Постанова

від 24.01.2008 по справі 43/796-42/288

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

43/796-42/288

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 січня 2008 р.                                                                                    № 43/796-42/288  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Грейц К.В.,

суддів :Бакуліної С.В.,Глос О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги  Товариства з обмеженою відповідальністю “Граніт-2000”

на постанову від 23.10.2007 року Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 43/796-42/288

господарського суду міста Києва

за позовомТОВ “Граніт-2000”

доТОВ “Металстиль”

провідшкодування збитків стягнення неустойки, ціна позову 303 250,00 грн.

за зустрічним позовомТОВ “Металстиль”

доТОВ “Граніт-2000”

провизнання договору недійсним

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача:Коваленко В.В. (довіреність від 15.12.2006р. б/н)

від відповідача:Побережнюк Л.Л. (довіреність № 18 від 25.06.2007р.)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Паламар П.І.) від 24.07.2007 року у справі № 43/796-42/288 первісний позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 250000 грн. збитків, 53250 грн. пені, 3032,50 грн. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Алданова С.О., судді –Коротун О.М., Смірнова Л.Г.) від 23.10.2007 року у справі № 43/796-42/288 рішення Господарського суду м. Києва від 24.07.2007 року скасовано; прийнято нове рішення, в задоволенні позову про стягнення 250000 грн. збитків та 53250 грн. пені відмовлено; зустрічний позов задоволено; визнано недійсним договір зберігання від 01.02.2005 року № 02/02-Х/25 укладений між ТОВ “Граніт-2000” та ТОВ “Металстиль”; стягнуто з ТОВ “Граніт-2000” на користь ТОВ “Металстиль” 1643,75 грн. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В касаційній скарзі ТОВ “Граніт-2000” просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2007 року, а рішення Господарського суду м. Києва від 24.07.2007 року залишити без змін, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.92 ЦК України, ст.101, п.7 ст.105 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ “Металстиль” повністю заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач за первісним позовом звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача вартості товарно-матеріальних цінностей, які зникли зі складу останнього та зафіксовані в акті перевірки від 17.05.2005 року у розмірі 250000,00 грн., суми пені за затримку відшкодування вартості зниклого товару у розмірі 53250,00 грн., загалом 303250,00 грн. Зазначав, що зниклий товар знаходився на зберіганні відповідача за договором зберігання №02/02-Х/25 від 01.02.2005 року, відповідно до умов якого відповідач за первісним позовом прийняв на себе зобов'язання зберігати товар, переданий йому позивачем, загальною вартістю 360000 гривень, про що було підписано відповідний акт приймання-передачі ТМЦ від 01.02.2005 року.

Відповідач звернувся до позивача із зустрічним позовом про визнання договору зберігання №02/02-Х/25 від 01.02.2005 року недійсним на підставі частин 1, 2, 3 та 5 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, зазначаючи, що директор ТОВ “Металстиль” не підписував оспорюваного договору.

Судами встановлено, що з статуту та тексту договору вбачається, що представництво відповідача під час укладення спірного договору та акта приймання передачі повинна була здійснювати директор товариства Клименко Г.Ф.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №10800 від 23.04.2007 року, призначеної в рамках вирішення даного спору та проведеної експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, підпис від імені Кліменко Г.Ф., який міститься на договорі зберігання № 02/02-Х/25 від 01.02.2005 року та акті прийому-передачі ТМЦ на зберіганні від 01.02.2005 року виконані не Кліменко Галиною Федорівною, а іншою особою, з наслідуванням підпису Кліменко Г.Ф. (т.2 а.с.25).

Згідно висновку судово-технічної експертизи №10801 від 05.04.2007 року, призначеної в рамках вирішення даного спору та проведеної експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, в наданих на дослідження договорі зберігання № 02/02-Х/25 від 01.02.2005 року та акті прийому-передачі ТМЦ на зберіганні від 01.02.2005 року укладених між ТОВ “Металстиль” і ТОВ “Граніт-2000”, відтиски печатки від імені ТОВ “Металстиль” нанесені печаткою ТОВ “Металстиль”.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, виходив із того, що оскільки відповідачем не подано доказів того, що на час вчинення спірного договору зберігання печатка товариства вибувала з його володіння, знаходилась у неуповноважених осіб, то скріпивши своєю печаткою спірний договір відповідач схвалив цей правочин, який був вчинений представником з перевищенням повноважень (ст.241 ЦК України). Відповідно судом було задоволено первісний позов на підставі ст.253 ЦК України, п.5.3 договору.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення повністю, та приймаючи нове рішення в частині зустрічного позову про його задоволення, виходив із того, що: по-перше, спірний договір від імені відповідача за первісним позовом підписаний невідомою неуповноваженою особою; по-друге, доказів того, що спірний договір був схвалений цим товариством, в розумінні ст.241 ЦК України, позивач за первісним позовом не надав, з матеріалів справи це також не вбачається. Тому, договір визнано недійсним на підставі частин 2, 3 статті 203, 215 ЦК України , і, відповідно, відмовлено у задоволенні первісного позову.

Касаційна інстанція вважає висновок апеляційного суду щодо вирішення спору цілком правомірним з огляду на таке.

Позиція позивача за зустрічним позовом полягає в тому, що не було його волевиявлення на укладення спірного договору, директор ТОВ “Металстиль” такого договору не підписував.

За змістом ст.241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

З диспозиції наведеної норми вбачається, що правочин вважається укладеним представником з перевищенням повноважень, якщо на момент вчинення  правочину наявних у представника повноважень недостатньо для його вчинення. Тобто, такий правочин може вчинятись особою, яка має певні повноваження, але перевищила їх. Невстановлена особа, яка діяла не від власного імені як представник юридичної особи, а наслідувала підпис уповноваженої особи такої юридичної особи, не може визнаватись такою, яка діяла з перевищенням повноважень. Факт підробки підпису вбачається з висновку експертизи. Отже, спірний договір правомірно визнаний апеляційним судом недійсним на підставі частин 2, 3 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, відповідно до яких особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Посилання в касаційній скарзі на приписи ч.3 ст.92 ЦК України, відповідно до яких у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження, колегія суддів не бере до уваги, оскільки припущення про те, що сторона, з якою укладено правочин, знала або мала знати про відсутність у представника повноважень на укладення правочину, ґрунтується на обов'язку сторони перевіряти такі повноваження.

Стосовно конклюдентних дій щодо визнання правочину, то наявність непідробленої печатки на спірному договорі не дає підстав для висновку про схвалення правочину юридичною особою.

У зв'язку із задоволенням зустрічного позову про визнання недійсним договору зберігання від 01.02.2005 року № 02/02-Х/25, що був підставою для стягнення з відповідача за первісним позовом збитків та штрафних санкцій, апеляційний суд дійшов вірного висновку і стосовно того, що первісний позов задоволенню не підлягає.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст. 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ТОВ “Граніт-2000” від 20.11.2007 року на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2007 року у справі

№ 43/796-42/288 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2007 року у справі № 43/796-42/288 –без змін.

Головуючий-суддя                                          К.Грейц

С у д д і

С.Бакуліна

О.Глос