Постанова від 12.11.2025 по справі 910/15043/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2025 року

м. Київ

cправа № 910/15043/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.

за участю представників:

відповідно до протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2025

(суддя - Чеберяк П.П.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025

(Колегія суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий, Тищенко А.І., Остапенко О.М.)

у справі № 910/15043/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

1. 19.11.2024 ОСОБА_1 звернулася із заявою про грошові вимоги до боржника у справі № 910/15043/21 на суму 14 527 135,74 грн.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі № 910/15043/21 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 з кредиторськими вимогами до боржника на суму 14 533 191,74 грн.

3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі № 910/15043/21 залишено без змін в частині відмови у визнанні грошових вимог ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

4. До Верховного Суду від ОСОБА_1 (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 у справі № 910/15043/21 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ОСОБА_1 та постановити нове рішення, яким додатково визнати додатково грошові вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" у справі про банкрутство № 910/15043/21 на суму 14 533 191,74 грн та внести зміни до реєстру вимог кредиторів.

5. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи:

5.1. Під час постановлення оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанції не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.04.2022 у справі №925/162/20 (711/6697/19) щодо застосування 45 КУзПБ.

5.2. Також Скаржник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

5.3. ОСОБА_1 зазначає, що висновки, на неврахуванні яких у своїй касаційній скарзі наголошувала ОСОБА_1 , є загальними (щодо неможливості застосування загальних приписів ГПК до ст. 45 КУзПБ а також щодо загальної можливості повторного подання заяв у разі зміни підстав), однак не стосуються безпосередньо ключового питання - можливості повторного звернення кредитора із заявою з грошовими вимогами.

5.4. Нормою права, щодо якої відсутній висновок є положення статті 45 КУзПБ у в частині можливості повторного звернення кредитора із заявою про визнання грошових вимог у справі про банкрутство у випадку зміни її підстав чи предмету.

5.5. Так, скаржниця вказує, що загальні приписи ГПК України (ст. 175) містять заборону на звернення із позовною заявою із тотожним предметом та підставами позову, у разі існування судового рішення, що набрало законної сили. Керуючись приписами статті 43 ГПК України дії щодо подання інших тотожних процесуальних документів за таких підстав можна визнати зловживанням процесуальними правами. Водночас, судами відмовляється у визнанні кредиторських вимог ОСОБА_1 , не зважаючи на той факт, що первісна заява кредитора, у задоволенні якої було відмовлено раніше, ґрунтувалася на інших обставинах, а тому подання нової заяви кредитора, окрім відмінності покладених в її основу підстав, також не характеризується й зловживанням процесуальними правами.

5.6. Щодо посилання скаржниці на постанови Пленуму Верховного Суду України, то Верховний Суд вдруге зауважує, що посилання на висновки, які були зроблені Пленумом Верховного Суду України у його постанові є безпідставним, оскільки у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду (Верховного Суду України), в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований саме у постанові Верховного Суду (Верховного Суду України), а не в постанові Пленуму Верховного Суду України, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

Відзиви

7. Від ТОВ "Інтер Вей Капітал" та ОСОБА_2 надійшли відзиви на касаційну скаргу у яких наводяться аргументи щодо необхідності касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 року у справі № 910/15043/21 про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 з кредиторськими вимогами до боржника на суму 14 533 191,74 грн - залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 року у справі № 910/15043/21 - залишити без змін.

Інші заяви та клопотання

8. Відсутні.

Розгляд касаційної скарги Верховним Судом

9. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, виходячи з наступного.

10. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

11. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи:

Грошові вимоги обґрунтовані тим, що 30.04.2021 між ТОВ "ФК "Геліос" (Кредитодавець) та ТОВ "Комплекс Агромарс" (Позичальник) укладено Договір фінансового кредиту № 30/04/21, відповідно до умов якого Кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти у сумі 15000000 грн, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити процент за користування кредитом.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між ТОВ "ФК "Геліос" (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) укладено Договір іпотеки від 30.04.2021, за умовами п. 1.1. якого з метою забезпечення належного виконання Основного зобов`язання, передбаченого п. 1.2. цього Договору іпотеки, Іпотекодавець надає Іпотекодержателю у іпотеку належне йому нерухоме майно, зазначене у п. 2.1. цього Договору іпотеки, що надалі іменується "Предмет іпотеки", а Іпотекодержатель приймає це майно в іпотеку.

Відповідно до п. 2.1. Договору іпотеки від 30.04.2021 Предметом іпотеки за цим Договором іпотеки є: квартира АДРЕСА_1 , що належить Іпотекодавцю на праві власності.

У розділі 6 Договору іпотеки міститься застереження, яке вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, та є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Також у договорі міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі.

З метою погашення заборгованості за кредитним договором Кредитодавець та Іпотекодержатель звернув стягнення на Предмет іпотеки, зареєструвавши за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 277 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 467853780000.

Відтак у відповідності до ст. 544 Цивільного кодексу України до ОСОБА_1 як солідарного боржника перейшло право зворотної вимоги до Позичальника за Кредитним договором.

ОСОБА_1 вже зверталася до суду із заявою з грошовими вимогами до боржника на суму 88 022 466 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/15043/21 визнано з грошові вимоги ОСОБА_1 на суму 11 112 062 грн, з яких: 4962 грн - вимоги першої черги, 11 107 100 грн - вимоги четвертої черги, відмовлено у визнанні грошових вимог на суму 76 915 366 грн.

Як встановив Господарський суд міста Києва суд в ухвалі від 20.03.2023, кредитором не надано доказів звернення стягнення ТОВ "ФК "Геліос" на передане за договором іпотеки від 30.04.2021 майно в рахунок погашення боргу ТОВ "Комплекс Агромарс" за Договором фінансового кредиту № 30/04/21 від 30.04.2021, у зв`язку з чим посилання іпотекодавця ОСОБА_1 на перехід до неї права вимоги до ТОВ "Комплекс Агромарс" за Договором фінансового кредиту № 30/04/21 від 30.04.2021 у сумі 27987786 грн є безпідставним.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/15043/21 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 11.10.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 у справі № 910/15043/21 в частині відмови ОСОБА_1 у визнанні кредитором по відношенню до боржника залишено без змін.

Не зважаючи на наявність прийнятих судових рішень, ОСОБА_1 вдруге звернулась до Господарського суду м. Києва із заявою про визнання вже раніше заявлених кредиторських вимог у розмірі 27 987 786 грн.

Звертаючись вдруге із заявою із кредиторськими вимогами до боржника, ОСОБА_1 подала відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.05.2023, згідно з якими право власності на предмет іпотеки зареєстровано 06.01.2022 за ТОВ "ФК "Геліос", оскільки відмова в ухвалі Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у визнанні вимог кредитора на суму 27 987 786 грн мотивована судом відсутністю доказів на підтвердження фактичної реалізації іпотекодержателем ТОВ "ФК "Геліос" права на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.03.2024 у справі № 910/15043/21 відмовлено ОСОБА_1 у визнанні кредитором боржника на суму 27 987 786 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі № 910/15043/21 ухвалу суду першої інстанції від 08.03.2024 залишено без змін.

ОСОБА_1 втретє звернулась із кредиторськими вимогами до боржника з тих самих підстав.

12. За висновком суду першої інстанції, з яким погодилася і колегія суддів суду апеляційної інстанції, на даний час існує рішення суду, що набрало законної сили, яким відмовлено ОСОБА_1 у визнанні грошових вимог, які виникли за Договором фінансового кредиту №30/04/21 від 30.04.2021, Договором іпотеки від 30.04.2021, відтак, заявлені вимоги не підлягають задоволенню.

13. Відповідно до ч.4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

14. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення ЄСПЛ у справі "Брумареску проти Румуні" від 28.11.1999).

15. Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ у справі "Рябих проти Росії" від 09.11.2004).

16. Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

17. Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

18. За визначеннями ст. 1 КУзПБ грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України; кредитор - юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника

19. Як було установлено вище, грошові вимоги, які заявляються ОСОБА_1 , виникли у зв`язку з виконанням майновим поручителем кредитного зобов`язання за кредитним договором, тобто на підставі договору та з іншої підстави, в даному випадку - договір іпотеки від 30.04.2021, договір фінансового кредиту № 30/04/21 від 30.04.2021 та ст. 11 Закону України "Про іпотеку".

20. Таким чином, у трьох заявах ОСОБА_1 грошові вимоги ґрунтуються на тих самих підставах.

21. Кодекс України з процедур банкрутства не передбачає права кредитора повторно заявляти грошові вимоги, які вже були предметом розгляду суду та у визнанні яких вже було відмовлено ухвалою суду, як і не передбачає наслідків таких дій особи, яка вважає себе кредитором боржника. Відсутні і дискреційні повноваження у суду в разі такого звернення особи. Можливість переглянути остаточне судове рішення передбачена лише за нововиявленими або виключними обставинами в порядку глави 3 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

22. Відповідно до ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

23. За положеннями частини 2 статті 45 КУзПБ кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.

Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

24. Беручи до уваги викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що слід відмовити у визнанні грошових вимог ОСОБА_1 на суму 14 533 191,74 грн.

25. Вищезазначене свідчить про те, що при постановленні ухвали Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника на суму 14 533 191,74 грн та постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 у справі № 910/15043/21 було правильно застосовано положення ст. 45 КУзПБ.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. Відповідно до приписів ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

27. З урахуванням тих обставин, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оспорюваних рішень правильно застосовували положення ст. 45 КУзПБ, колегія суддів суду касаційної інстанції, на підставі ст. 309 ГПК України, дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та залишення без змін ухвали Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі № 910/15043/21 про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника на суму 14 533 191,74 грн та постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 у вказаній справі.

Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі № 910/15043/21 про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника на суму 14 533 191,74 грн та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 у справі № 910/15043/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік