Рішення від 27.11.2025 по справі 140/4183/25

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/4183/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач) про:

визнання протиправними дій щодо відмови здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року з урахування в якості місяця підвищення доходу січня 2008 року; зобов`язання здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року зі встановленням в якості місяця підвищення доходу січня 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

визнання протиправними дій щодо відмови здійснити перерахунок та виплату у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 25 червня 2020 року із застосуванням щомісячної індексації - різниці в розмірі - 4070,03 грн, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078; зобов`язання здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 25 червня 2020 року із застосуванням щомісячної індексації - різниці в розмірі - 4070,03 грн, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням раніше виплачених сум;

визнання протиправними дій щодо відмови здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014 - 2019 роки у щомісячному розмірі грошового забезпечення (100% з урахуванням в складі при їх обрахунку посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії, та індексації грошового забезпечення); зобов`язання здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань за 2014 - 2019 роки у щомісячному розмірі грошового забезпечення (100% з урахуванням в складі при їх обрахунку посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії, індексації грошового забезпечення), та раніше виплачених сум;

визнання протиправними дій щодо відмови здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2014 - 2020 роки у щомісячному розмірі грошового забезпечення з урахуванням включення в обрахунок індексації грошового забезпечення; зобов`язання здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2014-2020 роки у щомісячному розмірі грошового забезпечення з урахуванням в складі при їх обрахунку індексації грошового забезпечення, та раніше виплачених сум;

визнання протиправними дій щодо відмови здійснити перерахунок та виплату щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року у щомісячному розмірі грошового забезпечення з урахуванням в складі при її обрахунку індексації грошового забезпечення; зобов`язання здійснити перерахунок та виплату щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року у щомісячному розмірі грошового забезпечення з урахуванням в складі при її обрахунку індексації грошового забезпечення, та раніше виплачених сум;

визнання протиправними дій щодо відмови здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014 - 2018 роки, та грошової допомоги для оздоровлення за 2014 - 2018 роки з урахуванням в складі при їх обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення; зобов`язання здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань за 2014 2018 роки, та грошової допомоги для оздоровлення за 2014 - 2018 роки з урахуванням в складі при їх обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення, та раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проходження військової служби Військовою частиною НОМЕР_1 з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року позивачу не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у належному розмірі.

На звернення позивача щодо виплати належних сум індексації, Військова частина НОМЕР_1 листом від 28 березня 2025 року відмовила у такій виплаті.

Позивач зазначила, що відповідач при нарахуванні індексації грошового забезпечення у період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року протиправно не врахував січень 2008 року як місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць).

Позивач зазначила, що визначення базового місяця для розрахунку індексації з грудня 2015 року залежить виключно від зміни посадового окладу за посадою відповідно до рішень Уряду і такими місяцями є січень 2008 року, у якому набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі Постанова №1294). Незастосування відповідачем у період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року як базового місяця індексації - місяця підвищення тарифних ставок (окладів) є протиправним, порушує вимоги абзаців першого, другого пункту 5 та пункту 10-2 Порядку №1078, оскільки посадові оклади військовослужбовців за посадами з 01 січня 2008 року по 28 лютого 2018 року були незмінними.

Окрім цього, абзацами третім шостим пункту 5 Порядку №1078 окремо врегульовано виплату індексації у місяці підвищення посадових окладів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів). За цими правилами для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу, яким з набранням чинності Постановою №704 став березень 2018 року, необхідно враховувати як розмір підвищення грошового доходу, що відбувся у зв`язку зі зміною посадових окладів, так і суму індексації, що склалася у місяці підвищення грошового доходу (березень 2018 року), і якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу; до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку №1078 (103 відсотка).

Позивач вказала, що її місячний грошовий дохід у зв`язку з підняттям з 01 березня 2018 року посадових окладів збільшився на 393,12 грн, відтак сума належної індексації за березень 2018 року не перевищує суми збільшення її грошового забезпечення, а тому, починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 має виплачуватися позивачу у розмірі 4070,03 грн. Відповідач в порушення вимог абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку №1078, починаючи з 01 березня 2018 року по 25 червня 2020 року не виплачував індексацію-різницю грошового забезпечення виходячи з фіксованої величини.

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 від 19 березня 2025 року індексацію з 01 березня 2018 року по 25 червня 2020 року відповідач нарахував та виплатив з урахуванням базового місяця березень 2018 року.

Окрім того, позивач зазначає, що нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2014-2020 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014-2020 роки, та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій (далі - Постанова №889) за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року здійснено відповідачем без врахування у складі місячного грошового забезпечення сум індексації, що призвело до отримання вказаних видів грошового забезпечення у меншому розмірі.

Крім того, за 2017 рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань протиправно нарахована та виплачена позивачу не в розмірі місячного грошового забезпечення (100%), а в розмірі - 84,516%, та за 2019 рік в розмірі - 50% місячного грошового забезпечення.

Позивач також, зазначає, що під час проходження військової служби нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2014-2018 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових-питань за 2014-2018 роки проведено відповідачем без урахування у складі місячного грошового забезпечення, з якого обчислювалися суми таких виплат, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889).

З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі відповідач отримав 30 квітня 2025 року, проте, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що відповідач пред`явлені позовні вимоги не оспорив, відзив на позов та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у встановлений судом строк не подав, тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 09 липня 2020 року №136 (по стройовій частині) старшого солдата ОСОБА_1 , планшетиста пульту управління польотами військової частини НОМЕР_1 , призначену наказом Командувача Повітряних Сил Збройних сил України (по особовому складу) від 26 червня 2020 року №58-РС на посаду планшетиста відділення планшетистів командного пункту військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_3 вважати, що справи та посаду здала і вибула до нового місця служби АДРЕСА_1 . З 09 липня 2020 року виключена із списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення

Під час проходження військової служби позивачу за період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у розмірі 1629,37 грн, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 19 березня 2025 року №1193/494/3/223/ПС (а.с.13 зворот). Однак, як зазначає позивач і не спростовує відповідач, при здійсненні нарахування їй індексації грошового забезпечення Військовою частиною НОМЕР_1 не було застосовано базовий місяць для розрахунку індексації - січень 2008 року.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року у справі №140/4023/21, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2021, позов ОСОБА_1 було задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року та за період з 01 березня 2018 року по 09 липня 2020 року включно із застосуванням базового місяця - березень 2018 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року та період з 01 березня 2018 року по 09 липня 2020 року із застосуванням базового місяця - березень 2018 року (з урахуванням виплачених сум) із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15 січня 2004 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 19 березня 2025 року №1193/494/3/224/ПС, на виконання рішення суду від 08 липня 2021 року у справі №140/4023/21 позивачу було здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року в сумі 83625,23 грн із застосуванням базового місяця - січень 2008 року (а.с.14).

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 19 березня 2025 року №1193/494/3/222/ПС, на виконання рішення суду від 08 липня 2021 року у справі №140/4023/21 позивачу було здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 09 липня 2020 року в сумі 3365,99 грн із застосуванням базового місяця березень 2018 року (а.с.15).

Окрім того, як вбачається з карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2014-2015 роки, позивачу Військовою частиною НОМЕР_1 нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у наступних розмірах: за період січень-грудень 2014 року в розмірі 8283,53 грн; за період січень-грудень 2015 року в розмірі 13498,78 грн (а.с.18-19).

Відповідно до карток особового рахунку військовослужбовця за 2014-2020 роки, ОСОБА_1 була виплачена грошова допомога на оздоровлення: в лютому 2014 року в розмірі 1814,63 грн; в січні 2015 року в розмірі 1801,38 грн; в вересні 2016 року в розмірі 4742,88 грн; в лютому 2017 року в розмірі 4742,88 грн; в лютому-березні 2018 року в розмірі 4933,65 грн; в лютому 2019 року в розмірі 11127,60 грн; в січні 2020 року в розмірі 11127,60 грн; а також матеріальна допомога для вирішення соціально побутових-питань: в грудні 2014 року в розмірі 1801,38 грн; в червні 2015 року в розмірі 1801,38 грн; в листопаді 2016 року в розмірі 4742,88 грн; в грудні 2017 року в розмірі 3977,11 грн; в грудні 2019 року в розмірі 2145,68 грн (а.с.18-24).

Окрім того, у період з січня 2014 року по березень 2018 року ОСОБА_1 нараховувалася та виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій). Розмір щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889 розраховувався у відсотковому співвідношенні до розміру місячного грошового забезпечення, зокрема для військовослужбовців (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення (а.с.18-22).

Відповідно до Інформації про розміри та складові одноразових видів грошового забезпечення, а саме грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових-питань за 2014-2020 роки від 18 березня 2025 року №1193/494/3/221/пс, наданої Військовою частиною НОМЕР_1 , розрахунок вказаних допомог проводився відповідачем без урахування у складі місячного грошового забезпечення, з якого обчислювалися суми таких виплат, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 та без урахуванням в складі при її обрахунку індексації грошового забезпечення. Окрім того, розрахунок матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових-питань за 2017 рік проведено у розмірі 84,516% місячного грошового забезпечення, а за 2019 рік у розмірі 50% місячного грошового забезпечення (а.с.16).

17 лютого 2025 року позивач звернулася до Військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо: нарахування та виплати їй індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року з урахування в якості місяця підвищення доходу січня 2008 року; нарахування (перерахунок) та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 25 червня 2020 року відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078; перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2014-2020 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014-2019 роки з урахуванням при їх обрахунку індексації грошового забезпечення; перерахунку та виплату грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014-2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагородив, передбаченої Постановою №889 розмірі 60% місячного грошового забезпечення; перерахунку та виплату щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням в складі при її обчисленні індексації грошового забезпечення (а.с.10).

Військова частина НОМЕР_1 листом від 28 березня 2025 року повідомила позивачу, що згідно наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 11 червня 2008 року №260 до складу грошового забезпечення входять: посадові оклади, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Отже, ні матеріальна допомога, ні допомога на оздоровлення не входять до складу додаткових видів грошового забезпечення і не підлягають індексації.

Винагорода, передбачена Постановою №889 не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується і виплачується одноразова грошова допомога. Ця винагорода має окремий, особливий і разовий вид виплати, позаяк виплачується тільки тим військовослужбовцям, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати; винагорода виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення.

Відповідно до наказу Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року №595 «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової ч винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України» винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 33.3 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260, розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборонні України. Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань виплачувалася в розмірі, що не перевищує розміру місячного грошового забезпечення військовослужбовця в межах фонду грошового забезпечення виключно за наявності залишків коштів на реєстраційних рахунках (а.с.11-12).

Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними, звернулася з даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей № 2011-XII від 20 грудня 1991 року (далі - Закон № 2011-XII).

Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Як визначено пунктом 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ).

За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року №1282-XII Про індексацію грошових доходів населення (далі - Закон №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За приписами статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1282-XII (зі змінами, внесеними Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, який набрав чинності 01 січня 2016 року) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року в розмірі 101 відсотка). Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частини перша, друга, шоста статті 5 Закону №1282-XII).

Статтею 9 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення встановлено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078).

Як встановлено пунктом 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. При цьому положеннями Закону №1282-XII та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право отримати індексацію грошового забезпечення.

Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №206/4411/16-а).

З 01 грудня 2015 року положення Порядку №1078 діють зі змінами, внесеними Постановою №1013.

За змістом пояснюючої записки до проєкту Постанови №1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.

У зв`язку із цим указаною Постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників, зокрема пункт 5 викладено у новій редакції.

Абзацами першим-другим пункту 5 Порядку №1078 (у редакції Постанови №1013, яка застосовується з 01 грудня 2015 року) установлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну базовий місяць на місяць підвищення доходу, ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

На відміну від правил визначення базового місяця (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової заробітної плати), місяцем підвищення доходу є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.

Термін підвищення тарифних ставок (окладів) для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.

Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення індексу споживчих цін розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону №1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою №1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Отже, з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

Задля досягнення поставленої мети (зміна механізму проведення індексації, який передбачав індивідуальний підхід для кожного окремого працівника, та перехід до механізму, який би забезпечував єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників) пунктом 3 Постанови №1013 визначено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

За рахунок цього мала б обнулитися індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників, а тому абзацом другим пункту 3 Постанови №1013 передбачено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку №1078, який уже діяв із змінами, внесеними Постановою №1013, та передбачав єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників (з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник).

Так якщо на виконання пункту 3 Постанови №1013 працівникам інших галузей бюджетної сфери були підвищені оклади, то військовослужбовцям оклади в грудні 2015 року не підвищувалися.

Цей висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, зокрема у постанові від 15 червня 2023 року у справі №380/1559/22.

Із обсягу встановлених у цій справі обставин слідує, що станом на грудень 2015 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався Постановою №1294, яка була чинною з 01 січня 2008 року та діяла до 01 березня 2018 року, тобто до набрання чинності Постановою №704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

За таких обставин, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року включно для цілей застосування Порядку №1078 (із змінами, внесеними Постановою №1013) є січень 2008 року. Для розрахунку індексації з 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін слід проводити з лютого 2008 року (наступного місяця після місяця підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець). У такому порядку нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовців, яке відбулося у березні 2018 року.

Системний спосіб тлумачення приписів Постанови №1013, у взаємозв`язку із запровадженими нею змінами до пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 дають суду підстави дійти висновку про те, що для проведення індексації грошового забезпечення позивача з 01 грудня 2015 року належало переглянути базовий місяць, визначений за старими правилами, змінивши його на місяць підвищення доходу, тобто на місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, яку він займав. Застосування відповідачем іншого місяця для обчислення індексації у цей період, є протиправним.

Разом з тим, як вбачається з довідки Військової частини НОМЕР_1 від 19 березня 2025 року №1193/494/3/223/ПС ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у розмірі 1629,37 грн (а.с.13 зворот). При цьому при здійсненні нарахування індексації грошового забезпечення Військовою частиною НОМЕР_1 не було застосовано базовий місяць для розрахунку індексації - січень 2008 року.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 перебуваючи на службі, мала право на отримання індексації грошового забезпечення у період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року й на підставі закону у відповідача існував обов`язок вчинити конкретні дії на користь позивача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення, зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), але цей обов`язок не був виконаний, то це є проявом бездіяльності відповідача.

Застосування роботодавцями іншого місяця для обчислення індексації у період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року є протиправним, оскільки в зазначений період не вносилися зміни саме до посадових окладів військовослужбовців.

За таких обставин та з урахуванням наведених вище положень законодавства суд дійшов висновку, що позов в цій частині належить задовольнити шляхом визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року, із застосуванням січня 2008 року, як базового місяця індексації; зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року вважаючи січень 2008 року місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (з урахуванням виплачених сум). Саме такий спосіб захисту порушеного права буде належним та ефективним.

Надаючи оцінку доводам сторін щодо нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 25 червня 2020 року із застосуванням щомісячної індексації - різниці, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд зазначає таке.

З набранням 01 березня 2018 року чинності Постановою №704 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

За змістом наведених вище положень Порядку №1078 у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка, виникає право на індексацію (абзац другий пункту 1-1, абзац шостий пункту 5 Порядку №1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци другий, п`ятий пункту 4 Порядку №1078).

Індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації у жовтні 2018 року, був опублікований Держкомстатом у листопаді 2018 року і з грудня 2018 року у позивача виникає право на індексацію, яка виплачувалася їй з грудня 2018 року до дня звільнення (а.с.13 зворот).

На думку позивача, починаючи з березня 2018 року (місяць підвищення доходу) відповідачем безпідставно не було враховано вимоги абзаців третього шостого пункту 5 Порядку №1078, зокрема, не встановлено, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу суму індексації, що склалась у місяці підвищення такого доходу.

З 01 грудня 2015 року в абзацах третьому - шостому пункту 5 Порядку №1078 йде мова про індексацію, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци третій, четвертий пункту 5 Порядку №1078 (зі змінами, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року), передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац четвертий).

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац шостий пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.

З урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дають суду підстави зробити висновок, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21, від 11 травня 2023 року у справі №260/6386/21 із подібними правовідносинами.

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 19 березня 2025 року №1193/494/3/222/ПС, на виконання рішення суду від 08 липня 2021 року у справі №140/4023/21 позивачу було здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 09 липня 2020 року в сумі 3365,99 грн із застосуванням базового місяця березень 2018 року (а.с.15).

Водночас позивач наполягає на тому, що має право на отримання індексації-різниці і що це право відповідачем проігноровано.

Отже, вказані обставини є спірними в цій справі.

У цьому контексті суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Суд зауважує, що наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, тобто лютий-березень 2018 року.

Так, відповідно до пункту 1.9 вказаної Інструкції грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.

Тобто фактично в картці особового рахунку військовослужбовця зазначається у березні 2018 року виплата грошового забезпечення за лютий 2018 року, в свою чергу у квітні 2018 рокуза березень 2018 року.

Відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2018 рік (а.с.22) грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 7893,84 грн (посадовий оклад 530,00 грн, оклад за військовим (спеціальним) званням 35,00 грн, надбавка за вислугу років 169,50 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 367,25 грн, премія 3831,90 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода 2960,19 грн), а в березні 2018 року розмір грошового забезпечення становив 8286,96 грн (посадовий оклад 2640,00 грн, оклад за військовим званням 600,00 грн, надбавка за вислугу років 1296,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 453,60 грн, премія 3297,36 грн).

Таким чином, місячний грошовий дохід позивача у зв`язку з підняттям з 01 березня 2018 року посадових окладів збільшився на 393,12 грн (8286,96 грн - 7893,84 грн).

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації грошового забезпечення за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн * 253,30% / 100 = 4463,15 грн) (вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №520/6243/22).

З наведеного вбачається, що розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (393,12 грн) є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (4463,15 грн), що вказує на наявність підстав для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Зазначена позиція суду відповідає правовій позиції, викладений у постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №520/6243/22.

Таким чином, за встановлених обставин справи Військова частина НОМЕР_1 протиправно не нараховувала і не виплачувала позивачу індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 року по 25 червня 2020 року та не вирішувала питання щодо наявності у позивача права на цей вид індексації за спірний період.

Суд зазначає, що визначення конкретного розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача, належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини.

З урахуванням встановлених обставин, наведених норм чинного законодавства України, з огляду на відсутність у суду повноважень самостійно здійснювати розрахунок суми індексації, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині належить задовольнити у спосіб визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 25 червня 2020 року та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 25 червня 2020 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (з урахуванням виплачених сум), враховуючи правову оцінку, надану судом у рішенні.

Щодо виплати грошової допомоги на оздоровлення у 2014-2020 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових-питань у 2014-2019 році та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Частинами другою та третьою статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацами першим та другим частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб №1294 від 07 листопада 2007 року грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Суд констатує, що право на грошову допомогу на оздоровлення у 2014-2020 роках, матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових-питань у 2014-2017 роках та 2019 році, щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №889 за період з січня 2014 року по березень 2018 року позивач набула, в цій частині її право було реалізоване.

Спірним питанням є включення до складу при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення у 2014-2020 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових-питань у 2014-2017 роках та 2019 році (у спірному 2018 році вказана допомога позивачу не виплачувалась) та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, індексації грошового забезпечення.

Відповідно до пункту другого Порядку№1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Враховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд доходить висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, Закону України Про індексацію грошових доходів населення та Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Субсидіарне застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.

Правова позиція стосовно систематичного та постійного характеру виплати індексації наведена у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17, від 30 грудня 2020 року у справі №359/8843/16-а.

Судом встановлено, що розрахунок щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою №889 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, було проведено відповідачем без урахуванням в складі при її обрахунку індексації грошового забезпечення.

Окрім того, відповідно до Інформації про розміри та складові одноразових видів грошового забезпечення, а саме грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових-питань за 2014-2020 роки від 18 березня 2025 року №1193/494/3/221/пс, наданої Військовою частиною НОМЕР_1 , розрахунок грошової допомоги на оздоровлення у 2014-2020 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових-питань у 2014-2017 роках та 2019 році проводився відповідачем без урахування у складі місячного грошового забезпечення, з якого обчислювалися суми таких виплат індексації грошового забезпечення.

Відтак, враховуючи вищенаведене, відповідач протиправно не врахував до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалися суми виплат грошової допомоги на оздоровлення у 2014-2020 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових-питань у 2014-2017 роках та 2019 році (у спірному 2018 році вказана допомога позивачу не виплачувалась) та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення, що призвело до отримання позивачем вказаних виплат у меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством.

З наведених підстав, позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дій Військової частин НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення у 2014-2020 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових-питань у 2014-2017 роках та 2019 році та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Натомість, в частині позовних вимог про перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових-питань у 2018 році з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення належить відмовити, оскільки у 2018 році вказана допомога позивачу не виплачувалась.

Щодо перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014 2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 суд зазначає наступне.

Частинами другою та третьою статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Як передбачено пунктом 1 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 30.1 розділу XXX Наказу №260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 30.2. розділу XXX Наказу №260, грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за місцем штатної служби в разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік) або без вибуття у відпустку (за їх заявою протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Відповідно до пункту 30.3. розділу XXX Наказу №260, розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідно до пункту 33.1. розділу XXXIII Наказу №260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення

Відповідно до пункту 33.2. розділу ХХХІІІ Наказу №260, матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Відповідно до пункту 33.3. розділу XXXIII Наказу №260, розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Як вбачається з карток особових рахунків військовослужбовця за 2014-2018 роки, ОСОБА_1 була виплачена грошова допомога на оздоровлення: в лютому 2014 року в розмірі 1814,63 грн; в січні 2015 року в розмірі 1801,38 грн; в вересні 2016 року в розмірі 4742,88 грн; в лютому 2017 року в розмірі 4742,88 грн; в лютому-березні 2018 року в розмірі 4933,65 грн; а також матеріальна допомога для вирішення соціально побутових-питань: в грудні 2014 року в розмірі 1801,38 грн; в червні 2015 року в розмірі 1801,38 грн; в листопаді 2016 року в розмірі 4742,88 грн; в грудні 2017 року в розмірі 3977,11 грн; в 2018 році не виплачувалась (а.с.18-22).

Спірним питанням у даній справі є включення до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислювалися суми виплат грошової допомоги на оздоровлення у 2014-2018 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових-питань у 2014-2017 роках щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій (чинна на момент спірних правовідносин та втратила чинність 01 березня 2018 року) було установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям, зокрема, військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.

Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі №380/2427/20 констатував наявність правових підстав для задоволення вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача в частині нарахування і виплати позивачу допомоги на оздоровлення в 2016 та 2017 роках без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену допомогу на оздоровлення у 2016 та 2017 роках з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої вищевказаною постановою.

Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17.

Судом також з`ясовано, що у період з січня 2014 року по березень 2018 року ОСОБА_1 нараховувалася та виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889. Розмір щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889 розраховувався у відсотковому співвідношенні до розміру місячного грошового забезпечення, зокрема для військовослужбовців (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення, що підтверджується особистими картками грошового забезпечення позивача за 2014-2018 роки (а.с.18-22).

Разом з тим, відповідно до Інформації про розміри та складові одноразових видів грошового забезпечення, а саме грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових-питань за 2014-2020 роки від 18 березня 2025 року №1193/494/3/221/пс, наданої Військовою частиною НОМЕР_1 , розрахунок вказаних допомог проводився відповідачем без урахування у складі місячного грошового забезпечення, з якого обчислювалися суми таких виплат, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889 (а.с.16).

При цьому, відповідач зазначає, що жодна з постанов, які діяли у 2014-2018 роках, не передбачає включення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення розміру матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань чи грошової допомоги на оздоровлення.

Спірним питанням у даній справі є склад грошового забезпечення військовослужбовців, що має включатися при обрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових-питань.

Як уже вказувалось судом, згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Оскільки за період служби з січня 2014 року по березень 2018 року додаткова грошова винагорода на підставі постанови КМУ від 22 вересня 2010 року №889, нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, що підтверджується наявними у матеріалах справи особистими картками грошового забезпечення позивача за 2014-2018 роки, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам додаткового виду щомісячного грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.

Оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою КМУ від 22 вересня 2010 року №889, мала постійний характер (з січня 2014 року по березень 2018 року виплачувалася позивачу щомісяця), то відповідно до положень статті 9 Закону №2011-ХІІ вона повинна включатися до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально побутових питань.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №825/997/17.

При визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Аналогічні правові висновки Верховний Суд сформулював, зокрема, у постановах від 16 серпня 2019 року у справі №826/11679/17, від 31 липня 2019 року у справі №826/3398/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 802/955/17-а, від 16 грудня 2019 року у справі №825/812/17, від 19 лютого 2020 року у справі №822/2741/17, від 31 березня 2021 року у справі №620/2878/20 та від 28 травня 2021 року у справі №400/1955/20.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року у справі №620/2878/20 врахував, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06 лютого 2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла аналогічного висновку.

За наведеного правового регулювання та обставин справи суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не включено до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано грошову допомогу на оздоровлення у 2014-2018 роках та матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових-питань у 2014-2017 роках, щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою КМУ від 22.09.2010 №889. При цьому суд, зазначає, що матеріальна допомога для вирішення соціально побутових-питань у 2018 році позивачу не виплачувалась.

Щодо позовної вимоги про здійснення перерахунку та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014 - 2019 роки у щомісячному розмірі грошового забезпечення (100% з урахуванням в складі при їх обрахунку посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії), суд зазначає наступне.

Пунктами 1, 2 Постанови №1294, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв`язку, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державним департаментом з питань виконання покарань (далі - державні органи).

Підпунктом 3 пункту 5 Постанови №1294 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

З аналізу наведених норм слідує, що Постановою №1294, було передбачено виплату матеріальної допомоги у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, а саме: для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань. Визначальним для вирішення питання про виплату таких допомог є факт перебування особи у відповідному періоді у щорічній відпустці та факт звернення такої особи до керівництва із відповідним рапортом про їх виплату. При цьому матеріальна допомога у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань), належать до одноразових додаткових видів грошового забезпечення та такі нараховуються та виплачуються за рішенням керівника установи у межах отриманих установою асигнувань.

Окрім того, відповідно до розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 року Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Відповідно до Інформації про розміри та складові одноразових видів грошового забезпечення, а саме грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових-питань за 2014-2020 роки від 18 березня 2025 року №1193/494/3/221/пс, наданої Військовою частиною НОМЕР_1 , в обрахунок матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014-2016 роки відповідач включив оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавка за вислугу років, надбавку за виконання особливо важливих завдань, надбавку за класну класифікацію та премію, а відтак в цій частині позовних вимог права позивача не порушено. Натомість обрахунок матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік проведено у розмірі 84,516% місячного грошового забезпечення, а за 2019 рік у розмірі 50% місячного грошового забезпечення (а.с.16).

Позивач стверджує, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачені не у розмірі місячного грошового забезпечення.

Суд зазначає, що вжите словосполучення у розмірах, що не перевищували місячного грошового забезпечення встановлює максимальну суму матеріальної допомоги, яка обмежується розміром місячного грошового забезпечення. Тобто, таке формулювання надає право на отримання допомоги, але не гарантує її виплату в повному обсязі місячного грошового забезпечення, оскільки кінцеве рішення залежить від фінансових можливостей (асигнувань, що виділяються на утримання державного органу).

За обставин цієї справи, з огляду на наведені вище положення щодо умов виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, суд не вбачає у межах доводів позову підстав для визнання дій відповідача протиправними, а тому у задоволенні позову у цій частинах позовних вимог слід відмовити.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року із застосуванням січня 2008 року, як базового місяця індексації.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року із встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 25 червня 2020 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 25 червня 2020 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (з урахуванням виплачених сум), враховуючи правову оцінку, надану судом у рішенні.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2014-2020 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових-питань, виплаченої у 2014-2017 роках та 2019 році з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для їх обрахунку індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2014-2020 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових-питань, виплаченої у 2014-2017 роках та 2019 році з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для їх обрахунку індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінетів Міністрів України від 22.09.2010 №889 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для їх обрахунку індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінетів Міністрів України від 22.09.2010 №889 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для їх обрахунку індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2014-2018 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014-2017 роки, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для їх обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачується військовослужбовцям відповідно до постанови КМУ від 22.09.2010 №889 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2014-2018 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014-2017 роки, з урахуванням у складі грошового забезпечення, для їх обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачується військовослужбовцям відповідно до постанови КМУ від 22.09.2010 №889 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Суддя Т.М. Димарчук