Постанова від 04.12.2025 по справі 200/9657/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2025 року

м. Київ

справа № 200/9657/21

адміністративне провадження № К/990/17976/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Васильєвої І. А., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 200/9657/21

за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення заборгованості з бюджету з відшкодування податку на додану вартість,

за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Донецького окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Т. В. Загацька) від 07 грудня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду (колегія суддів: І. В. Геращенко, А. А. Блохін, Е. Г. Казначеєв) від 14 лютого 2024 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», ПАТ «ММК імені Ілліча», позивач) звернулося до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач 1, Східне МУ ДПС по роботі з ВПП), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі - відповідач 2, ГУ ДКС України у Дніпропетровській області), у якому просило стягнути заборгованість з бюджету з відшкодування податку на додану вартість за серпень 2014 року в розмірі 1 129 326 грн. та пені, нарахованої на суму такої заборгованості, в розмірі 1 174 836,38 грн.

2. В обґрунтування позову зазначено, що позивачем на підставі пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) подано до Центрального офісу з обслуговування великих платників Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби декларацію з податку на додану вартість за серпень 2014 року (№ 9054545550 від 22 вересня 2014 року), у якій був зроблений розрахунок суми бюджетного відшкодування і заявлено про повернення суми бюджетної заборгованості шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства в розмірі 1 129 326,00 гривень.

Центральним офісом з обслуговування великих платників Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби проведено камеральну перевірку ПАТ «ММК імені Ілліча» з питань правомірності нарахування задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2014 року. За результатом проведеної камеральної перевірки було складено акт № 1215/28-10-37-10/00191129 від 22 жовтня 2014 року. На підставі зазначеного акту камеральної перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000303710 від 21 листопада 2014 року, яким зменшено суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1 031 556 грн та нараховано штрафні санкції в розмірі 515 778 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем у судовому порядку.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року у справі № 805/759/15-а податкове повідомлення-рішення № 0000303710 від 21 листопада 2014 року визнано протиправним та скасовано.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року у справі № 805/759/15-а апеляційну скаргу Центрального офісу з обслуговування великих платників Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року по справі № 805/759/15-а - без змін.

Постановою Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 805/759/15-а касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Донецьку Міжрегіонального ГУ Міндоходів залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року у справі № 805/759/15-а - залишено без змін.

Враховуючи, що податкове повідомлення-рішення, яким було зменшено вказану суму бюджетного відшкодування ПДВ, скасовано, а рішення суду набрали законної сили, то відповідні суми бюджетного відшкодування є узгодженими та повинні бути відшкодовані підприємству позивача.

Однак, вищевказана сума бюджетного відшкодування на поточний рахунок ПАТ «ММК імені Ілліча» не надходила.

Крім того, просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити строки звернення до суду, оскільки дізнався про порушення своїх прав у 2021 році, а правопорушення щодо невідшкодування ПДВ носить триваючий характер. Зазначає, що у червні 2021 року звернувся до відповідачів з заявою в якій просив відповідача 1 відобразити інформацію в Реєстрі заяв про повернення бюджетного відшкодування про угоджену суму відшкодування в розмірі 1 129 326,00 гривень за серпень 2014 року та відповідача 2 забезпечити проведення вищевказаного відшкодування на поточний банківський рахунок ПАТ «ММК імені Ілліча» у порядку та строки, передбачені ПК України, однак відповідей не отримав.

3. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду - задоволено; визнано причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновлено цей строк.

4. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року, позов задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у Дніпропетровській області на користь ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за серпень 2014 року в розмірі 1 129 326 грн. та пеню, нараховану на суму такої заборгованості, в розмірі 1 174 836,38 грн.

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, через систему «Електронний суд» 08 травня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій позивач відповідач скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року, та прийняти нове судове рішення, яким позовну заяву ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» залишити без розгляду на підставі частини третьої, четвертої статті 123 кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

6. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 травня 2024 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

7. Після усунень недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2024 року клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження - задоволено. Поновлено строк на касаційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 200/9657/21. Відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

7.1 Також вказаною ухвалою Верховного Суду відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 200/9657/21.

8. Позивач скористався своїм процесуальним правом та 05 липня 2024 року через систему «Електронний суд» подав до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки вважає доводи такої скарги безпідставними, а оскаржувані рішення - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

9. 20 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» до суду касаційної інстанції від ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» надійшло клопотання про зупинення провадження до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції по справі № 200/9658/21.

10. Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2024 року зупинено провадження у справі № 200/9657/21 до набрання законної сили рішенням судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів секретаріату Касаційного адміністративного суду у справі № 200/9658/21.

11. 22 січня 2025 року Верховний Суд розглянув справу № 500/2276/24, за результатами розгляду ухвалила постанову, яка відповідно до частини першої статті 359 КАС України набрала законної сили з дати її ухвалення.

12. 03 грудня 2025 року Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 1513 призначено повторний автоматизований розподіл справи, з підстави обрання до Великої Палати Верховного Суду судді Дашутіна І. В., що унеможливлює його участь у розгляді справи.

13. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 грудня 2025 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Васильєва І. А., Шишов О. О.

14. Ухвалою Верховного Суду поновлено касаційне провадження у справі № 200/9657/21, провадження у справі продовжується зі стадії, на якій його було зупинено, призначено касаційний розгляд у порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», код ЄДРПОУ 00191129, зареєстровано як юридичну особу, перебуває на обліку у відповідача 1.

16. Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» подано декларацію з податку на додану вартість за серпень 2014 року із додатками від 22 вересня 2014 року № 9054545550 із сумою відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок підприємства.

17. Фахівцями Центрального офісу з обслуговування великих платників Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби проведено камеральну перевірку даних задекларованих ПАТ «ММК імені Ілліча» у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за серпень 2014 року, про що складено акт № 1215/28-10-37-10/00191129 від 22 жовтня 2014 року.

18. За результатами камеральної перевірки Центральним офісом з обслуговування великих платників Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 листопада 2014 року форми «В1» № 0000303710 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 031 556 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 515 778 грн.

19. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року у справі № 805/759/15-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року та постановою Верховного суду від 15 жовтня 2019 року, визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення рішення Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби Центральний офіс з обслуговування великих платників від 21 листопада 2014 року за № 0000303710, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 031 556 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 515 778 грн.

20. Таким чином, судами встановлено, враховуючи, що податкове повідомлення-рішення, яким було зменшено вказану суму бюджетного відшкодування ПДВ, скасовано, а рішення суду набрали законної сили, то відповідні суми бюджетного відшкодування є узгодженими та повинні бути відшкодовані підприємству позивача.

21. Однак, вищевказана сума бюджетного відшкодування на поточний рахунок ПАТ «ММК імені Ілліча» не надходила.

22. Позивач 30 червня 2021 року звернувся з заявою № 33/100 до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та ГУ ДКС України у Дніпропетровській області з проханням здійснити відшкодування по декларації за серпень 2014 року.

23. В матеріалах справи відсутня відповідь відповідачів на заяву позивача від 30 червня 2021 року № 33/100, відшкодування узгодженого судом ПДВ також відсутнє.

24. Крім того, заявлені позивачем у декларації з ПДВ за серпень 2014 року суми бюджетного відшкодування не були відображені відповідачем 1 в жодному реєстрі, які ведуться чи велись за Порядками, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 та від 22 лютого 2016 року № 68, тобто ані в Тимчасовому реєстрі, ані в єдиному Реєстрі заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість узгоджених судом цих сум відшкодування немає.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

25. Висновок щодо наявності підстав для задоволення позовних суд першої інстанції ґрунтував на тому, що контролюючий орган всупереч приписів ПК України не вніс до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування в судовому порядку.

26. Суд виходив з того, що 23 липня 2015 року Вищим адміністративним судом України було прийнято ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі № 805/759/15-а, відтак, до вказаної дати контролюючий орган отримав копію ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року, тому станом на 23 липня 2015 року сума 1 129 326,00 грн вже набула статусу бюджетної заборгованості і контролюючий орган повинен був подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми в розмірі 1 129 326,00 грн, що підлягає бюджетному відшкодуванню ПАТ «ММК імені Ілліча» не пізніше 30 липня 2015 року, а орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у свою чергу, не пізніше 06 серпня 2015 року здійснити бюджетне відшкодування, що не було здійснено відповідачами.

27. Суд першої інстанції встановив, що кількість днів прострочення за період з 07 серпня 2015 року (дата набуття суми невідшкодованого ПДВ статусу заборгованості) по 27 липня 2021 року (дата звернення з позовною заявою до суду) складає 2 184 днів. Отже, розмір пені, який підлягає стягненню з держави на користь ПрАТ «ММК імені Ілліча» за порушення строків повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 1129326 грн, з урахуванням змін облікової ставки НБУ складає 1174836,38 грн (сума заборгованості) х (облікова ставка НБУ на момент виникнення пені) х 120 %: 365 днів х (кількість днів прострочення).

28. Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 14 лютого 2024 апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

29. У постанові апеляційний суд погодився з тими висновками, що сформував суд першої інстанції.

30. Також слід зазначити, що у цій справі перед судами поставало питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

31. Так, разом з адміністративним позовом, позивачем було подано клопотання про поновлення строків звернення до суду, яке вмотивоване тим, що позивач дізнався про порушення своїх прав у 2021 році, а правопорушення щодо невідшкодування ПДВ носить триваючий характер. Зазначає, що у червні 2021 року звернувся до відповідачів з заявою, в якій просив відповідача 1 відобразити інформацію в Реєстрі заяв про повернення бюджетного відшкодування про угоджену суму відшкодування в розмірі 1 129 326,00 гривень за серпень 2014 року та відповідача 2 забезпечити проведення вищевказаного відшкодування на поточний банківський рахунок ПАТ «ММК імені Ілліча» у порядку та строки, передбачені ПК України, однак відповідей не отримав.

32. Відповідач надав на адресу суду першої інстанції відзив на позовну заяву, яким просив залишити без розгляду позовну заяву у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду. Позиція обґрунтована тим, що позивачу з 01 квітня 2017 року, з моменту початку роботи Реєстру, стало відомо, що він не може отримати суму бюджетного відшкодування через зміну порядку, але позивач звернувся за захистом своїх прав після спливу позовної давності, адже це не є триваючим правопорушенням, воно закінчилося із початком роботи нового Реєстру.

33. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року заяву ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено.

Визнано причини пропуску строку звернення до суду ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» поважними та поновлено позивачу строк звернення до суду із цим позовом.

34. Судове рішення вмотивоване тим, що оскільки пропуск строку звернення до суду з цим позовом стався внаслідок неналежного урядування, правової невизначеності та невчасного виконання податковим органом своїх обов`язків, наявні підстави для його поновлення.

35. В апеляційній скарзі апелянт із посиланням на висновки Верховного Суду доводило необґрунтованість такого висновку суду першої інстанції, оскільки про обставини, що зумовили звернення до суду з цим позовом, позивач достеменно знав з квітня 2017 року. При цьому, позивач звернувся до суду про стягнення пені за період з 23 червня 2015 року по 28 липня 2021 року, отже за період, який значно перевищує 1095 днів. Звертало також увагу на те, що позивачем не наведено обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права протягом встановленого законом строку.

36. У постанові від 14 лютого 2024 року Перший апеляційний адміністративний суд, надаючи правову оцінку таким доводам, у повному обсязі підтримав позицію суду першої інстанції про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлення позивачу строку звернення до суду.

37. Щодо посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції висновку Верховного суду від 14 березня 2019 року у справі № 822/553/17 щодо строку давності вимог платників податків про стягнення пені, то колегія суддів зазначила, що висновки у цій справі не протирічать висновкам Верховного суду у справі № 822/553/17.

38. Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважала за необхідне не застосовувати висновки Великої Палати Верховного суду в постанові від 19 січня 2023 року у праві № 140/1770/19, в якій Велика Палата Верховного суду відступила від інших правових висновків стосовно строку звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість та висловився, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України, у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до суду, оскільки зазначена правова позиція на час прийняття спірного рішення судом першої інстанції ще не існувала, а зроблені судом першої інстанції висновки щодо строку звернення з позовом відповідали існуючим правовим висновкам Верховного Суду та усталеній судовій практиці на час розгляду цієї справи

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

39. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

40. Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції скаржником зазначено пункт 1 четвертої статті 328 КАС України, а саме, не застосування висновку Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами відповідно до приписів статті 122, 123 КАС України, а саме стосовно порушення строку звернення платників податків до суду із позовами про стягнення заборгованості з відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на таку заборгованість.

41. Суд апеляційної інстанції у своїй постанові не застосував і відхилив висновок Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19 з подібними правовідносинами, мотивувавши це тим, що зазначена правова позиція на час подання ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» позову та прийняття спірного рішення судом першої інстанції, ще не існувала. Відповідач вважає такий висновок суду апеляційної інстанції неправомірним і таким, що суперечить принципам та засадам судочинства.

42. Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував висновок Верховного Суду по іншій справі з подібними правовідносинами у справі № 200/9653/21, викладений у постанові від 11 жовтня 2023 року, в якій предмет спора був подібний до предмету у справі № 200/9657/21.

43. На думку скаржника, помилка суду апеляційної інстанції полягає у тому, що він при ухваленні рішення неправильно застосував норми статей 122, 123 КАС України при задоволенні клопотання позивача при поновленні строку на звернення до суду із захистом своїх прав та інтересів та неправомірно прийшов до висновку, що зміна судової практики в питаннях застосування строку звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з бюджету з відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму заборгованості, відбулася вже після звернення позивачем до суду з цим позовом, що є поважною причиною для поновлення строку звернення до суду із зазначеним позовом. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19 не встановлює нові норми права, а лише дає тлумачення вже давно діючим нормам процесуального права, а саме статей 122, 123 КАС України.

44. Взаємозв`язок між висновками судів першої та апеляційної інстанцій про визнання поважними причин пропуску строку на звернення до суду, задоволення позовних вимог ПАТ «ММК ім. Ілліча» та порушенням пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України полягає у тому, що при застосування висновків Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами за однакових обставин, суди повинні були зробити висновок про відсутність поважних причин пропуску строку звернення позивача до суду та залишити позовну заяву без розгляду на підставі частин третьої, четвертої статті 123 КАС України.

45. Наголошує, що позивачу із 1 квітня 2017 року, з моменту початку роботи Реєстру, стало відомо, що він не зможе отримати суму бюджетного відшкодування через зміну порядку, але позивач звернувся за захистом своїх прав після спливу позовної давності, адже це не є триваючим правопорушенням, воно закінчилося із початком роботи нового реєстру

46. Також у касаційній скарзі відповідач 1 вказує, що 02 січня 2017 року є днем, коли позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів у зв`язку з не створенням Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та невнесенням до Реєстру заяви про повернення узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Строк звернення до суду відповідно до статті 122 КАС України, сплинув 02 липня 2017 року. Позивач звернувся до суду 28 липня 2021 року, через чотири роки після спливу строку звернення до суду. Навіть якщо брати до уваги строк у 1095 днів, встановлений пунктом 102.5 статті 102 ПК України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, який за певними обставинами можна застосовувати і до вимог про повернення сум бюджетного відшкодування, то навіть і цей строк пропущено.

47. Окрім того, відповідач 1 зазначає, що відповідно до вимог пункту 200.23 статті 200 ПК України нарахування пені позивачем згідно наведеного у позові розрахунку не включає в себе день погашення такої заборгованості та не вірно зазначена дата початку, яка є датою відкриття касаційного провадження, а не датою отримання рішення суду, котре набрало законної сили, відповідачем-1 як зазначено у п.200.15 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим таке нарахування пені є передчасним та не відповідає вимогам пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, оскільки основними умовами для нарахування пені є момент її виникнення, період дії пені, включаючи день погашення такої заборгованості. У даній справі такий день ще не настав. Крім того, судом першої інстанції у рішенні від 07 грудня 2021 року проігноровано висновок Верховного Суду щодо строку давності вимогам платників податків про стягнення пені, який був наведений у відзиві відповідача 1 на позовну заяву.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

48. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.

49. Ключовим питанням, в межах вирішення якого відкрито касаційне провадження у цій справі, є дотримання позивачем строку звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у спосіб стягнення відповідних сум у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ державою.

50. Питання визначення темпоральних меж процесуального строку звернення до суду у справах цієї категорії було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом.

51. До моменту ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанов від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19, від 16 лютого 2023 року у справі № 803/1149/18, від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20, існувала така практика з правозастосування.

52. У постанові від 14 березня 2019 року у справі № 822/553/17 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював такий правовий висновок. Держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня. Передумовою початку нарахування пені є невиконання контролюючим органом обов`язку з виплати заборгованості з відшкодування податку на додану вартість протягом строку, визначеного статтею 200 ПК України. Нарахування пені пов`язується саме із недотриманням суб`єктами владних повноважень положень статті 200 ПК України, яка визначає, зокрема, комплекс дій, необхідних для своєчасного повернення сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість. Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок несплати йому відповідної суми. Вирішуючи питання щодо обчислення строку звернення до адміністративного суду слід врахувати те, що в силу положень пункту 102.4 статті 102 ПК України контролюючим органам надано право стягнення податкового боргу протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення такого податкового боргу. Оскільки контролюючі органи наділені правом стягувати з платників податків податковий борг та пеню на нього протягом 1095 днів то, для цілей забезпечення принципів справедливості, рівності і балансу у відносинах між платниками і державою, аналогічне право на стягнення пені протягом 1095 днів повинно бути забезпечено і для платників податків. Враховуючи викладене, Верховний Суд у складі суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду вважає, що позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів.

53. Цей висновок також підтриманий у постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 820/2892/17.

54. У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі № 1340/4394/18 висловлено позицію про те, що норму пункту 102.5 статті 102 ПК України слід застосовувати у системному зв`язку з нормою пункту 102.4, якою встановлено, що податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою платника податків у самостійному погашенні грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом, може бути стягнутий протягом 1095 календарних днів з дня його виникнення. Таким чином, законом встановлено строк давності, за збігом якого вимоги щодо суми податкового зобов`язання, як не сплаченої, так і надміру сплаченої (такої, що підлягає відшкодуванню) у податковому правовідношенні припиняються. Це стосується і суми бюджетного відшкодування ПДВ, оскільки за своєю сутністю вона є надміру сплаченою платником ПДВ сумою податку при придбанні товарів (послуг) в порівнянні із сумою його податкових зобов`язань за податковий (звітний) період. Відповідно, праву платника податків на отримання відповідних сум бюджетного відшкодування та пені кореспондує обов`язок останнього із своєчасного звернення до суду за захистом своїх прав у разі їх порушення контролюючим органом та наміру їх захистити. Право на звернення до суду не може бути реалізованим у будь-який невизначений час після його виникнення. Встановивши у справі № 1340/4394/18, що право на повернення бюджетного відшкодування в сумах 1027327,00 грн та 32698,00 грн у позивача виникло 20 листопада 2014 року та 03 червня 2015 року, а позов подано 24 вересня 2018 року, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про повернення заявлені поза межами строку давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

55. У постанові від 15 лютого 2021 року у справі № 280/4452/18 Верховний Суд підтримав позицію про те, що і вимоги щодо стягнення заборгованості з бюджету, і вимоги щодо стягнення пені, нарахованої на весь час невиконання суб`єктом владних повноважень встановленого законом обов`язку можуть бути пред`явлені у межах 1095-денного строку, після спливу якого правовідносини стають стабільними. Зміна правового регулювання механізму бюджетного відшкодування ПДВ шляхом запровадження ведення Реєстру та Тимчасового реєстру, на переконання колегії суддів, не може вважатись ні підставою для зупинення перебігу строків давності для вимоги про стягнення, ні початком для відліку строку, встановленого статтею 102 ПК України. Встановивши у справі № 280/4452/18, що право на повернення бюджетного відшкодування у позивача виникло 17 липня 2015 року (що останнім протягом розгляду справи не заперечувалось), а з позовом до суду він звернувся лише 19 жовтня 2018 року, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про повернення заявлені поза межами строку давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

56. Водночас у подальшому, в постановах від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19, від 16 лютого 2023 року у справі № 803/1149/18 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 14 березня 2019 року у справі № 822/553/17, від 15 лютого 2021 року у справі № 280/4452/18.

57. Велика Палата Верховного Суду сформулювала такі правові висновки. ПК України не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ державою. Строк давності у 1095 днів, встановлений статтею 102 ПК України, поширюється, зокрема, на право контролюючого органу щодо проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов`язань (пункт 102.1); стягнення податкового боргу (пункт 102.4); право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування (пункт 102.5); право платника податків на оскарження в суді податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу (пункт 56.18 статті 56). При цьому положення пункту 102.5 статті 102 ПК України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом.

58. У разі несвоєчасного відшкодування заборгованості з ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, платник, звертаючись до суду, фактично просить захистити його право на отримання зазначених коштів, які залишаються невиплаченими у зв`язку з невиконанням суб`єктом владних повноважень комплексу покладених на нього обов`язків. Відтак предметом оскарження у такому випадку є відповідна бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а отже, положення статті 102 ПК України, до яких відсилає пункт 56.18 статті 56 цього Кодексу, застосовуватись не можуть.

59. Ураховуючи наведене, стаття 102 ПК України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України, у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

60. Отже, платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

61. У постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила про помилковість висновку судів попередніх інстанцій, що строк звернення до суду з позовними вимогами про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ, слід обчислювати з наступного дня після її фактичного погашення. Застосувавши висновки, викладені у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19, від 16 лютого 2023 року у справі № 803/1149/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

62. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19, від 16 лютого 2023 року у справі № 803/1149/18, від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20 зауважила, що зміна правового регулювання, зміна Верховним Судом способу захисту порушеного права та підтверджені у встановленому порядку фактичні обставини щодо неможливості реалізації права особою, перелік спрямованих нею на досягнення цієї мети заходів підлягають оцінці судом за заявою позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в кожному конкретному випадку при з`ясуванні поважності причин пропуску цього строку.

63. Застосування цих висновків знайшло своє відображення у постановах Верховного Суду від 10 травня 2023 у справах № 200/9915/21, № 640/6852/21, від 13 липня 2023 року у справах № 320/3351/21, № 200/6795/20-а, від 28 липня 2023 року у справі № 280/1854/21. У постанові від 30 травня 2023 року у справі № 200/9655/21 Верховний Суд також виснував, що початком перебігу строку звернення до суду з вимогою про стягнення пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ є набуття статусу бюджетної заборгованості невідшкодованих сум ПДВ, тобто наступний день, який слідує за датою закінчення строку, визначеного пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, та з якого фактично і розпочинається нарахування такої пені.

64. В ухвалі від 28 листопада 2024 року у справі № 200/9658/21 Велика Палата Верховного Суду підтримала попередньо висловлені підходи, зазначивши, що вона чітко визначилась у зазначених вище постановах стосовно строку звернення до адміністративного суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а також щодо наслідків для осіб, які звертаються до суду з такими позовами, у зв`язку із зміною судової практики правозастосування у подібних правовідносинах.

65. За таких обставин колегія суддів з урахуванням актуальних правових позицій Верховного Суду визнає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що строк давності у спірних правовідносинах не застосовується, зокрема, з мотивів «триваючого правопорушення», так само щодо зміни правового регулювання механізму бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом запровадження ведення Реєстру та Тимчасового реєстру.

66. Східне МУ ДПС у продовж усього розгляду справи звертало увагу судів на пропуск позивачем у цій справі не тільки шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, але й строку в 1095 днів. При цьому наголошувало, що поважних причин для поновлення пропущеного строку наведено не було.

67. Втім, судами попередніх інстанцій не взято до уваги викладеного та строк звернення до суду не перевірено з урахування зазначеного.

68. Зазначене у сукупності унеможливлює вирішення питання про дотримання/порушення позивачем строку звернення до суду з цим позовом, адже для цього необхідним є з`ясування: конкретного моменту, коли Товариство дізналося або повинно було дізнатися про порушення своїх прав, тобто, початок відліку процесуального строку звернення до суду з позовом; моменту спливу такого строку (якщо такий настав); причини пропуску строку звернення до суду з позовом, якщо його пропущено, та, як наслідок, наявність/відсутність підстав для поновлення такого строку.

69. З`ясування обставин, необхідних для відповіді на ці питання, входить до повноважень суду першої інстанції, а суд касаційної інстанції позбавлений такої можливості.

70. Так, за змістом частин першої та другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

71. Разом з тим, Суд вважає за необхідне наголосити, що за змістом висновків Верховного Суду, наведених у постановах від 11 лютого 2021 року у справі № 140/2046/19, від 10 червня 2020 року у справі № 620/1715/19, від 23 вересня 2020 року у справі № 640/5645/19, від 03 грудня 2020 року у справі № 817/660/18, від 17 березня 2021 у справі № 160/3092/20, від 18 березня 2021 у справі № 640/23204/19, від 20 квітня 2021 року у справі № 640/17351/19, від 14 липня 2022 року № 380/10649/21, від 09 червня 2022 року у справі № 160/15960/20, від 05 травня 2022 року у справі № 420/6134/21, від 10 листопада 2022 року у справі № 320/11921/20, від 14 липня 2022 року у справі № 380/10649/21 та від 28 серпня 2023 року у справа № 400/11304/21, неможливим є залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без надання позивачеві можливості заявити клопотання про поновлення такого строку.

72. Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

73. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.

74. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

75. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

76. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

77. З урахуванням викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у цій справі, зважаючи на викладену Великою Палатою Верховного Суду позицію, з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції повноважень щодо встановлення обставин у справі та оцінки доказів Суд дійшов висновку про необхідність передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

78. Суд наголошує, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, достатніми, належними та допустимими.

79. За правилами частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

80. Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

81. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались норм процесуального права задля з`ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

82. Оскільки справа направляється на новий розгляд, розподіл судових витрат відповідно до частини шостої статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року скасувати, а справу № 200/9657/21 направити на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. А. Васильєва

О. О. Шишов