Постанова від 01.12.2025 по справі 910/6810/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2025 р. Справа№ 910/6810/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ІНФОРМАЦІЯ_1»

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2025

у справі № 910/6810/25 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_2 "ІНФОРМАЦІЯ_3"

до Приватного акціонерного товариства "ІНФОРМАЦІЯ_4"

про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_5

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2025 року Державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_2 "ІНФОРМАЦІЯ_3" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "ІНФОРМАЦІЯ_4" (далі-відповідач) про стягнення штрафних санкцій у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_5.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за державним контрактом (договір) про закупівлю ІНФОРМАЦІЯ_6 в частині поставки товару у погоджений сторонами строк.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 у справі №910/9810/25 позов задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ІНФОРМАЦІЯ_4" на користь Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_2 «ІНФОРМАЦІЯ_3» ІНФОРМАЦІЯ_7.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов`язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов`язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов`язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку пені і встановлено, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання з поставки першої партії товару та за відповідний період прострочення, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_5 за період з 15.03.2025 по 23.03.2025.

Також суд першої інстанції, зазначив, що Приватним акціонерним товариством "ІНФОРМАЦІЯ_4" не надано належних доказів на підтвердження скрутного фінансового становища - відсутності грошових коштів на банківських рахунках, у матеріалах справи відсутні відповідні банківські виписки по рахунках відповідача. Тому, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, наслідків порушення зобов`язання, суд дійшов до висновку про відсутність існування виняткових обставин для можливості застування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, оскільки відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності підстав для зменшення розміру пені та штрафу, як і не надано належних доказів наявності скрутного фінансового стану, та відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство "ІНФОРМАЦІЯ_4" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 у справі №910/6810/25 та ухвалити нове рішення, яким розмір пені 259 167,60 грн зменшити на 90%, а саме до 25 916,76 грн.

Відповідач зазначає, що прострочення строку поставки товару за державним контрактом не завдали жодних збитків ані позивачу, ані будь-яким іншим учасникам господарських відносин. Тому, за відсутності будь-яких збитків у кредитора та третіх осіб - розмір заявленої до стягнення неустойки та процентів відповідач вважає надмірним.

Також відповідач вказує, що перша партія товару, яка є предметом наявного спору, була поставлена у повному обсязі. При цьому, позивачем не заявлялось жодних претензій щодо якості поставленого товару. Крім того, сам строк порушення поставки товару є незначним (10 днів) та прострочення строку поставки зумовлено об`єктивними обставинами, які знаходяться поза сферою впливу відповідача та не залежить від його волі.

Крім того, відповідач зауважує, що заявлений позивачем до стягнення розмір пені перевищує фінансові показники відповідача, які були належним чином підтверджені звітом про фінансовий стан Підприємства за І квартал 2025 від 31.02.2025, у той час, коли позивач не зазнав жодних фінансових збитків (витрат).

Відповідач також вказує, що він виконує завдання із задоволення потреб ІНФОРМАЦІЯ_8, має значну кількість працівників, яких необхідно забезпечити заробітною платою, з якої, у свою чергу, оплачуються обов`язкові податки і збори до державного бюджету.

Також відповідач вважає, що заявлений позивачем розмір пені є неспівмірним, надмірно великим, порівняно із порушенням інтересів позивача і ставить під загрозу подальшу господарську діяльність ПАТ «ІНФОРМАЦІЯ_4» у сфері постачання товарів ІНФОРМАЦІЯ_9.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

16.09.2025, через відділ діловодства (канцелярії) Північного апеляційного господарського суду, відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача та рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 у справі №910/5579/24 залишити без змін.

Позивач наголошує, що укладаючи контракт сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі, ціну, строк виконання, штрафні санкції. Тобто відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за контрактом, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені контрактом строки поставки товару.

Також, позивач зазначає, що відповідачем не наведено підстав для зменшення заявлених штрафних санкцій. Зменшення розміру неустойки (пені) на 90% порушує баланс інтересів сторін, не відповідає правовим нормам, судовій практиці та суті відповідальності, яку сторони передбачили при укладенні контракту. Вважає, що контракти, укладені в умовах правового режиму воєнного стану, повинні враховувати підвищений ризик та відповідальність, пов`язані з недотриманням їх умов.

Короткий зміст відповіді на відзив на апеляційну скаргу та узагальнення її доводів

У свою чергу відповідач надав відповідь на відзив, де зазначив, що в період дії воєнного стану з метою виконання договірних зобов`язань грошові кошти підприємства направляються для закупівлі матеріалів та комплектуючих, оплати робіт і послуг осіб, задіяних у цьому процесі, у зв`язку з чим одночасне стягнення суми неустойки в розмірі 259 167,60 грн є значним і обтяжливим для відповідача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ІНФОРМАЦІЯ_4" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 у справі №910/6810/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ІНФОРМАЦІЯ_4" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 у справі №910/6810/25 залишено без руху.

04.09.2025 від Приватного акціонерного товариства "ІНФОРМАЦІЯ_4" на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків з доказами надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ІНФОРМАЦІЯ_4" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 у справі №910/6810/25 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2025, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О. у відряжені, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ІНФОРМАЦІЯ_4" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 у справі №910/6810/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_10» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі № 910/2020/25 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/6810/25 розглядалась протягом розумного строку.

Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача в межах викладених скаржником доводів підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 02.01.2025 між Державним підприємством ІНФОРМАЦІЯ_2 "ІНФОРМАЦІЯ_3" (далі - замовник) та Приватним акціонерним товариством "ІНФОРМАЦІЯ_4" (далі - постачальник) укладено державний контракт (договір) про закупівлю ІНФОРМАЦІЯ_11, а замовник - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 4.1. договору, постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару за цим договором у строк, визначений у специфікації (додаток №1), або в строк, визначений замовником у заявці на поставку, складеній Замовником за формою, визначеною у додатку №2 до цього договору (далі - заявка на поставку товару), але у будь-якому випадку не пізніше строку, визначеного у специфікації (додаток № 1). Дострокова поставка товару постачальником допускається за погодженням із замовником. У разі відсутності погодження від замовника, приймання товару може бути призупинене до дати, яка вказана у заявці на поставку товару та/або дати погодженої із замовником.

Згідно із п. 4.2. договору, поставка товару здійснюється постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку товару та ростовки (у разі наявності), визначеної у специфікації (додаток № 1).

За умовами п. 4.3. договору, заявка на поставку товару подається замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором, протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту укладення договору.

Відповідно до п. 8.2. договору, у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки товару понад 20 (двадцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Згідно із п. 8.5. договору, у разі застосування пені/штрафу постачальник зобов`язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 7 (семи) банківських днів від дати направлення замовником письмового повідомлення постачальнику. Сплата пені/штрафів не звільняє постачальника від виконання умов цього договору, за виключенням випадків дострокового розірвання доовору з урахуванням п. 8.3.1. та 8.7.1. договору. Штраф, пеня за несвоєчасне/неякісне постачання товару нараховується постачальнику за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов`язання.

Цей договір набирає чинності з 01.01.2025, а в частині виникнення зобов`язань з придбання товару, його оплати, а також виникнення бюджетних зобов`язань - з дати встановлення замовнику в установленому порядку відповідних бюджетних асигнувань у плані використання бюджетних коштів з урахуванням статей 23 і 48 Бюджетного кодексу України, та діє до 31 березня 2026 року, а в частині виконання сторонами своїх зобов?язань за цим договором, у тому числі в частині нарахування та сплати штрафних санкцій та поставки товару - до повного виконання - п. 13.1. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 08.01.2025.

У специфікації, що є додатком № 1 до державного контракту (договору) про закупівлю ІНФОРМАЦІЯ_6 (в редакції додаткової угоди № 1 від 08.01.2025), сторони погодили найменування товару, інформацію про технічні характеристики товару, кількість, ціну.

Відповідно до п. 3 специфікації, загальна ціна договору становить ІНФОРМАЦІЯ_12.

Згідно із п. 4 специфікації, оплата вартості поставленого товару здійснюється замовником подекадно, а саме протягом 10 банківських днів з дня наступного за декадою, протягом якої поставлено товар, на підставі підписаних сторонами та отримувачем відповідних актів приймання товару. У разі проведення оплати за партію товару на умовах часткової попередньої оплати остаточний розрахунок за партію поставленого товару здійснюється замовником протягом 10 банківських днів з моменту підписання відповідного акту приймання товару, за умов відсутності будь-яких зауважень до товару з боку замовника та/або отримувача.

У п. 5 специфікації сторони з урахуванням п. 4.1. договору погодили строки поставки товару: у кількості ІНФОРМАЦІЯ_13

Так, позивачем відповідно до умов договору було надіслано відповідачу заявку на поставку товару ІНФОРМАЦІЯ_14

Отже, відповідач зобов`язаний був поставити товар у кількості ІНФОРМАЦІЯ_15

Як вбачається з матеріалів справи, 24.03.2025 відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму ІНФОРМАЦІЯ_16 які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін.

Позивачем на адресу відповідача направлялась вимога № 2165/2903/06-2025 від 21.04.2025, в якій позивач у зв`язку з простроченням поставки відповідачем першої партії товару вимагав сплатити штрафні санкції у сумі ІНФОРМАЦІЯ_5.

Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач зазначив, що відповідач не здійснив поставку першої партії товару у визначений договором строк, тобто до 14.03.2025, поставивши товар 24.03.2025, тому просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_5.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що враховуючи економічну ситуацію в країні, специфіку покладених завдань на ПрАТ «ІНФОРМАЦІЯ_4», обставини виконання фабрикою зобов`язань за договором з незначним простроченням поставки товару, а також те, що стягнення максимально можливих розмірів штрафних санкцій підірве фінансовий стан відповідача та зумовить збитковість його діяльності та просив суд розмір заявленої до стягнення неустойки у сумі 259 167,60 грн зменшити на 90 %.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 у справі №910/9810/25 позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов`язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов`язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов`язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.

Також суд першої інстанції, зазначив, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження скрутного фінансового становища - відсутності грошових коштів на банківських рахунках, в матеріалах справи відсутні відповідні банківські виписки по рахунках відповідача. Тому, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, наслідків порушення зобов`язання, суд дійшов до висновку про відсутність існування виняткових обставин для можливості застування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, оскільки відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності підстав для зменшення розміру пені та штрафу, як і не надано належних доказів наявності скрутного фінансового стану.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як слідує зі змісту державного контракту на поставку (закупівлю) товарів від ІНФОРМАЦІЯ_17 останній за своєю правовою природою відноситься до договорів поставки.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

З аналізу умов контракту та специфікації судом судом першої інстанції встановлено, що першу партію товару передбачалось поставити у строк до 14.03.2024, що сторонами не заперечується.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, згідно з актами приймання товару ІНФОРМАЦІЯ_18 із порушенням визначеного в специфікації строку поставки на 10 календарних днів.

Згідно з положеннями статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Момент виконання обов`язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

У розумінні положень частини 2 статі 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо: у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому, товар повинен бути відповідним чином ідентифікований.

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач зобов`язаний був здійснити поставку першої партії товару до 14.03.2025 (включно), проте відповідачем було поставлено позивачу товар у кількості ІНФОРМАЦІЯ_19 тобто із порушенням погодженого сторонами строку.

У зв`язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача штрафні санкції, а саме пеню у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_5 за період з 15.03.2025 по 23.03.2025.

Згідно із п. 8.2. договору, у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки товару понад 20 (двадцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Отже, сторонами у договорі погоджено, що у разі порушення строку поставки товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення товару, за кожний день затримки передачі.

Таким чином, оскільки відповідач допустив порушення умов контракту щодо своєчасної поставки товару, колегія суддів вважає, що вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_5 за період з 15.03.2025 по 23.03.2025 нарахованої на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 8.2. контракту за прострочення виконання зобов`язання є обґрунтованими.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку пені, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання з поставки першої партії товару та за відповідний період прострочення, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_5 за період з 15.03.2025 по 23.03.2025.

Щодо вимог відповідача про зменшення розміру пені, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України.

При застосуванні ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України Верховний Суд враховує сталу судову практику та усталені правові висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права. Відповідно до зазначених висновків, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня

виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.02.2020 № 924/414/19, від 22.03.2021 у справі № 912/684/19, від 22.03.2021 у справі № 925/604/18, від 08.05.2018 № 924/709/17.

Колегія суддів зауважує, що застосоване у ч. 3 ст. 551 ЦК України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

Водночас, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).

В обґрунтування клопотання щодо зменшення розміру неустойки відповідач посилається на її значний розмір у порівнянні зі збитками кредитора; винятковий характер ситуації; скрутний майновий стан підприємства відповідача; виконанням Приватним акціонерним товариством "ІНФОРМАЦІЯ_4" завдання у підтриманні обороноздатності держави, доказом чого є статус критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, про що свідчить відповідний наказ Міністерства економіки України від 17.02.2025 р. №1220; ступінь виконання зобов`язання і причини неналежного виконання або невиконання, незначний характер прострочення, що в сукупності свідчить про добросовісну поведінку постачальника.

Водночас, позивач як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції заперечував щодо зменшення заявленої до стягнення пені, зазначаючи, що відповідач за первісним позовом вільно та на власний ризик взяв на себе відповідні зобов`язання із поставки товару для потреб обороноздатності держави, тоді як несвоєчасна поставка цього товару має негативні наслідки для держави. Укладаючи контракт сторони дійсно погодили усі його істотні умови, в тому числі, ціну, строк виконання, штрафні санкції. Тобто відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за державним контрактом, погодився із передбаченою ним відповідальністю за неналежне виконання зобов`язань.

Так, колегією суддів взято до уваги причини, на які посилається відповідач щодо затримки виконання зобов`язання, а саме пошкодження об`єктів енергетичної інфраструктури внаслідок ракетних обстрілів РФ, та дефіцит енергопотужностей, що є загальновідомим фактом. Також колегія суддів враховує, що відповідач є критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення діяльності населення в особливий період. На виконання умов державних контрактів відповідач здійснює виробництво трикотажного полотна, що направлено на підтримання обороноздатності країни для відсічі російської агресії. Таким чином, відповідач докладає всіх зусиль для збереження життя людей та зміцнення обороноздатності країни.

Колегією суддів встановлено, що на виконання умов державного контракту відповідачем здійснено поставку позивачу всього обсягу замовлених ним за договором виробів, а з боку позивача відсутні претензії щодо якості й комплектності поставленого товару. Прострочення відповідача є незначним.

З огляду на вищевказане, з урахуванням інтересів обох сторін, зазначених відповідачем обставин, враховуючи ступінь виконання зобов`язання щодо поставки першої партії товару відповідачем хоч і з невеликим запізненням, однак були виконані належно, претензій щодо якості у позивача не заявлялось, зважаючи на відсутність доказів завдання позивачу збитків, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, колегія суддів дійшла до висновку про те, що у даному конкретному випадку є можливим задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 90%. Отже, з відповідача підлягає стягненню, пеня у розмірі 25 916,76 грн.

Враховуючи вищенаведені обставини справи, доводи апеляційної скарги відповідача щодо зменшення розміру пені на 90% є обґрунтованими, тому апеляційну скаргу слід задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 у справі № 910/6810/25 слід скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 25 916,76 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ІНФОРМАЦІЯ_4" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 у справі № 910/6810/25 слід задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 у справі № 910/6810/25 скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 25 916,76 грн.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Водночас, колегія суддів зазначає про те, що розподіляючи судові витрати судом враховується, що судові витрати у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, покладається на відповідача (апелянта) повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ІНФОРМАЦІЯ_4" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 у справі № 910/6810/25 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 у справі № 910/6810/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ІНФОРМАЦІЯ_4" (АДРЕСА_1) на користь Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_2 «ІНФОРМАЦІЯ_3» (АДРЕСА_2) 25 916 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот шістнадцять) грн, 76 коп. - пені та 3 110 (три тисячі сто десять) грн 00 коп. - судового збору.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.

4. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

5. Матеріали справи №910/6810/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк