Постанова

від 22.01.2008 по справі 16/176-3/219

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/176-3/219

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

22.01.08                                                                                           Справа  № 16/176-3/219

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді                                  Дубник О.П.

суддів                                                      Дух Я.В.

                                                                Якімець Г.Г.

При  секретарі  судового  засідання     Ніколайчук С.В.

розглянув     апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю воробничо-комерційної фірми (далі ТзОВ ВКФ) «Варто»від 01.11.07р. №402

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2007р.

у справі         №16/176-3/219

за позовом    Приватного підприємства (далі ПП) «Олеонафт», м.Коломия

до відповідача   ТзОВ ВКФ «Варто», м.Снятин

про          стягнення коштів в сумі 39193,12 грн.

за участю представників

       від  позивача – не з'явився (належно повідомлений);

       від відповідача –не з'явився (належно повідомлений).

Розпорядженням голови суду, яке знаходиться в матеріалах справи, проведено зміни в складі колегії суддів.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2007р. у справі №16/176-3/219 (суддя Фрич М.М.) задоволено позов ПП «Олеонафт»до ТзОВ ВКФ «Варто»та стягнено з останнього на користь позивача заборгованість за поставлену продукцію в сумі 32328,86 грн., з яких 29804,87 грн. - сума основного боргу, 2523,99 грн. –пеня.

          Рішення судом мотивоване ст.ст.526, 625, 629 ЦК України, на  підставі  яких місцевим  господарським  судом  зроблено  висновок  про підставність вимог позивача, оскільки відповідачем не виконано в повному обсязі своїх зобов'язань за договором поставки №13/07-06 від 13.07.06р. щодо оплати вартості одержаного товару, в результаті чого у останнього наявна заборгованість в сумі 29804,87 грн.

          З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, ТзОВ ВКФ «Варто»оскаржує рішення суду, як прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема, стверджуючи про те, що, так як основна сума боргу відповідача перед позивачем становить 29804,87 грн., то розмір пені повинен складати 2522,68 грн. (29804,87 грн. х 184 дні х 0,046 відсотка = 2522,68 грн.), а не 2523,99 грн., як помилково визначено судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, судом встановлено наступне:

як вбачається з матеріалів справи, 13.07.06р. між ПП "Олеонафт" та ТзОВ ВКФ "Варто" укладено договір поставки нафтопродуктів №13/07-06, згідно умов якого позивач зобов'язувався передати відповідачу нафтопродукти в кількості та по ціні згідно накладних, а останній зобов'язувався прийняти цей товар та своєчасно оплатити його вартість, в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач виконав умови вищевказаного договору та 21.03.2007р. поставив відповідачу згідно розхідної накладної №OL-0000018 нафтопродукти марки ДП (дизпаливо) в кількості 4845 літрів по ціні 3,30 грн. за один літр (з податком на додану вартість) та бензин А-80 в кількості 4535 літрів по ціні 3,05 грн. за один літр (з податком на додану вартість) на загальну суму 29820,25 грн., а відповідач в порушення вимог цього договору не виконав свої зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару, в результаті чого у нього станом на 01.06.2007 року виникла заборгованість.

В наслідок таких дій відповідача ПП "Олеонафт" надіслало йому претензію від 05.06.07р. та акт звірки розрахунків від 31.05.2007р., в якому сума основного боргу відповідача була зменшена і відповідно складала 29804,87 грн. Такий акт погоджений та підписаний відповідачем і повернутий позивачу без заперечень.

Вищевказані обставини справи доведені матеріалами справи та сторонами не заперечуються.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися   належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Також, умовами вищевказаного договору (п.4.2) передбачено, що за прострочення терміну оплати поставленого товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5 відсотка від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу.

Позивачем згідно його заяви про уточнення позовних вимог нараховано відповідачу з урахуванням розміру облікової ставки в період з 01.03.2007р. та в даний час становить 8,5 відсотків річних або 0,023 відсотка в день пеню в розмірі 2523,99 грн.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.  

Враховуючи вищенаведені норми права та фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом невірно визначено та стягнено з відповідача пеню в сумі 2523,99 грн., яка фактично нарахована не із задоволеної суми позову.  

Згідно ч.4 ст.103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право змінити рішення.

Таким чином, судова колегія частково задовольняє апеляційну скаргу, стягуючи з відповідача на користь позивача основну заборгованість  за поставлену продукцію в сумі 29804,87 грн. та відповідно до такої суми основного боргу не 2523,99 грн. пені, а 2522,68 грн.

З огляду на викладене оскаржуване рішення суду слід змінити.

Крім того, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.49 ГПК України, яким передбачено, що державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з позивача слід стягнути лише 323,28 грн. держмита та 117,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103, 104, 105 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.          Апеляційну скаргу задоволити частково. Рішення господарського суду Івано-Франківської  області від 16.10.07р. у цій справі змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції: «Позов задоволити частково. Стягнути з відповідача, ТзОВ ВКФ «Варто»(код 30895651, Івано-Франківська область, м.Снятин, вул.Гоголя, 75) на користь позивача, ПП «Олеонафт»(код 33287642, Івано-Франківська область, м.Коломия, вул.Грушевського, 94) основну заборгованість  за поставлену продукцію в сумі 29804,87 грн., пені –2522,68 грн., державного мита –323,28 грн., 117,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що місцевому господарському суду видати наказ. В решті позову відмовити».

2.          Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена згідно ст.ст.107, 109 ГПК України.

3.          Видати довідку на повернення з Державного бюджету ТзОВ ВКФ «Варто»зайво сплаченого державного мита в сумі 109,70 грн.

4.          Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуюча-суддя                                                                   О.П. Дубник

суддя                                                                                         Я.В.Дух  

суддя                                                                                         Г.Г.Якімець

Постанова підписана 28.01.2008р.