Постанова від 20.11.2025 по справі 127/31351/25

Справа № 127/31351/25

Провадження № 22-ц/801/2425/2025

Категорія: 106

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2025 рокуСправа № 127/31351/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,

за участі прокурора Майданюк Ю. О.,

секретар судового засідання Куленко О. В.

учасники справи:

заявник Комунальне некомерційне підприємство «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної ради»,

особа, відносно якої розглядається заява (особа, в інтересах якої подана апеляційна скарга) ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Дмитришиної Тетяни Іванівни, поданою в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 жовтня 2025 року, ухвалене у складі судді Ан О. В., присяжних Рожок Т. Л., Гиренка Т. А. у м. Вінниці, дата складення повного рішення відповідає даті його ухвалення, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2025 року заявник Комунальне некомерційне підприємство «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної ради» (надалі КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної ради») звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області із заявою про госпіталізацію ОСОБА_1 в примусовому порядку без його згоди. Заява мотивована тим, що 03 жовтня 2025 року ОСОБА_1 був доставлений автомобілем екстреної медичної допомоги в супроводі поліцейського Ходаніцького В. К. у приймальне відділення ВОКПЛ та госпіталізований об 11:30 год в друге відділення ВОКПЛ ім. ак. О. І. Ющенка. Направлення на госпіталізацію було видано черговим лікарем приймального відділення КНП «ВОКПЛ ім. ак. О. І. Ющенка Вінницької обласної ради» ОСОБА_2 , яка після особистого огляду ОСОБА_1 зробила висновок про необхідність його госпіталізації в психіатричний стаціонар для лікування у зв`язку із наявністю в нього тяжкого психічного розладу, який обумовлює його небезпеку для себе і оточуючих, спричинить суттєву шкоду його здоров`ю внаслідок погіршення психічного стану у разі, якщо йому не буде надана психіатрична допомога. ОСОБА_1 відмовився від госпіталізації до лікарні, але був госпіталізований в примусовому порядку на підставі ст. 14 ЗУ «Про психіатричну допомогу» в зв`язку з тим, що пацієнт поводив себе неадекватно, може вчинити дії (агресивний чіпляється до випадкових перехожих, неодноразово був побитий ними, веде асоціальний спосіб життя, бродяжить, ходить брудним, надміру вживає алкоголь, відмовляється від лікування, постійно приходить в поліцію пише безглузді заяви, конфліктує з працівниками ТЦК, провокує їх, вступає в бійки, погрожує матері фізичною розправою), що несуть безпосередню небезпеку для себе та оточуючих, може завдати значної шкоди своєму здоров`ю, не може усвідомлювати свої дії оскільки знаходиться під впливом хворобливих переживань. По своєму психічному стану не може дати усвідомленої згоди на госпіталізацію, потребує госпіталізації в примусовому порядку. Цього ж дня, 03 жовтня 2025 року, о 13 год 30 хв ОСОБА_1 був оглянутий комісією лікарів-психіатрів, яка підтвердила доцільність його госпіталізації для надання психіатричної допомоги.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03 жовтня 2025 року задоволено заяву КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної ради» та надано згоду на госпіталізацію до КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної ради» ОСОБА_1 в примусовому порядку без його згоди.

Прийняте рішення суд першої інстанції мотивував тим, що свідок ОСОБА_3 пояснила, що її син ОСОБА_1 страждає на тяжке психічне захворювання, не бажає лікуватися, не може забезпечити свою життєдіяльність, має дратівливий стан (чіпляється до перехожих в зв`язку з чим був неодноразово побитий на вулиці). В стані алкогольного сп`яніння син стає агресивним. Згідно висновку комісії лікарів-психіатрів особи, який потребує госпіталізації в примусовому порядку від 03 жовтня 2025 року, вбачається, що ОСОБА_1 є небезпечним для себе та оточуючих, може завдати значної шкоди своєму здоров`ю та здоров`ю оточуючих, не може повністю усвідомлювати свої дії оскільки знаходиться під впливом хворобливих переживань. Враховуючи дані анамнезу про неадекватну поведінку, небезпеку для себе та оточуючих (агресивний, чіпляється до випадкових перехожих, неодноразово був побитий ними, веде асоціальний спосіб життя, бродяжить, ходить брудним, надміру вживає алкоголь, відмовляється від лікування, постійно приходить в поліцію пише безглузді заяви, конфліктує з працівниками ТЦК, провокує їх, вступає в бійки, погрожує матері фізичною розправою), він потребує госпіталізації в примусовому порядку без його згоди.

На таке рішення суду адвокат Дмитришина Т. І., діючи в інтересах ОСОБА_1 , 15 жовтня 2025 року подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної ради».

Основними доводами апеляційної скарги є те, що матеріали справи не містять достатніх доказів того, що ОСОБА_1 вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що є небезпечними для нього чи оточуючих, що він є безпорадним і неспроможним самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує його життєдіяльність. Задовольняючи заяву, суд першої інстанції у оскаржуваному рішення не навів якими доказами чи обставинами підтверджується, що стан ОСОБА_1 дозволяє дійти переконливого висновку про те, що дійсно є підстави для його примусового тримання у психіатричній лікарні.

24 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» перший заступник керівника Вінницької окружної прокуратури Чухіль С. С. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Основними доводами відзиву є те, що суд першої інстанції вірно оцінив обставини справи та взяв до уваги те, що ОСОБА_1 згідно висновку комісії лікарів-психіатрів на час подання заяви про примусову госпіталізацію виявляв реальні наміри вчинити та вчиняв дії, що є небезпечними для нього і оточуючих. В судовому засіданні представник КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної ради» пояснив, що ОСОБА_1 хворіє на тяжкий психічний розлад параноїдну шизофренію, внаслідок чого проявляється його неадекватна поведінка. Свідок ОСОБА_3 , пояснила, що її син страждає на тяжке психічне захворювання та навела факти стосовно того, що він є небезпечним для себе та оточуючих, може завдати значної шкоди.

В судовомузасіданні апеляційногосуду адвокат Дмитришина Т. І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримала вимоги, викладені в апеляційній скарзі та просила її задовольнити, сам ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Прокурор Майданюк Ю. О. заперечила проти апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін. Представник лікувального закладу до суду не з`явився, про день та час судового розгляду повідомлений належним чином, від директора КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної ради» С. Кучерук надійшло повідомлення, що ОСОБА_1 після отриманого лікування був виписаний з лікарні 03.11.2025 року в задовільному стані з подальшими медичними рекомендаціями.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що судове рішення відповідає вказаним вимогам закону.

По справі встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини:

- 05 жовтня 2025 року КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка» Вінницької обласної ради» звернулось до Вінницького міського суду Вінницької області із заявою про госпіталізацію ОСОБА_1 в примусовому порядку без його згоди (а.с. 1);

- 03 жовтня 2025 року ОСОБА_1 був оглянутий лікарем приймального відділення КНП «Вінницької ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної ради», зі слів матері бродить по ночах, б`ється з людьми, нещодавно був побитий, були накладені шви на губу, в кінці вересня буйний, агресивний, щодня ходить до поліції пише безглузді заяви, вживає алкоголь, відмовляється приймати ліки. Анамнез захворювання: раніше за допомогою до лікаря-психіатра звертався. На психічне захворювання хворіє з 2020 року коли став підозрювати, що друзі викрали інформацію про нього з його мобільного телефону, хотіли вкрасти криптовалюту, намагались нашкодити йому. Відповідно став замкнутим, усамітнювався, втікав з дому, жив у лісі у наметі. В подальшому став висловлювати суїцидальні думки, робив петлі з мотузок, відчував страх, вважав, що за ним «слідкують камери». Перебував на стаціонарному лікуванні. Попередня госпіталізація 7 відділення: 28 лютого 2025 року. Підтримуюче лікування не отримував. Теперішня госпіталізація пов`язана з погіршенням стану. Під час огляду висловлює негативні думки стосовно матері. Вважає, що вона хоче його закрити у психіатричну лікарню, дуже агресивно до неї ставиться, метушливий, постійно ходить по відділенню (а.с. 5);

- згідно висновку КНП «Вінницької ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної ради» огляду комісії лікарів-психіатрів особи, яка потребує госпіталізації в примусовому порядку, вбачається, що 03 жовтня 2025 року о 13 год. 30 хв. комісією лікарів-психіатрів відділення № 2 був оглянутий ОСОБА_1 . На психічне захворювання він хворіє з 2020 року, коли став підозрювати, що друзі викрали інформацію про нього з його мобільного телефону, хотіли вкрасти криптовалюту, намагались нашкодити йому. Відтак, він став замкнутим, усамітнювався, втікав з дому, жив у лісі у наметі. В супроводі матері звертався за допомогою до психіатрів, але від лікування відмовився. В подальшому став висловлювати суїцидальні думки, робив петлі з мотузок, відчував страх, вважав, що за ним «слідкують камери». На початку 19 лютого 2022 року - 22 лютого 2022 року вперше був ушпиталений до КНП «Вінницької ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної ради» з діагнозом: «Гострий поліморфний психотичний розлад з симптомами шизофренії», але лікування не пройшов, було відмовлено в примусовій госпіталізації. З початком війни звернувся до військкомату з бажанням воювати, лікарем був направлений на стаціонарну військову експертизу. Перебував на стаціонарному лікуванні та військовій експертизі з тим ще діагнозом з 15 березня 2022 року по 07 квітня 2022 року. В подальшому лікувався в 2 відділенні з 18 квітня 2022 року по 20 травня 2022 року з діагнозом: «Параноїдна шизофренія». Захворювання набуло безперервного перебігу, постійно висловлював маячні ідеї стосунку, переслідування, що мати з вітчимом у зговорі з мафією, яка намагається його знищити, «звести його з розуму», конфліктував з батьками, виявляв агресію до них, погано спав, втікав з дому. 20 вересня 2022 року наніс собі порізи на лівому передпліччі, але запевняв, що «це зроблено з демонстративною метою, бо матір не зважає на його потреби» «В подальшому багаторазово лікувався КНП «Вінницької ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної ради»: з 20.09.2022 р по 12.10.2022, з 24.12.2022 р. по 13.01.2023 р., з 03.01.2024 р. по 16.01.2024 р., з 25.02.2024 р. по 11.03.2024 р., з 20.11.2024 р. по 09.12.2024 р., з 13.12.2024 р. по 17.12.2024 р., з 31.01.2025 року по 13.02.2025 р., з 28.02.2025 р. по 06.03.2025 р. з тим самим діагнозом. Теперішня госпіталізація пов`язана з погіршенням психічного стану, тікає з дому, бродить по вулиці в нічний час, чіпляється до випадкових перехожих, конфліктує з ними, неодноразово вступає в бійки в тому числі з працівниками ТЦК, нещодавно був побитий (накладені шви на губу). Зі слів матері щодня ходить в поліцію та пише безглузді заяви та звернення, вживає алкоголь, відмовляється від ліків. Діагноз: F 20/0 Параноїдна шизофренія (а.с. 3);

- згідно заяви ОСОБА_3 від 03 жовтня 2025 року вона просить госпіталізувати її сина ОСОБА_1 в зв`язку з тим, що його стан здоров`я погіршився, відмовляється від ліків, постійна агресія, не йде на контакт, блукає ночами по місту, б`ється з перехожими (а. с. 6).

Закон України «Про психіатричну допомогу» визначає правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина, встановлює обов`язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та правового і соціального захисту, навчання осіб, які страждають на психічні розлади, регламентує права та обов`язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійсненні соціального захисту та навчання осіб, які страждають на психічні розлади.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу доки наявність такого розладу не буде встановлена на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 4 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг.

Зазначене узгоджується з пунктом 5 Принципу 4 «Визначення психічної хвороби» Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1991 року № 46/119 «Принципи захисту психічно хворих осіб та поліпшення психіатричної допомоги», де вказано, що жодна особа або орган влади не може класифікувати особу як таку, що має психічну хворобу, інакше як з метою, що прямо пов`язана із психічним захворюванням або внаслідок психічного захворювання.

Відповідно до пункту 1 принципу 15 «Принципів захисту психічно хворих осіб та покращення психіатричної допомоги», коли особа потребує лікування в психіатричному закладі, необхідно докладати всіх зусиль, щоб уникнути примусової госпіталізації.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Частинами першою та другою статті 16 Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлено, що особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов`язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів закладу з надання психіатричної допомоги для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в закладі з надання психіатричної допомоги, ця особа підлягає негайній виписці.

У випадках, коли госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку визнається доцільною, представник закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, протягом 24 годин з часу госпіталізації направляє до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону.

Особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, повинна оглядатися комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць з часу госпіталізації з метою встановлення наявності підстав для продовження чи припинення такої госпіталізації.

Надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод з гарантіями, що передбачені цією статтею.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини особа не може вважатися «психічно хворою» та бути позбавлена волі, якщо не дотримано трьох нижченаведених мінімальних умов: по-перше, об`єктивна медична експертиза повинна достовірно встановити, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад має бути таким, що обумовлює примусове тримання особи у психіатричній лікарні; по-третє, необхідність продовжуваного тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості такого захворювання (пункт 96 рішення у справі «Заїченко проти України» (№ 2) від 26 лютого 2015 року (заява № 45797/09)).

Відповідно до частини першої статті 339 ЦПК України заява представника закладу з надання психіатричної допомоги про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подаються до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу.

До заяви про надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусової амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження - висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.

Недотримання вимог норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку призводить до порушення підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Відповідність такого позбавлення особи свободи національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин, які повинен встановити суд, розглядаючи справу.

Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 2-1/07 (провадження № 14-9свц18).

Висновком комісії лікарів-психіатрів від 03.10.2025 року, який взяв до уваги суд першої інстанції, поставлено ОСОБА_1 діагноз F 20.0 Параноїдна шизофренія. Комісією встановлено, що на психічне захворювання ОСОБА_1 хворіє з 2020 року, коли став підозрювати, що друзі викрали інформацію про нього з його мобільного телефону, хотіли вкрасти криптовалюту, намагались нашкодити йому. Він став замкнутим, усамітнювався, втікав з дому, жив у лісі у наметі. В супроводі матері звертався за допомогою до психіатрів, але від лікування відмовився. В подальшому став висловлювати суїцидальні думки, робив петлі з мотузок, відчував страх, вважав, що за ним «слідкують камери». 20 вересня 2022 року наніс собі порізи на лівому передпліччі, але запевняв, що «це зроблено з демонстративною метою, бо матір не зважає на його потреби». Під час огляду внутрішньо напружений, підозрілий до оточуючого, відмічається моторне збудження. Оточуючу обстановку сприймає як загрозливу, погрожує всім розправою. Метушливий не може всидіти на одному місці, бігає по відділенню, конфліктує з медичним персоналом. Емоційні прояви, лабільні, неадекватні, безпричинно дратується. Мислення прискорене, судження не завжди послідовні, резонерські, різнопланові, паралогічні. Висловлює маячні ідеї стосунку, вважає, що всі змовились проти нього, погрожує «вивести на чисту воду». Інструкції по огляду виконував вибірково, не звернення не реагував, раптово ставав злобним, погрожував. Відсутнє критичне ставлення до хвороби, своїми переживаннями не ділиться, диссимулює. Запевняє, що він здоровий, звинувачує матір в упередженому ставленні, називає її «недомамою».

Наявність небезпечної поведінки ОСОБА_1 , окрім Висновку комісії лікарів-психіатрів від 03 жовтня 2025 року, підтверджена декількома незалежними та узгодженими між собою доказами: заявою ОСОБА_3 (матері ОСОБА_1 ), яка підтвердила, що психічний стан її сина значно погіршився, він відмовляється від ліків, агресивний, втікає з дому, конфліктує з людьми; інформацією про те, що ОСОБА_1 неодноразово лікувався КНП «Вінницької ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної ради»: з 20.09.2022 р по 12.10.2022, з 24.12.2022 р. по 13.01.2023 р., з 03.01.2024 р. по 16.01.2024 р., з 25.02.2024 р. по 11.03.2024 р., з 20.11.2024 р. по 09.12.2024 р., з 13.12.2024 р. по 17.12.2024 р., з 31.01.2025 року по 13.02.2025 р., з 28.02.2025 р. по 06.03.2025 р. з діагнозом параноїдна шизофренія.

Відтак доводи апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи відсутні відомості, які б підтверджували наявність у ОСОБА_1 реальних намірів або дій, що є небезпечними для нього чи оточуючих, спростовуються сукупністю фактичних даних, вірно встановлених судом першої інстанції.

У цій справі підтверджена наявність реальної небезпеки поведінки ОСОБА_1 як для нього самого, так і для оточуючих, оскільки його поведінка є імпульсивною, неконтрольованою та агресивною. У контексті психічного розладу, що перебігає безперервно, такі дії становлять саме ту безпосередню небезпеку, яка згідно із Законом України «Про психіатричну допомогу» є підставою для примусової госпіталізації.

Твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не є безпорадним і здатний забезпечувати власні життєві потреби, спростовується як медичними документами, так і поясненнями його матері ОСОБА_3 , яка проживає разом із сином та яка підтвердила його небажання приймати ліки та агресію до рідних і оточуючих, те, що через свою поведінку він неодноразово отримував тілесні ушкодження.

Відтак апеляційний суд виснує, що у ОСОБА_1 на час розгляду справи судом першої інстанції був наявний тяжкий психічний розлад, існувала небезпечна агресивна поведінка, що створювала ризики і для нього, і для оточення, надання допомоги в амбулаторному чи добровільному порядку було неможливим через його відмову від приймання ліків, а тому висновок суду першої інстанції про його примусову госпіталізацію є вірним та ґрунтується на всебічно та повно досліджених обставинах справи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін можливе, якщо суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга адвоката Дмитришиної Т. І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення ґрунтується на повному та всебічному з`ясуванні обставин справи, постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 жовтня 2025 року слід залишити без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Дмитришиної Тетяни Іванівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24.11.2025 року.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: О. Ю. Береговий

О. С. Панасюк