Постанова

від 22.01.2008 по справі 14/398-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/398-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2008 року                                                                                   Справа № 14/398-07  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:             Джихур О.В., Лисенко О.М.

при секретарі: Геворгян Е.М.

за участю представників сторін:  

позивача –Сіразієв Мінгаз Міннахметович, директор з юридичних та корпоративних питань, довіреність № б/н  від 21.01.08;

відповідача –Бразалук Л.В., дов. № 28 від 06.06.2007р., юрисконсульт;  

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат ім..Дзержинського” м.Дніпродзержинськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2007 року                                    

у справі № 14/398-07                             

за позовом  закритого акціонерного товариства “СП Індустрія-Сервіс” , м.Київ

до відкритого акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат ім..Дзержинського”, м.Дніпродзержинськ

про  стягнення 37 280 грн. 00 коп.  

          За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).            

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2007р. (суддя Панна С.П.) по справі № 14/398-07 за позовом закритого акціонерного товариства “СП Індустрія-Сервіс” , м.Київ (далі –ЗАТ “СП Індустрія-Сервіс”) до відкритого акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат ім..Дзержинського”, м.Дніпродзержинськ (далі –ВАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім..Дзержинського”) про стягнення 37 280 грн. 00 коп. позов було задоволено повністю та з відповідача на користь позивача було стягнено 37 280 грн. 00 коп. боргу, 372 грн. 80 коп. витрат по держмиту, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань по повній та своєчасній оплаті вартості поставленої за договором продукції; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.264, 267, 526, 599 ЦК України.

          Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач  по справі –ВАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім..Дзержинського” м.Дніпродзержинськ, посилається на порушення господарським судом норм матеріального права, на недоведеність обставин, що мають значення для правильного вирішення спору по справі, які господарський суд визнав встановленими, на невідповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, матеріалам, обставинам справи, зокрема:

          - факт наявності заборгованості в сумі 37 280 грн. не доведений матеріалами справи;

          - господарським судом порушено ст..264 ЦК України, а також ч.2 ст.79 ЦК УРСР, оскільки зазначена норма не розповсюджувалась на правовідносини між юридичними особами.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач по справі –ЗАТ “СП Індустрія-Сервіс” м.Київ –проти її задоволення заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам закону, матеріалам, обставинам справи.  

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

21.07.2000р. між ВАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім..Дзержинського” м.Дніпродзержинськ (відповідач по справі, скаржник, “отримувач” за договором) та ЗАТ “СП Індустрія-Сервіс” м.Київ (позивач по справі, “постачальник” за договором) було укладено договір № 20-1511-02 (а.с.7-10), відповідно до якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити продукцію в кількості, асортименті згідно зі специфікацією, яка є невід'ємною частиною договору.

Розділом 3 договору сторони передбачили, що “постачальник” поставляє продукцію на умовах: СРТ –склад ДМК, згідно правил Інкотермс-90; датою поставки є дата відмітки у залізничній накладній станції відправлення або при відправці автотранспортом –дата виписки товарної накладної; поставлений товар вважається зданим та прийнятим  “замовником” згідно даних транспортних документів –по кількості, по якості –згідно сертифікату якості.

Розділом 4 договору сторони визначили, що розрахунки по договору здійснюються в національній валюті України, розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок “постачальника” протягом 3-х банківських днів з моменту поставки.

В якості додатку № 1 до договору сторони узгодили та підписали специфікацію № 1 (а.с.9), відповідно до якої визначили асортимент, найменування продукції, кількість, її вартість, умови поставки –поставка покупцеві на склад ДМК.

Як вбачається із матеріалів справи, до договору від 21.07.2000р. сторонами було узгоджено та підписано без будь-яких зауважень, завірено печатками в двохсторонньому порядку протокол розбіжностей (а.с.10). Враховуючи факт підписання без будь-яких зауважень протоколу розбіжностей обома сторонами, а також здійснені в подальшому обома сторонами дії на виконання угоди –відвантаження товару, його приймання без будь-яких зауважень щодо вартості, кількості, ціни, асортименту, часткову оплату відвантаженого товару, підтверджують факт того, що сторони дійшли згоди по усім істотним умовам, які є необхідними для договорів цього виду, а саме поставки (ст.ст.153, 245 ЦК УРСР (в редакції 1963р., яка діяла на час виникнення правовідносин сторін)). За цих обставин не приймаються доводи скаржника щодо не укладення сторонами договору від 21.07.2000р.

По накладній № 17-025 від 25.12.2000р., на склад ДМК, у відповідності до умов вищевказаного договору було відвантажено продукцію на загальну суму 137 280 грн., що підтверджується накладною з підписом матеріально-відповідальної особи в прийманні та штампом складу, товарно-транспортною накладною № 192355 (а.с.11-12). Посилання скаржника на відсутність довіреності не приймаються, оскільки будь-якими нормативними актами, діючими на той час та діючою Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996р. (зареєстровану у Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за № 293/1318) вимагається обов'язкове оформлення довіреностей при уповноваженні представника підприємства на отримання товарно-матеріальних цінностей на іншому підприємстві, тоді як умовами договору від 21.07.2000р. передбачена доставка продукції на склад відповідача.

Актом звірки від 29.04.2003р., складеним та підписаним обома сторонами, підтверджується факт наявної заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 20-1511-02 від 21.07.2000р. на суму 37 280 грн. (а.с.13). Зазначена заборгованість виникла внаслідок відвантаження продукції по вищевказаній накладній та її частковій оплаті в сумі 100 000 грн., як зазначає позивач (а.с.50-51) та вбачається з акту звірки від 29.04.2003р.

Докази оплати вартості повністю або частково поставленої за договором від 21.07.2000р. по накладній від 25.12.2000р. продукції відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій згідно зі ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.  

Відповідно до п.4 Перехідних та прикінцевих положень Цивільного кодексу України, п.4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

          Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних у мовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

          Статтями 525, 526 ЦК України регламентовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зазначені цивільно-правові норми повністю кореспондуються зі ст.ст.161, 162 ЦК України (в редакції 1963р.).

04.10.2007р. відповідачем було зроблено заяву до господарського суду про застосування строків позовної давності (а.с.26).

          Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся з позовом до господарського суду 30.08.2007р. та 29.10.2007р. позивачем до господарського суду було подано клопотання про відновлення строків позовної давності (а.с.35). На обґрунтування зазначеного клопотання позивач навів обставини та надав докази про вилучення у нього 16.05.2003р. усієї бухгалтерської документації слідчими органами (постанова про проведення виїмки від 16.05.2003р., протокол –а.с.36-37) та вищевказану документацію було повернуто 21.03.2007р. (лист Головного слідчого управління МВС України –а.с.38).

Відповідно до ст..257, ч.1 ст.261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

          Частиною 3-5 ст.267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи, що на думку колегії суддів, поважними причинами є обставини об'єктивного характеру, які не залежали від волевиявлення особи, тобто, коли зверненню з позовом перешкоджали причини, які не залежали від позивача та не знаходились під його контролем. Отже, за цих обставин неможливо погодитись з доводами скаржника про можливість зняття копій позивачем.

          Таким чином, господарським судом зроблено правильний та обґрунтований висновок щодо оцінки поданих позивачем доказів на обґрунтування клопотання про відновлення строків позовної давності та відновлено зазначений строк на підставі ч.5 ст.267 ЦК України.

Щодо правової оцінки акту звірки від 29.04.2003р., як підставу для переривання строку позовної давності, то слід зазначити, що ч.2 ст.79 ЦК УРСР розповсюджувалась лише на правовідносини, в яких хоча б однією із сторін був громадянин, а п.6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України зазначає, що правила Цивільного кодексу України (який набрав чинності з 01.01.2004р.) про позовну давність застосовуються лише до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до 01.01.2004р.

Враховуючи викладене, правові підстави щодо зміни або скасування оскаржуваного судового рішення відсутні, висновок, викладений в резолютивній частині рішення господарського суду від 31.10.2007р. відповідає вимогам закону, матеріалам справи.    

          Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2007р. по справі № 14/398-07 –залишити без змін; а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат ім..Дзержинського” м.Дніпродзержинськ –залишити без задоволення.

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Судді                                                                                                               О.В. Джихур

                                                                                                    О.М.Лисенко

З оригіналом згідно.

Помічник судді                                   О.О.Головіна

26.01.2008