Рішення

від 17.12.2007 по справі 15957-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

15957-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

17.12.2007Справа №2-15/15957-2007

За позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, код ЄДРПОУ 20671506)

До відповідача Сімферопольського слідчого ізолятору управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим (95006, АР Крим, м. Сімферополь, бул. Леніна, 4, код ЄДРПОУ 08563853)

Про стягнення 8792,81 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача –  Міркін А.Л., довіреність № 22 від 06.08.2007 р., у справі

Від відповідача – Єфремов А.Б., довіреність б/н від 01.10.2007 р., у справі

         Обставини справи: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом  до  Сімферопольського слідчого ізолятору управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим про стягнення 8792,71 грн. за договором № 124 від 01.03.2004 р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію, в тому числі суму основного боргу у розмірі 7894,60 грн., 3% річних у розмірі 178,16 грн., інфляційні втрати у розмірі 507,73 грн., пеню у розмірі 212,32 грн.

Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що відповідно договору № 124 від 01.03.2004 р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків в комунальну каналізацію надавав відповідачу послуги на відпуск води із комунального водопроводу і приймання стоків в комунальну каналізацію, однак відповідач обов'язки за договором щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги виконував неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 7894,60 грн., що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку. Крім  того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 178,16 грн., інфляційні втрати у розмірі 507,73 грн., пеню у розмірі 212,32 грн.

 Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов проти суми основного боргу не заперечує. Стосовно стягуваної суми річних, інфляційних втрат та пені просить суд у позові відмовити, оскільки прострочення виконання відповідачем зобов'язання сталося не з його вини.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши  пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

01 березя 2004 року між Сімферопольським виробничим підприємством водопроводно-каналізаційного господарства (Водоканал)(позивач) та Сімферопольським слідчим ізолятором управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим № 15 (Абонент)(відповідач) укладено договір № 124 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію.(а.с. 13-14).

Згідно пункту 1.1 статуту  Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» є правонаступником Сімферопольського виробничого підприємства водопроводно-каналізаційного господарства на підставі постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 23.11.2005 р. № 540.

Згідно Наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань № 72 від 27.04.2005 р., Додатку № 1 до вказаного наказу Перелік змін у штатах установ управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим Сімферопольський слідчий ізолятор управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим № 15 був перейменований у Сімферопольський слідчий ізолятор управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим.

Так, 30.08.2007 р між Кримським республіканським підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» та Сімферопольським слідчим ізолятором управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим була укладена Додаткова угода до Договору № 124 від 01.03.2004 р. (а.с. 15)

Відповідно до пункту 1 вказаного договору Водоканал приймає на себе зобов'язання постачати питну воду Абоненту при наявності води в джерелах та здійснювати водовідведення, а Абонент приймає на себе зобов'язання споживати вказані в дійсному пункті послуги в кількості не більшій встановленого ліміту. При цьому Абонент приймає на себе зобов'язання своєчасно оплачувати надані йому послуги по водопостачанню та водовідведенню.

Згідно з пунктом 3 Договору оплата за надані послуги здійснюється шляхом внесення авансового платежу на розрахунковий рахунок Водоканалу у розмірі 75% від вартості спожитих послуг за попередній місяць (який був перед звітним). Остаточний розрахунок за отримані послуги з водопостачання та водовідведення здійснюється до закінчення поточного розрахункового місяця.  

Позивач обов'язки за договором виконував у повному обсязі, що підтверджується підписаним обома сторонами актами виконаних робіт по абоненту  (а.с. 16-27)

На оплату спожитих відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення за вищевказаним Договором позивач виставляв рахунки № 124 за період з 13.01.2006 р. по 13.12.2006 р. на суму 58706,45 грн. (а.с. 16-27).

Вказані рахунки були отримані відповідачем, про що свідчить особистий підпис уповноваженої особи відповідача у рахунках.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором призвело до утворення кредиторської заборгованості перед позивачем за надані послуги, у розмірі  7894,60 грн. за період з 13.01.2006 р. по 13.12.2006 р.., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору та вимогам чинного законодавства  зобов'язання за договором по оплаті за отримані послуги за водокористування і водовідведення по виставленим позивачем рахункам не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 7894,60 грн. за період з 13.01.2006 р. по 13.12.2006 р., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, визнана відповідачем у судовому засіданні та у відзиві на позов, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань у розмірі 507,73 грн. та 3% річних у розмірі 178,16  грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з Сімферопольського слідчого ізолятору управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим за період з лютого 2006 р. по грудень 2006 р.  становить 507,737 грн., визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, матеріалам справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 178,16 грн. за період з лютого 2006 р. по грудень 2006 р., та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача Сімферопольського слідчого ізолятору управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим.

Суд зазначає на посилання відповідача щодо зменшення стягуваних з нього  штрафних санкцій. Так, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання складається також із грошової суми, яку боржник зобов'язаний сплатити кредитору і на інших крім цивільно-правового договору підставах, що передбачені цивільним законодавством, у зв'язку з чим грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних, тобто індекс інфляції є компенсацією у зв'язку зі знеціненням грошових коштів, а річні – платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником і вказані нарахування не можуть розцінюватися як відповідальність за порушення зобов'язань, в тому числі як штрафні санкції.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 212,32 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 3.2  Договору сторони передбачили, що за спливом строку, встановленого пунктом 3.1 Договору, Абонент сплачує Водоканалу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення до погашення заборгованості.

  Таким чином, заявлена позивачем сума пені у розмірі 212,32 грн. за період з 01.07.2006 р. по 31.12.2006 р. підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.          

Враховуючи те, що відповідачем сума заборгованості визнана у повному обсязі, а також те, що відповідач є бюджетною установою, судом встановлено, що порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Іншого, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не доведено.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За таких обставин, суд вважає за доцільне зменшити розмір штрафних санкцій на 50 % та стягнути з Сімферопольського слідчого ізолятору управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим суму штрафних санкцій  у розмірі 106,16 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пунктом 1-1 статті 80, 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Сімферопольського слідчого ізолятору управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим (95006, АР Крим, м. Сімферополь, бул. Леніна, 4, код ЄДРПОУ 08563853) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, код ЄДРПОУ 20671506, п/р 2600113192 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», м. Сімферополь, МФО 324021) 7894,60 грн. заборгованості, 178,16 грн. 3% річних, 507,73 грн. інфляційних втрат, 106,16 грн. пені, 100,77 грн. державного мита та 116,58 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Наказ видати після| набрання судовим рішенням  законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.