Рішення від 25.11.2025 по справі 990/281/24

РІШЕННЯ

Іменем України

25 листопада 2025 року

м. Київ

справа №990/281/24

адміністративне провадження № П/990/281/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Смоковича М.І., Мельник-Томенко Ж.М., Жука А.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Ізвєкова К.В.,

секретаря судового засідання - Волощука В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження як суд першої інстанції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

1. Представник ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) - адвокат Тандир Дмитро Віталійович (далі - Тандир Д.В. ) - звернувся до Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої ради правосуддя (далі -відповідач, ВРП) з вимогою визнати протиправним і скасувати рішення ВРП від 06.08.2024 № 2389/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Макарівського районного суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».

ІІ. Заяви, клопотання учасників справи та інші процесуальні дії у справі

2. Разом з позовною заявою представник ОСОБА_1 - адвокат Тандир Д.В. - подав клопотання про витребування доказів у справі від відповідача, а саме: належним чином засвідченні копії матеріалів дисциплінарної справи № 1241/2дп/15-24.

3. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2024 для розгляду цієї справи визначено такий склад колегії суддів: суддю-доповідача - Радишевську О.Р., суддів - Мартинюк Н.М., Смоковича М.І., Мельник-Томенко Ж.М., Жука А.В.

4. Ухвалою Суду від 03.09.2024 залишено позовну заяву без руху, надано позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

5. У встановлений строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

6. Ухвалою Суду від 09.09.2024 відкрито провадження у справі за вказаним позовом і вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 10.10.2024 о 10 год 00 хв.

7. Питання щодо необхідності витребування доказів у справі від відповідача Суд вирішив розглянути в судовому засіданні.

8. 16.09.2024 до Суду від відповідача надійшли матеріали, на підставі яких ухвалено оскаржуване рішення ВРП.

9. 18.09.2024 до Суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

10. 19.09.2024 до Суду надійшло клопотання від представника ОСОБА_1 - адвоката Тандира Д.В. - та 23.09.2024 від ВРП про зупинення провадження у справі № 990/281/24 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 990SCGC/15/24 (провадження № 11-167сап24).

11. 23.09.2024 до Суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Тандира Д.В. - надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

12. 04.10.2024 до Суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Тандира Д.В. - надійшла заява про те, що клієнтом зменшено його обсяг робіт (послуг), що надаються за договором про надання правової (правничої) допомоги від 28.05.2023. Зокрема, представництво та захист інтересів клієнтом в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду припинено / виключено. Отже, Тандир Д.В. просив з моменту отримання вказаної заяви не вважати його представником позивача у цій справі.

13. 09.10.2024 до Суду надійшло клопотання позивача (який перебуває під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор») від 12.09.2024, в якому він просив забезпечити його особисту участь у судовому засіданні.

14. Протокольною ухвалою від 10.10.2024 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення особистої участі у судовому засіданні, мотивуючи це тим що, якщо фізичні особи відбувають покарання в установах виконання покарань чи до яких застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в установах для попереднього ув`язнення, то порядок їхнього конвоювання врегульовується кримінальним-процесуальним законодавством. Також приміщення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не облаштовані відповідно до вимог, установлених Інструкцією з організації конвоювання та тримання в судах обвинувачених (підсудних), засуджених за вимогою судів. Роз`яснено позивачу право на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Відкладено розгляд справи на 21.11.2024 о 10 год 30 хв.

15. 30.10.2024 до Суду надійшло повторне клопотання позивача від 23.10.2024 про розгляд справи за його участю. У разі, якщо забезпечити його особисту участь у судовому засіданні виявиться неможливим, ОСОБА_1 просив його неявку у судове засідання з незалежних від нього причин - перебування під вартою - визнати обставиною, що унеможливлює розгляд цієї справи і зупинити провадження у справі до усунення відповідних обставин, а саме зміни обраного щодо нього запобіжного заходу.

16. Ухвалою Суду від 21.11.2024 задоволено клопотання ОСОБА_1 і ВРП про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним і скасування рішення. Зупинено провадження у справі № 990/281/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 990SCGC/15/24 (провадження № 11-167сап24) за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 20.06.2024 № 1906/0/15-24, ухвалене за результатом розгляду скарг на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 24.04.2024 № 1241/2дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

17. Протокольною ухвалою Суду від 21.11.2024 також зобов`язано секретаря судового засідання надіслати копії усіх матеріалів справи та клопотань у справі № 990/281/24 безпосередньо до ОСОБА_1 за місцем утримання.

18. 28.11.2024 на виконання протокольної ухвали Суду від 21.11.2024 такі документи було направлено ОСОБА_1 у Державну установу «Київський слідчий ізолятор».

19. 21.03.2025 до Суду надійшло клопотання позивача від 16.03.2025 про поновлення провадження у справі у зв`язку з усуненням обставин, що викликали зупинення провадження у справі.

20. Ухвалою Суду від 01.04.2025 поновлено провадження у справі № 990/281/24, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.05.2025 о 10 год 00 хв.

21. Ухвалою Суду від 07.05.2025 задоволено частково клопотання ОСОБА_1 від 23.10.2024. Ухвалено провести судове засідання у справі № 990/281/24, призначене на 22.05.2025 о 10 год 00 хв, у режимі відеоконференції між Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду та Державною установою «Київський слідчий ізолятор» за участю ОСОБА_1 . Виконання ухвали в частині забезпечення участі ОСОБА_1 в судовому засіданні та організації зв`язку у режимі відеоконференції покладено на начальника Державної установи «Київський слідчий ізолятор». Відмовлено у зупиненні провадження у справі.

22. 19.05.2022 до Суду надійшло клопотання позивача від 07.05.2025, в якому він просив забезпечити його участь у судовому засіданні, що відбудеться 22.05.2025.

23. Судове засідання, призначене на 22.05.2025, проведено за участю ОСОБА_1 у режимі відеоконференції.

24. Ухвалою Суду від 22.05.2025 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , поданого разом з позовною заявою, про витребування доказів у справі. Витребувано з власної ініціативи Суду від ВРП: копію розписки ОСОБА_1 , згідно з якою 02.07.2024 останньому було вручено кореспонденцію ВРП від 28.06.2024; копію клопотання ОСОБА_1 від 29.07.2024; докази отримання ОСОБА_1 повідомлення про засідання ВРП 06.08.2024.

25. У судовому засіданні оголошено перерву до 17.07.2025 о 10 год 00 хв.

26. Ухвалою Суду від 26.05.2025 вирішено провести судове засідання у справі № 990/281/24, призначене на 17.07.2025 о 10 год 00 хв, у режимі відеоконференції між Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду та Державною установою «Київський слідчий ізолятор» за участю ОСОБА_1 . Виконання ухвали в частині забезпечення участі ОСОБА_1 в судовому засіданні та організації зв`язку у режимі відеоконференції покладено на начальника Державної установи «Київський слідчий ізолятор».

27. 04.06.2025 до Суду від ВРП надійшли витребувані документи разом із доказами їхнього направлення позивачу.

28. 12.06.2025 надійшло клопотання позивача від 04.06.2025 про витребування доказів у справі від ВРП, а саме щодо отримання та розгляду його клопотання від 23.07.2024 з проханням забезпечити участь під час розгляду питання про його звільнення.

29. У зв`язку з відсутністю повного складу колегії суддів, судове засідання, що призначене на 17.07.2025 о 10 год 00 хв, не відбулося. Ухвалою Суду від 18.07.2025 справу № 990/281/24 призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін на 09.10.2025 о 10 год 30 хв. Ухвалено провести судове засідання у справі № 990/281/24 за позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним і скасування рішення, призначене на 09.10.2025 о 10:30 год, у режимі відеоконференції між Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду та Державною установою «Київський слідчий ізолятор» за участю ОСОБА_1 . Виконання ухвали щодо забезпечення участі ОСОБА_1 в судовому засіданні та організації зв`язку у режимі відеоконференції покладено на начальника Державної установи «Київський слідчий ізолятор».

30. 29.07.2025 до Суду надійшло клопотання позивача від 16.07.2025 про витребування від Верховного Суду окремої думки суддів Великої Палати Верховного Суду у справі № 990SCGC/15/24 (провадження № 11-167сап24) за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 20.06.2024 № 1906/0/15-24, ухвалене за результатом розгляду скарг на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 24.04.2024 № 1241/2дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності або про її отримання з Єдиного державного реєстру судових рішень.

31. Судом під час здійснення підготовчих дій з метою забезпечення судового процесу було встановлено неможливість проведення судового засідання на 09.10.2025 о 10:30 год з організаційних причин. У зв`язку з цим ухвалою Суду від 11.09.2025 справу № 990/281/24 призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін на 08.10.2025 о 10 год 30 хв. Ухвалено провести судове засідання у справі № 990/281/24 за позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним і скасування рішення, призначене на 08.10.2025 о 10:30 год, у режимі відеоконференції між Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду та Державною установою «Київський слідчий ізолятор» за участю ОСОБА_1 . Виконання ухвали щодо забезпечення участі ОСОБА_1 у судовому засіданні та організації зв`язку у режимі відеоконференції покладено на начальника Державної установи «Київський слідчий ізолятор».

32. Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 06.10.2025, у зв`язку з довготривалою відпусткою судді Мартинюк Н.М., яка входить до складу колегії суддів, призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи.

33. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: головуючої судді Радишевської О.Р., суддів: Кашпур О.В., Смоковича М.І., Мельник-Томенко Ж.М., Жука А.В.

34. Судове засідання, призначене на 08.10.2025, проведено за участю ОСОБА_1 у режимі відеоконференції.

35. Ухвалою Суду від 08.10.2025 задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів у справі. Витребувано від ВРП докази отримання та розгляду клопотання ОСОБА_1 від 23.07.2024. Витребувано від Державної установи «Київський слідчий ізолятор» належним чином завірені копії доказів направлення клопотання ОСОБА_1 від 23.07.2024 на адресу ВРП та отримання такого відправлення адресатом.

36. Судове засідання 08.10.2025 після розгляду вказаного клопотання ОСОБА_1 було продовжено. Суд перейшов до стадії з`ясування обставин справи та надав вступне слово позивачу. Однак позивач відмовився викладати зміст і підстави своїх вимог й заперечень щодо предмета позову, наполягав на перерві в судовому засіданні у зв`язку з витребуванням Судом документів. Суд наголосив на важливості дотримання положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод), яка передбачає право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Проте через відмову позивача надати необхідні пояснення у справі був змушений відкласти судове засідання на 20.11.2025 о 10 год 00 хв.

37. Ухвалою Суду від 13.10.2025 ухвалено провести судове засідання у справі № 990/281/24, призначене на 20.11.2025 о 10 год 00 хв, у режимі відеоконференції між Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду та Державною установою «Київський слідчий ізолятор» за участю ОСОБА_1 . Виконання ухвали в частині забезпечення участі ОСОБА_1 у судовому засіданні та організації зв`язку у режимі відеоконференції покладено на начальника Державної установи «Київський слідчий ізолятор».

38. 03.11.2025 до Суду від ВРП надійшли витребувані документи разом із доказами їхнього направлення позивачу. Також ВРП надано копію окремої думки суддів Великої Палати Верховного Суду у справі № 990SCGC/15/24 (провадження № 11-167сап24) за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 20.06.2024 № 1906/0/15-24, ухвалене за результатом розгляду скарг на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 24.04.2024 № 1241/2дп/15-24, про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

39. 07.11.2025 до Суду від Державної установи «Київський слідчий ізолятор» надійшли витребувані документи. У зв`язку з відсутністю доказів їхнього направлення позивачу, 12.11.2025 секретарем судового засідання їх було направлено ОСОБА_1 на адресу Державної установи «Київський слідчий ізолятор».

40. 13.11.2025 до Суду від позивача надійшло клопотання від 05.11.2025, в якому він просив долучити до матеріалів справи довідку з Державної установи «Київський слідчий ізолятор», надану на його звернення.

41. Судове засідання, призначене на 20.11.2025, проведено за участю ОСОБА_1 у режимі відеоконференції.

42. 20.11.2025 Суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення. Проте, зважаючи на складність цієї справи, Суд відклав ухвалення та проголошення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення 25.11.2025 о 10 год 30 хв.

43. Ухвалою Суду від 20.11.2025 ухвалено провести проголошення судового рішення 25.11.2025 о 10 год 30 хв у режимі відеоконференції між Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду та Державною установою «Київський слідчий ізолятор» за участю ОСОБА_1 . Виконання ухвали щодо забезпечення участі ОСОБА_1 під час проголошення судового рішення та організації зв`язку у режимі відеоконференції покладено на начальника Державної установи «Київський слідчий ізолятор».

44. Скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення проголошено 25.11.2025 за участю ОСОБА_1 у режимі відеоконференції.

45. Суддя Верховного Суду Радишевська О.Р. 01.12.2025 перебувала у відпустці, відповідно до наказу від 26.11.2025 №4377/0/6-25. Повне судове рішення складено після виходу судді Радишевської О.Р. з відпустки.

ІІІ. Аргументи сторін

46. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення ВРП не відповідає критеріям, визначеним у статті 19 Конституції України та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та є необґрунтованим. Його зміст обмежується формальним посиланням на рішення про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності без зазначення підстав, мотивів і фактичним обставин, установлених під час вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді.

47. Позивач зазначає, що Суд, розглядаючи справу, має перевірити, чи відповідає оскаржуване рішення ВРП, зокрема процедура його ухвалення, фундаментальним принципам, передбаченим статтями 6, 8, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

48. Ключові доводи позивача щодо порушення процесу ухвалення оскаржуваного рішення ВРП полягають у такому:

48.1. Висновок дисциплінарного органу про неналежну поведінку позивача в ніч на 26.05.2023 не відповідає дійсності. Він виконував законні вимоги поліцейського на місці дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) щодо пред`явлення документів, які підтверджують його особу і його право керувати автомобілем, а також не приховував обставин ДТП перед уповноваженими посадовими особами правоохоронного органу. Його уповільнена реакція у спілкуванні з поліцейськими, яка була сприйнята як відмова виконання їх вимог, була обумовлена стресовим станом і несприятливими умовами, у яких він перебував унаслідок ДТП. Позивач також доводить, що він не відмовлявся пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці ДТП з використанням приладу «Драгер», однак, ураховуючи установлений законодавством порядок, надав біологічні зразки для проведення медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння саме у закладі охорони здоров`я.

48.2. Дисциплінарний орган розцінив дії позивача, пов`язані з можливим порушенням правил дорожнього руху, недотриманням швидкісного режиму та фактом ДТП, внаслідок якого загинув військовослужбовець, як дисциплінарний проступок, уважаючи поведінку позивача такою, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя. Проте обставини ДТП за участю позивача мають бути встановлені судом у межах розгляду кримінального провадження, порушеного за пред`явленим позивачу обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Приймаючи рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарний орган фактично встановив обставини, що становлять об`єктивну сторону кримінального правопорушення, тим самим перебравши на себе функції суду, уповноваженого розглядати відповідне кримінальне провадження. Такі дії порушують гарантовану Конституцією України презумпцію невинуватості.

48.3. Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення позивача було ухвалено неуповноваженим складом ВРП. У прийнятті рішень взяли участь 12 членів ВРП, серед яких 5 її членів (Бокова Ю.В., Бурлаков С.Ю., Ковбій О.В., Мельник О.П., Саліхов В.В.) не мали права брати участь через наявний конфлікт інтересів, упередженість та особисту зацікавленість. Так, у розгляді скарги не беруть участі члени ВРП, які входять до Дисциплінарної палати, що ухвалила оскаржуване рішення. Водночас у розгляді скарг на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП брала участь членкиня Бокова Ю.В., яка тимчасово була залучена до роботи цієї палати та брала участь у розгляді відповідної дисциплінарної справи. Вона головувала на засіданні, брала участь в обговоренні питань та при ухваленні процесуальних рішень у цій дисциплінарній справі. Фактична участь членкині Бокової Ю.В. у розгляді дисциплінарної справи по суті унеможливила подальшу її участь у розгляді скарг на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП у цій самій справі. Також позивач звернувся до Головного слідчого управління Служби безпеки України з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення членами ВРП Ковбій О.В., Мельником О.П., Саліховим В.В., Бурлаковим С.Ю., на розгляді яких перебувала його дисциплінарна справа. Це безальтернативно створило конфлікт інтересів для цих членів ВРП при розгляді його дисциплінарної справи, однак заяви позивача про їхній відвід були залишенні без задоволення.

48.4. ВРП порушила право позивача на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та участь у засіданнях, на яких розглядалося питання про його звільнення, незважаючи на подані ним клопотання. Позивач, який утримується під вартою, не отримав в повному обсязі матеріали, зібрані за результатами розгляду дисциплінарної справи, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення про звільнення. Під час розгляду дисциплінарної справи ВРП самостійно визначила форму участі позивача у засіданнях - у режимі відеоконференції. ВРП також вибірково дослідила докази та проігнорувала матеріали суддівського досьє.

49. Позивач звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Олександр Волков проти України» (рішення від 09.01.2013, заява № 21722/11) та «Куликов та інші проти України» (рішення від 19.01.2017, заяви № 5114/09 та 17 інших) під час розгляду дисциплінарних проваджень щодо суддів ВРП мають бути забезпечені основоположні права людини. Він підкреслює, що у рішенні ЄСПЛ від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» («Suominen v. Finland»; заява № 37801/97) та у рішенні від 10.02.2010 «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) указується на обов`язок органів влади мотивувати свої рішення, враховуючи всі істотні фактичні обставини. Також у рішенні від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» («Kraska v. Switzerland»; заява № 13942/88) Суд зазначає, що ефективність справедливого розгляду забезпечується тоді, коли сторона має можливість навести всі аргументи, які вважає важливими, і ці аргументи ретельно розглядаються. ЄСПЛ також тлумачить поняття «приватне життя» широко, що включає й трудові спори, та підкреслює, що будь-яке втручання в такі права повинно супроводжуватися ефективним засобом правового захисту на національному рівні (рішення від 25.09.2018 у справі «Денісов проти України» (заява № 76639/11), у рішенні від 22.07.2021 у справі «Ґуменюк та інші проти України» (заява № 11423/19), у рішенні від 19.10.2010 у справі «Озпинар проти Туреччини» («Цzpinar v. Turkey»; заява № 20999/04).

50. Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву відповідач указав на те, що вичерпний перелік підстав для скасування рішення ВРП про звільнення судді з посади визначено частиною другою статті 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 №1798-VIII (далі - Закон №1798-VIII; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Доводи позивача щодо неповажності складу ВРП є безпідставними, адже оскаржуване рішення прийнято уповноваженим складом і підписано всіма її членами, які брали участь у його ухвалені. Будь-яких обмежень щодо участі членів ВРП при ухваленні рішення про звільнення судді з посади законодавство не містить. Самовідводи членами ВРП (крім членом ВРП Маселком Р.А.) не заявлено, що свідчить про відсутність для цього підстав. Позивачем під час розгляду подання Другої Дисциплінарної палати ВРП про звільнення його з посади також не заявлено жодних відводів членам ВРП.

51. Відповідач зазначає, що позивача було повідомлено про засідання ВРП, на якому розглядалося питання про його звільнення, призначене на 11.07.2024. 09.07.2024 до ВРП надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду матеріалів для надання йому можливості укласти угоду з адвокатом. Засідання 11.07.2024 було відкладено та позивача повідомлено, що розгляд матеріалів про його звільнення відбудеться 06.08.2024. Беручи до уваги той факт, що 06.08.2024 позивач або його представник вдруге не з`явився на засідання, то ВРП ухвалила рішення розглядати справу за їхньої відсутності.

52. Відповідач також звертає увагу на те, що оскаржуване рішення ВРП містить посилання на визначені підстави для звільнення позивача з посади судді (пункт 3 частини шостої статті 126 Конституції України) та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків (рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності). У межах цього судового розгляду, що стосується перевірки законності прийняття рішення ВРП про звільнення судді, не підлягають оцінці обставини дисциплінарної справи щодо судді. Усі питання, пов`язані з діями позивача, за які його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, є предметом аналізу Великої Палати Верховного Суду скарги ОСОБА_1 на рішення ВРП, яким залишено без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП.

53. Від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій останній зазначає, що члени ВРП ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які розглядали питання про звільнення його з посади судді, були зобов`язані самостійно заявити собі самовідвід, незалежно від того, чи подавав позивач заяви про їхній відвід. Оскаржуване рішення про звільнення було прийнято без участі позивача та (або) його представників, адже договори про надання правової допомоги на той час були припинені, а в наданні безоплатної правової допомоги - відмовлено, хоча позивач просив забезпечити його участь у засіданні. Оскаржуване рішення має виключно установчий, констатуючий характер і не відповідає законодавчим вимогам щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії. Відповідно до законодавства України та практики ЄСПЛ, ВРП не має права ігнорувати норми законодавства, застосовувати формальний підхід і не зазначати у рішенні мотиви та підстави його прийняття, оскільки «спрощений» підхід до обґрунтування рішення про звільнення судді законодавством не передбачений.

IV. Установлені судом фактичні обставини справи

54. Указом Президента України від 19.08.2010 № 823/2010 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Макарівського районного суду Київської області строком на п`ять років, а Указом Президента України від 29.12.2017 № 443/2017 - на цю ж посаду безстроково.

55. 11.01.2021 зборами суддів Макарівського районного суду Київської області ОСОБА_1 обрано головою цього суду.

56. 07.06.2023 до ВРП (вх. № К-573/5/7-23) надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_8 щодо судді Макарівського районного суду Київської області ОСОБА_1 .

57. Друга Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 10.01.2024 № 52/2дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу щодо судді Макарівського районного суду Київської області ОСОБА_1 та рішенням від 24.04.2024 № 1241/2дп/15-24 притягнула суддю Макарівського районного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, застосувавши до нього дисциплінарне стягнення у вигляді подання про звільнення судді з посади у зв`язку з наявністю в його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), - допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки.

58. Зазначене рішення суддя ОСОБА_1 та його представник - адвокат ОСОБА_9 - оскаржили до ВРП.

59. Рішенням ВРП від 20.06.2024 № 1906/0/15-24 залишено без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 24.04.2024 № 1241/2дп/15-24 про притягнення судді Макарівського районного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

60. 07.05.2024 до ВРП (вх. № 6595/0/8-24) надійшло подання Другої Дисциплінарної палати ВРП про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Макарівського районного суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

61. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 07.05.2024 вказані матеріали передано члену ВРП ОСОБА_10 як доповідачу для підготовки до розгляду.

62. 26.06.2024 доповідачем у справі складено висновок, у якому запропоновано ВРП ухвалити рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Макарівського районного суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

63. 06.08.2024 ВРП ухвалила рішення № 2389/0/15-24 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Макарівського районного суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

64. Уважаючи рішення ВРП від 06.08.2024 № 2389/0/15-24 протиправним і таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. Джерела права

65. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

66. Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України передбачено, що підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

67. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, зокрема, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; ухвалює рішення про звільнення судді з посади (пункти 3, 4 частини першої цієї статті).

68. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон № 1402-VIII.

69. Згідно зі статтею 108 Закону № 1402-VIII дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.

70. Відповідно до положень статті 109 Закону № 1402-VIII до судді може бути застосовано дисциплінарне стягнення, зокрема у виді подання про звільнення судді з посади.

71. Дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі: 1) вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; 2) порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна.

72. Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнано, зокрема, факт, що суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.

73. За змістом положень статті 112 Закону № 1402-VIII суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

74. Статтею 115 Закону № 1402-VIII передбачено, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади. Факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені ВРП (її відповідним органом).

75. Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначає Закон №1798-VIII.

76. Згідно зі статтею 1 указаного Закону ВРП визначено колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

77. Частиною першою статті 5, частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII передбачено, що ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

78. ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги (стаття 18 Закону № 1798-VIII).

79. За змістом частин п`ятої, шостої статті 30 Закону № 1798-VIII особа, питання щодо якої має розглядатися ВРП, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участі такої особи у засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом. Особа вважається належним чином повідомленою, якщо повідомлення направлено на адресу її місця проживання чи перебування або на адресу суду чи прокуратури, де така особа обіймає посаду, а за неможливості такого направлення - розміщене на офіційному вебсайті ВРП.

80. Статтею 33 Закону № 1798-VIII установлено, що член ВРП не може брати участі в розгляді питання і підлягає відводу, якщо буде встановлено, що він особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті справи, є родичем особи, стосовно якої розглядається питання, або якщо будуть встановлені інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. За наявності таких обставин член ВРП повинен заявити самовідвід.

81. За наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, відвід члену ВРП може заявити особа, за поданням якої розглядатиметься питання, а також особа, стосовно якої вирішується питання, чи особа, що подала заяву, скаргу.

82. Головуючий на засіданні зобов`язаний ознайомити із заявою про відвід члена Вищої ради правосуддя, якому заявлено відвід.

83. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і заявленим до початку розгляду відповідного питання, справи. Заявляти відвід (самовідвід) після початку розгляду питання, справи дозволяється лише у виключних випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) не могло бути відомо до початку розгляду.

84. Рішення про відвід (самовідвід) ухвалюється більшістю членів ВРП, які беруть участь у засіданні ВРП чи її органу, шляхом голосування в нарадчій кімнаті, за відсутності члена ВРП, питання про відвід (самовідвід) якого вирішується.

85. Частиною восьмою статті 51 Закону № 1798-VIII передбачено, що у розгляді скарги не беруть участі члени ВРП, які входять до Дисциплінарної палати, що ухвалила оскаржуване рішення. У разі ухвалення відповідного рішення ВРП на засідання, на якому розглядається скарга на рішення Дисциплінарної палати, запрошується дисциплінарний інспектор ВРП - доповідач для доповіді щодо цієї дисциплінарної справи.

86. Відповідно до частин першої, третьої та шостої статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.

87. Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна), ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.

88. Суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

89. За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення.

90. У частині другій статті 57 Закону № 1798-VIII закріплено, що рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.

91. Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 № 475/97-ВР, який набрав чинності з 03.08.1997, Україна як член Ради Європи ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, взявши на себе зобов`язання поважати права людини. Цим законом Україна повністю визнала на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію ЄСПЛ в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування цієї Конвенції.

92. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.

93. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право на справедливий суд як право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо цивільних прав та обов`язків особи або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти особи кримінального обвинувачення.

94. Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на повагу до приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

95. За змістом статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

96. За правилами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

VI. Оцінка Суду

97. Виникнення спірних правовідносин зумовлено ухваленням ВРП рішення від 06.08.2024 № 2389/0/15-24 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Макарівського районного суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, з яким останній не погоджується.

98. Підстави для скасування рішення ВРП про звільнення судді з посади за пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді) є виключними та чітко визначені в частині другій статті 57 Закону № 1798-VIII.

99. Оцінюючи доводи позивача про те, що оскаржуване рішення ВРП ухвалено неповноваженим складом, Суд зазначає таке.

100. Як випливає з наведених норм Закону № 1798-VIII, ВРП складається з двадцяти одного члена. ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги. Засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від її складу.

101. Доказами у справі, зокрема, витягом з протоколу засідання ВРП від 06.08.2024 № 67, підтверджується, що на засіданні ВРП були присутні 12 її членів (тобто більшість від складу), які одноголосно проголосували за звільнення позивача з посади судді та підписали оскаржуване рішення.

102. Що стосується доводів позивача про наявність підстав для відводів (самовідводів) членів ВРП, то Суд указує на те, що законодавець виокремив декілька таких підстав: особиста, пряма чи побічна заінтересованість в результаті справи, родинні зв`язки та інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. За винятком родинних зв`язків, інші підстави для відводу (самовідводу) є оціночними поняттями.

103. Суд також ураховує необхідність дотримання норм національного законодавства та практики ЄСПЛ у контексті тлумачення принципу «ухвалення рішення судом, встановленого законом», яке стосується не лише судів, проте й інших національних органів влади.

104. Ураховуючи практику ЄСПЛ, ВРП може вважатися органом, який хоча формально-юридично не є судом, проте має властиві компетенцію та повноваження останнього щодо суддів. Отже, інститут відводу (самовідводу) члена ВРП у розгляді конкретної справи (питання), як однієї із найважливіших гарантій неупередженості та справедливості, по суті такий самий, як і у суддів. Зокрема, ЄСПЛ у рішенні від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) зазначив, що судові ніщо не заважає назвати «судом» конкретний національний орган, який не входить до судової системи, для цілей встановлення його відповідності критеріям, викладеним у рішенні від 19.04.2007 у справі «Вільхо Ескелайнен та інші проти Фінляндії» («Vilho Eskelinen and Others v. Finland»; заява № 63235/00). Адміністративний або парламентський орган може вважатися «судом» у матеріально-правовому значені цього терміну, що призведе до можливості застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до спорів за участю державних службовців (див. рішення від 15.01.2009 у справі «Аргіру та інші проти Греції» («Argyrou and Others v. Greece»; заява № 10468/04, пункт 24) і рішення від 28.04.2009 «Савіно та інші проти Італії» («Savino and Others v. Italy»; заяви №№ 17214/05, 20329/05 та 42113/04, пункти 72-75). Проте висновок щодо застосовності статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не перешкоджає розгляду питання дотримання процесуальних гарантій у такому провадженні (див. зазначене рішення у справі «Савіно та інші проти Італії» («Savino and Others v. Italy», заяви №№ 17214/05, 20329/05 та 42113/04, пункт 72).

105. Ураховуючи компетенційну складову поняття «суд, встановлений законом», у цьому аспекті доречно звернути увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що члени ВРП, як органу, що має компетенцію суду щодо відсторонення судді від здійснення правосуддя (квазісуд), мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення членів ВРП до питань і сторін у конкретній справі. Таким чином, термін «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості складу ВРП як реальної, так і суб`єктивної.

106. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

107. Так, у рішенні від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України» (заява №33949/02, пункт 49) ЄСПЛ зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення від 24.02.1993 у справі «Фей проти Австрії», («Fey v. Austria»; заява № 14396/88, пункти 27, 28 і 30); рішення від 21.12.2000 у справі «Ветштайн проти Швейцарії», («Wettstein v. Switzerland»; заява № 33958/96, пункт 42). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення від 10.06.1996 у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» («Pullar v. United Kingdom»; заява №22399/93, пункт 38).

108. Щодо суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (див. указане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» («Wettstein v. Switzerland»; заява № 33958/96, пункт 43).

109. Водночас не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Отож відвід має бути вмотивований, тобто у ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

110. Застосовуючи наведений підхід до обставин цієї справи, можна зробити висновок, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) членом ВРП принципу неупередженості, заявнику (судді) потрібно довести наявність відповідних зазначених суб`єктивних та / або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка уповноваженої особи, що вказують на її безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи (питання), неналежне забезпечення конкретним членом ВРП та її складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод осіб, які беруть участь у справі тощо).

111. У цій справі позивач стверджує, що під час засідання Другої Дисциплінарної палати ВРП, на якому розглядалася його дисциплінарна справа, було здійснено публічну трансляцію відеозапису, який містить місце розташування блок-посту, кількісний склад військовослужбовців, їхні ідентифікаційні дані, відомості про фільтраційні заходи, час, спосіб і місце пересування військової техніки тощо. Уважаючи такі дії членів ВРП Ковбій О.В., Мельника О.П., Саліхова В.В., Бурлакова С.Ю. кримінальним правопорушенням, позивач скерував відповідне повідомлення до Головного слідчого управління Служби безпеки України. Після цього його представником заявлено відвід указаним членам ВРП від розгляду дисциплінарної справи через їхню упередженість, особисту зацікавленість і наявність конфлікту інтересів. Заяву про відвід, за твердженням позивача, відхилено без належного мотивування.

112. У зв`язку з цим Суд зазначає, що такі доводи зводяться до правомірності вирішення питання про відвід чотирьом членам ВРП у процедурі розгляду дисциплінарної справи відповідною Дисциплінарною палатою ВРП. Водночас надання правової оцінки таким процедурним питанням виходить за межі предмета цього спору та компетенції Суду, який перевіряє виключно законність прийняття рішення ВРП про звільнення судді. Цей довід, так само як й інші заперечення щодо правомірності рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП, міг бути перевірений у процедурі оскарження рішення дисциплінарного органу, яка здійснюється і, власне, була здійснена ВРП за скаргою позивача на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП, а згодом - у судовому порядку.

113. Твердження позивача про те, що ті самі члени ВРП повинні були заявити самовідводи з аналогічних підстав під час розгляду питання про його звільнення, не заслуговують на увагу, адже сумніви в упередженості цих членів ВРП були оцінені та спростовані під час розгляду заяви представника позивача про їхній відвід у дисциплінарному провадженні.

114. Суд також звертає увагу на те, що подання особою, щодо якої відкрито дисциплінарне провадження, заяви про притягнення членів ВРП до юридичної відповідальності саме по собі не є достатньою та необхідною підставою для висновку про наявність у членів ВРП особистої, прямої чи опосередкованої заінтересованості в результаті розгляду питання (справи) або інших обставин, що викликають сумнів у їхній неупередженості та / або об`єктивності. Позивачем у позовній заяві не зазначено прийнятних аргументів, як саме такі обставини вплинули чи могли вплинути на поведінку членів ВРП ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , на їхнє ставлення до позивача, заінтересованість у результатах відповідного розгляду, на їхню неупередженість, безсторонність та об`єктивність.

115. У контексті наведеного необґрунтованими є також аргументи позивача про те, що членкиня ВРП ОСОБА_3 , яка розглядала дисциплінарну справу у складі Другої Дисциплінарної палати ВРП, не мала права брати участь у розгляді ВРП скарг на рішення цієї палати в тій самій справі. Необхідно зазначити, що законодавство не передбачає обмежень щодо участі членів ВРП у засіданні цього колегіального органу під час розгляду питання про звільнення судді з підстави, визначеної пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, відповідно до подання дисциплінарної палати про звільнення судді. Згідно з положеннями частини восьмої статті 51 Закону № 1798-VІІІ обмеження передбачені лише щодо участі членів ВРП у засіданні, призначеному для розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП.

116. Таким чином, наведені позивачем доводи щодо неповноважності складу ВРП, її упередженості і небезсторонності Суд уважає безпідставними, і констатує відсутність визначених пунктами 1 та 2 частини другої статті 57 Закону №1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

117. Оцінюючи доводи позивача про те, що оскаржуване рішення ВРП не містить посилань на визначені законом підстави його звільнення та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків (вимога пункту 3 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII), Суд зауважує таке.

118. За змістом оскаржуваного рішення ВРП підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади судді Макарівського районного суду Київської області було рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 24.04.2024 № 1241/2дп/15-24, залишене без змін рішенням ВРП від 20.06.2024 № 1906/0/15-24, про притягнення його до дисциплінарної відповідальності із застосуванням до нього дисциплінарного стягнення у вигляді подання про звільнення з посади судді.

119. Рішення ВРП від 20.06.2024 № 1906/0/15-24 було предметом судового розгляду в порядку, визначеному частиною сьомою статті 266 КАС України, і Велика Палата Верховного Суду постановою від 13.03.2025 у справі № 990SCGC/15/24 (провадження № 11-167сап24) скаргу ОСОБА_1 на рішення ВРП від 20.06.2024 № 1906/0/15-24, ухвалене за результатами перегляду рішення її Другої Дисциплінарної палати від 24.04.2024 № 1241/2дп/15-24, залишила без задоволення, а рішення ВРП - без змін.

120. Так, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду констатувала, що встановлені в дисциплінарній справі обставини щодо причетності судді ОСОБА_1 до ДТП на проспекті Берестейському, 139 у місті Києві в ніч на 26.05.2023 та його подальшої поведінки на місці цієї події були достатньою підставою, щоб зробити висновок про вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ. Поведінка ОСОБА_1 як під час ДТП, до вчинення якого він був причетний, так і після на місці ДТП, яка не сприяла встановленню істини у трагічній події загибелі військовослужбовця під час несення служби, безумовно підривають авторитет правосуддя та негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової влади загалом. ВРП правомірно кваліфікувала таку поведінку судді ОСОБА_1 як істотний дисциплінарний проступок.

121. У контексті спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду зауважила, що в дисциплінарній справі з`ясовувалися обставини щодо наявності в діянні судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку в частині допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, і не вирішувалося питання щодо доведеності його вини у вчиненні кримінального правопорушення, що перебуває поза межами компетенції ВРП. Зміст рішення ВРП не дає підстави для оцінки посилання в ньому на інформацію з ЄДРСР та з обвинувального акта щодо ОСОБА_1 інакше, як збирання доказів задля перевірки обставин, зазначених у дисциплінарній скарзі.

122. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду ВРП, так само як і Друга Дисциплінарна палата ВРП, дійшла висновку, що у поведінці судді є склад дисциплінарного проступку, дослідивши зібрані у дисциплінарній справі докази у сукупності, зокрема й ті, що не пов`язані з матеріалами кримінального провадження № 62023100120000416.

123. Отже, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду, рішення про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності хоча і прийняте з урахуванням матеріалів кримінального провадження, однак базується на самостійно досліджених дисциплінарним органом доказах, їхній оцінці, встановлених обставинах, правових підставах і власній оцінці ВРП встановлених обставин дисциплінарного проступку. Дисциплінарний орган перевірив викладені у дисциплінарній скарзі обставини на предмет дотримання вимог, що ставляться до суддів, та наявності в діях судді складу дисциплінарного проступку і не вирішував питання про обґрунтованість обвинувачення судді ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення.

124. Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

125. Згідно з положеннями частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

126. У силу вимог частини четвертої статті 78 КАС України факт вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку, та, як наслідок, правомірність рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її дисциплінарного органу про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді подання про звільнення його з посади судді, не потребують доказування.

127. Оскаржуваним у цій справі рішенням ВРП реалізувала накладене на суддю ОСОБА_1 рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 24.04.2024 № 1241/2дп/15-24 дисциплінарне стягнення. Таким чином, оскаржуване рішення відповідача від 06.08.2024 № 2389/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Макарівського районного суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України» не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

128. За таких обставин, доводи позивача щодо відсутності в оскаржуваному рішенні обґрунтувань наявності в його діях складу проступку, передбаченого пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, Суд також уважає безпідставними.

129. З уваги на наведене Суд констатує, що рішення ВРП від 06.08.2024 № 2389/0/15-24 містить конкретну підставу звільнення позивача та є вмотивованим.

130. Аргументи позивача, пов`язані з оскарженням цього рішення, зводяться до незгоди з рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 24.04.2024 № 1241/2дп/15-24 та рішенням ВРП від 20.06.2024 № 1906/0/15-24, які стали підставою для ухвалення оскаржуваного рішення.

131. Водночас відповідно до частини четвертої статті 35 Закону № 1798-VIII рішення Дисциплінарної палати ВРП може бути оскаржене до ВРП, і така процедура оскарження чітко регламентована приписами КАС України та Законом № 1798-VIII, за правилами яких скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП (частина третя статті 51 Закону № 1798-VIII) як органу, що має компетенцію суду стосовно притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

132. Також у процедурі дисциплінарного провадження щодо судді ВРП виконує повноваження, передбачені пунктом 3 частини першої статті 131 Конституції України та пунктом 5 частини першої статті 3 Закону № 1798-VIII. Порядок оскарження рішення ВРП у цій процедурі визначений частиною сьомою статті 266 КАС України та передбачає подання до Великої Палати Верховного Суду скарги на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати.

133. Отже, саме Велика Палата Верховного Суду є єдиним судовим органом, який перевіряє та оцінює рішення ВРП щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

134. Велика Палата Верховного Суду неодноразово у своїх рішеннях наголошувала, що рішення ВРП про звільнення судді з посади не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі, за своєю суттю таке рішення є «кадровим» [постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.05.2025 у справі № 9901/136/21 (провадження № 11-130заі25), від 28.07.2022 у справі № 9901/273/20 (провадження № 11-525заі21), від 25.11.2021 у справі № 11-777сап19 (провадження № 11-292заі21), від 28.10.2021 у справі № 9901/392/20 (провадження № 11-268заі21)].

135. У межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді з посади, не можуть оцінюватися обставини дисциплінарної справи щодо судді (у тому числі, мотиви й оцінка дисциплінарним органом і ВРП обставин, що стали підставою для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно судді) [постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.09.2023 у справі №9901/98/21 (провадження № 11-69заі23), від 28.07.2022 у справі № 9901/35/20 (провадження № 11-453заі21), від 08.12.2021 у справі № 9901/132/20 (провадження № 11-283заі21), від 06.04.2023 у справі № 9901/87/21 (провадження № 11-17заі22), від 06.03.2025 у справі № 990/223/24 (провадження № 11-275заі24)].

136. Указаного правового підходу дотримується також Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду під час розгляду аналогічних спорів, що відображено у рішеннях від 19.09.2024 у справі № 990/33/24, від 19.02.2025 у справі № 990/283/24, від 27.02.2025 у справі №990/292/24, від 24.06.2025 у справі №990/254/24 тощо.

137. Таким чином, Суд наголошує, що позивач помилково ототожнює рішення ВРП про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та рішення про звільнення судді з посади.

138. Необґрунтованими є також твердження позивача про порушення ВРП процедури прийняття рішення шляхом розгляду на засіданні ВРП питання про звільнення з посади судді без його участі.

139. Як убачається з матеріалів справи, відповідач листом від 28.06.2024 № 21108/0/9-24 повідомив позивача про те, що розгляд питання про його звільнення з посади судді призначено на 11.07.2024 о 10:00 год. У цьому ж листі відповідач запропонував позивачу взяти участь у вказаному засіданні в режимі відеоконференції та подати відповідне клопотання, роз`яснив права та обов`язки учасника засідання ВРП, а також надіслав витяг з Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та Регламенту ВРП щодо прав і обов`язків учасників засідання ВРП. Повідомлення про засідання ВРП направлено для вручення на адресу Державної установи «Київський слідчий ізолятор», у якій суддя ОСОБА_1 утримується.

140. Повідомлення про засідання ВРП листами ВРП від 28.06.2024 №21112/0/9-24 і від 28.06.2024 №21109/0/9-24 також направлено представникам позивача - адвокатам Ірині Бовнегрі та Олегу Юрченку, які раніше брали участь у розгляді дисциплінарної справи щодо нього.

141. 09.07.2024 до ВРП надійшло клопотання позивача, в якому він указав, що адвокати Ірина Бовнегра та Олег Юрченко, які здійснювали його захист та представництво інтересів, припинили свої повноваження через припинення договору про надання правової допомоги в цій частині. Позивач повідомив, що звернувся до Центру з надання безоплатної правової допомоги, просив забезпечити його захисником і відкласти розгляд питання до моменту отримання такої допомоги.

142. У зв`язку з цим 11.07.2024 розгляд питання про звільнення позивача з посади судді було відкладено.

143. Листом від 26.07.2024 № 23187/0/9-24 відповідач повідомив позивача про те, що розгляд питання про його звільнення з посади судді призначено на 06.08.2024 о 10:00 год. У цьому ж листі відповідач повторно запропонував позивачу взяти участь у вказаному засіданні в режимі відеоконференції та подати відповідне клопотання, роз`яснив права та обов`язки учасника засідання ВРП, а також ще раз надіслав витяг із Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та Регламенту ВРП щодо прав і обов`язків учасників засідання ВРП. Повідомлення про засідання ВРП надсилалися на електрону та поштову адреси Державної установи «Київський слідчий ізолятор», у якій суддя ОСОБА_1 утримується.

144. Розгляд питання про звільнення позивача з посади судді відбувся 06.08.2024 за відсутності позивача або його представника.

145. Водночас позивач клопотаннями від 23.07.2024 та 29.07.2024 просив ВРП повторно відкласти розгляд цього питання чи зупинити провадження. Клопотання позивача від 29.07.2024 свідчить про його обізнаність щодо призначеного засідання ВРП на 06.08.2024. Клопотання позивача від 29.07.2024 надійшло на електрону адресу ВРП 07.08.2024, що підтверджується скріншотом повідомленням з електронної поштової скриньки. Клопотання позивача від 23.07.2024, хоча за довідкою Державної установи «Київський слідчий ізолятор» від 05.11.2025 й було направлено на адресу ВРП 25.07.2024, однак фактично здано на пошту (згідно з штампом на конверті) лише 24.10.2024, а тому до ВРП надійшло 30.10.2024. Оскільки вказані клопотання позивача про відкладення засідання та про зупинення розгляду його питання надійшли до ВРП уже після прийняття оскаржуваного рішення ВРП про звільнення з посади судді (06.08.2024), відповідно, такі не розглядалися.

146. У контексті наведеного необхідно взяти до уваги, що згідно з абзацом 2 частини третьої статті 56 Закону №1798-VІІІ суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

147. Таким чином, ураховуючи положення абзацу 2 частини третьої статті 56 Закону № 1798-VІІІ, а також те, що за клопотанням позивача було відкладено попереднє засідання ВРП, призначене на 11.07.2024, дії відповідача щодо розгляду питання про звільнення позивача із посади судді за його відсутності не суперечать вимогам Закону.

148. Суд також відхиляє доводи позивача про порушення ВРП положень статей 6, 8, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з огляду на таке.

149. У цій справі позивач стверджує, що розгляд його дисциплінарної справи Дисциплінарною палатою ВРП відбувся з порушеннями належної процедури, оскільки вона: 1) не забезпечила йому, як особі, що перебуває під вартою, повного доступу до матеріалів дисциплінарного провадження; 2) не врахувала матеріалів суддівського досьє, що містять відомості про суддівську кар`єру, проходження навчання, результати кваліфікаційного оцінювання, ефективність здійснення правосуддя, дотримання норм суддівської етики та іншу важливу інформацію, чим порушила принцип рівності сторін, права на захист на інші процесуальні права; 3) усупереч клопотанню позивача про забезпечення особистої присутності на засіданнях, самостійно визначила його участь у таких засіданнях у режимі відеоконференцзв`язку, чим позбавила його можливості спілкуватися з захисниками, активно брати участь у розгляді справи, оперативно реагувати на ті чи інші обставини, події, пропозиції та репліки, що виникали під час засідання.

150. Також позивач просить урахувати, що оскаржуване рішення про звільнення з посади судді було ухвалено за відсутності позивача або його представника, адже договори про надання правової допомоги з раніше залученими адвокатами на той момент уже були припиненні (про що позивач повідомляв відповідача). Водночас у задоволенні клопотання про призначення захисника за рахунок держави (надання безоплатної вторинної правової допомоги) позивачу відмовлено. Клопотання позивача про відкладення засідання та про зупинення розгляду його питання ВРП проігноровано.

151. На це Суд зауважує, що розгляд дисциплінарної справи Дисциплінарною палатою ВРП проводився відкрито за участю представників позивача - адвокатів Ірини Бовнегрої та Олега Юрченка. Право вільного пересування позивача обмежене застосованим до нього запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою в порядку, визначеному кримінальним процесуальним законодавством України, у зв`язку з цим останній брав участь у засіданнях Дисциплінарної палати ВРП в режимі відеоконференції.

152. Під час судового розгляду у цій справі Суд уважав за необхідне провести судові засідання у справі за позовною заявою позивача також у наведений спосіб.

153. Європейська комісія з питань ефективного правосуддя у Керівництві щодо проведення судових проваджень у режимі відеоконференції від 30.06.2021 CEPEJ (2021)4REV4 зазначила, що гарантії справедливого суду застосовуються до дистанційних слухань у межах всіх судових проваджень. Основними елементами є право на ефективний доступ до суду, справедливість провадження, змагальний характер процесу, рівність сторін, належне поводження з доказами, час на підготовку матеріалів і доступ до них, ухвалення судом рішення протягом розумного строку, захист даних і керування ризиками. Саме суд має вирішувати в межах чинного законодавства, чи певне слухання необхідно проводити в дистанційному режимі, щоб забезпечити загальну справедливість провадження.

154. Комісія рекомендує судам, залежно від вимог національного законодавства, забезпечувати можливість участі осіб у судових засіданнях в режимі відеоконференції із залів суду, місць позбавлення волі, приміщень юридичних фірм чи інших безпечних місць.

155. Під час вирішення питання про допустимість застосування відеоконференції як форми участі у судовому провадженні важливою є також позиція, сформульована ЄСПЛ у рішенні від 05.10.2006 у справі «Марчелло Віола проти Італії» («Marcello Viola v. Italy», заява №45106/04), яка попри те, що була висловлена щодо порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (у кримінальному аспекті), може бути релевантною для застосування і у цій справі. Так, заявник, зокрема, оскаржив рішення суду, мотивуючи це тим, що він був змушений брати участь у розгляді справи у режимі відеоконференції, що поставило захист у невигідне, порівняно з іншими учасниками судового провадження, становище і призвело до порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд. З цього приводу ЄСПЛ констатував, що в інтересах чесного і справедливого судового розгляду особиста присутність обвинуваченого у суді має принципове значення. Водночас застосування відеоконференції не суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншим міжнародним актам, зокрема, Другому додатковому протоколу до Європейської конвенції про взаємну правову допомогу у кримінальних справах 1959 року (стаття 9) 223, Резолюції про захист свідків у боротьбі з міжнародною організованою злочинністю (пункт 8) 224, Конвенції про взаємну правову допомогу в кримінальних справах між державами-членами Європейського Союзу (стаття 10).

156. Таким чином, проведення судового засідання у режимі відеоконференції не може тлумачитися як обмеження прав учасників справи. Навпаки, це забезпечує можливість особі за сприянням суду брати участь у проведенні процесуальних дій, дослідженні доказів, висловлювати свою думку з розглянутих питань, заявляти клопотання, подавати докази тощо. З огляду на умови воєнного стану в Україні та пов`язані з цим ризики та обмеження, а також ураховуючи обставини тримання позивача під вартою, застосування такої форми участі позивача у засіданнях відповідало законній меті: забезпечення безпеки учасників справи, необхідністю дотримання застосованих до позивача заходів забезпечення кримінального провадження.

157. Як впливає з матеріалів справи, позивач та його представники брали участь під час відкритого слухання дисциплінарної справи, були поінформовані про докази та аргументи щодо тих порушень, які ставилися йому в провину, отримали можливість спростовати їх. Свою позицію щодо відсутності підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивач висловив. Під час судового розгляду в цій справі позивач не довів, що він та / або його представники зверталися до ВРП із заявою про ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи, а відповідач не забезпечив їм цю можливість.

158. Щодо аргументів позивача про неврахування відомостей про суддівську кар`єру, проходження навчання, результати кваліфікаційного оцінювання, ефективність здійснення правосуддя, дотримання норм суддівської етики та іншої важливої інформації, Суд зазначає, що з рішення дисциплінарного органу випливає, що, обираючи вид дисциплінарного стягнення, Дисциплінарна палата ВРП взяла до уваги дані, що характеризують особу судді, зокрема, врахувала надану в.о. голови Макарівського районного суду Київської області характеристику, відповідно до якої позивач набув значного досвіду в роботі судді, досконало ним володіє і застосовує на практиці, постійно поглиблює свої знання та удосконалює набуті вміння, до виконання своїх функціональних обов`язків ставиться відповідально тощо. Таким чином, доводи позивача про те, що дисциплінарне стягнення не було індивідуалізовано, зокрема, не враховувало істотних обставин, що позитивно характеризують його, є безпідставними.

159. Суд також акцентує увагу на те, що важливою гарантією дисциплінарного провадження є право судді на оскарження рішення дисциплінарного органу.

160. Пункт 69 висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності зазначає, що організація дисциплінарного розгляду у кожній країні повинна бути такою, щоб дозволяти подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.

161. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для забезпечення суті прав і свобод, гарантованих Конвенцією, у будь-якій формі, в якій вони можуть бути забезпечені у внутрішньому правопорядку. Таким чином, дія статті 13 полягає у вимозі надання внутрішнього засобу правового захисту для розгляду суті «спірної скарги» згідно з Конвенцією та надання відповідного відшкодування, хоча Договірним державам надається певна свобода дій щодо того, як вони виконують свої зобов`язання згідно з Конвенцією згідно з цим положенням. Обсяг зобов`язання згідно зі статтею 13 варіюється залежно від характеру скарги заявника згідно з Конвенцією. Тим не менш, засіб правового захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як на практиці, так і в законі; зокрема, його здійснення не повинно бути невиправдано перешкоджало діями чи бездіяльністю органів влади держави-відповідача (див., серед інших джерел, рішення від 18.12.1996 у справах «Аксой проти Туреччини» («Aksoy v. Turkey»; заява № 21987/93, пункт 95), та рішення від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі» («Kudіa v. Poland»; заява № 30210/96, пункт 157).

162. Під час судового розгляду в цій справі було встановлено, що позивач скористався передбаченим Законом механізмом захисту своїх прав: 1) спочатку він оскаржив до ВРП рішення її Дисциплінарної палати; 2) згодом, оскаржив рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, до Великої Палати Верховного Суду. Факт забезпечення позивачу відкритого та публічного судового контролю (спочатку у ВРП, а потім у Суді) за рішеннями дисциплінарного органу свідчить про відповідність процедурі розгляду його дисциплінарної справи вимогам статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

163. Що стосується розгляду ВРП питання про звільнення позивача з посади судді без участі його та представника, то Суд ураховує, що відповідно до частини третьої статті 56 Закону № 1798-VIII судді гарантується право бути запрошеним на засідання, на якому вирішується питання про його звільнення. Водночас неявка судді на засідання (незалежно від причин) не перешкоджає розгляду питання за його відсутності. Отже, питання про те, чи є відсутність судді з тих чи інших причин на засіданні ВРП, де вирішується питання про звільнення його з посади судді, обставиною, що унеможливлює прийняти рішення, вирішує ВРП, виходячи з конкретних обставин.

164. Відповідач двічі призначав засідання для розгляду питання про звільнення позивача з посади судді. Позивач був обізнаний про дати цих засідань та ознайомлений з можливістю взяти участь у засіданні в режимі відеоконференції. У своїх письмових зверненнях до ВРП про відкладення засідання та про зупинення розгляду його питання позивач таким правом на участь не скористався. У судовому засіданні у цій справі позивач підтвердив, що клопотання про участь у засіданні в режимі відеоконференції до ВРП не подавав.

165. Суд наголошує на меті та завданні розгляду ВРП питання про звільнення судді з посади з підстави, визначеної пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, відповідно до подання дисциплінарної палати про звільнення судді. У цьому випадку не вирішується питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а реалізовується повноваження щодо вирішення питання про звільнення судді на підставі рішення, ухваленого уповноваженим органом - Дисциплінарною палатою ВРП. За відсутності потреби повторного дослідження обставин дисциплінарного проступку, поставленого у провину судді, відсутність такого на засіданні з розгляду подання дисциплінарного органу про звільнення останнього з посади, не є таким, що порушує право судді на захист.

166. Суд також ураховує, що питання про те, чи передбачає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язання щодо надання правової допомоги залежить від інших факторів, серед яких: існування обов`язкової вимоги мати представника в суді (рішення від 09.10.1979 у справах «Ейрі проти Ірландії» («Airey v. Ireland»; серія А, № 32, заява № 6289/73, пункт 26); рішення від 19.09.2000 «Гнахоре проти Франції» («Gnahorй v. France»; заява № 40031/98, пункт 41). Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не стверджує, що Держава має забезпечувати безкоштовну правову допомогу в кожному спорі, що стосується «прав цивільного характеру» (рішення від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» («Airey v. Ireland»; серія А, № 32, заява № 6289/73, пункт 26). На Державу не покладається зобов`язання намагатися шляхом використання державних коштів забезпечити повну рівність сторін між учасником провадження, якому надається допомога, й іншою стороною у справі, якщо кожній стороні надається реальна можливість представити свою справу в умовах, що не ставлять її в явно невигідне становище порівняно з опонентом (рішення від 15.02.2005 у справі «Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства» («Steel and Morris v. the United Kingdom»; заява № 68416/01, пункт 62).

167. Так, обов`язкової участі захисника у провадженнях ВРП, пов`язаних із звільненням судді з посади, відповідно до подання дисциплінарної палати, не вимагається. Відповідно, сама по собі відсутність представника під час розгляду ВРП відповідного питання (зокрема через відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги) також не свідчить про порушення судді права на захист.

168. Підсумовуючи, Суд зауважує, що відсутність позивача на засіданні ВРП не мала наслідком ухвалення протиправного рішення, а його доводи про недотримання ВРП встановленої законодавством процедури розгляду його звільнення з посади не підтвердилися.

169. Узагальнюючи зазначене та беручи до уваги те, що на момент вирішення Судом цієї справи рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 24.04.2024 № 1241/2дп/15-24 та рішення ВРП від 20.06.2024 № 1906/0/15-24 про кваліфікацію дій ОСОБА_1 як істотного дисциплінарного проступку та його притягнення до дисциплінарної відповідальності переглянуто у судовому порядку та визнано законними і обґрунтованими, Суд дійшов висновку, що рішення ВРП від 06.08.2024 № 2389/0/15-24 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, підстав для скасування зазначеного рішення, передбачених частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIIІ, немає.

170. За таких обставин Суд не знаходить підстав для задоволення позову.

VІІ. Судові витрати

171. З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для розподілу судових витрат немає.

172. Керуючись статтями 22, 241-246, 250, 255, 266, 295 КАС України, Суд

ВИРІШИВ:

173. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

174. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

175. Рішення може бути оскаржено до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

176. Повний текст судового рішення складено 02.12.2025.

Головуючий: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

М.І. Смокович

Ж.М. Мельник-Томенко

А.В. Жук