Рішення

від 04.12.2007 по справі 15969-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

15969-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 102

РІШЕННЯ

Іменем України

04.12.2007Справа №2-7/15969-2007

За позовом Підприємства «Прогрес» (97533, Сімферопольський район, с. Трудове, вул. Общественна, 1, ідентифікаційний код 30535183)

До відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності Данієлян Севака Гагіковича (95000, м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 22, кв. 7)

Про визнання права власності.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – Певцова Е. І., директор.

Від відповідача  - Данієлян С. Г., паспорт.    

        Суть справи: Підприємство «Прогрес» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Суб'єкта підприємницької діяльності Данієлян Севака Гагіковича, в якій просить визнати за Підприємством «Прогрес» право власності на Ѕ частку магазина, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Куйбишева, 34.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору про спільну діяльність від 17.02.2005 р. Підприємством «Прогрес» та СПД Данієляном С. Г. був збудований магазин, право власності на який до часу звернення до суду зареєстровано не було. Вказані обставини, на думку позивача, порушують права  Підприємства «Прогрес» в частині здійснення підприємницької діяльності у вигляді торгівлі товару в магазині.

Відповідач у судове засідання з'явився, однак відзив на позов не надав, через що суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

            Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

           Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

17.02.2005 р. між Підприємством «Прогрес» та Суб'єктом підприємницької діяльності Данієлян Севаком Гагіковичем був укладений договір про спільну діяльність, п. 1.1 якого передбачено, що сторони за договором зобов'язуються спільно діяти для досягнення загальних господарських цілей: будівництво  та експлуатація, з метою отримання прибутку, магазину за адресою: м. Сімферополь, вул. Куйбишева, 34.

Загальна вартість об'єкту з реєстрацією права власності на магазин складає 780 000,00 грн. (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.5 Договору СПД Данієлян С. Г. здійснює будівництво виробничого приміщення магазину, надає договір оренди  землі та дозвіл інспекції ДАБК м. Сімферополя на початок виконання будівельних робіт.

П. 1.6 Договору передбачено, що Підприємство «Прогрес» та СПД Данієлян С. Г.  в рівних долях фінансують будівництво виробничого приміщення магазину, а також сплачують інші витрати, пов'язані з введенням магазину в експлуатацію, реєстрацією правовстановлювальних документів.

Після завершення будівництва магазину, введення магазину в експлуатацію, реєстрація права власності покладається на СПД Данієлян С. Г. (п. 1.9 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору СПД Данієлян С. Г. укладає договір з підрядником, здійснює оплату будівельних робіт, надає необхідні документи для введення магазину в експлуатацію, реєструє право власності на магазин в рівних долях.

Відповідно до п. 2.2 Договору Підприємство «Прогрес» зобов'язано в період з 25.03.2005 р. по 05.06.2005 р. внести грошові кошти в сумі 390 000,00 грн. для фінансування будівництва та оформлення права власності на магазин, що складає 50% вартості магазину.

Відповідно до п. 2.6 Договору СПД Данієлян С. Г. зобов'язується оформити право власності на магазин в рівних долях: 50% - Підприємство «Прогрес», 50% - СПД Данієлян С. Г. в строк до 31.08.2005 р.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивачем були внесені грошові кошти в розмірі 390 000,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові касові ордери та акт звірки взаємних розрахунків від 07.06.2005 р., підписаний обома сторонами.

Проте, після завершення будівництва право власності на збудований магазин оформлено не було.

Згідно зі ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав всіх суб'єктів права власності та господарювання. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно з ч.1 ст.386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України право власності може бути набуте на новостворене майно. Так, в ч. 2 ст. 331 ЦК України зазначено, що право власності на новостворене  нерухоме  майно  (житлові будинки,  будівлі,  споруди  тощо)  виникає  з  моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено  прийняття  нерухомого майна  до  експлуатації,  право  власності  виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно  до  закону підлягає  державній реєстрації,  право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Питання щодо створення якісно нової речі належить до правового питання та має бути вирішено судом.

Зі змісту ст. ст. 331, 332 ЦК України вбачається, що до основних ознак нової речі – об'єкту нерухомості, зокрема, відноситься наступне: річ створена з матеріалів особи, що претендує на новостворене майно.

З матеріалів справи вбачається, що виробниче приміщення магазину по вул. Куйбишева, 34 в м. Сімферополі було збудовано за рахунок коштів Підприємства «Прогрес» та Суб'єкта підприємницької діяльності Данієляна С. Г. в рівних долях.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем надані достатні докази щодо створення сторонами у справі нової речі – об'єкта нерухомого майна – приміщення магазину, через що вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на Ѕ збудованого об'єкту є обґрунтованими.

Частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів.

Проте, відповідачем не надані суду докази, які б спростовували твердження Підприємства «Прогрес» про належність йому Ѕ приміщення магазину та не надав суду доказів реєстрації права власності за позивачем на Ѕ частку магазину.

Відповідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі статтею 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

          Конституційний суд України в Рішенні від 01.12.2004 р. у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Серед способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених статтею 16 Цивільного кодексу України, передбачено, зокрема, визнання права.

          За таких обставин, всебічно та в повній мірі дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи документи та фактичні обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Підприємства «Прогрес» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-84  ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати за Підприємством «Прогрес» (97533, Сімферопольський район, с. Трудове, вул. Общественна, 1, ідентифікаційний код 30535183) право власності на 1/2 частку приміщення магазину, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Куйбишева, 34.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.