позивача, що призвело до укладення Договору на невигідних для останнього умовах. Однак, Інформація щодо земельної ділянки переданої ПрАТ «Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство-0901», кадастровий номер 2610192001:25:009:0213, зареєстрована в ДЗК 24.01.2019 та реєстрі речових прав. Відомості щодо земельної ділянки є відкритими, а дана земельна ділянка знаходиться тільки на правах оренди у Відповідача-1. Тому дана інформація не може вважатись такою, як введення в оману та приховування (замовчування) інформації ПрАТ «Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство-0901». Дана інформація не може вважатись такою що спонукала до укладення договору під впливом обману так як спільне будівництво даного об`єкту було розпочато ще в 2012р., тобто як до формування спірної земельної ділянки, так і до укладеного договору. Підставою для початку будівництва була Декларації про початок будівельних робіт: «Житлові будинки з приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_2 » від 11 жовтня 2012 року ІФ08312188706. Ця декларація як раз була отримана ПрАТ «Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство-0901».

Щодо зазначеного рішення господарського суду вказує, що сторонами у цій справі є ПрАТ «САТП-0901», ТОВ «Житловий комплекс «Козацький» та Громадська організація «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО». ОСОБА_1 до участі в господарській справі залучений не був. Судовим рішенням встановлено невиконання умов договору Забудовником перед Замовником. Позивач у даній справі не є учасником зазначеного договору, а з рішення суду вбачається що замовник внаслідок обману має право на відшкодування заподіяної шкоди. В свою чергу Замовник не скористався даним правом. Відповідно до ч. 2 ст. 54 ЦПК України, у разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред`явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред`явленого цією третьою особою до такої сторони.

Крім цього, ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення господарського суду Івано-Франківської обл. від 01.12.2023 у справі №909/409/23 за позовом Громадська організація «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство-0901» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Козацький» про визнання недійсним Договору про участь в будівництві комплексу багатоквартирних житлових будинків від 10.10.2019, було закрито апеляційне провадження з мотивів того, що рішення господарського суду у справі не впливає на права інвестора ОСОБА_1 за договором купівлі продажу. Аналогічне зазначено ухвалою ВС від 23.06.2025 у справі №909/409/23, а саме «Ураховуючи, що місцевим господарським судом не вирішувався спір про право у правовідносинах, учасником яких є ОСОБА_1 , а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2023 не містить жодних суджень про його права, інтереси та (або) обов`язки і нею не було доведено наявності порушеного права чи охоронюваного законом інтересу внаслідок прийняття оскаржуваного судового рішення, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що у скаржника відсутні будь-які допустимі, обґрунтовані та законні докази підставності поданої апеляційної скарги».

Крім цього, до матеріалів справи долучено Договір про участь у будівництві від 07.03.2024, згідно до якого все будівництво здійснює ТОВ «ЖК «Козацький» за завданням Замовника. Зазначений договір є ідентичним договору від 10.10.2019, який було визнано в судовому порядку недійсним. Так, в двох договорах сторонами є ТОВ «ЖК «Козацький» та Громадська організація «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО». Не зважаючи на рішення господарського суду про визнання недійсним договору про участь в будівництві ТОВ «Житловий комплекс «Козацький», не будучи Замовником будівництва, а перебуваючи тільки в статусі підрядника будівництва, розпродує квартири в житловому будинку за адресою АДРЕСА_3 . Крихівці. Із зазначеного договору вбачається, що незважаючи на рішення господарського суду за ТОВ «Житловий комплекс «Козацький» було зареєстровано права об`єкт будівництва за адресою АДРЕСА_3 . Крихівці. Крім цього, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2017 року у справі №826/3174/17 визнано протиправними дії Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо скасування реєстрації Декларації про початок будівельних робіт: «Житлові будинки з приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_2 » від 11 жовтня 2012 року ІФ08312188706. Згідно даної постанови дозвіл на початок будівництва було видано Приватному акціонерному товариству «САТП-0901». Апелянт, починаючи з 2012 набув статус будівельного підрядника новоствореного об`єкту. Замовником будівництва є Громадська організація «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО», тобто мав право укладати договір від 30 грудня 2020 року із ОСОБА_1 купівлі-продажу квартири, яку буде створено у майбутньому №23.

В подальшому, право на отримання новозбудованої квартири оспорювалось саме відповідачем, який направив позивачу лист про розірвання договору від 30.12.2020. Згідно п. 1.5 планове закінчення будівництва та ведення в експлуатацію 2-ий квартал 2022 року. Відповідно до п. 3.3 загальна вартість квартири за цим Договором складає 742808 грн. 00 коп., що еквівалентно 21751 євро 42 євроцента. Згідно до п. 3.4 сторони домовились, що дана сума не підлягає перегляду і може бути змінена лише у випадках: збільшення чи зменшення площі квартири після виготовлення технічного паспорту Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації, прямо пропорційно такому збільшенню чи зменшенню площі: згідно чинного законодавства України. Також, було складено Додаток №1 до Договору купівлі-продажу №23 від 30.12.2020, в якому зазначено планування трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 на восьмому поверсі у другому під`їзді в І-ій черзі будівництва (копія додається, оригінал знаходиться у позивача). Саме Інвестор, як особа за кошти якої й на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Дійсно, починаючи з 2024р. було укладеного договір між ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» та апелянтом ТОВ «ЖК Козацький», де останнього визначено як Забудовника. Але нормами матеріального права не передбачено, що будівельник чи забудовник набуває якісь права на збудоване ним майно за кошти інвестора. Тому, посилання апелянта на невиконання ним умов договору за іншими договорами не може бути підставою для розірвання договору №23, укладеного з ОСОБА_1 , та не ґрунтується на нормах матеріального права та умовах укладеного договору.

Щодо посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №925/81/21, слід зазначити про те, що в даній постанові судом вказано, що «сторони не дійшли згоди щодо розірвання укладеного між ними договору у зв`язку із істотною зміною обставин, якими за доводами позивача є форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Рішення господарського суду у справі №909/409/23 саме по собі не є форс-мажорною обставиною. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це надзвичайні та невідворотні події, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором». Тобто апелянт посилається на судову практику, яка взагалі не може бути правозастосовчою в цій справі через її несхожість.

Щодо законності судового рішення, правильності обрання способу захисту та підстав визнання майнових прав на квартиру за позивачем, вказує, що ОСОБА_1 періодично звертався до ПАТ «САТП-0901» з метою отримання інформації про стан готовності Об`єкта, зокрема для підписання Акту приймання-передачі майнових прав на Об`єкт та отримання необхідних документів для реєстрації права власності, однак жодної інформації не отримав.

Зі змісту вказаних письмових доказів вбачається, що відповідач без законних на те підстав вирішив розірвати договір, що вимагає захисту порушеного права в суді. На час звернення з позовом до суду ОСОБА_1 , сплатив усю суму згідно Договору купівлі-продажу квартири, яке буде створено в майбутньому №23 від 30.12.2020.

Квартира, яка є предметом цього судового позову, знаходиться в ЖК «Козацький», співзабудовниками якого виступають ПАТ «САТП-0901», Громадська організація «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» і ТОВ «ЖК «Козацький». Однак ПАТ «САТП-0901» свої зобов`язання щодо передачі цієї квартири у власність ОСОБА_1 не виконує, квартиру у власність не передає, що ставить під сумнів можливість належного виконання ним своїх зобов`язань згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому №23 від 30.12.2020, хоча загальновідомо, що перша черга ЖК «Козацький», де знаходиться квартира позивача, введена в експлуатацію орієнтовно в червні 2024 року.

Щодо обраного способу захисту посилається на постанову ВП ВС від 14.09.2021 у справі №359/5719/17, де зазначено, що «в разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об`єкт інвестування».

Щодо стягнення штрафних санкцій вказує, що на час звернення з позовом до суду відповідачем прострочено строк виконання зобов`язання в частині будівництва і введення житлового будинку в експлуатацію. Тому згідно умов Договору штраф за прострочення зобов`язання складає: 723411,00 грн. х 740 днів. х 0,3% = 1605972,42 грн. Станом ще на 20.10.2021 позивачем було виконано усі зобов`язання та повністю сплачено кошти за квартиру.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором (стаття 876 ЦК України). Інвестор після виконання ним фінансових зобов`язань за укладеними договорами купівлі-продажу цінних паперів та резервування об`єкта нерухомості (чи аналогічними правочинами, що підтверджують здійснення інвестування) отримує документи, які підтверджують реальність такого правочину та встановлюють для нього його особисті майнові права на конкретний об`єкт нерухомого майна. Для отримання права власності на такий об`єкт нерухомості інвестор має трансформувати свої майнові права у власність шляхом державної реєстрації речових прав на цей об`єкт нерухомості, але виконати це можна лише за умов завершення будівництва новоствореного об`єкта нерухомості відповідно вимог чинного законодавства та прийняття такого нерухомого майна до експлуатації (статті 328, 331 ЦК України).

Відповідач ПАТ «САТП-0901» на день звернення з позовом до суду не виконав належним чином зобов`язань за договором, укладеним між сторонами, незважаючи на повне виконання інвестором своїх зобов`язань в частині оплати.

З врахуванням наведеного просить залишити без змін рішення Івано-Франківського міського суду від 01.07.2025, а апеляційну скаргу без задоволення.

ТОВ «ЖК Козацький» подало заперечення (відповідь на відзив на апеляційну скаргу). Зазначило, що з доводами представника позивача не погоджується та заперечує з тих підстав, що за кошти позивача будинок, в якому розташована спірна квартира, не будувався, кошти які ПрАТ «САДТ-0901» отримало від позивача не скеровувалися на будівництво об`єкту будівництва, що підтверджено і самим представником ПрАТ «САТП-0901» в судовому засіданні. Також, спірна квартира згідно нового інвестиційного договору належить ТОВ «ЖК «Козацький». Так, в Договорі про участь в будівництві комплексу багатоквартирних житлових будинків від 07.03.2024, що укладений між ТОВ «ЖК «Козацький, ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО», ББК «БК «Соціум», який є новим інвестиційним договором у будівництві, містить домовленості сторін та визначає права та обов`язки кожної сторони договору. Згідно п. 4.1 цього Договору від 07.03.2024 сторони погодили, що порядок розподілу Об`єкту визначається протоколом погодження розподілу, який є невід`ємним додатком до Договору. Відповідно до п. 12.7 Договору, цей договір є договором змішаної інвестиційно-підрядної форми відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України та ст. 3.6 Цивільного кодексу України. Відповідно до Протоколу погодження розподілу об`єкту ТОВ «ЖК «Козацький» отримує в першому корпусі об`єкта будівництва ряд об`єктів у стані, необхідному для введення Об`єкта будівництва в експлуатацію, що є часткою ТОВ «ЖК «Козацький», в тому числі і трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 на 8 поверсі, площею 86,0 кв.м., що є спірною.

Верховний Суд у постанові від 11.07.2023 у справі №910/7978/21 дійшов висновку, що будь-яка особа, якій законом не заборонена така діяльність, має право прийняти рішення про інвестування та реалізувати це рішення як шляхом вкладення інвестицій у будь-який не заборонений проект, так і шляхом реалізації цього проекту. При цьому закон не забороняє збіг інвестора та учасника в одній особі.

Також, інформація з реєстру речових прав на нерухоме майно, в тому числі і квартири під АДРЕСА_5 , загальнодоступна для отримання через електронні сервіси Міністерства юстиції України, тому позивач мав би сам скористатися електронним сервісом та отримати всю необхідну інформацію про майно на яке він звернувся із позовною завою.

Таким чином, оскільки саме за умовами нового інвестиційного Договору ТОВ «ЖК «Козацький» володіє правом на спірну квартиру, у справі, що розглядається в суді ТОВ «ЖК «Козацький» як власник майна, яке зареєстровано в ДРРП 28.01.2025 за №58282773, мав бути залучений як співвідповідач.

Стосовно доводів представника позивача, що стосуються адреси об`єкту будівництва, вказує, що вимоги ухвали суду від 12.03.2025 про надання адреси було виконано ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників, надано Витяг з ЄДССБ №AR01:9625-7595-8782-9335 від 01.08.2024 про присвоєння будинку, в якому розташована спірна квартира, адреси Наказом департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради від 01.08.2024 №257 «Про присвоєння адреси», адреси: «Україна, Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, Івано-Франківська територіальна громада, с. Крихівці, вулиця Довженка, 31-В, Корпус 1». В матеріалах справи міститься Квитанція №2665713770 про надсилання стороні ОСОБА_2 пояснення Громадської організації від 09.04.2025 з інформацією про виконання ухвали суду та витягу з ЄДЕССБ про присвоєння адреси будинку. Крім того, під час розгляду справи представником позивача не піднімалося питання про те, що його клопотання про витребування даних про адресу не виконано та він не подавав додаткових клопотань з даного приводу. Таким чином, матеріали справи містилася повна інформація про присвоєння адреси спірно квартири, а доводи представника позивача у відзиві на апеляційну скаргу не відповідають дійсності, а спрямовані ввести суд в оману щодо виконання ухвали суду від 12.03.2025. Також, доводи представника та особисте трактування присвоєння адреси, не відповідають обставинам справи, є власним судженням, яке ні на чому не ґрунтується. Порядок присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна затверджено постановою КМУ від 07.07.2021 №690 (надалі - Порядок). Відповідно до п. 24 Порядку до адреси декількох об`єктів під одним номером (об`єктів, що складаються з декількох корпусів) додається номер об`єкта (корпусу, ділянки або будинку (садового, дачного), гаражу, елінгу, ангару тощо), який позначається арабською цифрою через пробіл після слова, що характеризує об`єкт («корпус», «гараж» тощо) (наприклад, №12, корпус 1; №4, гараж 112). Реквізит адреси «номер корпусу» може застосовуватися для існуючих об`єктів з поділом на корпуси та для об`єктів будівництва, що за проектною документацією визначені як єдиний (комплексний) об`єкт, та складається з окремо розташованих або зблокованих будівель. Так, оскільки об`єкт будівництва в якому розташована квартира, складається із двох блокуючих будинків, департаментом департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради від 01.08.2024 №257 «Про присвоєння адреси», після введення будинку в експлуатацію, було присвоєно адресу будинку в якому розташована спірна квартира: « АДРЕСА_6 ». Таким чином, доводи представника позивача щодо неправильного зазначення Громадською організацією в адресі об`єкта будівництва, в якому розташована спірна квартира «Корпус 1» не відповідають обставинам справи, гуртуються на власних твердженнях, які нічим не обґрунтовані.

Щодо доводів представників позивача стосовно обраного способу захисту зазначає, що позивач звернувся до суду із позовною вимогою, яка задоволена судом першої інстанції, про визнання за ним майнового права на нерухоме майно, а саме на трьохкімнатну квартиру, загальною площею 80,74, на 8 поверсі, у 2 під`їзді, номер квартири АДРЕСА_4 . Однак, згідно матеріалів, які долучені ТОВ «ЖК «Козацький» та ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО», що також визнається і самим судом, будинок в якому розташована спірна квартира, зданий в експлуатацію на підставі сертифіката №ІФ122240514321 від 03.06.2024. Крім того, в матеріалах справи міститься Витяг з реєстру будівельної діяльності про присвоєння адрес ЄДЕССБ від 01.08.2024 №AR01:9625-7595-8782-9335 на будинок, в якому розташована квартира, що залишено поза увагою суду при прийнятті оскаржуваного рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі №359/5719/17 (провадження №14-8цс21) вказано, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб, що положення статті 392 ЦК України підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли між особою, яка відчужила майнові права на квартиру в багатоквартирній новобудові (Сторона 1) та особою, яка такі права придбала (Сторона 2) у випадку, коли об`єкт будівництва (багатоквартирна новобудова) зданий в експлуатацію, проте Сторона 1 не виконує умови зазначеного договору з передачі Стороні 2 усіх необхідних документів для оформлення права власності на квартиру, вартість якої Сторона 2 сплатила в повному обсязі, та не визнає права Сторони 2 на цю збудовану квартиру». Статтею ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що майновими правами визнаються будь-які права пов`язані з майном, відмінні від права власності у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо). У разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об`єкт інвестування. Таким чином, позивач звернувся до суду з позовом про визнання майнових прав на спірну квартиру, як право очікування отримати спірну квартиру у майбутньому після здані будинку в експлуатацію, що є неналежним способом захисту, та самостійною підставою у відмові в задоволенні позову, оскільки будинок в якому розташована спірна квартира зданий в експлуатацію та вже має присвоєну адресу.

Просить врахувати заперечення ТОВ «ЖК «Козацький» на відзив представника позивача на апеляційну скаргу, скасувати рішення Івано-Франківського міського суду від 01.07.2025 повністю та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі; задовольнити зустрічний позов ПрАТ «САТП-0901».

В судовому засіданні апеляційного суду представник ТОВ «Житловий комплекс «Козацький» адвокат Гаврищук Н.К., представник ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» адвокат Абрам`юк А.І. апеляційні скарги підтримали.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Семків М.Н. щодо задоволення апеляційних скарг заперечили, просили рішення місцевого суду залишити без змін.

Представник відповідача ПрАТ «Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство-0901» адвокат Грица Ю.Ю. в судове засідання не прибув, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою представника.

Відповідно до ч. 2 ст.372ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, зважаючи на строк розгляду апеляційної скарги, та те, що учасники справи мали можливість реалізувати свої права, передбачені процесуальним законом, представник ПрАТ «Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство-0901» був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи письмово викладена позиція сторони, і представник у минулому судовому засіданні надавав пояснення по справі. а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та розглядати справу за відсутності вказаного учасника.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 30.12.2020 між Приватним акціонерним товариством «Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство-0901» (надалі - ПрАТ «САТП-0901») та ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі-продажу квартири, що буде створена у майбутньому №23 (надалі Договір) (т. 1, а.с. 25-27).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що Договором Продавець зобов`язується передати у власність Покупця квартиру (майнові права), яка буде створена ним у майбутньому, а покупець зобов`язується прийняти квартиру у відповідності до умов даного Договору та оплатити її.

Відповідно до п. 1.2 Договору сторони домовились, що за даним Договором продається квартира, розташована в Об`єкті капітального будівництва з наступними характеристиками: трьохкімнатна квартира, загальною площею 80,74, на 8 поверсі, у 2 під`їзді, номер квартири АДРЕСА_1 , 1 черга.

Згідно п. 1.5 Договору запланований термін будівництва та введення в експлуатацію - 2-ий квартал 2022 року.

У випадку порушення строків введення в експлуатацію об`єкта капітального будівництва більш ніж на 6 місяців Продавець зобов`язаний сплатити Покупцю штрафну санкцію у розмірі 0,3% від загальної суми сплаченої Покупцем за квартиру за кожен день прострочення (п. 5.3 Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору вартість 1 кв.м. квартири складає 9200 (дев`ять тисяч двісті) гривень 00 копійок.

Загальна вартість квартири за даним Договором складає: 742808 (сімсот сорок дві тисячі вісімсот вісім) грн. 00 коп., що еквівалентно 21751 (двадцять одна тисяча сімсот п`ятдесят одне) євро 42 євроценти (п. 3.3 Договору).

Згідно п. 3.4 Сторони домовились, що дана сума не підлягає перегляду і може бути змінена лише у випадках: збільшення чи зменшення площі квартири після виготовлення технічного паспорту Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації, прямо пропорційно такому збільшенню чи зменшенню площі; згідно чинного законодавства України.

ОСОБА_1 сплатив на рахунок отримувача ПрАТ «САТП-0901» кошти згідно Договору купівлі-продажу квартири, яка буде створена в майбутньому №23 від 30.12.2020, підтвердженням чому є квитанції:

1) 30.12.2020 оплата в сумі 119525,00 грн., що еквівалентно 3500,00 євро;

2) 04.01.2021 оплата в сумі 112530,00 грн., що еквівалентно 3300,00 євро;

3) 04.01.2021 оплата в сумі 170500,00 грн., що еквівалентно 5000,00 євро;

4) 07.06.2021 оплата в сумі 108900,00 грн., що еквівалентно 3300,00 євро;

5) 07.06.2021 оплата в сумі 108900,00 грн., що еквівалентно 3300,00 євро;

6) 30.09.2021 оплата в сумі 103056,00 грн., що еквівалентно 3351,42 євро.

Всього сплачено 723411,00 грн., що еквівалентно 21751,42 євро (т. 1, а.с. 55-59).

Встановлено також, що 10.10.2019 між ТОВ «Житловий комплекс «Козацький», ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» та ПрАТ «САТП-0901» було укладено Договір про участь у будівництві комплексу багатоквартирних житлових будинків, відповідно до якого ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» здійснює участь у будівництві Об`єкту шляхом виконання функцій співзабудовника та надання земельної ділянки для побудови Об`єкту; ПрАТ «САТП-0901» здійснює участь у будівництві Об`єкту шляхом виконання функцій співзабудовника та шляхом надання добровільної згоди на зміну складу замовників, а ТОВ «Житловий комплекс «Козацький» за цим Договором зобов`язується здійснити власними та/або залученими силами і засобами будівництво Об`єкту та передати ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» та ПрАТ «САТП-0901» визначені цим Договором приміщення після завершення будівництва та введення Об`єкту в експлуатацію або в іншому порядку, визначеному цим Договором або іншим правочином (т. 1, а.с. 108-112).

Згідно Акту розподілу приміщень, що є додатком до Договору про участь у будівництві, ПрАТ «САТП-0901» після введення будинку в експлуатацію мали належати 9 об`єктів нерухомості (квартир), у тому числі і спірна квартира ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 113).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2023 у справі №909/409/23 задоволено позов Громадської організації «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» до Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство-0901», Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Козацький» про визнання недійсним Договору про участь в будівництві комплексу багатоквартирних житлових будинків від 10.10.2019. Визнано недійсним Договір про участь в будівництві комплексу багатоквартирних житлових будинків від 10.10.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Козацький», Громадською організацією «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» та Приватним акціонерним товариством «Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство-0901» (т. 1, а.с. 114-136).

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2023 у справі №909/409/23 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 15.05.2024 прийнято відмову ПрАТ «Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство-0901» від касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2023 (т. 2, а.с. 92-93).

15.01.2024 Громадською організацією «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» отримано Дозвіл на виконання будівельних робіт від №ІФ012231228944 нове будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_12 (т. 1, а.с. 137-140).

07.03.2024 укладений новий Договір про участь в будівництві комплексу багатоквартирних житлових будинків між Громадською організацією «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО», ТОВ «ЖК «Козацький» та ЖБК «БК «Соціум» (т. 1, а.с. 206-217).

03.06.2024 об`єкт будівництва, у якому розташована спірна квартира, зданий в експлуатацію на підставі сертифіката №ІФ122240514321 (т. 1, а.с. 141-144).

Згідно наданої інформації з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 01.08.2024 вищевказаним багатоквартирним житловим будинкам з вбудованими приміщеннями громадського призначення присвоєно адресу: Івано-Франківська територіальна громада, с. Крихівці, вулиця Довженка, 31-В (корп. 1, корп. 2) (т. 1, а.с. 235-236, т. 2, а.с. 144-147).

ОСОБА_1 звертався до ПрАТ «САТП-0901» та до ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» з листами від 13.08.2024 із проханням передати у його власність квартиру відповідно до Договору купівлі-продажу квартири, що буде створена у майбутньому №23 від 30.12.2020 (т. 1, а.с. 28-31).

01.11.2024 в інтересах позивача його представником - адвокатом Голубом Г.С. на адресу ПрАТ «САТП-0901» було надіслано адвокатський запит з проханням надати підтвердну інформацію щодо здійснення ОСОБА_1 оплати повної вартості майнових прав на квартиру, кількість кімнат: 3, площа: 80,74 кв.м., під`їзд: 2, поверх: 08, номер: 72, розміщення: АДРЕСА_2 ; надати інформацію чи здано в експлуатацію багатоквартирний житловий будинок, розміщений по АДРЕСА_2 , у якому знаходиться спірна квартира; надати інформацію щодо готовності підписання ПрАТ «САТП-0901» Акту приймання-передачі майнових прав на квартиру, кількість кімнат: 3, площа: 80,74 кв.м., під`їзд: 2, поверх: 08, номер: 72, розміщення: АДРЕСА_2 , та отримання інших необхідних документів для реєстрації речового права на нерухоме майно (права власності) за ОСОБА_1 на квартиру.

27.12.2024 ПрАТ «САТП-0901» було направлено ОСОБА_1 повідомлення та Додаткову угоду від 27.12.2024 до Договору купівлі-продажу квартири, що буде створена у майбутньому №23 від 30.12.2020, відповідно до якої пропонувалося достроково розірвати Договір купівлі-продажу квартири, що буде створена у майбутньому №23 від 30.12.2020 за згодою сторін; визначити, що Договір вважається розірваним у день перерахування Продавцем на рахунок Покупця суми коштів у розмірі 742808,00 грн. (т. 1, а.с. 23-24). Однак, позивачем така не підписана.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 у справі №909/409/23 за позовом ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» про визнання недійсним Договору про участь в будівництві комплексу багатоквартирних житлових будинків від 10.10.2019 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2023 з тих підстав, що таким питання про права, інтереси та (або) обов`язки апелянта не вирішувалися (т. 2, а.с. 188-191).

А ухвалою Верховного Суду від 23.06.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 (т. 3, а.с. 89).

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову ОСОБА_1 та відмову в задоволенні зустрічного позову ПрАТ «Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство-0901», суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав зобов`язання за договором купівлі-продажу квартири, що буде створена у майбутньому, сплатив кошти у визначеній у договорі сумі, у зв`язку із чим за умовами договору набув майнових прав щодо об`єкту нерухомості, зокрема права на отримання у подальшому у власність спірної квартири. Позивач за зустрічним позовом не обґрунтував у чому та ким на його думку вчинено істотне порушення умов договору. У той же час, ПрАТ «САТП-0901» свої зобов`язання щодо передачі квартири у власність ОСОБА_1 не виконало, квартира у власність позивача не передана. Відтак, права позивача підлягають захисту шляхом визнання за ОСОБА_1 майнового права на нерухоме майно, а саме на трьохкімнатну квартиру, загальною площею 80,74 кв.м., на 8 поверсі, у 2 під`їзді, номер квартири АДРЕСА_4 згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому №23 від 30.12.2020. А з огляду на те, що відповідачем прострочено строк виконання зобов`язання в частині будівництва і введення житлового будинку в експлуатацію, у відповідності до вимог п. 5.3 Договору №23 від 30.12.2020 штраф за прострочення зобов`язання складає 1605972,42 грн. (723411,00 грн. х 740 днів. х 0,3%). Тому позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними та підлягають до задоволення у повному обсязі. Зустрічний позов ПрАТ «САТП-0901» не підлягає до задоволення, з огляду на недоведеність істотних порушень умов договору. Розподіл судових витрат між сторонами визначено у відповідності зі ст. 141 ЦПК України.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками місцевого суду, з огляду на наступне.

За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту слід враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі №628/1475/19 (провадження №61-7554св21) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні».

Згідно з частинами першою-четвертою статті 202 ЦК України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Однією з підстав виникнення зобов`язання є договір (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Договір як універсальний регулятор приватних відносин покликаний забезпечити їх регулювання та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У частині першій статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Інвестор має право володіти, користуватися, розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права). Інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою (частина перша статті 4, частини п`ята та шоста статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

Інвестування та фінансування однієї квартири в об`єкті будівництва кількома інвесторами можливе виключно за умови укладення між ними договору в письмовій формі, в якому визначаються частка кожного інвестора та порядок внесення ним відповідної інвестиції (частина третя статті 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

У статті 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» визначено, що об`єкт інвестування - це квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

Згідно зі статтею 177 ЦК України до об`єктів цивільних прав належать речі, майнові права та інше. Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

За правилами статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування). Майнове право є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право є обмеженим речовим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

З аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що у ЦК України визначення майнового права відсутнє, оскільки у статті 190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року №2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «майновими правами», а отже і «майном» (пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява №10972/05).

Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Визначення майнового права як «права очікування» та повноваження власника таких прав окреслено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі №2610/22985/2012, від 16 жовтня 2019 року у справі №761/5156/13-ц та постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №520/4555/17, від 26 січня 2022 року у справі №761/3462/13-ц, від 08 червня 2022 року у справі №947/25597/19, від 21 червня 2022 року у справі №947/25617/19, від 08 січня 2025 року в справі №363/641/22.

Таким чином, майнове право, яке є предметом договору - це обумовлене право на набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства», заява №44277/98). В іншій справі «Н.К.М. проти Угорщини» (NKM v. Hungary, скарга №66529/11) у рішенні від 14 травня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що «правомірні очікування» підлягають захисту як власне майно і майнові права.

Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

У частині першій статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Після завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію квартира як окремий об`єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об`єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до закону (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №521/19092/17).

Реєстрація права власності на нерухоме майно є офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №911/3594/17).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №680/214/16 та від 07 квітня 2020 року у справі №916/2791/13 зроблено висновки про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року в справі №359/5719/17 зроблено висновок, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлено право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої на підставі договору був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію. Згідно із частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Укладаючи договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, покупець отримує речове право, яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому.

При цьому не вимагається визнання недійсними нікчемних правочинів, які спрямовані на незаконне заволодіння майном інвестора іншими особами (стаття 228 ЦК України).

Інвестор післявиконання нимфінансових зобов`язань за укладеними договорами купівлі-продажу цінних паперів та резервування об`єкта нерухомості (чи аналогічними правочинами, що підтверджують здійснення інвестування) отримує документи, які підтверджують реальність такого правочину та встановлюють для нього його особисті майнові права на конкретний об`єкт нерухомого майна. Для отримання права власності на такий об`єкт нерухомості інвестор має трансформувати свої майнові права у власність шляхом державної реєстрації речових прав на цей об`єкт нерухомості, але виконати це можна лише за умов завершення будівництва новоствореного об`єкта нерухомості відповідно вимог чинного законодавства та прийняття такого нерухомого майна до експлуатації (статті 328, 331 ЦК України).

Наведені норми права та практика Верховного Суду спростовують доводи апелянтів про обрання позивачем неналежного способу захисту свого порушеного права.

Встановивши, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 належним чином виконав свої зобов`язання за Договором купівлі-продажу квартири, що буде створена у майбутньому №23 від 30.12.2020, сплатив на рахунок отримувача ПрАТ «САТП-0901» кошти згідно п. 3.3 Договору - загальну вартість квартири, що останнім не заперечено, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач за умовами Договору набув майнових прав щодо об`єкту нерухомості, зокрема права на отримання у подальшому у власність спірної квартири.

Оскільки позивач оплатив вартість квартири в повному обсязі, згідно зі статтею 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестиції відповідно до законодавчих актів України, так як об`єкти та результати інвестицій є власністю інвестора.

Натомість, відповідачем порушено умови зазначеного договору, тому право позивача підлягає захисту.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2023 у справі №909/409/23, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024, визнано недійсним Договір про участь в будівництві комплексу багатоквартирних житлових будинків від 10.10.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Козацький», Громадською організацією «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» та Приватним акціонерним товариством «Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство-0901», що було ключовим доказом у зустрічному позові ПрАТ «САТП-0901» до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу квартири, яка буде створена у майбутньому, не свідчить про відсутність порушень відповідачем договірних зобов`язань за Договором купівлі-продажу квартири, що буде створена у майбутньому №23 від 30.12.2020.

За змістом частини першої статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною першою статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Однак, за матеріалами справи не встановлено, що ОСОБА_1 було порушено взяті на себе зобов`язання за Договором купівлі-продажу квартири, що буде створена у майбутньому №23 від 30.12.2020, що мали б наслідки розірвання такого Договору на вимогу ПрАТ «САТП-0901».

Визнання недійсним рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2023 у справі №909/409/23, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024, Договору про участь в будівництві комплексу багатоквартирних житлових будинків від 10.10.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Козацький», Громадською організацією «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» та Приватним акціонерним товариством «Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство-0901», також не може бути підставою розірвання договору купівлі-продажу квартири, що буде створена у майбутньому, укладеного між ПрАТ «САТП-0901» та ОСОБА_1 , оскільки останній не був його стороною, договірних відносин з ТОВ «Житловий комплекс «Козацький» та ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» щодо спірної квартири не мав.

Більше того, як зазначено в ухвалі Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 у справі №909/409/23 за позовом ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» про визнання недійсним Договору про участь в будівництві комплексу багатоквартирних житлових будинків від 10.10.2019, якою закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2023, таким рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки апелянта не вирішувалися (т. 2, а.с. 188-191).

Правовий зв`язок у цій справі полягає у наявності існуючих правовідносин між ОСОБА_1 та ПрАТ «САТП-0901», які виникли на підставі Договору купівлі-продажу квартири, що буде створена у майбутньому №23 від 30.12.2020, який позивачем виконано в повному обсязі, а відповідач ухиляється від його виконання.

Також встановлено, що відповідачем порушено строк виконання зобов`язання в частині будівництва і введення житлового будинку в експлуатацію.

Порушення боржником зобов`язання є підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

За змістом статей 550, 551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Неустойка за своєю правовою природою володіє акцесорним характером і, будучи цивільно-правовою санкцією, у всіх випадках є елементом самого забезпеченого зобов`язання.

Такий висновок Верховний Суд зробив у постановах від 30 листопада 2023 року у справі №501/2612/16-ц, від 8 листопада 2023 року у справі №2-3336/11.

Відповідно, з огляду на порушення відповідачем строків спорудження об`єкта будівництва і введення житлового будинку в експлуатацію (03.06.2024 на підставі сертифіката №ІФ122240514321 (т. 1, а.с. 141-144), замість визначеного в договорі - 2-ий квартал 2022 року (п. 1.5 Договору)), судом правомірно на підставі п. 5.3 Договору стягнуто з відповідача на користь позивача штраф за прострочення зобов`язання в сумі 1605972,42 грн. (723411,00 грн. х 740 днів. х 0,3%).

Доводи щодо неправомірного стягнення штрафу, так як не відповідач вводив в експлуатацію житловий будинок, правильності рішення теж не спростовують, оскільки вимоги і строки до такої були передбачені в договорі, укладеному ним.

Доводи апеляційних скарг в тій частині, що судом розглянуто справу за неналежного суб`єктного складу учасників справи, оскільки майнові права на спірну квартиру належать ТОВ «ЖК «Козацький», колегія суддів відхиляє. Договірні правовідносини у позивача існують саме із замовником будівництва ПрАТ «САТП-0901», якому передавалися кошти з метою отримання об`єкта будівництва у власність у строки, передбачені договором.

Що стосується доводів апелянтів про те, що рішенням суду фактично визнано майнові права на квартири з АДРЕСА_4 (Корпус, 1, Корпус 2, Корпус 3, Корпус 4, Корпус 6), то такі безпідставні, оскільки судом визнано за ОСОБА_1 майнове право саме на трьохкімнатну квартиру, загальною площею 80,74, на 8 поверсі, у 2 під`їзді, номер квартири АДРЕСА_4 , згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому №23 від 30.12.2020.

Відповідно, необґрунтовані і посилання апелянтів на те, що позивачем не здійснювалося фінансування саме тієї квартири, майнове право на яку визнано судом.

Крім того, апелянт ТОВ «ЖК «Козацький» собі ж суперечить, вказуючи в подальшому, що коли йдеться про спірну квартиру, судом при прийнятті рішення не враховано, що після введення будинку в експлуатацію площа такої квартири змінилася з 80,74 кв.м. на 86 кв.м., тобто збільшилась на 5,26 кв.м., і ТОВ «ЖК «Козацьким» було виготовлено технічний на квартиру АДРЕСА_5 , згідно якого площа квартири становить 86,0 кв.м. При цьому, в п.п. 3.4, 3.5 Договору сторони домовилися про можливість збільшення площі квартири, що буде створена в майбутньому, відносно вказаної в п. 1.2, з корегуванням ціни відповідно до такої зміни, виходячи з вартості квартири за 1 кв.м., вказаної в п. 3.2 Договору.

Також апеляційним судом відмовлено у прийнятті поданих представником ТОВ «ЖК «Козацький» доказів про реєстрацію квартир АДРЕСА_13 за іншими особами, зокрема, в корп. 1 за ТОВ «ЖК «Козацький», технічного паспорту.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У постанові Верховного Суду від 13.01.2021 року у справі №264/949/19 зазначається, що відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Верховний суд роз`яснив, що тлумачення п. 6 ч. 2 ст. 356, ч.ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини справи, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положення про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Клопотання про долучення до справи нових доказів не містять доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від заявника, у зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відмову в долученні нових доказів на стадії апеляційного перегляду.

Таким чином, доводи апеляційних скарг не спростовують правильності рішення суду першої інстанції, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а фактично зводяться до незгоди з таким.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належно дослідив і проаналізував надані письмові докази, визначив характер спірних правовідносин.

Розподіл судових витрат між сторонами визначено у відповідності зі ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Козацький» та Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство-0901» слід залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 01 липня 2025 року без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Козацький» та Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство-0901»залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 01 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: В.А. Девляшевський

Є.Є. Мальцева

Повний текст постанови складено 21 листопада 2025 року.