Ухвала від 04.12.2025 по справі 953/9485/24

УХВАЛА

04 грудня 2025 року

м. Київ

справа № 953/9485/24

провадження № 61-14836ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Коваленко Микола Вікторович,на рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Акваклад», про захист прав споживача,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Харківської міської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі - Харківської міської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Акваклад» (далі - ТОВ «Акваклад»), у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати акт-розрахунок вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу за цінами закупівлі Харківської міської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України»;

- зобов`язати Харківську міську філію ТОВ «Газорозподільні мережі України» негайно відновити газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 ;

- стягнути з Харківської міської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» компенсацію за спричинену моральну шкоду у розмірі 140 971,91 грн та збитки за безпідставне припинення газопостачання у розмірі 150 000 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2025 рокузалишено без змін.

26 листопада 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Коваленко М. В., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року (повний текст якої складено 27 жовтня 2025 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім перегляду судового рішення судом апеляційної інстанції.

Обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством вартісного порогу для скарг, що подаються на розгляд суду касаційної інстанції, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року визнано доречним вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають, передусім, подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. При розгляді можливих заходів щодо судів третьої інстанції державам слід мати на увазі, що справи вже пройшли слухання в двох інших судах.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах, слугувати суспільним інтересам щодо забезпечення єдності судової практики й розвитку права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один з «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачуваним за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК України також має правомірну мету - дотримання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 цього Кодексумістить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.

Предметом позову у цій справі є вимоги про захист прав споживача, шляхом визнання протиправним та скасування акта-розрахуноку вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу; зобов`язання відновити газопостачання; відшкодування моральної шкоди у розмірі 140 971,91 грн тазбитків за безпідставне припинення газопостачання у розмірі 150 000 грн, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2025 рік (250 х 3 028 грн = 757 000 грн).

Ця справа є справою незначної складності. Вирішення спору пов`язано з доказуванням факту несанкціонованого відновлення газоспоживання. Спір вирішено судами за результатами оцінки доказів: судами встановлено, що позивач не довела неправомірності дій щодо проведення перевірки та складення акту про порушення та складання акту-розрахунку донарахованого обсягу та об`єму природного газу і його вартості від 15 травня 2024 року, а також дій щодо відключення будинку позивача від газопостачання.

В ухвалі Київського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2024 року суд визнав цю справу малозначною.

Разом з тим, повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи та переоцінки доказів, яким було надано належну оцінку судами попередніх інстанцій.

Отже, судові рішення у цій справі за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню. Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.

Касаційна скарга не містить прямих посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Колегія суддів враховує мотиви судових рішень і доводи касаційної скарги, які значною мірою стосуються оцінки доказів у справі, та вважає, що з огляду на встановлення судами першої та апеляційної інстанцій усіх обставин справи та надання обґрунтованої правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, незгода позивача з ухваленими судовими рішеннями у цій справі не свідчить про те, що така справа має виняткове значення для учасника справи або має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

З огляду на ціну, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховним Судом не встановлено обставин, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Коваленко М. В., подала касаційну скаргу на судові рішення, що згідно з приписами ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Коваленко Микола Вікторович,на рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Акваклад», про захист прав споживача.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник