Постанова

від 15.01.2008 по справі а4/493-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А4/493-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2008 р.                                                                   Справа № А4/493-07

Колегія суддів господарського суду Київської області у складі: головуюча -Попікова О.В., судді Антонова В.М., Маляренко А.В., розглянувши справу

за позовомПереяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції, м. Переяслав-Хмельницький

до Відкритого акціонерного товариства “Переяслав-Хмельницький завод продтоварів”, м. Переяслав-Хмельницький

Товариства з обмеженою відповідальністю “Алтаком”, м. Київ

про визнання угоди недійсною,

секретар судового засідання: Холоденко Н.О.

за участю представників:

від позивачаСукач В.В., за дов. від 08.10.07р. №11107,

від 1-го відповідачаУсенко О.П., за дов. від 03.12.07р. №357

від 2-го відповідачане з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно

          На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.01.2008р. о 11 год. 50 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 17.01.2008р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови.

О б с т а в и н и   с п р а в и:

          Переяслав-Хмельницька об'єднана державна податкова інспекція (далі –Позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Переяслав-Хмельницький завод продтоварів” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Алтаком” (далі - Відповідачі) про визнання недійсним договору від 27.11.04р. №115 укладеного між відповідачами, стягнення з ТОВ “Алтаком” на користь ВАТ “Переяслав-Хмельницький завод продтоварів” суми грошових коштів отриманих від відповідача-1 на виконання договору в розмірі 15000,00 грн. та стягнення з ВАТ “Переяслав-Хмельницький завод продтоварів” на користь держави належні до відшкодування кошти отримані від відповідача-2 в сумі 15000,00 грн.

          Позовні вимоги обґрунтовані приписами статті 207 та статті 208 Господарського кодексу України з огляду на те, що на підставі оспорюваної угоди на протязі 2004р. ТОВ “Алтаком” надало ВАТ “Переяслав-Хмельницький завод продтоварів” послуги загалом на суму 15000,00 грн. в т.ч. ПДВ 2500,00 грн. Проте, рішенням Баришівського районного суду від 16.02.06р. у справі № 2-85/2006 визнано недійсним статут ТОВ “Алтаком”, зареєстрований Дніпровською районною адміністрацією у м. Києві 15.12.03р.; визнано недійсними первинні документи та податкові накладні з реквізитами ТОВ “Алтаком”, від дати державної реєстрації, як такі що не набрали юридичного статусу документів, які виписані директором ТОВ “Алтаком” та не виконують свою правову функцію, тобто з 15.12.03р.; визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №356160005 ТОВ “Алтаком”, виданого 26.12.03р. з дати його видачі. При цьому, районним судом було встановлено, що відповідач у справі Горбенко Юрій Миколайович у зв'язку з важким матеріальним становищем при зверненні до нього знайомої Надії Петрівни (прізвища не пам'ятає) підписав невідомі йому документи та отримав за це грошові кошти.

          Відповідач 1 –надав заперечення на даний адміністративний позов, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОДПІ повністю з огляду на наступне:

          - наявність умислу у ТОВ “Алтаком” не може бути підтверджена лише рішенням Баришівського районного суду;

          - на момент укладання та виконання оспорюваного правочину ТОВ “Алтаком” було належним чином зареєстрованим підприємством та платником податків;

          - сам по собі оспорюваний правочин не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, так як послуги, які надавались ТОВ “Алтаком” не заборонені законодавством й відсутні будь-які обмеження стосовно їх отримання;

          - вважає, що позивач пропустив строк для застосування до відповідачів адміністративної санкції у вигляді конфіскації з огляду на вимоги статті 250 ГК України.

Представники відповідача-2 у судове засідання не з'явились, відзиву на позовну заяву не надіслали, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином ухвалами та повістками суду. У зв'язку з поверненням ухвали про відкриття провадження у адміністративній справі № А4/493-07 та повістки про виклик представника, які були направлені на адресу відповідача 2 господарським судом Київської області був зроблений судовий запит в порядку статті 69,71 КАС України від 13.11.07р. до Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації. У відповіді на вказаний запит від 23.11.07р.№ 5-19/34-6911/4 Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація повідомила, що 19.12.06р. була проведена державна реєстрація припинення юридичної особи ТОВ “Алтаком” у зв'язку з визнанням його банкрутом відповідно до ухвали господарського суду м. Києва від 13.12.06р. №23/443-б. Окрім цього, представником позивача було надано господарському суду копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців №082073 серії АА, з якого вбачається, що станом на 10.10.07р. в Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців статус відомостей про юридичну особу –ТОВ “Алтаком” не підтверджено, стан юридичної особи: припинено.

          Ухвалою голови господарського суду Київської області від 29.11.07р. розгляд даної справи призначено колегіально у складі 3-х суддів: Попікова О.В. –головуюча, судді: Антонова В.М., Маляренко А.В.

Ухвалою від 18.12.2007р. суд постановив закрити провадження у справі в частині позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю “Алтаком” (м. Київ, код ЄДРПОУ 32662912)., оскільки Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 19.12.06р. була проведена державна реєстрація припинення юридичної особи ТОВ “Алтаком”.

          Під час проведення підготовчого провадження судом були витребувані від осіб, які беруть участь у справі документи та інші матеріали, на яких ґрунтуються їх доводи і заперечення та прийнято рішення про обов'язковість особистої участі у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

27 листопада 2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Алтаком” (м. Київ, код ЄДРПОУ 32662912) та Відкритим акціонерним товариством “Переяслав-Хмельницький завод продтоварів” (код ЄДРПОУ 00378589) укладено договір №115, згідно умов якого замовник (ВАТ “Переяслав-Хмельницький завод продтоварів”) дає виконавцеві (ТОВ “Алтаком”), а виконавець бере на себе зобов'язання відповідно до завдання замовника забезпечити інформаційне та одноразове консультаційно-довідкове обслуговування замовника з питань ринкової зацікавленості у продукції, яку виготовляє замовник та доведення до відома потенційних користувачів властивостей товарів замовника. Загальна договірна вартість складає 15000 грн., в т.ч. ПДВ 2500,00 грн.

На підтвердження виконаних ТОВ “Алтаком” робіт по наданню консультаційних послуг в листопаді-грудні 2004р. ВАТ “Переяслав-Хмельницький завод продтоварів” за договором від 27.11.04р. №115, позивачем залучено до матеріалів справи копію акта виконаних робіт №1 від 06.12.04р., який підписаний представниками сторін та завірений їхніми печатками.

Присутній у судовому засіданні представник 1-го відповідача підтвердив виконання обома сторонами згаданого договору у повному обсязі, згаданий факт не заперечується і представником позивача.

Як вбачається з залученої до матеріалів справи копії договору від 27.11.2004р. № 115 останній підписаний обома сторонами та скріплений печатками, з боку ТОВ “Алтаком” Горбенко Ю.М., з боку ВАТ “Переяслав-Хмельницький завод продтоварів” Понедельчук Д.А.

Також до матеріалів справи залучена копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців №082073 серії АА, з якого вбачається, що станом на 10.10.07р. в Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців статус відомостей про юридичну особу –ТОВ “Алтаком” не підтверджено, стан юридичної особи: припинено.

До матеріалів справи залучена копія рішення Баришівського районного суду від 16.02.06р. у справі № 2-85/2006, яким визнано недійсним статут ТОВ “Алтаком”, зареєстрований Дніпровською районною адміністрацією у м. Києві 15.12.03р.; визнано недійсними первинні документи та податкові накладні з реквізитами ТОВ “Алтаком”, від дати державної реєстрації, як такі що не набрали юридичного статусу документів, які виписані директором ТОВ “Алтаком” та не виконують свою правову функцію, тобто з 15.12.03р.; визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №356160005 ТОВ “Алтаком”, виданого 26.12.03р. з дати його видачі. Рішення суду обґрунтоване тим, що відповідач у справі Горбенко Юрій Миколайович у зв'язку з важким матеріальним становищем при зверненні до нього знайомої Надії Петрівни (прізвища не пам'ятає) підписав невідомі йому документи та отримав за це грошові кошти.

Відповідно до вимог пункту 11 статті 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Переяслав-Хмельницька об'єднана державна податкова інспекція скориставшись наданими їй повноваженнями звернулась до господарського суду з позовом про визнання недійним договору, який укладений між ТОВ “Алтаком” та ВАТ “Переяслав-Хмельницький завод продтоварів” на підставі статті 207 Господарського кодексу України, і як наслідок про стягнення ТОВ “Алтаком” на користь ВАТ “Переяслав-Хмельницький завод продтоварів” суми грошових коштів отриманих від відповідача-1 на виконання договору в розмірі 15000,00 грн. та стягнення з ВАТ “Переяслав-Хмельницький завод продтоварів” на користь держави належні до відшкодування кошти отримані від відповідача-2 в сумі 15000,00 грн. з огляду на приписи статті 208 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної  правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписами ч. 1 статті 208 Господарського кодексу України передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із  сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд виходить з того, що згідно приписів статей 207, 208 ГК України, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою.

Для даної норми закону характерними є такі ознаки:

а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;

в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.  

Суд вважає, що позивачем не доведено факту наявності суб'єктивного чинника правопорушення, а відповідно і умислу у відповідачів, чи одного з них, при вчиненні спірних правочинів з метою приховування від оподаткування доходів.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Оскільки суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування, судом визнається, що позивачем не надано доказів, які свідчили б про порушення кримінальної справи проти посадових осіб відповідачів та доведення їх вини за фактом ухилення від сплати податків стосовно обставин, викладених у позовній заяві.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Зокрема, при цьому суд відзначає, що не надано і доказів притягнення до кримінальної відповідальності (за ухилення від оподаткування, фіктивне підприємництво, підроблення документів тощо) осіб, які діяли від імені ТОВ “Алтаком”.

Суду не надано належні докази на підтвердження того, що виконуючи договір, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Проте, ОДПІ –як позивач у даній справі не довів наявність цих трьох обставин, зокрема: наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання недійсним статуту ТОВ “Алтаком”, зареєстрованого Дніпровською районною адміністрацією у м. Києві 15.12.03р.; визнання недійсними первинних документів та податкових накладних з реквізитами ТОВ “Алтаком”, від дати державної реєстрації, як такі що не набрали юридичного статусу документів, які виписані директором ТОВ “Алтаком” та не виконують свою правову функцію, тобто з 15.12.03р.; визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №356160005 ТОВ “Алтаком”, виданого 26.12.03р. з дати його видачі, оскільки у рішенні Баришівського районного суду предметом дослідження була саме відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства та порушення вимог закону при проведенні державної реєстрації підприємства, а не наявність умислу при укладанні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності. Сам факт визнання недійсними з моменту реєстрації установчих документів, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації. При цьому господарський суд враховує той факт, що згадане рішення винесене 16.02.06р., тобто після укладання оспорюваного договору.

          Обставини, що встановлені судовим рішення у цивільній справі, яке набрало законної сили, згідно ч. 1 статті 72 КАС України не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Відповідно до ч. 1 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

          Відповідно до ч. 2 статті 18 Закону України „Про держану реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Як вбачається з матеріалів справи, на час вчинення правочинів ТОВ “Алтаком” було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

          Стосовно посилання податкової служби на наявність умислу з боку ТОВ “Алтаком” щодо укладання договору з метою суперечною інтересам держави та суспільства, яка полягала, у тому, що останній займався підприємницькою діяльністю з порушенням чинного законодавства слід зауважити наступне:

          В матеріалах справи відсутні докази наявності у ТОВ “Алтаком” податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникли внаслідок вчинення спірного правочину. До справи не надано рішень ДПС про донарахування ТОВ “Алтаком” податкових зобов'язань, податкових повідомлень, які б підтверджували наявність податкового боргу у відповідача-2, про умисел якого стверджує позивач, в. т.ч. внаслідок укладання спірного договору.

          Порушення будь-якою юридичною особою податкового законодавства встановлюється посадовими особами контролюючого органу у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності і фіксується у акті, складеному по результатах вказаної перевірки, а також зазначається у відповідному рішення податкової служби, яке повинно бути виконано упродовж встановленого податковим законодавством строку. Податковим законодавством не передбачені інші документи, які можуть підтверджувати наявність виявлених порушень податкового або валютного законодавства.

          Ухилення однієї з сторін від сплати податків, після здійснення угоди відповідно до діючого законодавства України, не може бути підставою для визнання угоди недійсною, а тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб суб'єкта підприємницької діяльності. При цьому слід зазначити, що за умови встановлення під час перевірки посадовими особами ДПС порушень податкового законодавства, неправомірне віднесення до складу валових непідтверджених витрат чи завищення податкового кредиту, позивач має повноваження щодо застосування фінансової відповідальності до такого суб'єкта.

          При цьому судом враховуються приписи ч. 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до якої, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

          При цьому суд також звертає увагу на те, що в пункті 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 зазначено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.

          Отже, твердження позивача про суперечність спірного договору інтересам держави та суспільства помилково ґрунтується на обставинах, які не мають правового значення для справи. Таке твердження не відповідає вимогам процесуального закону про належність доказів та підстави звільнення від доказування.

          Сам по собі досліджуваний судом договір не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства. Як вбачається з матеріалів справи, за оспорюваним договором ТОВ “Алтаком” виконало для ВАТ “Переяслав-Хмельницький завод продтоварів” роботи по наданню консультаційних послуг в листопаді-грудні 2004р. Відсутні законодавчі обмеження стосовно надання таких послуг .

          Викладені обставини не доводять факт укладання договору з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, за умови недоведеності з боку податкової служби умислу у ТОВ “Алтаком” при укладанні оспорюваного договору з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

Окрім того, беручи до уваги, що позов заявлено на підставі статей 207 та 208 Господарського кодексу України, суд відзначає наступне.

Згідно з п. 1 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, цей кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Відповідно до вимог ч. 1 статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 статті 208 ГК України визначено, що у випадку якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що  вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї  першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, вказаний Кодекс містить публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди. Цим кодексом встановлена відповідальність (правові наслідки) у вигляді адміністративно-господарської санкції (в розумінні статей 238, 239 ГК України), яка має конфіскаційний характер, - стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

При цьому суд відзначає, що моментом вчинення порушення, визначеного статтею 207 ГК України, є момент укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Як підтверджено матеріалами справи, спірна угода були укладена відповідачами 27.11.04р.

Однак господарський суд враховує, що ТОВ “Алтаком” (м. Київ, код ЄДРПОУ 32662912) не існує, як юридична особа, а отже відповідна санкція в частині стягнення в доход держави отриманого за спірною угодою може бути застосована виключно до ВАТ “Переяслав-Хмельницький завод продтоварів”.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки позивач звернувся до суду 18.09.2007р., тобто більш як через два роки після вчинення відповідачем-2, як стверджує позивач, правопорушення то за таких обставин суд дійшов висновку про пропущення строків для застосування до відповідачів адміністративної санкції у вигляді конфіскації.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що в позовній заяві відсутні достатні докази, що підтверджують або спростовують наявність як об'єктивного так і суб'єктивного складу правопорушення. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, у т.ч. факту навмисного ухилення від сплати податків у відповідача 2.

          За огляду на викладене, позовні вимоги Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним договору від 27.11.04р. №115 укладеного між відповідачами, стягнення з ТОВ “Алтаком” на користь ВАТ “Переяслав-Хмельницький завод продтоварів” суми грошових коштів отриманих від відповідача-1 на виконання договору в розмірі 15000,00 грн. та стягнення з ВАТ “Переяслав-Хмельницький завод продтоварів” на користь держави належні до відшкодування кошти отримані від відповідача-2 в сумі 15000,00 грн., задоволенню не підлягають.

          Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

          Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

          Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий  суддя                                                                                        Попікова О. В.

                      суддя                                                              В.М. Антонова

                      суддя                                                             А.В. Маляренко

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі –17.01.2008р.