Ухвала від 25.11.2025 по справі 139/166/23

Справа № 139/166/23

Провадження №:1-кп/138/28/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2025 м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області клопотання захисника ОСОБА_6 про відвід прокурора у кримінальному провадженні №12022020160000322 від 12.07.2022 по обвинуваченню ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходить вказане вище кримінальне провадження.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 заявив клопотання про відвід прокурора, мотивоване тим, зокрема, що 11.11.2025 відбувалось судове засідання за участю прокурора ОСОБА_7 та у вказаному судовому засіданні прокурор не надавав суду постанову про зміну групи прокурорів від 10.11.2025, що виклає сумнів того, що вказана постанова винесена саме 10.11.2025. Також, у вказаній постанові відсутні мотиви щодо необхідності зміни групи прокурорів.

Захисник ОСОБА_5 та обвинувачена ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання про відвід прокурора підтримали.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання про відвід заперечував, оскільки відвід є безпідставним.

Дослідивши зміст заявленого клопотання про відвід та матеріали справи, суд встановив.

Відповідно до ч.1 ст.37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Згідно ч.3 ст.37 КПК України якщо прокурор, який у відповідному кримінальному провадженні здійснює повноваження прокурора, не може їх здійснювати через задоволення заяви про його відвід, тяжку хворобу, звільнення з органу прокуратури або з іншої поважної причини, що унеможливлює його участь у кримінальному провадженні, повноваження прокурора покладаються на іншого прокурора керівником відповідного органу прокуратури. У виняткових випадках повноваження прокурора можуть бути покладені керівником органу прокуратури на іншого прокурора цього органу прокуратури через неефективне здійснення прокурором нагляду за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування.

Як підставу для відводу прокурора захист зазначає п.3 ч.1 ст.77 КПК України. Так, зокрема, пунктом 3 частини 1 цієї статті визначено, зокрема, що прокурор не має права брати участь у кримінальному провадженні якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

З аналізу ч.3 ст.37 КПК України слід дійти висновку, що правом на покладення повноважень прокурора на іншого прокурора наділений керівник відповідного органу прокуратури, так само як і визначення певних підстав для зміни групи прокурорів поважними.

Так, обставини про які зазначає захист, на переконання суду, не є тим, що передбачено п.3 ч.1 ст.77 КПК України, оскільки зміна групи прокурорів здійснена відповідною постановою керівника органу прокуратури, аналіз положень ст.37 КПК України свідчить, що це є правом керівника. Процедура, яка дозволяє змінити прокурора або склад групи, є частиною кримінального процесуального законодавства.

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку про те, що не доведено наявність обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості прокурора ОСОБА_3 , а відтак відсутні підстави для його відводу.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.37, 77, 309 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про відвід прокурора у кримінальному провадженні №12022020160000322 від 12.07.2022 по обвинуваченню ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1