Постанова від 02.12.2025 по справі 213/1474/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10849/25 Справа № 213/1474/24 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2025 року м.Кривий Ріг

Справа № 213/1474/24

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К.

сторони:

позивач - Криворізька південна окружна прокуратура, в інтересах Держави, в особі позивача Криворізької міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішенняІнгулецького районногосуду містаКривого РогуДніпропетровської областівід 02вересня 2025року,яке ухвалено суддеюПоповим В.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 12 вересня 2025 року, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року Криворізька південна окружна прокуратура, в інтересах Держави, в особі позивача Криворізької міської ради, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що Криворізькою південною окружною прокуратурою, на виконання повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено порушення інтересів держави під час використання земельної ділянки комунальної форми власності, а саме: безпідставне збереження ОСОБА_1 коштів з орендної плати у розмірі 1 619 761,52 грн., який зберіг за рахунок Криворізької міської ради.

Так, Криворізькою південною окружною прокуратурою, відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено, що 28.08.2012 між Криворізькою міською радою та ТОВ «ДЖЕЙ.АР.СІ.-УКРАЇНА», строком на 5 років, укладено Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:05:268:0002, площею 1,7141 га, за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розміщено комплекс будівель та споруд, який належав на праві приватної власності ТОВ «ДЖЕЙ.АР.СІ.-УКРАЇНА».

На підставі рішення Криворізької міської ради №539 від 27.04.2016 вищевказаний Договір оренди припинено, шляхом розірвання за згодою сторін, в результаті чого сторонами договору 30.06.2016 укладено угоду про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до рішення Інгулецької районної у місті ради №118 від 15.04.2015 комплексу будівель та споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , присвоєно нову поштову адресу: АДРЕСА_1 .

В подальшому, 01.07.2015 відбувся поділ комплексу будівель та споруд розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору про поділ майна та рішенням Інгулецької районної у місті ради №317 від 21.10.2015 присвоєно поштові адреси, а саме: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Болозенко Т.О. 11.11.2020 проведено реєстрацію права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 , номер відомостей про речове право 39201799 та 11.11.2020 проведено реєстрацію права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , номер відомостей про речове право 39202749, за ОСОБА_1 .

Вказаний об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:05:268:0002, площею 1,7141 га, власником якої є територіальна громада міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради.

Разом із цим, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Національної кадастрової системи, відомості про речові права на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 , який є власником об`єктів нерухомого майна, до теперішнього часу не зареєстровано, а також відсутня інформація щодо укладеного договору оренди вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:05:268:0002.

Нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а тому використання нежитлових приміщень, які належать ОСОБА_1 , неможливе без відповідної земельної ділянки. А тому, у зв`язку з користуванням відповідачем нежитловою нерухомістю, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , презюмується користування усією спірною земельною ділянкою.

Разом з цим, у період з 11.11.2020 між Криворізькою міською радою та ОСОБА_1 не існувало договірних правовідносин щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:05:268:0002.

Отже, відповідач користується земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:05:268:0002 без будь-яких правовстановлюючих документів, не сплачуючи відповідну плату та фактично збільшуючи свої доходи.

При цьому, використання означеної земельної ділянки відповідачем, без належного правового оформлення, позбавило Криворізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.

Таким чином, ОСОБА_1 , як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:05:268:0002, площею 1,7141 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_4 , під розміщення комплексу будівель та споруд, до цього часу використовує земельну ділянку без укладеного договору оренди та зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, тим самим збільшує вартість власного майна та протиправно позбавляє територіальну громаду міста Кривого Рогу, в особі Криворізької міської ради, права на отримання доходу у вигляді орендної плати, грубо порушує права територіальної громади у сфері дотримання законного порядку платного користування земельними ділянками комунальної власності, належної реєстрації такого права, дотримання рівності усіх перед законом.

Наголошує на тому, що подання прокурором зазначеного позову спрямоване на усунення виявлених порушень, адже особливу актуальність набуває відновлення законності при вирішенні суспільно значимого стратегічного питання - наповнення місцевого бюджету дохідної частини, що в умовах сьогодення та збройної агресії російської федерації має значний суспільний інтерес.

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Криворізької міської ради безпідставно збережені кошти за використання земельною ділянкою у розмірі 1 619 761,52 грн та сплачений судовий збір на користь Дніпропетровської обласної прокуратури.

Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 вересня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Криворізької міської ради безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:05:268:0002, за період з 01.04.2021 до 31.12.2023, у загальному розмірі 1 619 761 грн. 52 коп.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір в розмірі 19437 грн. 14 коп.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скаргамотивована тим,що судом першоїінстанції небуло враховано,що прокурором недотримані вимогиЗакону України«Про прокуратуру»,а отжеу прокуроравідсутні підставидля представництвапрокурором інтересівдержави всуді.Так,в матеріалахсправи наявнийлист за№572552вих-24від 26.03.2024,направлений прокуроромна адресуКриворізької міської радипро пред`явленняпозовної заявидо Дзержинськогорайонного судум.Кривого РогуДніпропетровської областідо ОСОБА_1 про стягненнябезпідставно збереженихкоштів завикористання земельноїділянки,однак,сам позовбув поданийдо Інгулецькогорайонного судум.Кривого РогуДніпропетровської області.До тогож обґрунтовуючиправо назвернення досуду вінтересах Криворізькоїміської ради,прокурор посилаєтьсяна листКриворізької міськоїради від22.01.2024р.за №12/18/593в якомурада невисвітлила питаннявжиття заходівпро стягненняв судовомупорядку безпідставнозбережених коштівзі ОСОБА_1 .При цьому,матеріали справимістять листиКриворізької міськоїради,які наданіна зверненняпрокурора,і вжодному злистів міськавлада незазначає,що існуютьякісь перешкоди,які унеможливлюютьїї зверненнядо судуз відповідноюзаявою. Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів бездіяльності міськради, у прокурора були відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді. Вищезазначене призвело до необґрунтованого допущення прокурора, як суб`єкта позову, що порушує ст. 56 ЦПК України.

Суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення розгляду справи, не врахувавши, що рішення у адміністративній справі №160/25282/24 матиме ключове, преюдиціальне значення для цивільного позову, адже ця адміністративна справа стосується оскарження законності рішення Криворізької міської ради №523 від 26.05.2021, на підставі якого прокуратура розрахувала суму своїх позовних вимог

В матеріалахсправи відсутнійВитяг,який бизасвідчував проіндексованунормативну грошовуоцінку земельноїділянки дляфіскального 2022року,а томуза цейперіод розрахунокне ґрунтуєтьсяна належнихдоказах. При цьому, обов`язковими для визначення орендної плати є відомості, які містяться у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок. Висновки щодо неприпустимості самостійного розрахунку без витягу викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду у справах № 922/902/18, № 922/1276/18, № 922/2082/18 та № 922/3607/18.

Навіть за умови ігнорування судом першої інстанції відсутності офіційного Витягу нормативної грошової оцінки за 2022 рік та прийняття на віру арифметичного розрахунку позивача, матеріали справи містять критичні внутрішні суперечності, які ставлять під сумнів методологічну правильність обчислення нормативної грошової оцінки, що використовувалася як база для стягнення. НГО земельної ділянки розраховується на основі базової вартості 1 кв. м землі з урахуванням низки коригуючих коефіцієнтів, ключовими з яких є зональний коефіцієнт Kм2 (відображає економіко-планувальну зону) та сукупний коефіцієнт локальних факторів Kм3 (відображає місцезнаходження ділянки). Під час судового розгляду відповідачем було акцентовано наявність розбіжностей у цих базових показниках, які містяться в різних офіційних документах, однак, суд першої інстанції на дані обставини уваги не звернув.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гордієнка А.І., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, прокурора Ведуту Х.С., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення,

перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом першоїінстанції встановлено,що 28.08.2012 між Криворізькою міською радою та ТОВ «ДЖЕЙ.АР.СІ.-УКРАЇНА», строком на 5 років, укладено Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:05:268:0002, площею 1,7141 га, за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розміщено комплекс будівель та споруд, що належав на праві приватної власності ТОВ «ДЖЕЙ.АР.СІ.-УКРАЇНА» (а.с.14-17).

На підставі рішення Криворізької міської ради №539 від 27.04.2016, вищевказаний Договір оренди припинено, шляхом розірвання за згодою сторін, в результаті чого сторонами договору 30.06.2016 укладено угоду про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки (а.с.18,19,20).

Відповідно до рішення Інгулецької районної у місті ради №118 від 15.04.2015 комплексу будівель та споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , присвоєно нову поштову адресу: АДРЕСА_1 (а.с.21).

21.07.2015, відповідно до договору про поділ майна, відбувся поділ комплексу будівель та споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та рішенням Інгулецької районної у місті ради №317 від 21.10.2015 присвоєно поштові адреси, а саме: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 (а.с.21-23).

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Болозенко Т.О. 11.11.2020 проведено реєстрацію права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 , номер відомостей про речове право 39201799 та 11.11.2020 проведено реєстрацію права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , номер відомостей про речове право 39202749, за ОСОБА_1 (а.с.23-25).

Вказаний об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:05:268:0002, площею 1,7141 га.

Згідно з Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку - земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:05:268:0002, загальною площею 1,7141 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (на теперішній час Широківське шосе 324, 322), перебуває у комунальній власності Криворізької міської ради з 28.09.2012. (а.с.26-32)

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Національної кадастрової системи, відомості про речові права на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 , який є власником об`єктів нерухомого майна, до теперішнього часу не зареєстровано, а також відсутня інформація щодо укладеного договору оренди вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:05:268:0002.

Контроль за використанням земель комунальної форми власності територіальної громади м. Кривого Рогу здійснює Криворізька міська рада, в особі Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради.

Відповідно до п. 1.1 Положення про департамент регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради, Департамент є виконавчим органом Криворізької міської ради, що утворюється Криворізькою міською радою (код ЄДРПОУ - 33874388), Департамент є підзвітним та підконтрольним міській раді, підпорядкованим міському голові, виконавчому комітету міської ради.

На запит окружної прокуратури №57-662вих-24 від 26.01.2024, Департаментом регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради проведено розрахунок недоотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою ОСОБА_1 (безпідставно збережених коштів у розмірі належної до сплати орендної плати) за фактичний період використання землекористувачем земельної ділянки, а саме: за період з 11.11.2020 по 31.12.2021, даних про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з витягом №97-4-0.22-1232/165-21 від 06.07.2021, рішень Криворізької міської ради №3897 від 26.06.2019 та №4799 від 30.06.2020 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу», а також за період з 01.01.2022 по 31.12.2023, даних про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №1017/299-24 від 15.03.2024, та даних про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, згідно з витягом №97-4-0.110,4-2555/301-23 від 10.02.2023, рішення Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу» (а.с.37-39, 40-68).

Відповідно до розрахунку Криворізької міської ради, за період з 11.11.2020 по 31.12.2020, розмір орендної плати, що підлягав сплаті за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:05:268:0002, складається з нормативної грошової оцінки 19 662 441,10 грн., ставки річної орендної плати 2,5% на 2020 рік, та становить 68 272,37 грн. (19 662 441,10 грн.*2,5%= 491 561,03 грн.: 12 міс.=40963,42; відповідно (40963,42 грн./міс. / 30 днів.) *20днів= 27308,95 грн. (11.11.2020) + 40963,42 (11.11.20-31.12.20)= 68 272,37 грн.).

За період з 01.01.2021 по 31.12.2021 розмір орендної плати, що підлягав сплаті за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:02:081:0002, складається з нормативної грошової оцінки 19 662 441,10 грн., ставки річної орендної плати 2,5% та становить 491 561,03 грн. (19 662 441,10 грн. *2,5%=491 561,03 грн.).

За період з 01.01.2022 по 31.12.2022 розмір орендної плати, що підлягав сплаті за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:02:081:0002, складається з нормативної грошової оцінки 19 396 755,60 грн., ставки річної орендної плати 3%, та становить 581 902,67 грн. (19 396 755,60 грн.* 3%=581 902,67 грн.

За період з 01.01.2023 по 31.12.2023 розмір орендної плати, що підлягав сплаті за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:02:081:0002, складається з нормативної грошової оцінки 22 306268,94 грн., ставки річної орендної плати 3%, та становить 669 188,07 грн. (22 306268,94 грн.* 3%=669 188,07 грн.

Період, в межах строків позовної давності, що підлягав сплаті за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:02:081:0002, рахується з 01.04.2021 по 31.12.2023, та складає: 491 561,03 грн./12 міс.= 40963,42*9міс. (01.04.21-31.12.2021) = 368670,78 грн.+ 581 902,67 грн.+ 669 188,07 грн.= 1619 761,52 грн.

Відповідно до інформації ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 09.02.2024 №6362/5/04-36-24-17-07 на запит Криворізької південної окружної прокуратури від 26.01.2024 №57-660ВИХ-24, згідно з інформаційно-комунікаційної системи ДПС «Податковий блок» Слинько Е.В. не є платником плати за земельну ділянку за кодом класифікації доходів бюджету 18010700 «Земельний податок з фізичних осіб» з кадастровим номером 1211000000:05:268:0002 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Широківське шосе, 324, 322 (а.с.75-76)..

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Згідно статті 15 ЦК України кожна особамає правона захистсвого цивільногоправа уразі йогопорушення,невизнання абооспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Конституційним Судом України у Рішенні від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 року надано тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечатьКонституціїі законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до пункту 2 частини другоїстатті 22 Цивільного кодексу Українизбитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина першастатті 1166 Цивільного кодексу Українивстановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другоїстатті 152 Земельного кодексу Українивласник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першоїстатті 156 Земельного кодексу Українивласникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів Цивільного таЗемельного кодексів Українивідшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина першастатті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина другастатті 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулюванняглави 83 Цивільного кодексу Україниє відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 1212 Цивільного кодексу Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положенняглави 83 Цивільного кодексу Українизастосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положеньглави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83Цивільного кодексу Українидля деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентуєтьсяЗемельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина другастатті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першоїстатті 141 цього Кодексу).

За змістомглави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина першастатті 93 Земельного кодексу Українивстановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першоїстатті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другоїстатті 120 Земельного кодексу Українине вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Отже, підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок відсутні, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки, зберігає у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першоїстатті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

Частиною першою статті 79 ЗК України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, визначеними щодо неї правами.

Як унормовано статтею 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування Земельної ділянки передбачає визначення і площі, меж та внесення інформації про неї до Державного зомельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Такий правовий висновок також викладений в постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 922/1646/20 та від 04 березня 2021 року у справі № 922/3463/19.

Згідно з Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку - земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:05:268:0002, загальною площею 1,7141 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (на теперішній час Широківське шосе 324, 322), перебуває у комунальній власності Криворізької міської ради з 28.09.2012. (а.с.26-32).

Отже, судом встановлено, що земельна ділянка є сформованною.

На земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна, які перебувають у власності ОСОБА_1 .

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 , у період з 01.04.2021 по 31.12.2023, здійнював фактичне користування земельною ділянкою, без достатньої правової підстави, а тому є таким, що за рахунок власника цієї ділянки, зберігав у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, й зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Згідно зі статтею 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України, у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки, відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України), а тому колегія судідв не приймає доводи апеляційної скарги щодо сплати за користування земельною ділянкою земельного податку та відсутності заборговансоті за такі платежі.

Суд першої інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок за спірний період встановивши його відповідність вимогами законодавства, дійшов вірного висновку, що сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.04.2021 по 31.12.2023 відповідно до заявленого позивачем та дослідженого судом розрахунку, становить 1 619 761,52 грн. і ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Доводи апеляційної скарги щодо невірного розрахунку сум та відсутності Витягу нормативної грошової оцінки за 2022 рік колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №523, яке набрало чинності 01.01.2022, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу та, в рамках даної справи, на підтвердження розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за 2022 та 2023 роки, наданий Витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 10.02.2023 №97-4-0.110,4-2555/301-23.

При цьому, заперечуючи проти розміру суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.04.2021 по 31.12.2023, відповідач ОСОБА_1 власного розрахунку не надав та розрахунок позивача не спростував.

Не можна прийняти й доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення розгляду справи, не врахувавши, що рішення у адміністративній справі №160/25282/24 матиме ключове, преюдиціальне значення для цивільного позову, адже ця адміністративна справа стосується оскарження законності рішення Криворізької міської ради №523 від 26.05.2021, на підставі якого прокуратура розрахувала суму своїх позовних вимог.

Так, п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України визначено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У постанові Верховного Суду від 14 серпня 2024 року по справі №214/9415/21 зазначено, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі №761/33089/20, вбачається, що тлумачення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України свідчить, що обов`язкове зупинення провадження у справі можливе за наявності у сукупності таких умов: 1) об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі; 2) пов`язаність справ - пов`язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення.

Отже, підставою для зупинення провадження у справі є не лише наявність іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення у ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.

При цьому, неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.

Разом із тим, необхідно враховувати, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України).

Предметом позову у справі, що розглядається, є стягнення з відповідача ОСОБА_1 безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки за період з 11.11.2020 по 31.12.2023, розмір яких розрахований на підставі рішення Криворізької міської ради № 523 від 26.05.2021 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу", яке на даний час є чинним, а тому є обов`язковим для застосування на території міста Кривого Рогу.

Підставою для зупинення провадження у цій справі, на переконання сторони відповідача, є факт розгляду судом адміністративної справи №160/25282/24 за позовом Громадської спілки «Асоціація промисловців, підприємців та профспілок Кривого Рогу» до Криворізької міської ради про визнання незаконним (протиправним та нечинним) з моменту прийняття рішення Криворізької міської ради № 523 від 26.05.2021, провадження у якій відкрито ухвалою суду від 24 вересня 2024 року.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Криворізької міської ради від 26.05.2021 № 523 вже було предметом розгляду у справі № 160/3848/24 та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у задоволенні позову відмовлено і через три місяці з дати винесення рішення Громадська спілка «Асоціація промисловців, підприємців та профспілок Кривого Рогу» звертається до окружного суду з практично тими ж вимогами.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили у справі № 160/25282/24 призведе до непомірного затягування розгляду цієї справи, що є неприпустимим.

До того ж, суд вірно зазначив, що, якщо рішенням у справі №160/25282/24 будуть встановлені істотні для цієї справи обставини, що не були і не могли бути відомі сторонам під час розгляду цієї справи, сторони не позбавлені можливості звернутися до суду з відповідною заявою про перегляд даного рішення за нововиявленими обставинами, а тому колегія суддів не вбачає порушення норм процесуального права судом першої інстанції при розгляді клопотання про зупинення провадження у справі і доводи апеляційної скарги в цій частині слід відхилити.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було враховано, що прокурором не дотримані вимоги Закону України «Про прокуратуру», а отже у прокурора відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, колегія суддів зазначає наступне.

Питання представництва інтересів Держави прокурором в суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру», частина 1 якої визначає, що представництво прокурором Держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів Держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 цієї статті прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів Держави, у разі порушення або загрози порушення інтересів Держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 виснувано, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх на обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора таких причин з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Підсумовуючи викладене вище, необхідно відзначити, що прокурор може представляти інтереси Держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру»).

Щоб інтереси Держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів Держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Так, з матеріалів позовної заяви вбачається, що на звернення прокуратури щодо виявлених порушень, Криворізька міська рада листом від 22.01.2024 за №12/18/593 не висвітлила питання вжиття заходів про стягнення в судовому порядку безпідставно збережених коштів з ОСОБА_1 та не звернулася до суду із відповідним позовом.

У зв`язку з чим, прокурором на адресу Криворізької міської ради направлений лист за №57 2552вих-24 від 26.03.2024 про пред`явлення позовної заяви до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки.

Оскільки, до моменту пред`явлення прокурором позовної заяви до суду, жодних дій, спрямованих на відновлення порушених інтересів Держави, Криворізькою міською радою здійснено не було, представництво інтересів Держави є обгрунтованим

При цьому, прокурором вказано причини звернення та обґрунтовано підстави для звернення до суду з цим позовом, а тому колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги відповідача у цій частині.

Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Колегія суддів зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд першої інстанції дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених апелянтом у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 грудня 2025 року.

Головуючий:

Судді: