Ухвала від 02.12.2025 по справі 646/8904/24

ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 646/8904/24

№ провадження 1-кп/646/513/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2025 року місто Харків

Колегія суддів Основ`янського районного суду міста Харкова у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

сторони кримінального провадження, які приймали участь у судовому засіданні:

прокурор другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 ,

обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисники ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова в режимі відеоконференції матеріали обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12023250320000360 від 04.03.2023 за обвинуваченням

ОСОБА_12 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 358, частиною п`ятою статті 185, частиною другою статті 289, частиною першою статті 263, частиною першою статті 369, частиною третьою статті 15, частиною п`ятою статті 186, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 206-2 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_5 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 28, частиною третьої статті 358, частиною п`ятою статті 185, частиною другою статті 289, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 206-2 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_6 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 15, частиною п`ятою статті 186, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 206-2 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_7 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 15, частиною п`ятою статті 186, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 206-2 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні колегії суддів Основ`янського районного суду міста Харкова перебуває зазначена кримінальна справа.

Засобами системи «Електронний суд» від захисника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_10 надійшла заява про відвід суддів Основ`янського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

В обгрунтування заявленого відводу захисник посилається на те, що 26 вересня 2025 року ухвалою колегії суддів Основ`янського районного суду міста Харкова у складі: головуючої судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було відмовлено у задоволенні його клопотання про участь в режимі відеоконференції у підготовчому судовому засіданні, призначеному на 30 вересня 2025 року о 12:20 годині, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та кваліфікованого електронного підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування окремих підсистем (модулів).

В ухвалі колегія суддів зазначила, що не убачає беззаперечної підстави призначення судового засідання у режимі відеоконференції по причині мешкання/знаходження захисника в іншому місті і що раніше ухвалою суду винесено рішення про участь всіх учасників кримінального провадження «офлайн».

На переконання захисника, у порушення статті 59 Конституції України обвинуваченому ОСОБА_6 , було нав`язано обрання адвоката безпосередньо за місцем розгляду кримінальної справи.

07.10.2025 року вих. № 1343 2025 на запит адвоката ОСОБА_10 від 01.10.2025 вих. № 1/10 від в.о. керівника апарату Основ`янського районного суду міста Харкова ОСОБА_13 було отримано відповідь, про те, що суддя ОСОБА_3 26.09.2025 приймала участь у тренінгу суддів і на цій підставі не приймала участь в жодному судовому засіданні.

ОСОБА_10 уважає, що зазначена ухвала суду від 26 вересня 2025 року (справа № 646/8904/24 провадження 1-кп/646/513/2025) була сфальшована.

Окрім того, заявник зазначив, що, призначене на 30 вересня 2025 року о 12:20 годині, підготовче судове засідання без поважних причин, безпідставно не відбулося, про що головуючою по справі суддею ОСОБА_1 належним чином не було повідомлено учасників кримінального провадження, зокрема, адвокатів ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , який вже був в межах блокпосту міста Харкова.

17.10.2025 року вих. № ЕП-1407/2025 на запит адвоката ОСОБА_10 № 15/10 від 15.10.2025 від в.о. керівника апарату Основ`янського районного суду міста Харкова ОСОБА_13 було отримано відповідь про те, що 30 вересня 2025 в період з 11:00 години по 14:00 годину розгляд справ в приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова здійснювався.

Наступний розгляд справи без погодження з учасниками кримінального провадження було призначено на 04.11.2025 об 11:15 годині. Однак у адвоката ОСОБА_10 задовго до 30 вересня 2025 року на 04 листопада 2025 року об 11:00 годині було узгоджено розгляд кримінальної справи за частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України в Амур-Нижньодніпровському районному суді м. Дніпра.

Як уважає заявник, судді Основ`янського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 повинні заявити самовідвід, оскільки ними порушено вимоги Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Присягу судді, Кодекс суддівської етики, Резолюцію «Професійна етика правосуддя», підписану головами Ради суддів України, Ради прокурорів України, Ради адвокатів України від 21 вересня 2018 року та Бангалорські принципи діяльності.

У підготовчому судовому засіданні 02 грудня 2025 року захисник ОСОБА_10 підтримав подану заяву про відвід колегії суддів та просив її задовольнити з наведених у ній підстав.

Потерпілий ОСОБА_14 , представники потерпілих ТОВ «СП-Донецьк», ТОВ Агрофірма «Агростіл», ФГ «Затока», ТОВ «Полесадсервіс» у підготовче судове засідання 02 грудня 2025 року не з`явились, були завчасно та належним чином повідомлені про дату та час проведення судового засідання, заяв/клопотань на адресу суду від них не надходило.

Обвинувачений ОСОБА_12 у підготовче судове засідання не з`явився, був завчасно та належним чином повідомлений про дату та час проведення судового засідання, заяв/клопотань на адресу суду не надходило.

Прокурор другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні заяви про відвід, оскільки підстави для її задоволення, відповідно до кримінального процесуального законодавства України, відсутні.

Захисник ОСОБА_15 залишила вирішення питання про відвід колегії суддів на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_5 залишив вирішення питання про відвід колегії суддів, також, на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав заяву про відвід колегії суддів.

Захисник ОСОБА_11 підтримав заяву про відвід колегії суддів.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Захисник ОСОБА_9 залишив вирішення питання про відвід колегії суддів на розсуд суду.

Колегія суддів, заслухавши думки учасників судового засідання, дослідивши подану захисником ОСОБА_10 заяву про відвід колегії суддів, а також перевіривши та оцінивши наведені у ній доводи, доходить такого висновку.

Як зазначено у статті 2 Кримінального процесуального кодексу України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до частини першоїстатті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Аналогічна правова норма міститься у частині першійстатті 21 Кримінального процесуального кодексу України, згідно із якою кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Відповідно до частини першоїстатті 75 Кримінального процесуального кодексу Українислідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьоюстатті 35 цього Кодексупорядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Частиною першою статті 80 Кримінального процесуального кодексу Українивизначено, що за наявності підстав, передбаченихстаттями 75-79 цього Кодексу, особами, які беруть участь у кримінальному провадженні може бути заявлено відвід, який повинен бути вмотивованим.

Відповідно до частини першої статті 81 Кримінального процесуального кодексу України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленомучастиною третьою статті 35цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.

Колегія суддів звертає увагу, що у поданій заяві захисником ОСОБА_10 не наведено жодних належних та допустимих обґрунтувань, які б свідчили про наявність передбачених пунктами 1)3) та 5) частини першої статті 75 Кримінального процесуального кодексу України підстав для відводу суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Зокрема, відсутні докази того, що судді ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є заявниками, потерпілими, цивільними позивачами, цивільними відповідачами, близькими родичами чи членами сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, або, що вони брали участь у цьому провадженні як свідки, експерти, спеціалісти, представники персоналу органу пробації, перекладачі, слідчі, прокурори, захисники або представники.

Матеріали заяви не містять доказів і на підтвердження того, що судді особисто, або їх близькі родичі чи члени сім`ї заінтересовані в результатах провадження, як і відсутні докази, що могли б підтвердити порушення встановленого частиною третьоюстатті 35Кримінального процесуального кодексу Українипорядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Щодо наявності підстави для відводу, визначеної пунктом 4) частини першої статті 75 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзакріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частина перша статті129 Конституції Українивстановлює, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Згідно із статтею17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справ практику ЄСПЛ як джерело права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, аби кожен суд, до якого вона застосовується, був "безстороннім".

Отже, за усталеною практикою Європейського суду з прав людини безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності.

Зазвичай безсторонність визначається як відсутність упередження або наперед складеної думки і може оцінюватись у різний спосіб (рішення ЄСПЛ "Кіпріану проти Кіпру"; "Мікаллеф проти Мальти" (Micallef v. Malta).

Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-якого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості колегія суддів уважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема, принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно із:

- "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

- "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

При цьому, як зазначено у Бангалорських принципах поведінки судді від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

З аналізу пункту 4) частинипершоїстатті75 Кримінального процесуального кодексу Українита статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод колегія суддів доходить висновку, що не встановлено вичерпного переліку обставин, які могли б свідчити про необ`єктивність та упередженість судді, однак, такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді за пунктом 4) частинипершоїстатті75 Кримінального процесуального кодексу України.

Отже, істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частинип`ятої статті80 Кримінального процесуального кодексу України, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Відтак, не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.

Колегія суддів критично оцінює посилання заявника, зокрема, на ухвалу Основ`янського районного суду міста Харкова від 26 вересня 2025 року, якою йому було відмовлено у задоволенні заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, як на обставину, яка свідчить про грубе порушення чинного законодавства та про факт упередженості і зацікавленості суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 11 вересня 2025 року колегією суддів було призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні та зобов`язано всіх його учасників брати участь у судовому засіданні особисто, оскільки справа знаходиться на стадії проведення підготовчого судового засідання з 2024 року, за клопотаннями учасників справи підготовчі судові засідання проводилися у режимі відеоконференції, але за технічними причинами їх своєчасне та безперервне проведення неодноразово було неможливим.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 26 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_10 про участь у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В обгрунтування прийнятого рішення суд зазначив, що неодноразово судові засідання в режимі відеоконференції не могли бути вчасно розпочаті, проводилися із технічними перериваннями, що ускладнювало забезпечення належного розгляду справи та реалізацію процесуальних прав її учасників, тому, з метою належного виконання завдань кримінального провадження визнано за доцільне учасникам справи приймати участь у судових засіданнях особисто.

Додатково колегієюсуддів булозазначено,що сампо собіфакт проживаннячи перебуваннязахисника віншому містіне можебути безумовноюпідставою для проведення судового засідання у режимі відеоконференції, без зазначення інших обґрунтованих причин або доказів, які б свідчили про неможливість особистої участі в засіданні чи необхідність застосування такого формату розгляду.

При цьому зауваження суду про можливість обрання обвинуваченим адвоката безпосередньо за місцем розгляду кримінального провадження є лише оцінкою доводів клопотання, а не свідченням будь-якого обмеження права обвинуваченого на вільний вибір захисника.

Таким чином, рішення про відмову у задоволенні клопотання було прийнято за результатами аналізу сукупності наведених доводів, з урахуванням того, що відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України проведення судового засідання в режимі відеоконференції є правом суду, а не його обов`язком, і застосовується за наявності належно підтверджених підстав.

Відповідно до частин другої та шостої статті 22 Кримінального процесуального кодексу України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно із частиною третьою статті 7 Кримінального процесуального кодексу України зміст та форма кримінального провадження в умовах воєнного стану повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей здійснення кримінального провадження, визначенихрозділом IX-1цього Кодексу.

Викладене свідчить про те, що суд під час вирішення відповідних клопотань керується не особистісним ставленням до учасника процесу, а керується процесуальними потребами розгляду справи, з урахуванням принципів кримінального судочинства.

Усі учасники кримінального провадження перебувають у рівному процесуальному становищі, а рішення суду ухвалюються з урахуванням вимог закону та об`єктивних обставин провадження, а не індивідуальних інтересів окремих осіб.

Колегія суддів зазначає, що оскільки було постановлено процесуальне рішення про проведення підготовчого судового засідання за особистої участі учасників кримінального провадження, за наведених вище підстав, надання дозволу на участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції окремому учаснику справи навпаки могло б давати підстави свідчити про упередженість до інших учасників кримінального провадження.

Стосовно посилання заявника на те, що підготовче судове засідання призначене на 30 вересня 2025 року о 12:20 годині безпідставно не відбулося, про що головуючої по справі належним чином не було повідомлено учасників справи, та призначення наступного засідання без погодження з учасниками кримінального провадження, як на обставину, яка викликає сумнів у неупередженості суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , колегія суддів зазначає таке.

За день до призначеного судового засідання 29 вересня 2025 року та зранку у день судового засідання 30 вересня 2025 року за технічними причинами судові засідання не проводилися, оскільки була відсутня можливість фіксування кримінального провадження технічними засобами відповідно до норм кримінального процесуального законодавства. Тому, підготовче судове засідання було відкладено на інші дату та час, про що завчасно, наскільки це було можливим, було повідомлено кожного учасника кримінального провадження.

Відповідно довимог Кримінальногопроцесуального кодексуУкраїни,питання про призначення судовогозасідання,його дату,час імісце проведення належить до виключної компетенції суду, який здійснює розгляд кримінального провадження.

Суд, реалізуючи свої повноваження, визначає дату та час проведення засідання, виходячи з принципу оперативності судового розгляду, забезпечення своєчасного виконання завдань кримінального провадження, визначених статтею 2 Кримінального процесуального кодексу України, а також необхідності дотримання розумних строків судового розгляду відповідно до положень статті 28 Кримінального процесуального кодексу України.

При цьому,узгодження конкретноїдати тачасу засіданняз учасникамипроцесу неє обов`язкомсуду, оскільки така вимога не передбачена кримінальним процесуальним законом.

Суд зобов`язаний забезпечити лише належне повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання у порядку, встановленому статтею 135 Кримінального процесуального кодексу України.

Відсутність попереднього погодження із стороною захисту дати чи часу судового засідання жодним чином не порушує процесуальних прав учасників та не може свідчити про упередженість або необ`єктивність колегії суддів.

Такі дії суду є процесуально обґрунтованими, спрямованими на забезпечення безперервності та ефективності судового розгляду, а також відповідають загальним засадам кримінального судочинства, визначеним статтею 7 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, принципам змагальності сторін та рівності учасників процесу перед законом і судом.

Стосовно посилання заявника у тексті заяви на те, що стороною захисту готується звернення до Вищої ради правосуддя із зазначених у заяві підстав, колегія суддів виходить з того, що звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) передбачене законом з метою інформування Вищої ради правосуддя як органу, відповідального за формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, про відомі їм факти й обставини неналежної поведінки судді та є правом.

Чинним законодавством не передбачено жодних обмежень щодо права будь-якої особи на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, в тому числі і щодо звернення осіб із дисциплінарною скаргою до Вищої ради правосуддя до закінчення судового розгляду справи.

Отже, ураховуючи викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що наведені у заяві захисника ОСОБА_10 доводи не свідчать про наявність жодних об`єктивних підстав, які б ставили під сумнів неупередженість чи об`єктивність, або доводили зацікавленість суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Викладені у заяві твердження носять суб`єктивний характер, ґрунтуються виключно на власних припущеннях та оцінках заявника, не підтверджені жодними належними чи допустимими доказами, та не містять об`єктивного критерію, який би міг бути розцінений як підстава для відводу у розумінні положень Кримінального процесуального кодексу України.

Колегія суддів звертає увагу, що незгода сторони із процесуальними рішеннями суду, зокрема, щодо відмови у проведенні судового засідання в режимі відеоконференції чи призначення дати розгляду без погодження з учасниками процесу, не може бути самостійною підставою для відводу суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , оскільки такі дії є реалізацією наданих суду законом повноважень і не свідчать про упередженість або необ`єктивність.

З огляду на відсутність об`єктивно підтверджених обставин, передбачених статтями 75-76 Кримінального процесуального кодексу України, які б викликали сумнів у неупередженості суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , колегія суддів уважає, що заява про відвід є необґрунтованою, тому, задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями75 та 81 Кримінального процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_10 про відвід колегії суддів Основ`янського районного суду міста Харкова у складі: головуючої судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від розгляду справи № 646/8904/24, провадження № 1-кп/646/513/2025 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, однак заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на остаточне судове рішення.

Повний текст ухвали складено та оголошено 04 грудня 2025 року.

Головуюча суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3