Постанова від 11.11.2025 по справі б26-б15/52/02

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2025 року м.Дніпро Справа № Б26-Б15/52/02

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Кишкань М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного науково-виробничого підприємства "Цирконій" та Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Камша Н.М.) з розгляду заяви ліквідатора Вернигори В.П. про покладення субсидіарної відповідальності на орган управління боржника від 28.01.2025р. у справі № Б26-Б15/52/02

за заявою Малого державного підприємства "Твел", м. Київ

до боржника Державного науково-виробничого підприємства "Цирконій", м. Кам`янське

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2025 року у справі № Б26-Б15/52/02 у задоволенні заяви від 16.12.2024 ліквідатора Державного науково-виробничого підприємства "Цирконій" арбітражного керуючого Вернигори В.П. про покладення субсидіарної відповідальності на Міністерство енергетики України відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернувся ліквідатор Державного науково-виробничого підприємства "Цирконій", в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та не врахування висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду, не врахування позицій Європейського суду з прав людини, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2025 року у справі № Б26-Б15/52/02 та постановити нове рішення про задоволення заяви ліквідатора Державного науково-виробничого підприємства «Цирконій» арбітражного керуючого Вернигори В.П. від 16.12.2024 року за №02-41/09/556 про притягнення Міністерства енергетики України до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Державного науково-виробничого підприємства «Цирконій» та стягнення з Міністерства енергетики України (код за ЄДРПОУ 37552996, 01601, Київ, вул. Хрещатик, буд. 30) на користь Державного науково-виробничого підприємства «Цирконій» (код за ЄДРПОУ 25012091, пр. Аношкіна, 179, м. Кам`янське, Дніпропетровської обл. 51917) суму непогашених у ліквідаційній процедурі реєстрових кредиторських вимог у розмірі 163 671 103,71 грн.

Так, в обгрунтування апеляційної скарги ліквідатор, зокрема вказує наступне:

- при ухвалені оскаржуваного рішення господарським судом не були прийняти до належної уваги докази матеріалів справи № Б26-Б15/52/02, що слугували та підтверджували правомірність заяви ліквідатора ДНВП "Цирконій", а саме: наявності ознак доведення ДНВП "Цирконій" до банкрутства та наявності дій органу управління боржника (Міністерства енергетики України), що призвели до значного нарощування існуючої кредиторської заборгованості; не прийнято до уваги обставини прийняття рішень саме органом управління боржника ДНВП "Цирконій", що призвели до критичного стану ДНВП "Цирконій", а також до унеможливлення ДНВП "Цирконій" здійснювати господарську діяльність та розрахуватись з кредиторами;

- судом першої інстанції не враховано, що з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ДНВП "Цирконій" звернулося інше державне підприємство МДП «Твел», а розмір боргу становив лише 3 950 398,22грн., який за період провадження у даній справі зріс до 163 671 103,71 грн., які неможливо погасити у зв`язку із відсутністю активів у боржника;

- судом першої інстанції не враховано, що 29.11.2005 на підставі управлінського рішення органу управління ДНВП "Цирконій" Міністерства палива та енергетики України (правонаступник Міністерство енергетики України) було припинено процедуру розпорядження майном у справі № Б26-Б15/52/02 та введено процедуру санації відносно ДНВП "Цирконій", яка тривала протягом 13 років аж до дати 21.01.2019 визнання судом ДНВП "Цирконій" банкрутом;

- з огляду на той факт, що за останні 25 років діяльності ДНВП "Цирконій" усі рішення щодо зміни керівного складу та напрямків діяльності підприємства приймалися виключно органом управління боржника, а також з огляду на обізнаність органу управління боржника не лише щодо наявності багатомільйонної кредиторської заборгованості, але і про її постійний приріст, жодне з управлінських рішень органу управління боржника не лише не привело до зменшення величини реєстрової кредиторської заборгованості боржника, та не привело до відновлення платоспроможності боржника, а привело лише до значного погіршення стану, що є підставою для покладення на Міністерство енергетики України субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.03.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного науково-виробничого підприємства "Цирконій" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2025р. у справі № Б26-Б15/52/02, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 17.06.2025р.

Також, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся кредитор банкрута - Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2025 року у справі № Б26-Б15/52/02 та постановити нове рішення про задоволення заяви ліквідатора Державного науково-виробничого підприємства «Цирконій» арбітражного керуючого Вернигори В.П. від 16.12.2024 року за №02-41/09/556 про притягнення Міністерства енергетики України до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Державного науково-виробничого підприємства «Цирконій» та стягнути з Міністерства енергетики України на користь Державного науково-виробничого підприємства «Цирконій» (код за ЄДРПОУ 25012091) суму непогашених у ліквідаційній процедурі реєстрових кредиторських вимог у розмірі 163 671 103,71 грн.

В обгрунтування апеляційної скарги Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" переважно наводить ті-ж самі доводи, що і ліквідатор, зокрема посилаючись на висновки Міністерства юстиції України від 02.12.2022 вчинені на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2022 по справі № Б26-Б15/52/02, відповідно до яких має місце виявлення (встановлення) ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій відносно боржника, що передували порушенню справи про банкрутство № Б26-Б15/52/02 за останні три роки (з 1999 по 2001).

Висновки складено відповідно до Порядку проведення аналізу фінансово господарського стану суб`єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконний дій у разі банкрутства, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 3105/5від 10.09.2020, зареєстрованого в міністерстві юстиції України за № 872/35155 від 10.09.2020 та згідно з Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затвердженого наказом Міністерства економіки України № 14 від 19.01.2006.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.03.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2025р. у справі № Б26-Б15/52/02 та приєднано її до спільного розгляду з апеляційною скаргою Державного науково-виробничого підприємства "Цирконій".

У судовому засіданні по справі представники апелянтів доводи своїх апеляційних скарг підтримали та просили їх задовольнити.

Представник Міністерства енергетики України у відзиві на апеляційні скарги та в судовому засіданні проти задоволення апеляційних скарг заперечував, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а апеляційні скарги апелянтів безпідставними, посилаючись при цьому на відсутність, встановлених законодавством підстав, для покладення на Міністерство субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута, зокрема виходячи зі мети його створення і фінансування, специфіки діяльності та об`єктивних економічних умов, що не дозволяло уникнути неплатоспроможності.

Так, Міністерство зазначає, що боржник повністю з моменту його заснування фінансувався з Державного бюджету України відповідно до Плану фінансування робіт зі створення ядерно-паливного циклу в Україні (фонд ЯПЦ), але, незважаючи на це, з кожним роком випуск продукції різко зменшувався. У зв`язку з розривом економічних зв`язків із АТ "Чепецький механічний завод" (російська федерація) і через реорганізацію ВО "Придніпровський хімічний завод", ДНВП "Цирконій" залишилось без сировини, утилізаційних потужностей і без власних джерел енергоресурсів, тому не могло забезпечити завантаження проектних потужностей, що здатні виробляти до 50% цирконієвої продукції, необхідної для АЕС України. Така ситуація призвела до того, що у ДНВП "Цирконій" почала зростати заборгованість перед кредиторами. Фінансовий стан боржника визначався кредиторською заборгованістю в сумі 24,7 млн. грн., відсутністю власних оборотних коштів, 90 % втратою виробничих потужностей, аварійним станом будівель і високим зносом устаткування. Виділені кошти, за ствердженням Міністерства, використовувались неефективно, випуск цирконію здійснювався за скороченою технологічною схемою на 10-15 відсотків виробничої потужності. Ці обставини призвели до звільнення більшості кваліфікованих працівників.

Починаючи з 2005 по 2019 роки Міністерство палива та енергетики України приймало участь в розробці планів санації боржника, однак, незважаючи на державне фінансування боржника, він так і не змін наростити потужності для розвитку своїх основних підрозділів. Тому згідно рішення комітету кредиторів від 28.12.2018 комітет прийняв рішення про недоцільність продовження санаційної процедури та просив суд відкрити ліквідаційну процедуру у справі.

Міненерго наголошує, що невідновлення платоспроможності боржника у санаційній процедурі не є беззаперечною підставою для притягнення до субсидіарної відповідальності органу управління боржника, який не приймав рішень, що призвели ДНВП "Цирконій" до стану банкрутства. Ліквідатор у своїй заяві не наводить конкретних доказів, рішень, які Міненерго приймало самостійно і які є причиною банкрутства боржника.

Отже, під час процедури банкрутства боржника Міністерство та його правопопередники діяли виключно у межах чинного законодавства, а їх дії не можна вважати такими, що призвели до банкрутства боржника чи збільшення його заборгованості перед кредиторами. До того-ж, обставини щодо доведення до банкрутства боржника мають встановлюватися на час, що передував відкриттю провадження у справі про банкрутство.

Також, Міністерство вказує, що інститут субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута у справах про банкрутство запроваджений на підставі редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011, що почала діяти з 18.01.2013, тому з урахуванням дії статті 58 Конституції України, Міністерство не може бути притягнуто до субсидіарної відповідальності враховуючи дату відкриття провадження у справі про банкрутство 13.06.2002р.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2025р. розгляд апеляційних скарг відкладено в судове засідання на 16.09.2025р.

У судовому засіданні по справі оголошувалась перерва з 16.09.2025р. по 11.11.2025р.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні, не забезпечили явку представників та не подали відзиви на апеляційні скарги, про час та місце судового засідання були повідомлені апеляційним судом належним чином, що підтверджується відповідними матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом обов`язковою не визнавалася, а неявка представників інших учасників справи не перешкоджає розгляду апеляційних скарг, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу по суті у відсутності представників інших учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство Державного науково-виробничого підприємства "Цирконій" (далі боржник, банкрут, ДНВП «Цирконій») відкрито ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2002р. за заявою Малого державного підприємства "Твел".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2005р. введено процедуру санації боржника та призначено керуючим санацією керівника боржника.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2019р. припинено процедуру санації боржника, відкрито ліквідаційну процедуру у справі, призначено ліквідатора арбітражного керуючого Чикільдіна О.М., яким реалізоване все наявне майно банкрута, подано на затвердження звіт ліквідатора.

24.01.2023р. Господарським судом Дніпропетровської області постановлено ухвалу, якою припинено повноваження ліквідатора банкрута Чикільдіна О.М., ліквідатором призначено арбітражного керуючого Зибіна А.О.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2024 припинено повноваження арбітражного керуючого Зибіна А.О. як ліквідатора банкрута, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Вернигору В.П.

16.12.2024 ліквідатор банкрута Вернигора В.П. подав до Господарського суду Дніпропетровської області заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута на орган управління банкрута - Міністерство енергетики України (далі Міністерство, орган управління, Міненерго) та стягнення з останнього на користь банкрута 163 671 103,71 грн. непогашених грошових вимог у даній справі про банкрутство.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2025 року у справі № Б26-Б15/52/02 у задоволенні заяви від 16.12.2024 ліквідатора Державного науково-виробничого підприємства "Цирконій" арбітражного керуючого Вернигори В.П. про покладення субсидіарної відповідальності на Міністерство енергетики України відмовлено.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість вищенаведеного рішення Господарського суду Дніпропетровської області, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

На час звернення ліквідатора з заявою про покладення субсидіарної відповідальності та постановлення місцевим господарським судом оскаржуваного рішення набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Частиною 2 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).

Відповідно до ч. 4 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Отже, вирішуючи питання про покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, суд враховує зміст та умови застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.

Загальні умови для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Кодексом України з процедур банкрутства.

Згідно з ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури.

Частиною 1 ст. 619 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Господарського кодексу України, який був чинним на час ухвалення оскаржуваного рішення, у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Частиною третьою цієї статті унормовано, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Законом, який передбачає поряд з відповідальністю боржника додаткову (субсидіарну) відповідальність іншої особи, є Кодекс України з процедур банкрутства, а до набрання ним чинності Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яким також визначений обов`язок ліквідатора здійснити всю повноту дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника.

Колегія суддів зауважує, що інститут субсидіарної відповідальності в українському законодавстві існує з 1992 року в чинному на той час Законі України Про відновлення платоспроможності боржника визнання його банкрутом.

Так, частиною п`ятою статті 25 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції, чинній на час відкриття провадження у даній справі про банкрутство) передбачалось право ліквідатора заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається виходячи з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Стягнені суми включаються в ліквідаційну масу і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленої статтею 31 цього Закону.

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, за наявності підтвердження вини зазначених осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Оскільки законодавство не пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб із наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення, то в цьому випадку особи за спеціальним приписом Кодексу притягуються до цивільної відповідальності у формі солідарного стягнення.

У разі коли після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника, якщо такі особи не доведуть протилежного.

Можливістю подання в межах справи про банкрутство заяви до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, наділені кредитори та ліквідатор банкрута, який, здійснивши на виконання своїх повноважень аналіз фінансового стану банкрута, зобов`язаний звернутися до суду з відповідним позовом.

Положення частини другої статті 61 КУзПБ не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, тому саме детальний аналіз ліквідатором фінансового стану банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство дасть йому змогу ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, щодо доведення до банкрутства юридичної особи (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 24.02.2021 у справі № Б8/191-10).

Кодексом України з процедур банкрутства (статті 61, 62, 65) передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору під час ліквідаційної процедури, та перелік додатків, які долучаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів). Подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій під час ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

Відповідно до правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, за наявності підтвердження вини зазначених осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

Згідно правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 02.03.2021 у справі № 906/904/16 визначене частиною п`ятою статті 41 Закону про банкрутство (частина друга статті 61 КУзПБ) господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у цьому випадку права кредиторів на задоволення їх вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені через відсутність майна у боржника.

Об`єктивну сторону такого правопорушення становлять дії або бездіяльність певних фізичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів. На відміну від Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, у положеннях яких законодавець чітко визначив диспозицію кримінального та адміністративного порушення з доведення до банкрутства та фіктивного банкрутства, частина п`ята статті 41 Закону про банкрутство (частина друга статті 61 КУзПБ) має власну диспозицію (зміст) правопорушення: банкрутство боржника з вини його засновників чи інших осіб, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника….

Однак законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність становлять об`єктивну сторону такого правопорушення. При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) і, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають братися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство (стаття 1, частина третя статті 10, стаття 11 Закону про банкрутство), з огляду на які такими діями можуть бути:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, спрямованих на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника щодо його інших зобов`язань;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок про вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника.

Подібні правові висновки сформульовані у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16.

Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності щодо покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суд має відмежовувати дії суб`єктів відповідальності, які належать до ризиків підприємницької діяльності, від винних дій таких суб`єктів, що мали наслідком настання неплатоспроможності боржника та відсутність активів на задоволення вимог кредиторів (стаття 42 ГК України).

Час, що минув з дати припинення повноважень суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об`єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між винними діями суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб`єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).

Суб`єкти правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності за частиною п`ятою статті 41 Закону про банкрутство чітко визначені цією нормою. Це засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови доведення вчинення ними винних дій (бездіяльності), що спричинили наслідки у вигляді неплатоспроможності боржника та відсутності у нього активів для задоволення вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі.

Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15.

На особу, яка отримала вигоду з протиправної (недобросовісної) поведінки керівника чи засновників боржника, поширюються правила субсидіарної відповідальності, за якими суб`єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (щодо масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, що не могло б утворитися у разі відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в тому числі принципу добросовісності.

До суб`єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо, прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду його інтересам та кредиторів, які можуть виражатися, зокрема, у:

прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов`язання (фірмами-одноденками тощо);

наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;

призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;

створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;

використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;

отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу) сукупного доходу, отримуваного від здійснення діяльності особами, об`єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження;

використанні і розпорядженні майном боржника як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;

вчиненні інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо.

Установлення причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у нього активів для задоволення вимог кредиторів, визнаних у процедурі банкрутства) належить до об`єктивної сторони цього правопорушення, обов`язок доведення якого покладається на ліквідатора.

Для визначення статусу особи як відповідача за субсидіарною відповідальністю за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд, розглядаючи заяву про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясовуючи наявність підстав для покладення на цих осіб такої відповідальності, дослідити сукупність правочинів та інших операцій, здійснених під впливом осіб, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію фактичного банкрутства боржника.

Статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства, яка є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності.

Якщо дії третьої особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника, викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не спричинені використанням нею своїх можливостей щодо визначення дій боржника на шкоду кредиторам боржника. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. За статтею 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої свої поведінки.

Розмір вимог ліквідатора до третіх осіб, які згідно із законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, за приписами абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Вартість майна, яке було виведено з активів боржника, не впливає на розмір субсидіарної відповідальності, а його визначенню передує формування ліквідаційної маси.

Згідно правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 01.06.2021 у справі № 911/2243/18 заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана ліквідатором до суду в разі, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Якщо після визнання боржника банкрутом за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи боржника погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника допоки такі особи не доведуть протилежного.

Керуючись ст. 61 КУзПБ ліквідатором Державного науково-виробничого підприємства "Цирконій" арбітражним керуючим Вернигора В.П. подано заяву про солідарне покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, кредиторські вимоги по яких залишилися незадоволеними у ліквідаційній процедурі за недостатністю активів боржника, на його засновника та орган управління - Міністерство енергетики України.

До предмету доказування в даному випадку входять обставини господарської діяльності боржника, які потягли нездатність боржника виконати свої грошові зобов`язання перед кредиторами, виконання органом управління та засновником боржника своїх обов`язків відповідно до вимог законодавства щодо недопущення банкрутства боржника, причинно-наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) засновника, органу управління та виникненням кредиторських вимог, які не можуть бути задоволені через відсутність майна боржника, їх розмір, наявність/відсутність вини згаданих осіб у банкрутстві боржника - доведення до банкрутства.

Відмовляючи у задоволенні заяви ліквідатора місцевий господарський суд, виходячи з обставин справи, дійшов до висновку про відсутність підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута на Міністерство енергетики України, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Так, за загальним правилом, визначеним частинами першою - третьою статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном; учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, установлених установчими документами та законом.

До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом (частина друга статті 191 ЦК України).

Водночас відкриття провадження у справі про банкрутство є початком особливого правового регулювання відносин (між боржником та його кредиторами, між боржником та третіми особами), системою загальних та спеціальних охоронних норм законодавства, взаємодія та мета яких визначається принципами та нормами, що становлять зміст КУзПБ.

За змістом частини другої статті 61 КУзПБ вказані в ній умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії/бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

Матеріалами справи підтверджується, що банкрут діяв і фінансувався у тому числі і з державного бюджету на виконання Комплексної програми створення ядерно-паливного циклу України, що була затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.1995 № 267, органом управління боржника було Міністерство палива та енергетики України, правонаступником якого внаслідок реорганізацій цього державного органу стало Міністерство енергетики України.

Відтак, саме Міністерство енергетики України є суб`єктом субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута.

За висновками Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 02.12.2022, що поданий із заявою ліквідатора, аналіз фінансового становища боржника проведено за документами фінансової звітності за період 1999-2001 років, документів фінансової звітності за 5 місяців 2002 року не було надано для аналізу відповідного стану.

Більшість показників фінансово-господарської діяльності ДНВП "Цирконій" за цей період погіршилися, однак за підсумками 2001 року підприємство отримало валовий прибуток, а сума чистого збитку скоротилась на 42,6 %.

Фінансовим результатом господарської діяльності ДНВП "Цирконій" у період з 1999 по 2001 рік був збиток: станом на 31.12.1999 чистий збиток склав 12 307 тис. грн., за 2000 рік чистий збиток збільшився до 16 134 тис. грн., за підсумками роботи підприємства у 2001 році чистий збиток скоротився до 9 259 тис. грн.

За період, що аналізувався, визначено, що ДНВП "Цирконій" стабільно перебувало в стані неплатоспроможності; показники, які характеризують рівень забезпечення зобов`язань перед кредиторами (забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами, забезпечення зобов`язань боржника його оборотними активами, розмір чистих активів) погіршилися.

Таким чином, показники фінансово-господарської діяльності ДНВП "Цирконій" свідчать про незадовільний фінансовий стан боржника напередодні відкриття провадження у справі про банкрутство.

До державного органу з питань банкрутства, яким здійснювався аналіз, не було надано доказів відносно заходів, які вживались керівництвом підприємства щодо стягнення заборгованості (повноту та своєчасність проведеної претензійно-позовної роботи) та своєчасності і ефективності розв`язання проблем у виробничому процесі ДНВП "Цирконій".

Разом з тим, як вірно вказано судом першої інстанції, з матеріалів справи не вбачається та доказами не доведено, що такий фінансовий стан є результатом дій чи бездіяльності саме органу управління боржника Міністерства енергетики України та його правопопередників напередодні відкриття провадження у справі про банкрутство, тобто не доведено наявність об`єктивної сторони складу правопорушення. Зміни економічної ситуації в державі, зокрема і на такого роду державних підприємствах, погіршення їх фінансового стану у період 1999-2001 років, не є діями саме органу управління боржника, що були націлені на доведення його до стану банкрутства.

Через відсутність цього елементу правопорушення неможливо встановити причинно-наслідковий зв`язок між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у нього активів для задоволення вимог кредиторів, визнаних у процедурі банкрутства), що також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення і обов`язок доведення якого покладається на ліквідатора.

Крім цього, судом прийнята до уваги також та обставина, що боржник є специфічним унікальним підприємством, технологічна діяльність якого по випуску цирконію фактично розпочиналась в перші роки становлення економіки держави у 1995-2001 роках, напередодні відкриття провадження у справі про банкрутство. Через об`єктивні причини підприємство працювало неритмічно та збитково, при цьому зростала сума кредиторської заборгованості.

Незважаючи на те, що відносно боржника була відкрита процедура санації, затверджено план санації, заходи санаційної процедури не призвели до відновлення платоспроможності боржника, поточна кредиторська заборгованість зростала, боржник перебував у стані неоплатності, що і стало причиною переходу до ліквідаційної процедури у даній справі.

Також, апеляційний суд наголошує, що висновок Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 02.12.2022, складений на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2022 у справі № Б26-Б15/52/02 та відповідно до Порядку проведення аналізу фінансово господарського стану суб`єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконний дій у разі банкрутства, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 3105/5від 10.09.2020, зареєстрованого в міністерстві юстиції України за № 872/35155 від 10.09.2020 та згідно з Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затвердженого наказом Міністерства економіки України № 14 від 19.01.2006, яким було здійснено аналіз фінансової звітності ДНВП "Цирконій" за період 1999-2001 роки, не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього аналізу, який є лише одним із засобів доказування.

Як передбачено ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, відсутність доказів, які підтверджують неправомірні дії чи бездіяльність Міністерства енергетики України щодо доведення боржника до банкрутства, причинно-наслідковий зв`язок між винними діями/бездіяльністю та настанням для боржника негативних наслідків, господарський суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про необхідність відмови ліквідатору у задоволенні його заяви про покладення на Міненерго субсидіарної відповідальності у даній справі.

З огляду на вказане, колегія суддів апеляційного суду вважає доводи апеляційних скарг апелянтів безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, тому підстави передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2025р. у справі № Б26-Б15/52/02 відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтами судового збору за подання апеляційних скарг слід покласти на останніх.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 231, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державного науково-виробничого підприємства "Цирконій" та Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2025р. у справі № Б26-Б15/52/02 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2025р. у справі № Б26-Б15/52/02 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покласти на Державне науково-виробниче підприємство "Цирконій" та Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 08.12.2025 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя О.В. Чус

Суддя О.Г. Іванов