Ухвала від 21.11.2025 по справі 398/253/24

Справа №: 398/253/24

провадження №: 2-с/398/51/25

УХВАЛА

Іменем України

"21" листопада 2025 р. м. Олександрія

Суддя Олександрійськогоміськрайонного судуКіровоградської областіГолосеніна Т.В.,розглянувши заяву ОСОБА_1 проскасування судовогонаказу від05.03.2024року посправі N398/253/24про стягненняна користьКП «Теплокомуненерго» заборгованості на загальнобудинкові потреби з опалення та за абонентське обслуговування,

УСТАНОВИВ:

05.03.2024 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_1 на користьКП "Теплокомуненерго" заборгованостіна загальну суму 6998 грн.88 коп., з них: на загальнобудинкові потреби з опалення в сумі 6393 грн.57 коп., за абонентське обслуговування в сумі 605 грн.31 коп.. та 302 грн. 80 коп. судового збору.

20.11.2025 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Горбунова Р.В., про скасування судового наказу.

В обґрунтування заяви зазначено, що про видачу судового наказу заявника, у встановлений законом спосіб та строк, повідомлено не було. 11.11.2025 року на смартфон заявниці надійшло повідомлення у за стосунок «Дія» від відділу ДВС про відкриття виконавчого провадження про стягнення боргу за вказаним судовим наказом. 12.11.2025 року ОСОБА_1 ознайомилася із виконавчим провадженням, де було з`ясовано, що судовий наказ подано до виконання 07.11.2025 року (зазначений факт підтверджується заявою). Із зазначеним судовим наказом заявниця не згодна, оскільки між нею та КП «Теплокомуненерго» відсутні будь-які зобов`язання, будь-якого договору про надання послуг між сторонами укладено не було, ніяких послуг заявниці надано не було.

Просить поновити пропущений строк звернення з заявою та скасувати судовий наказ від 05.03.2024 року.

Ознайомившись з завою про скасування судового наказу та матеріалами справи суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.

Разом із заявою ОСОБА_1 подано клопотання про поновлення строку, у якому заявниця просили поновити строк для звернення до суду із заявою про скасування судового наказу, мотивувавши тим, що боржник своєчасно не отримала копію судового наказу, через його не направлення у встановлені законом строки та спосіб.

Відповідно до ч.1 та ч.4 ст.169ЦПК України після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові до його електронного кабінету, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного.

Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно достатті 272цього Кодексу.

У матеріалах справи (а.с.15) наявний супровідний лист від 05.03.2024 року, відповідно до якого зазначено, що на адресу боржника ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , направлено копію судового наказу з додатками.

Частиною 5 ст.272 ЦПК України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Також, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України зазначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом встановлено, що, у матеріалах справи наявний конверт (а.с.17) з відміткою Укрпошти про неможливість вручення листа адресату через відсутність за вказаною адресою. Конверт було повернуто на адресу Олександрійського міськрайонного суду 14.03.2024 року.

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства, днем вручення боржнику ОСОБА_1 копії судового наказу, слід вважати 14.03.2024 рік.

Окрім цього, у матеріалах справи наявне повідомлення Управління дозвільно-погоджувальних процедур Олександрійської міської ради від 05.03.2025 року з зазначенням зареєстрованої адреси ОСОБА_1 АДРЕСА_2 (а.с.12).

При зверненні до суду з заявою про скасування судового наказу боржник ОСОБА_1 зазначає адресу свого проживання як АДРЕСА_2 .

Таким чином судом виконані всі дії, передбачені законодавством, для отримання боржником копії судового наказу, проте боржник ухилився від свого обов`язку для його отримання.

Відповідно до ч.ч.1, 4, 6 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Постанова КЦС ВС від 15.06.2022 у справі № 477/1366/20 містить висновок про те, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі № 3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип resjudicata.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати зловживань та ухилення від отримання інформації про рух справи.

ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ «Перетяка та Шереметьев проти України», заяви № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).

У рішенні від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява № 24465/04, ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, необхідно тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення ЄСПЛ у справі «Brumarescu v. Romania» (Брумареску проти Румунії) від 28 листопада 1999 року, пункт 61).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу resjudicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Ryabykh v. Russia» (Рябих проти Росії), пункт 52).

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ у справах «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (стаття 44 ЦПК України).

У справах «Osman v. The United Kingdom» (Осман проти Сполученого королівства) та «Kreuz v. Poland» (Креуз проти Польщі) ЄСПЛ роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

На підставі викладеного, суддя вважає, що боржником не надано доказів поважності пропуску строку для подання заяви про скасування судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленогочастиною першоюстатті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

На підставі наведеного, керуючись ст.170,171,260,261 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 05.03.2024 року по справі N 398/253/24 про стягнення на користь КП «Теплокомуненерго» заборгованості на загальнобудинкові потреби з опалення та за абонентське обслуговування - повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Т.В.Голосеніна