Постанова від 03.12.2025 по справі 480/3066/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2025 р. Справа № 480/3066/25Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.07.2025, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 14.07.25 по справі № 480/3066/25

за позовом ОСОБА_1

до Комунального некомерційного підприємства "Центральна міська клінічна лікарня" Сумської міської ради , Експертної команди з оцінювання з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «ЦМЛК» СМР

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 , апелянт) звернувся до суду з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства "Центральна міська клінічна лікарня" Сумської міської ради (далі- відповідач 1, КНП «ЦМКЛ» СМР), Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства "Центральна міська клінічна лікарня" Сумської міської ради (далі- відповідач 2, Експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «ЦМКЛ» СМР), в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП "ЦМКЛ" СМР від 04.04.2025 № 40/25/535/Р в частині встановлення йому строку інвалідності;

- зобов`язати Експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП "ЦМКЛ" СМР встановити строк призначеної йому інвалідності - безстроково.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачподав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що при встановленні особі інвалідності присутні як медичний критерій, так і юридичний. При цьому, медичний критерій стосується виключно стану здоров`я людини і, як наслідок, підстав для надання інвалідності як такої, і саме вказаний критерій потребує спеціальних медичних знань в галузі медицини. Перелік медичних критеріїв міститься як на сайті МОЗ України, так і у відповідних нормативно правових актах з питань діяльності самої комісії. Водночас, юридичні критерії охоплюють інше коло питань, що стосуються саме порядку прийняття рішення комісією. Сюди відносяться: дотримання норм чинного законодавства в частині як порядку, так і строків прийняття рішення, строку набрання ним чинності та його дій, а також порядку його оскарження. Дотримання порядку прийняття рішення неможливе без дотримання певної, встановленої законодавством України, процедури його прийняття. Процедура прийняття рішення має більш широке значення, аніж лише прийняття його повноважним складом експертної команди, як про це зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. До процедури прийняття рішення належить визначення порядку його оскарження і правильне визначення строку його дії.

Звернув увагу на те, що ухвалюючи рішення, експертна команда також визначає строк його дії, що є по своїй правовій природі строком встановлення особі інвалідності, оскільки по закінченню цього строку експертна команда приймає нове рішення про продовження дії інвалідності особі із визначенням нового строку дії такого подовження в новому рішенні (строку дії нового рішення) чи про її припинення, в разі відсутності підстав для подовження особі інвалідності. При цьому, визначаючи строк дії рішення, експертна команда керується як дискреційними повноваженнями, так і визначеними законом обмеженнями цих повноважень, коли фактично дискреція є неможливою.

Вказав, що при ухваленні рішення про встановлення особі інвалідності, що є наслідком поставленого їй діагнозу (нозологія) М45 Анкілозивний спондиліт( який йому було встановлено), що входить за номером 31 до розділу VІІІ «Рідкісні хвороби кістково-м`язової системи та сполучної тканини» Переліку рідкісних (орфанних) захворювань, що призводять до скорочення тривалості життя хворих або їх інвалідизації та для яких існують визнані методи лікування, затвердженого наказом МОЗ від 27.10.2014 № 778 строк дії такого рішення (строк встановлення інвалідності) має бути безстроковим , тобто довічним, оскільки цей строк визначається виключно нормами чинного законодавства України та не допускає жодної дискреції з боку експертної команди. Зазначив, що якщо б йому був встановлений інший діагноз, що не входить до вказаного переліку, то експертна команда мала б право встановлювати інший строк дії рішення (строк інвалідності) за власним переконанням, тобто мала б дискреційні повноваження.

Апелянт зазначив, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення не перевірив наявності у відповідача дискреційних повноважень при прийнятті рішення в оскаржуваній частині та дійшов помилкового висновку відносно того, що ним оскаржується саме медичний критерій цього рішення, куди відносяться стан здоров`я, діагноз, визначена група інвалідності, який потребує спеціальних знань в області медицини, та є дискреційним повноваженням відповідача, оскільки він з самого початку у своєму позові зазначав, що погоджується з визначеним у нього станом здоров`я, діагнозом та встановленою групою інвалідності, тобто не оскаржує медичний критерій прийнятого рішення. Натомість він не погодився з порядком його прийняття (юридичний критерій) в частині дотримання відповідачем процедури встановлення строку дії такого рішення (строк встановлення інвалідності), який визначений чинним законодавством України та виключає у відповідача будь яку дискрецію повноважень в цій частині. Однак суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення взагалі не перевірив законність процедури ухвалення рішення відповідачем в цій частині, пославшись лише на те, що це питання потребує додаткових медичних знань, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Вказав, що сама обставина того, що законодавець передбачив можливість при його діагнозі отримати інвалідності безстроково, свідчить про порушення його прав відповідачем, який фактично незаконно встановлює обмеження цього права певним строком, після спливу якого він змушений буде повторно доводити наявність у нього підстав для інвалідності при тому, що вказане орфанне (рідкісне) захворювання є невивченим та невиліковним. Вказані обставини покладають на нього обов`язки щодо повторного проходження експертної команди, збирання купи паперів для її проходження, що в свою чергу завдає безліч клопоту та турбот для нього, як для особи з інвалідністю.

Відповідач 1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги, рішення Сумського окружного адміністративного суду у справі №480/3066/25- залишити без змін.

Відповідач 1 зазначив, що експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «ЦМКЛ » СМР не є самостійною юридичною особою, а є структурним підрозділом КНП «ЦМКЛ» СМР та діє на підставі Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого наказом КНП «ЦМКЛ» СМР №05 від 01.01.2025.

Вказав, що 04.04.2025 стосовно ОСОБА_1 було проведено оцінювання повсякденного функціонування експертною командою КНП «ЦМКЛ» СМР та рішенням від 04.04.2025 №40/25/535/Р встановлено ІІІ групу інвалідності з датою повторного оцінювання 01.03.2026. Дана процедура оцінювання відбувалася відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 15.11.2024 № 1338.

Вважав прийняте експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи рішення від 04.04.2025 №40/25/535/Р щодо встановлення ОСОБА_1 інвалідності на строк 1 рік цілком законним та обґрунтованим.

Вказав, що ОСОБА_1 не надав команді з оцінювання генетичне підтвердження захворювання, саме: результатів HLA-B27-генотипування дослідження, що могло б підтвердити спадкову форму захворювання. Діагноз «анкілозивний спондиліт (M45)» встановлено клінічно. У зв`язку з цим відсутні підстави для розгляду даної форми як генетично зумовленого (спадкового) орфанного захворювання, що є передумовою для застосування пункту 86 Додатку 1 до Критеріїв встановлення інвалідності (постанова Кабінету Міністрів України №1338).

З отриманих відповідачем медичних документів встановлено, що ОСОБА_1 отримує загальну протизапальну терапію, та не отримував специфічного лікування, що характерне для орфанних захворювань, відповідно до вимог Національного переліку основних лікарських засобів, які держава закуповує для пацієнтів з рідкісними хворобами.

Крім того, за даними порталу Orpha.net провідного європейського джерела щодо рідкісних захворювань, анкілозивний спондиліт (код МКХ-10: M45) не зазначений як орфанне захворювання та не має присвоєного ORPHA-коду. Тобто він не внесений до міжнародного реєстру орфанних хвороб, що підтверджує відсутність його статусу як орфанного на рівні сучасної європейської класифікації, тобто відсутнє міжнародне визнання діагнозу як орфанного. Хоча, на думку відповідача 1, це захворювання з діагнозом (нозологія) код МКХ-10: M45 Анкілозивний спондиліт і включено до Переліку рідкісних (орфанних) захворювань, затвердженого наказом МОЗ України №778 від 27.10.2014, така розбіжність між міжнародними і національними підходами вимагає перегляду відповідного переліку, оскільки у практичній площині це призводить до необґрунтованих вимог щодо встановлення безстрокової інвалідності, навіть без наявності специфічного лікування чи генетичного підтвердження.

За характером функціональних порушень та за результатами оцінювання повсякденного функціонування у ОСОБА_1 наявні обмеження життєдіяльності помірного ступеня, які відповідають критеріям для встановлення ІІІ групи інвалідності терміном на один рік, відповідно до п. 5 Класифікації основних критеріїв життєдіяльності та ступенів їх вираженості Критеріїв встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1338 від 15.11.2024.

Висновував, що захворювання без генетичного підтвердження, без специфічного лікування, не внесене до міжнародного реєстру орфанних хвороб, не підлягає автоматичному віднесенню до переліку захворювань, при яких інвалідність встановлюється безстроково.

Апелянт надав додаткові пояснення, в яких зазначаючи про те , що відповідач посилається на відсутність досліджень щодо спадковості захворювання Анкілозуючий спондиліт, надав суду відповідний документ -генетичний аналіз, що підтверджує у нього спадковість такого захворювання. Вказав, що раніше не мав змоги його надати, оскільки відповідач, проводячи його обстеження , не послався на необхідність проведення даного виду дослідження. Проте, на його думку, наявність чи відсутність вказаного дослідження жодним чином не впливає на встановлений йому відповідачем діагноз, і на строки встановлення інвалідності, а тому він не оскаржує встановлений діагноз, а лише підтверджує його спадковість.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та відповідно до ст.308 КАС України в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягаєчастковому задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено обставини, які не оспорено сторонами.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №275885 від 10.01.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час первинного огляду 10.01.2024 була встановлена третя група інвалідності ; причина інвалідності загальне захворювання. Інвалідність встановлена на строк до 01.02.2025. Дата чергового переогляду 10.01.2025. Рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності : лікування у ревматолога, сімейного лікаря, стаціонарно, амбулаторно, санаторно-курортне лікування.

Колегією суддів встановлено, що 04.04.2025 стосовно ОСОБА_1 було проведено оцінювання повсякденного функціонування експертною командою КНП "ЦМКЛ" СМР та рішенням від 04.04.2025 № 40/25/535/Р встановлено ІІІ групу інвалідності з 01.02.2025 з датою повторного оцінювання 01.03.2026. Причина інвалідності загальне захворювання. Діагноз, за яким особу було направлено, відповідно до національного класифікатора НК 025:2021 «Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я»: основний діагноз: М45.00- Анкілозуючий спондиліт, множинні відділи хребта; супутні діагнози: J44.9- Хронічна обструктивна хвороба легені, неуточнена; H52.1-Міопія; Е80.4-Синдром Жільбера; ускладнення основного діагнозу: М42.12 -Остеохондроз хребта у дорослих, шийний відділ; М17.4 -Інший вторинний гонартроз, двобічний; М16.7- Інший вторинний коксартроз.

Обґрунтування рішення експертної команди за результатами оцінювання: у пацієнта анкілозуючий спондиліт, рецидивуючий, поволіпрогресуючий тип перебігу, активність- ІІ, вище перераховані зміни вказують до обмеження здатності до трудової діяльності, самообслуговування, пересування помірного ступеню, тому згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1338 від 15.11.2024 встановлена третя (ІІІ) група на 1 рік.

Із Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 04.04.2025 № 40/25/535/Р вбачається, що ОСОБА_1 був направлений на оцінювання відповідно до направлення від 12.03.2025. Оцінювання проводилось очно, в закладі охорони здоров`я (а.с.3-4).

Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині встановлення строку інвалідності, позивач звернувся з позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у даній справі відсутні підстави для здійснення власної оцінки прийняття відповідачем висновку щодо відсутності підстав для встановлення позивачу групи інвалідності безстроково, оскільки це є дискреційним повноваженням експертної команди. Вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційним повноваженням відповідних експертних команд та вимагає наявності медичної освіти та спеціальних знань, а адміністративний суд, відповідно до положень КАС України, не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до компетенції цього органу. З огляду на наведене, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо встановлення позивачу інвалідності є дискреційними повноваженнями та виключною його компетенцією. Позивачем не доведено факту вчинення з боку відповідача порушення його прав, свобод та інтересів.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 №875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон №875-ХІІ; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частина 1статті 2 Закону №875-ХІІвизначає, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Відповідно до частини 1статті 3 Закону №875-ХІІінвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 статті 6 Закону №875-ХІІ передбачено, що особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Абзацом 4 частини 1 статті 1 Закону України від 06.10.2015 №2961-IV "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон №2961-IV; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що інвалідність - це міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Постанова № 1338, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) установлено, що до введення в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи»:

з 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою;

проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров`я відповідно до Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

За потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров`я на території регіону оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться також у визначених Міністерством охорони здоров`я закладах охорони здоров`я державної форми власності та визначених розпорядженням начальника (голови) обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації) за погодженням з Міністерством охорони здоров`я закладах охорони здоров`я комунальної форми власності;

оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться з використанням електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи після початку її функціонування (п. 2 Постанови №1338).

Основні організаційні засади формування та функціонування експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи визначає Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Положення про експертні команди, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).

Згідно з положеннями п. 2-4 Положення про експертні команди , експертні команди формуються та функціонують у кластерних та/або надкластерних закладах охорони здоров`я, а також за потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров`я на території регіону в закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров`я).

Перелік закладів охорони здоров`я комунальної форми власності визначається керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації) та з обґрунтуванням надсилається на погодження до МОЗ.

Перелік закладів охорони здоров`я державної форми власності визначається МОЗ.

Перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи та входити до складу експертних команд, затверджується керівником закладу охорони здоров`я, та підлягає оновленню не менш як один раз на рік.

Експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи".

Експертні команди у своїй роботі керуються Конституцією України, Законом України "Про запобігання корупції", іншими законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами.

Оцінювання проводиться: Центром оцінювання функціонального стану особи; експертними командами, сформованими на базі закладів охорони здоров`я (п. 6 Положення про експертні команди).

Основною формою роботи експертних команд є розгляд, участь в якому окремими членами може бути дистанційною відповідно до вимог, визначених Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи", та з використанням технічних засобів електронних комунікацій, що забезпечують дотримання лікарської таємниці, конфіденційності інформації про стан здоров`я особи та інших вимог законодавства щодо захисту персональних даних (п. 17 Положення про експертні команди).

Документація, яка створюється в процесі оцінювання функціонування особи, ведеться в електронній формі після початку функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи (п. 18 Положення про експертні команди).

Процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю з метою встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, соціальній та психологічній реабілітації, а також складення та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю на основі комплексного реабілітаційного обстеження особи та індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) визначає Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Порядок проведення оцінювання, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 3 Порядку проведення оцінювання , направлення на оцінювання у зв`язку з тривалою тимчасовою непрацездатністю проводиться з метою визначення необхідності продовження тимчасової непрацездатності або встановлення інвалідності.

Проведення оцінювання організовується у закладі охорони здоров`я, в якому затверджено перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання (п. 7 Порядку проведення оцінювання).

Оцінювання проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди) (п. 8 Порядку проведення оцінювання).

Склад експертних команд формується індивідуально для кожного випадку. Після появи технічної можливості склад експертних команд формується за допомогою електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - електронна система) з дотриманням принципу випадковості, з числа доступних лікарів за спеціалізацією, необхідною для проведення оцінювання (п. 9 Порядку проведення оцінювання).

Відповідно до п. 14 Порядку проведення оцінювання, оцінювання проводиться з використанням електронної системи після початку її функціонування та електронної системи охорони здоров`я.

Оцінювання проводиться за електронним направленням, що сформоване в електронній системі лікарем (п.17 Порядку проведення оцінювання).

Розгляд справ здійснюється в порядку черговості на підставі електронної черги, яка формується електронною системою.

До дня розгляду справи члени експертної команди не мають доступу до справи в електронній системі. Особа, яку направили на проведення оцінювання, не має доступу до персонального складу експертної команди, яка проводитиме оцінювання (п. 28 Порядку проведення оцінювання).

Розгляд справи повинен бути проведений не пізніше 30 календарних днів з дня прийняття закладом охорони здоров`я електронного направлення до розгляду.

У разі проведення повторного оцінювання експертна команда може зробити запит на отримання справи медико-соціальної експертизи.

У разі необхідності проведення додаткового обстеження розгляд справи повинен бути проведений не пізніше 30 календарних днів після завершення такого обстеження.

Рішення приймаються експертною командою в день розгляду справи, крім випадків необхідності проведення додаткового обстеження або зміни складу експертної команди. (п. 29 Порядку проведення оцінювання).

Головуючим у справі визначається лікар, чия спеціальність відповідає профілю справи. Головуючий у справі представляє особу, яка направлена на оцінювання, доповідає про наявні діагнози та стан здоров`я особи, медичні та інші документи цієї особи.

Головуючий у справі несе відповідальність за складення протоколу розгляду справи та формування проекту рішення експертної команди (п. 30 Порядку проведення оцінювання).

Під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я (п. 31 Порядку проведення оцінювання).

Експертна команда проводить розгляд справи у визначеному складі. Відомості щодо результатів огляду і прийнятих рішень вносяться до протоколу розгляду. У разі організаційної потреби та технічної можливості окремі члени експертної команди (крім тих, що безпосередньо проводять огляд особи та/або спеціалізація яких безпосередньо стосується рішення, яке повинна прийняти експертна команда) можуть брати участь у розгляді дистанційно з використанням технічних засобів електронних комунікацій із забезпеченням дотримання лікарської таємниці, конфіденційності інформації про стан здоров`я особи та інших вимог законодавства щодо захисту персональних даних (п. 34 Порядку проведення оцінювання).

Рішення приймаються колегіально більшістю голосів членів експертної команди. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого у справі (п. 35 Порядку проведення оцінювання).

Розгляд справи фіксується у відповідному протоколі. Протокол розгляду підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису користувача електронної системи відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" (п. 36 Порядку проведення оцінювання).

Відповідно до п.40 Порядку проведення оцінювання за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства: ступеня обмеження життєдіяльності особи; потреби у продовженні тимчасової непрацездатності; інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують; ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках) .

У разі проведення оцінювання особи, якій раніше було встановлено інвалідність, у рішенні експертної команди датою встановлення інвалідності зазначається дата, до якої було встановлено інвалідність за результатами останньої експертизи, але не більше ніж за три роки, при цьому в разі прийняття рішення про зміну (невстановлення) групи інвалідності датою зміни (невстановлення) групи інвалідності вважається дата прийняття рішення експертною командою.

Датою, до якої встановлено інвалідність, вважається перше число місяця, наступного за місяцем, у якому повинно бути проведено повторне оцінювання..

Дата наступного повторного оцінювання відліковується з дати направлення на оцінювання з урахуванням строку, на який встановлена інвалідність.

Рішення експертної команди підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису користувача електронної системи відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" (п. 44 Порядку проведення оцінювання).

У разі складення експертною командою документів в паперовій формі такі документи підписуються всіма членами експертної команди (п. 45 Порядку проведення оцінювання).

У разі проведення очного або виїзного розгляду справи роздрукована форма прийнятого рішення та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності), надаються особі на підпис (п. 46 Порядку проведення оцінювання).

Група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного оцінювання відповідно докритеріїв встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи (п.49 Порядку проведення оцінювання).

Після проведення оцінювання, прийняття та підписання в електронній системі рішення експертної команди на адресу електронної пошти особи, яка проходила оцінювання, надсилається витяг із рішення, що формується в електронній системі у зв`язку з прийнятим рішенням, та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності). У разі відсутності електронної пошти зазначені документи надсилаються протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).

Витяг з прийнятого рішення та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності), також відображаються в електронній системі для лікаря, який направив, та за запитом особи можуть бути роздруковані та надані їй у паперовій формі (п. 53 Порядку проведення оцінювання).

Рішення експертних команд щодо результатів оцінювання можуть бути оскаржені особами, яким було проведено таке оцінювання (далі - скаржник) (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або до адміністративного суду (п. 57 Порядку проведення оцінювання).

Згідно зі статтею 69-1 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров`я» від 19.11.1992 №2801-ХІІ (далі-Закон №2801-ХІІ) відповідачем у спорах щодо оскарження у судовому порядку рішень експертних команд є заклад охорони здоров`я, на базі якого створена експертна команда, рішення якої оскаржується.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

Отже, експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи є колегіальним органом та самостійним суб`єктом владних повноважень, який наділений владними управлінськими функціями на визначення в особи групи інвалідності, рішення якого можуть бути оскаржені у встановленому КАС України порядку.

Спірні правовідносини між сторонами виникли внаслідок незгоди позивача з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «ЦМКЛ» СМР від 04.04.2025 №40/25/535/Р в частині встановлення йому строку інвалідності. Фактично звернення позивача до суду з цим позовом направлено на вирішення питання щодо надання йому відповідної групи інвалідності безстроково.

Основним доводом апеляції ОСОБА_1 є порушення відповідачем 2 строку дії рішення експертної команди про встановлення йому інвалідності (строку встановлення інвалідності) який, на думку апелянта, чітко та однозначно визначений чинним законодавством України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 15 Критеріїв встановлення інвалідності, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 (далі - Критерії встановлення інвалідності), інвалідність для осіб, які мають анатомічні дефекти, інші необоротні порушення функцій органів і систем організму згідно з частиною I додатка, встановлюється безстроково.

Розділом І Додатка до Критеріїв встановлення інвалідності визначено Перелік анатомічних дефектів та захворювань, при яких група інвалідності встановлюється без строку повторного оцінювання (далі Перелік). До зазначеного Переліку за пунктом 86 належать рідкісні (орфанні) захворювання, що призводять до скорочення тривалості життя хворих або їх інвалідизації.

Статтею 3 Закону №2801-ХІІ визначено поняття рідкісного (орфанного) захворювання це захворювання, яке загрожує життю людини або яке хронічно прогресує, призводить до скорочення тривалості життя громадянина або до його інвалідності, поширеність якого серед населення не частіше ніж 1:2000.

Як встановлено з Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 04.04.2025 №40/25/535/Р основним діагнозом ОСОБА_1 є : М45.00- Анкілозуючий спондиліт, множинні відділи хребта.

Діагноз (нозологія) М45 Анкілозивний спондиліт, входить за номером 31 до розділу VІІІ «Рідкісні хвороби кістково-м`язової системи та сполучної тканини» Переліку рідкісних (орфанних) захворювань, що призводять до скорочення тривалості життя хворих або їх інвалідизації та для яких існують визнані методи лікування, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27.10.2014 №778.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 1 зазначив, що позивач не надав команді з оцінювання генетичне підтвердження захворювання, саме: результатів HLA-B27-генотипування дослідження, що могло б підтвердити спадкову форму захворювання. Діагноз «анкілозивний спондиліт (M45)» встановлено клінічно. У зв`язку з цим, відсутні підстави для розгляду даної форми як генетично зумовленого (спадкового) орфанного захворювання, що є передумовою для застосування пункту 86 Додатку 1 до Критеріїв встановлення інвалідності (постанова Кабінету Міністрів України №1338). З отриманих відповідачем медичних документів встановлено, що позивач отримує загальну протизапальну терапію, та не отримував специфічного лікування, що характерне для орфанних захворювань, відповідно до вимог Національного переліку основних лікарських засобів, які держава закуповує для пацієнтів з рідкісними хворобами. Крім того, за даними порталу Orpha.net провідного європейського джерела щодо рідкісних захворювань, анкілозивний спондиліт (код МКХ-10: M45) не зазначений як орфанне захворювання та не має присвоєного ORPHA-коду. Тобто він не внесений до міжнародного реєстру орфанних хвороб, що підтверджує відсутність його статусу як орфанного на рівні сучасної європейської класифікації, тобто відсутнє міжнародне визнання діагнозу як орфанного. Як висновок, захворювання без генетичного підтвердження, без специфічного лікування, не внесене до міжнародного реєстру орфанних хвороб, не підлягає автоматичному віднесенню до переліку захворювань, при яких інвалідність встановлюється безстроково.

Колегія суддів звертає увагу, що суди вправі перевіряти законність рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів спеціальних нормативно-правових актів, а вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційними повноваженнями відповідних Експертних команд та вимагає наявності медичної освіти та спеціальних знань, а адміністративний суд , відповідно до положень КАС України, не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до компетенції цього органу.

Про це неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх висновках, зроблених постановах від 26.09.2018 у справі № 817/820/16, від 17.12.2018 у справі №819/3211/15, від 17.03.2020 у справі №240/7133/19, від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а, від 30.04.2021у справі №160/12235/19, які підлягають врахуванню колегією суддів, відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Так, Верховний Суд у своїх висновках зазначав, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку з медичних критеріїв, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів спеціальних нормативно-правових актів.

Об`єктивних даних, які б засвідчували дефекти/вади/недоліки у реалізації експертною командою повноважень та процедури проведення оцінювання в частині встановлення строку інвалідності колегією суддів не виявлено, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Експертної команди від 04.04.2025 №40/25/535/Р в частині встановлення ОСОБА_1 строку інвалідності.

Посилання апелянта на те, що визначення строку встановлення особі інвалідності є юридичним критерієм, колегія суддів вважає помилковим, оскільки цей строк визначається експертною командою, виходячи із встановленого особі медичного діагнозу, який встановлюється, виходячи із певних медичних критеріїв, а встановлення цих критеріїв вимагає наявності медичної освіти та спеціальних знань, які не належать до компетенції суду, отже, є дискреційними повноваженнями експертної команди, в які суд не вправі втручатися .

Посилання апелянта на те, що встановлений йому діагноз «Анкілозивний спондиліт» передбачений Переліком рідкісних (орфанних) захворювань, що призводять до скорочення тривалості життя хворих або їх інвалідизації, не передбачає строку повторного оцінювання при встановленні інвалідності, тому повноваження експертної комісії зі встановлення йому інвалідності безстроково не є дискреційними, колегія суддів вважає помилковими, оскільки строк встановлення інвалідності визначається , виходячи із медичного діагнозу на підставі певних медичних критеріїв, які належать до компетенції спеціалізованих медичних установ, а не суду.

З приводу надання ОСОБА_1 суду апеляційної інстанції результатів дослідження лабораторією «Сінево» генетичного аналізу HLA-B27, відповідно до якого результат виявлений колегія суддів зазначає, що ці аналізи не були предметом дослідження експертної команди, тому і не були враховані нею під час постановлення рішення №40/25/535/Р від 04.04.2025.

У зв`язку з вище викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ОСОБА_1 №40/25/535/Р від 04.04.2025.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно дост. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 311, 315, 316, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року по справі № 480/3066/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін