Постанова

від 31.01.2008 по справі 45/423-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

45/423-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2008 р.                                                           Справа № 45/423-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Плужник О.В.

при секретарі Гудковій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Зміївський С.П.

відповідача -  Головань В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3912Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 26.11.07 р. по справі № 45/423-07

за позовом ЗАТ "Плавлені сири", м. Харків

до ТОВ "СВД Стандарт", с. Васищеве

про стягнення 25636, 54 грн

встановила:

У жовтні 2007 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача  заборгованості у розмірі 25636,54 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань на підставі договору поставки продукції № 08/07 ПС від 01.08.2007 р., 3 % річних та пені. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати у вигляді сплаченого держмита у розмірі 256,36 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.11.2007 р. по справі за № 45/423-07 (суддя - Калініченко Н.В.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Стягнуто з ТОВ «СВД»Стандарт»на користь ЗАТ «Плавлені сири»25307,19 грн. основного боргу, 52,00 грн. річних, 277,35 грн. пені, 256 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .

Рішення мотивоване тим, що в порушення умов договору відповідач не оплатив одержану молочну продукцію, відповідно до ст. 526 ЦК України вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу обґрунтовані, а нарахована пеня та 3% річних відповідають умовам  договору та  вимогам діючого  законодавства.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, в який просить рішення скасувати, оскільки  судом було не повно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, та порушені норми процесуального права. У апеляційної скарзі відповідач зазначив, що суд всупереч вимогам ГПК України розглянув справу за відсутності його представника, та безпідставно відхилив подане ним  мотивоване клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з чим,  порушив принципи судового процесу та процесуальні права відповідача щодо участі у справі і захисту своїх законних прав та інтересів.

Позивач з обставинами викладеними в апеляційної скарзі не погоджується, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає прийняте по справі рішення законним, обґрунтованим, та таким, що прийняте у відповідності до норм  матеріального та процесуального права, та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування вказаного, позивач зазначає про безпідставність посилань відповідача  на те, що він нібито був позбавлений  права надати необхідні докази для спростування заявлених позовних вимог, оскільки, як свідчать матеріали справи, відповідач був  належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Крім того, на думку позивача, відповідач ухиляється від юридичної відповідальності та належного виконання своїх зобов'язань перед позивачем за договором поставки продукції № 08/07 ПС від 01.08.2007 р.

Судова колегія, перевіривши матеріали справи, вислухавши представників позивача та відповідача встановила, що між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 08/-7 ПС від 01.08.2007 р., згідно з яким ЗАТ «Плавлені сири», як продавець (позивач по справі) прийняв на себе зобов'язання щодо постачання ТОВ «СВД Стандарт»обумовленої сторонами молочної продукції, а ТОВ «Стандарт»(відповідач по справі), як покупець цієї продукції, прийняв на себе зобов'язання приймати цю продукцію та своєчасно сплачувати її вартість.

Пунктом 5.3.1. договору передбачено, що вартість кожної партії продукції повинна сплачуватися покупцем на протязі 21 календарних днів від дати її відвантаження.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач, як продавець згідно з умовами договору, свої зобов'язання виконав в повному обсязі та належним чином, здійснив відповідачу поставку обумовленої договором молочної продукції на загальну суму 25307,19 грн. Факт прийняття продукції підтверджено належним чином оформленими накладними за № ПС-0000161 від 28.08.2007 р. на суму 5308,36 грн., № ПС1-000072 від 31.08.2007р. на суму 6512,80 грн., № ПС1-000148  від 05.09.2007 р. на суму 13486,03 грн. Враховуючи, що останнє відвантаження продукції мало місце 05.09.2007 р. розрахунки з продавцем у повному обсязі за поставлену продукцію повинні були проведені не пізніше 26.09.2007 р., але відповідач в порушення  умов договору оплату не здійснив. Актом звірки взаєморозрахунків від 26.09.2007 р., підписаним та скріпленим печатками позивача та відповідача, підтверджується заборгованість у сумі 25307,19 грн.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами був укладений договір поставки, а відносини по поставці регулюються нормами Цивільного Кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання, тобто підприємницькі відносини регулюються Господарським кодексом України.

Отже, при застосуванні норм діючого законодавства слід виходити з принципу пріоритету спеціального закону перед законом загальним, в першу чергу застосовуються норми ГК України, як спеціальне законодавство, а у випадку не врегулювання або недостатнього врегулювання відповідних відносин застосовуються норми ЦК України.

Статтями 264-271 Господарського Кодексу України не врегульовані питання оплати отриманої продукції. В зв'язку з чим необхідно застосувати норми ст.ст. 692, 712 ЦК України, згідно з якими  покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порядку досудового врегулювання майнового спору позивачем  на адресу відповідача було направлено претензію (вимогу) № 404 від 03.10.2007 р. проте відповідач дану претензію залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до  ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд першої  інстанції правомірно задовольнив  позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 25636,54 грн.

Посилання відповідача на те, що постачання продукції здійснювалось по іншим договорам не підтверджується матеріалами справи, відповідач не надав інших договорів, навпаки строки договору та строки поставки, а також предмет /молочна продукція/ співпадають, за актом звіряння розрахунків відповідачем визнаний борг, який виник на підставі договірних відносин.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановленими договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно п. 8.2., п. 8.3 договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язання у вигляд сплати боргу з урахуванням   3 % річних за кожен день прострочення розрахунків та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ  за кожен день прострочення платежу.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений іншій розмір відсотків.

Статтею 3 Закону України»Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що розмір пені, передбачений ст.1 зазначеного закону, обчислюється від суми простроченого платежу  та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 52 грн.,  пені в сумі 277,35 грн. та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Посилання відповідача на порушення норм процесуального права  необґрунтовано та  спростовуються  матеріалами справи.

      Судом першої інстанції було  направлено  ухвалу про порушення провадження по справі № 45/423-07 від 25.10.2007 року  за адресою зазначеною в позові, зазначена ухвала одержана відповідачем, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення за № 3633970, однак відповідач без поважних причин не з'явився в судове засідання, безпідставно просив відкласти розгляд справи, посилаючись на участь у судовому засіданні по справі № 55/374-07, в якому участі також не приймав та  безпідставно просив відкласти розгляд  справи.

      В порушення вимог ухвали суду від 25.10.2007 р. відповідач без поважних причин не надав відзив на позов та  докази в обґрунтування своїх заперечень, які зобов'язаний  був надати за три дні до судового засідання, тобто не скористався своїм правом на надання заперечень по суті справи.     

     Відповідно до  статті 22 ГПК  України,  якою  закріплені  права  і обов'язки сторін,  сторони зобов'язанні добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами,  виявляти взаємну  повагу  до прав  і  охоронюваних  законом  інтересів другої сторони,  вживати заходів до всебічного,  повного та об'єктивного  дослідження  всіх обставин справи.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що скаржник намагається зловживати  своїми процесуальними правами  та затягувати судовий процес.

В зв'язку з чим, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив клопотання про відкладення розгляду справи .

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 9, 526, 530, 712 ЦК  України, ст.ст.101-105 ГПК України

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 26.11.2007 р. по справі № 45/423-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Плужник О.В.  

Повний текст постанови підписаний 31.01.2008 р.