Рішення від 27.11.2025 по справі 904/5060/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2025м. ДніпроСправа № 904/5060/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ЗБУТ ТРАНС", м. Київ

до Нікопольського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ, м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості в розмір 5 854 919,05 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Перебийніс О.О.

Представники:

від позивача: Слободяник І.П.

від відповідача: Ісаєва Л.В.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ЗБУТ ТРАНС" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Нікопольського управління захисних масивів дніпровських водосховищ (надалі - Відповідач), в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить стягнути 5 854 919,05 грн., в тому числі: 5 193 538,54 грн. вартості безпідставно одержаної електричної енергії, 661 380,51 грн. доходу, який міг одержати Відповідач за надання коштів, збережених у зв`язку з несплатою Позивачу безпідставно одержаної електричної енергії.

Заявлені вимоги мотивоваоно тим, що в листопаді та грудні 2021 року, Відповідачем спожито поставлену Позивачем електричну енергію в кількості 216 491 кВт/год та 510 541 кВт/год відповідно, що підтверджується актами № 4365/2 та 4743. За доводами Позивача, споживання відповідного обсягу електричної енергії відбулося поза межами укладеного сторонами договору, тобто без достатньої правової підстави, що відповідно до приписів ст.ст. 1212, 1213, 1214 ЦК україни, є підставою для стягнення з Відповідача вартості безпідставно набутого майна та відшкодування доходів від такого майна.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2024 року відкрито провадження у справі №904/5060/24, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання даної ухвали.

06.02.2025 року Відповідач подав відзив на позовну заяву, а також звернувся із зустрічним позовом про стягнення з ТОВ «Енерго Збут Транс» суми 1 413 737,53 грн., в тому числі 1 177 999,70 інфляційних втрат, а також 235 737,83 грн. трьох процентів річних, розрахованих від суми надмірно сплачених коштів.

Крім того, Відповідачем подано клопотання про поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву, а також, поновлення строку на подачу зустрічного позову у справі.

Ухвалою суду від 11.02.2025 року, Відповідачу відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву та зустрічного позову. Зустрічну позовну заяву повернуто заявнику.

04.03.2025 року до суду надійшла ухвала Центрального апеляційного господарського суду про витребування справи №904/5060/24 у зв`язку з надходженням апеляційної скарги Відповідача на ухвалу суду першої інстанції від 11.02.2025 року.

Ухвалою суду від 04.03.2025 року розгляд справи зупинено до повернення матеріалів справи до суду першої інстанції.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2025 року ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2025 року залишено без змін.

Ухвалою від 29.09.2025 року господарський суд поновив провадження у справі та призначив її до розгляду в підготовчому засіданні на 21.10.2025 року.

21.10.2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 20.11.2025 року оголошувалася перерва відповідно до ст. 216 ГПК України.

В порядку ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 27.11.2025 року оголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини судового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів із дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як убачається з матеріалів справи, 19.01.2021 року між Позивачем (Постачальником) та Відповідачем (Споживачем) укладено договір №1789 про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору цей договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу постачальником електричної енергії.

За цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу (код за ДК 021:2015 - 09310000-5 (Електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії (далі - Товар) включно з тарифом на передачу електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1 Договору).

Обсяг товару за цим договором становить 12 000 000 кВт*год. (п. 2.2 Договору).

Джерело фінансування: кошти загального фонду державного бюджету (п. 2.4 Договору).

Ціна цього договору встановлюється у національній валюті України та становить 17 229 600 грн. 00 коп., крім того ПДВ 20% - 3 445 920 грн. 00 коп., всього з ПДВ - 20 675 520 грн. 00 коп. (п. 5.1 Договору).

Відповідно до п. 5.2. Договору, ціна за одиницю Товару визначається у додатку № 3 до Договору «Договірна ціна». За змістом підписаного сторонами Додатку № 3, вартість за одиницю Товару без ПДВ становить 1,4358 грн.

В процесі виконання умов Договору сторони уклали ряд додаткових угод, в тому числі, Додаткові угоди №1 від 11.02.2021, №2 від 26.02.2021, №4 від 31.05.2021, №5 від 02.07.2021, №6 від 14.09.2021, №7 від 25.10.2021, №8 від 19.11.2021, №9 від 10.12.2021, №10 від 13.12.2021, №11 від 17.12.2021, якими зокрема, змінили договірну ціну товару за рахунок збільшення його вартості.

Як убачається з матеріалів справи, в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа № 904/402/23 за первісним позовом ТОВ "ЕНЕРГО ЗБУТ ТРАНС" до Нікопольського управління захисних масивів дніпровських водосховищ про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію в сумі 3 301 580,34 грн., та за зустрічним позовом про визнання недійсними додаткових угод № 1, 2, 4-11 до Договору про закупівлю № 1789 від 19.01.2021 року та стягнення суми 4 296 034,81 грн.

Рішенням господарського суду від 21.11.2023 року первісний позов задоволено частково, в задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.07.2024 року, яка залишена без змін постановою суду касаційної інстанції від 26.09.2024 року, рішення суду першої інстанції скасовано, по справі № 904/4302/23 ухвалено нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено в повному обсязі, визнано недійсними додаткові угоди №1 від 11.02.2021, №2 від 26.02.2021, №4 від 31.05.2021, №5 від 02.07.2021, №6 від 14.09.2021, №7 від 25.10.2021, №8 від 19.11.2021, №9 від 10.12.2021, №10 від 13.12.2021, №11 від 17.12.2021 до Договору № 1789 від 19.01.2021 року, стягнуто з ТОВ "ЕНЕРГО ЗБУТ ТРАНС" на користь Нікопольського управління захисних масивів дніпровських водосховищ 4 296 034,81 грн.

Під час ухвалення нового рішення у справі № 904/4302/23, апеляційним судом встановлено, що відповідно до наданих до матеріалів справи актів приймання-передачі товарної продукції, постачальником (ТОВ "ЕНЕРГО ЗБУТ ТРАНС") передано, а споживачем (Нікопольським управлінням захисних масивів дніпровських водосховищ) прийнято:

1 034 352 кВт*год. на суму 2 033 494,66 грн. з ПДВ (Акт №676 від 17.03.2021);

1 137 287 кВт*год. на суму 2 235 860,75 грн. з ПДВ (Акт №1051 від 16.04.2021);

998 388 кВт*год. на суму 1 962 790,87 грн. з ПДВ (Акт №1367 від 11.05.2021);

1 004 220 кВт*год. на суму 1 896 686,38 грн. з ПДВ (Акт №1752 від 16.06.2021);

806 599 кВт*год. на суму 1 675 622,30 грн. з ПДВ (Акт №1810 від 12.07.2021);

916 927 кВт*год. на суму 1 904 816,82 грн. з ПДВ (Акт №2492 від 16.08.2021);

885 538 кВт*год. на суму 1 992 184,21 грн. з ПДВ (Акт №2903 від 20.09.2021);

1 082 901 кВт*год. на суму 2 588 410,61 грн. з ПДВ (Акт №3120 від 25.10.2021);

260 962 кВт*год. на суму 676 886,36 грн. з ПДВ (Акт №4002 від 19.11.2021);

260 962 кВт*год. на суму 735 311,58 грн. з ПДВ (Акт №4003 від 13.12.2021);

260 964 кВт*год. на суму 751 591,98 грн. з ПДВ (Акт №4004 від 14.12.2021);

528 123 кВт*год. на суму 1 654 366,43 грн. з ПДВ (Акт №4365/1 від 17.12.2021).

Загалом, постачальник поставив споживачу 9 177 223 кВт*год.

Судом встановлено, що первісна ціна, визначена у Додатку №3 до договору № 1789 від 19.01.2021 року, за якою між сторонами мали проводитися розрахунків у зв`язку з недійсністю Додаткових угод № 1, 2, 4-11, складала 1,72296 грн./кВт*год. з ПДВ, тобто, Нікопольське управління захисних масивів дніпровських водосховищ повинно було за відповідний обсяг спожитої електричної енергії сплатити 15 811 988,14 грн. з ПДВ.

У свою чергу, як встановлено судом апеляційної інстанції, споживачем фактично сплачено постачальнику 20 108 022,95 грн. з ПДВ.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що грошові кошти в сумі 4 296 034,81 грн. (20 108 022,95 грн. - 15 811 988,14 грн.) є такими, що були безпідставно одержані ТОВ "ЕНЕРГО ЗБУТ ТРАНС", підстава їх набуття відпала, а відтак, останній зобов`язаний повернути їх Нікопольському управлінню захисних масивів дніпровських водосховищ на підставі статей 216, 1212 ЦК України.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 75 ГПК України, зазначені вище обставини не підлягають доказуванню при вирішенні даної справи.

Звертаючись з даним позовом до суду, Позивач зазначає, що протягом листопада-грудня 2021 року, Відповідачу було поставлено електричну енергію в кількості 216 491 кВт/год та 510 541 кВт/год, що підтверджується актами № 4365/2 та №4743.

Як стверджує Позивача, наведені обсяги електроенергії були поставлені за межами Договору. Відповідні висновки, Позивач обгрунтовує наявністю судового рішення у справі № 904/4302/23, яким за його доводами встановлено обсяги постачання в рамках укладеного сторонами договору, які не включають в себе поставки, підтверджені актами № 4365/2 та № 4743, в зв`язку з чим, Позивач вважає, що відповідні поставки були здійснені поза межами договору, тобто без достатньої правової підстави.

Здійснивши оцінку наведених доводів Позивача, суд приходить до висновку про їх безпідставність в частині тверджень щодо здійснення поставки обсягу електричної енергії за актами № 4365/2 та № 4743, поза межами договору.

Такі висновки, в першу чергу грунтуються на тому, що відповідно до змісту наведених актів приймання-передачі товарної пргодукції, їх складено саме на підставі Договору № 1789 від 19.01.2021 року. Щодо судовиго рішення у справі № 904/4302/23, останнім фактично не досліджувалися та не встановлювалися обставини відносно здійснення поставки електричної енергії за актами № 4365/2 та № 4743, а отже, наведене судове рішення не має приюдиційного значення щодо зазначених вище обставин.

Під час розгляду справи, Відповідач факт поставки електричної енергії відповідно до актів № 4365/2 та № 4743 не спростував, у відповіді на запитання, поданій на виконання приписів ст. 90 ГПК України (том 1, а.с. 160, 161), Відповідача підтвердив, що в межах обсягів, вартості та терміну дії Договору № 1789 від 19.01.2021 року, Нікопольським УЗМДВ спожито та не оплачено поставлену ТОВ "ЕНЕРГО ЗБУТ ТРАНС" електричну енергію в обсязі 216 491 кВт/год (листопад 2021) та 510 541 кВт/год (грудень 2021), а всього 727 032 кВт/год.

Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України Про ринок електричної енергії.

Закон України Про ринок електричної енергії визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Стаття 58 Закону України Про ринок електричної енергії передбачає, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Таким чином, враховуючи приписи ст.ст. 525, 526 ЦК України, суд приходить до висновку, що спожита Відповідачем електрична енергія, в обсязі 727 032 кВт/год, підлягає оплаті на користь Позивача відповідно до умов укладеного сторонами Договору № 1789 від 19.01.2021 року, за ціною діючої його редакції (Додакток № 3), яка становить 1,72296 грн./кВт/год з ПДВ.

Разом з тим, стосовно доводи Позивача, що спірний обсяг електричної енергії підлягає поверненню із застосуванням положень ст.ст. 1212, 1213, 1214 ЦК України, суд зазначає наступне.

Згідно статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 ЦК України вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) - це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 №607/5422/16-ц, від 19.05.2021 №922/1830/20.

Таким чином, оскільки за встановленими обставинами спірний обсяг електричної енергії було передано Відповідачу на виконання укладеного сторонами Договору № 1789 від 19.01.2021 року, тобто, за наявністю відповідної правової підстави, і така правова підстава у встановленому порядку не припинила своє існування, положення ст. 1212 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Окремо суд зазначає, що з точки зору процесуального закону, предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в процесі вирішення спору проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Таким чином, застосування судом при вирішенні спору іншої правової норми, ніж та на яку посилався Позивач при звернення з позовом до суду, не змінює підстав позову, та не призводить до порушення принципу диспозитивності господарського судочинства.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, вартість поставленої Позивачем на користь Відповідача електричної енергії в обсязі 727 032 кВт/год, підлягає стягненню з останнього за визначеною договором ціною (1,72296 грн./кВт/год з ПДВ) в сумі 1 252 647,05 грн. (727 032 х 1,72296 = 1 252 647,05).

Решта позовних вимог, в тому числі щодо стягнення доходу, який міг одержати Відповідач за надання коштів, збережених у зв`язку з несплатою Позивачу безпідставно одержаної електричної енергії, задоволенню не підлягають.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Приписами частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору у разі подання до суду процесуальних документів в електронній формі.

Як вбачається з матеріалів справи, під час звернення з даним позовом до суду в електронній формі, Позивачем сплачено судовий збір (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) у розмірі 87 823,78 грн., тобто, без урахуванням визначеного законом понижуючого коефіцієнту 0,8, з урахуванням якого, сума судового збору мала становити 70 259,02 грн.

З огляду на викладене, суд роз`яснює Позивачу, що зайво сплачений судовий збір у розмірі 17 564,76 грн. може бути повернений з державного бюджету за клопотанням останнього.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 129, 165, 202, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Нікопольського управління захисних масивів дніпровських водосховищ (53207, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Лісна 3, код ЄДРПОУ 05510177) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ЗБУТ ТРАНС" (01135, м. Київ, вул. Златоустівська, буд. 23А літ. М, код ЄДРПОУ 42588390) 1 252 647,05 грн. вартості спожитої електричної енергії, 15 031,76 грн. витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.12.2025

Суддя О.В. Ліпинський