Рішення від 11.11.2025 по справі 911/2258/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2025 р. м. Київ Справа № 911/2258/25

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Заступника керівника Броварської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Баришівської селищної ради, Київська обл., Броварський р-н., с-ще. Баришівка,

Державної екологічної інспекції Столичного округу, м. Київ

до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, м. Київ

про стягнення 179320,00 грн.

секретар судового засідання: Самусь В.С.

За участю представників:

прокурор: Ламшина О.О.;

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача: Зубчук О.Р. (ордер серії АІ № 1935869 від 30.06.2025 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Броварської окружної прокуратури звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Баришівської селищної ради, Державної екологічної інспекції Столичного округу до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення 179320,00 грн. шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що у 13 виділі 2 кварталу (урочище Дячки) Березанського лісництва філії «Бориспільське лісове господарство» ДП «Ліси України» в адміністративних межах Баришівської селищної ради Броварського району Київської області державною лісовою охороною Березанського лісництва філії «Бориспільське лісове господарство» ДП «Ліси України» виявлено факт незаконної порубки 11 дерев (10 дерев дуба та 1 дерева береста). Прокурор зазначає, що відповідачем, як лісокористувачем, в порушення ст.ст. 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України не було забезпечено охорону і збереження лісу від незаконної рубки. У результаті вказаного порушення державі заподіяно шкоду у сумі 179320,00 грн., розраховану згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р. № 665 Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, яку прокурор, посилаючись на п. 5 ч. 2 ст. 105, ст. 107 Лісового кодексу України, ст. 1166 ЦК України, просить стягнути з відповідача на користь Баришівської селищної ради.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.08.2025 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 11.09.2025 р.

15.08.2025 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовної заяви. Відповідач щодо позову заперечує з підстав, які зводяться до того, що відсутній причинний зв`язок між діями (бездіяльністю) відповідача та шкідливими наслідками у вигляді завдання шкоди незаконною порубкою, також відсутня й провина відповідача. Відповідач у силу дії форс-мажорних (введення воєнного стану на території України та встановлення комендантської години на території України) обставин не мав можливості в повній мірі здійснювати заходи щодо охорони лісів. За твердженнями відповідача, розрахунок шкоди, нанесеної лісовому господарству за вирубане або пошкоджене до ступеня припинення росту дерев по філії «Бориспільське лісове господарство», є неналежним доказом по даній справі та не може бути розглянутим судом. Прокурором та позивачами не визначено та не доведено, які конкретні дії, виконання яких покладено на відповідача законом, не були ним вчинені.

У відзиві на позовну заяву відповідач також просить залишити без розгляду позовну заяву прокурора на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України з мотивів того, що прокурор фактично перебирає на себе компетенцію відповідного уповноваженого органу та намагається зобов`язати відповідача до вчинення певних дій у судовому порядку, оскільки уповноваженими на це органами цього здійснено протиправно (на думку позивача) не було. Прокурором не дотримано вимоги положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки прокуратура звернулась з позовною заявою передчасно та не зібрала усі належні та допустимі докази на підтвердження повноважень у суді та доказів щодо неналежного виконання Інспекцією або ж місцевою радою своїх повноважень.

19.08.2025 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від позивача-1 надійшла заява, в якій він повідомив суд про те, що підтримує позовні вимоги та просить розглядати справу без присутності представника.

01.09.2025 р. до господарського суду Київської області від прокурора надійшла відповідь на відзив, в якій він просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Прокурор, зокрема, вказує, що ним детально зазначено порушення вимог лісового законодавства, яке здійснив відповідач, як постійний лісокористувач, за результатами чого наявна шкода у розмірі ціни даного позову. Саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача стало можливим і відбулась вирубка дерев та заподіяна шкода. Вина та протиправна поведінка філії ДП «Бориспільське лісове господарство» «Ліси України» полягає у тому, що філією не дотримано вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень від самовільної порубки на підпорядкованій їй території, не забезпечено збереження не призначених для порубки дерев, не здійснено комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не дотримано вимог законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів. Цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами. Розрахунок шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев, здійснюється відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665. У даному конкретному випадку розрахунок збитків проведено провідним інженером з охорони та захисту лісу Бойко Д.Р., який відповідно до Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших постійних лісокористувачів та власників лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976, уповноважений визначати за затвердженими таксами і методиками розмір збитків, завданих лісовому господарству. Фіксування порід дерев їх кількості та діаметрів пнів проведено інженером з охорони та захисту лісу Бойко Д.Р. та за участю провідного інженера з охорони та захисту лісу Дудіної В.О., за результатами чого 23.01.2024 р. складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства. За таких обставин, вищевказані акт огляду та розрахунок розміру завданих збитків є належними та допустимими доказами у справі, що розглядається, а розмір шкоди у сумі 179320,00 грн. підтверджується відповідним розрахунком, проведеним уповноваженою особою самого відповідача.

03.09.2025 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він просить відмовити у задоволенні позовної заяви. Відповідач, зокрема, вказує, що в його діях відсутній склад цивільного правопорушення, а отже відсутні підстави для стягнення з відповідача шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев. Відповідач вважає, що прокурор не довів розміру шкоди, позаяк надані прокурором для підтвердження заявлених позовних вимог акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 23.01.2024 р., розрахунок розміру шкоди містять суперечності, неточності та складені з порушенням норм чинного законодавства, а тому не можуть бути належними доказами завданої шкоди та не можуть вважатись належними та допустими доказами у справі без проведення будь-яких експертиз. Крім того, у наявних у справі доказах відсутній детальний опис виявленого порушення, не зазначено в якій частині пнів було здійснено заміри (тобто чи це було біля шийки кореня, як того вимагає постанова КМУ № 575 від 10.05.2022 року, чи в іншій частині дерева / наприклад вище шийки кореня). У акті огляду місця правопорушення та розрахунку завданої шкоди зазначаються числові значення розмірів виявлених пнів, однак у протоколі не конкретизовано що означають відповідні значення. Заміри пнів повинні би були проводитись відповідно до методики та за допомогою мірної вилки та GPS приладу. Натомість, під час огляду заміри проводились поверхнево (приблизно) за допомогою рулетки.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.09.2025 р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 16.10.2025 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.10.2025 р. підготовче засідання відкладено на 28.10.2025 р.

28.10.2025 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.10.2025 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.11.2025 р.

Прокурор у підготовчих засіданнях та судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник позивача-1 у жодне підготовче засідання та судове засідання не з`явився. Як вже зазначалось, 19.08.2025 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від позивача-1 надійшла заява, в якій він повідомив суд про те, що підтримує позовні вимоги та просить розглядати справу без присутності представника.

Представник позивача-2 у жодне підготовче засідання та судове засідання не з`явився. Позивач-2 про причини неявки представника у підготовчі засідання та судові засідання суд не повідомив, про дату, час та місце проведення підготовчих засідань та судових засідань повідомлений належним чином відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.

Представник відповідача у підготовчих засіданнях та судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до абзаців першого, другого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно з абзацами першим-третім частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

В якості позивача-1 прокурор визначив Баришівську селищну раду.

Згідно з пп. 1 п. б) ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Статтею 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Оскільки місцем заподіяння шкоди внаслідок незаконної порубки дерев є Березанське лісництво, яке знаходиться в адміністративних межах Баришівської територіальної громади, то органом місцевого самоврядування, до повноважень якого належить здійснення контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є Баришівська селищна рада.

Броварська окружна прокуратура звернулась із листом від 25.02.2025 р. № 52/1-1526 вих.25 до Баришівської селищної ради, в якому, посилаючись на незаконну порубку дерев, внаслідок якої завдано шкоду у розмірі 179499,68 грн, просила надати у найкоротші строки відомості про вжиті заходи Баришівською селищною радою, спрямовані на захист інтересів держави за вищезазначеними фактами порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, зокрема, звернення до суду з позовною заявою про стягнення на користь держави шкоди у сумі 179499,67 грн, завданої навколишньому природному середовищу незаконною порубкою дерев у межах кварталів Березанського лісництва, а також чи будуть вживатися такі заходи в подальшому, якщо ні, повідомити про причини неможливості звернення до суду.

У відповідь на лист прокуратури від 25.02.2025 р. № 52/1-1526 вих.25 Баришівська селищна рада листом від 28.02.2025 р. № 570/03-16/28.02.25 повідомила, що Баришівська селищна рада не вживала і найближчим часом не планує вживати заходів для захисту інтересів держави в судовому порядку щодо відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства у сфері охорони навколишнього середовища на території Баришівської територіальної громади.

В якості позивача-2 прокурор вказав Державну екологічну інспекцію Столичного округу.

Відповідно до п. ґ) ч. 1 ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить пред`являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 р. № 275, встановлено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (п. 1 Положення № 275).

Одними з основних завдань Держекоінспекції є: реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду; охорони, захисту, використання і відтворення лісів (п. 3 Положення № 275).

Державна екологічна інспекція Столичного округу є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується, та діє на підставі Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.03.2023 р. № 18. Повноваження інспекції поширюються на територію міста Києва та Київської області (п. 1 Положення № 18).

Згідно з пп. 5 п. 2 розділу ІІ Положення № 18 інспекція в межах своїх повноважень здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, застосування пестицидів і агрохімікатів у лісовому господарстві та лісах.

Таким чином, Державна екологічна інспекція Столичного округу уповноважена здійснювати державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, національного використання, відтворення та охорони природних ресурсів, а тому є належним позивачем у даній справі.

Броварська окружна прокуратура звернулась із листом від 25.02.2025 р. № 52/1-1496 вих.25 до Державної екологічної інспекції Столичного округу, в якому, посилаючись на незаконну порубку дерев, внаслідок якої завдано шкоду у розмірі 179499,68 грн, просила надати відомості про вжиті заходи, спрямовані на захист інтересів держави за вищезазначеними фактами порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, зокрема, звернення до суду з позовною заявою про стягнення на користь держави шкоди у сумі 179499,67 грн, завданої навколишньому природному середовищу незаконною порубкою дерев у межах кварталу 2 Березанського лісництва філії «Бориспільське лісове господарство», а також чи будуть вживатися такі заходи в подальшому, якщо ні, повідомити про причини неможливості звернення до суду.

У відповідь на лист прокуратури від 25.02.2025 р. № 52/1-1496 вих.25 Державна екологічна інспекція Столичного округу листом від 19.03.2025 р. № 9/6/2-30/804 повідомила, що Інспекція не заперечує щодо пред`явлення прокуратурою позову в інтересах держави в особі Інспекції про стягнення збитків заподіяних державі, внаслідок порушення природоохоронного законодавства за фактом, викладеним у листі. Окрім цього, Інспекція повідомила, що в разі подання Броварською окружною прокуратурою позовної заяви Інспекцією позовні вимоги будуть підтримані в повному обсязі.

Броварська окружна прокуратура звернулась із листом від 30.06.2025 р. № 52/1-5159 вих.25 до Державної екологічної інспекції Столичного округу та Баришівської селищної ради відповідно, в яких прокуратура повідомила про намір звернутися до господарського суду Київської області з позовною заявою про стягнення шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев на території Баришівської об`єднаної територіальної громади Броварського району Київської області, зокрема внаслідок самовільних рубок дерев у кварталі 2 виділ 12 Березанського лісництва, внаслідок чого завдано збитків навколишньому природному середовищу на суму 179320,00 грн, які не відшкодовані.

Доказів надання позивачами відповідей на вказаний лист прокурора, чи вжиття ними будь-яких заходів реагування, матеріали справи не містять.

Суд враховує, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у пунктах 76-81 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18:

« 76. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

77. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

78. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

79. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

80. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

81. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.».

Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В контексті викладених положень Закону України «Про прокуратуру» та висновків Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що прокурор належним чином обґрунтував підстави для представництва ним інтересів держави і подав даний позов з дотриманням вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та повідомив позивачів про звернення з позовною заявою.

Таким чином, у господарського суду відсутні підстави для залишення позовної заяви у справі № 911/2258/25 без розгляду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду судом відмовлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення прокурора та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

23.01.2024 р. працівниками філії «Бориспільське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» у кварталі 2 виділі 13 Березанського лісництва було виявлено незаконну рубку десяти дерев дуба та одного дерева береста, відповідальність за яку передбачена статтею 65 Кодексу України про адміністративні правопорушення, внаслідок чого провідним інженером з охорони та захисту лісу Бойко Д.Р. за участю провідного інженера з охорони та захисту лісу Дудіної В.О. було складено та підписано акт від 23.01.2024 р. огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства та здійснено розрахунок збитків, спричинених рубкою і пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту.

Із вказаного акта вбачається, що в результаті незаконної порубки дерев у кількості 11 шт. (дуб, берест) заподіяно шкоду лісовому господарству на суму 179319,67 грн, що розрахована за таксами для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що відповідачем, як лісокористувачем, в порушення ст.ст. 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України не було забезпечено охорону і збереження лісу від незаконної рубки, в результаті чого державі заподіяно шкоду у сумі 179320,00 грн.

Згідно з абз. 1 ст. 3 Лісового кодексу України лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно зі ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.

Статтею 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу (ч. 5 ст. 86 Лісового кодексу України).

Статтею 89 Лісового кодексу України визначено, що охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів, зокрема, від незаконних рубок (ст. 90 Лісового кодексу України).

Статтею 93 Лісового кодексу України передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

За змістом п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст. 107 Лісового кодексу України).

Отже організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 та від 30.11.2021 у справі № 926/2174/20.

09.01.2019 р. Баришівська селищна рада Баришівського району Київської області прийняла рішення № 10-01-07 «Про початок реорганізації Дернівської сільської ради, Коржівської сільської ради, Волошинівської сільської ради, Веселинівської сільської ради, Масківецької сільської ради, Подільської сільської ради, Морозівської сільської ради, Бзівської сільської ради, Селичівської сільської ради, Сезенківської сільської ради, Селищанської сільської ради, Гостролуцької сільської ради, Перемозької сільської ради, Рудницької сільської ради, Корніївської сільської ради, Лукашівської сільської ради, Лук`янівської сільської ради, Паришківської сільської ради шляхом приєднання до Баришівської селищної ради та утворення комісій з інвентаризації та реорганізації», згідно з яким Баришівська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Волошинівської сільської ради.

Земельна ділянка (квартал 2 виділ 13, урочище Дячки Березанського лісництва), на якій виявлено факт незаконної порубки дерев, знаходиться на території Баришівської селищної ради, яка є правонаступником Волошинівської сільської ради, що вбачається з планшету № 1 лісовпорядкування Березанського лісництва Державного підприємства «Переяслав-Хмельницький Лісгосп» за матеріалами лісовпорядкування 2014 р.

Вказаний планшет складений на основі геоданих землевпорядкування 1989-1992 р.р., лісовпорядкування 1993 р. і ортофотопланів 2006 р. зйомки.

Також, у матеріалах справи наявна копія Проекту Інв. № 150 Прим. № 1 організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» Київського обласного та по м. Києву Управління лісового та мисливського господарства (Березанське лісництво), який включає таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків Державного підприємства «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство», з якого вбачається розташування ділянки, на якій відбулась вирубка дерев в межах земель лісогосподарського призначення.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих Положень Лісового кодексу України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування - це єдині документи, що підтверджують приналежність земельної ділянки до земель лісового фонду, у тому-числі які раніше надавались для інших потреб або відносились до інших категорій земель.

Усі землі, на які є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, є земельними ділянками лісового фонду України.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами, зокрема, Інструкцією про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986 р.

Зокрема, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

При цьому правова позиція, згідно з якою планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства та віднесення земель до категорії лісогосподарського призначення, неодноразово висловлена судами вищої інстанції, а саме у постановах Верховного Суду України, зокрема від 30.09.2015 р. у справі № 6-196цс15, від 24.12.2014 р. у справі № 6-212цс14, від 21.01.2015 р. у справі № 6-224цс 14, так і в правових висновках Великої Палати Верховного Суду - у постанові від 07.11.2018 р. у справі № 488/5027/14, постановах Верховного Суду, зокрема від 30.01.2018 р. у справі № 707/2192/15, від 21.02.2018 р. у справі № 488/5476/14, від 04.09.2019 р. у справі № 185/3252/14, від 16.08.2023 р. у справі № 676/4200/21.

Таким чином наявні у матеріалах справи матеріали лісовпорядкування Державного підприємства «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» підтверджують те, що земельна ділянка, на якій відбулась вирубка дерев, перебувала у постійному користуванні Державного підприємства «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство».

Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України № 679 від 21.10.2021 р. припинено Державне підприємство "Переяслав-Хмельницький лісгосп", шляхом реорганізації, а саме приєднанням до Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" (код 0992102).

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 р. № 1003 "Деякі питання реформування управління лісової галузі" з метою удосконалення структури управління та підвищення ефективності ведення лісового господарства Державним агентства лісових ресурсів України видано наказ № 942 від 28.10.2022 р., відповідно до якого Державне підприємство "Бориспільське лісове господарство" припиняється шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код 44768034).

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 5 ст. 104 Цивільного кодексу України).

Згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» здійснено 14.06.2024 р., про що здійснено відповідний запис № 1003541120021004657 в Реєстрі.

Також з інформації, що міститься в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що правонаступником Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» (код 00992102">00992102) є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (код 44768034).

Отже територія, на якій виявлено факт незаконної рубки дерев, перебувала у користуванні та під охороною Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», та знаходиться в адміністративних межах Баришівської селищної ради на землях державної власності.

Відповідно до п. 3.2 Статуту Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 13.05.2024 р. № 120, основними напрямами діяльності підприємства є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (пп. 3.2.2); запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин (пп. 3.2.3).

Пунктом 4.6 Статуту встановлено, що підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах належного йому майна згідно із законодавством.

Підприємство в порядку, встановленому законодавством, цим Статутом та внутрішніми документами має право утворювати на території України та за її межами філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами (п. 4.8 Статуту).

На підставі наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 12.01.2023 р. № 284 за філією «Бориспільське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» закріплено майно, права та обов`язки, які передані за передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 12.01.2023 р. № 128 «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Бориспільське лісове господарство».

Таким чином, після здійснення реорганізації, фактичним постійним лісокористувачем земельних ділянок лісогосподарського призначення в Березанському лісництві визначено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Бориспільське лісове господарство».

Згідно з п. 2.1 Положення про філію «Бориспільське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», затвердженого наказом державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 26.12.2023 р. № 2102, філія створена з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів; ведення мисливського господарства, як спеціалізований підрозділ для ведення мисливського господарства; охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування підприємству; одержання прибутку від комерційної діяльності; забезпечення потреб держави або територіальних громад на промисловій чи комерційній основі.

Філія «Бориспільське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» є відокремленим підрозділом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», діяльність якого спрямовується, координується та контролюється Столичним лісовим офісом (п. 1.1 Положення).

Відповідно до п. 3.1 положення філія є відокремленим підрозділом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», який не має статусу юридичної особи.

Предметом діяльності філії є: забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (пп. 2.2.2 п. 2.2 положення).

Отже саме на Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», як на землекористувача земельної ділянки, на якій відбулась незаконна рубка одинадцяти дерев, та його працівників, покладений обов`язок проведення заходів щодо збереження лісонасаджень від самовільних рубок, за неналежне виконання якого останній має нести встановлену чинним законодавством відповідальність.

Як вже зазначалось, 23.01.2024 р. працівниками філії «Бориспільське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» у кварталі 2 виділі 13 Березанського лісництва було виявлено незаконну рубку десяти дерев дуба та одного дерева береста, відповідальність за яку передбачена статтею 65 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За результатами виявлення незаконної рубки провідним інженером з охорони та захисту лісу Бойко Д.Р. за участю провідного інженера з охорони та захисту лісу Дудіної В.О. було складено та підписано акт від 23.01.2024 р. огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства та здійснено розрахунок збитків, спричинених рубкою і пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту.

Відповідно до п. 2.5 Інструкції з оформлення органами Державного комітету лісового господарства України матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України від 31.08.2010 р. № 262, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.09.2010 р. за № 863/18158, у разі якщо виявлено факт порушення лісового законодавства, однак особу порушника встановити неможливо (порушник вчинив правопорушення і зник з місця події), посадовою особою органу лісового господарства складається акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства. Складений акт протягом трьох днів з моменту виявлення правопорушення направляється до органу внутрішніх справ за місцем вчинення правопорушення для встановлення особи порушника. Виявлені при цьому незаконно добуті лісові ресурси вилучаються, про що зазначається в акті.

Отже акт огляду місця вчинення лісопорушення, складений посадовими особами органу лісового господарства, до яких відноситься відповідач, є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження факту вчинення порушення лісового законодавства.

У постанові від 24.02.2021 р. у справі № 906/366/20 Верховний Суд дійшов висновків про те, що матеріали перевірки, за результатом яких встановлено лісопорушення працівниками лісокористувача, є достатніми та належними доказами.

Враховуючи викладене, акт від 23.01.2024 р. огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства та вказані в ньому розрахунки завданих збитків, є належним та допустимим доказом вчинення протиправного діяння у вигляді незаконної вирубки лісу.

Як встановлено судом, предметом діяльності філії «Бориспільське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» серед іншого є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Викладене свідчить про те, що відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства.

Однак, факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу відповідачем.

Таким чином, наведені обставини у їх сукупності є належним підтвердженням протиправної поведінки відповідача, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 88 постанови від 13.05.2020 р. у справі № 9901/93/19 дійшла висновку, що виходячи з вимог частини другої статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня та 19 вересня 2018 року у справах № 909/976/17, 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів.

Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

Отже цивільно-правову відповідальність за порушення природоохоронного законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні їх працівниками та не перешкоджанні незаконному вирубуванню лісових насаджень, внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев невстановленими особами.

Отже прокурором було доведено протиправну поведінку відповідача, яка полягає у незабезпеченні належної охорони і захисту лісів від незаконної вирубки на підвідомчій йому території.

Заперечення відповідача проти позовних вимог з підстав того, що відсутній причинний зв`язок між діями (бездіяльністю) відповідача та шкідливими наслідками у вигляді завдання шкоди незаконною порубкою, також відсутня й провина відповідача, адже останній всіма силами намагався запобігти вчинення незаконної рубки на території Березанського лісництва філії «Бориспільське лісове господарство»: філією Бориспільське лісове господарство була проведена службова перевірка та службове розслідування, розроблений акт огляду місця правопорушення та складений розрахунок завданої шкоди відхиляються судом з огляду на те, що обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Виявлення відповідачем незаконної порубки дерев на території Березанського лісництва філії «Бориспільське лісове господарство», проведення службової перевірки та службового розслідування, розроблення акту огляду місця правопорушення та складення розрахунку завданої шкоди жодним чином не впливає на дотримання відповідачем, як постійним лісокористувачем, визначеного законодавством та положенням обов`язку із забезпечення охорони лісів від незаконних рубок, чого відповідачем дотримано не було.

Відповідач мав можливість і повинен був здійснювати належний комплекс заходів з контролю за підконтрольною йому територією, де виявлено незаконну вирубку, проте не здійснював належних заходів з охорони лісу.

Посилання відповідача на те, що він у силу дії форс-мажорних (введення воєнного стану на території України та встановлення комендантської години на території України) обставин не мав можливості в повній мірі здійснювати заходи щодо охорони лісів, зокрема, у зв`язку з тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 відповідач був позбавлений можливості у здійсненні заходів державного контролю в сфері охорони лісу, що є незалежною від волі відповідача обставиною та виключає наявність провини з боку відповідача, також відхиляються судом з огляду на таке.

Статтею 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Постановою Кабінету Міністрів від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану.

Зазначенні вимоги законодавства стосуються проведення заходів державного нагляду (контролю) уповноваженими особами у діяльності суб`єктів господарювання.

Згідно п. 2.1 положення про філію «Бориспільське лісове господарство» філія створена з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Підпунктом 2.2.2 п. 2.2 положення визначено, що предметом діяльності філії є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Враховуючи наведене, посадові особи філії «Бориспільське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» не мали заборон щодо проведення заходів із охорони лісів від незаконних рубок.

З приводу посилання відповідача на форс-мажорні обставини суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Згідно зі ст. 89 Лісового кодексу України охорону і захист лісів на території України здійснюють: державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління; лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів. Державна лісова охорона має статус правоохоронного органу. Порядок діяльності державної лісової охорони та лісової охорони визначається положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Під час комендантської години заборонено пересуватися вулицями, якщо це не пов`язано з виконанням службових або надзвичайних обов`язків. Підтвердженням наявності таких обов`язків є відповідна перепустка, яка дає право на вільне пересування під час комендантської години. При цьому заборонена будь-яка діяльність, яка перешкоджає роботі військових, правоохоронних та інших органів.

В матеріалах справи відсутня інформація щодо факту звернення філії «Бориспільське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до відповідної військової адміністрації про видачу її працівникам відповідних перепусток на вільне пересування під час комендантської години з метою здійснення патрулювання лісів.

Також суд зауважує, що відповідачем не доведено, що незаконні порубки відбулися саме в час доби, коли діяла комендантська година.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що філія «Бориспільське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», предметом діяльності якої є, зокрема, забезпечення охорони лісів від незаконних рубок, не позбавлена можливості з виконання обов`язків із захисту лісів від незаконних рубок.

Статтею 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, серед іншого, передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Положеннями статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Частиною 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що шкода заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, в розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено ст. 1166 Цивільного кодексу України яка встановлює, що майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи; неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду зокрема підстав невиконання завдавачем шкоди покладених на нього обов`язків; 2) наявність шкоди; під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вина особи, що завдала шкоду.

Враховуючи вимоги статті 1166 Цивільного кодексу України у вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Як встановлено судом, факт порушення лісового законодавства - незаконної рубки дерев підтверджується актом від 23.01.2024 р. огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, складеним провідним інженером з охорони та захисту лісу Бойко Д.Р. за участю провідного інженера з охорони та захисту лісу Дудіної В.О.

Виявлене посадовими особами філії «Бориспільське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме рубка одинадцяти дерев була здійснена на території (2 квартал 13 виділ), підвідомчій постійному лісокористувачу - Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України».

Оскільки відповідачем не надано жодних доказів відсутності його вини та вчинення ним дій, спрямованих на збереження та охорону лісів та недопущення самовільної рубки лісу, створення сприятливих умов щодо охорони лісу та недопущення самовільної (незаконної) рубки невідомими особами на наданих відповідачу в користування земельних ділянках, суд дійшов висновку про наявність складу цивільного правопорушення.

На підтвердження розміру шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки дерев, прокурор надав розрахунок збитків, спричинених рубкою і пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту у Березанському лісництві в кварталі 2 виділі 13, проведений провідним інженером з охорони та захисту лісу філії «Бориспільське лісове господарство» Бойко Данилом згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р. № 665, відповідно до якого розмір збитків за одинадцять зрублених дерева становить 179499,67 грн з яких 180,00 грн. таксова вартість та 179319,67 грн. завданих збитків.

З акта огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 23.01.2024 р. також вбачається, що розмір шкоди внаслідок самовільної рубки одинадцяти дерев становить 179319,67 грн.

Відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р. № 665, за кожне дерево, вирубане або пошкоджене до ступеня припинення росту, діаметр дерев у корі біля шийки кореня, яких становить: 14,1-18 см. - 190,00 грн; 22,1-26 см. - 685,00 грн; 34,1-38 см.- 1845,00 грн; 38,1-42 см. 2266,00 грн; 42,1 46 см. 2688,00 грн; 46,1 50 см. - 3109,00 грн; За кожне 1-сантиметрове перевищення 50-сантиметрового діаметра 26,00 грн.

З акта від 23.01.2024 р. огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства та розрахунку збитків вбачається, що у кварталі 2 виділі 13 Березанського лісництва було виявлено незаконну рубку одинадцяти дерев з яких десять дерев дуба та одне дерево береста діаметром дерев в корі біля шийки кореня: 14,1-18 см. (сухостій); 22,1-26 см.; 34,1-38 см.; 38,1-42 см.; 42,1 46 см.; 46,1 50 см. (два дерева); 53 см.; 55 см.; 56 см. (два дерева).

Відповідно до Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами Індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, проводиться починаючи з 1 січня 2009 р. за формулою Ні = Нп х І / 100, де Ні - проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; Нп - проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у попередньому році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; І - індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків.

Згідно з наявним у матеріалах справи розрахунком збитків, сума шкоди загалом становить 179499,67 грн яка складається із суми шкоди - 179319,67 грн та 180,00 грн таксової вартості.

Проте, прокурор просить стягнути 179320,00 грн, що на 0,33 грн більше ніж розмір шкоди, навіть не зазначаючи обґрунтування вказаної різниці.

При цьому, хоча прокурор і не вказує що 0,33 грн є частиною таксової вартості, суд вважає за необхідне зазначити що включення таксової вартості до суми шкоди не передбачено додатком № 1 до постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".

Таким чином, розмір шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу становить 179319,67 грн, про що також зазначено в акті від 23.01.2024 р. огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства.

Контррозрахунку розміру шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки лісу, відповідачем до суду не надано, наявний в матеріалах справи розрахунок не спростовано.

Крім того, суд звертає увагу на те, що розрахунок шкоди виконаний самим відповідачем. А отже, подальші заперечення відповідача, що долучений до позовної заяви розрахунок є неналежним доказом свідчать про суперечливу поведінку відповідача.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується склад цивільного правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача, яка виражається в неналежному виконанні своїх обов`язків щодо охорони та захисту лісу; розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу, обрахований відповідно до чинних Такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р. № 665; безпосередній причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, оскільки шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства; а також вина відповідача, що полягає в протиправній бездіяльності та неперешкоджанні його посадовими особами незаконному вирубуванню лісових насаджень та порушенню природно-заповідного режиму.

Отже вимоги прокурора про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу, є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 179319,67 грн. У задоволенні іншої частини позову суд відмовляє з вищезазначених підстав.

Приписами ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

За змістом пп. 2 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 р. № 215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку.

Оскільки незаконну рубку вчинено в адміністративних межах Баришівської територіальної громади Київської області, то заподіяну шкоду належить стягувати за місцем заподіяння шкоди, відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» на казначейський рахунок спеціального фонду за реквізитами рахунку сільської ради згідно коду бюджетної класифікації. В означеному випадку це грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, код класифікації доходів 24062100.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 9 А, код 44768034) на користь держави в особі Баришівської селищної ради (07501, Київська обл., Броварський р-н, селище Баришівка, вул. Центральна, будинок 27, код 04360623) 179319,67 грн (сто сімдесят дев`ять тисяч триста дев`ятнадцять грн 67 коп.) шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 9 А, код 44768034) на користь Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, код 02909996) 3027,99 грн (три тисячі двадцять сім грн 99 коп.) судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 01.12.2025 р.

Суддя О.О. Рябцева