Постанова

від 20.12.2007 по справі а20/199-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А20/199-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"20" грудня 2007 р.                                                                  Справа № А20/199-07

12-10 год.

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                   Маляренка А.В.

при секретарі                                                             Поднєбес О.В.

розглянувши адміністративну справу №А 20/199-07/6

за позовом          Відкритого акціонерного товариства „Стайки –керамік” с.Стайки, Кагарлицький район

до відповідача          Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції  Київської області, м. Кагарлик

третя особа                    Товариство з обмеженою відповідальністю „Універсальна  торгово –промислова компанія „Дисконт”, м. Київ  

про           про скасування рішення Кагарлицької ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006832301/0 від 26.12.2006 р.

Представники:

Позивача: Журіда А.О. (довіреність №31/12 від 08.06.2007 р.)

Відповідача: Норець В.М. (довіреність №1453/н/10 від 10.04.06 р.)

Третьої особи: Журіда А.О. (довіреність №1 від 14.08.07 р.)

Обставини спору:

Відкрите акціонерне товариство "Стайки-керамік" (надалі –позивач, ВАТ "Стайки-керамік") звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (надалі –відповідач, Кагарлицька ОДПІ) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006832301/0 від 26.12.2006 р. вказуючи про неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 150 000 грн., на підставі  Акту перевірки №142/23-1/00291032 від 15.12.06 р. (далі –Акт) за порушення п.1 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.95 р. із змінами та доповненнями

Провадження у справі було відкрите відповідно до ухвали від 29.05.2007 року  за правилами  Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України).

За клопотанням відповідача ухвалою господарського суду Київської області від 25.07.2007р. ТОВ "УТПК "Дисконт" було залучено до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Відповідно до Розпорядження Голови господарського суду Київської області від 12.11.07 р., справу було передано для подальшого розгляду судді Маляренку А.В.  

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що:

- відповідачем неправомірно було застосовано до позивача п.1 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.95 р. із змінами та доповненнями.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у запереченні на позов №3856/10/10 від 06.06.07 р., посилаючись на відповідність порушень, зафіксованих в Акті.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

встановив:

Як вбачається з матеріалів справи ВАТ "Стайки-керамік" було зареєстроване Кагарлицькою районною державною адміністрацією Київської області 14.07.1995 р. за №1 338 120 0000 000183, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, доданого до матеріалів справи.

14.11.2000р. між ТОВ "УТПК" Дисконт" та ВАТ "Стайки-керамік" було укладено договір про спільну діяльність №01, результати діяльності якого оподатковувались у встановленому Законом порядку.

22.09.2003р. позивачем було придбано автомобіль КРАЗ 256-Б, який Кагарлицьким МРЕВ ДАІ ГУ МВС України в Київській області 07.10.2003 року зареєстровано як такий, що належить на праві власності ВАТ "Стайки-керамік" та видане свідоцтво про реєстрацію т/з КХС №397473 від 09.01.2004 року і державний номерний знак 181-78 КМ. У зв'язку з придбанням, реєстрацією та введенням автомобіля в експлуатацію, позивач, з 01.10.2003 року вніс автомобіль до списку автотранспортних засобів для розрахунку суми податку з власників транспортних засобів. Протягом четвертого кварталу 2003р., 2004р. та 2005р. позивач утримував та використовував автомобіль КРАЗ 256-Б держ.номер 181-78 КМ для власних потреб та потреб спільного договору у процесі виробництва, постачання готової продукції, надання послуг, здавання в оренду, для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій та у відповідності до вимог Закону сплачував за нього податок з власників транспортних засобів, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у зв'язку з необхідністю повернення позивачеві використовуваного для потреб спільного договору автомобіля, між спільним договором та позивачем було укладено договір б/н купівлі-продажу техніки від 07.02.2005р. Внаслідок виявленої у вересні 2005 року бухгалтерської помилки та з'ясуванням тієї обставини, що договір б/н купівлі-продажу техніки від 07.02.2005р. за фактичної належності автомобіля позивачеві є нікчемним, між позивачем та спільним договором було укладено додаткову угоду від 01.09.2007р. до договору б/н купівлі-продажу техніки від 07.02.2005р. про його розірвання, визначено порядок приймання-передачі автомобіля згідно накдадної №20 від 01.09.2005р. і у відповідності до вимог Положень (стандартів) бухгалтерського обліку було внесено зміни у регістрах обліку станом на дату виявлення помилки.

23.09.2005р. автомобіль КРАЗ 256-Б держ.номер 181-78 КМ було продано г-ну Попову О.В. за 30000 грн., розрахунок проведено через касу підприємства на підставі прибуткових касових ордерів №1 від 16.11.2005р. на суму 10000 грн., №2 від 17.11.2005р. на суму 10000 грн., №3 від 16.11.2005р. на суму 10000 грн. Отримані  кошти було внесено на р/рахунок позивача у Київській філії ВАТ "КРЕДОБАНК", що підтверджується банківськими виписками.

З 20.11.2006р. по 08.12.2006р. Кагарлицькою об'єднаною державною податковою інспекцією в Київській області була проведена виїзна планова документальна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003 по 30.06.2006 року.

За результатами перевірки про було складено Акт від 15 грудня 2006 року № 142/23-1/00291032. 26.12.2006р. Кагарлицькою ОДПІ на підставі вказаного акту перевірки було прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 150000 грн. від 26.12.2006р. №0006832301/0 за порушення п.1 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" –здійснення розрахункових операцій в готівковій формі на суму 30000,00грн. при продажу товарів без застосування реєстратора розрахункових операцій.

З висновками, які зазначені в Акті перевірки з приводу порушення позивачем п.1 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.95 р. із змінами та доповненнями, суд не може погодитись з наступних підстав:

 У відповідності до ст.1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95, реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами –суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до п.9 "Положення бухгалтерського обліку" Затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 №751/4044, запасами (товарами) є активи, які утримуються для подальшого їх продажу за умов звичайної господарської діяльності.

Відповідно до п.7 "Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" Затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 №288/4509, основні засоби –це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року.

Пункт 8.2.1. ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", визначає "основні фонди" як матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію.

Оскільки автомобіль Краз 256-Б знаходився у володінні позивача з 01.10.2003р. по  23.09.2005р. і дану обставину відображено в п.2.15.6 акту перевірки складеного позивачем, автомобіль, у розумінні Закону не є товаром, а відноситься до основних фондів.

Як вбачається з матеріалів справи, при перевірці дотримання вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", посадові особи Кагарлицької ОДПІ, посилаючись на п.п.8.2.1. та п.8.2. ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", визнали автомобіль КРАЗ 256-Б держ.номер 181-78 КМ товаром придбаним з метою подальшої реалізації, посилаючись при цьому на те, що у разі, якщо фактичне використання такого основного засобу склало менше ніж 365 календарних днів то призначення, здійснене платником податку є помилковим і для цілей оподаткування такий основний засіб не є основним фондом, а є придбаним товаром з метою подальшої реалізації. Дане твердження відповідача не ґрунтується на нормах податкового та іншого законодавства України і є суб'єктивним припущенням.

Згідно пункту 2.3 розділу 2 "Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого Наказом ДПА України 10.08.2005 №327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №925/11205, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень які не мають підтверджених доказів.

Як встановлено в процесі розгляду справи, відповідачем під час проведення перевірки не досліджувались договір б/н купівлі-продажу техніки від 07.02.2005р. та додаткова угода від 01.09.2005р. про його розірвання. В основу обґрунтування застосування штрафних санкцій позивачем було покладено накладну №20 від 01.09.2005р.

Таким чином, відповідач, не маючи підтверджених доказів, не з'ясувавши суть фінансово-господарських операцій не взявши до уваги документів, що підтверджують належність позивачеві з 2003р. як основного засобу автомобіля КРАЗ 256-Б та всупереч наданим документам відобразив в акті перевірки суб'єктивне припущення про порушення ВАТ "Стайки-керамік" п.1 ст.З розділу II Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що згідно листа ДПІ України від 26.07.2006р. №14109/7/23-8017 "Про продаж основних фондів", відповідач повинен був здійснювати операції з продажу власних основних фондів через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або здійснювати такі розрахункові операції в безготівковій формі через банківські установи, оскільки фінансово-господарську операцію було здійснено 07.02.2005р. і позивач діяв також на підставі листа ДПІ від 18.11.2004 р.№ 10413/6/23-2119 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій при продажу основних фондів".

Вказаним листом зокрема визначено, що враховуючи те, що основні фонди (основні засоби) підприємства не є продуктом праці, а також продукцією власного виробництва, що виробляється та/або реалізується суб'єктами підприємницької діяльності через оптову та роздрібну торгівлю, тобто не є товаром, призначеним для торгівлі, дія Закону України від 01.06.2000р. №1776 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" на операції з продажу основних фондів (як придатних для подальшого використання так і непридатних), що належать підприємству і використовуються для виробництва товарів, виконання робіт, послуг (незалежно від групи, на які вони розподіляються) не поширюється.

У відповідності до п.п. г) п.4.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.

У відповідності до п.п. д) п.4.4 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

Таким чином, викладені в Акті перевірки №142/23-1/00291032 від 15.12.06 р.  висновки спростовуються встановленими у даній справі обставинами, у зв‘язку з чим, спірне Рішення від 26 грудня 2006 р. №0006832301/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій є таким, що не відповідають чинному законодавству і тому підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Статтею 167 КАС України передбачено, що копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення направляється лише особі, яка бере участь у справі, але не була присутня в судовому засіданні. У разі проголошення в судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частини постанови суд повідомляє час виготовлення постанови суду в повному обсязі. Особи, які беруть участь у справі, можуть отримати копію постанови чи ухвали в суді.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 –163, Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,

постановив:

          1.Позов Відкритого акціонерного товариства „Стайки –керамік” задовольнити повністю.

2.Визнати недійсними Рішення від 26 грудня 2006 р. №0006832301/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій виданого Кагарлицькою об'єднаною державною податковою інспекцією  Київської області

3.Судові витрати покласти на відповідача.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

          Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями   185-187 КАС України.

              Суддя                                                                                                 Маляренко А.В.