Ухвала від 19.11.2025 по справі 908/2745/24

УХВАЛА

19 листопада 2025 року

м. Київ

cправа № 908/2745/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.08.2025 і рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025 у справі

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Вей 2019"</a>,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бондаст"

про стягнення 1 975 691, 52 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - Позивач, Придніпровська залізниця) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Вей 2019"</a> (далі - Відповідач, ТОВ "Стар Вей 2019") плати за користування вагонами, збору за зберігання ватажу, збору за маневрову роботу в загальному розмірі 1 975 691, 52 грн на підставі договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 45-42746443/2020-002.

2. Позов заявлено з посиланням на приписи статті 307 Господарського кодексу України, статті 634 Цивільного кодексу України, статті 8 Закону України "Про залізничний транспорт", пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085, статей 2, 6, 119 Статуту залізниць України, пункту 7 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, пунктів 8, 12, 13, 16 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458, пункту 10 розділу І, пункту 1.8 розділу ІІІ, розділу V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356, пункту 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855.

3. Розглянувши заявлений позов, Господарський суд Запорізької області рішенням від 24.02.2025, яке Центральний апеляційний господарський суд постановою від 13.08.2025 залишив без змін, у його задоволенні відмовив.

4. Ухвалюючи рішення про відмову у позові, господарський суд першої інстанції виходив з того, що за встановлених обставин цієї справи саме Позивач не надавав Відповідачу перевізні документи на вантаж у вагоні № 50749100 для проведення митного оформлення, що по суті й призвело до його затримки на станції, за яку наразі Придніпровська залізниця намагається стягнути плату. Крім цього, не надав Позивач і вказівок відправника (ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна") про подальші дії з вантажем, що прибув без перевізних документів і який не може бути видано одержувачу (вантажовласнику), не вчинив дій щодо перебування вантажу понад граничні терміни, не звертався до суду з вимогами про стягнення нарахованих платежів, що призвело до збільшення суми платежів до майже 2 млн. грн. При цьому, Відповідач не є отримувачем вантажу по документам, не є власником рідини в цистерні № 50749100, не користується вказаним вагоном, який до того ж не перебуває у безпосередньому розпорядженні ТОВ "Стар Вей 2019". У спірних правовідносинах відсутня будь-яка вина Відповідача в довготривалому перебуванні (простої) вагона-цистерни з вантажем - розчинником багатофункціональним на території станції Порт Велике Запоріжжя.

5. Не погодившись із судовими рішеннями, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

6. Підставою касаційного оскарження визначив приписи пунктів 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про те, що суди попередніх інстанцій порушили приписи статей 13, 79, 236 ГПК України та не врахували висновків Верховного Суду щодо правильного застосування вказаних приписів у подібних правовідносинах, викладених у відповідних постановах у справах № 910/701/17, № 11-27апп19 (П/9901/343/18), № 145/2047/16-ц, № 902/761/18, № 924/233/18 № 826/12123/16.

7. Обґрунтовуючи наведене, скаржник узагальнено пояснює, що розглядаючи дану справу суди попередніх інстанцій не здійснили порівняльного аналізу доказів, представлених сторонами, не проаналізували їх на предмет вірогідності, вагомості. Замість оцінки доказів за стандартом переваги більш вагомих, суди формально прийняли позицію Відповідача, фактично змістивши тягар доказування на Позивача та позбавивши його гарантій рівноправності у процесі.

8. Верховний Суд ухвалою від 22.09.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Придніпровської залізниці на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.08.2025 і рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025 у цій справі з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

9. 10.10.2025 до суду касаційної інстанції надійшов відзив ТОВ "Стар Вей 2019" на касаційну скаргу, в якому воно висловлює свої заперечення щодо задоволення останньої. Скаргу вважає необґрунтованою та безпідставною, а посилання скаржника на постанови Верховного Суду - нерелевантними. З оскарженими рішеннями погоджується та просить залишити їх без змін.

10. Також 10.10.2025 до касаційного суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Бондаст" (далі - Третя особа), в якому воно стверджує про необґрунтованість поданої касаційної скарги. Оскаржені рішення судів попередніх інстанцій вважає правомірними та законними, просить залишити їх без змін, а у задоволенні касаційної скарги відмовити. Долучений до відзиву адвокатський запит і відповідь на нього, Верховний Суд залишає без розгляду, адже в силу статті 300 ГПК України подання сторонами нових доказів на етапі касаційного провадження не допускається.

11. 16.10.2025 до суду касаційної інстанції надійшли пояснення Придніпровської залізниці, які по суті є відповіддю на відзиви Відповідача і Третьої особи.

12. З приводу поданих пояснень колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

13. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним. (частини п`ятої статті 161 ГПК України).

14. За змістом положень статті 166 ГПК України позивач має право подати відповідь на відзив, з викладенням своїх пояснень, міркувань, заперечень та мотиви їхнього визнання або відхилення; відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом.

15. В свою чергу відповідно до статей 290 - 295, 298 ГПК України заявами по суті справи на стадії касаційного провадженні є саме касаційна скарга та відзив на касаційну скаргу (подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 761/16124/15-ц, від 29.09.2020 у справі № 757/13243/17, від 27.03.2023 у справі № 904/2295/22).

16. Таким чином, враховуючи, що у касаційному провадженні заявами по суті справи є касаційна скарга і відзив на касаційну скаргу, а подання відповіді на відзив при перегляді справи у касаційному провадженні не передбачено, і суд касаційної інстанції у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 161, частиною четвертою статті 166 ГПК України не вважав за необхідне та не надавав скаржникові дозволу на подання додаткових пояснень щодо окремих питань, які б виникли при розгляді справи в суді касаційної інстанції, у тому числі і необхідності подання відповіді на відзив, подані Позивачем 16.10.2025 пояснення Верховний Суд залишає без розгляду

17. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників Позивача (Губорєва Я. А.), Відповідача (Середа А. А.), Третьої особи ( Сєдов М. В. ), дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження і вважає, що касаційне провадження у цій справі підлягає закриттю виходячи з такого.

18. Як вже зазначалося, підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі стали положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

19. Згідно з вказаним пунктом підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

20. Тобто, відповідно до положень згаданої норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових:

(1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;

(2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

21. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

22. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

23. Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

24. Враховуючи наведене, проаналізувавши обставини правовідносин у даній справі та у справах, на неврахування правових висновків в яких посилається скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що правовідносини у порівнюваних справах не є подібними, а тому підстави для здійснення касаційного провадження у цій справі з покладенням в основу правових висновків із постанов суду касаційної інстанції, на які посилається Позивач, відсутні з огляду на таке.

25. Так, у справі № 910/701/17 спірні правовідносини склалися щодо питання наявності / відсутності правових підстав для визнання недійсним одного з пунктів резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України зі справи "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

26. У справі № 2а-3556/12/2670 (провадження № 11-27апп19) спірні правовідносини склалися щодо питань, пов`язаних із забезпеченням житлових прав позивача як інваліда Великої Вітчизняної війни ІІ групи.

27. У справі № 800/347/17 (П/9901/343/18) спірні правовідносини склалися щодо питання законності / незаконності звільнення особи з посади судді Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за порушення присяги.

28. У справі № 145/2047/16-ц спірні правовідносини склалися щодо питання правової кваліфікації непідписаних договорів оренди земельних ділянок.

29. У справі № 902/761/18 спірні правовідносини склалися щодо питання можливості / неможливості стягнення упущеної вигоди, нарахованої законним користувачем земельної ділянки особі, яка без правових підстав здійснила обробіток такої ділянки.

30. У справі № 924/233/18 спірні правовідносини склалися щодо питання належності / неналежності виконання стороною свого зобов`язання за договором поставки молока.

31. У справі № 826/12123/16 спірні правовідносини склалися щодо питання відповідності / невідповідності оспорюваних пунктів нормативно-правового акта іншому акту вищої юридичної сили.

32. Аналіз наведеного очевидно свідчить про те, що спірні правовідносини, які склалися між учасниками справи № 908/2745/24 є неподібними тим, які мали місце у вказаних справах. Правовідносини у порівнюваних справах відрізняються своєю суттю, змістом, нормативно-правовим регулюванням та взагалі не містять навіть схожих ознак. У жодній із проаналізованих справ спірні правовідносини не стосувалися питань перевезення вантажів залізницею, користування залізничними вагонами, простою таких вагонів, маневрової роботи з ними, зберігання вантажів і тп.

33. Суд касаційної інстанції вважає доцільним звернути увагу скаржника на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц вказала, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ та з огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин справ, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі.

34. Крім цього, колегія суддів також зауважує, що надані касаційним судом у згаданих скаржником постановах висновки стосуються загальних підходів до оцінки доказів при з`ясуванні обставин будь-якої справи, а тому вони не можуть бути покладені у заперечення висновків суду апеляційної інстанції у даній справі, які ґрунтуються на оцінці судом іншої сукупності доказів та за іншого предмета доказування.

35. Щодо ж побічно згаданих Позивачем у скарзі постанов Верховного Суду зі справ № 129/1033/13-ц, № 910/18036/17, № 917/1307/18, № 917/2101/17, № 911/4079/16, то посилання на них колегією суддів бути прийняті взагалі не можуть, оскільки касаційна скарга не містить аргументів про неврахування судами викладених саме у цих постановах висновків Верховного Суду.

36. Положення ГПК України покладають обов`язок з визначення та доведення того, якого висновку Верховного Суду не було враховано при прийнятті оскаржуваного рішення, саме на скаржника, що, з урахуванням положень статті 290 ГПК України, зобов`язує останнього, а не суд, у скарзі повно викласти та детально описати невідповідність оскаржуваного судового рішення практиці Верховного Суду із застосування конкретної норми. Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам скаржник. В іншому випадку вказане би призводило до порушення таких принципів господарського процесу, як змагальність та диспозитивність.

37. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

38. Умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

39. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

40. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

41. Зважаючи на те, що постанови суду касаційної інстанції, на які посилається Позивач у касаційній скарзі в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, для касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, прийняті касаційним судом у неподібних справі № 908/2745/24 правовідносинах, колегія суддів Верховного Суду, на підставі наведеного вище пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Придніпровської залізниці на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.08.2025 і рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025 у цій справі.

42. За формально визначеною скаржником у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження, передбаченою у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, касаційне провадження у цій справі не відкривалося.

За таких обставин, керуючись статтями 234, 296, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.08.2025 і рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025 у справі № 908/2745/24.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Зуєв В. А.