Постанова
від 24.05.2007 по справі а10/131-07
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А10/131-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"24" травня 2007 р.                                                                Справа № А10/131-07

За позовом Приватного підприємства „Еркер”, м. Біла Церква

До Білоцерківської районної ради, м. Біла Церква

Третя особа Білоцерківський районний відділ земельних ресурсів, м. Біла Церква

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фурсівська  сільська рада

Про визнання протиправним та скасування рішення

Суддя Тищенко О.В.

Представникі сторін:

Від позивача: Поліщук В.А. (довіреність від 17.11.2006р. № 1/09)

Від відповідача: Григор'єва О.А. (довіреність від 23.05.2006р. № 02-10-75)

Від ретьої особи 1: не з'явився

Від третьої особи 2: не з'явився

ОБСТАВИНИ   СПРАВИ:

          Приватне підприємство „Еркер” (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з адміністративним позовом до Білоцерківської районної ради (відповідач) за участю третьої особи - Білоцерківського районного відділу земельних ресурсів (третя особа 1) про визнання протиправним та скасування рішення.

          Ухвалою господарського суду Київської області від 26.03.2007р. було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання на 08.05.2007р.,  а також в порядку ст. 53 КАС України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -  Фурсівську  сільську раду (третя особа 2).

          08.05.2007р. судом було винесено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду на 22.05.2007р.

          Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішення Білоцерківської районної ради від 20.02.2007р. „Про відмову  в погодженні місця розташування земельної ділянки приватному підприємству „Еркер” в межах Фурсівської сільської ради” прийнято  з порушенням ч.7 ст 151 Земельного кодексу України, без урахування  усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а саме Білоцерківською районною радою не було враховано :

1)          того, що ПП ”Еркер”  подало всі необхідні документи для прийняття рішення;

2)            всі висновки відповідних служб позитивні;

          На думку позивача Білоцерківською районною радою порушено вимоги ч. 7 ст. 151 Земельного Кодексу України, відповідно до якої відмова в погодженні місця розташування земельної ділянки (об'єкта) повинна бути мотивованою, а у рішенні Білоцерківської районної ради навпаки не наведено жодного мотиву.

           Відповідачем позов визнано повністю (заява №02-10-142 від 21.05.2007 року), в якій зазначив, що від ПП „Еркер” надійшло клопотання про погодження місця  розташування  багатоквартирних житлових будинків на земельній ділянці в межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району, а також матеріали погодження згідно із ч.7 ст.151 Земельного кодексу України.  Зазначене питання розглядалось на постійній комісії районної ради з питань агропромислового розвитку та земельних відносин, а також на президії районної ради, і було вирішено позитивно. Приватним підприємством „Еркер” було запропоновано районній раді  укласти договір, за яким в комунальну власність територіальної громади  Білоцерківського району  передати 5 % від збудованого житла. Проте, сесією під час голосування прийнято рішення про відмову в погодженні місця розташування  земельної ділянки.

            Третя особа 2 –Фурсівська сільська рада  надала до суду клопотання №02-14-199 від 21.05.2007 року, в якому просила розглянути справу за  відсутності її представника.  Також Фурсівською сільською радою  подано до суду письмове пояснення  № 02-14-200 від 21.05.2007 року, в якому третя особа 2 зазначила, що вимоги ПП „Еркер” вважає законними та обґрунтованими  та такими, що ґрунтуються на чинному законодавстві України.

          Представник третьої особи 1 –Білоцерківського районного відділу земельних ресурсів  в судове засідання неодноразово не з'явився, причини неявки не повідомив.

Розглянувши  матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

           Приватне підприємство  „Еркер” 15.08.2006 звернулось з клопотанням вих. №239/2 від 14.08.2006 року до голови Білоцерківської районної ради з проханням винести на розгляд чергової сесії Білоцерківської районної ради питання щодо прийняття рішення ”Про погодження місця розташування земельної ділянки, передбаченої до відведення  в оренду  для будівництва багатоквартирних житлових будинків з подальшою передачею в оренду” в адміністративних межах Фурсівської сільської ради за адресою м. Біла Церква,  вул. Гайок, поруч із штабом військової частини  А2316,  орієнтовною площею 1,5662 га.

           Відповідно до п. „б” ч.1 ст. 10, ч.9 ст.151 Земельного кодексу України,  п.21 ч.1 ст. 43 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” розгляд зазначеного питання входить до компетенції районної ради і підлягає вирішенню на її пленарних засіданнях

           До клопотання було додано повний перелік документів, передбачений ч.ч.7,15 ст.151 Земельного кодексу України, а саме: Акт вибору та обстеження земельної ділянки для будівництва багатоквартирних житлових будинків в місті Біла Церква, вул. Гайок поруч  з штабом військової частини А2316 в адміністративних межах Фурсівської сільської ради  Білоцерківського району Київської області від 22.06.2006 року, викопіровку з проекту формування  Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, витяг з протоколу №1 засідання міжвідомчої комісії з розміщення продуктивних сил  на території Білоцерківського району від 26.01.2006 року,  висновок №164  від 15.06.2007 року відділу екологічного контролю міста Біла Церква, висновок № 06-17-134 від 13.06.2006 року  Білоцерківського районного відділу земельних ресурсів, витяг з рішення другої сесії п'ятого скликання Фурсівської сільської ради  від 10.08.2006 року, лист №22-2049/19 від 07.08.2006 року Державної служби охорони культурної спадщини, висновок  №658 від 02.06.2006 року  Головного державного санітарного лікаря Білоцерківського району, висновок  №196 від 13.06.2006 року відділу містобудування, архітектури  житлово комунального господарства розвитку та інфраструктури Білоцерківської районної державної адміністрації. Висновки всіх служб позитивні. Згідно висновку комісії, що робила обстеження земельної ділянки (акт від 22.06.2006року)  земельна ділянка придатна  для будівництва багатоповерхових житлових будинків Приватним підприємством ”Еркер”.

          20.02.2007 року Білоцерківською районною радою Київської області на шостій сесії п'ятого скликання  прийнято рішення „Про відмову  в погодженні місця розташуванням земельної ділянки приватному підприємству „Еркер” в межах Фурсівської сільської ради”  № 06-111, яким вирішено:

1.          Відмовити Приватному підприємству  „Еркер” в погодженні  місця розташування  земельної ділянки, передбаченої  для передачі  в оренду під будівництво  багатоповерхових  житлових будинків орієнтовною площею 1,5662 га за рахунок земель запасу  (забудовані землі промисловості) в межах Фурсівської сільської ради за адресою:  м. Біла Церква, вул. Гайок, поруч із штабом в/ч А2316;

2.          Контроль за виконанням даного рішення покласти  на постійну комісію ради  з питань агропромислового комплексу  та земельних ресурсів.

            В зазначеному рішенні Білоцерківська районна рада не навела жодного мотиву, у зв'язку з яким ПП „Еркер” було відмовлено у задоволенні клопотання про погодження місця розташування об'єкта,  чим порушила ч.7 ст.151 Земельного кодексу України, відповідно до якої відповідна рада приймає рішення про погодження місця розташування  того об'єкта під який має право сама вилучати  земельну ділянку або мотивоване рішення про відмову.

              Частиною 10 ст.59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено,  що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності  Конституції  або  законам  України визнаються незаконними в судовому порядку.

           Відповідно до ст.21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і  порушує цивільні права та інтереси

           З листа відповідача №02-10-142 від 21.05.2007 року вбачається, що ним позов визнається в повному обсязі, а також те, що позивачем було надано всі необхідні матеріали  для погодження місця розташування об'єкта  та запропоновано вигідні умови співпраці.

           Третя особа 2 –Фурсівська сільська рада в своєму листі №02-14-200 від 21.05.2007 року зазначає, що позовні вимоги ПП „Еркер” є законними та обґрунтованими .

          Відповідно до ч.3 ст.136 КАС України, судове рішення у зв'язку з відмовою  від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову  чи примирення сторін ухвалюється  за правилами, встановленими  статтями 112,113 цього Кодексу.

           Згідно ч.3 ст.112 КАС України, при повному  визнанні відповідачем  адміністративного позову  і прийнятті його судом  приймається постанова суду про задоволення  адміністративного позову.

          Частиною четвертою статті 112 КАС України передбачено, що суд  не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд справи, якщо дії позивача або відповідача  суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи та інтереси.

          Оцінюючи  подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується  на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні  в судовому засіданні  з урахуванням всіх обставин справи, та враховуючи їх взаємозв'язок  суд приймає визнання адміністративного позову відповідачем, оскільки такі дії відповідача жодним чином не порушують прав, свобод та інтересів інших осіб, а тому позов підлягає задоволенню.

           Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України, „Про практику застосування земельного законодавства при розгляді цивільних справ”  від 16.04.2004 року №7, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки  здійснюється згідно із ст.152 Земельного кодексу України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобіганню дій, що порушують право або створюють небезпеку  порушення прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними  органів державної влади або місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших передбачених законом способів. Зокрема при оскарженні рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування  з питань, віднесених  до їх компетенції (наприклад, про відмову в передачі у власність чи в продаж земельної ділянки або розміщення об'єкта ), суд у разі задоволення позову визнає рішення цих органів недійсними  і зобов'язує їх , залежно від характеру спору , виконати певні дії на захист порушеного права  чи сам визнає це право за позивачем .

Правовий акт індивідуальної дії – це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який породжує права і обов'язки тільки у того суб'єкта  (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому він адресований.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним, є невідповідність вимогам чинного законодавства, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів у позивача.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до п. 10 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції  або законам України визнаються  незаконними в судовому порядку.

Згідно з приписами ст. 2  Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при  вирішенні  справи  по  суті  суд  може задовольнити адміністративний  позов  повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

          Згідно з ч. 2 ст. 162 КАС України у  разі  задоволення адміністративного  позову  суд  може прийняти постанову про визнання    протиправними    рішення   суб'єкта   владних повноважень чи окремих його положень,  дій чи бездіяльності і  про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих  його  положень  із зазначенням способу його здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або  визначеній  законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації –позивача у справі.  

          Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує  питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

          Згідно з ч. 1  ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони,  яка не є суб'єктом владних повноважень,  суд присуджує  всі  здійснені  нею документально  підтверджені  судові  витрати  з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету,  якщо іншою  стороною був  орган  місцевого  самоврядування,  його  посадова чи службоваособа).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 21, 71, 98, ст. 94, 158, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України,  господарський суд Київської області, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.          Визнати  протиправним та скасувати Рішення шостої сесії Білоцерківської районної ради Київської області п'ятого скликання  від 20.02.2007 р. № 06-111 „Про відмову  в погодженні місця розташування земельної ділянки приватному підприємству „Еркер” в межах Фурсівської сільської ради”.

3.          Стягнути з місцевого бюджету Білоцерківської районної ради Київської області (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 2, код ЄДРПОУ 24215981) на користь Приватного підприємства „Еркер” (09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Толстого, 36, код ЄДРПОУ 24881850) 3,40 грн. судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Київської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня складення у повному обсязі та наступної подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана без подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду, якщо скарга подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.

          Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк після подання заяви, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги у встановлений строк  постанова суду  набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду скарги і залишення її без задоволення, а постанови  суду - без змін.

Суддя                                                                                                 Тищенко О.В.

СудГосподарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення24.05.2007
Оприлюднено05.02.2008
Номер документу1322463
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —а10/131-07

Постанова від 24.05.2007

Господарське

Господарський суд Київської області

Тищенко О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні