Постанова

від 04.12.2007 по справі 2/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "04" грудня 2007 р.                                     м.Чернівці                             Справа № 2/19

За адміністративним позовом Товариства з Обмеженою відповідальністю “Концерн “Демік”

до Державної податкової інспекції у м.Чернівці

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Головуючий суддя Скрипничук І.В.

при секретарі Добровольській А.Я.

Представники:

Від позивача –Гінінгер А.З. –представник за довіреністю від 25.0.2007р.

Від відповідача –Чикановська Н.Д. –представник

Експерт Бален Є.Н.

СУТЬ СПОРУ:          Товариство з обмеженою відповідальністю “Концерн “Демік” м.Чернівці (код 32652270) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернівці про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення за № 000299232/2 від 24.01.2007р., яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 9561грн., у т.ч. 6331грн. основного платежу та 3230грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що при проведенні перевірки ревізори неповно ознайомилися з даними податкового, аналітичного та синтетичного обліку ТОВ “Концерн “Демік”, неправильно застосували норми чинного законодавства.

Згідно абзацу 3 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” суми, що отримані в межах договорів доручення не враховуються при визначенні податкового зобов'язання, так як ці кошти не переходять у власність особи.

За таких обставин, у відповідача не було законних підстав для донарахування товариству з обмеженою відповідальністю “Концерн “Демік” податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16469грн.

Також слід зазначити, що при проведенні перевірки правильності визначення податку на додану вартість за ІІ півріччя 2004 року відповідачем не був прийнятий до уваги факт завищення сум податкового зобов'язання за листопад 2004 року в сумі 9405грн., що підтверджується аудиторським висновком.

Відповідач позовні вимоги заперечує посилаючись на те, що за результатами позапланової документальної перевірки щодо правомірності донарахованих сум податку на додану вартість та податку на прибуток  по ТОВ “Концерн “Демік” встановлені наступні порушення: пп. 7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень –травень 2005 року на суму 6105,00грн., за період виникнення порушень з 01.06.2005р. по 30.06.2006р. на 226,0грн., завищення від'ємного значення на 19638,0грн.

У січні 2005 року товариством занижено податковий кредит на 129,0грн. за рахунок неповного включення до податкового кредиту сум, які підтверджені документально. У лютому 2005 року товариством завищено податковий кредит на суму 154,0грн. в порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями), а саме: до податкового кредиту віднесені суми, не підтверджені податковими накладними.

У березні 2005 року товариством завищено податковий кредит на суму 28,0грн., в порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок а додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями), а саме: до податкового кредиту віднесені суми, не підтверджені податковими накладними.

У травні 2005 року товариством в порушення п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями) до податкового зобов'язання не включені суми ПДВ від реалізації будівельних матеріалів ТОВ “Будмонтаж-2001” згідно податкових накладних № 80 від 31.05.2005р. на суму 22815,0грн., в т.ч. ПДВ 3802,50грн., № 81 від 31.05.2005р. на суму 6485,0грн., в т.ч. ПДВ 1080,83грн.

Також у травні 2005 року товариством в порушення пп. 7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями), до податкового зобов'язання не включена сума 195,67грн. ПДВ та зайво віднесено до податкового кредиту сума 973,0грн., за рахунок невідповідності даних декларацій, поданих в ДПІ у м.Чернівці , даним перевірки.

У червні 2005 року товариство в порушення вимог пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями), зменшило за рахунок коригування суму податкового зобов'язання  в сумі 3167,0грн. не підтверджені податковими накладними, а також завищено податкове зобов'язання на 733,0грн. за рахунок невідповідності даних декларацій, поданих товариством в ДПІ у м.Чернівці, даним перевірки. Встановлено також невідповідність даних декларацій, поданих товариством в ДПІ у м.Чернівці, даним перевірки в сумі 13,15грн. (завищено податковий кредит) у серпні 2005 року. В порушення пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями) до податкового кредиту віднесена сума 115,0грн., яка не підтверджена податковою накладною. У жовтні 2005 року в порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”              до податкового кредиту віднесена сума 1178,0грн., не підтверджена податковими накладними. У листопаді 2005 року товариством зайво віднесено до податкового кредиту суму 3413,0грн. – сума по податковій накладній № 361 від 16.1.2005р. від КП “Райдуга”. Сума ПДВ віднесена до податкового кредиту подвійно, чим порушено пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями). У грудні  2005 року товариством занижено податковий кредит на 3758,0грн. за рахунок неповного включення до податкового кредиту сум, які підтверджені документально.

У червні 2006 року товариством занижено податкове зобов'язання на 16469,0грн. за рахунок невключення до податкового зобов'язання суми від отриманих авансів від покупців, чим порушено пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представників сторін, оцінивши докази, суд встановив.

Так, 22 вересня 2006 року відповідачем (державною податковою інспекцією у м.Чернівці) винесено податкове повідомлення-рішення за          № 000299232/0, яким товариству з обмеженою відповідальність “Завод промислового машинобудування” визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі  28177,6грн. (21498грн. – основний  платіж та 6679,6грн. –штрафна санкція).

Оскаржуване рішення було прийняте на підставі акту про результати виїзної планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства товариства з обмеженою відповідальністю “Концерн “Демік” за період з 01.07.2004р. по 30.06.2006р. За результатами перевірки ревізорами  зроблений висновок про те, що товариством “Концерн “Демік” порушені вимоги п.п. 7.3, 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в частині заниження суми податкового зобов'язання за рахунок невключення  отриманих сум авансів від покупців.

Суд вважає, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Чернівці за   № 000299232/2 від 24.01.2007р. є нечинним виходячи з наступного.

Так, у акті перевірки від 07.09.2006р. (стор. 18), на підставі якого було прийнято рішення, відповідач зазначив, що у червні 2006 року товариством занижено податкове зобов'язання на 16469грн. за рахунок невключення до податкового зобов'язання суми від отриманих авансів від покупців, чим порушено пп. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”. На сторінці 13 акту зазначено, що аванси на загальну суму 98812грн. отримані від фізичних осіб: Карася І.П., Карася В.І., Звірида В.Г.,  Темофійчука О.О., Темофійчука І.Д.

Однак, дані висновки зроблено ревізорами-інспекторами безпідставно. Так, у червні 2006 року ТОВ “Концерн “Демік” отримало не аванси від покупців, а суми згідно договорів доручень на придбання товару за № 55-07/06 від 06.06.2006р.

Згідно абз. 3 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” суми, що отримані в межах договорів доручень не враховуються при визначенні податкового зобов'язання, так як ці кошти не переходять у власність особи.

За таких обставин, у відповідача не було законних підстав для донарахування товариству з обмеженою відповідальністю “Концерн “Демік” податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16469грн.

Правомірність позовних вимог підтверджується також і висновком судово-бухгалтерської експертизи № 1225 від 10.07.2007р.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 71, 86, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 185, 186, п.6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, с у д –

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2.Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення за № 000299232/2 від 24.01.2007р., яким товариству з обмеженою відповідальністю “Концерн “Демік” визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9561грн (в т.ч. 6331грн. основного платежу, 3230грн. штрафних санкцій).

3. Стягнути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Концерн “Демік”, м.Чернівці, вул. Миколаївська, 36 б, код 32652270 судові витрати у сумі 3,40грн..

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений КАС України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи у апеляційній інстанції та залишенні даної постанови у силі.

Відповідно до ст. 185, ч.1-3, 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судо-чинства України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної заяви або апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржувану постанову.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                          І.В. Скрипничук