Рішення

від 23.01.2008 по справі 1/1150-21/346

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/1150-21/346

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

                                                                                23.01.08                                                                                                    Справа № 1/1150-21/346

Господарський суд Львівської області у складі:

Судді Масловська Л.З.

при секретарі Зубачик Н.

за позовом: Прокурора Галицького району м. Львова в особі Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача –АТЗТ “Альтара”, м. Львів,

третя особа –1 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Львівське комунальне підприємство “Агенція ресурсів Львівської міської ради”, м. Львів,

третя особа –2 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, м. Львів

третя особа –3 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”, м. Львів

третя особа –4 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів,

третя особа –5 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Львівська міська рада.

про розірвання договору оренди №726 від 23.11.1994 р. та виселення із займаних приміщень площею 1304,9 кв.м. по вул. Хмельницького, 63 у м. Львові

та зустрічним позовом –АТЗТ “Альтара”, м. Львів,

до відповідача - 1–Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача –2 - Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача –3 - Львівське комунальне підприємство “Агенція ресурсів Львівської міської ради”, м. Львів,

до відповідача –4 –Виконавчий комітет Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача –5 –Львівська міська рада, м. Львів

про визнання права власності за АТЗТ “Альтара” на не житлові приміщення по вул. Хмельницького, 63 у м. Львові загальною площею 268,1 кв.м., 1061,3 кв.м. та визнання недійсним договору оренди №726 від 23.11.1994 р.

Представники:

Прокурор           –Кульчицький О.С. –пом. прокурора

від позивача     –Ваверчак П.Б. –представник

від відповідача –Максимів Р., Мартин Д. –представник

третіх осіб –Гнідь В.М. –заст. директора, Приндота У.Г., Жуган В.О. –представники

Суть спору:

Позовну заяву подано прокурором Галицького району м. Львова в особі Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів, до відповідача –АТЗТ “Альтара”, м. Львів, за участю третьої особи –1 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Львівське комунальне підприємство “Агенція ресурсів Львівської міської ради”, м. Львів, третьої особи –2 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, м. Львів, третьої особи –3 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”, м. Львів, третьої особи –4 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів, третьої особи –5 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Львівська міська рада, м. Львів, про розірвання договору оренди №726 від 23.11.1994 р. та виселення із займаних приміщень площею 1304,9 кв.м. по вул. Хмельницького, 63 у м. Львові. АТЗТ “Альтара” звернулось із зустрічним позовом до відповідача - 1–Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів, відповідача –2 - Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, м. Львів, відповідача –3 - Львівське комунальне підприємство “Агенція ресурсів Львівської міської ради”, м. Львів, відповідача –4 –Виконавчий комітет Львівської міської ради, м. Львів, відповідача –5 –Львівська міська рада, м. Львів, про визнання права власності за АТЗТ “Альтара” на не житлові приміщення по вул. Хмельницького, 63 у м. Львові загальною площею 268,1 кв.м., 1061,3 кв.м. та визнання недійсним договору оренди №726 від 23.11.1994 р.

Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду. В судових засіданнях оголошувались перерви.

Представникам роз'яснено їх права згідно зі ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України, справа слухається за наявними у ній матеріалами.

У судових засіданнях прокурор та представник позивача первісний позов підтримали з мотивів, зазначених у позовній заяві, уточненні позовних вимог. Ствердили, зокрема, що позивач реалізує функції власника як орендодавець майна територіальної громади м. Львова.23.11.1994 р. між правопопередником позивача та відповідачем був укладений договір оренди не житлових приміщень №726, відповідно до якого відповідач отримав в оренду не житлові приміщення по вул. Б. Хмельницького, 63 у м. Львові літ. “А-1”, “А-3”. З приводу виконання даного договору спори між сторонами були предметом судового розгляду, зокрема, рішенням арбітражного суду Львівської області у справі №1/402-10/27  від 31.03.2000 р. до договору оренди вносились зміни, зокрема, встановлено строк його дії до 31.12.2007 р.. З 2004 р. відповідач припинив сплату орендної плати. Заборгованість становить 80688,57 грн.. Несплата орендної плати протягом трьох місяців є підставою для розірвання договору оренди. Просить первісний позов задовольнити з урахуванням уточнених позовних вимог, а саме: розірвати із відповідачем договір №726 від 23.11.1994 р. на оренду не житлових приміщень, укладений з Управлінням комунального майна м. Львова на оренду не житлових приміщень за адресою м. Львів, вул. Хмельницького, 63 під виробничі цілі загальною площею 1304,9 кв.м.; виселити відповідача із зазначених приміщень, а саме: приміщення першого поверху площею 908,6 кв.м., приміщення другого поверху площею 175,6 кв.м., підвалу площею 220,7 кв.м.. В судове засідання від 10.01.08р. подано уточнення позовних вимог, а саме позивач вважає, що договір оренди від 23.11.1994р. №726 припинив свою дію, тому просить лише виселити відповідача із займаних приміщень площею 1304,9 кв.м. по вул. Хмельницького, 63 у м. Львові..

Зустрічний позов заперечили з мотивів, зазначених у відзиві та доповнені до відзиву на зустрічну позовну заяву. Ствердили, зокрема, що у відповідача відсутні будь-які правовстановлюючі документи на спірне майно, до подання зустрічної позовної заяви відповідач визнавав, що спірні приміщення йому не належать, у зв'язку із чим уклав договір на їх оренду; спірні приміщення розташовані на території м. Львова, тобто становлять фінансову основу місцевого самоврядування, у зв'язку із чим було прийнято рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1004 від 09.11.2007 р. “Про оформлення права комунальної власності на не житлові приміщення на вул. Б. Хмельницького, 63”, видано свідоцтво про право власності Г-02608 територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради. Посилається на пропуск строку позовної давності. Просить у зустрічному позові відмовити.

Представники відповідача первісний позов заперечили, а зустрічний позов підтримали з мотивів, зазначених у зустрічній позовній заяві, заяві про збільшення позовних вимог, запереченнях, додатковому запереченні, клопотаннях, додатковому обґрунтуванні зустрічних позовних вимог. Ствердили, що спірні приміщення з 1960-х років перебували на балансі та обслуговувались Львівською картонажною фабрикою, на базі якої в процесі приватизації державного майна був утворений відповідач. Право власності на всі активи та пасиви Львівської картонажної фабрики відповідач отримав на підставі договору купівлі-продажу №10 від 16.07.1993 р. та отримав відповідне свідоцтво про власність товариства покупців. Станом на 23.11.1994 р. –коли був укладений спірний договір, право власності за територіальною громадою на спірні приміщення зареєстроване не було, правовстановлюючих документів на нього позивач не мав. Спірний договір не містить ряду істотних умов, передбачених у ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, зокрема, щодо об'єкту оренди, терміну договору та орендної плати з врахуванням її індексації. Крім того, орендодавцем майна може бути його власник, що в даному випадку свідчить про недійсність договору оренди. Постановою господарського суду Львівської області від 10.04.2007 р. у справі №1/166-11/45А, яка вступила в законну силу, було встановлено, що право власності на спірне майно належить відповідачу. Просить у первісному позові відмовити, а зустрічний задовольнити з урахуванням збільшених позовних вимог, а саме, визнати за акціонерним товариством закритого типу “Альтара” право власності на не житлові приміщення по вул. Б. Хмельницького, 63 у м. Львові загальною площею 268,1 кв.м., позначені під літ. А-1, та загальною площею 1061,3 кв.м., позначені під літ. А-3; визнати недійсним договір №726 від 23.11.1994 р. на оренду не житлових приміщень, укладений між АТЗТ “Альтара” та управлінням комунального майна м. Львова на оренду нежитлових приміщень за адресою м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 63 під виробничі цілі загальною площею 1304,9 кв.м.; визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1004 від 09.11.2007 р. “Про оформлення права комунальної власності на не житлові приміщення на вул. Б. Хмельницького, 63”; скасувати оформлене відділом приватизації державного житлового фонду Галицького району Департаменту економічної політики управління комунальної власності Львівської міської ради та видане територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради Свідоцтво про право власності від 09.11.2007 р. №Г-02608 на не житлові приміщення під літ. А-1 загальною площею 268,1 кв.м., та не житлові приміщення літ. А-3 загальною площею 1061,3 кв.м. по вул. Б. Хмельницького, 63 у м. Львові.

Представник третьої особи –1 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Львівського комунального підприємства “Агенція ресурсів Львівської міської ради”, м. Львів, первісний позов підтримав. Ствердив, що ЛКП “Агенція ресурсів Львівської міської ради” у відповідності до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №129 від 06.04.2001 р. “Про питання забезпечення утримання на балансі ЛКП “Агенція ресурсів Львівської міської ради” об'єктів нерухомого майна комунальної власності м. Львова та затвердженого ним положення про порядок передачі (постановки) на баланс не житлових будівель (споруд) чи їх частин на баланс ЛКП “Агенція ресурсів Львівської міської ради” утримує спірні приміщення на балансі на підставі актів №№ 1, 2 від 12.05. 2006 р. постановки на баланс.

Представник третьої особи –2 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, м. Львів, первісний позов підтримав з мотивів, зазначених у запереченні на зустрічну позовну заяву, вважає оформлення права власності за територіальною громадою законним.

Представник третьої особи –3 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”, м. Львів, ствердив, що на підставі свідоцтв про право власності №№ Г-01904 Г-01905 від 29.06.2006 р. виданих Галицькою районною адміністрацією, спірні нежитлові приміщення були зареєстровані за територіальною громадою м. Львова. До цього часу, державна реєстрація права власності на спірні приміщення не проводилась.

Представник третьої особи –4 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів, повідомив, що у зв'язку із закінченням процесу приватизації Львівської картонажної фабрики, документація була передана на зберігання у встановленому порядку.

Представник третьої особи –5 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Львівської міської ради первісний позов підтримав, а зустрічний позов заперечив з аналогічних із позивачем мотивів.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради є структурним підрозділом департаменту економічної політики з правами юридичної особи, що підтверджується п. п. 1.1., 1.4. Положення про управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконкому №1205 від 27.10.2006 р.. У відповідності до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1240 від 03.11.2006 р. “Про правонаступництво новоутворених виконавчих органів”, новоутворені виконавчі органи Львівської міської ради після реєстрації у встановленому порядку є правонаступниками управлінь у частині наданих повноважень відповідно до затверджених положень. Таким чином, в спірних відносинах управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради є правонаступником управління комунального майна Львівської міської ради, яке в свою чергу є правонаступником у відносинах оренди управління комунального майна м. Львова, що підтверджується ухвалою від 09.06.1994 р. “Про припинення діяльності Фонду комунального майна м. Львова”, рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 15.08.2003 р. №719 “Про затвердження положення про управління комунального майна Львівської міської ради”.

Акціонерне товариство закритого типу “Альтара” засноване відповідно до установчого договору від 05.10.1993 р. шляхом об'єднання засобів і майна фізичних осіб (працівників та колишніх працівників) Державної Львівської фабрики картонажних виробів, що підтверджується п. 1.1. статуту відповідача, нова редакція якого зареєстрована 09.12.1998 р.. У відповідності до п. 3.3. статуту, відповідач є правонаступником Державної Львівської фабрики картонажних виробів.

23.11.1994 р. між правопопередником позивача –управлінням комунального майна міста Львова (орендодавець) та акціонерним товариством закритого типу “Альтара” (орендар) був укладений договір на оренду нежитлових приміщень  №726, згідно із п. 1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду з 01.04.1990 р. на невизначений термін в користування не житлові приміщення за адресою м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 63 під виробничі цілі площею першого поверху 908,6 кв.м., другого поверху 175,6 кв.м., підвалу 220,7 кв.м., усього 1304,9 кв.м..

Акціонерне товариство закритого типу “Альтара” посилається на відсутність у даному договорі усіх істотних умов, які вимагаються ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, зокрема, в частині характеристики об'єкту оренди, орендної плати з врахуванням її індексації, строку оренди. Згідно із ст. 153 ЦК УРСР, який діяв на час існування спірних відносин, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Аналогічна норма міститься у ст. 638 ЦК України. У відповідності до ч. 1 ст. 46 ЦК УРСР, ч. 1 ст. 218 ЦК України, недодержання простої письмової форми угоди, що вимагається законом, за загальним правилом не тягне за собою недійсності угоди, але позбавляє сторони права посилатись на покази свідків у підтвердження існування угоди. Проте, з матеріалів справи вбачається відсутність між сторонами розбіжностей щодо розміру орендної плати та об'єкту оренди, який використовувався відповідачем. Рішенням арбітражного суду Львівської області від 31.03.2000 р. у справі №1/402-10/27  за позовом ЗАТ “Альтара” до управління комунального майна та ЖЕК-402 було внесено зміни до вказаного договору оренди, встановивши строк дії договору до 31.12.2007 р.. Належних доказів у підтвердження неукладеності договору, враховуючи його виконання сторонами, суду не надано.

Позивач за первісним позовом просить відмовити у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на пропуск позивачем за зустрічним позовом встановленого строку позовної давності.  Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. З рішення арбітражного суду Львівської області від 31.03.2000 р. у справі №1/402-10/27, яким внесено зміни до вказаного договору оренди та встановлено строк дії договору до 31.12.2007 р. вбачається, що порушення прав та інтересів АТЗТ “Альтара”, на яке воно посилається, носить триваючий характер, що свідчить про те, що зустрічний позов подано в межах строку позовної давності. Відповідно, заява позивача про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Позивач посилається на несплату відповідачем з 2004 р. орендної плати в сумі 80688,57 грн., що перевищує три місяці та передбачено законодавством як підстава для розірвання договору оренди.

Згідно із ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендою є  засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. При цьому, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 5 вказаного закону, орендодавцями є, зокрема, органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, але лише того, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

          З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечено, що станом на дату укладення договору оренди №726 від 23.11.1994 р. позивач не зареєстрував у встановленому законом порядку право власності на спірні об'єкти нерухомого майна. Доказів наявності у позивача будь-яких правовстановлюючих документів станом на цю дату суду не надано. Не заслуговує на увагу й посилання позивача на ч. 3 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, згідно із якою матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад, оскільки з матеріалів справи випливає, що Львівська картонажна фабрика, до складу якої входили спірні приміщення, з усіма активами та пасивами була передана товариству покупців у процесі приватизації саме державного, а не комунального майна. Посилання на ту обставину, що спірні приміщення не увійшли до приватизаційної маси, не доведено суду у встановленому порядку належними доказами та не відповідає нормі ч. 1 ст. 137 ЦК УРСР, який діяв на час існування спірних відносин, згідно із якою безхазяйне майно переходило б не у комунальну, а у державну власність.

Як випливає з договору №10 від 16.07.1993 р. купівлі-продажу державного майна Львівської фабрики картонажних виробів, укладеним між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Львівській області із товариством покупців членів трудового колективу Львівської фабрики картонажних виробів, продавець продав, а покупець купив державне майно цілісного майнового комплексу Львівської фабрики картонажних виробів, зокрема, виробничі площі за адресою м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 63. Майно підприємства включає в себе всі його активи і пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з актом інвентаризації, до якого включено і майно за вказаною адресою. Акт передачі майна державного підприємства складений 25.10.1993 р., у зв'язку із чим видано свідоцтво про власність на майно цілісного майнового комплексу Львівської фабрики картонажних виробів товариству покупців трудового колективу Львівської фабрики картонажних виробів –правонаступнику відповідача. Згідно із ст. 12 Закону України “Про господарські товариства”, товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Зазначений висновок також підтверджується і постановою господарського суду Львівської області від 10.04.2007 р. у справі №1/166-11/45А між тими ж сторонами - за позовом акціонерного товариства закритого типу “Альтера” до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, якою визнано право власності на спірні приміщення за відповідачем. Судом також встановлено, що до складу будівель і споруд, на базі яких створено Львівську картонажну фабрику та які були добудованні і збудовані протягом періоду 1963-1979 р., до складу Фабрики картонажних виробів входили шість об'єктів, а саме приміщення загальною площею 1572,5 м.кв., які в подальшому були добудовані до загальної площі 2394 кв.м. станом на 01.04.1993 р. та всі є задіяними у в єдиному технологічному циклі виробництва; спірні приміщення не утримувались та не фінансувались за кошти місцевого бюджету, а увійшли до статутного фонду АТЗТ “Альтара”, створеного товариством покупців. Зазначені висновки також підтверджуються і матеріалами даної справи.

Вказаною постановою суду був задоволений позов АТЗТ “Альтара”, визнано протиправним (нечинним, незаконним) та скасувано Розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 29.06.2006 року №816 "Про оформлення  територіальній громаді м. Львова, права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул. Б.Хмельницького, 63" та скасовано Свідоцтво про право власності №Г-01904 на нежитлові приміщення від 29.06.2006 р. серія ЯЯЯ №962871, видане Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради, про право комунальної власності за територіальною громадою міста Львова на нежитлові приміщення (в технічному паспорті під літерою А-1), що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Б.Хмельницького,63, загальною площею 268,1 м.кв., а також Свідоцтво про право власності №Г-01905 на нежитлові приміщення від 29.06.2006р. серія ЯЯЯ №962872, видане Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради, про право комунальної власності за територіальною громадою міста Львова на нежитлові приміщення (в технічному паспорті під літерою А-3), що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 63, загальною площею1061,3 м.кв..

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2007 р. вказана постанова залишена без змін.

Та обставина, що відповідач укладав договір оренди спірного майна, виконував його, посилався на нього при переписці, не породжує у позивача права власності на нього, оскільки згідно із ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається лише на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів та у відповідності із ч. 1 ст. 321 ЦК України є непорушним. Таким чином, прийняття рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1004 від 09.11.2007 р. “Про оформлення права комунальної власності на не житлові приміщення на вул. Б. Хмельницького, 63”; та оформлення відділом приватизації державного житлового фонду Галицького району Департаменту економічної політики управління комунальної власності Львівської міської ради територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради Свідоцтва про право власності від 09.11.2007 р. №Г-02608 на не житлові приміщення під літ. А-1 загальною площею 268,1 кв.м., та нежитлове приміщення літ. А-3 загальною площею 1061,3 кв.м. по вул. Б. Хмельницького, 63 у м. Львові після виникнення у відповідача права власності на спірне майно та без передбачених на це законом підстав, суперечить закону.

Враховуючи, що законодавство передбачає можливість передачі майна у найм (в оренду) лише власником або уповноваженою ним особою, недотримання при укладенні оспорюваним договором цієї умови суперечить ст. 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ст. 86 ЦК УРСР. Згідно із ст. ст. 203, 215 ЦК України недійсним є правочин, який суперечить актам цивільного законодавства. Аналогічна норма містилась і у ст. 48 ЦК УРСР, який діяв на час існування спірних відносин. При цьому, з врахуванням вимог ст. 59 ЦК УРСР, ст. 236 ЦК України, угода визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення, проте, якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє, тому суд дійшов висновку, що договір оренди №726 від 23.11.1994 р. слід визнати недійсним на майбутнє.

Враховуючи, що по недійсному договору права та обов'язки сторін не виникають (з моменту, недійсності), вимоги про розірвання недійсного договору та повернення майна не підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. Згідно із ч. 10 ст. 59 вказаного закону, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

У відповідності до ст. 2 Закону України “Про власність”, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, право власності — це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України “Про власність” суб'єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава.

Статтею 48 Закону України “Про власність” передбачено, що Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється судом або третейським судом.

Відповідно до статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особо. Підставою такого позову є обставини, що підтверджують право власності на майно та ст. 16 Цивільного кодексу України, яка визначає визнання права, як способу захисту цивільних прав та інтересів.

Господарським судом встановлено, що Наказом по Львівському обласному управлінні місцевої паливної промисловості Міністерства місцевої промисловості Української УРСР №482 від 10.11.1960р. “Про промислову кооперацію області” доведено до відома підлеглих, що бюро Львівського обкому КПУ та виконком Обласної ради депутатів постановою №64 від 26.10.1960р. (підпункт “б” параграфу 4) зобов'язав Облпромраду протягом жовтня місяця 1960р. передати обласному управлінню місцевої і паливної промисловості відповідні артелі і створити на їх базі відповідні підприємства, зокрема згідно п.1переліку на базі  артелі ім. 1 Травня в м. Львові створити Фабрику картонажних виробів.

З відомостей Львівського МБТІ, вбачається, що з моменту створення Львівською фабрикою картонажних виробів проводилася реконструкція приміщень та будівель шляхом прибудови і надбудови існуючих будівель та нового будівництва.

Відповідно до Довідок про майнову приналежність, технічний стан житлового будинку і площу земельної ділянки, виданих Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації 04.10.1979р. №1387, до складу будівель і споруд,  на базі яких створено Львівську картонажну фабрику та які були добудованні і збудовані протягом  періоду 1963-1979  років, до складу Фабрики картонажних виробів входили шість об'єктів в одноповерховій будівлі А-1 та двохповерховій будівлі А-2, які були зареєстровані на праві власності за нею, а саме: приміщення А1-1 загальною площею 313 м.кв.; приміщення А2-1 загальною площею 158 м.кв.; приміщення А3-1 загальною площею 87,7 м.кв.; приміщення А4–1 загальною площею 217 м.кв.; приміщення А5-1 загальною площею 344,8 м.кв.; приміщення А-2  загальною площею 452 м.кв., а всього нежитлові приміщення площею 1572,5 м.кв.

В подальшому, як свідчать матеріали Львівського МБТІ, Львівською фабрикою картонажних виробів проводился добудова до існуючих приміщень, в результаті чого загально площа будівель станом на 01.04.1993 року становила 2394,0 м.кв., що підтверджується Технічними паспортами на вказані будівлі і споруди, складені Львівським МБТІ.

В матеріалх справи відсутні відомості, чи будь-які фактичні дані, які б свідчили, що майно, на якому засновнано Львівську фабрику картонажних виробів, а так само новостворене майно, відносилося до комунальної власності чи будівництво такого майна фінансувалося за кошти місцевого бюджету чи місцевих програм.

Судом з'ясовано, що відповідно до Державної програми приватизації майна державних підприємств на 1992р. Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 10.02.1993р. №3 прийнято рішення про приватизацію підприємств згідно переліку (додаток №1), пунктом №1 якого до підприємств, що підлягають приватизації, ввійшла Львівська фабрика картонажних виробів ВО “Поліграфіст”.

Протоколом загальних зборів членів трудового колективу Львівської фабрики картонажних виробів від 11.03.1993р. прийнято рішення про створення товариства покупців фабрики, укладення угоди про спільну діяльність на подання заяви на приватизацію.

11.03.1993р. між членами трудового колективу Львівської фабрики картонажних виробів укладено угоду про спільну діяльність, затверджену Регіональним відділенням ФДМ України по Львівській області від 16.03.1993р. та зареєстровану Наказом відділення №28 від 16.03.1993р. “Про реєстрацію угоди про спільну діяльність”, предметом якої було придбання майна фабрики на створення господарського товариства.

Наказом Регіонального відділення ФДМ України по Львівській області від 12.04.1993р. №48 визначено спосіб приватизації Львівської фабрики картонажних виробів –шляхом продажу за некомерційним конкурсом.

17.03.1993р. наказом Регіональним відділенням ФДМ України по Львівській області №29 “Про створення комісії по приватизації та оцінці вартості майна Львівської  фабрики картонажних виробів” створено комісію по інвентаризації та оцінці вартості майна та вирішено провести інвентаризацію по стану на 01.04.1993р. та зобов'язано результати інвентаризації: протокол, інвентаризаційні відомості, передаточний баланс) та акт оцінки вартості майна представити на затвердження у регіональне відділення Фонду.

Наказом №20-В від 19.03.1993р. по Львівській фабриці картонажних виробів створено інвентаризаційну комісії та зобов'язано провести інвентаризацію всіх статей балансу станом на 01.04.1993р., в т.ч. і основних засобів (рахунок №1).

Відповідно до протоколу засідання інвентаризаційної комісії від 20.06.1993р. інвентаризаційна комісія розглянула результати інвентаризації, узагальнені в таблиці до протоколу.

Зокрема, по рахунку №01 основні фонди було включено всі наявні на праві власності та на праві оренди основні засоби, в тому числі будівлі, спору, устаткування.

Як вбачається з вказаної таблиці, в наявності на Львівській фабриці картонажних виробів було в оренді на момент приватизації 21 одиниця основних фондів загальною вартістю 530 707,98 грн., при цьому загальна вартість основних засобів, що увійшла в акт приймання передачі майна державного підприємства від 25.10.1993р. становила 13 912 853,81 крб.

Водночас, як вбачається з  Інвентаризаційного облікового акту, станом на 01.04.1993р. “Оренда”, до складу орендованого майна входили виключно устаткування та обладнання, об'єкти нерухомості до цього переліку не увійшли, що свідчить про те, що в спірний період нерухоме майно, зокрема і будівлі та споруди по вул. Б.Хмельницького, 63, Львівською фабрикою картонажних виробів не орендувалися, а використовувалися нею як власні.

Також з  Інвентаризаційних облікових актів вбачається, що до складу майна, яке підлягало приватизації і яке було передано в подальшому товариству покупців увійшли всі будівлі і споруди Львівської  фабрики картонажних виробів без застережень щодо наявності оренди на них.

Згідно даних балансу підприємства станом на 01.04.1993р. вартість основних засобів Львівської фабрики картонажних виробів становить 13 912 тис. крб.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 лютого 1992 року “Про управління майном підприємств, установ та організацій, що є у загальнодержавній власності” повноваження по управлінню державним майном покладені на Фонд державного майна України. Як орган, уповноважений здійснювати ці функції, Фонд державного майна України вирішує питання створення, реорганізації та ліквідації підприємств, що є у загальнодержавній власності, незалежно від їх категорії.

Протоколом від 28.06.1993р. засідання комісії по оцінці вартості майна Львівської фабрики картонажних виробів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області розглянувши відомість відповідної вартості і баланс підприємства, комісія встановила, що оціночна вартість Львівської фабрики картонажних виробів становить 35 388 000,00 купонів., при цьому відповідно до  Розрахунку відновної вартості будівель і поруд станом на 01.04.1993р., відновна вартість всіх будівель і споруд фабрики, в т.ч. і  будівель і споруд по вул. Б.Хмельницького, 63, становить 1 148 535,80 крб., залишкова вартість 483 816,52 крб. та 16102,50 крб. навіс для зберігання картону.

30.06.1993р. Регіональним відділенням ФДМ України по Львівській області наказом №141 “Про затвердження актів оцінки вартості майна Львівської фабрики картонажних виробів і Львівського склодзеркального заводу”  затверджено Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Львівської фабрики картонажних виробів, відповідно до якого загальна вартість майна становить 35 388 тис. крб., в тому числі і основні засоби 13 912 тис. крб.

За результатами конкурсу Наказом Регіонального відділення ФДМ України по Львівській області від 12.07.1993р. №159 “Про приватизацію Львівської фабрики картонажних виробів” вирішено укласти договір купівлі-продажу фабрики з товариством покупців членів трудового колективу Львівської фабрики картонажних виробів, відділу по реформуванні власності зобов'язано надати інформацію Фонду державного майна України про приватизацію фабрики.

16.07.1993р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та товариством покупців членів трудового колективу  Львівської фабрики картонажних виробів укладено Договір №10 купівлі-продажу державного майна Львівської фабрики картонажних виробів, посвідчений 16.07.1993р. Ткачук Г.І., старшим державним  нотаріусом П'ятої Львівської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за №5451, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив майно підприємства, яке включає всі його активи та пасиви, інвентар, обладнання та устаткування згідно з актом інвентаризації, який додається до акту передачі.

Відповідно до п.1.1 цього договору, предметом договору була продажа державного майна цілісного майнового комплексу Львівської фабрики картонажних виробів, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул.. Б.Хмельницького, 76, до складу якого увійшли і виробничі площі по вул.. Б.Хмельницького, 63.

Відповідно до п.1.3 договору сторонами визначена ціна об'єкту в розмірі 353888 тис. крб., а також в п.2 договору сторони визначили порядок розрахунків за придбаний цілісний майновий комплекс фабрики.

В пунктах 3.1 –3.3. договору сторонами визначений порядок передачі об'єкту нерухомості у власність - в 10 денний строк після повної сплати ціни продажу об‘єкта приватизації на підставі акту прийому-передачі, після чого товариство покупців цілісного майнового комплексу стає правонаступником його майнових прав і зобов‘язань.

На виконання вказаного Договору купівлі-продажу №10 від 16.07.1993р. державне майно Львівської фабрики картонажних виробів було передано товариству покупців по акту передачі майна державного підприємства від 25.10.1993р. вартість 35 388 тис. крб.., в тому числі основні засоби (будівлі, споруди, устаткування) вартістю 13 912, 853 тис. крб. згідно Інвентаризаційного опису основних засобів (рахунок 01)..

Наказом Регіонального відділення ФДМ України по Львівській області №341 від 29.10.1993р. “Про припинення діяльності державного підприємства “Львівська фабрики картонажних виробів” припинено діяльність Львівської фабрики картонажних виробів, як державного підприємства, з моменту підписання Акту передачі майна державного підприємства, правонаступником майнових прав та обов'язків  визначено товариство покупців членів трудового колективу Львівської фабрики картонажних виробів та зобов'язано відділ по реформуванню власності видати товариству покупців свідоцтво про власність приватизованого майна.

На виконання вказаного наказу та в зв'язку з приватизацією державного підприємства Львівської фабрики картонажних виробів товариству покупців членам трудового колективу видано Регіональним відділенням ФДМ України по Львівській області                                                                                                           Свідоцтво про власність за реєстраційним номером №8 про власність на майно цілісного майнового комплексу Львівської фабрики картонажних виробів.

В подальшому членами трудового колективу Львівської фабрики картонажних виробів було прийнято рішення про створення господарського товариства та зареєстровано Акціонерне товариство закритого типу “Альтара”, до статурного фонду якого увійшло все майно викупленого цілісного майнового комплексу фабрики, яке  було передано на баланс новоствореного товариства, в т.ч. і будівлі та споруди по вул.. Б.Хмельницького,63 загальною площею 2368,4 м.кв. відповідно до даних Технічного паспорта Львівського МБТІ від 25.09.1995р. (згідно відкоригованих Львівським ОДКБТІ та ЕО даних загальна площа становить  2394,0 м.кв.).

Наказом ФДМ України №906 від 24.05.2002 року “Про затвердження Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно” з метою впорядкування обліку нерухомого майна, затверджено Порядок підтвердження права власності на нерухоме майно, відповідно до п.3.1 якого підтвердження права власності на нерухоме майно проводиться на підставі, зокрема, таких документів: даних інвентаризаційних описів основних фондів, складених на дату оцінки об'єкта; розшифровки об'єктів нерухомості по залишковій вартості з зазначенням дати введення в експлуатацію (з урахуванням індексацій основних засобів); розшифровки об'єктів нерухомості, які не приватизуються у складі цілісного майнового комплексу (не ввійшли до статутного фонду товариства), із зазначенням інвентарних номерів та залишкової вартості станом на дату оцінки; акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу або акта оцінки вартості майна; переліку нерухомого майна із зазначеною залишковою вартістю, інвентарних номерів за підписом керівника та головного бухгалтера підприємства станом на дату оцінки; завірених копій установчих документів, які підтверджують правонаступництво підприємства; затвердженого плану приватизації (плану розміщення акцій) або нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу об'єкта приватизації.  

Аналіз зазначених вище матеріалів Львівського МБТІ та архівних даних приватизаційної справи дає підстави дійти висновку, що відповідно до даних інвентаризаційних описів, довідок про приналежність об'єктів нерухомості Львівського МБТІ, розшифровок об'єктів нерухомості по залишковій вартості, установчих дрокументів АТЗТ “Альтара”, договору №10 купівлі-продажу державного майна Львівської фабрики картонажних виробів від 16.07.1993р., Свідоцтва про власність на майно цілісного майнового комплексу Львівської фабрики картонажних виробів, товариство покупців членів трудового колективу Львівської фабрики картонажних виробів стало власником цілісного майнового комплексу Львівської фабрики картонажних виробів, в тому числі усіх будівель і споруд по вул. Б.Хмельницького, 63 у м. Львові, які було передано новоствореному АТЗТ “Альтара” до статутного фонду, і відповідно останнє є власником цього майна.

Крім цього суд зазначає, що всі об'єкти, які знаходяться по вул.. Б.Хмельницького, 63, в тому числі і спірні, задіяні в єдиному технологічному циклі позивача, водночас відповідач надати пояснення щодо порядку вибору приміщень, на які ним оформлено право власності на спірні об'єкти, та їх критерії, не зміг, а як вбачається з наявних у справі технічних паспортів будівель і споруд по вул. Б.Хмельницького, 63, спірні об'єкти розташовані в цих приміщеннях без будь-якої прив'язки чи послідовності, розміщені між зареєстрованими на праві власності за АТЗТ “Альтара” приміщеннями загальною площею 1064,6 м.кв. згідно Реєстраційного посвідчення від 24.05.2000р., виданого Львівським ОДКП БТІ та ЕО, за реєстровим №1524 в реєстровій книзі №5., та   збудовані після створення Львівської фабрики картонажних виробів.

Перелік майна, яке є державною власністю, в тому числі нежитлового фонду, що належить до комунальної власності, і порядок її розмежування між адміністративно-територіальними одиницями затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 1991 року N 311  “Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)”.

На час приватизації Львівської фабрики картонажних виробів вже діяла постанова Кабінету Міністрів України від 05.11.91 N 311 “Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)”.  

В матеріалах приватизаційної справи відсутні жодні відомості про те, що спірні приміщення були передані чи віднесені до комунальної власності міста, відсутні жодні рішення Львівської міської ради про розмежування такого майна та віднесення його до майна власності територіальної громади міста.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач за зустрічним позовом набув право власності на приміщення по вул. Б.Хмельницького, 63 в м. Львові, в тому числі і на нежитлові приміщення (в технічному паспорті під літерою А-1) загальною площею 268,1 м2 та на нежитлові приміщення (в технічному паспорті під літерою А-3), загальною площею 1061,3 м2, в процесі приватизації Львівської фабрики картонажних виробів на підставі договору купівлі-продажу №10 від 16 липня 1993 року.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, підставність позовних вимог за первісним позовом та заперечень за зустрічним позовом не була доведена суду у встановленому порядку.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, у первісному позові відмовити повністю, зустрічний позов задоволити повністю.

Керуючись ст.19 Конституції України, ст.5, 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ст.12 Закону України “Про господарські товариства”, ст.ст.16,24,59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.ст.203, 215, 218, 236, 321, 328, 638 ЦК України, ст.ст. 12, 33-35, 45, 49, 80, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          У первісному позові відмовити повністю.

2.          Зустрічний позов задоволити повністю.

3.          Визнати за акціонерним товариством закритого типу “Альтара” право власності на нежитлові приміщення по вул. Б. Хмельницького, 63 у м. Львові загальною площею 268,1 кв.м., позначені під літ. А-1, та загальною площею 1061,3 кв.м., позначені під літ. А-3.

4.          Визнати недійсним на майбутнє договір №726 від 23.11.1994 р. на оренду не житлових приміщень, укладений між АТЗТ “Альтара” та управлінням комунального майна м. Львова на оренду нежитлових приміщень за адресою м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 63.

5.          Визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1004 від 09.11.2007 р. “Про оформлення права комунальної власності на не житлові приміщення на вул. Б. Хмельницького, 63”.

6.          Скасувати оформлене відділом приватизації державного житлового фонду Галицького району Департаменту економічної політики управління комунальної власності Львівської міської ради та видане територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради Свідоцтво про право власності від 09.11.2007 р. №Г-02608 на не житлові приміщення під літ. А-1 загальною площею 268,1 кв.м., та не житлові приміщення літ. А-3 загальною площею 1061,3 кв.м. по вул. Б. Хмельницького, 63 у м. Львові.

7.          Стягнути з Галицької районної адміністрації, м. Львів, вул. Ф.Ліста, 1 на користь АТЗТ “Альтара”, м. Львів, вул. Ак.Сахарова,8 (п/р 2600000011400 в ОДАК Укрсоцбанку м.Львова, МФО 325019, ЄДРПОУ 02470365) - 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя