Постанова від 25.11.2025 по справі 498/1655/24

Номер провадження: 22-ц/813/4737/25

Справа № 498/1655/24

Головуючий у першій інстанції Чернецька Н. С.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: заявник ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Держгеокадастру в Одеській області Управління надання адміністративних послуг відділ № 7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 05 листопада 2024 року, ухвалене Великомихайлівським районним судом Одеської області у складі: судді Чернецької Н.С. в приміщенні того ж суду,

у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Держгеокадастру в Одеській області Управління адміністративних послуг відділ № 7 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,

в с т а н о в и в :

11 вересня 2024 року заявник ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаною заявою, яку мотивувала тим, що позивачці на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 018269, що виданий на підставі розпорядження райдержадмінстрації Великомихайлівського району Одеської області від 21.08.2004 року № 336/А-2004, належить земельна ділянка площею 9,68 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земельна ділянка розташована на території Великозименівської сільської ради Роздільнянського (Великомихайлівського) району Одеської області. При видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 018269 в ньому була допущена помилка, яка перешкоджає заявниці володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд, а саме: у графі «прізвище, ім`я, по батькові громадянина України» вказано « ОСОБА_1 », а в паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 , виданому Великомихайлівським РВУМВС України в Одеській області 05.07.1996 року, - « ОСОБА_1 ». У свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 , виданому Чапаєвським ЗАГС Цебриківського району Одеської області, актовий запис № 43 від 05.08.1960 року, у графі «прізвище, ім`я, по батькові» вказано « ОСОБА_1 », у графі мати « ОСОБА_2 ».

Внаслідок такої помилкової зміни на даний час виникли певні неузгодженості між документом, що посвідчує особу заявника, та правовстановлюючим документом на земельну ділянку, який був виданий на ім`я заявниці.

У червні 2024 року заявниця звернулась до ГУ Держгеокадастру в Одеській області щодо внесення змін до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 018269, а саме: виправлення прізвища з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 », але їй повідомили, що на даний час усунути виявлені недоліки щодо виданого Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №018269 в позасудовому порядку не можливо у зв`язку зі зміною законодавства та позбавлення повноважень щодо реєстрації права власності вказаного органу.

Відповідно до запису в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видавались по КСП «Котовського» № 72, ОСОБА_1 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0162418. На підставі сертифікату заявниці було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД № 018269, зареєстрованого за номером 207, що підтверджується приміткою в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Факт підтвердження роботи заявниці в КСП «Котовського» та факт включення її, як члена КСП «Котовського», до списків осіб, які мали право на розпаювання земель та отримання сертифікатів та державних актів є запис у трудовій книжці серії НОМЕР_3 .

Фактом того, що саме заявниці було передано у приватну власність земельну ділянку, є архівна копія розпорядження Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області від 21.08.2004 року № 336/А-2004 «Про передачу громадянам в приватну власність земельних ділянок» та архівний витяг № 182/4/12/01-45.

Підставою звернення до суду стало неможливість належним чином реалізувати право заявниці на володіння та розпорядження належним їй майном через наявність розбіжностей між документами, що підтверджують право власності на землю та паспортними даними, а саме: в Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ОД № 018269, у графі «прізвище, ім`я, по батькові громадянина України» вказано « ОСОБА_1 », а в паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 , що виданий Великомихайлівським РВУМВС України в Одеській області 05.07.1996 року « ОСОБА_1 ».

Тому із посиланням на викладене та як на правове обґрунтування своїх вимог на ст. 293, п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК Укаїни, заявниця просила суд встановити факт належності їй правовстановлюючого документу, заінтересована особа Головне управління держгеокадастру в Одеській області Управління адміністративних послуг відділ № 7.

Представник заінтересованої особи - Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Управління адміністративних послуг відділ № 7 надав пояснення, що за інформацією Відділу № 7 управління забезпечення реалізації державної політики в сфері земельних ресурсів Головного управління від 27.09.2024 №2503/486-24, згідно з наявними Книгами реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою та других примірників державних актів станом на 31.12.2012, наявний запис про реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 018269 від 27.09.2004 за № 207, який видано громадянці ОСОБА_1 , площею 9,68 га, цільове призначення (використання) земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Великозименівської сільської ради Великомихайлівського району, Одеської області, кадастровий номер земельної ділянки 5121680300:01:001:0020, державний акт виданий на підставі розпорядження Великомихайлівської районної державної адміністрації 336/А-2004 від 21.08.2004. В Державному фонді документації із землеустрою та оцінки земель, наявна «Технічна документація із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі власникам земельних (паїв) (всього 25 чол.) в тому числі ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення на території Великозименівської ради Великомихайлівського району Одеської області.

Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 05 листопада 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління держгеокадастру в Одеській області Управління адміністративних послуг відділ №7 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 05 листопада 2024 року та ухвалити нове, яким задовольнити її вимоги, а саме встановити факт, що має юридичне значення, що Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД - № 018269, що виданий на підставі розпорядження Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області від 21.08.2004 № 336/А-2004, виданий на ім`я ОСОБА_1 , належить ОСОБА_1 .

Доводами апеляційної скарги є те, що оскаржуване рішення не відповідає обставинам справи, оскільки в матеріалах справи наявні докази на підтвердження заявлених вимог, а саме: свідоцтво про народження, де у графі «прізвище, ім`я та по батькові» вказано « ОСОБА_1 », у графі мати « ОСОБА_2 », паспорт громадянина України, де вказано « ОСОБА_1 », копія сторінки Книги реєстрації сертифікатів про право на земельну частку (пай). Тому, скаржник вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні її вимог.

Апеляційну скаргу просила розглядати за її відсутності.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 березня 2025 року визначено головуючого суддю (суддя-доповідач): Дришлюка А.І. Склад колегії суддів: ОСОБА_5 , Драгомерецький М.М.

19 березня 2025 року витребувано з Великомихайлівського районного суду Одеської області матеріали справи 498/1655/24.

31 березня 2025 року на адресу суду надійшли вказані матеріали.

З 01 по 11 квітня 2025 року суддя ОСОБА_6 перебував у відпустці (наказ 43-в від 31.03.2025).

Відповідно до наказу голови Одеського апеляційного суду № 66-ос від 11.04.2025 суддю ОСОБА_6 відраховано зі штату Одеського апеляційного суду у зв`язку з припиненням повноважень судді.

Відповідно до п. 3.9 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затверджених рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду від 28.03.2025 року із змінами, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено склад суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Назарову М.В.

Ухвалами Одеського апеляційного суду (у складі колегії суддів Назарової М.В. (суддя доповідач), Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.) від 09 червня 2025 року та від 27 червня 2025 року за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2025 здійснено заміну суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М. на склад постійно діючої колегії Коновалової В.А., Кострицького В.В.

В судове засідання учасники справи, належно повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема представник заявниці ОСОБА_1 ОСОБА_7 як учасник Електронного суду, що підтверджено Довідкою про доставку електронного документу до її електронного кабінету (26.09.2025 22:21:05) заінтересована особа особисто, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 130, 131), не з`явилися.

Вказане відповідно частини другоїстатті 372 ЦПК Українине перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно дост. 263 ЦПК Українирішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зістаттею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспоренного права,свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до частини першої статті15, частини першої статті16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 5 частини друго їстатті 293 ЦПК Українивизначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини першої статті 293ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав,свобод та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав на підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право (див. постановуВеликої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц (провадження № 14-139цс18) та постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 536/1039/17 (провадження № 14-610цс18).

Таким чином, визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спорупро право.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту належності заявниці правовстановлюючого документу на земельну ділянку, вона обгрунтовала таке допущеною помилкою в написанні її прізвища та неможливість виправлення помилки через відсутність наразі у відповідного державного органу певних повноважень, а належність саме їй вказаного документу намагається довести доданими до заяви письмовими доказами.

Матеріалами справи підтверджено, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 05 липня 1996 року Великомихайлівським РВ ГУМВС України в Одеській області, виданий на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7). Таке саме написання прізвища заявниці зазначено в картці платників податків (а.с. 8).

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади № 2023/006416378 від 16.08.2023 ОСОБА_1 з 05.07.1996 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9)

Згідно свідоцтва про народження, виданого на ім`я « ОСОБА_8 » (мовою оригіналу), ІНФОРМАЦІЯ_1 виданого Чапаєвським с/РАЦС Цебриківського району Одеської області, серії НОМЕР_2 , матір`ю зазначено: « ОСОБА_9 » - прізвище, ім`я по батькові вказане російською мовою (а.с. 11)

Також в матеріалах справи наявна копія Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 018269, виданого 27 вересня 2004 року на ім`я ОСОБА_1 , з якого вбачається, що їй на підставі розпорядження районної державної адміністрації Великомихайлівського району Одеської області від 21 серпня 2004 року № 336/А-2004 належить земельна ділянка площею 9,68 га, яка розташована на території Великозименівської сільської ради, землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 207 (а.с. 10).

В матеріалах справи наявна копія трудової книжки серії НОМЕР_3 , видана 15.11.1999 Колективним сільськогосподарським підприємством ім. Котовського 13903956, на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якої встановлено, що 01.01.1980 року власник трудової книжки була прийнята до КСП «Котовського», 24.10.1999 року не працює, з членів КСП не звільнена (а.с. 12).

Згідно Розпорядження від 21 серпня 2004 року № 336/А-2004 Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області «Про передачу в натурі земельних часток (паїв) та видачу державних актів на право власності на земельну ділянку» затверджено проект організації території земельних часток (паїв), на землях сільськогосподарського призначення колишнього КСП ім. Котовського на території Великозименівської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області. Передано громадянам (список додається всього 25 чол.) в натурі земельні ділянки загальною площею 220,92 га, в тому числі 220,92 га ріллі, із земель сільськогосподарського призначення колишнього КСП ім. Котовського у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 13).

В матеріалах справи наявна копія архівного витягу додатку до розпорядження Великомихайлівської райдержадміністрації від 21 серпня 2004 року № 336/А-2004, з якого вбачається, що земельна ділянка № НОМЕР_4 , номер земельного масиву НОМЕР_5 , площею 9,68 га , в. т.ч. ріллі 9,68 належить ОСОБА_1 (а.с. 15).

В матеріалах справи наявний лист Держгеокадастру Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Відділу №7, згідно якого встановлено, що згідно книги реєстрації сертифікатів на право на земельні частки (пай) КСП «Котовського» наявна інформація щодо зареєстрованого сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0162418 за № 72 від 20.03.2000 року зареєстрованого за гр. ОСОБА_1 на підставі розпорядження Великомихайлівської районної державної адміністрації № 148 від 19.03.1996 року, на території Великозименівської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області. Підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру була технічна документація із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі власникам земельних часток (паїв) громадянам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка була виготовлена на підставі розпорядження Великомихайлівської державної адміністрації №336/А-2004 від 21.08.2004 року на території Великозименівської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області № 2004МФ23ОДФР000049, яка наявна у державному фонді документації із землеустрою та оцінки земель, ведення якого здійснюється Відділом, відповідно до якої прізвище зазначено « ОСОБА_3 ». Враховуючи вищевикладене підстави для внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру у Відділі відсутні. З 01.01.2013 року орган Держгеокадастру позбавлені повноважень щодо реєстрації прав власності та користування земельною ділянкою.

Згідно книгиреєстрації сертифікатівна правона земельнучастку (пай),що видаютьсявстановлено,що ОСОБА_10 видано державнийакт серіїОД № 018269від 27.09.04 (а.с. 23)

Також в матеріалах справи наявна копія акту про передачу та прийом земельної ділянки частки (паю) в натурі від 10 вересня 2004 року, з якого вбачається, що представником приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Стелхен» - ОСОБА_11 передано земельну ділянку в натурі власнику сертифіката на земельну частку ( пай) громадянці ОСОБА_1 в розмірі 9,68 га (а.с. 24).

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд виходив з того, що заявником не надано суду достатньо доказів того, що саме ОСОБА_1 належить Державний акт на право приватної власності серії ОД № 018269 виданого головою Великомихайлівської райдержадміністрації 27 вересня 2004 року. Оскільки у всіх письмових доказів, в тому числі і у трудовій книжці заявник вказана як « ОСОБА_3 ». Таким чиномузадоволеннізаяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління держгеокадастру в Одеській області Управління адміністративних послуг відділ №7 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу слід відмовити.

Переглядаючи вказане судове рішення за доводами апеляційної скарги, які зводяться до неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, колегія суддів бере до уваги наступне.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 89 ЦПК України щодо відсутності заздалегідь встановленої сили доказів та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд, під час касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі №917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Водночас, встановивши розбіжність у написанні імені власника документа та заявниці щодо однієї літери «Веклич» та «Векліч», суд не звернув увагу, що така розбіжність у написанні прізвища заявниці утворилася внаслідок відмінностей між двома співзвучними голосними звуками, та що відмінностей в іншій частині не було. Крім того, судом не враховано та не надано оцінки тому сукупності інших фактів, а саме: що саме заявниця працювала в КПС ім. Котовського та отримувала земельну ділянку, що у зазначених документах збігаються місце народження заявниці, її місце проживання, роботи, дата народження, що з урахуванням принципу «балансу вірогідностей» може свідчити про доведеність відповідних обставин.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 07 липня 2021 року у справі №420/370/19.

Крім того, докази наявності іншої особи з такими самими іменем та по батькові, яка б була включена до списків та отримувала сертифікат на право на земельну ділянку, відсутні.

Отже, суд дійшов помилкових висновків, не надавши оцінки наявним у справі доказам, не навівши мотивів їх прийняття чи відхилення, фактично не здійснив належного розгляду справи та не надав оцінки підставам заяви щодо її обґрунтування, що призвело до незаконності ухваленого рішення.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги чи відхилено судом. Викладення у судовому рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої ухвалюється рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, а висновок про відмову у задоволенні заяви зроблений фактично без належної оцінки наданим заявницею доказам у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1, абз. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведені неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 05 листопада 2024 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 05 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області Управління адміністративних послуг відділ № 7, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме: що Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД № 018269, виданий 27 вересня 2004 року на підставі розпорядження Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області від 21 серпня 2004 року № 336/А-2004, на ім`я ОСОБА_1 , належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови 25 листопада 2025 року

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

В.В. Кострицький