Рішення від 24.11.2025 по справі 922/3241/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3241/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м.Харків до Фізичної особи-підприємця Сарапас Володимира Станіславовича, м.Харків про стягнення коштів 222 719,78 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Сарапас Володимира Станіславовича про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 222 719,78 грн. за використання земельної ділянки по просп. Льва Ландау, 171-А у м. Харкові з кадастровим номером 6310138500:02:001:0003 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022.

Позов мотивовано тим, що відповідач є власником нерухомого майна, котре знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у власності позивача; у період з 01.01.2020 по 28.02.2022 відповідач фактично користувався земельною ділянкою безоплатно, без договору оренди, в результаті, на думку позивача, відповідач без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею; ці кошти на підставі частини першої 1212 ЦК України він зобов`язаний повернути позивачу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.09.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

18.09.2025 позивачем поданою до суду заявою (вх.№21544) усунуто недоліки, які були зазначені в ухвалі суду від 08.09.2025.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.09.2025 позовну заяву рийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/3241/25; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та докази, надані позивачем до позовної заяви, суд встановив таке.

20.10.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№24309).

12.11.2025 відповідачем до суду надані додаткові пояснення у справі (вх.№26255).

20.11.2025 позивач подав до суду клопотання (вх.№27001), в якому з посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України просить закрить провадження у справі у зв`язку із повною сплатою відповідачем заборгованості та відсутністю предмету спору.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

З обставини справи убачається, що Харківською міською радою на підставі частини 2 статті 83 ЗК України проведено комплекс перевірочних заходів з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки по просп. Льва Ландау, 171-А у м. Харкові.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 31.08.2025 № 441587702 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано:

1. Нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 1, 2, 4-22, 20a, 25-33, I, II, 2-го поверху №№1, 2, 5-9, 11, 15, 16, 18, 19, 21, 23, 24, 26, 28, 29, 32, 33, І в літ. «А-2-3» загальною площею 1467,5 кв.м. з 22.12.2006 за ОСОБА_1 на підставі договору міни № 1198 від 21.12.2006 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Беседою Д.С.;

2. Недобудовані нежитлові приміщення підвалу №№ 1-3, 1-поверху №34-38, 3-поверху №1-5 в літ. «А-2-3» загально площею 891,5 кв.м. 22.12.2006 за Сарапас В.С. на підставі договору міни № 1198 від 21.12.2006 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Беседою Д.С.

Як зазначено позивачем в обґрунтування позову, вказані нежитлові приміщення розташовані на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 6310138500:02:001:0003, право користування якою відповідачем не оформлено.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.04.2015 № НB-6301693152015 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:02:001:0003, складає 0,2452 га, сформована земельна ділянка - 11.05.2012. Вищевказана земельна ділянка належить до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Вид використання земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування виробничої будівлі.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 31.08.2025 № 441587702 право власності на вищезазначену земельну ділянку зареєстровано з 18.05.2015 за Харківською міською радою.

Матеріали справи свідчать, що на підставі рішення Харківської міської ради від 21.02.2007 № 13/07 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об`єктів», від 23.06.2010 № 156/10 «Про внесення змін до рішень сесій Харківської міської ради» 15.06.2011 між Харківською міською радою та ФО-П Сарапас В.С. укладено договір оренди землі, зареєстрований в Управлінні Держкомзему у місті Харків в Державному реєстрі земель від 11.05.2012 за № 631010004000629.

Відповідно до умов пункту 2 договору в оренду передається земельна ділянка (кадастровий номер 6310138500:02:001:0003) загальною площею 0,2452 га, у тому числі під забудовою 0,1325 га, інших угідь 0,1127 га.

Пунктом 3 договору передбачено, що на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна - нежитлова будівля літ. "А-2-3", частина якої належить Орендареві на праві приватної власності.

Відповідно до пункту 8 договору передбачено, що договір укладено строком до 01.03.2015. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Матеріали справи свідчать, що на підставі рішення 40 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 24.06.2015р. №1914/15 "Про поновлення юридичним та фізичним особам договорів оренди землі для експлуатації та обслуговування будівель i споруд" між Харківською міською радою та ФО-П Сарапас В.С. укладено додаткову угоду до договору, зокрема, пунктом 8 договору погоджено, що договір укладено до 01.07.2020.

При зверненні з вказаним позовом до суду позивачем було зазначено, що ФО-П Сарапас В.С. з моменту закінчення договору оренди землі 01.07.2020 та по теперішній час, використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:02:001:0003 площею 0,2452 га по просп. Льва Ландау, 171-А у м. Харкові, без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Згідно із листом Головного управління Державної податкової служби У Харківській області від 14.08.2025 № 17392/5/20-40-24-05-06 ФО-П Сарапас В.С. було нараховано: за 2020 рік 169 488,52 грн, 2021 рік - 184 996,57 грн, 2022 рік 50 846,55 грн орендної плати Сарапас В.С. сплачено: за 2020 рік 170 105,95 грн, за 2021 рік - 181 800,00 грн орендної плати.

Позивачем зазначено, що ФО-П Сарапас В.С. з моменту закінчення строку дії договору оренди землі та по теперішній час не сплачував у встановленому законодавчими актами розмірі плату за користування земельною ділянкою по просп. Льва Ландау, 171-А у м. Харкові, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 222 719,78 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Суд звертає увагу, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності (правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 по справі №200/606/18).

Згідно із частиною 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Частинами 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК України унормовано, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Таким чином, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2019 у справі №922/981/18, від 29.05.2020 у справі №922/2843/19.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 1 Закон України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Стаття 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлює, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки, зокрема: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Згідно з частиною 1, 2 статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Згідно з частиною 1 статті 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що відомості Державного земельного кадастру є відкритими та загальнодоступними, крім випадків, передбачених цим Законом, та надаються у формі: витягів з Державного земельного кадастру.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.04.2015 № НB-6301693152015 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:02:001:0003, складає 0,2452 га, сформована земельна ділянка - 11.05.2012. Вищевказана земельна ділянка належить до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид використання земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування виробничої будівлі.

Отже, з урахуванням наведеного вище, земельна ділянка по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310138500:02:001:0003 площею 0,2452 га сформована як об`єкт цивільних прав.

При цьому відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від від 31.08.2025 № 441587702 право власності на вищезазначену земельну ділянку зареєстровано з 18.05.2025 за Харківською міською радою.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 31.08.2025 № 441587702 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано:

1. Нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 1, 2, 4-22, 20a, 25-33, I, II, 2-го поверху №№1, 2, 5-9, 11, 15, 16, 18, 19, 21, 23, 24, 26, 28, 29, 32, 33, І в літ. «А-2-3» загальною площею 1467,5 кв.м. з 22.12.2006 за ОСОБА_1 на підставі договору міни № 1198 від 21.12.2006 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Беседою Д.С.;

2. Недобудовані нежитлові приміщення підвалу №№ 1-3, 1-поверху №34-38, 3-поверху №1-5 в літ. «А-2-3» загально площею 891,5 кв.м. 22.12.2006 за ОСОБА_1 на підставі договору міни № 1198 від 21.12.2006 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Беседою Д.С.

Статтею 83 ЗК України унормовано, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Матеріали справи свідчать, що на підставі рішення Харківської міської ради від 21.02.2007 № 13/07 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об`єктів», від 23.06.2010 № 156/10 «Про внесення змін до рішень сесій Харківської міської ради» 15.06.2011 між Харківською міською радою та ФО-П Сарапас В.С. укладено договір оренди землі, зареєстрований в Управлінні Держкомзему у місті Харків в Державному реєстрі земель від 11.05.2012 за № 631010004000629.

Відповідно до умов пункту 2 договору в оренду передається земельна ділянка (кадастровий номер 6310138500:02:001:0003) загальною площею 0,2452 га, у тому числі під забудовою 0,1325 га, інших угідь 0,1127 га.

Відповідно до пункту 8 договору передбачено, що договір укладено строком до 01.03.2015. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Разом з тим, на підставі рішення 40 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 24.06.2015р. №1914/15 "Про поновлення юридичним та фізичним особам договорів оренди землі для експлуатації та обслуговування будівель i споруд" між Харківською міською радою та ФО-П Сарапас В.С. укладено додаткову угоду до договору, якою, зокрема, поновлено строк оренди до до 01.07.2020.

Верховний Суд у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Однак, вказані нежитлові приміщення розташовані на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 6310138500:02:001:0003, право користування якою відповідачем не оформлено.

Отже, матеріали справи свідчать, що ФО-П Сарапас В.С. з моменту закінчення строку дії договору оренди землі та по теперішній час, використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:02:001:0003 площею 0,2452 га по просп. Льва Ландау, 171-А у м. Харкові, без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. ст. 125, 126 ЗК України.

Матеріали справи свідчать, що відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача, оскільки власником відповідної земельної ділянки в спірний період була територіальна громада м. Харкова в особі позивача.

Згідно статті 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п.14.1. статті 14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада міста Харкова в особі позивача.

Отже, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем, що не відповідає загальним засадам справедливості, добросовісності, розумності, закріпленим пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України.

За умовами частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

У відповідності до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За допомогою цих норм досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18.

Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно статті 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі №925/230/17.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).

В контексті наведеного вище, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 та Верховний Суд в постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 вказали, що як положення ПК України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

При цьому законодавство не обмежує можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру. Належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Згідно з пунктом 289.2. статті 289 ПK України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель i земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно із пунктом 289.3. статті 289 ПK України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, i власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Матеріали справи свідчать, що Департаментом земельних відносин Харківської міської ради на підставі Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради № 41/08 від 27.02.2008, зі змінами здійснено детальний розрахунок суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території міста Харкова з порушенням вимог законодавства по по просп. Льва Ландау, 171-А у м. Харкові з кадастровим номером 6310138500:02:001:0003 за період з 01.07.2020 по 28.02.2022. Загальна сума безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки у період з 01.07.2020 по 28.02.2022 становить 222 719,78 грн.

У свою чергу, відповідач у відзиві зазначив, що за період січень-лютий 2022 року в рахунок оплати за користування земельною ділянкою кадастровим номером 6310138500:02:001:0003 площею 0,2452 га. по проспекту Льва Ландау, 171-А у м Харків ним були сплачені грошові кошти у загальному розмірі 33.360,45 грн, які у розрахунку не були враховані позивачем.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Так, в розумінні зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України предмет спору вважається відсутнім, якщо він існував на момент звернення з позовом до суду та відкриття провадження у справі, але припинив своє існування в процесі розгляду справи судом. Якщо ж предмет спору припинив своє існування до звернення кредитора із відповідним позовом до суду, тобто фактично не існував на момент такого звернення підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України відсутні, а в позові слід відмовити (відповідну позицію викладено в постанові Великої палати Верховного Суду у справі № 13/51-04 від 26.06.2019).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи відповідачем до подання позовної заяви до суду було сплачено за оренду землі за січень, лютий 2022 заборгованість на загальну суму 33360,45 грн.

Так 15.02.2022 сплачено 16930,00 грн. за оренду землі за січень 2022 згідно договору №631010004000629, що підтверджується платіжним дорученням №1513156869. 17.09.2024 сплачено 16430,45 грн. за оренду землі за лютий 2022, що підтверджується платіжним дорученням №1513157059.

Вказане є підставою для відмови у задоволенні позову в частині стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 33 360,45 грн.

Також як убачається з матеріалів справи, після звернення з даним позовом до суду, відповідач здійснив наступну плату за оренду землі по проспекту Льва Ландау 171-А у м. Харкові:

За платіжним дорученням №1513157193 від 03.11.2025 на суму 55 738,04 грн, за платіжним дорученням №1513157194 від 03.11.2025 на суму 115 246,20 грн, за платіжним дорученнями №1513157195 від 03.11.2025 на суму 18 375,09 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З наведених положень процесуального закону слідує, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

З підстав наведеного, оскільки відповідачем було здійснено оплату у загальному розмірі 189 359,33 грн після надходження позовної заяви до суду, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 189 359,33 грн. підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Понесені позивачем судові витрати у розмірі 501,40 грн. відповідно до статей 129 ГПК України покладаються на позивача.

Разом із цим, оскільки відповідач сплатив заборгованість у розмірі 189 359,33 грн. після звернення позивача з відповідним позовом до суду, суд дійшов висновку, що спір виник саме внаслідок неправильних дій відповідача, а тому судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 839,40 грн за приписами ч. 9.ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 42, 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі № 922/3241/25 в частині позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 189 359,33 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сарапаса Володимира Станіславовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 7, код ЄДРПОУ 0405924) витрати по сплаті судового збору 2 839,40 грн.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "24" листопада 2025 р.

СуддяС.Ч. Жельне