Постанова від 28.11.2025 по справі 500/5702/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 500/5702/25 пров. № А/857/43949/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській обл. на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.10.2025р. про повернення позовної заяви Головного управління ДПС у Тернопільській обл. до Державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод» про стягнення податкового боргу з банківських рахунків платника податків та за рахунок належної йому готівки (суддя суду І інстанції: Юзьків М.І., час та місце постановлення ухвали суду І інстанції: 07.10.2025р., м.Тернопіль; дата складання повної ухвали суду І інстанції: 07.10.2025р.),-

В С Т А Н О В И В:

Оскаржуваною ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.10.2025р. позовну заяву Головного управління /ГУ/ ДПС у Тернопільській обл. до Державного підприємства /ДП/ «Зарубинський спиртовий завод» про стягнення податкового боргу з банківських рахунків платника податків та за рахунок належної йому готівки, повернуто позивачу (а.с.5 і на звороті).

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач ГУ ДПС у Тернопільській обл., який в поданій апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати та справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.7-9).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що спірна ухвала прийнята із неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного повернення позовної заяви.

Наголошує на тому, що за відповідачем обліковується податковий борг в розмірі 776239 грн. 52 коп.. в т.ч.:

з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 775891 грн. 03 коп. (штрафні санкції). Заборгованість по даному платежу виникла у зв`язку з несплатою узгодженого зобов`язання нарахованого згідно податкового повідомлення-рішення № 00084620405 від 26.06.2025р. на загальну суму 775891 грн. 03 коп.

по платежу податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в сумі 348 грн. 49 коп. (основний платіж - 0,00 грн., штрафні санкції 340 грн., пеня 08 грн. 49 коп.). Заборгованість по цьому платежу виникла у зв`язку із несплатою узгодженого зобов`язання нарахованого згідно податкового повідомлення-рішення № 8755/19-00-04-05/00375065 від 03.07.2025р. на суму 340 грн., а також було нараховано пеню у зв`язку із несплатою грошового зобов`язання у встановлені законодавством строки.

Водночас, у розглядуваному випадку підлягають застосуванню спеціальні строки звернення до суду, які передбачені п.102.1 ст.102 Податкового кодексу /ПК/ України.

Також право на звернення податкового органу до суду виникло через 30 днів від дня надіслання (вручення) податкової вимоги (у розглядуваному випадку податкова вимога № 0002165-1305-1900 від 13.05.2025р. вручена органом поштового зв`язку адресату 21.05.2025р.).

Станом на дату звернення із позовом (02.10.2025р.) 30-денний строк з дня надіслання (вручення) податкової вимоги минув.

Водночас, звернення податкового органу із позовом про стягнення податкового боргу не позбавляє можливості платника податків оскаржувати податкове повідомлення-рішення в судовому порядку.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Апеляційний розгляд справи здійснено згідно ч.2 ст.312 КАС України в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду, згідно довідки про наявність податкового боргу за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами в розмірі 776239 грн. 52 коп.. в т.ч.:

з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 775891 грн. 03 коп. (штрафні санкції). Заборгованість виникла у зв`язку з несплатою узгодженого зобов`язання нарахованого згідно податкового повідомлення-рішення № 00084620405 від 26.06.2025р. на загальну суму 775891 грн. 03 коп., винесеного на підставі Акта перевірки № 7016/19-00-04-05/00375065 від 29.05.2025р. (встановлено факти порушення граничних термінів сплати узгодженої суми грошових зобов`язань);

з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в сумі 348 грн. 49 коп. (основний платіж - 0,00 грн., штрафні санкції 340 грн., пеня 08 грн. 49 коп.). Заборгованість виникла у зв`язку з несплатою узгодженого зобов`язання нарахованого згідно податкового повідомлення-рішення № 8755/19-00-04-05/00375065 від 03.07.2025р. на загальну суму 340 грн., винесеного на підставі Акта перевірки № 7457/19-00-04-05/00375065 від 09.06.2025р. (встановлено факт несвоєчасного подання звітності з податку на прибуток, нараховано пеню по причині несплати грошового зобов`язання).

Вказані грошові зобов`язання відповідачем не були оскаржені в адміністративному чи в судовому порядку.

По причині виникнення податкового боргу позивач скерував на податкову адресу відповідача податкову вимогу № 0002165-1305-1900 від 13.05.2025р., яка вручена відповідачу 21.05.2025р.

02.10.2025р. податковий орган звернувся до суду із позовом про стягнення податкового боргу з банківських рахунків платника податків та за рахунок належної йому готівки (а.с.1-3).

Постановляючи спірну ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.8 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, подано суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу.

Абзацом 1 ч.2 ст.122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В позовній заяві позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з ДП «Зарубинський спиртовий завод» коштів у розмірі податкового боргу в сумі 776239 грн. 52 коп., який сформований на підставі податкового повідомлення-рішення № 00084620405 від 26.06.2025р. на загальну суму 775891 грн. 03 коп. та податкового повідомлення-рішення № 8755/19-00-04-05/00375065 від 03.07.2025р. на суму 340 грн.

Як вбачається з наданих до суду доказів відправки, податкового повідомлення-рішення форми «Ш» № 00084620405 від 26.06.2025р. вручено відповідачу 02.07.2025р., а податкове повідомлення-рішення форми «ПС» № 8755/19-00-04-05/00375065 від 03.07.2025р. відповідно 09.07.2025р.

За вказаних обставин шестимісячний строк звернення до суду щодо оскарження повідомлення-рішення № 00084620405 від 26.06.2025р. спливає 03.01.2026р., а податкового повідомлення-рішення № 8755/19-00-04-05/00375065 від 03.07.2025р. - відповідно 10.01.2026р.

За висновками суду першої інстанції, станом на час звернення позивача з розглядуваною позовною заявою до суду, встановлений КАС України строк оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень не завершився, що свідчить про передчасність звернення позивача з цим позовом до суду.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення заявленого позову, виходячи з таких міркувань.

Спірним питанням у цій справі є застосування п.102.4 ст.102 ПК України у взаємозв`язку із положеннями КАС України в частині порядку звернення контролюючого органу до суду з вимогами про стягнення податкового боргу та порядку обчислення строку давності для його стягнення.

Як слідує із змісту пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПК України строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим же Кодексом (пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України).

Щодо строків звернення до суду контролюючих органів з позовом про стягнення податкового боргу, варто зауважити таке.

Відповідно до п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Отже, наведена норма встановлює послідовність стягнення податкового боргу за рахунок різних джерел: спочатку за рахунок коштів, а у разі їх недостатності - за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі.

Таким чином, законом закріплено пріоритет погашення податкового боргу за рахунок коштів.

Відповідно до п.95.2 ст.95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Приписи п.102.4 ст.102 ПК України надають контролюючому органу право на стягнення податкового боргу, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов`язання, протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Частиною 1 ст.122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду.

Спеціальним строком звернення до суду з позовом у спорах цієї категорії справ є строк, визначений ст.102 ПК України.

Згідно правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 25.02.2020р. у справі № 1340/5767/18 положеннями п.п.95.1-95.3 ст.95 і п.102.4 ст.102 КАС України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених п.95.2 ст.95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом, проте норми п.102.4 ст.102 ПК України не є такими, що обмежують суд у праві ухвалювати судове рішення про стягнення податкового боргу після закінчення 1095-денного строку, з вимогою про стягнення якого контролюючий орган звернувся вчасно.

Разом з тим, податковий орган набуває право на стягнення податкового боргу (в тому числі і в судовому порядку) лише у разі, якщо платник податку не сплатив узгоджену суму грошового зобов`язання протягом 30 днів після направлення платникові податків податкової вимоги.

Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Непогашення податкового боргу, зокрема зі сплати податку на додану вартість і податку на прибуток, дає право контролюючому органу здійснити за цього платника податку і в інтересах держави заходи на погашення податкового боргу, який виник через таку несплату. При цьому, такі заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як це вимагається ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено критерій поведінки державного органу у сфері публічних відносин. Неправомірна поведінка невладного суб`єкта у цих відносинах не може виправлятися неправомірною поведінкою владного суб`єкта.

Правову позицію щодо застосування норм ст.ст.87 і 95 ПК України викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.07.2019р. у справі № 440/4082/18, від 10.09.2019р. у справі № 1840/3549/18.

Колегія суддів звертає увагу, що усталеною є практика Верховного Суду (зокрема, але не виключно постанови від 13.02.2018р. у справі № 826/18379/14, від 19.02.2019р. у справі № 807/495/17, від 03.02.2022р. у справі № 560/4343/19, від 14.02.2022р. у справі № 826/9711/17) про те, що предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку: наявність узгодженого грошового зобов`язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення боргу; момент його виникнення; встановлення факту сплати податкового боргу в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.

В постанові від 12.09.2024р. у справі № 240/41812/21 (адміністративне провадження № К/990/39459/23) наголошено на тому, що право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 30 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Аналогічне застосування цих норм права відбулося у постановах Верховного Суду від 12.06.2018р. у справі № 810/2533/16, від 19.02.2019р. у справі № 818/1117/16, від 04.03.2019р. у справі № 2а-6053/11/1070, від 25.02.2020р. у справі № 1340/5767/18, від 14.02.2022р. у справі № 826/9711/17.

Отже під час вирішення питання перебігу строку звернення контролюючого органу з цим позовом до суду, першочергово слід надати оцінку доводам позивача про те, що податкову вимогу № 0002165-1305-1900 від 13.05.2025р. вручено відповідачу 21.05.2025р.

Встановлення таких обставин впливає на вирішення питання обрахунку початку строку звернення до суду з цим позовом.

Звідси, висновок суду про передчасність звернення податкового органу із позовом до суду не відповідає приписам п.95.2 ст.95 і п.102.4 ст.102 ПК України та усталеній судовій практиці вирішення питання дотримання строку звернення податкового органу із позовними вимогами про стягнення податкового боргу.

Враховуючи зазначені положення законодавства апеляційний суд вважає, що повернення позовної заяви, в розглядуваному випадку не ґрунтується на вимогах закону.

Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З огляду на викладене, враховуючи приписи п.4 ч.1 ст.320 КАС України, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена із порушенням норм процесуального права, що призвело до помилкового повернення позовної заяви, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Питання відшкодування апелянту понесених судових витрат за подання апеляційної скарги підлягає вирішенню згідно ст.139 КАС України судом першої інстанції за результатами кінцевого вирішення розглядуваного спору по суті.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.ст.243, 311, 312, п.4 ч.1 ст.320, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській обл. задовольнити.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.10.2025р. про повернення позовної заяви в адміністративній справі № 500/5702/25 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Т. І. Шинкар

Дата складання повного судового рішення: 28.11.2025р