Постанова

від 29.01.2008 по справі 18/366

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

18/366

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 29 січня 2008 р.                                                                                    № 18/366  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.–головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу закритого акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Донецька”, м. Торез Донецької області (далі –ЗАТ “ЦЗФ "Донецька”)

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2006

зі справи № 18/366

за позовом  Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Донецьк (далі –відділення Фонду)

до ЗАТ “ЦЗФ “Донецька”

про стягнення 42 112 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2005 року відділення Фонду звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з  ЗАТ “ЦЗФ “Донецька” штрафних санкцій в сумі 42 112 грн. за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2004 році.

Рішенням названого суду від 13.12.2005 (суддя Овсяннікова О.В.)  у позові відмовлено з мотивів пропуску позивачем встановленого статтею 250 Господарського кодексу України шестимісячного строку застосування до суб'єкта господарювання господарських санкцій.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2006 (колегія суддів у складі: суддя Українська Р.М. –головуючий, судді Калантай М.В., Кондратьєва С.І.) рішення місцевого господарського суду зі справи скасовано, позов задоволено: з ЗАТ “ЦЗФ “Донецька” стягнуто 42 112 грн. штрафних санкцій; судові витрати віднесено на відповідача. Постанову обґрунтовано невиконанням відповідачем вимог статей 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі –Закон) щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів

ЗАТ “ЦЗФ “Донецька” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену  постанову апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення зі справи, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. Представники сторін  у судове засідання не з'явилися.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність скасування рішення місцевого господарського суду з огляду на таке.

У зв'язку з набранням чинності Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) з 01.09.2005 до компетенції адміністративних судів віднесено усі публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав, свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб'єкта владних повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).

Відповідно до приписів статті 4 КАС України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пункт 4 статті 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.  

Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в пункті 7 статті 3 КАС України: це – орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з статтею 8 Закону державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно з пунктом  9 цього ж Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

За змістом статті 20 Закону саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право стягнення адміністративно-господарських санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Отже, даний спір є публічно-правовим та на нього поширюється юрисдикція адміністративних судів. Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.

Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” (в редакції Закону України від 06.10.2005) КАС України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України. Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС України.

Проте даний спір, який має публічно-правовий характер, місцевим та апеляційним господарськими судами в порушення вимог статей 1, 12 ГПК України після набрання чинності КАС України розглянуто в порядку господарського судочинства.

Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті, що знайшло відображення й у постановах Верховного Суду України від 24.01.2006 зі справ №№ 1/5-90, 1/4-89, 1/2-87, 07/296, від 21.02.2006 № 5/334-18/559 та інших.

Ухвалами Вищого господарського суду України від 10.04.2006 та від 17.04.2006 касаційну скаргу ЗАТ “ЦЗФ “Донецька” передано для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.11.2007 відмовлено у відкритті касаційного провадження  у справі, а касаційну скаргу повернуто до Вищого господарського суду України з посиланням на відсутність у Вищого адміністративного суду України повноважень з перегляду в касаційному порядку рішень, прийнятих не за КАС України.

Таким чином, розгляд місцевим та апеляційним господарськими судами публічно-правового спору в порядку господарського судочинства унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятих ними судових рішень зі справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого зазначені судові рішення підлягають безумовному скасуванню згідно зі статтею 11110 ГПК України.

Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі справ № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.

У свою чергу, абзацом третім пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України визначено, що після початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні позови, подані до відповідних місцевих господарських судів у справах, що підсудні окружному адміністративному суду, передаються цими судами до окружного адміністративного суду, якщо провадження у справі ще не відкрито.

За повідомленням Державної судової адміністрації України (газета “Урядовий кур'єр” від 18.05.2007 № 86), Донецький окружний адміністративний суд розпочав свою діяльність з 21.05.2007.

Керуючись статтями 1117, 1119 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Донецька” задовольнити частково.

2.  Рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2005 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2006 зі справи № 18/366 скасувати.

Справу передати до господарського суду Донецької області для виконання вимог розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                               Б. Львов