Окрема думка від 02.12.2025 по справі 460/18562/23

ОКРЕМА ДУМКА

судді Чиркіна С.М.

02 грудня 2025 року

м. Київ

справа №460/18562/23

адміністративне провадження №К/990/19564/24, № К/990/19611/24, № К/990/20111/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув у письмовому провадженні касаційні скарги Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Терабут Компані» та Рівненської обласної прокуратури на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії від 22 квітня 2024 року у справі за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України, Рівненської обласної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Терабут Компані», про визнання дії та бездіяльності протиправними.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задоволено частково.

Касаційні скарги Державної служби геології та надр України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Терабут Компані» залишено без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року (у нескасованій частині) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 460/18562/23 скасовано в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування протоколу засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин від 26 грудня 2018 року № 4653.

Ухвалено в цій частині нове рішення. Визнано протиправним та скасовано протокол засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин від 26 грудня 2018 року № 4653.

В іншій частині рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року (у нескасованій частині) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року залишено без змін.

Проте із позицією, викладеною у цій постанові, не погоджуюся, і користуючись правом судді на окрему думку (стаття 34 Кодексу адміністративного судочинства України, далі -КАС України), зазначаю таке.

І. Короткий зміст позовних вимог та підстав позову.

У серпні 2023 року керівник Здолбунівської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Державної комісії України по запасах корисних копалин (далі - ДКЗ), Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра), Рівненської обласної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Терабут Компані» (далі - ТОВ «Терабут Компані», далі разом - відповідачі), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати протокол засідання колегії ДКЗ від 26 грудня 2018 року № 4653, яким апробовано станом на 01 грудня 2018 року балансові запаси базальтів Великомидського родовища, проведеним у 2018 році ВК «Геолог» за технічним завданням ТОВ «Терабут Компані»;

- визнати протиправним та скасувати рішення двадцять сьомої сесії сьомого скликання Рівненської обласної ради від 30 серпня 2019 року № 1483 «Про погодження надання надр у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Терабут Компані» з метою видобування базальтів Великомидського родовища, що знаходиться у Костопільському районі Рівненської області»;

- визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами № 6396, виданий 12 лютого 2020 року ТОВ «Терабут Компані» на підставі наказу Держгеонадр від 04 вересня 2019 року № 325.

На обґрунтування позовних вимог Прокурор зазначав, що ТОВ «Терабут Компані» не могло подавати до ДКЗ документи для отримання висновку апробації запасів корисних копалин, оскільки на той час не було надрокористувачем і не мало спеціального дозволу на користування надрами.

Надалі до Рівненської обласної ради надійшло подання Держгеонадр про надання погодження щодо отримання ТОВ «Терабут Компані» спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування базальтів Великомидського родовища. 23 січня 2019 року Рівненська обласна рада прийняла рішення № 1275, яким відмовила ТОВ «Терабут Компані» у наданні надр у користування; відмова ґрунтувалася на спільному висновку Департаменту економічного розвитку і торгівлі та Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської ОДА від 22 січня 2019 року № 513/2/01-29/19, в якому стверджувалося, що проведення геолого-економічної оцінки запасів базальтів було недоцільним та виконувалося лише з метою уникнення процедури отримання спеціального дозволу через відкриті торги. За результатами розгляду повторного подання Держгеонадр, на підставі, зокрема оскаржуваного протоколу засідання колегії ДКЗ, Рівненська обласна рада 30 серпня 2019 року прийняла рішення № 1483, яким погодила надання ТОВ «Терабут Компані» у користування на позаконкурсних умовах спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування базальтів Великомидського родовища, а 12 лютого 2020 року Держгеонадра видало ТОВ «Терабут Компані» спеціальний дозвіл № 6396 на видобування корисних копалин (промислову розробку родовища Великомидське). Крім того, перед зверненням ТОВ «Терабут Компані» до ДКЗ України для отримання рішення, оформленого протоколом засідання колегії ДКЗ від 26 грудня 2018 року № 4653, Держгеонадра здійснила державну реєстрацію заяви ТОВ «Терабут Компані» про виконання робіт і досліджень, пов`язаних з геологічним вивченням надр (далі - РДГВН). ТОВ «Терабут Компані» не долучило до вказаної заяви спеціальний дозвіл на користування надрами, тому Держгеонадра не мала приймати та розглядати по суті заяву про державну реєстрацію РДГВН. Наразі відсутній орган, до компетенції якого належить нагляд за законністю та оскарженням рішень ДКЗ та Держгеонадр. Недотримання відповідачами вимог природоохоронного законодавства беззаперечно порушує інтереси держави.

Оскаржуваний протокол ДКЗ від 26 грудня 2018 року № 4653 надійшов до органу прокуратури 14 квітня 2023 року разом із пакетом документів з Держгеонадр до Рівненської обласної ради у відповідь на лист від 04 квітня 2023 року. Прокурор остаточно підтвердив порушення інтересів держави 30 червня 2023 року після отримання в межах кримінального провадження інформації від Держгеонадр (лист № 3687/03-4/2-23) щодо документів, на підставі яких здійснено державну реєстрацію робіт з геологічного вивчення надр Великомидського родовища.

Рівненський окружний адміністративний суд ухвалою від 07 серпня 2023 року поновив Прокурору строк звернення до суду з цим позовом та відкрив провадження у справі.

ІІ. Стислий виклад рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 07 лютого 2024 року задовольнив частково позов:

визнав протиправним та скасував рішення двадцять сьомої сесії Рівненської обласної ради VІІ скликання від 30 серпня 2019 року № 1483 «Про погодження надання надр у користування Товариству з обмеженою відповідальністю ТОВ «Терабут Компані» з метою видобування базальтів Великомидського родовища, що знаходиться у Костопільському районі Рівненської області»;

скасував спеціальний дозвіл на користування надрами № 6396, виданий Держгеонадрами 12 лютого 2020 року ТОВ «Терабут Компані»;

відмовив у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що Прокурор мав підстави для представлення інтересів держави в суді у сфері дотримання встановленої процедури надання спеціального дозволу на користування надрами. На момент подання до ДКЗ документів ТОВ «Терабут Компані» не володіло спеціальним дозволом на користування надрами з метою геологічного вивчення або розробки родовищ корисних копалин та не мало статусу користувача надр, тому ДКЗ не мало підстав розглядати документи та приймати 26 грудня 2018 року рішення, оформлене протоколом № 4653. Проте підстав визнавати протиправним вказаний протокол ДКЗ немає, оскільки він втратив чинність у зв`язку з переоцінкою балансових запасів базальтів (протокол від 09 листопада 2023 року № 5634). Визнаючи протиправним рішення Рівненської обласної ради від 30 серпня 2019 року № 1483 та спеціальний дозвіл від 12 лютого 2020 року № 6396, суд виходив з протиправності протоколу ДКЗ від 26 грудня 2018 року № 4653 та порушення процедури його прийняття.

Прокурор, Держгеонадра та ТОВ «Терабут Компані» оскаржили рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 квітня 2024 року залучив ТОВ «Терабут Компані» до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 22 квітня 2024 року скасував рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у частині позовних вимог Прокурора до ТОВ «Терабут Компані» як відповідача, закрив провадження у справі у цій частині; в іншій частині залишив рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року без змін.

Суд апеляційної інстанції мотивував постанову тим, що Прокурор не пропустив тримісячний строк звернення до суду, оскільки відомості досудового розслідування у кримінальному провадженні № 420211844440000064 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 240 Кримінального кодексу України, могли бути розголошені не раніше дати отримання дозволу прокурора від 30 травня 2023 року; наявність оскаржуваних рішень відповідачів у відкритому доступі не свідчить про порушення інтересів держави, оскільки встановлення порушення інтересів держави можливо лише після отримання відповідних документів та вивчення їх у сукупності.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Кодекс України про надра не передбачає права Кабінету Міністрів України, Міндовкілля або іншого органу звертатися з позовом до суду з метою оскарження рішень, дій або бездіяльності державних органів у правовідносинах, що виникають у межах процедури надання спеціального дозволу на користування надрами.

Оскільки можливість державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, на підставі одного з документів, зазначених у переліку пункту 1.4. Порядку № 263, зареєстрована за ТОВ «Терабут Компані» форма 3-гр не може свідчити про наявність у Товариства статусу користувача надр та права на подання до ДКЗ матеріалів геолого-економічної оцінки.

Закриваючи частково провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ТОВ «Терабут Компані» не є суб`єктом владних повноважень, тому не може бути відповідачем (співвідповідачем) у справі, предметом якої є визнання протиправним та скасування рішення ДКЗ, Держгеонадр та Рівненської обласної ради.

ІІІ. Обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій

Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що 20 грудня 2018 року ТОВ «Терабут Компані» з метою розробки родовища та отримання спеціального дозволу на користування надрами за результатами апробації (затвердження запасів) корисних копалин, зареєструвало роботи та дослідження, пов`язані з геологічним вивченням надр (форма 3-гр), відповідно до вимог Порядку № 263, із присвоєнням державного реєстраційного номеру У-18-419/1.

З метою попередньої геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин Великомидського родовища в Рівненській області, ТОВ «Терабут Компані» використало геологічну інформацію, яку отримало від ДНВП «Геоінформ України»: «Отчёт о детальной разведке, вьіполненой на Великомиском месторождении базальтов в Костопольском районе Ровенской области УССР в 1982- 1984 г.г.».

У 2018 році Виробничий кооператив «Геолог» за технічним завданням ТОВ «Терабут Компані» провів роботи з попередньої геолого-економічної оцінки запасів базальтів Великомидського родовища, за результатами якої склав звіт про розвідку родовища твердих корисних копалин «Попередня геолого-економічна оцінка Великомидського родовища базальтів в Костопільському районі Рівненської області», відповідальний виконавець Ю.А. Діденко.

ТОВ «Терабут Компані» звернулося до ДКЗ з листом про проведення державної експертизи матеріалів геолого-економічної оцінки запасів базальтів Великомидського родовища.

26 грудня 2018 року колегія ДКЗ визнала Великомидське родовище підготовленим до подальших детальних геологорозвідувальних робіт та експлуатації на умовах економічного ризику, оформивши протокол № 4653, в якому зазначила, що він підлягає розгляду й уведенню в дію Держгеонадрами.

19 липня 2019 року ТОВ «Терабут Компані» звернулося до Держгеонадра (заява № 19/02) для отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону з метою видобування корисних копалин загальнодержавного значення базальтів Великомидського родовища, розташованого за 3 км на північний захід від села Великий Мидськ у Костопільському районі Рівненської області строком дії дозволу на 20 років.

23 липня 2019 року Держгеонадра надіслали Рівненській обласній раді подання № 13357/14/12-19 на погодження надання надр у користування ТОВ «Терабут Компані» з метою видобування базальтів Великомидського родовища, що находяться в Костопільському районі Рівненської області.

26 липня 2019 року протокол ДКЗ від 26 грудня 2018 року № 4653 надійшов до Рівненської обласної ради.

30 серпня 2019 року Рівненська обласна рада прийняла рішення від 30 серпня 2019 року № 1483 «Про погодження надання надр у користування ТОВ "Терабут Компані" з метою видобування базальтів Великомидського родовища, що знаходяться в Костопільському районі Рівненської області».

18 жовтня 2019 року ТОВ «Терабут Компані» сплатило збір за надання спеціального дозволу у розмірі 2 343 700 грн (платіжне доручення від 18 жовтня 2019 року № 8).

12 лютого 2020 року Держгеонадра видали ТОВ «Терабут Компані» спеціальний дозвіл на користування надрами № 6396.

Вважаючи, що відповідачі порушили процедуру надання спеціального дозволу на користування надрами на позааукціонних умовах, Прокурор звернувся до суду з цим позовом.

ІV. Доводи касаційної скарги

Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ «Терабут Компані», Держгеонадра та заступник керівника Рівненської обласної прокуратури подали до Верховного Суду касаційні скарги.

ТОВ «Терабут Компані» у касаційній скарзі просило скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року, і залишити позовну заяву Прокурора без розгляду відповідно до частини четвертої статті 123 КАС України.

На обґрунтування цих вимог зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували частини третю і четверту статті 23 Закону № 1697-VII та не врахували висновки щодо застосування зазначених положень Закону, сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16 та від 27 лютого 2020 року у справі № 9901/513/19 і постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 340/6065/21, від 21 червня 2023 року у справі № 380/11364/21, від 27 січня 2022 року у справі № 240/398/19 та від 29 березня 2024 року у справі № 320/2609/23. Прокурор у позовній заяві не підтвердив відсутність суб`єкта владних повноважень, який може представляти інтереси держави у цій справі, а суди першої та апеляційної інстанцій не з`ясували такі підстави для представництва. На думку скаржника ТОВ «Терабут Компані», органами, до компетенції яких віднесений захист інтересів держави у подібних правовідносинах, є:

Міндовкілля відповідно до підпункту 162 пункту 4 Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України;

Держгеонадра, яка згідно з підпунктами 9 та 10 пункту 4 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1174 (далі - Положення № 1174), є тим дозвільним органом, про який йдеться в абзаці 2 пункту 10 статті 26 Кодексу України про надра;

Державна екологічна інспекція України відповідно до пункту 5 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275 (далі - Положення № 275);

та органи місцевого самоврядування, які мають право змінювати та скасовувати власні рішення.

Скаржник ТОВ «Терабут Компані стверджував, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункт 4 Порядку № 615, пункти 5 та 9 Порядку № 865. Також покликався на підстави для скасування судових рішень, передбачені пунктом 2 частини другої статті 353 КАС України.

Держгеонадра у касаційній скарзі просила скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування цих вимог зазначила, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували частини третю і четверту статті 23 Закону № 1697-VII та не врахували висновки щодо застосування зазначених положень Закону, сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц та постановах Верховного Суду від 16 вересня 2021 року у справі № 806/1515/18, від 27 січня 2022 року у справі № 240/398/19, від 23 грудня 2022 року у справі № 640/38722/21.

Скаржник стверджував, що суди першої та апеляційної інстанцій не з`ясували, на підставі яких документів ТОВ «Терабут Компані» було надано спеціальний дозвіл; не застосували положення пункту 4 Порядку № 615 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 року № 698 щодо випадків надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, а також не врахували висновки щодо застосування цих норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 826/6766/18, від 18 вересня 2020 року у справі № 280/4380/19, від 03 грудня 2021 року у справі № 0640/4277/18, від 07 червня 2023 року у справі № 640/9591/20 та від 21 лютого 2024 року у справі № 360/2817/20.

Також покликаєтьсяна відсутність у прокурора повноважень на подання позову та пропуск строку звернення до суду.

Державна комісія України по запасах корисних копалин подала відзив на касаційну скаргу Держгеонадр, в якому, зокрема, підтримала позицію відповідача щодо пропуску Прокурором строку звернення до суду з цим позовом.

Також, на думку ДЗК, наявність реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних з геологічним вивченням надр, визначення виконавця таких робіт надавало право ТОВ «Терабут компані» виконувати геолого-економічну оцінку та подавати до ДКЗ її результати.

Рівненська обласна рада у письмових поясненнях просила задовольнити касаційну скаргу Держгеонадр.

Прокурор у касаційній скарзі просив скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року в частині відмови у визнанні протиправним та скасуванні протоколу ДКЗ від 26 грудня 2018 року № 4653, ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позовної вимоги.

На думку прокурора, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 4, 5, 245 КАС України у питанні втрати чинності протоколом ДКЗ про геолого-економічну оцінку запасів корисних копалин внаслідок затвердження нового протоколу про переоцінку цих запасів та чи можливе судове скасування такого протоколу після визнання його таким, що втратив чинність.

V. Стисло позиція Верховного Суду

Верховний Суд дійшов висновку, що для набуття Прокурором статусу позивача у справі, де оскаржується процедура надання спеціального дозволу на користування надрами на позаконкурсних умовах, слід переконатися у відсутності органу (органів), який:

здійснює нагляд за законністю рішень ДКЗ про апробацію запасів корисних копалин;

має право оскаржувати рішення Держгеонадр про надання спеціальних дозволів на позаконкурсних умовах;

контролює законність рішень органів місцевого самоврядування про погодження надання надр у користування.

Суд наголосив, що Прокурор діє як самостійний позивач і не здійснює представництво інтересів держави в особі будь-якого з державних органів, що виконують функції контролю за дотриманням встановленої процедури надання спеціального дозволу на користування надрами (Держгеонадра, ДКЗ або Рівненської обласної ради).

При цьому, Прокурор зазначав, що органи виконавчої влади, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням вищезазначеними органами встановленого порядку надання спеціального дозволу на користування надрами - Кабінет Міністрів України та Міндовкілля, не наділені повноваженнями звертатися до суду з позовом про визнання незаконними та скасування дій та рішень Держгеонадра, ДКЗ або відповідної ради у межах процедури надання спеціального дозволу на користування надрами, а волевиявлення цих органів при виконанні своїх функцій, зокрема, щодо державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, прийняття до розгляду матеріалів геолого-економічної оцінки та погодження видачі спеціального дозволу за результатами розгляду цих матеріалів, не відповідає чинному законодавству.

Верховний Суд дійшов висновку, що самостійне звернення Прокурора з цим позовом спрямовано виключно на захист та відновлення порушених інтересів держави.

На підставі правової оцінки повноважень суб`єктів владних повноважень та з урахуванням висновків Верховного Суду, сформованих в пункті 134 постанови від 16 вересня 2021 року у справі № 806/1515/18 та пункті 124 постанови Верховного Суду від 29 листопада 2022 року у справі № 240/401/19, колегія суддів цілком слушно дійшла висновку, що в такій категорії справ відсутній орган уповноважений здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах та прокурор має право звертатись з подібним позовом.

Щодо строку звернення прокурора до суду з цим позовом

Колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, з огляду на таке.

На думку більшості колегії суддів початок перебігу строку для звернення прокурора до суду слід пов`язувати з моментом, коли він об`єктивно отримав достатні матеріали, що підтверджують ознаки протиправності рішення суб`єкта владних повноважень.

Факт публічного оприлюднення акта суб`єкта владних повноважень (зокрема, надання спеціального дозволу на користування надрами) сам по собі не породжує презумпції обізнаності прокуратури про можливе порушення інтересів держави. Початок перебігу строку звернення прокурора до суду слід пов`язувати з моментом, коли він об`єктивно отримав достатні матеріали, що підтверджують ознаки протиправності акта, зокрема за результатами внутрішньої перевірки.

На відміну від звичайного позивача, Прокурор діє не як зацікавлена особа, а як представник інтересів держави та суспільства, який не може знати про всі можливі порушення закону одночасно з їх учиненням, потребує необхідного часу для виявлення, аналізу та підготовки матеріалів.

Ототожнення умови початку обрахунку процесуального строку для різних правовідносин («з дня виникнення підстав» як «з дня прийняття суб`єктом владних повноважень оскаржуваного рішення») без урахування факту об`єктивної можливості отримати прокурором достатньої інформації, особливостей відповідних публічно-правових відносин та характеру порушеного публічного інтересу, буде невмотивованим (постанова Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 320/39008/23).

Проте з такими висновками щодо дотримання строків звернення прокурором до суду не згоден з огляду на таке.

Стаття 118 КАС України передбачає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Частина перша статті 120 КАС України визначає, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини четвертої статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, процесуальний закон чітко визначає строки звернення до суду та наслідки пропуску строку звернення до суду.

Водночас в постанові від 26 листопада 2025 року відсутній висновок щодо дотримання прокурором строків звернення до суду та наслідків у разі його пропуску в контексті існуючої практику щодо оцінки строків звернення до суду прокурора.

Зокрема, такі висновки сформовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16 (посилання в ЄДРСР https://reyestr.court.gov.ua/Review/81334171) у максимально наближених правовідносинах.

Так, у справі № 826/13768/16 також вирішувалось питання щодо дотримання Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Генеральної прокуратури України (далі - САП) строків звернення прокурора до суду.

У зазначеній справі прокуратура звернулась до суду з позовом до Мінприроди, Держгеонадр, у якому з урахуванням уточнень позовних вимог просила визнати недійсним наказ Мінприроди від 10 січня 2011 року в тій частині, якою оформлено й видано ТОВ «Парі» спеціальний дозвіл на користування надрами Нікловицького родовища від 13 січня 2011 року, а також визнати недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами від 13 січня 2011 року, виданий Міністерством охорони навколишнього природного середовища України ТОВ «Парі» з метою видобування природного газу на Нікловицькому родовищі.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення прийняті відповідачами з порушенням установленого порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами при розгляді документів, поданих TOB «Парі», зокрема, спеціальний дозвіл на користування надрами видано 13 січня 2011 року без погодження Львівської обласної ради, яке було отримано лише 18 жовтня 2011 року. Інформація про порушення інтересів держави була виявлена САП в ході досудовового розслідування у провадженні від 16 червня 2015 року, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом вчинення неправомірних дій службовими особами Мінприроди при видачі у 2010 - 2012 роках спеціальних дозволів на користування надрами з попередньою правовою кваліфікацією за частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України та підтверджена документально лише після отримання 18 квітня 2016 року від Мінприроди завіреної належним чином копії наказу цього органу від 6 серпня 2010 року і додатку до нього.

Відтак, позивач вважав, що строк звернення до адміністративного суду він не пропустив. Суди попередніх інстанцій залишили без розгляду позовну заяву САП з підстав пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), без поважних причин.

За результатами розгляду цієї справи Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:

а) Початок перебігу строку, встановленого для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень, не пов`язується з моментом створення такого суб`єкта чи наділення його відповідними функціями та компетенцією, адже інше призводить до можливості держави через такі дії практично необмежено у часі реалізувати право на звернення з позовом за власним волевиявленням.

Таким чином, за своєю правовою природою повідомлення прокурором відповідного суб`єкта владних повноважень про майбутнє звернення прокурора до суду, витребування ним документів для підтвердження підстав представництва в суді не може слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки це призведе до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах, порушення стабільності у діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання ними своїх функцій.

б) обставини виявлення прокурором під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні відповідних порушень інтересів держави, які підлягають захисту в суді, поза межами строку звернення до суду повинні враховуватися судами як поважні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, якщо прокурор звернувся до суду протягом шести місяців з дня виявлення таких порушень. Проте направлення прокурором листів до відповідних державних органів щодо здійснення заходів захисту інтересів держави не зупиняє та не перериває перебігу встановленого процесуальним законом шестимісячного строку звернення до суду.

в) за статтею 99 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) у випадках звернення до суду суб`єкта владних повноважень (прокурора) відлік строку для такого звернення цей Кодекс пов`язує з виникненням підстав, що надають цьому суб`єкту право на таке звернення.

Вказані правові висновки неодноразово застосовувались Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду при вирішенні спорів у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 16 травня 2024 року у справі № 460/12886/23, від 08 жовтня 2024 року у справі № 340/8667/23, від 27 січня 2025 року у справі № 620/4374/24, від 01 травня 2025 року у справі № 480/4018/23, від 13 травня 2025 року у справі № 320/43928/24.

Враховую, що за приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною 3 цієї статті основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема, є верховенство права.

Проте, на мою думку, Суд в постанові від 26 листопада 2025 року, при визначені початку перебігу строку звернення до суду, надав перевагу «інтересам держави» без урахування вимог статті 2 КАС України та не надав відповіді щодо дотримання принципу юридичної визначеності.

Суддя С.М. Чиркін