Постанова від 18.11.2025 по справі 916/3155/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2025 року

м. Київ

cправа № 916/3155/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.

за участю секретаря судового засідання Прокопенко О. В.

та представників:

прокурора - Томчук М. О.,

відповідача-1 - Самбурського О. Б. (в режимі відеоконференції),

відповідача-2 - Галкіна О. С. (в режимі відеоконференції),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог

щодо предмета спору, на стороні відповідачів - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопмент Рені Термінал", Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2025

та рішення Господарського суду Одеської області від 28.04.2025

у справі №916/3155/24

за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави

до 1. Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопмент Рені Термінал"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Міністерство розвитку громад та територій України

про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди, зобов`язання повернути земельні ділянки та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок

В С Т А Н О В И В:

В липні 2024 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (далі - Ренійська міська рада; Міськрада; відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопмент Рені Термінал" (далі - ТОВ "Девелопмент Рені Термінал"; відповідач-2) про:

- визнання недійсним договору оренди, укладеного 20.04.2023 між Ренійською міською радою і ТОВ "Девелопмент Рені Термінал", щодо земельних ділянок площею 8,1580 га з кадастровим номером 5124110100:01:005:0022 та площею 2,7876 га з кадастровим номером 5124110100:01:005:0021 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (розміщення мультимодального терміналу), які розташовані за межами населеного пункту м. Рені Ізмаїльського району Одеської області;

- скасування рішення державного нотаріуса Ренійської державної нотаріальної контори Одеської області Букатич Евеліни Валеріївни від 20.04.2023 № 67284799 про державну реєстрацію права оренди за ТОВ "Девелопмент Рені Термінал" на земельну ділянку площею 8,1580 га з кадастровим номером 5124110100:01:005:0022 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2723281051241, номер запису про інше речове право 50001872 (далі - рішення державного нотаріуса Букатич Е. В. № 67284799);

- скасування рішення державного нотаріуса Ренійської державної нотаріальної контори Одеської області Букатич Евеліни Валеріївни від 20.04.2023 № 67284267 про державну реєстрацію права оренди за ТОВ "Девелопмент Рені Термінал" на земельну ділянку площею 2,7876 га з кадастровим номером 5124110100:01:005:0021 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2723268151241, номер запису про інше речове право 5 0001626 (далі - рішення державного нотаріуса Букатич Е. В. № 67284267);

- скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок площею 8,1580 га з кадастровим номером 5124110100:01:005:0022 та площею 2,7876 га з кадастровим номером 5124110100:01:005:0021 з одночасним закриттям Поземельних книг відносно цих земельних ділянок;

- зобов`язання ТОВ "Девелопмент Рені Терміна" повернути Ренійській міській територіальній громаді в особі Ренійської міської ради земельні ділянки площею 8,1580 га з кадастровим номером 5124110100:01:005:0022 та площею 2,7876 га з кадастровим номером 5124110100:01:005:0021.

Позовні вимоги обґрунтовані передачею спірних земельних ділянок у користування ТОВ "Девелопмент Рені Термінал" без проведення земельних торгів (аукціону), за відсутності затвердженої містобудівної документації, визначеної ч. 3 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та мотивованого висновку уповноваженого органу містобудування та архітектури Ренійської міської ради. Прокурор вважає, що розміщення земельних ділянок із цільовим призначенням "для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій" суперечить Схемі планування Ренійського району.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.04.2025 (суддя - Смелянець Г. Є.), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 (головуючий суддя - Ярош А. І., судді - Савицький Я. Ф., Принцевська Н. М.), позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди, укладений 20.04.2023 між Ренійською міською радою та ТОВ "Девелопмент Рені Термінал", щодо земельних ділянок площею 8,1580 га з кадастровим номером 5124110100:01:005:0022 та площею 2,7876 га з кадастровим номером 5124110100:01:005:0021 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (розміщення мультимодального терміналу), які розташовані за межами населеного пункту м. Рені Ізмаїльського району Одеської області.

Скасовано рішення державного нотаріуса Букатич Е. В. № 67284799, № 67284267.

Скасовано у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок площею 8,1580 га з кадастровим номером 5124110100:01:005:0022 та площею 2,7876 га з кадастровим номером 5124110100:01:005:0021 з одночасним закриттям Поземельних книг відносно цих земельних ділянок.

Зобов`язано ТОВ "Девелопмент Рені Термінал" повернути Ренійській міській територіальній громаді в особі Ренійської міської ради земельні ділянки площею 8,1580 га з кадастровим номером 5124110100:01:005:0022 та площею 2,7876 га з кадастровим номером 5124110100:01:005:0021.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 01.10.1993 № 496-ХХІ "Про заходи по збереженню і розвитку природно-заповідного фонду області" вирішено, зокрема затвердити Перелік цінних ландшафтів, екосистем, природних комплексів, що резервуються для наступної організації заповідних територій протягом 1994-1996 років з метою недопущення їх зниження та руйнування в результаті господарської діяльності (додаток № 3), режим використання цих комплексів погоджувати з держуправлінням охорони навколишнього природного середовища по Одеській області.

Додатком № 3 до вказаного рішення є Перелік цінних природоохоронних, рекреаційних територій, зарезервованих для розширення природно-заповідного фонду області, до п. 64 якого включено об`єкт - Придунайські ліси, розташовані: Ренійський район, галерейні ліси вздовж основного русла Дунаю між протоками Вікота та Репіда, на лівому березі Кислицького рукава.

Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури (наразі Міністерство розвитку громад та територій України (далі - Міністерство; третя особа) листом від 16.03.2023 № 2612/35/10-23 повідомило ТОВ "Девелопмент Рені Термінал" про опрацювання його листа від 17.02.2023 № 02/23 щодо розміщення мультимодального терміналу на земельній ділянці орієнтовною площею 12 га на території Ренійської міської територіальної громади Ізмаїльського району Одеської області. У листі зазначило, що відповідно до ст. 43 Закону України "Про транспорт" (зі змінами) Міністерство в межах компетенції не заперечує щодо будівництва мультимодального терміналу ТОВ "Девелопмент Рені Термінал".

ТОВ "Девелопмент Рені Термінал" (лист від 17.03.2023 № 04/23) звернулось до Ренійської міської ради та повідомило про отримання від Міністерств листа від 16.03.2023 № 2612/35/10-23, яким підтверджено доцільність будівництва мультимодального терміналу в межах міста Рені та, що Міністерство не заперечує щодо будівництва такого терміналу ТОВ "Девелопмент Рені Термінал". У цьому листі відповідач-2 просив надати дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (розміщення мультимодального терміналу), орієнтовними площами 9 га, 3 га (орієнтовна загальна площа 12 га), яка розташована на території м. Рені Ізмаїльського району Одеської Області за межами населеного пункту.

Рішенням Ренійської міської ради від 22.03.2023 № 743-VІІІ "Про надання дозволу ТОВ "Девелопмент Рені Термінал" на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для подальшої їх передачі в оренду терміном на 49 років для будівництва та обслуговування об`єктів інженерної та транспортної інфраструктури (розміщення мультимодальною терміналу) в м. Рені Ізмаїльською району Одеської області (за межами населеного пункту)" вирішено:

- надати дозвіл ТОВ "Девелопмент Рені Термінал" на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для подальшої їх передачі в оренду терміном на 49 років, для будівництва та обслуговування об`єктів інженерної та транспортної інфраструктури (розміщення мультимодального терміналу), орієнтованими площами 9 га, 3 га (загальною орієнтованою площею 12,0000 га), які розташовані в м. Рені Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеною пункту);

- виготовлену проєктну документацію надати Ренійській міській раді для розгляду та прийняття рішення про її затвердження.

На підставі вказаного рішення Ренійської міської ради, а також договору на виконання робіт від 24.03.2023 № 5/23, укладеного з ТОВ "Девелопмент Рені Термінал", ТОВ "Праймконсалт" розроблено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ "Девелопмент Рені Термінал" в оренду строком на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, м. Рені (за межами населеного пункту).

Ренійська міська рада листами від 31.03.2023 № 24/1201-1354, № 24/1200-1353 повідомила ТОВ "Праймконсалт" про відсутність розробленої містобудівної документації на територію зазначену у рішенні Ренійської міської ради від 22.03.2023 № 743-VІІІ, що унеможливлює надання витягу з містобудівної документації.

На підставі вищевказаної документації із землеустрою відділами № 4, № 6 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Харківській області 12.04.2023 у Державному земельному кадастрі проведено державну реєстрацію земельних ділянок площею 8,1580 га з кадастровим номером 5124110100:01:005:0022 та площею 2,7876 га з кадастровим номером 5124110100:01:005:0021; цільове призначення 12.08 "для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій", місце розташування: Одеська область, Ізмаїльський район, м. Рені (за межами населеного пункту (див. витяги з Державного земельного кадастру від 12.04.2023 № НВ-6300223122023, № НВ-6300222062023).

Рішенням Ренійської міської ради від 19.04.2023 № 769-VIII "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх в оренду терміном на 49 років ТОВ "Девелопмент Рені Термінал" для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (розміщення мультимодальною терміналу) у м. Рені Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту)" вирішено:

- затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду строком на 49 років ТОВ "Девелопмент Рені Термінал" для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (розміщення мультимодального терміналу), м Рені, Ізмаїльський район, Одеська область (за межами населеного пункту);

- передати ТОВ "Девелопмент Рені Термінал" в оренду терміном на 49 років земельні ділянки загальною площею 10,9456 га з кадастровим номером 5124110100:01:005:0022 (8,1580 га) і з кадастровим номером 5124110100:01:005:0021 (2,7876 га) із цільовим призначенням "для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (розміщення мультимодального терміналу), які розташовані: м. Рені, Ізмаїльський район, Одеська область (за межами населеного пункту)";

- попередити ТОВ "Девелопмент Рені Термінал" про обов`язковість укладення договору оренди землі та проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки; надання до Ренійської міської ради витягу з Державною реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстроване право користування земельною ділянкою.

20.04.2023 між Ренійською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Девелопмент Рені Термінал" (орендар) було укладено договір оренди землі (далі - договір оренди землі, договір, оспорюваний договір), за умовами якого орендодавець надає, а орендар - приймає у строкове штатне користування (оренду) земельні ділянки комунальної власності для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (розміщення мультимодального терміналу) з кадастровим номером 5124110100:01:005:0022 загальною площею 8,1580 та з кадастровим номером 5124110100:01:005:0021 загальною площею 2,7876 га, які розташовані за межами населеного пункту м. Рені Ізмаїльського району Одеської області.

Відповідно до п.п. 2-4 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 10,9456 га. На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна та інші об`єкти інфраструктури. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить (кадастровий номер 5124110100:01:005:0022) 46 023 758,58 грн, (кадастровий номер 5124110100:01:005:0021) 15 726 382,62 грн та змінюється в односторонньому порядку у разі зміни коефіцієнтів індексації або введення в дію нової нормативної грошової оцінки земель міста і не потребує внесення змін до цього договору.

Згідно зі п. 7 договору його укладено на 49 років з дати державної реєстрації речових прав оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 14 договору земельна ділянка передається в оренду для розміщення мультимодального терміналу.

Згідно з п. 15 договору цільове призначення земельної ділянки "для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій".

Договір оренди посвідчений державним нотаріусом Букатич Е. В. та зареєстрований в реєстрі за № 550.

Згідно з наявною в матеріалах справи інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме манно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта:

- від 01.09.2023 № 345059334 - 20.04.2023 зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5124110100:01:005:0021 на підставі договору оренди землі, серія та номер: 550, виданий 20.04.2023, видавник: Ренійська державна нотаріальна контора; підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67284267 від 20.04.2023 17:12:27, Букатич Е. В., Ренійська державна нотаріальна контора Одеської області, Ізмаїльський районний нотаріальний округ, Одеська обл. Орендодавець - Ренійська міська рада. Орендар - ТОВ "Девелопмент Рені Термінал";

- від 01.09.2023 № 345059343 - 20.04.2023 зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5124110100:01:005:0022 на підставі договору оренди землі, серія та номер: 550, виданий 20.04.2023, видавник: Ренійська державна нотаріальна контора; підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67284799 від 20.04.2023 17:49:17, Букатич Е. В., Ренійська державна нотаріальна контора Одеської області, Ізмаїльський районний нотаріальний округ, Одеська обл. Орендодавець - Ренійська міська рад. Орендар - ТОВ "Девелопмент Рені Термінал".

На запит Одеської обласної прокуратури від 05.09.2023 № 12-143ВИХ-23, фізичною особою-підприємцем Сокур Євгеном Юрійовичем (сертифікований інженер-землевпорядник) проведено графічне накладення земельних ділянок з кадастровими номерами 5124110100:01:005:0021, 5124110100:01:005:0022 за координатами їх розташування на проєктний план Схеми планування Ренійського району Одеської області та складено довідку від 06.09.2023 № 09-2023/003, відповідно до якої земельні ділянки з кадастровими номерами 5124110100:01:005:0021, 5124110100:01:005:0022 розташовані в межах позначки - "рослинність - інші зелені насадження" та запроєктованого об`єкту природно-заповідного фонду "Придунайські ліси".

Прокурор звернувся із листом від 21.08.2023 до Ренійської міської ради і повідомив, що передача земельної ділянки в оренду ТОВ "Девелопмент Рені Термінал" суперечить функціональному призначенню території; що земельні ділянки передані ТОВ "Девелопмент Рені Термінал" за рахунок зарезервованої для наступного заповідання території - території "Придунайські ліси" та просив у строк до 01.09.2023 надати власну правову позицію щодо підстав відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 5124110100:01:005:0021, 5124110100:01:005:0022 в оренду ТОВ "Девелопмент Рені Термінал" (за відсутності затвердженої містобудівної документації, визначеної ч. 3 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"; за відсутності рішення Міністерства про розміщення ТОВ "Девелопмент Рені Термінал" річкового порту (мультимодального терміналу) на річці Дунай; на порушення позиції Міністерства, викладеного у листі від 16.03.2023 № 2612/35/10-23, про можливість будівництва мультимодального терміналу ТОВ "Девелопмент Рені Термінал" виключно в межах міста Рені; всупереч функціональному призначенню території, визначеним діючою містобудівною документацією - Схемі планування Ренійського району; за рахунок зарезервованої для наступного заповідання території - території "Придунайські ліси"). Просив також повідомити про намір вжити заходи щодо договору оренди, у тому числі шляхом звернення до суду із позовом про визнання недійсним договору оренди землі.

Ренійська міська рада повідомила Прокурора, що у неї відсутні підстави щодо розірвання договору оренди землі (лист від 30.08.2023 № 38/3197-3499).

Водночас у листі від 28.08.2023 № 20/3444 Ренійська міська рада звернулась до Міністерства та просила роз`яснити чи є листи Міністерства, відповідно до якого останнє не заперечує щодо будівництва (розширення) мультимодальних терміналів, виробничо-перевантажувальних комплексів, річкових портів (терміналів) на річці Дунай, рішеннями про доцільність будівництва (розширення) мультимодальних терміналів, виробничо-перевантажувальних комплексів, річкових портів (терміналів) на річці Дунай у розумінні пп. "б" п. 4 п. 27 "Перехідні положення" Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Міністерство листом від 26.09.2023 № 16342/35/10-23 повідомило Ренійську міську раду про те, що в умовах воєнного стану Міністерство продовжує реалізовувати вимоги Законів України "Про транспорт" та "Про внутрішній водний транспорт" шляхом направлення листів. Звернуло увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб та, що відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, в тому числі, передачі у користування, встановлення, зміни цільового призначення земельних ділянок державної, комунальної власності, на яких здійснюється розміщення мультимодальних терміналів та виробничо-перевантажувальних комплексів та річкових портів (терміналів) відповідно до ст. 43 Закону України "Про транспорт", п. 11 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внутрішній водний транспорт".

Прокурор повідомив Ренійську міську раду про те, що ТОВ "Девелопмент Рені Термінал" неправомірно набуто право оренди на земельні ділянки, оскільки земельні торги (аукціон) з продажу права оренди не проводились, містобудівна документація або мотивований висновок уповноваженого органу містобудування та архітектури Ренійської міської ради відсутні, а розміщення земельних ділянок суперечить Схемі планування Ренійського району. Зазначив, що ним підготовлено позовну заяву до Господарського суду Одеської області до Ренійської міської ради, ТОВ "Девелопмент Рені Термінал" про визнання недійсним договору оренди, зобов`язання повернути земельні ділянки, скасування рішень державних реєстраторів, скасування державної реєстрації земельних ділянок (повідомленні від 01.07.2024 № 12-780ВИХ-24).

Суди попередніх інстанцій встановили і те, що:

- рішенням Одеської обласної ради від 21.06.2024 № 668-VIII "Про визнання таким, що втратило чинність рішення Одеської обласної Ради народних депутатів від 01.10.1993 № 496-ХХІ "Про заходи по збереженню і розвитку природно-заповідного фонду області" вирішено визнати таким, що втратило чинність рішення Одеської обласної Ради народних депутатів від 01.10.1993 № 496-ХХІ "Про заходи по збереженню і розвитку природно-заповідного фонду області" у зв`язку із спливом строків для його реалізації;

- рішенням Одеської обласної ради від 06.09.2024 № 703-VIII "Про визнання недійсним рішення Одеської обласної ради від 21.06.2024 № 668-VIII "Про визнання таким, що втратило чинність рішення Одеської обласної Ради народних депутатів від 01.10.1993 № 496-ХХІ "Про заходи по збереженню і розвитку природно-заповідного фонду області" вирішено визнати недійсним з моменту його прийняття рішення Одеської обласної ради від 21.06.2024 № 668-VIII "Про визнання таким, що втратило чинність рішення Одеської обласної Ради народних депутатів від 01.10.1993 № 496-ХХІ "Про заходи по збереженню і розвитку природно-заповідного фонду області";

- в матеріалах справи наявні: проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ "Девелопмент Рені Термінал" в оренду строком на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, м. Рені (за межами населеною пункту), складений ТОВ "Праймконсалт"; Схема планування території Ренійського району та викопіювання з проєктного плану схеми планування Ренійського району.

Предметом цього спору є визнання недійсним оспорюваного договору і зобов`язання ТОВ "Девелопмент Рені Термінал" повернути Ренійській міській територіальній громаді в особі Ренійської міської ради спірні земельні ділянки; скасування рішень державного нотаріуса про державну реєстрацію права оренди за ТОВ "Девелопмент Рені Термінал" на спірні земельні ділянки; скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірних земельних ділянок з одночасним закриттям Поземельних книг відносно цих земельних ділянок.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з такого:

- законодавцем встановлено умову передачі земельних ділянок державної, комунальної власності в оренду без проведення земельних торгів для розміщення мультимодальних терміналів - визначення доцільності такого будівництва (розширення) рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту. Наявний в матеріалах справи лист Міністерства від 16.03.2023 № 2612/35/10-23 не є належним доказом прийняття центральним органом виконавчої влади рішення про доцільність термінового розміщення нового мультимодального терміналу у розумінні ст. 43 Закону України "Про транспорт", оскільки не оформлений відповідно до вимог законодавства. Таким чином, рішення Ренійської міської ради про надання дозволу ТОВ "Девелопмент Рені Термінал" на розробку проєкту землеустрою прийнято за відсутності прийнятого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту рішення про доцільність термінового розміщення нового мультимодального терміналу;

- розміщення земельних ділянок за цільовим призначенням "для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій" суперечить Схемі планування Ренійського району, якою передбачено використання вказаної території під "рослинність - інші зелені насадження" та запроєктованого об`єкту природно заповідного фонду "Придунайські ліси";

- враховуючи, що оспорюваний договір оренди землі укладений на підставі рішення Ренійської міської ради від 22.03.2023 № 743-VІІІ, ухваленого за відсутності рішення про доцільність термінового розміщення нового мультимодального терміналу у розумінні ст. 43 Закону України "Про транспорт", на порушення Схеми планування Ренійського району, наявні правові підстави для визнання оспорюваного договору недійсним як такого, що не відповідає вимогам ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). З огляду на визнання недійсним договору оренди, спірні земельні ділянки підлягають поверненню Ренійській міській раді;

- щодо позовних вимог про скасування рішень державного нотаріуса, то оскільки право оренди відповідача-2 на спірні земельні ділянки зареєстровано на підставі договору оренди землі від 20.04.2023, який визнано судом недійсним, також підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині скасування рішень державного нотаріуса. З огляду на те, що єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про її скасування, то за встановлених обставин підлягає задоволенню і позовна вимога про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 5124110100:01:005:0021, 5124110100:01:005:0022 з одночасним закриттям Поземельних книг відносно цих земельних ділянок.

Не погоджуючись із ухваленими у справі судовими рішеннями, ТОВ "Девелопмент Рені Термінал" (скаржник-1) і Ренійська міська рада (скаржник-2) звернулися до Верховного Суду із касаційними скаргами, в яких ТОВ "Девелопмент Рені Термінал" просило скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, а Ренійська міська рада - справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

ТОВ "Девелопмент Рені Термінал" мотивує подання касаційної скарги на підставах п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме вказує на:

- відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування п. 2 розд. II. "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.02.2024 № 3563-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку зміни цільового призначення земельних ділянок для залучення інвестицій з метою швидкої відбудови України", ст. 43 Закону України "Про транспорт" у цих правовідносинах (п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України);

- неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах, а саме: від 05.07.2023 у справа № 912/2797/21, від 12.06.2019 у справі № 916/1986/18, від 04.09.2018 у справі № 915/127/18, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України).

ТОВ "Девелопмент Рені Термінал" у касаційній скарзі стверджує про таке: лист від 16.03.2023 № 2612/35/10-23 про доцільність розміщення модульного терміналу є актом індивідуальної дії, оскільки стосується прав та інтересів конкретної особи і був однієї із підстав для надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та подальшої передачі їх в оренду підприємству; рішення про доцільність розміщення модульного терміналу не може бути прийнято у формі наказу з огляду на ч. 2 ст. 15 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади"; Ренійська міська рада не порушила ч. 1. ст. 122 ЗК України та на підставі листа Міністерства, дотримуючись положень ст. 43 Закону України "Про транспорт", пп. 4 п. 27 розд. Х "Перехідні положення" ЗК України, передала в оренду ТОВ "Девелопмент Рені Термінал" земельні ділянки із земель комунальної власності територіальної громади; визнання договору недійсним лише через форму документа є порушенням принципу змістовності правочину над його формою; у листах ТОВ "Праймконсалт" від 31.03.2023 зазначило про відсутність обмежень у використанні спірних земельних ділянок; позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не є належним способом захисту права або інтересу позивача; саме посилання органу прокуратури на бездіяльність органу місцевого самоврядування не є належним та вагомим аргументом для звернення до суду органу прокуратури.

Ренійська міська рада мотивує подання касаційної скарги на підставах п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 287, п. 4 ч. 3 ст. 310 ГПК України. Стверджує про неправильне тлумачення таких нормативно-правових актів, як: ст. 43 Закону України "Про транспорт", пп. "б" пп. 4 п. 27 розд. Х "Перехідні положення" ЗК України, ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", пп. 62 п. 4 Положення про Міністерство. Посилається на незастосування норм права, які підлягали застосуванню: п. 2 розд. II. "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку зміни цільового призначення земельних ділянок для залучення інвестицій з метою швидкої відбудови України", ст.ст. 53, 55 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", ст. 11 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст.ст. 4, 25, 26, 28, 29 Закону України "Про землеустрій", Генеральної схеми планування території України, затвердженої Законом України "Про Генеральну схему планування території України", п. 1.4 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства від 16.11.2011 № 290.

Міськрада вважає, що: суди дійшли помилкових висновків, що рішення Ренійської міської ради від 22.03.2023 № 743-VIII прийняте за відсутності прийнятого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту рішення про доцільність термінового розміщення нового мультимодального терміналу у розумінні ст. 43 Закону України "Про транспорт"; через неправильне застосування норм матеріального права та неправильну оцінку доказів у справі (зокрема, листів Міністерства від 16.03.2023 № 2612/35/10-23, від 26.09.2023 № 16342/35/10-23), а також внаслідок неврахування наказу Міністерства № 82 суди визнали лист Міністерства від 16.03.2023 № 2612/35/10-23 неналежним доказом у справі та неправильно встановили обставини справи; порушили ст.ст. 238, 282 ГПК України; спірні земельні ділянки не входять до складу території "Придунайські ліси"; судами першої і апеляційної інстанцій не було встановлено обставину стосовно того, чи відбулося резервування території "Придунайські ліси" у визначеному законодавством порядку.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2025 відкрито провадження за касаційною скаргою ТОВ "Девелопмент Рені Термінал" з підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 24.09.2025, а ухвалою від 08.09.2025 - за касаційною скаргою Ренійської міської рад з підстав, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 22.09.2025. Судом вирішено розгляд касаційний скарг ТОВ "Девелопмент Рені Термінал" та Ренійської міської ради здійснювати спільно.

У відзиві на касаційні скарги Міністерство зазначає про те, що листи Міністерства щодо доцільності розміщення та/або розширення мультимодальних терміналів для місцевих органів самоврядування не є та не можуть бути підставою для виникнення будь-яких переваг або переважного права на отримання земельної ділянки у власність або у користування, а рішення про передачу у користування, зміну цільового призначення земельних ділянок державної, комунальної власності, на яких здійснюється розміщення мультимодальних терміналів відповідно до ст. 43 Закону України "Про транспорт" належить до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. У відзиві зазначає про розгляд справи за відсутності представника Міністерства.

Заслухавши суддю-доповідача, Прокурора, пояснення представників відповідачів, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, з огляду на таке.

Щодо повноважень Прокурора та підставності його звернення із цим позовом до господарського суду, то Верховний Суд зазначає таке.

Як убачається із матеріалів справи, Прокурор у цій справі звернувся до суду з позовом в інтересах держави як самостійний позивач.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Абзацом 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді. Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частини 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", серед іншого, встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Встановлена цим Законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Таким чином, визначений ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені ст. 174 або ст. 226 ГПК України (наведена права позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18).

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 зазначила, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

У п. 140 наведеної постанови від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала на те, що прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Отже, позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави або існує загроза порушення інтересів держави.

Таким чином, процесуальний статус сторін у подібних спорах залежить як від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, так і від наведеного прокурором обґрунтування щодо наявності підстав для представництва інтересів держави у конкретній справі.

У справі, яка переглядається, Прокурор звернувся з позовом, в якому просив, зокрема, визнати недійсним договір оренди землі, зобов`язати відповідача-2 повернути земельні ділянки, наголошуючи на порушенні інтересів держави з огляду на те, що Міськрада як орган, уповноважений діяти виключно в інтересах територіальної громади міста, проте внаслідок допущення порушень при розпорядженні спірними земельними ділянками та порушення вимог законодавства, діяв всупереч інтересам територіальної громади міста та, відповідно, і держави.

Враховуючи викладене, Прокурор у цій справі підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави у суді, а доводи відповідача-2 про зворотнє є безпідставними.

Щодо решти доводів касаційних скарг, необхідно зазначити таке.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми убачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема ст. 287 ГПК України, покладається на скаржника (див. постанови Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 910/20309/21, від 01.05.2024 у справі № 910/9635/22).

Розглянувши доводи касаційних скарг (п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України), колегія суддів зазначає таке.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Право власності на землю територіальних громад регулює ст. 83 ЗК України, відповідно до якої:

- землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю (ч. 1 цієї статті);

- у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону (ч. 2 цієї статті).

Закон України "Про мультимодальні перевезення" (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначає правові та організаційні засади мультимодальних перевезень і спрямований на створення умов для їх розвитку та вдосконалення, заохочення використання більш екологічно чистих видів транспорту з метою охорони довкілля, запобігання змінам клімату та надмірному споживанню енергії.

Мультимодальний термінал - це виробничо-перевантажувальний комплекс будь-якої форми власності, який використовується під час мультимодального перевезення для зміни видів транспорту, виконання операцій навантаження, розвантаження, зберігання вантажів тощо, а під час міжнародного перевезення також може бути пунктом пропуску (пунктом контролю) через державний кордон України (ст. 1 Закону України "Про мультимодальні перевезення").

За ч. 6 ст. 8 Закону України "Про мультимодальні перевезення" надання земельних ділянок для будівництва та обслуговування мультимодальних терміналів здійснюється відповідно до ЗК України.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам (ч.ч. 1, 2 ст. 93 ЗК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному ч. 1 ст. 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України).

Згідно зі ч.ч. 1-3 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч. ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним ч.ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу.

Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі, зокрема, будівництва, обслуговування об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, мультимодальних терміналів, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу (ч. 2 ст. 134 ЗК України).

За ст. 43 Закону України "Про транспорт" (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) яка визначає особливості розміщення мультимодальних терміналів та виробничо-перевантажувальних комплексів в умовах воєнного стану) доцільність термінового розміщення нових та розширення існуючих мультимодальних терміналів і виробничо-перевантажувальних комплексів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, виходячи з необхідності розміщення такого об`єкта для подолання негативних наслідків бойових дій у сфері транспортного забезпечення та/або задоволення потреб населення і суспільного виробництва в перевезеннях та потреб оборони України у період воєнного стану, з урахуванням стратегічних та програмних документів у сфері транспорту, а також звернень суб`єктів господарювання, військових адміністрацій, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо розміщення таких об`єктів. У таких зверненнях та рішеннях зазначаються: об`єкт, що передбачається розмістити (розширити); орієнтовне місце розташування об`єкта; обґрунтування необхідності розміщення нового об`єкта або розширення існуючого. Особливості передачі у користування, встановлення, зміни цільового призначення земельних ділянок державної, комунальної власності, на яких здійснюється розміщення мультимодальних терміналів та виробничо-перевантажувальних комплексів, доцільність термінового розміщення (розширення) яких визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, визначаються п. 27 розд. X "Перехідні положення" ЗК України, а особливості будівництва (нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту) таких об`єктів - Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності". Розміщення інших мультимодальних терміналів та виробничо-перевантажувальних комплексів в умовах воєнного стану здійснюється в порядку, визначеному законодавством.

Згідно з пп. "б" пп. 4 п. 27 розд. X "Перехідні положення" ЗК України передача земельних ділянок державної, комунальної власності в оренду без проведення земельних торгів, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 134 цього Кодексу, допускається також для розміщення річкових портів (терміналів) на річці Дунай, доцільність будівництва (розширення) яких визначена рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту, відповідно до п. 11-1 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внутрішній водний транспорт"; розміщення мультимодальних терміналів та виробничо-перевантажувальних комплексів, доцільність будівництва (розширення) яких визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, відповідно до ст. 43 Закону України "Про транспорт".

Організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України визначає Закон України "Про центральні органи виконавчої влади".

Міністерство у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує міністр. Накази міністерства, видані в межах його повноважень, є обов`язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами (ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади").

Згідно з п.п. 62 п. 4 Положення про Міністерство (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2022 № 1400) останнє відповідно до покладених на нього завдань приймає рішення про доцільність термінового будівництва нових та розширення існуючих річкових портів (терміналів).

Пунктом 8 Положення про Міністерство встановлено, що воно у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання. Накази Міністерства, видані в межах повноважень, передбачених законом, обов`язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Отже, з аналізу вказаних вище норм матеріального права вбачається, що законодавець визначив умови за яких відбувається передача земельних ділянок комунальної власності в оренду для розміщення мультимодальних терміналів у цьому випадку, а саме: без проведення земельних торгів, однак за доцільності такого будівництва (розширення), визначеного центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту -зазначеним Міністерством, яке має оформлятися відповідно до вимог закону.

Надавши оцінку наявним у справі документам відповідно до вимог ст. 86 ГПК України, суди попередніх інстанцій встановили, що:

- матеріали справи не містять доказів прийняття Міністерством рішення про доцільність будівництва ТОВ "Девелопмент Рені Термінал" мультимодального терміналу на території Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області у встановленому законом порядку;

- наявний у матеріалах лист Міністерства від 16.03.2023 № 2612/35/10-23 фактично є відповіддю на звернення ТОВ "Девелопмент Рені Термінал" і містить виключно повідомлення про відсутність заперечень Міністерства щодо реалізації проєкту будівництва мультимодального терміналу. При цьому у листі не зазначено який саме об`єкт передбачається розмістити, його орієнтовне місце розташування; у листі також вказано, що Міністерство не заперечує щодо будівництва мультимодального терміналу в межах міста Рені, а спірні земельні ділянки передані в оренду ТОВ "Девелопмент Рені Термінал" за межами населеного пункту.

Отже, надавши оцінку листу Міністерства, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що він не може вважатися належним доказом прийняття Міністерством рішення про доцільність розміщення нового мультимодального терміналу у розумінні ст. 43 Закону України "Про транспорт". Водночас доводи касаційний скарг в цій частині зводяться лише до надання іншої оцінки цьому листу, ніж та, що була здійснена судами попередніх інстанцій, що не є компетенцією Верховного Суду з огляду на ст. 300 ГПК України.

Встановивши вищевказане, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що наявними у матеріалах справи документами підтверджується, що рішення Ренійської міської ради від 22.03.2023 № 743-VІІІ, яким надано дозвіл ТОВ "Девелопмент Рені Термінал" на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для подальшої їх передачі в оренду терміном на 49 років для будівництва та обслуговування об`єктів інженерної та транспортної інфраструктури (розміщення мультимодального терміналу), які розташовані в м. Рені Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеною пункту) прийнято на порушення ст. 43 Закону України "Про транспорт", суперечить Схемі планування території Ренійського району (зокрема, спірні земельні ділянки передбачені для використання як території "вкриті рослинністю - інші зелені насадження", а також включені до меж запланованого об`єкта природно-заповідного фонду "Придунайські ліси"). При цьому суди врахували, що рішення Ренійської міської ради від 22.03.2023 № 743-VІІІ вже виконано, адже розроблені проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та на підставі нього було укладено договір, який прокурор просить визнати недійсним.

Верховний Суд зазначає, що правочин є найбільш поширеним юридичним фактом сфери приватного права, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Правочин характеризується сукупністю ознак, що властиві йому та надають можливість відмежувати його від інших юридичних фактів.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору). Відповідно до ч.ч. 1-3, 5 цієї статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 цього Кодексу.

Надаючи оцінку вказаним вище нормам матеріального права, Верховний Суд України у постанові від 19.10.2016 у справі № 910/21153/14 вказав на те, що згідно зі ст.ст. 4, 10, 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України. Верховний Суд у постанові від 21.09.2022 у справі № 922/2012/21 дійшов висновку про те, що зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Законодавець у ст. 216 ЦК України визначив правові наслідки недійсності правочину.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 15.03.2024 у справі № 904/192/22 виснувала, що позовна вимога про визнання правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема про стягнення коштів на користь позивача, повернення майна з володіння відповідача.

Встановивши, що оспорюваний договір був укладений на підставі рішення Ренійської міської ради, ухваленого за відсутності рішення Міністерства про доцільність термінового розміщення нового мультимодального терміналу у розумінні ст. 43 Закону України "Про транспорт", на порушення Схеми планування Ренійського району, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшли підставного висновку про наявність обставин для визнання договору, який суперечить вказаним вимогам законодавства, недійсним згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України та повернення земельної ділянки Ренійській міській територіальній громаді в особі Ренійської міської ради з огляду на ч. 1 ст. 216 ЦК України.

При цьому суди, встановивши, що право оренди відповідача-2 на земельні ділянки зареєстроване на підставі договору оренди, який визнали недійсним, за конкретних встановлених обставин цієї справи, керуючись ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", нормами Закону України "Про Державний земельний кадастр", задовольнили і решту заявлених вимог, зазначивши про їх обґрунтованість у цьому випадку (див. також постанови Верховного Суду від 27.05.2025 у справі № 927/1248/23, від 22.05.2024 у справі № 916/1749/22).

Крім того колегія суддів звертає увагу і на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.09.2025 у справі № 911/906/23, яка береться до уваги при перегляді цієї справи з огляду на ч. 4 ст. 300 ГПК України, зазначила, що вважає за потрібне відступити шляхом конкретизації власних висновків, викладених у постанові від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц про те, що позовна вимога про скасування рішень про державну реєстрацію прав не підлягає задоволенню, бо є неефективним способом захисту прав позивача.

Щодо посилання скаржника-1 на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України - відсутність висновку щодо застосування п. 2 розд. II. "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.02.2024 № 3563-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку зміни цільового призначення земельних ділянок для залучення інвестицій з метою швидкої відбудови України", ст. 43 Закону України "Про транспорт", а скаржника-2 - на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування ст. 43 Закону України "Про транспорт", пп. "б" пп. 4 п. 27 розд. Х "Перехідні положення" ЗК України, ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", п.п. 62 п. 4 Положення про Міністерство, то необхідно зазначити, що касаційні скарги не містять відповідних доводів щодо необхідності формування висновку щодо застосування наведених скаржниками норм права у подібних правовідносинах, а лише зводяться до викладення такого висновку у тому формулюванні, як це необхідно скаржникам в межах конкретної справи, та надання іншої оцінки доказам, на підставі яких суди першої та апеляційної інстанцій установили фактичні обставини справи, що стали підставою для задоволення позову, переоцінка яких виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених ст. 300 ГПК України.

Верховний Суд вважає, що наведена скаржниками підстава касаційного оскарження, передбачена п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Касаційне провадження у цій справі також відкрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України (за касаційною скаргою скаржника-2), за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Велика Палата Верховного Суду у п. 60 постанови від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц виснувала, що зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Разом з тим вказаною підставою для касаційного оскарження - п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Цитування скаржником окремих висновків, наведених у постановах Верховного Суду, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення (див., зокрема підхід в частині оцінювання спірних правовідносин на предмет подібності, який застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. Самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України покладається на скаржника.

Здійснивши аналіз оскаржуваних рішень і постанов Верховного Суду, на які посилається скаржник-1 у касаційній скарзі на обґрунтування п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України (постанови від 05.07.2023 у справа № 912/2797/21, від 12.06.2019 у справі № 916/1986/18, від 04.09.2018 у справі № 915/127/18, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц), Верховний Суд зазначає таке:

- так, у справі № 912/2797/21 перед судом касаційної інстанції постало питання, чи може бути визнано недійсним договір оренди земельної ділянки з підстав визначення орендної плати в ньому без застосування нормативної грошової оцінки такої ділянки за обставин неможливості визначення уповноваженим державою органом нормативної грошової оцінки землі внаслідок неналежного урядування компетентними державними органами, зокрема невизначення меж населеного пункту, в якому розташована така земельна ділянка;

- у справі № 915/127/18 спірним було питання юрисдикції заявленого спору;

- у справі № 916/1986/18 - предметом спору було скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації; визнання недійсним та скасування свідоцтво про право власності, скасування державну реєстрацію права власності, зобов`язання ТОВ "Енігма 2013" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення;

- у справі № 367/2022/15-ц - предметом спору було визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, свідоцтв про право власності на нерухоме майно, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння;

- у справі № 922/1830/19 - предметом спору було визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагенства у Харківській області, визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки, визнання недійсним договору суборенди землі, скасування рішення про державну реєстрацію, зобов`язання повернути державі земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення;

- у справі № 633/408/18 - предметом спору було визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення, зобов`язання повернути земельну ділянку. Позовна заява мотивована тим, що метою отримання земельних ділянок було не створення та ведення фермерського господарства одноосібно або з членами родини, а отримання їх безкоштовно, за пільговою процедурою поза конкурсом, без проведення земельних торгів із подальшою приватизацією;

- у справі № 916/1415/19 - предметом спору було припиненими, укладених між ПАТ "Банк "Петрокоммерц-Україна" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Свікон" договорів іпотеки;

- у справі № 925/642/19 - Родниківська сільська рада звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом до Уманської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Уманської міської ради. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка знаходиться в адміністративних межах Родниківської сільської ради та належить до комунальної власності територіальної громади села Родниківка, однак спірним рішенням відповідач незаконно передав земельну ділянку в оренду третій особі. У цій справі Велика Палата Верховного Суду виснувала, що задоволення позовних вимог Родниківської сільської ради про визнання незаконним та скасування спірного рішення Уманської міської ради про передачу в оренду земельної ділянки третій особі, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження ним зазначеним майном, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів захисту. Виходячи з обставин справи належним способом захисту позивача буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, якщо позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав;

- у справі № 910/10011/19 - Релігійна організація звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання протиправним та скасування розпорядження ОДА "Про реєстрацію статуту Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної церкви України с. Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області" у новій редакції";

- у справі № 200/606/18 - позивач звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до відповідача та просив: визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, які не відбулися та скасувати державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку за ПАТ "Банк кредит Дніпро"; визнати за ним право власності на земельну ділянку;

- у справі № 359/3373/16-ц - предметом спору було визнати недійсними рішення Сільради; визнання недійсними Державних актів на право власності на земельну ділянку і свідоцтва на право власності, рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, витребування майна. Позов мотивований тим, що рішенням Сільради здійснене вилучення земель лісогосподарського призначення державної власності, а також зміна її цільового призначення. В подальшому на підставі рішень Сільради здійснена приватизація низки земельних ділянок, частина яких була згодом відчужена на користь інших фізичних та юридичних осіб. На думку прокурора, рішення Сільради прийняте всупереч законодавству, а тому і всі подальші рішення Сільради про передачу громадянам у власність земельних ділянок за рахунок земель лісогосподарського призначення державної власності є протиправними. Позивач вважає, що власники земельних ділянок, які незаконно приватизували ці об`єкти нерухомого майна, не мали права відчужувати земельні ділянки та змінювати їх цільове призначення. Також прокурор ставить під сумнів добросовісність відповідачів у справі, бо останні, на думку прокурора, знаючи про наявність на земельних ділянках лісової (деревної) рослинності, в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих, характерних для лісу природних ознак спірних земель, знали або, проявивши розумну обачність, могли знати про те, що ліс і ділянка вибули з володіння держави з порушенням вимог закону.

Верховний Суд зазначає, що аналіз висновків, зроблених у рішеннях судів, що оскаржуються, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду, на які посилається скаржник-1 у касаційній скарзі, і ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з огляду на іншу фактично-доказову базу, за інших обставин, встановлених у справах, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідні судові рішення. В окремих справах суб`єктний склад, предмет, підстави позовів, нормативно-правове регулювання не є подібними як у справі, яка переглядається. Верховний Суд зазначає і про те, що посилаючись на вказані у касаційній скарзі постанови, скаржник залишає поза увагою те, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, чого скаржником-1 у цьому випадку не було доведено.

Таким чином, відсутні підстави для скасування оскаржуваних рішення з огляду на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника-2 на положення п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України (встановлення обставин на підставі недопустимих доказів).

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п. п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 310 ГПК України.

За п. 4 ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Верховний Суд у постанові від 13.05.2025 у справі № 927/1237/23 висновував, що у разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинуть на прийняття оскаржуваного рішення.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Отже, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття (див. постанову Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 910/13647/19).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (див. постанови Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19).

Однак доводи скаржника-2 про те, що суди встановили обставини справи на підставі недопустимих доказів є не мотивованими. Вони фактично зводяться до незгоди з висновком судів стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника-2, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень та ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову.

Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційна інстанція не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а її повноваження обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16). Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає, що відсутні обставини для скасування оскаржуваних рішень і з огляду на підставу касаційного оскарження, визначену п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Інші доводи касаційної скарги підставами касаційного оскарження не обґрунтовані і, відповідно, Верховним Судом не розглядаються (див. постанову Верховного Суду від 29.05.2024 у справі № 910/2491/23).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Отже, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення, ухвалені відповідно до ст. 236 ГПК України - без змін.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати за подання касаційних скарг покладається на скаржників.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопмент Рені Термінал", Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області залишити без задоволення.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 28.04.2025 у справі № 916/3155/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.