Рішення

від 20.12.2007 по справі 12518-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

12518-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

20.12.2007Справа №2-15/12518-2007

За позовом Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гайдара, 3-А, ідентифікаційний код 03358593) в особі Ялтинської філії  ОП „Кримтеплокомуненерго” (98600, АР Крим, м. Ялта, вул.. Красних партизан, 5, ідентифікаційний код 26273184)

До відповідача Управління освіти Ялтинської міської ради (98612, АР Крим, м. Ялта, вул.. Каліннікова, 14, ідентифікаційний код 02144447)

Про стягнення 84800,31 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Сопіна О.М., довіреність № 20-3/3590 від 29.02.2006 р., у справі

Від відповідача – Ковиженко І.І., довіреність № 01-12/05 від 10.01.2007 р., у справі

Обставини справи: Орендне підприємство „Кримтеплокомуненерго” звернулось до господарського суду в особі Ялтинської філії  ОП „Кримтеплокомуненерго” з позовом до Управління освіти Ялтинської міської ради про стягнення 84800,31 грн. заборгованості, в тому числі: 81336,22 грн. основного боргу, 1220,00 грн. 3% річних, 1556,00 грн. інфляційних втрат та  688,10 грн. пені за договором № 112 ПТ на постачання теплової енергії від 01.01.2007 р.

          Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті наданих йому послуг за договором № 112 ПТ від 01.01.2007 р. на суму 81336,22 грн., що і стало підставою для звернення з позовом до господарського суду та нарахування штрафних санкцій.

          У судовому засіданні представником позивача надана заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивачем була змінена підстава позову та зазначена договір № 128 від 01.03.2003 р. як підстава надання послуг відповідачу у спірному періоді.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зміну позовних вимог,  оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить  частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Так, відповідач посилається на неправомірне застосування позивачем тарифів за спожиті відповідачем послуги.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалася перерва.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

01.01.2003 р. між Ялтинською філією Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” (Постачальник) та Управлінням освіти Ялтинської міської ради (Споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водопостачання № 112 ПТ-2003 (а.с. 56-63)

Згідно з пунктом 1.2 Договору Постачальник бере на себе зобов'язання забезпечувати Споживача тепловою енергією у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водопостачання, а Споживач зобов'язується оплачувати теплову енергію згідно встановлених тарифів та в строки, передбачені дійсним Договором.

Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за надані послуги з теплопостачання здійснюється, виходячи з чинних тарифів.

Пунктом 6.4 Договору сторони визначили, що у разі зміни вартості енергоресурсів та експлуатаційних витрат, нові тарифи є обов'язковими для сторін з моменту їх введення в дію.

Згідно з пунктом 6.7 Договору тарифи для ІІ групи споживачів публікуються в газеті „Кримська газета”, набирають сили з моменту введення та є обов'язковими для Сторін.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. (пункт 6.8 Договору). Також вказаним пунктом Договору передбачено, що при зміні тарифу в розрахунковий період Споживач здійснює оплату по новому тарифу з моменту введення.

Відповідно до пункту 6.9 Договору Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду здійснює оплату необхідної кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням остаточної суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Крім того, умовами Договору передбачено, що Постачальник несе відповідальність за неправильне застосування тарифів та недостовірність нарахувань за фактично відпущену теплову енергію Споживачу. (пункт 7.1.3 Договору)

Відповідно до пункту 10.1 Договір набирає сили з дня його підписання та діє до 01.10.2004 р. Договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін.

Сторони не представили суду доказів припинення дії вказаного договору, у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.

Так, позивачем надавалися послуги з теплопостачання у відповідності до умов договору, що підтверджується доданими до матеріалів справи рахунками за теплопостачання. (а.с. 18-30)

Вказані рахунки були отримані відповідачем, про що свідчать підписи представника відповідача у вказаних рахунках про  їх отримання.

Проте, як зазначає відповідач вказані рахунки не були сплачені в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 81336,22 грн. за надані послуги, що і стало підставою для звернення Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” в особі Ялтинської філії ОП „Кримтеплокомуненерго” з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті  530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Так, відповідач посилається на неправомірне застосування позивачем тарифу за листопад, грудень місяць 2006 р.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 1 статті 167 Цивільного кодексу України встановлено, що держава  діє  у  цивільних  відносинах  на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

  Відповідно до статті 7 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування.

   Частиною 3 статті 31 вказаного Закону передбачено, що органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих  витрат на їх виробництво.

   Так, 12.10.2006 р. рішенням Виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 1527 „Про заходи по реалізації державної тарифної політики у сфері централізованого опалення та гарячого водопостачання” було вирішено затвердити тарифи на послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання для споживачів з 01.11.2006 р.  Вказаним рішенням тариф для другої групи Споживачів складає 210,64 грн. з 01.11.2006 р.

Вказане рішення було опубліковане у газеті „Кримська газета” від 26.10.2006 р. (а.с. 65)

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем вказаний тариф, затверджений рішенням Виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 1527 від 12.10.2006 р., був застосований лише з 25.11.2006 р., в той час, як рішенням момент введення вказаного тарифу був зазначений 01.11.2006 р.

Суд ще раз звертає увагу на умови договору, зокрема пункти 6.4 та 6.7, якими передбачено, що нові тарифи є обов'язковими для сторін з моменту їх введення в дію.

Пунктом 5 статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування” встановлено, що рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Рішення № 1527 від 12.10.2006 р. офіційно було оприлюднено 26.10.2006 р. у газеті „Кримська газета”, однак вказаним рішенням була встановлена інша (більш пізніша) дата введення його в дію – з 01.11.2006 р.

          Суду не представлено доказів скасування або визнання недійсним вказаного рішення у встановленому законом порядку, отже на момент розгляду справи воно є чинним.

З представлених сторонами доказів вбачається, що у грудні 2006 позивачем був виставлений рахунок № 08900 за спожиті послуги у грудні 2006 р. на суму 81336,22 грн., з яким і не погоджується відповідач, і сума за яким стала предметом позову з дійсної справи. (а.с. 27-30)

Так, до вказаного рахунку позивачем включено:

102946,67 грн. – вартість спожитих послуг у грудні 2006 р. виходячи з тарифу 805.20 грн. за 1 Гкал.

В підсумку, з урахуванням оплат відповідача до оплати нарахована сума у розмірі 81336,22 грн.

Суд не може погодитися з включенням позивачем у зазначений рахунок суми 94643,21 грн., яка була розрахована виходячи з тарифу 805,20 грн. за 1 Гкал..

Як вже було встановлено раніше, рішенням Виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 1527 від 12.10.2006 р. було затверджено тариф для другої групи Споживачів  - 210,64  грн. за 1 Гкал. з 01.11.2006 р.

Отже, вказаний тариф повинен був застосовуватися відповідно до чинного законодавства та умов Договору саме з 01.11.2006 р. А тому розрахунок вартості спожитих відповідачем послуг за грудень 2006 р. з урахуванням тарифу 805.20 грн. за 1 Гкал. не відповідає вимогам закону і є неправомірним. Крім того, позивачем необґрунтовано та безпідставно при розрахунку вартості спожитих послуг за грудень 2006 р. було одночасно застосовано як тариф 805.20 грн. за 1 Гкал. так і тариф 210,64  грн. за 1 Гкал.

Таким чином, вартості спожитих послуг у грудні 2006 р. повинна становити  33062,09 грн. з урахуванням тарифу 210,64  грн. за 1 Гкал.

Отже, загальна сума рахунку  за грудень 2006 р. повинно становити:

До оплати: 11451,64 грн. (з урахуванням ПДВ)

Нарахована відповідачем сума у розмірі 69884,58 грн. (81336,22 грн. – 11451,64 грн.)  не відповідає вимогам законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.

Матеріалами справи підтверджується часткове виконання відповідачем зобов'язання по оплаті спожитих послуг згідно рахунку за грудень 2006 р. у розмірі 51779,52 грн. (а.с. 36)

Відповідач  відповідно до статті  33 Господарського процесуального кодексу України  не представив доказів оплати заборгованості  за надані йому послуги згідно виставленого рахунку за грудень 2006 р. за договором № 112 ПТ-2003 від 01.03.2003 р.  у розмірі 11451,64 грн.

При таких обставинах  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих йому позивачем послуг, через що  вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 11451,64 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1556,00 грн., 3% річних у розмірі 1220,00 грн.

   Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

          Сума інфляційних втрат позивача підлягає зменшенню з огляду на те, що сума заборгованості відповідача за спожиті послуги за грудень 2006 р. становить 11451,64 грн.

Таким чином, стягненню з Управління освіти Ялтинської міської ради підлягають інфляційні втрати у розмірі 219,07 грн. за період з січня 2007 р. по червень 2007 р. (включно).

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення з Управління освіти Ялтинської міської ради 3% річних підлягають зменшенню та становлять 170,36 грн. за період з січня 2007 р. по червень 2007 р. (включно), підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають стягненню з відповідача.

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені у розмірі 688,10 грн.          

Судом не вбачається обґрунтованих правових підстав для задоволення позову в цій частині з огляду на наступне.

Позивачем не доведено, всупереч вимогам статтей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, правових підстав нарахування пені та її розміру.

          Позовні вимоги| позивача| в частині стягнення| з відповідача 688,10  грн. пені підлягають залишенню без розгляду на підставах пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем не були виконані вимоги суду та  не був наданий обґрунтований розрахунок пені з вказівкою підстав для її стягнення та періоду стягнення пені  з урахуванням чинного законодавства.

Пунктом 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо позивач  без  поважних  причин  не   подав    витребувані господарським  судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник  позивача  не  з'явився  на   виклик у  засідання господарського  суду  і  його  нез'явлення  перешкоджає  вирішенню спору, господарський суд може залишити позов  без розгляду.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог  відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 24.12.2007 р.

          З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, пункт 5 статті 81, 82-85  Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Управління освіти Ялтинської міської ради (98612, АР Крим, м. Ялта, вул.. Каліннікова, 14, ідентифікаційний код 02144447) на користь Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гайдара, 3-А, ідентифікаційний код 03358593) в особі Ялтинської філії  ОП „Кримтеплокомуненерго” (98600, АР Крим, м. Ялта, вул.. Красних партизан, 5, ідентифікаційний код 26273184) заборгованість у розмірі 11451,64 грн., 170,36 грн. річних, 219,07 грн. інфляційних втрат, 117,41 грн. державного мита та 16,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення пені позов залишити без розгляду.

4.          В іншій частині позову відмовити.

5.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.