Постанова від 24.11.2025 по справі 904/6344/20

Центральний апеляційний господарський суд

Новинка

ШІ-аналіз судового документа

Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.

Реєстрація

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2025 року м.Дніпро Справа № 904/6344/20 (204/9585/21)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Єрашова О.В. (в залі суду);

від відповідача: Юрін І.О. (в залі суду);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2024 та на ухвалу від 31.05.2024 у справі № 904/6344/20 (204/9585/21)

за позовом ОСОБА_1

до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про встановлення факту перебування у трудових відносинах, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості по заробітній платі та вихідної допомоги

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 ОСОБА_1 звернулась до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська із позовом до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про встановлення факту перебування у трудових відносинах, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості по заробітній платі та вихідної допомоги.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 11.04.2023 відкрито провадження по даній справі.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 12.06.2023 провадження у справі закрито.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24.08.2023 частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 12.06.2023 та передано матеріали справи №204/9585/21 до Господарського суду Дніпропетровської області, на розгляді якого перебуває справа №904/6344/20 про визнання банкрутом Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" .

30.08.2023 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшли вказані вище матеріали справи.

29.05.2024 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання №б/н від 29.05.2024 з додатками від ОСОБА_1 про витребування доказів.

Ухвалою суду від 31.05.2024 клопотання позивача ОСОБА_1 від 29.05.2024 про витребування доказів - відхилено.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2024 у справі № 904/6344/20 (204/9585/21) провадження в частині позовних вимог щодо встановлення факту трудових відносин між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Кіровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 15.12.2003) та ДОТ ім. М.Грищенко "Дорожник", підпорядкованого відповідачу Дочірньому підприємству "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 31950828), роботи на посаді вожатої 5-го загону в періоди з 22.06.2002 по 09.07.2002 та з 12.07.2002 по 29.07.2002 - закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору.

У задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 31950828) внести записи до трудової книжки позивача про прийняття на роботу до ДОТ ім. М. Грищенко "Дорожник" на посаді "Вожата 5-го загону" 22.06.2002 та 12.06.2002, та записи про звільнення із займаної посади 09.07.2002 та 29.07.2002 у зв`язку із закінченням терміну дії строкових договорів відмовлено.

У задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 31950828) подати коригуючі декларації до Чечелівської державної податкової інспекції Правобережного управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області по факту трудових відносин з ДОТ ім. М. Грищенко "Дорожник" - відмовлено.

У задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 31950828) подати коригуючі декларації до Чечелівського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області по факту трудових відносин з ДОТ ім.М.Грищенко "Дорожник" - відмовлено.

У задоволенні позовних вимог про зобов`язання Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 31950828) передати до Архівного управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради даних про фактичне працювання позивача на посаді "Вожата 5-го загону" в періоди з 22.06.2002 по 09.07.2002 та з 12.07.2002 по 29.07.2002 відмовлено.

У задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 31950828) на користь позивача ОСОБА_1 не виплачену суму вигляді заробітної плати та інших передбачених законами України виплат за період роботи на посаді "Вожата 5-го загону" (Педагог-організатор) з 22.06.2002 по 09.07.2002 та з 12.07.2002 по 29.07.2002 у розмірі 283,44-178,16 = 105,29 грн. за першу партію та у розмірі 305,80 177,18 = 128,62 грн. за 2-гу партію відмовлено.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2024 у справі № 904/6344/20 (204/9585/21), в якій просить оскаржуване рішення скасувати; скасувати ухвалу від 31.05.2024; ухвалити нове рішення, яким передати справу № 904/6344/20 (204/9585/21) на новий розгляд до суду 1-ї інстанції для продовження розгляду на підставі п. 2 п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України, в редакції від 19.07.2024.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- апелянт вважає, що її має бути звільнено з посади «Вожата 5-го загону» за статтею 39 КЗпП України, в редакції від 01.08.2001 «Розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника», згідно якої строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу.

Обираючи статтю звільнення саме 39 КЗпП України, в редакції від 01.08.2001 «Розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника», апелянт оцінює роботу в ДОТ «Дорожник» як строкову роботу на певні партії, втім, зауважує, що з нею, позивачем, на той час ОСОБА_2 , роботодавець ДОТ «Дорожник» не укладав ніякий строковий договір на роботу в таборі, саме такі дії роботодавця вона відносить до грубого порушення роботодавцем трудового законодавства по відношенню до її особи як працівника.

Крім того, подаючи позов до відповідача по даному трудовому спору, саме апелянт проявляє ініціативу щодо врегулювання трудових відносин між нею як працівником та роботодавцем ДОТ «Дорожник», який є структурним підрозділом Дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», код ЄДРПОУ 31950828, а тому дане звільнення апелянта підпадає під ст. 39 КЗпП України, в редакції від 01.08.2001.

Звертає увагу, що за такий довгий час з боку роботодавця не було проявлення ініціативи належним чином оформити позивача в таборі та звільнити, і тим паче не було пропозицій укласти строковий трудовий договір на період роботи в таборі. Щодо стягнення з відповідача на її користь вихідної допомоги при звільненні, апелянт при подачі позову виконала розрахунок даної вихідної допомоги у розмірі тримісячного заробітку після припинення виконання нею роботи в таборі та передачі дітей їх батькам по приїзду у м. Дніпропетровськ. Розрахунок коштів, які відображаються в її розрахунку після даного тримісячного заробітку, це кошти, які роботодавець повинен виплатити апелянту за несвоєчасний розрахунок з нею згідно статей 116, 117, КЗпП України, в редакції від 01.08.2001.

Також вважає доцільним звернути увагу Центрального апеляційного господарського суду, що на її думку, між нею, як працівником в таборі, та відповідачем, як роботодавцем, існує спір щодо вірного розміру невиплаченої заробітної плати, бо не долучені до судової справи №904/6344/20 (204/9585/21) докази, такі як: накази про призначення її особи на посаду та звільнення з посади, строковий договір, табель робочого часу, відомості про нараховану та виплачену їй заробітну плату та утриманих з неї податків, зборів та обов`язкових платежів, в той час, як суд першої інстанції дійшов до висновку, що з даного питання спір відсутній.

Ознайомившись з фактичними датами подачі нею документів до Господарського суду в Дніпропетровській області як в паперовому вигляді, так і в електронному вигляді через ІТС «Електронний суд», та датами реєстрації даних документів зауважує, що даним судом вже на етапі реєстрації допущено процесуальне порушення, що полягає у затримці реєстрації документа на декілька днів замість їх реєстрації у строк, передбачений ч. 2.2.1 розділу 2.2. «Реєстрація вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її руху» Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням № 30 від 26.11.2010 Ради суддів України, в редакції від 04.05.2023 та ч. 2. розділу II. «Приймання та реєстрація документів» Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом №814 від 20.08.2019 Державної судової адміністрації України, в редакції від 25.07.2022.

Вважає доцільним проінформувати Центральний апеляційний господарський суд, що в цивільному судочинстві суди всіх інстанцій ухвалювали рішення в провадженнях які не призначались Протоколами автоматичного розподілу справи між суддями або Протоколами передачі справи раніше визначеному складу суду та в провадженнях які не відкривались, що є істотним порушенням процесуальних законі ГПК України та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затверджене Рішенням Ради суддів України №30 від 26.11.2010, в редакції від 04.05.2023.

Звертає увагу Центрального апеляційного Господарського суду, що 30.08.2023 вже на етапі реєстрації справи №904/6344/20 (204/9585/21) в Господарському суді Дніпропетровської області судом допущена головна помилка, це не присвоєння провадження у даній справі №204/9585/21 із зазначенням коду суду в якому розглядається справа та поточного року в якому розглядається справа, що є істотним процесуальним порушенням Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затверджене Рішенням Ради суддів України №30 від 26.11.2010, в редакції від 04.05.2023, як наслідок, суд першої інстанції в господарському судочинстві 29.07.2024 прийняв оскаржуване рішення та 31.05.2024 ухвалив оскаржувану ухвалу, які не містять номеру провадження у справі, що є істотним порушенням процесуального закону, передбаченого ч. 2 ст. 236 ГПК України, згідно якої законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянт вважає, що в ухвалі від 04.05.2023 Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/6344/20 (204/9585/21) про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі інформація, передбачена пунктами 7, 8, 9, 10, 11 ст. 176 ГПК України, в редакції від 03.08.2023, відсутня.

При цьому, підготовче провадження тривало з 04.09.2023 по 11.06.2024, що дорівнює 282 дні або 9 місяців та 8 днів, що значно перевищує термін проведення підготовчого провадження, передбаченого ч. 2, ч. 3 ст. 177 ГПК України, в редакції від 03.08.2023, тобто 60 днів, а у разі подовження строку то 90 днів, що є істотним процесуальним порушенням судом при розгляді справи №904/6344/20(204/9585/21).

Вважає, що якщо уважно ознайомитись зі змістом оскаржуваного рішення по справі №904/6344/20(204/9585/21), то виявляється, що в рішенні відсутня мотивувальна частина взагалі, як оскаржуване рішення по справі №904/6344/20(204/9585/21) не містить п. 2 та п. 4 ч. 5 ст. 238 ГПК України, що є істотним порушенням судом процесуального закону.

Зауважує, що судом 1-ї інстанції протизаконно відхилено і не вжито заходів щодо витребування доказів щодо вірного періоду роботи та розміру заробітної плати інших працівників, які працювали з апелянтом в таборі, а навпаки ухвалою від 31.05.2024 Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/6344/20 (204/9585/21) відхилено її клопотання від 29.05.2024 про витребування доказів - персональних даних інших працівників, як наслідок, судом не встановлено вірні періоди її роботи в таборі ДОТ «Дорожник» та не встановлено вірний розмір заробітної плати позивачки за фактично виконану роботу в даному таборі.

Наголошує, що способом захисту порушеного права на працю може стати звернення до суду з позовною заявою про встановлення факту перебування у трудових відносин, а також стягнення відповідних сум, що нею і зроблено, подавши до суду позовну заяву по справі №904/6344/20(204/9585/21). Виходячи зі змісту статей 21 та 24 Кодексу законів про працю України, трудовий договір може вважатися укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично допустили до роботи.

При цьому, при ухваленні рішення у справі, судом залишено поза увагою висновки Верховного Суду. Так, у постанові від 08.10.2018 по справі №553/954/17, Верховний Суд зробив висновок, що допит свідків (дитини позивача і працівників магазину) показують, що позивач виконувала обов`язки продавця, прибирала в магазині, збирала інкасаторську сумку, зачиняла магазин. Вказане свідчить про існування між сторонами трудових правовідносин. В іншій справі № 350/403/16-ц доказом існування трудових відносин став той факт, що позивач на власному автомобілі неодноразово привозив працівників до місця проведення ремонтних робіт, забезпечував їх будівельними матеріалами та обладнанням для робіт (дошками для влаштування настилів та поручнів, металевим риштуванням).

На думку апелянта, вищевказані дії суду першої інстанції в господарському судочинстві вказують на неповне і невсебічне з`ясування фактичних обставин у справі, порушення норм матеріального права та процесуального закону, що призвело до ухвалення незаконного та не обґрунтованого судового рішення від 29.07.2024 у справі №904/6344/20(204/9585/21), та процесуальних ухвал в господарському судочинстві за період з 30.08.2023 по 29.07.2024.

Таким чином, позивачка вважає рішення від 29.07.2024 Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/6344/20(204/9585/21) та процесуальні ухвали за період з 30.08.2023 по 29.07.2024 незаконними та такими, що підлягають скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, за умови відсутності висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах та порушенням норм матеріального права і процесуального закону, та такими, що прийнято судом без дослідження обставин справи, що вказує на незаконність ухваленого у справі рішення.

Звертає увагу, що суд мав би пересвідчитись та переконатися у дотриманні порядку повідомлення всіх учасників справи №904/6344/20(204/9585/21) про місце, дату та час судових засідань у справі, чого належним чином судом 1-ї інстанції не зроблено, що є порушенням процесуального закону судом перед всіма учасниками справи №904/6344/20(204/9585/21), а також положень статі 2 ГПК України в редакціях з 03.08.2023 по 19.07.2024, що призвело до прийняття протизаконного та не обґрунтованого рішення від 29.07.2024 Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/6344/20(204/9585/21) та процесуальних ухвал за період з 04.08.2023 по 29.07.2024.

Звертає увагу Центрального апеляційного суду, що оскаржуване рішення від 29.07.2024 та оскаржувані ухвали за період з 30.08.2023 по 29.07.2024 були судом ухвалені в судовому засіданні за участю позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Юріна Ігоря Олеговича без участі третіх осіб, з формальним дослідженням доказів, які є в матеріалах справи, але без зазначення інформації щодо результату дослідження даних доказів у справі та без надання відповідної оцінки аргументам, які надані суду учасниками справи.

Вважає, що станом на день подачі даної апеляційної скарги існують нові обставини, які підлягають встановленню судом, а саме:

- точний період її позивача працювання в ДОТ «Дорожник»;

- точний розмір нарахованої їй позивачу заробітної плати за фактично виконану роботу в ДОТ «Дорожник», точний розмір податків, зборів та обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з її заробітної плати в ДОТ «Дорожник» та які повинен оплатити роботодавець на її заробітну плату, тобто соціальні внески;

- виникла також потреба у допиті свідків, тобто осіб, які працювали з нею в ДОТ «Дорожник»;

- також виникла потреба витребувати у відповідача колективний договір, який діяв у 2002 року.

В матеріалах справи №904/6344/20(204/9585/21) міститься достатня кількість доказів, які підлягають дослідженню та оцінці судом, та додатково будуть подані ще докази, які будуть зібрані органами досудового розслідування в рамках кримінальних проваджень №12018040640000216 від 27.01.2018, №12019040680001428 від 12.07.2019 (направлено до ЄСПЛ).

Одночасно зі скаргою подані клопотання: про поновлення апелянту строку на апеляційне оскарження рішення та ухвали суду, і клопотання про звільнення від сплати судового збору за подачу скарги, як особи, що подала позов про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, та особи, що є законним представником дитини з інвалідністю.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, правом, передбаченим ст.263 ГПК України не скористався, втім, у письмових поясненнях зауважив, що вважає дану апеляційну скаргу необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, адже оскаржувані рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2024 та ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2024 по справі №904/6344/20 (204/9585/21) були прийняті у відповідності до чинного законодавства. Вважає, що Господарським судом Дніпропетровської області були вірно застосовані норми матеріального та процесуального права при розгляді позовних вимог ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", у зв`язку із чим просить Центральний апеляційний господарський суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2024 по справі №904/6344/20 (204/9585/21) та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2024 по справі №904/6344/20 (204/9585/21), а зазначені судові рішення залишити без змін.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А., суддів Верхогляд Т.А., Мороза В.Ф.

У зв`язку з перебуванням на лікарняному головуючого судді Коваль Л.А. 02.09.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, за результатами якого, для вирішення питання відкриття провадження у справі, визначено новий склад суду у складі: головуючого судді Чередка А.Є., суддів Верхогляд Т.А., Мороза В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2024 витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/6344/20 (204/9585/21); відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/6344/20 (204/9585/21).

Матеріали справи № 904/6344/20 (204/9585/21) надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2024 (колегією суддів у складі: головуючого судді Чередка А.Є., суддів Верхогляд Т.А., Мороза В.Ф.) відкрито апеляційне провадження у справі за вищевказаною апеляційною скаргою.

При цьому, судом встановлено, що строк звернення зі скаргою на рішення суду не пропущений, оскільки повний його текст підписаний 30.07.2024, в той час, як зі скаргою апелянт звернулась 18.08.2025, тобто у строк, визначений ст.256 ГПК України, що стосується і ухвали, яка не оскаржується окремо від рішення суду та включається, як заперечення до скарги на рішення суду, відтак, відповідне клопотання заявниці відхилено.

Щодо звільнення від сплати судового збору, то апелянтка в силу вимог закону звільнена від його оплати на всіх стадіях процесу, що не потребує винесення окремої ухвали про звільнення, достатньо у заяві по суті (заяві, скарзі) зазначити підстави звільнення.

07.10.2024 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30, зі змінами, внесеними згідно з Рішеннями Ради суддів України, відповідно до пункту 2.6.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №904/6344/20 (204/9585/21).

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.10.2024, справу №904/6344/20 (204/9585/21) передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою суду від 17.10.2024 апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2024, із включенням заперечень на ухвалу суду від 31.05.2024, у цій справі прийнята до свого провадження зазначеною колегією суддів; розгляд справи призначено на 23.01.2025.

23.01.2025 до суду відповідачем подані додаткові письмові пояснення.

У судовому засіданні 23.01.2025 оголошено перерву до 31.03.2025.

28.03.2025 до суду від позивачки надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано неможливістю явки, з огляду на обов`язкову участь у судовій кримінальній справі №204/1581/21, де буде вирішуватись питання витребування досудовим органом розслідування висновку аудиторської перевірки. До клопотання додано докази виклику заявника.

Ухвалою суду розгляд справи відкладено на 15.09.2025.

15.09.2025 до суду надійшли додаткові письмові пояснення від відповідача з приводу апеляційної скарги.

В судовому засіданні 15.09.2025 оголошено перерву до 03.11.2025 та, в подальшому, до 24.11.2025.

В судовому засіданні 24.11.2025 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частину постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі відповідач) про:

-встановлення факту трудових відносин між ОСОБА_1 та Дитячим оздоровчим табором ім. М.Грищенка "Дорожник", підпорядкованого відповідачу Дочірньому підприємству "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", в якому позивач, за її ствердженням, працювала на посаді вожатої 5-го загону в періоди з 22.06.2002 року по 09.07.2002 року та з 12.07.2002 року по 29.07.2002 року;

-зобов`язання відповідача внести записи до трудової книжки позивача про прийняття на роботу та звільнення з роботи у зв`язку із закінченням дії строкових договорів;

-зобов`язати відповідача подати коригуючі декларації до Чечелівської державної податкової інспекції Правобережного управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області по встановленому судом факту трудових відносин позивача з відповідачем;

-зобов`язати відповідача подати коригуючі декларації до Чечелівського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області по встановленому судом факту трудових відносин між позивачем та відповідачем;

-зобов`язати відповідача передати до Архівного управління Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради дані про роботу позивача у відповідача у 2002 році;

-стягнути з відповідача на користь позивача невиплачену суму заробітної плати та інших, передбачених законами України виплат, за період роботи на посаді вожатої 5-го загону (педагог-організатор) з 22.06.2002 по 09.07.2002 та з 12.07.2002 по 29.07.2002 у розмірі 105,29 грн. за першу партію та у розмірі 128,62 грн. за 2-гу партію;

-стягнути з відповідача на користь позивача вихідну допомогу у розмірі 981 825,57 грн.

Позов обґрунтовано наступним.

Позивач зазначила, що в період з 01.07.1999 по 25.06.2004 вона ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_3 ) навчалась за денною формою навчання в державному вищому навчальному закладі Придніпровська державна академія будівництва та архітектури. В період літніх канікул 2002 року, будучи студенткою денної форми навчання, працювала у Дитячому оздоровчому таборі ім. М. Грищенка "Дорожник" (далі ДОТ "Дорожник" ім. М.Грищенка), який є структурним підрозділом відповідача.

В трудовій книжці позивача відсутні записи про роботу у Дитячому оздоровчому таборі ім. М. Грищенка "Дорожник" за вищеозначений період.

Позивач наголошувала на тому, що про порушення своїх трудових прав дізналась у 2017 році, коли оформляла документи для отримання субсидії на відшкодування витрат за житлово-комунальні послуги в Управлінні соціального захисту населення Чечелівської районної у місті ради.

Виявивши розбіжності в документах, що підтверджують трудовий (страховий) стаж на інших підприємствах, де працювала, вирішила перевірити оформлення трудової книжки за весь період трудової діяльності. Зокрема, нею було виявлено відсутність запису в трудовій книжці щодо роботи у відповідача у 2002 році.

Стверджує, що працювала у таборі в період з 22.06.2002 по 09.07.2002 та з 12.07.2002 по 29.07.2002 вожатою 5-го загону, а фактично виконувала функції педагога-організатора 6 днів на тиждень 24 години на добу та з 1 добою вихідною на тиждень.

Вважає, що не отримувала належної оплати за роботу як у основний, так і у нічний та понаднормовий час.

На думку позивача, вона при звільненні мала право на вихідну допомогу, оскільки вважає, що трудовий договір з нею повинен бути розірваний по ст.39 Кодексу законів про працю України через порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору.

Посилаючись на недоплату заробітної плати, ненарахування та невиплату вихідної допомоги при звільненні, позивач, керуючись ст.ст.116,117 Кодексу законів про працю України, просила стягнути з відповідача 981 825, 57 грн. фактично за затримку остаточного розрахунку при звільненні, однак, у позові цю суму назвала вихідною допомогою.

Першою позовною вимогою є вимога про встановлення факту трудових відносин між ОСОБА_1 та ДОТ "Дорожник" ім. М.Грищенка, який входив до складу структурного підрозділу філії Царичанський райавтодор" та підпорядкований відповідачу Дочірньому підприємству "Дніпропетровський облавтодор".

Закриваючи провадження в цій частині вимог, господарський суд виходив із того, що питання встановлення факту наявності трудового стажу не підлягає судовому розгляду, а повинне вирішуватись у позасудовому порядку відповідно до встановленої законодавством процедури. Лише при вирішенні питання призначення пенсії цей спір має вирішуватись у в порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що позивачка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час звернення до суду з даним позовом (03.12.2021) не досягла пенсійного віку, передбаченого чинним законодавством (для жінок - 55 чи 60 років), тому не може йти мова про порушення її прав при призначенні пенсії за віком, а її ствердження про можливі порушення її прав у майбутньому при призначенні пенсії є передчасними.

Факт перебування позивачки у трудових відносинах з відповідачем не оспорюється останнім, цей факт у встановленому чинним законодавством порядку зафіксований у Довідці ОК-5, що містить дані і про загальну кількість відпрацьованих днів, і про суму отриманого заробітку. З огляду на що, господарський суд прийшов до висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині цих вимог на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України - через відсутність предмету спору.

Щодо вимоги позивачки про зобов`язання відповідача внести записи до її трудової книжки про прийняття на роботу до ДОТ ім. Грищенка "Дорожник" на посаду вожатої 5-го загону з 22.06.2002 та 12.06.2002 та записи про звільнення займаної посади 09.07.2002 та 29. 07.2002 у зв`язку із закінченням терміну дії строкових договорів, то суд не визнав за можливе задовольнити цю позовну вимогу, оскільки не має доказів, на підставі яких такі записи можуть бути внесені до трудової книжки, адже у записах мають бути посилання як на накази про прийом та звільнення з посади, так і на посаду, яку займав працівник. Таких доказів матеріали справи не містять. Тому у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовив.

При цьому, зауважив, що права ОСОБА_1 не порушуються, оскільки її страховий стаж (стаж для призначення пенсії за віком) підтверджений Довідкою ОК-5, де міститься вся необхідна інформація щодо кількості відпрацьованих днів та нарахованої заробітної плати.

У пунктах 4 та 5 позовних вимог позивач просила зобов`язати відповідача Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" подати коригуючі декларації до Чечелівської державної податкової інспекції Правобережного Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Чечелівського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області по встановленому факту її трудових відносин з ДОТ ім. Грищенка "Дорожник" судом.

Суд не знайшов підстав для задоволення цих позовних вимог з огляду на те, що у Пенсійному фонду України наявна інформація про страховий стаж та заробіток ОСОБА_1 за червень - липень 2002 року у Дитячому оздоровчому таборі "Дорожник" ім. М.І. Грищенко (а.с.64, т.1), а згідно довідки ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 14.09.2017 (а.с.62, т.1) у Державному реєстрі фізичних осіб про суми виплачених доходів та утриманих податків відносно ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 наявна інформація про отриманий доход за неосновним місцем роботи та утримані при цьому податки. Відтак, дійшов висновку, що порушень при звітуванні відповідача до органів податкової служби та Пенсійного фонду України за період роботи позивача у червні-липні 2002 року не було, а доказів, які б доводили протилежне, заявницею не подано.

Також суд першої інстанції не визнав за можливе задовольнити вимоги ОСОБА_1 , викладені у пункті 6 її позову, про зобов`язання відповідача Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" передати до Архівного управління Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради даних про фактичне працювання на посаді "Вожата 5-го загону в ДОТ ім. М. Грищенко "Дорожник" в період з 22.06.2002 по 09.07.2002 та з 12.07.2002 по 29.07.2002, оскільки провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" перебуває на стадії санації, а не ліквідації, тому відсутні законні підстави зобов`язувати відповідача передавати документи трудового архіву на зберігання до архівної установи.

Також судом відмовлено у задоволенні вимоги щодо стягнення недовиплаченої заробітної плати та інших передбачених чинним законодавством виплат за період роботи (за першу партію 105,29 грн. та за другу партію 128,62 грн.), оскільки позивачкою не доведено доказами неправильність чи неповноту нарахування заробітної плати за період роботи у червні-липні 2002 року, надбавок та доплат до неї.

Крім того, з посиланням на ст.ст.44, 116, 117 Кодексу законів про працю України позивачка просила стягнути з відповідача вихідну допомогу у сумі 981 825,57 грн. за період з липня 2002 по грудень 2021 року.

Суд визнав, що при звільненні позивачки у 2002 році у зв`язку із закінченням строків трудових договорів, як зазначено у п.3 позову, право на виплату вихідної допомоги, передбаченої чинним законодавством, було відсутнє, тому у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовив.

Колегія суддів частково не погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових або службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Так, відносно відповідача з 12.01.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство №904/6344/20, тому даний спір має вирішуватись саме у межах справи про банкрутство.

Позивачка ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі відповідач) про:

-стягнути з відповідача на користь позивача вихідну допомогу у розмірі 981 825,57 грн.

Позов обґрунтовано наступним.

Позивачка зазначила, що в період з 01.07.1999 по 25.06.2004 вона ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_3 ) навчалась за денною формою навчання в державному вищому навчальному закладі Придніпровська державна академія будівництва та архітектури. У період літніх канікул 2002 року, будучи студенткою денної форми навчання, працювала у Дитячому оздоровчому таборі ім. М. Грищенка "Дорожник" (далі ДОТ "Дорожник" ім. М.Грищенка), що є структурним підрозділом відповідача.

Вважає, що не отримувала належної оплати за роботу як у основний, так і у нічний та понаднормовий час.

На думку позивача вона при звільненні мала право на вихідну допомогу, оскільки вважає, що трудовий договір з нею повинен бути розірваний по ст.39 Кодексу законів про працю України через порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору.

Посилаючись на недоплату заробітної плати, ненарахування та невиплату вихідної допомоги при звільненні, позивач, керуючись ст.ст.116, 117 Кодексу законів про працю України, просила стягнути з відповідача 981 825, 57 грн. фактично за затримку остаточного розрахунку при звільненні, однак у позові цю суму назвала вихідною допомогою.

Відповідач у відзиві на позов, що надійшов до господарського суду 14.12.2023, повідомив, що визнає факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах на посаді вожатої 5-го загону ДОТ "Дорожник" ім. М.Грищенка у періоди з 22.06.2002 до 09.07.2002 та з 12.07.2002 по 29.07.2002 і не заперечує внести відповідні записи у трудову книжку у випадку її надання позивачем.

Однак, первинних документів наказів про прийняття та звільнення позивача з посади, відомостей про нарахування та виплату заробітної плати, табелів обліку робочого часу, штатного розпису, відомостей про нарахування та виплату заробітної плати, які стосуються трудових відносин позивача, за твердженням представника відповідача, не зберіглося; місцеперебування трудового архіву підрозділу Царичанський райавтодор, у структурі якого працювала позивач, невідоме. Вважає, що трудові та соціальні права позивача при цьому не порушені, оскільки дані про її період роботи у червні-липні 2002 року містяться у відомостях персоніфікації форми ОК-5, що дасть можливість використати їх при призначенні пенсії за віком.

Разом з тим, відповідач заперечує факт недоплати заробітної плати позивачу, її роботу у нічний та в надурочний час, зазначає, що за час роботи на посаді вожатої 5-го загону ДОТ "Дорожник" ім. М.Грищенка за періоди з 22.06.2002 по 09.07.2002 та з 12.07.2002 по 29.07.2002 позивач отримала значно більше коштів, ніж передбачено рівнем мінімальної заробітної плати і тарифними окладами, що свідчить про відсутність заборгованості по заробітній платі, а її трудові права не порушені.

Позивач, за ствердженням, відповідача, невірно розрахувала свою заробітну плату за роботу вожатою 5-го загону, використавши тарифні оклади педагога-організатора. Її посаду неможливо віднести до категорії педагогічних працівників, оскільки позивач не мала відповідної педагогічної освіти, посада вожатої у переліку педагогічних посад у позашкільних закладах відсутня. Позивач називає свою посаду як педагог-організатор, однак ця посада не є тотожною з посадою вожатої, ці професії мають різні коди по класифікатору професій.

Відповідач також заперечував проти наявності у позивача права на одержання вихідної допомоги при звільненні, зазначаючи, що звільнення відбулось через закінчення строкового трудового договору, а не з інших підстав, а виплата вихідної допомоги при звільненні по закінченню строку трудового договору чинним законодавством не передбачена.

Відповідач наголошував на тому, що вихідна допомога не входить до складу заробітної плати, тому позивачем пропущено строк на звернення до суду, встановлений ст. 233 КЗпП України в частині вимог про стягнення вихідної допомоги.

Відповідач також просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку під час затримки остаточного розрахунку при звільненні у сумі 981 825,57 грн., зазначаючи, що при звільненні позивача у 2002 році з нею проведено повний остаточний розрахунок.

Посилаючись на те, що нарахування заробітної плати, її оподаткування, нарахування страхових внесків під час роботи позивача здійснювалось у відповідності до чинного на той час законодавства про оплату праці, відповідач заперечує проти вимог про зобов`язання відповідача подати коригуючі декларації до органів податкової служби та Пенсійного фонду України, які вважає безпідставними.

Заперечував відповідач і проти вимоги про його зобов`язання передати до Архівного управління Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради даних про роботу відповідача у 2002 році, оскільки відповідач перебуває в стадії санації у справі про банкрутство, а передача трудового архіву до архівної установи передбачена в обов`язковому порядку лише на стадії ліквідаційної процедури, яка відносно відповідача не відкривалась.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з наступного.

Зі змісту заяви позивача та виходячи з її усних пояснень, висловлених під час розгляду даної справи, вбачається, що встановлення факту перебування у трудових відносинах необхідно для подальшого внесення записів до трудової книжки позивача про прийняття на роботу та звільнення з роботи та врахування цього трудового стажу в подальшому при призначенні пенсії за віком.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У судовому порядку відповідно до пункту 26 зазначеного Порядку встановлюється лише факт приналежності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження.

Таким чином, встановлення факту наявності трудового стажу для призначення пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України під час прийняття рішення про призначення пенсії, а рішення вказаного органу щодо її призначення підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.

Заяви про встановлення фактів трудового стажу не можуть розглядатись у порядку цивільного судочинства. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду.

З урахуванням наведеного, питання встановлення факту наявності трудового стажу не підлягає судовому розгляду, а повинне вирішуватись у позасудовому порядку відповідно до встановленої законодавством процедури. Лише при вирішенні питання призначення пенсії цей спір має вирішуватись у в порядку адміністративного судочинства (такі правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №198/623/18).

При цьому, колегія суддів також зазначає, що відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З огляду на положення етапі 4 ГПК України, і статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 09.07.2002 (справа про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням №18-рп/2004 від 01.12.2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що по заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

Водночас, у рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Згідно із частинами першою, другою ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини другої ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний Позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права Позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний Позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний Позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

З цього, колегія суддів виснує, що відповідно до статі 293 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК) в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх

встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Отже, встановлення факту є окремою формою провадження у цивільному судочинстві. Слід наголосити, що суд господарської юрисдикції не є судом, що встановлює факти, які мають юридичне значення.

Відтак, позовна вимога про встановлення факту не є належним способом захисту права, а обставини, встановлені під час розгляду справи викладаються у мотивувальній частині рішення суду.

Звідси, у задоволенні першої позовної вимоги слід відмовити.

Щодо позовної вимоги стосовно зобов`язання відповідача - Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 31950828) внести записи до трудової книжки позивача.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Так, відповідно до ст. ст. 2, 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) право громадян України на працю, серед іншого, включає право на вільний вибір професії, роду занять і роботи. Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України вільний вибір виду діяльності.

Згідно зі ст. ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Частиною 1 статті 3 Кодексу законів про працю України встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Згідно з іст.23 КЗпП в ред. від 01.08.2001, трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

За приписами ст.24 КЗпП, в ред. від 01.08.2001, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

За приписами ч.3, 4 ст.24 КЗпП (в ред. від 01.08.2001) укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було

допущено до роботи.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення його строку (пункти 2 і 3 статті 23 КЗпП), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

За приписами ст.48 КЗпП, в ред. від 01.08.2001, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок ведення трудових книжок регламентується Інструкцією, яка затверджена Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (зареєстрована у Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (із змінами і доповненнями).

Пунктом 1.3 Інструкції визначено, що при влаштуванні на роботу працівники зобов`язані подавати трудову книжку, оформлену у встановленому порядку.

За приписами п.2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до п.4.1 Інструкції у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач, хоча і була студенткою, але мала трудову книжку з липня 2000 року, тому при влаштуванні на роботу до відповідача повинна була пред`явити її роботодавцю для внесення відповідних відомостей, однак не зробила цього.

Запис до трудової книжки про прийом на роботу та про звільнення з роботи вносяться на підставі наказів про прийняття працівника на роботу та про його звільнення.

Крім того, в трудовій книжці вказується посада, яку займав працівник при виконанні трудових обов`язків у роботодавця.

Позивач не надала до господарського суду доказів, які б підтверджували обставини її прийому та звільнення з роботи (наказів чи розпоряджень), не довела будь-якими доказами того, на якій саме посаді вона працювала у 2002 році.

Відповідач також не надав жодних доказів в підтвердження календарних дат роботи позивача у 2002 році, її посади та даних про розпорядчі документи, що були видані при прийнятті та звільненні з роботи.

Суд першої інстанції не задовольнив цю позовну вимогу, з посиланням на відсутність доказів, на підставі яких такі записи можуть бути внесені до трудової книжки, адже у записах мають бути посилання як на накази про прийом та звільнення з посади, так і на посаду, яку займав працівник і таких доказів матеріали справи не містять.

В той же час, у своїй заяві від 14.12.2023, що по суті є відзивом на позов, та представником відповідача в судових засіданнях визнано факт працевлаштування позивачки у періоди з 22.06.2002 по 09.07.2002 та з 12.07.2002 по 29.07.2002 на посаді вожатої 5-го закону у ДОТ ім. М.Грищенко «Дорожник» та відповідач не заперечував проти внесення запису до її трудової книжки.

Згідно з ч.1 ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

При цьому, встановлення факту перебування позивачки у трудових відносинах з відповідачем, як і вірне оформлення трудових відносин є необхідним для правильного нарахування трудового стажу.

Суд першої інстанції виснував, що права ОСОБА_1 при цьому не порушуються, оскільки її страховий стаж (стаж для призначення пенсії за віком) підтверджений Довідкою ОК-5, де міститься вся необхідна інформація щодо кількості відпрацьованих днів та нарахованої заробітної плати, в той же час, суд першої інстанції не звернув увагу, що підставою звернення з позовом позивачкою визначена перешкоди в офіційному працевлаштуванні, отриманні коштів на власне існування, а також на утримання дитини з інвалідністю; при цьому не сам факт її надання (про що наголосив суд першої інстанції), а саме розміру такої соціальної допомоги.

З урахуванням підтвердження позивачкою Довідкою ОК-5, де міститься вся необхідна інформація щодо кількості відпрацьованих днів та нарахованої заробітної плати, зокрема у червні-липні 2002 року та визнанням періодів роботи позивачки з 22.06.2002 по 09.07.2002 та з 12.07.2002 по 29.07.2002 на посаді вожатої 5-го закону у ДОТ ім. М.Грищенко «Дорожник», суд апеляційної інстанції вважає, що вимога позивачки про внесення відповідних записів до трудової книжки підлягає задоволенню. Натомість суд першої інстанції помилково відмовив у цій вимозі.

Оскільки зазначені вимоги є похідними від вимоги про внесення до трудової книжки записів про працевлаштування і роботу у відповідні періоди роботи позивачки, такі вимоги також підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги Єрашової О.В., викладеної у пункті 6 її позову, про зобов`язання відповідача Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" передати до Архівного управління Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради даних про фактичне працювання на посаді "Вожата 5-го загону в ДОТ ім. М. Грищенко "Дорожник" в період з 22.06.2002 по 09.07.2002 рік та з 12.07.2002 по 29.07.2002.

Наказом Державного комітету архівів України від 16.03.2001 № 16 затверджені Правила роботи архівних підрозділів органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, якими врегульовані умови передачі особових кадрових справ найманих працівників до архівів.

За п.1.3 Правил основними завданнями цих Правил є встановлення єдиного для всіх установ порядку роботи з документами від їх створення в діловодстві до передання на постійне зберігання до державних архівних установ, архівних відділів міських рад або інших архівних установ, підвищення ефективності організації архівної справи в установах, суворе дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з питань архівної справи та діловодства.

Відповідно до п.1.5 Правил дія Правил поширюється на архіви, що зберігають документи з паперовою основою. Умови роботи архівів установ, що зберігають науково-технічну, кіно-, фото-, фоно-, відеодокументацію, документи, створені на електронних носіях, а також документну інформацію з грифами обмеження доступу, регламентуються іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 2.1. Правил визначено, що установи створюють архіви для зберігання документів, закінчених у діловодстві, користування ними із службовою, виробничою, науковою та іншою метою, а також для захисту законних прав та інтересів громадян.

Пунктом 2.4. Правил визначено, що основними завданнями архіву є:

- приймання від структурних підрозділів установи та зберігання архівних документів;

- контроль разом зі службою діловодства стану зберігання та

правильності оформлення документів у структурних підрозділах установи;

- участь у складанні та погодженні зведеної номенклатури справ установи, перевіряння відповідності формування документів у справи затвердженій номенклатурі;

- ведення державного обліку документів Національного архівного фонду та подання відомостей про їх кількість за встановленою формою (додаток 17) відповідній державній архівній установі, архівному відділу міської ради;

- проведення попередньої експертизи цінності документів, що перебувають на зберіганні, складання та подання на розгляд ЕК установи проектів описів документів, унесених до Національного архівного фонду, описів справ тривалого (понад 10 років) зберігання, описів справ з особового складу працівників установи та актів про вилучення для знищення документів, що не внесені до Національного архівного фонду;

- створення та вдосконалення довідкового апарату до архівних документів;

- організація в установленому Держкомархівом порядку користування архівними документами, що належать державі, територіальним громадам, видавання архівних довідок, копій, витягів з документів юридичним особам і громадянам;

- підготовка і передання документів Національного архівного фонду до відповідної державної архівної установи, архівного відділу міської ради;

- участь у заходах з підвищення фахової кваліфікації працівників установи, які відповідають за роботу з документами.

За п.2.7.Правил до складу документів архіву входять:

- закінчені в поточному діловодстві документи постійного та тривалого (понад 10 років) зберігання, створені структурними підрозділами установи;

- особові архівні документи працівників установи;

- документи з паперовою основою організацій-попередників установи, що ліквідовані;

- друковані видання, що доповнюють архівні документи і необхідні для науково-методичної та інформаційно-довідкової роботи архіву;

- довідковий та обліковий апарат до архівних документів.

Документи передаються із структурних підрозділів установи до архіву через 2 роки після закінчення їх у діловодстві в упорядкованому стані за описами зразка, наведеного в додатку 1 до цих Правил.

Згідно з п.2.8 Правил установлюються такі граничні строки тимчасового зберігання документів Національного архівного фонду в архіві установи:

- для документів Верховної Ради України, Секретаріат Президента України, Кабінету Міністрів України, Вищого адміністративного суду України, Конституційного Суду, Верховного Суду, Вищого арбітражного суду, Генеральної прокуратури, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та безпосередньо підпорядкованих їм організацій - 15 років;

- для документів Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських рад та державних адміністрацій і безпосередньо підпорядкованих їм організацій - 10 років;

- для районних рад і державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та безпосередньо підпорядкованих їм організацій - 5 років;

- для записів актів громадянського стану, судових справ, записів нотаріальних дій, документів з особового складу - 75 років.

Строки тимчасового зберігання документів в архіві установи можуть бути змінені з дозволу державної архівної установи, архівного відділу міської ради, до яких ці документи надходять на постійне зберігання.

З урахуванням наведеного пункту, кадрові записи щодо працівників на підприємстві відповідача мають зберігатися 75 років.

Відповідно до п.3.3.1 Правил документи з часу створення (надходження) і до передання їх в архів установи зберігаються за місцем формування справ згідно із затвердженою номенклатурою. У невеликих установах справи зберігаються централізовано в службі діловодства.

У разі зберігання справ у структурних підрозділах їх збереженість забезпечується керівниками структурних підрозділів і посадовими особами, відповідальними за діловодство в зазначених підрозділах. У робочих кімнатах справи повинні зберігатися вертикально в шафах, що зачиняються.

Розділом 5 Правил передбачено, що закінчені в діловодстві справи постійного, тривалого (понад 10 років) зберігання та з особового складу повинні здаватися до архіву установи для наступного зберігання та користування. Справи тимчасового зберігання (до 10 років включно) можуть передаватися в архів установи за рішенням її керівника.

За приписами п.6.4.1 Правил опис справ з особового складу складається за встановленою формою (додаток 14). Порядок заповнення граф опису та його оформлення аналогічні порядку складання опису справ постійного зберігання (див. п. 5.2.2 цих Правил).

Згідно з п.6.4.2. Правил заголовки справ опису з особового складу систематизуються за номінальною ознакою у такій послідовності:

- накази з особового складу;

- списки особового складу;

- картки з обліку особового складу;

- особові справи;

- особові рахунки із заробітної плати (розрахункові відомості з

зарплати);

- трудові книжки (незатребувані);

- акти про нещасні випадки тощо.

Особові справи (особові картки) уносяться в опис за роком звільнення посадової особи і систематизуються за абеткою прізвищ звільнених громадян.

Пунктами 6.4.3-6.4.5 Правил визначено, що описи справ з особового складу установ, у діяльності яких утворюються документи Національного архівного фонду, складаються в трьох примірниках, підписуються укладачем, схвалюються ЕК установи, погоджуються з ЕПК відповідного державного архіву та затверджуються керівником установи.

Описи справ з особового складу установ, у діяльності яких не утворюються документи Національного архівного фонду, складаються в двох примірниках, підписуються укладачем, схвалюються ЕК установи, погоджуються з ЕПК (ЕК) державної архівної установи, архівного відділу міської ради та затверджуються керівником установи.

Довідковий апарат до описів справ тривалого (понад 10 років) зберігання та з особового складу складається відповідно до норм, викладених у п. 6.2.3 цих Правил.

За приписами п.9.2.1, 9.2.3 архів виконує запити юридичних осіб та заяви громадян, видає їм архівні довідки, копії, витяги соціально правового характеру, необхідні для задоволення їх прав і законних інтересів.

Архівна довідка (додаток 29) - це офіційно засвідчений документ, що має юридичну силу та містить повідомлення (підтвердження) про наявність у документах архіву відомостей, що стосуються предмета запиту, із зазначенням пошукових даних документів.

Архівна довідка видається на запити юридичних осіб з питань, що відповідають профілю їх діяльності; окремим громадянам - за заявами, пов`язаними із забезпеченням або відновленням їх прав та законних інтересів.

При цьому, зазначені Правила втратили чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України №1005 від 18.06.2015 «Про затвердження Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях».

В той же час, оскільки, як зазначено вище, кадрові документи працівників відповідача мають зберігатись 75 років, то до них застосовуються як попередні Правила ведення архіву, так і нові.

За приписами п.п.9,10 п.4 «Складання та оформлення зведеного опису справ з кадрових питань (особового складу)» р.VII «Складання архівних описів справ» нових Правил описи справ з кадрових питань (особового складу) установ, у діяльності яких утворюються документи НАФ, складають у трьох примірниках. Погоджені ЕПК відповідного державного архіву описи затверджує керівник установи. Перший примірник річного розділу опису зберігається в архіві установи як недоторканний, а другий є робочим і використовується в практичній роботі. Третій надсилається для контролю державному архіву (архівному відділу міської ради), у зоні комплектування якого перебуває установа.

Описи справ з кадрових питань (особового складу) установ, у діяльності яких не створюються документи НАФ, складають у двох примірниках. Після погодження описів ЕПК державного архіву або ЕК архівного відділу районної, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій, міської ради їх затверджує керівник установи. Перший примірник річного розділу опису зберігається в архіві установи як недоторканний, а другий є робочим і використовується в практичній роботі.

Так, до Національного архівного фонду підлягають передачі документи державних і комунальних установ, а також організацій, заснованих на приватній та колективній формі власності.

Згідно довідки з ЄДР відповідач є дочірнім підприємством, що відноситься до державного підприємств або частка держави у статутному капіталі юридичної особи якого становить не менше 25% - Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Відтак, відповідач до державної архівної установи має передавати річні розділи опису архіву установи з кадрових питань незалежно від того в якій процедурі він перебуває (санації або ліквідації).

Внаслідок чого, судом першої інстанції також помилково не задоволену відповідну вимогу позивачки.

Стосовно позовної вимоги про стягнення недовиплаченої заробітної плати та інших передбачених чинним законодавством виплат за період роботи (за першу партію 105,29 грн. та за другу партію 128,62 грн.).

Так, у позові позивач посилалась на те, що працювала у таборі понад норму тривалості робочого часу, який був встановлений ст.50 Кодексу законів про працю України, - 40 годин на тиждень, однак, не отримувала від роботодавця відповідної оплати. Стверджувала, що нею відпрацьовано за першу партію 41 годину протягом першого тижня роботи, 144 години 2-го тижня роботи, 144 години 3-й тиждень. За другу партію 65 годин за перший тиждень, 144 години за 2 тиждень, 144 години за 3-й тиждень, 16 годин за 4-й тиждень. Вважаючи такий режим роботи порушенням трудового законодавства, позивач також наголошувала, що не отримувала належної оплати праці за роботу у понаднормований, нічний час, у вихідні та святкові дні.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Основним документом, який підтверджує час роботи працівника протягом календарного робочого дня є Табель обліку використання робочого часу.

До позовної заяви Позивачем надано самостійно складений Табель, який позивачка заповнила самостійно на власний розсуд, а тому такий доказ не може бути прийнятий судом, оскільки є недостовірним.

Жодною стороною - ні позивачем, ні відповідачем не надано до матеріалів справи Табелю обліку робочого часу за період червень-липень 2002 року щодо працівників Дитячого оздоровчого табору імені М. Грищенка "Дорожник".

Відповідачем 29.03.2024 подано до справи копію Акту № 1 від 25.07.2013 по філії "Царичанський райавтодор" (а.с.120-123,т.5) згідно з яким штатні розписи та переліки змін до них за період з 1998 по 2009 роки, Табелі обліку використання робочого часу за 1998-2007 роки підлягали знищенню. Тому вірогідних доказів, які б підтверджували посилання позивача про відпрацьований понаднормовий робочий час, роботу у нічний час, у вихідні та святкові дні матеріали справи не містять.

Не підтверджено будь-якими доказами і те, що позивач займала посаду педагога-організатора і тому мала отримувати заробітну плату та відповідні доплати та надбавки за роботу на цій посаді.

Штатного розпису Дитячого оздоровчого табору імені М. Грищенка "Дорожник", доказів щодо встановлення посадового окладу ОСОБА_4 позивачем та відповідачем до справи не подано.

На запити позивача до Комунальної установи "Царичанський трудовий архів" Царичанської селищної ради (а.с. 166, т.5) установа повідомила, що документи з основної діяльності та з кадрових питань (особового складу) Дитячого оздоровчого табору "Дорожник", філії "Дитячий оздоровчий табір "Дорожник" імені М. Грищенко", підприємства "Царичанський райавтодор" дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" на зберігання до комунальної установи не надходили, місце їх знаходження комунальній установі не відоме.

Відповідно до частини першої ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76, ч.1 ст. 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки не доведено доказами неправильність чи неповноту нарахування заробітної плати за період роботи у червні-липні 2002 року, надбавок та доплат до неї, тому у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

При цьому є недоречним у цій справі посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 08.10.2018 по справі №553/954/17 щодо доведення факту працевлаштування, зокрема ОСОБА_1 у Дитячому оздоровчому таборі імені М. Грищенка "Дорожник", оскільки відповідач не оспорює зазначене, і навіть погоджується внести відповідні дані до трудової книжки позивачки в разі її подання, втім, облік робочого часу не може доводитись жодним іншим доказом, окрім Табелю робочого часу.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача вихідної допомоги у сумі 981 825,57 грн. за період з липня 2002 по грудень 2021 року, з посиланням на ст.ст. 44,116,117 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до статті 47 КЗпП України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Статтею 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з ініціативи роботодавця йому виплачується вихідна допомога.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, які йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позивач, посилаючись на статтю 44 Кодексу законів про працю України, також просила стягнути з відповідача вихідну допомогу та застосувати до останнього відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України, через непроведення належного остаточного розрахунку при звільненні.

Статтею 44 КЗпП України в редакції від 01.08.2001, яка діяла на період роботи позивача у відповідача, було встановлено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 Кодексу законів про працю України (звільнення через відмову від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці або від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку, а у випадку, якщо звільнення відбулось внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

В той же час, доказів, які б підтверджували наявність при звільненні позивача підстав, передбачених ч.6 ст.36 КЗпП України чи порушення зі сторони роботодавця законодавства про працю, колективного чи трудового договору, позивачкою не надано.

Посилання позивачки (апелянта) на невнесення до трудової книжки записів про її роботу не може бути підставою для виплати вихідної допомоги, оскільки ця обставина не передбачена законодавством України про працю.

З огляду на наведене, колегія суддів виснує, що при звільненні позивачки у 2002 році у зв`язку із закінченням строків трудових договорів, як зазначено у п.3 позову, право на виплату вихідної допомоги, передбаченої чинним законодавством, було відсутнє, тому у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Таким чином, надані позивачем докази і встановлені обставини справи свідчать про те, що у позивача відсутня можливість захистити порушене право, крім звернення до суду.

На підставі викладеного, колегія суддів частково задовольняє апеляційну скаргу та позов.

Щодо доводів скарги про не присвоєння номеру провадження на етапі реєстрації судової справи №904/6344/20 (204/9585/21).

Зазначене питання врегульовано Інструкцією з діловодства в місцевих та апеляційних судах України (Далі за текстом - Інструкція з діловодства в судах), затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814, та Положенням про автоматизовану систему документообігу суду (в редакції від 04 травня 2023 року та в редакції від 02 листопада 2023 року, які діяли у період, зокрема, від дня надходження справи до Господарського суду Дніпропетровської області по день ухвалення судом рішення за результатом розгляду справи, далі Положення про АСДС), затвердженого рішенням Ради суддів України від 02 квітня 2015 року.

Так, відповідно до п. 15 Розділу ІІ (Приймання та реєстрація документів) Інструкції з діловодства в судах кожній судовій справі (кримінальному провадженню) надається єдиний унікальний номер, який формується відповідно до Положення про АСДС.

Згідно з п. 16. Розділу ІІ Інструкції з діловодства в судах Автоматизованою системою документообігу суду (далі за текстом АСДС) може автоматично формуватися номер провадження судової справи, необхідний для діловодства відповідного суду. При цьому у разі розгляду по суті в межах справ про банкрутство позовних заяв, заяв, такій справі присвоюється єдиний унікальний номер справи про банкрутство та в дужках зазначається єдиний унікальний номер справи. Справи, які передані для розгляду в межах справ про банкрутство з господарського суду або судів інших юрисдикцій, містять єдиний унікальний номер справи про банкрутство та в дужках - єдиний унікальний номер справи, який був визначений раніше. Процесуальні документи в таких справах, які можуть бути оскаржені в апеляційному чи касаційному порядку, мають подвійний номер.

Пунктом 17 Розділу ІІ Інструкції з діловодства встановлено, що реєстрація та облік судових справ (матеріалів кримінального провадження) у суді здійснюються в АСДС в обліково-статистичних (інформаційних) картках, з використанням відповідних індексів (додаток 3).

Згідно п. 3 Переліку індексів для реєстрації та обліку в суді судових справ (матеріалів кримінального провадження), що є додатком 3 (щодо п. 17 Розділу ІІ Інструкції) до Інструкції з діловодства в судах, реєстрація та облік справ і матеріалів господарського судочинства, матеріалів про адміністративні правопорушення в місцевих господарських та апеляційних господарських судах здійснюється на картки справи та статистичні картки за індексами, наявними в автоматизованій системі документообігу суду.

П. 2.2.2. Положення про АСДС встановлено, що на кожний вхідний, у тому числі процесуальний, документ в автоматизованій системі створюється реєстраційна картка, яка містить інформацію щодо реквізитів та руху документа. Особливості заповнення реєстраційної картки визначаються відповідними інструкціями з діловодства.

До реєстраційної картки може додаватися копія оригіналу паперового документу у вигляді вкладеного цифрового файла.

Пунктами 2.2.3., 2.2.4 Положення про АСДС встановлено, що дата реєстрації та вхідний номер документа, що складається з номера за порядком у відповідному році та року реєстрації, формуються автоматизованою системою автоматично. Кожній судовій справі надається єдиний унікальний номер, який формується автоматизованою системою автоматично в суді першої інстанції та залишається незмінним незалежно від проходження судової справи в інстанціях чи надходження судової справи за підсудністю з іншого суду будь-якої юрисдикції, в тому числі в разі повторного надходження судової справи після її належного оформлення, та який повинен обов`язково вказуватися судами всіх інстанцій в судовому рішенні.

Структура єдиного унікального номера судової справи є такою: код суду першої інстанції (три цифри) / номер судової справи за порядком у поточному році / рік реєстрації (дві цифри). Наприклад: 512/362/15.

У разі надходження позовних заяв у майнових та немайнових спорах, стороною в яких є боржник, інших заяв з вимогами до боржника для розгляду по суті в межах справи про банкрутство такій судовій справі присвоюється єдиний унікальний номер справи про банкрутство та в дужках зазначається єдиний унікальний номер судової справи позовного провадження. Судові справи, які передані з господарських судів або судів інших юрисдикцій для розгляду в межах справи про банкрутство, містять єдиний унікальний номер справи про банкрутство та в дужках єдиний унікальний номер справи, який був визначений раніше.

Пунктом 2.2.5. Положення про АСДС встановлено, що автоматизованою системою може автоматично формуватися номер провадження судової справи, необхідний для діловодства відповідного суду. Цей номер може містити, зокрема, індекс, код суду, номер судової справи за порядком у поточному році, рік реєстрації, інші дані, необхідні для діловодства відповідного суду.

Наведені вище норми зазначених нормативно-правових актів вказують на те, що при формуванні та/або веденні справи в господарському судочинстві в межах справи про банкрутство обов`язковим є лише присвоєння та/або наявність єдиного унікального номера судової справи; присвоєння ж номеру провадження в межах справи про банкрутство можливе у разі наявності такої необхідності в організації діловодства у суді, однак, не є обов`язковим. При цьому згідно наведених нормативно-правових актів для реєстрації та обліку справ і матеріалів господарського судочинства в межах справи про банкрутство використовуються відповідні індекси, наявні в АСДС.

Звідси, жодних порушень Господарського суду Дніпропетровської області при здійсненні судового розгляду у справі №904/6344/20 (204/9585/21) тне відбулось. При цьому, апелянтом не наголошено яким чином неприсвоєння номеру провадження в межах брала безпосередню участь при розгляді справи, долучала всі заяви, клопотання, докази тощо, які вона вважала за необхідне долучати, і з матеріалів даної справи вбачається, що всі подані документи і докази були враховано судом при розгляді справи.

Щодо тверджень апелянта про те, що судом не було належним чином здійснено реєстрацію документів у справі №904/6344/20 (204/9585/21), зокрема:

- не зареєстровано Протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.08.2023;

- відсутній реєстраційний номер ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2023 про відкриття провадження у справі;

- не присвоєно реєстраційний номер при реєстрації клопотання Позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження від 02.10.2023;

- відсутній реєстраційний номер ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2023 про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження;

- порушено строки реєстрації клопотання ОСОБА_1 про відкладення судового засідання, призначеного судом на 25.10.2023 року о 12 годині 00 хвилин, яке з її слів подано нею 04.10.2023, а також допущено «зникнення» в системі електронний суд деяких завантажених нею додатків до цього клопотання;

- відсутній реєстраційний номер ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2023 про витребування доказів судом;

- не зареєстровано судом клопотання представника Відповідача Юріна І.О. від 29.03.2024 про долучення доказів до матеріалів судової справи;

- не зареєстровано судом клопотання ОСОБА_1 про витребування персональних даних судом інших працівників в ДОТ «Дорожник» від 28.05.2024;

- не зареєстровано судом Картку збереження технічного запису та протоколу (журналу) судового засідання від 28.06.2024;

- не зареєстровано судом Картку збереження технічного запису та протоколу (журналу) судового засідання від 15.07.2024;

- не зареєстровано судом Картку збереження технічного запису та протоколу (журналу) судового засідання від 29.07.2024.

При цьому, вчинення вищенаведених порушень Господарським судом Дніпропетровської області при розгляді справи №904/6344/20 (204/9585/21) спростовується наявними матеріалами вказаної судової справи, відомостями підсистеми Електронний суд ЄСІТС та Єдиного державного реєстру судових рішень.

Так, відповідно до п. 2 Розділу ІІ Інструкції з діловодства у судах реєстрація вхідних, вихідних та внутрішніх документів в АСДС здійснюється відповідно до вимог Положення про АСДС.

Зокрема, згідно з п. 2.3.48. Положення про АСДС результатом розподілу судової справи шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді є протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду (додаток 6), що створюється в автоматизованій системі уповноваженою особою апарату суду. Протокол передачі судової справи раніше визначеному судді роздруковується, підписується та додається до матеріалів судової справи.

Відповідно до відомостей наявних в підсистемі Електронний суд ЄСІТС в АСДС відносно справи №904/6344/20 (204/9585/21) зареєстровано протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.08.2023, за яким закріплено технічний документ «Звіт передачі судової справи раніше визначеному складу суду», з яким можна ознайомитися за допомогою в т.ч. наявного інтерфейсу особистого кабінету користувача підсистеми Електронний суд ЄСІТС. Згідно вказаного Звіту 30.08.2023 автоматизований розподіл судової справи для раніше визначеного складу суду зареєстровано за номером №26-935/23.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, які є публічно доступними та з якими можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2023 про відкриття провадження у справі №904/6344/20 (204/9585/21) має реєстраційний номер: 113229694.

Згідно відомостей, які містяться в підсистемі електронний суд ЄСІТС, клопотання Позивачки ОСОБА_1 від 02.10.2023 про розгляд справи №904/6344/20 (204/9585/21) за правилами загального позовного провадження зареєстровано судом за вхідним реєстраційним номером №50072/23 від 03.10.2023.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, які є публічно доступними та з якими можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2023 по справі №904/6344/20 (204/9585/21) про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження має реєстраційний номер:113922462.

Згідно відомостей, які містяться в підсистемі електронний суд ЄСІТС, клопотання ОСОБА_1 про відкладення судового засідання від 25.10.2023, яке з її слів подано нею 04.10.2023, зареєстровано в АСДС за вхідним реєстраційним номером №54302/23 від 25.10.2023. Твердження ОСОБА_1 про подання такого клопотання 04.10.2023 не відповідає дійсності та спростовується сформованим та підписаним нею клопотанням, зі змісту якого вбачається, що воно сформоване та підписане 25.10.2023 нею ж самою. Твердження про «зникнення» долучених ОСОБА_1 до її клопотання довідок-викликів для складання сесії не відповідає дійсності, так як зі змісту додатків до зазначеного клопотання в підсистемі електронний суд ЄСІТС вбачається наявність наведених додатків.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, які є публічно доступними та з якими можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2023 по справі №904/6344/20 (204/9585/21) про витребування доказів судом має реєстраційний номер: 115816186.

Згідно відомостей, які містяться в підсистемі електронний суд ЄСІТС, клопотання Відповідача від 29.03.2024 про долучення доказів до матеріалів судової справи №904/6344/20 (204/9585/21) зареєстровано судом за вхідним реєстраційним номером №15519/24 від 29.03.2024.

Згідно відомостей, які містяться в підсистемі електронний суд ЄСІТС, клопотання ОСОБА_1 про витребування персональних даних судом інших працівників в ДОТ «Дорожник» від 29.05.2024 у судовій справі №904/6344/20 (204/9585/21) зареєстровано судом за вхідним реєстраційним номером №26351/24 від 29.05.2024.

Згідно відомостей, які містяться в підсистемі електронний суд ЄСІТС, картка збереження технічного запису та протоколу (журналу) судового засідання від 28.06.2024 має реєстраційний номер: 3062792.

Відомості, які містяться в підсистемі електронний суд ЄСІТС, картка збереження технічного запису та протоколу (журналу) судового засідання від 15.07.2024 має реєстраційний номер: 3116967.

Згідно відомостей, які містяться в підсистемі електронний суд ЄСІТС, картка збереження технічного запису та протоколу (журналу) судового засідання від 15.07.2024 має реєстраційний номер: 3165988.

З огляду на викладене є необґрунтованими твердження апелянта ОСОБА_1 про допущення судом порушень встановленого порядку реєстрації вхідних, вихідних та внутрішніх документів у справі №904/6344/20 (204/9585/21). Окрім цього ані зі змісту зазначеної апеляційної скарги, ані з будь-яких інших матеріалів та фактичних обставин щодо розгляду позовних вимог у даній справі, неможливо встановити, яким чином наведені припущення Апелянта щодо порушення порядку реєстрації вхідних, вихідних та внутрішніх документів вплинули чи обмежили обсяг її прав при розгляді даної справи.

Твердження Апелянта, що 29.04.2024 протокол судового засідання у справі №904/6344/20 (204/9585/21) вела не Сулима Д.В., а помічниця судді, спростовується наявними матеріалами справи. Зокрема, відповідно до протоколу судового засідання №2800635 від 29.04.2024, судове засідання по справі №904/6344/20 (204/9585/21) проводилося Господарським судом Дніпропетровської області у складі судді Камші Н.М. та секретаря судового засідання Сулими Д.В. Цю інформацію підтверджує і представник відповідача.

Також спростовується матеріалами справи твердження Апелянта про те, що Господарським судом Дніпропетровської області при розгляді справи №904/6344/20 (204/9585/21) під час судових засідань 28.06.2024 та 15.07.2024 було допущено порушення порядку розгляду справи, що полягало у проведенні судових дебатів до проведення дослідження доказів у справі.

Так, відповідно до протоколу судового засідання №3062792 від 28.06.2024 під час судового засідання, о 10:04:41 суддею Камшою Н.М. надано вступне слово учасникам справи; згідно даного протоколу судових дебатів під час судового засідання 28.06.2024 не відбувалося.

Представник відповідача підтверджує, що відомості у зазначеному протоколі відповідають дійсності. При цьому, відповідно до протоколу судового засідання № 3116967 від 15.07.2024 під час судового засідання, о 10:11:07 суддею Камшою Н.М. розпочато дослідження доказів у справі. Також згідно зазначеного протоколу об 11:26:31 суддею Камшою Н.М. розпочато судові дебати.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 ГПК України суд заслуховує вступне слово позивача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, відповідача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, а також інших учасників справи.

Згідно ч. 4 ст. 208 ГПК України на етапі вступного слова учасники справи можуть ставити питання один одному у черговості, яка визначається головуючим, та з його дозволу.

Разом із тим, відповідно до ч. 1 ст. 218 ГПК України у судових дебатах виступають з промовами (заключним словом) учасники справи. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 3 ст. 218 ГПК України порядок проведення, тривалість судових дебатів та черговість виступів учасників справи визначаються головуючим виходячи з розумно необхідного часу для викладення учасниками справи їх позиції по справі. З дозволу суду промовці можуть обмінюватися репліками. Право останньої репліки завжди належить відповідачеві та його представникові.

Відтак, апелянт помилково ототожнив вступне слово учасників справи, передбачене ст. 208 ГПК України, з проведенням судових дебатів, передбачене ст. 218 ГПК України.

Твердження апелянта, що «в цивільному судочинстві суди всіх інстанцій ухвалювали рішення в провадженнях які не призначались Протоколами автоматичного розподілу справи між суддями або Протоколами передачі справи раніше визначеному складу суду та в провадженнях які не відкривались» спростовуються наявними матеріалами справи, в тому числі протоколом автоматизованого розподілу судової справи №204/9585/21 між суддями Верховного суду від 02.05.2022, протоколом автоматизованого розподілу судової справи №204/9585/21 між суддями Дніпровського апеляційного суду від 17.02.2022, протоколом автоматизованого розподілу судової справи №204/9585/21 між суддями Дніпровського апеляційного суду від 16.01.2023, протоколом автоматизованого розподілу судової справи №204/9585/21 між суддями Дніпровського апеляційного суду від 19.06.2023, протоколом передачі судової справи №904/6344/20 (204/9585/21) раніше визначеному складу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2023, та іншими матеріалами судової справи.

Апелянтом у її апеляційній скарзі від 18.08.2024 (ст. 41 апеляційної скарги) зазначається про те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 04.09.2023 по справі №904/6344/20 (204/9585/21) не містить відомості, передбачені п. 7-11 ч. 2 ст. 176 ГПК України.

Водночас, згідно змісту зазначеної ухвали у ній містяться усі необхідні відомості передбачені ст. 176 ГПК України. Судом зазначено про подання заяв, клопотань і заперечень учасників справи за правилами, встановленими статтями 169, 170, 251 ГПК України. В кінці зазначеної ухвали містяться відомості про те, що Інформацію про дату та час розгляду справи можна отримати за електронною адресою суду: http//dp.arbitr.gov.ua/sud5005/spisok/csz. З огляду на що, твердження Апелянтки ОСОБА_1 про невідповідність ухвали Господарського суду Дніпропетровської області про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 04.09.2023 по справі №904/6344/20 (204/9585/21) вимогам ч. 2 ст. 176 ГПК України необґрунтованим й таким, що не відповідає дійсності.

Щодо ухвали від 31.05.2024, якою відмовлено у витребуванні доказів.

Так, 29.05.2024 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання №б/н від 29.05.2024 з додатками від ОСОБА_1 про витребування доказів, зокрема наступного змісту:

- витребувати з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, контакт-центр +380 (67) 195 53 51, електронна пошта 04001@dp.pfu.gov.ua) ОК-5 осіб, які зі мною працювали, згідно наданих мені представником відповідача ОСОБА_5 списків відкомандированих працівників ДОТ Дорожник, які додаються до даного клопотання;

- витребувати з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, контакти служби діловодства: інформація щодо реєстрації вхідної кореспонденції (крім звернень громадян та запитів на отримання публічної інформації) Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області надається з понеділка по п`ятницю з 08:30 до 12:30 та з 13:00 до 17:00 у телефонному режимі за номером, який не є багатоканальним: Телефон - (056) 374-31-22, Факс - (056) 374-31-14, електронна пошта dp.official@tax.gov.ua, інформацію про доходи осіб, які зі мною працювали в ДОТ Дорожник згідно списків, які додаються до даного клопотання.

Позивачем у клопотанні зазначено, що інформація, яку вона просить витребувати, може бути інформативною для суду щодо розмірів нарахованих заробітних плат вожатим в ДОТ "Дорожник", точного періоду таборних змін. На підставі цих доказів, за ствердженням ОСОБА_1 , можна розрахувати остаточну ціну позову, тобто невиплачену заробітну плату та інших виплат за фактично виконану нею у таборі роботу, що є обов`язковою умовою в господарському судочинстві та є завданням підготовчого провадження. При цьому позивачем не обґрунтовано, яким чином умови трудових договорів з іншими особами стосуються умов трудового договору між нею та відповідачем.

Відповідно до абз. 25 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.

Згідно абз. 33 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Частиною 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Аналіз вищевказаних статей Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» свідчить про те, що відомості персоніфікованого обліку є відомостями виключно індивідуального характеру.

При цьому, колегія суддів зауважує, що предметом спору у даній справі є встановлення факту перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем, зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Письмовими доказами згідно зі ст. 91 Господарського процесуального кодекс у України є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Суд виснує, що для вирішення трудового спору по даній справі дані про заробітну плату, доходи інших осіб, окрім позивача, не мають значення. Більш того, відповідні дані інших осіб є персональними даними, які є об`єктом захисту згідно із Законом «Про захист персональних даних».

З урахуванням того, що дані з довідок форми ОК-5 та інформація про доходи осіб, які могли працювати з позивачем, ніяким чином не впливають на вирішення спору по даній справі, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача від 29.05.2024 про витребування доказів.

Таким чином, твердження позивачки (апелянта) про недосягнення судом завдань підготовчого провадження через відмову у задоволенні клопотання про витребування персональних даних інших працівників, які працювали з ОСОБА_1 в ДОТ «Дорожник», є необґрунтованим.

Щодо доводів апелянта про порушення норм процесуального права при постановленні цієї ухвали.

Відповідно до ст. 232 ГПК України до судових рішень відносяться - ухвали, рішення, постанови та судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Частиною ч. 2 ст. 235 ГПК України встановлено, що ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Згідно ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Частиною 5 ст. 242 ГПК України визначено, що у разі ухвалення судового рішення поза межами судового засідання, копія судового рішення надсилається учасникам справи протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що нормами процесуального законодавства передбачена можливість постановлення судом ухвал щодо вирішення питань пов`язаних з клопотаннями та заявами учасників справи поза межами судового засідання, з обов`язковим подальшим направленням учасникам справи такої ухвали в електронній формі до їх електронних кабінетів.

Звідси, відсутні порушення Господарського суду Дніпропетровської області при постановлені та врученні ухвали від 31.05.2024 по справі №904/6344/20 (204/9585/21).

Слід зауважити, що два дні від дати постановлення вищевказаної ухвали від 31.05.2025 по справі №904/6344/20 (204/9585/21) про відмову в задоволенні клопотання про витребування даних, припадає на неділю 02.06.2025, тобто на неробочий день, а тому направлення ОСОБА_1 вищевказаної ухвали в понеділок 03.06.2024 не є порушенням вимог законодавства України.

Щодо доводів апелянта про те, що судом при розгляді справі №904/6344/20 (204/9585/21) на стадії підготовчого провадження не було встановлено остаточний розмір ціни позову, то дане твердження Апелянтки спростовується наявними матеріалами справи, оскільки відповідно позовної заяви ОСОБА_1 від 02 грудня 2021 року майновими позовними вимогами Позивачки до Відповідача є стягнення заборгованості зі сплати заробітної плати у загальному розмірі 233,91 грн та стягнення вихідної допомоги в розмірі 981825,57 грн.

Матеріали даної судової справи не містять заяви Позивача про зміну розміру його позовних вимог до Відповідача, що свідчить про те, що така заява Позивачем не подавалася.

З урахуванням наведеного, судом першої інстанції на стадії підготовчого провадження було вірно встановлено остаточний розмір позовних вимог Позивачки і встановлений розмір ціни позову відповідає розміру, який Позивачка ОСОБА_1 зазначила в своїй позовній заяві.

При цьому є таким, що не відповідає способам захисту права п.2 прохальної частини позову витребування від відділу поліції №6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області результату аудиторської перевірки відповідача для формування ціни позову, оскільки, по-перше, ціна позову є основною складовою позовної заяви майнового характеру і є такою, що визначається на стадії подачі позову, по-друге, по суті є витребуванням доказів, і заявляється у відповідному клопотанні.

Щодо доводів скарги про неналежне повідомлення учасників справи, зокрема, третіх осіб.

Так, позивачка у позові визначила третіми особами у справі: 1) Східний офіс державної аудиторської служби України (м. Дніпро); 2) Відділ поліції №6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області.

При цьому, за приписами ст.50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.

Отже, суд залучає третіх осіб до справи тільки якщо рішення може вплинути на їх права або обов`язки щодо однієї із сторін спору.

Господарським судом при прийнятті позовної заяви і відкриті провадження у справі, досліджено склад учасників справи та спірні відносини, що склались виключно між позивачкою і відповідачем та не встановлено, що майбутнє рішення у справі може вплинути на права та обов`язки визначених позивачкою осіб щодо будь-якої зі сторін справи. Відтак, цілком обґрунтовано ухвалою від 04.09.2023 судом до участі у справі не були залучені визначені позивачкою особи.

При цьому, згідно матеріалів справи в обох учасників (позивача і відповідача) наявний електронний кабінет і судом в установленому ГПК України порядку сторони повідомлялись про судові засідання ухвалами суду, внаслідок чого є безпідставними твердження апелянта стосовно неповідомлення всіх учасників справи про судові засідання.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повістю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, не з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права; зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а зазначене рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення, яким позов слід задовольнити частково.

Щодо судових витрат.

За приписами п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" (у редакції на час звернення позивачки з позовом), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.

За клопотанням позивачки, поданим разом з позовною заявою, ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10.12.2021 її частково звільнено від сплати судового збору за три немайнові вимоги і половини майнових вимог.

В подальшому, ухвалою цього ж суду від 06.01.2023 відмовлено у задоволенні її клопотання про звільнення від сплати судового збору у повному обсязі, яку скасовано постановою Дніпровського апеляційного суду від 30.03.2023 з підстави, що суд не звернув увагу на докази позивачки, на підставі яких остання є отримувачем соціальної допомоги на дитину-інваліда, відповідно, дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Таким чином, позивачка є особою, яку звільнено від сплати судового збору.

Відповідно до ч.2 ст.129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Оскільки судом апеляційної інстанції задоволено 4 немайнові вимоги, то відповідний судовий збір, який становить 908,00 грн х 4=3632,00 грн (на момент подачі позову, що мала б сплатити позивачка, із розрахунку 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб від ставки судового збору на 2021 рік 2270 грн) та, відповідно, з цієї суми 150% за подачу апеляційної скарги - 5448,00 грн, слід стягнути з відповідача в дохід бюджету.

Керуючись ст. ст. 269, 275-277, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2024 та на ухвалу від 31.05.2024 у справі № 904/6344/20 (204/9585/21) задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2024 у справі № 904/6344/20 (204/9585/21) залишити без змін.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2024 у справі № 904/6344/20 (204/9585/21) скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов`язати відповідача - Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 31950828) внести записи до трудової книжки позивача ОСОБА_1 про прийняття на роботу до Дитячого оздоровчого табору ім. М. Грищенко "Дорожник" на посаді "Вожата 5-го загону" 22.06.2002 та 12.07.2002, та записи про звільнення із займаної посади 09.07.2002 та 29.07.2002 у зв`язку із закінченням терміну дії строкових договорів.

Зобов`язати відповідача - Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 31950828) подати коригуючі декларації до Чечелівської державної податкової інспекції Правобережного управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області по факту трудових відносин позивача ОСОБА_1 з Дитячим оздоровчим табором ім. М. Грищенко "Дорожник".

Зобов`язати Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 31950828) подати коригуючі декларації до Чечелівського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області по факту трудових відносин позивача ОСОБА_6 з Дитячим оздоровчим табором ім.М.Грищенко "Дорожник".

Зобов`язати Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 31950828) передати до Архівного управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради даних про фактичне працевлаштування і роботу позивача ОСОБА_1 на посаді "Вожата 5-го загону" в періоди з 22.06.2002 по 09.07.2002 та з 12.07.2002 по 29.07.2002.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в дохід державного бюджету України 3632,00 грн судового збору за подачу позовної заяви та 5448,00 грн за подачу апеляційної скарги.

Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 04.12.2025.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяО.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв


Суд	Центральний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	24.11.2025
Оприлюднено	05.12.2025
Номер документу	132309118
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: майнові спори, стороною в яких є боржник, з них:

Іванов Олексій Геннадійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні