Ухвала від 27.11.2025 по справі 225/4045/21

Справа № 225/4045/21

Провадження № 2-ві/206/5/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2025 Суддя Самарського районного суду міста Дніпра Малихіна В.В., при секретарі: Тимченко Ю.А., розглянувши в судовому засіданні в залі суду міста Дніпра заяву ОСОБА_1 про відвід судді по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб - служби у справах дітей Торецької міської військової адміністрації, органу опіки та піклування Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області та органу опіки та піклування Новояворівської міської ради про визначення (зміну) місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Самарського районного суду міста Дніпра Поштаренко О.В. перебуває цивільна за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб - служби у справах дітей Торецької міської військової адміністрації, органу опіки та піклування Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області та органу опіки та піклування Новояворівської міської ради про визначення (зміну) місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 .

26.11.2025 року до канцелярії суду надійшла заява про відвід судді Поштаренко О.В., на розгляді якої перебуває вказана справа. В обґрунтування поданої заяви, заявником ОСОБА_1 було зазначено, що 05.11.2025 року в судовому засіданні розглядалися клопотання сторін. Під час надання пояснень та заперечень адвокат Карнаухов А.О. незаконо, протиправно та без будь-яких правових підстав, у порушення статті 62 Конституції України, звинуватив заявника ОСОБА_1 у тому, що він не виконує рішення суду про визначення місця проживання дитини та рішення суду про відібрання дитини.

Після того, як ОСОБА_1 на неправдиві звинувачення його у вчиненні злочину, надав суду відповідні пояснення та зауваження щодо поведінки Карнаухова А.О. , головуюча у справі суддя не зробила зауваження щодо поведінки Карнаухова А.О. щодо його поведінки та не нагадала йому про етичну поведінку під час судового засідання, а також не зробила зауваження на не вчинення злочину. Також, коли ОСОБА_1 , без будь-яких зловживань та неетичних висловлювань в бік суду чи іншого учаснику процесу, надаючи заперечення на клопотання адвоката Карнаухова А.О. про призначення судово-психологічної експертизи, у зв`язку з неточностями та відповідними помилками у питаннях клопотання, уточнив мовою оригіналу: «мабуть, шановний пане адвокат Карнаухов А.О., десь літає?», головуюча суддя зробила ОСОБА_1 попередження щодо етичної поведінки, без будь-яких пояснень та мотивів.

Вважає, що під час даного судового засідання головуюча суддя порушила принцип цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників процесу, а також проявила ознаки упередженості. Просив, поновити йому строк та задовольнити заяву про відвід судді.

В судове засідання заявник не з`явився, його неявка не перешкоджає розгляду заяви про відвід.

Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу визначено ст.40 ЦПК України.

Згідно ч.3 ст.40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

В силу ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачається, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), заява №9186/80, рішення від 26.10.1984, Європейський суд з прав людини зазначив, що «навіть видимість може бути важливою»…«правосуддя повинне не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (п. 26). Тому будь-який суддя, щодо якого є обґрунтовані підстави побоюватися браку безсторонності, має бути відведений.

Беручи до уваги рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства», де суд вказує на те, що у кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім.

Також Європейський суд у своїх рішеннях у справах «Мироненко і Мартенко проти України» (рішення від 10 грудня 2009 року), «Білуха проти України» (рішення від 09 листопада 2006 року), «Рудніченко проти України» (рішення від 11 липня 2013 року) вказав на те, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей п.1 ст.6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Так, положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Суд звертає увагу, що ст.ст.76 та 81 ЦПК України передбачено, що сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Тобто, особа, яка заявляє відвід судді, повинна довести на підставі доказів, факт упередженості судді у розгляді справи, зважаючи на дію презумпції особистої неупередженості судді, яка діє до тих пір поки не доведено інше.

Між тим, заявлений Асадчим М.В. відвід судді фактично ґрунтується на критичній оцінці процесуальних дій і рішень судді у справі, що ним розглядається.

Згідно ч.4 ст.36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Як вбачається з заяви про відвід, заявником не зазначено обставин, які б свідчили про порушення об`єктивного чи суб`єктивного критеріїв, не спростовано презумпцію безсторонності суду. Подана заява про відвід судді не містить посилань на конкретні факти, що можуть викликати легітимні сумніви в неупередженості суду. Доводи заявника не ґрунтуються на вимогах Закону та є суб`єктивною думкою особи, яка заявляє відвід.

Розглянувши заяву про відвід судді Поштаренко О.В., суд у доводах Асадчого М.В., не вбачає підстав, передбачених вказаними нормами закону для її задоволення, а ті обставини, на які він посилається у своїй заяві, не є підставою для відводу судді від участі у розгляді даної справи.

Доводи ОСОБА_1 , зазначені у заяві про відвід, відносяться виключно до процесуальних питань, які можуть бути викладені останнім в апеляційній скарзі у разі не згоди з прийнятим рішенням по суті справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що наявність підстав для відводу судді Поштаренко О.В., визначених у п.п. 3, 5 ч. ст. 36 ЦПК України, у справі не встановлено, а відтак, в задоволенні заяви про відвід судді має бути відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 36, 39, 40, 76,81, 258-260 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Самарського районного суду міста Дніпра Поштаренко О.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб - служби у справах дітей Торецької міської військової адміністрації, органу опіки та піклування Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області та органу опіки та піклування Новояворівської міської ради про визначення (зміну) місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Малихіна