Рішення

від 13.09.2006 по справі 49/84-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м.

Харків, 61022, 

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел.

канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13"

вересня 2006 р.                                                           

Справа № 49/84-06

вх. № 9520/3-49

Суддя господарського суду Кононова О.В.

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Вінницький М.В., дов. № 138юр від 20.08.2004 року  відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом КП "Харківські теплові

мережі", м. Харків 

до  Приватного підприємця

ОСОБА_1, м. Х-в  

про стягнення 722,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який

прохає суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість згідно

договору № НОМЕР_1 від 01.03.2002 року у розмірі 722,30 грн., з яких 637,48

грн. - сума боргу за невиконання договірних зобов'язань, 39,69 грн. - сума

пені, 39,81 грн. - сума інфляційних витрат та 8,32 грн. - сума трьох відсотків

річних. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач не сплачує

заборгованість у добровільному порядку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні

вимоги.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився,

документів, витребуваних ухвалою суду та відзиву на позов не надав, про час та

місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд в ухвалі від 28.08.2006 року попереджував сторони, що у разі

неяки їх представників в призначені судові засідання суд має право розглянути

справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу

України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому

суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України,

розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши

матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

01.04.2002 року сторони уклали договір № НОМЕР_1 про постачання

теплової енергії (далі Договір), який був пролонгований на 2004 рік. Відповідно

до умов договору п.1.1. позивач (Енергопостачальна організація) зобов'язався

постачати відповідачеві (Споживачеві) теплову енергію в гарячій воді в

потрібних йому обсягах на потреби, перелік яких зазначений в п. 2.1. договору,

а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими

тарифами (цінами) в необхідних обсягах та в терміни прердбачені договором, а

саме розділом 6 договору. У відповідності до п. 6.3. договору відповідач

повинен був за 10 днів до початку розрахункового періоду сплатити позивачу

попередню оплату вартості необхідного обсягу теплової енергії, що є заявкою на

наступний розрахунковий період. Згідно п. 6.5. договору споживачі, що не мають

приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно

з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної

температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та

кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання Споживача в

розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою

енергією сплачується Споживачем не пізніше як в термін 5 банківських днів з

часу отримання рахунку на оплату.

Позивач свої зобов'язання виконав, на підставі вищезазначеного

договору в період з листопада 2003 року по листопад 2004 року здійснив відпуск

теплової енергії відповідачу, що підтверджується матеріалами справи, в тому

числі і актом про включення теплової енергії № НОМЕР_2 від 21.10.2003 року року

та актом про відключення системи опалювання № НОМЕР_3 від 10.04.2004 року. Але

відповідач не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, не

сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість заявленої та

отриманої теплової енергії, лише частково оплатив теплову  енергію за спірний період, внаслідок чого

утворилась заборгованість в сумі 637,48 грн., яка до цього часу не сплачена.

Матеріалами справи  підтверджується

отримання відповідачем рахунків на оплату за період з листопада 2003 року по

листопад 2004 року.

Своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги статті

526 ЦК України, відповідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов договору та умов цього Кодексу.

За таких підстав суд вважає вимогу позивача про стягнення 637,48

грн. основного боргу обгрунтованою та 

підлягаючою задоволенню.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п.

7.2.3. договору зобов'язання відповідача забезпечуються нарахуванням пені у

розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день

прострочення. Позивач надав розрахунок пені за період з 16.02.2006 року по

16.07.2006 року, відповідно якого належна до сплати сума становить 39,69 грн.

Згідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу  України 

нарахування  штрафних санкцій за

прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або

договором, припиняється через шість місяців від 

дня, коли зобов'язання мало бути 

виконане. З  урахуванням  строків 

оплати  за  договором нарахування пені за період

16.02.2006 року по 16.07.2006 року є безпідставним, у зв'язку з чим суд вважає

за необхідне відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі

39,69 грн.

У відповідності із ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив

виконання зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не

встановлений договором.

Тобто позовні вимоги в частині стягнення 39,81 грн. інфляційних

витрат та 8,32 грн. трьох відсотків річних також обґрунтовані та підлягаючі

задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального

кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита

та витрати на інформаційно - технічне 

забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру

задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача

витрати по сплаті державного мита у розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно

- технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн., оскільки з його

вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129

Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85,

Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, код

НОМЕР_4, відомості про відкриті поточні рахунки в установах банку в матеріалах

справи відсутні) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові

мережі" (адреса: 61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, р/р 26003301968 у

1 філії АКБ "Базис" м. Харкова, МФО 351599, код ЄДРПОУ 31557119) -

637,48 грн. суми боргу, 39,81 грн. інфляційних витрат, 8,32 грн. трьох

відсотків річних, 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат

на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення підписаний 18.09.2006 року.

Суддя                                                                                           

Кононова О.В.