Рішення від 08.12.2025 по справі 904/2684/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2025м. ДніпроСправа № 904/2684/25 (904/5654/25)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мартинюка С.В. розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

за позовом ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання

в межах справи №904/2684/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИК", м.Київ

до боржника Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про визнання банкрутом

РУХ СПРАВИ

06.10.2025 через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.10.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Мартинюку С.В. в межах справи про банкрутство №904/2684/25 та присвоєно єдиний унікальний номер справи №904/2684/25 (904/5654/25).

Ухвалою господарського суду від 07.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у ній матеріалами.

17.10.2025 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про часткове визнання позовних вимог.

Відповідач не скористався наданим правом на подання відзиву на позовну заяву.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позивач працював машиністом крана тривалий час на підприємстві відповідача у цеху в умовах впливу шкідливих факторів. Медичним висновком закладу охорони здоров`я лікарсько експертної комісії що має право встановлювати остаточній діагноз хронічних професійних захворювань про наявність хронічного професійного захворювання (отруєння) від 04.06.2025 №22/292 позивачу було встановлено професійне захворювання. На підставі інформації довідки про умови праці працівника при підозрі в нього хронічного професійного захворювання (отруєння) «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та незабезпеченості факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженими Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2025 №ПС/1/15753-24 та згідно з Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 30.06.2025, умови праці позивача за загальною оцінкою умови праці відносяться до 3 класу 2 ступеня (шкідливі).

Також позивач зазначає, що Він втратив своє здоров`я, що спричиняє йому фізичні та моральні страждання, та вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди. Настання негативних змін у житті позивача, окрім неможливості відновлення його стану здоров`я, який він мав до виникнення професійного захворювання, обумовлене істотним погіршенням психологічного аспекту життя Позивача. Через хворобу Позивач не може належним чином слідкувати за побутом вдома. Тривалий процес лікування, позбавляє Позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, Позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Позивач, внаслідок отримання професійного захворювання відчуває постійний біль у шийному і в поперековому відділі хребта з іррадіацією кінцівки, біль і обмеження руху в ліктьових, плечових і колінних суглобах, болі і оніміння рук, мерзлякуватість кістей, побіління пальців рук на холоді, загальну слабкість, задишку при помірному фізичному навантаженні, кашель з виділенням мокротинням, підвищену втому, важкість у грудях, головний біль, запаморочення, підвищення артеріального тиску, зниження слуху. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 520 000,00 грн.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався наданим правом на подання відзиву на позовну заяву.

В свою чергу відповідачем подано заяву про часткове визнання позову, відповідно до якої зазначив, що діюче законодавство України не визначає єдиного механізму визначення розміру моральної шкоди, водночас Кодекс законів про працю та Закон України "Про колективні договори і угоди" передбачають можливість врегулювання відповідних компенсацій у колективному договорі. В 2020 році між відповідачем, як роботодавцем та трудовим колективом, в особі виборних профспілкових органів, був укладений колективний договір на 2020 - 2022 роки, котрий 01.07.2024 доповнено пунктом 25.19, що встановлює механізм розрахунку компенсації моральної шкоди працівникам (у тому числі звільненим) у разі професійного захворювання або нещасного випадку на виробництві. Формула визначення суми враховує стаж роботи у шкідливих умовах, розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня відповідного року, відсоток втрати працездатності та коефіцієнт 1,25 за відсутності вини працівника. У випадку позивача, який має 29 років 3 місяці стажу у шкідливих умовах, 65 % втрати працездатності та не має встановленої вини, компенсація складає 188 500,00 грн ((29х8000х(65/100)х1,25). Також відповідач зазначив, що позивач не наводить обґрунтованого розрахунку даної суми, критеріїв з яких була розрахована така сума.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі

Предметом доказування по даній справі є встановлення факту порушення прав позивача, наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та заподіяними стражданнями, а також розміру цих страждань.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Кононенко Сергій Миколайович відповідно до відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 28.11.1991 здійснював трудову діяльність на підприємстві відповідача, а саме:

- 16.09.1992 позивача прийнято електрослюсарем з ремонту обладнання 3 розряду;

- 15.06.1993 позивача переведено електрослюсарем черговим з ремонту обладнання 4 розряду;

- 01.06.1995 позивача переведено електрослюсарем черговим з ремонту обладнання 5 розряду;

- 09.06.2006 позивача переведено помічником машиніста екскаватора 4 розряду залізничного цеху №1;

- 17.05.2013 позивача переведено машиністом крана (залізничного) 5 розряду залізничного цеху №1 управління залізничного транспорту (список 2);

- 02.06.2023 позивача переведено машиністом крана (кранівником) 5 розряду залізничного цеху №14 управління залізничного транспорту;

- 31.07.2024 позивача звільнено у зв`язку з виявленням невідповідності працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, яке перешкоджає продовженню даної роботи.

Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 30.06.2025, форми П-4, затвердженого Т.в.о. начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Бланк С.В. (далі-акт) щодо ОСОБА_1 , встановлено, що хронічне професійне захворювання (отруєння) виникло за таких обставин: працюючи машиністом крана (кранівником) в транспортному управлінні (управлінні залізничного транспорту) ВАТ "Кривбасзалізрудком", у період з 17.05.2013 по 19.04.2024. ОСОБА_1 керував залізничним краном при дозуванні вантажу у вагони; виконував змащування вузлів і механізмів залізничного крана відповідно карти змащування; регулював механізми залізничного крана; забезпечував дозування вантажу у вагонах у відповідності до вимог технічних умов; проводив профілактичний огляд та приймав участь у ремонтних роботах на залізничному крані.

Внаслідок недосконалості робочого місця, конструктивних недоліків крану та важких режимів його експлуатації, підпадав під вилив параметрів загальної вібрації, що перевищували нормативні значення.

Згідно медичного висновку закладу охорони здоров`я лікарсько-експертної комісії Відокремленого підрозділу «Науково-практичний медичний центр професійного здоров`я НУОЗ України імені П.Л. Шупика», від 04.06.2025 № 22/292 підставою для встановлення професійного характеру захворювання також послужив профмаршрут:

- з 01.01.1995 по 08.06.2006 - поверхневий електрослюсар черговий та з ремонту устаткування виробничого об`єднання «Кривбасруда», державного підприємства та відкритого акціонерного товариства «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ».

- з 09.06.2006 по 16.05.2013 - поверхневий помічник машиніста екскаватора публічного акціонерного товариства «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» (пункт 17 акту).

Загальний стаж роботи 32 рік 07 місяців, за професією 10 років 11 місяців та у цеху в умовах впливу шкідливих факторів 29 років 03 місяців (пункт 12 акту).

Відповідно до пункту 14 акту діагноз позивача: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації: синдром церебрально-периферичної ангіодистонії ускладненої дисциркуляторною енцефалопатією з вестибулопатією, синдром полірадикулоневропатії на фоні полісегментарної дископатії та антеспондилолістезу тіла L4, з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях, стійким больовим компонентом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), деформуючого артрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ першого ступеня), колінних суглобів (ПФ другого ступеня) та деформуючого артрозу міжфалангових та п?ястково-фалангових суглобів кистей. Т75.2. Супутній діагноз - відсутній.

Причина виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) відповідно до пункту 18 акту є вібрація загальна: еквівалентний корегований рівень віброшвидкості на 1.6-5.1 дБ перевищував допустимий рівень згідно ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації» та складав за напрямами по осях X/Y/Z відповідно 63.0/60.6/64.1 дБ при гранично допустимому рівні - 59 дБ.

Згідно пункту 20 вказаного акту особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: не встановлено, через тривалий час роботи в умовах дії шкідливих факторів та зміною керівників структурних підрозділів та керівників дільниць.

Відповідно до пункту 13 акту зазначено висновок про наявність шкідливих умов праці: на підставі даних інформаційної довідки про умови праці від 05.09.2024 № ПС/1/15753-24, підготовленої Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, та згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 № 248, умови праці машиніста крана (кранівника) залізничного цеху №14 транспортного управління (управління залізничного транспорту) АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» ОСОБА_1 відносяться:

- за вмістом аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони - до 3 класу 1 ступеня (шкідливі):

- за показниками мікроклімату - не нормується;

- за показниками рівня шуму - до 3 класу 1 ступеня (шкідливі):

- за показниками рівня вібрації загальної - до 3класу 1 ступеня (шкідливі):

-за показниками важкості праці - до 2 класу (допустимі):

- за показниками напруженості праці - до 3класу 2 ступеня (шкідливі);

Загальна оцінка: умови праці відносяться до 3класу 2 ступеня (шкідливі).

Також вказаний акт містить окрему думку членів з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1 начальника служби охорони праці АТ "Кривбасзалізрудком" ОСОБА_2 , відповідно до якої зокрема зазначено, що виникнення професійних захворювань у ОСОБА_1 є наслідком недосконалості режимів експлуатації обладнання, підпадав під вплив параметрів загальної вібрації, що перевищували нормативні значення. З метою профілактики вібраційної хвороби Кононенко С.М. користувався спеціальним режимом праці та відпочинку.

Жодних заяв про відмову від дорученої роботи у зв`язку з небезпекою для здоров`я, або розірвання трудового договору за власним бажанням у зв`язку з невиконанням підприємством законодавства про охорону праці від ОСОБА_1 не надходило. Тому відповідальність за виникнення професійного захворювання у ОСОБА_1 лежить безпосередньо на ньому самому. Крім того, з метою попередження виникнення професійних захворювань у працівників АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ», відповідно до статті 31 Закону України «Про охорону праці», у АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» постійно впроваджуються нові технології, дотримуються основних напрямків в організації технологічних процесів та раціоналізації обладнання згідно вимог гігієни та промислової санітарії в частині комплексної механізації та автоматизації виробничих операцій, ведеться робота з пропаганди безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці.

Згідно інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього хронічного професійного захворювання (отруєння) затвердженої начальником Південно-Східного міжрегіонального управління Держаної служби з питань праці Тригубенко В.О. №ПС/1/15753-24 від 05.09.2024, зроблено висновок про умови праці позивача:

- за період роботи з 17.05.2013 по 19.04.2024 поверховим машиністом крана (кранівником): згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом МОЗ України від 08.04.2014 №248 умови праці ОСОБА_1 3 класу 2 ступеня «Шкідливі»;

- за період роботи з 01.01.1995 по 08.06.2006 поверховим електрослюсарем черговим по ремонту устаткування залізничного цеху №1 управління залізничного транспорту у відповідності з результатами лабораторно-інструментальних досліджень умови праці визначені такими, що відносяться по вмісту пилу в повітрі робочої зони - до 3 класу 1 ступеня «Шкідливі», по показникам мікроклімату - до 2 класу «Допустимі», по рівню шуму - до 3 класу 1 ступеня «Шкідливі», по важкості праці - до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі», по напруженості праці - до 2 класу «Допустимі». Згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом МОЗ України від 08.04.2014 № 248 умови праці відносяться до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі»;

- поверховий помічник машиніста екскаватора залізничного цеху №1 управління залізничного транспорту (період роботи з 09.06.2006 по 16.05.2013): у відповідності з результатами лабораторно-інструментальних досліджень умови праці визначені такими, що відносяться по вмісту пилу в повітрі робочої зони - до 3 класу 1 ступеня «Шкідливі», по показникам мікроклімату - не нормується, по рівню шуму - до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі», по рівню вібрації - до 2 класу «Допустимі», по важкості праці - до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі», по напруженості праці - до 2 класу «Допустимі». Згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом МОЗ України від 08.04.2014 № 248 умови праці відносяться до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі»;

- за період роботи ОСОБА_1 до 1995 року лабораторні дослідження виробничого середовища та трудового процесу, атестація робочих місць не проводилась, дані відсутні, робочі місці не збережено;

- відсутні дані про умови праці за періоди роботи за професіями: 28.11.1991-01.09.1992 електрослюсар у кар`єрі Криворізький гранітний кар`єр в/о "Дніпронерудпром"; 16.09.1992-15.06.1993 електрослюсар з ремонту обладнання ВЗДТ ВО "Кривбасруда"; 15.06.1993- 01.01.1995 електрослюсар черговий з ремонту обладнання ВАТ "Кривбасзалізрудком". По назві професій та при відсутності характеристик факторів виробничого середовища і трудового процесу, зробити висновки про умови праці та використати дані по аналогічним робочим місцям неможливо.

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (номер 125/25/1450/В, дата прийняття рішення 21.08.2025, номер рішення 125/25/1450/Р) позивачу встановлено третю групу інвалідності з 21.08.2025 (пункти 17.1.5. та 17.1.6.).

Обґрунтування рішення експертної команди за результатами оцінювання: згідно 16. Обґрунтування рішення експертної команди за результатами оцінювання:

Згідно скарг, анамнезу захворювання, даних об`єктивного огляду, лабораторних та інструментальних методів обстежень, встановлено ІІI групу інвалідності на 1 рік (професійне захворювання). Встановлено 65% втрати працездатності - вібраційна хвороба (акт П4 від 30.06.2025), пункт 16 акту.

Пунктами 17.2.3 - 17.2.5. професійне захворювання, 65%, встановлено з 30.06.2025.

Дата повторного оцінювання відсотка непрацездатності - 01.09.2026 (пункт 17.2.6).

Дата повторного оцінювання 01.09.2026 (пункт 17.1.9).

Відповідно до пункту 17.1.10 причиною інвалідності є професійне захворювання.

Відповідно до медичного висновку закладу охорони здоров`я (Відокремленого підрозділу "Науково-практичного медичного центру професійного здоров`я Національного університету охорони здоров`я України імені П.Л. Шупика"), що має право встановлювати остаточний діагноз хронічних професійних захворювань про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) від 04.06.2025 протокол №22/292 щодо ОСОБА_1 , зроблено наступний висновок: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації: синдром церебрально-периферичної ангіодистонії ускладненої дисциркуляторною енцефалопатією з вестибулопатією, синдром полірадикулоневропатії на фоні полісегментарної дископатії та антеспондилолістезу тіла L4, з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях, стійким больовим компонентом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), деформуючого артрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ першого ступеня), колінних суглобів (ПФ другого ступеня) та деформуючого артрозу міжфалангових та п?ястково-фалангових суглобів кистей.

Також відповідно вищевказаного медичного висновку позивачу встановлено професійне захворювання, 04.06.2025. Характер професійного захворювання: хронічний бронхіт. Емфізема легень. Помірний пневмофіброз. Легенева недостатність першого ступеня. Умови праці та дані анамнезу не дозволяють віднести захворювання органів дихання до категорії професійних.

На підтвердження погіршення стану здоров`я та проходження медичного лікування, позивачем долучено до матеріалів справи виписку №392/24 від 06.06.2025 із медичної карти стаціонарного хворого.

Позивач зазначає, що Він втратив своє здоров`я, що спричиняє йому фізичні та моральні страждання, та вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди. Настання негативних змін у житті позивача, окрім неможливості відновлення його стану здоров`я, який він мав до виникнення професійного захворювання, обумовлене істотним погіршенням психологічного аспекту життя Позивача. Через хворобу Позивач не може належним чином слідкувати за побутом вдома. Тривалий процес лікування, позбавляє Позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, Позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Позивач, внаслідок отримання професійного захворювання відчуває постійний біль у шийному і в поперековому відділі хребта з іррадіацією кінцівки, біль і обмеження руху в ліктьових, плечових і колінних суглобах, болі і оніміння рук, мерзлякуватість кістей, побіління пальців рук на холоді, загальну слабкість, задишку при помірному фізичному навантаженні, кашель з виділенням мокротинням, підвищену втому, важкість у грудях, головний біль, запаморочення, підвищення артеріального тиску, зниження слуху.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо моральної шкоди

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 2 ст.153 Кодекс законів про працю України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до статті 4 Закону України Про охорону праці державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно статті 153 Кодекс законів про працю України та ст. 13 Закону України Про охорону праці, передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

У відповідності зі ст.237-1 Кодекс законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 № 20-рп/2008 також роз`яснив про право застрахованих громадян, що потерпілі на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

У відповідності зі ст. ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Ушкодження здоров`я, заподіяне позивачу під час виконання трудових обов`язків, спричиняє йому моральні й фізичні страждання, які полягають у перенесенні фізичного болю, в суттєвому порушенні функцій організму, обмеженні можливості вести звичний спосіб життя, повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, постійному перенесенні страждань у повсякденному житті, призводять до необхідності залучення додаткових зусиль для організації життя, отримання лікування.

Зазначені негативні явища мають місце в житті позивача у зв`язку з професійним захворюванням, яке призвело до втрати позивачем професійної працездатності в ступені 65%, тому суд приходить до висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 Цивільного кодексу України).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях (Шевченко проти України, Харук та інші проти України, Скордіно проти Італії) і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, істотність вимушених негативних змін в його житті, а також те, що ступінь втрати професійної працездатності визначено в перше у розмірі 65% та який в подальшому може бути змінений, тривалість його роботи у шкідливий умовах, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості та визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 230 000,00 грн., що буде помірним спричиненій позивачу шкоді та достатнім для її відшкодування.

Також, відповідач звернувся до суду із заявою про часткове визнання позову, в обґрунтування якої зазначив, що діюче законодавство України не визначає єдиного механізму визначення розміру моральної шкоди, водночас Кодекс законів про працю та Закон України "Про колективні договори і угоди" передбачають можливість врегулювання відповідних компенсацій у колективному договорі. В 2020 році між відповідачем, як роботодавцем та трудовим колективом, в особі виборних профспілкових органів, був укладений колективний договір на 2020 - 2022 роки, котрий 01.07.2024 доповнено пунктом 25.19, що встановлює механізм розрахунку компенсації моральної шкоди працівникам (у тому числі звільненим) у разі професійного захворювання або нещасного випадку на виробництві. Формула визначення суми враховує стаж роботи у шкідливих умовах, розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня відповідного року, відсоток втрати працездатності та коефіцієнт 1,25 за відсутності вини працівника. У випадку позивача, який має 29 років 3 місяці стажу у шкідливих умовах, 65 % втрати працездатності та не має встановленої вини, компенсація складає 188 500,00 грн ((29х8000х(65/100)х1,25).

Статтею 191 Господарського процесуального кодексу України установлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Господарський суд приймає заяву відповідача про часткове визнання позову, проте, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали у здоров`ї позивача, їх незворотного характеру, встановленого розміру втрати професійної працездатності, характеру фізичних страждань та постійного дискомфорту, а також обмеження можливості здійснювати звичайні повсякденні дії, що призводить до істотної зміни життєвих умов позивача.

Додатково суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження волевиявлення позивача щодо застосування пункту 25.19 Колективного договору АТ "Криворізький залізорудний комбінат", а також доказів досягнення між позивачем та АТ "Криворізький залізорудний комбінат" погодження щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди.

Отже, застосування пункту 25.19 Колективного договору у даному випадку є неможливим і не може бути підставою для зменшення заявлених вимог.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" вбачається, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи;

В даному випадку позивач звільнений від сплати судового збору.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2025 року складає 3028,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, за подання даних позовних вимог, належний розмір судового збору складає 6420,00 грн.

Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково та те, що відповідачем визнано позов до початку розгляду справи по суті, господарський суд вважає за необхідне стягнути несплачений судовий збір в розмірі пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 1669,20 грн з відповідача безпосередньо на користь державного бюджету.

Витрати на правничу допомогу

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України врегульовано, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до ч.1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Представником позивача адвокатом Заборським О.В. видано ордер серії АН №1805511 від 01.10.2025 на представництво позивача в Господарському суді Дніпропетровської області на підставі договору № б/н від 01.10.2025.

Між сторонами підписано акт від 01.10.2025 приймання-передачі наданих послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги на представництво інтересів від 01.10.2025 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Кривбасзалізрудком" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я. Відповідно до якого надано наступний перелік юридичних послуг:

1. Попереднє опрацювання матеріалів та законодавчої бази, що регламентує спірні правовідносини (3 год. 3000 грн).

2. Підготовка правової позиції, збір доказів, перевірка та підготовка документів (3 год 3000 грн).

3. Підготовка та подання позовної заяви (2 год. 2000 грн).

4. Судове представництво (1 год. 1000 грн).

Вартість 1 години 1000грн.

Загальний розмір наданих Адвокатом послуг складає 9 000,00 грн.

На підтвердження сплати коштів за надані послуги до матеріалів справи долучено квитанцію до прибуткового касового ордеру №б/н від 01.10.2025.

Дослідивши поданий акт, господарський суд визнає суму судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн виходячи з того, що попереднє опрацювання матеріалів та законодавчої бази, що регламентує спірні правовідносини, не належать до судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом справи, а витрати щодо судового представництва не підлягають відшкодуванню, оскільки справа розглянута без участі (виклику) сторін.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, серед іншого належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг на виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України вбачається, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне т або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомога клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до сталої практики Верховного Суду (постанова КГС ВС від 0708.2018 у 916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18), у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, додаткова ухвала ВС від 21.07.2020 у справі №915/1654/19, постанова ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, постанова ВС від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Враховуючи принцип розумності витрат на правничу допомогу та те що, позов було задоволено частково, господарський суд вважає, що витрати підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 2200,00 грн.

Керуючись ст. ст. 76-80, 86, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) моральну шкоду заподіяну ушкодженням здоров`я на виробництві (професійним захворюванням) у розмірі 230 000,00 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 2200,00 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь державного бюджету (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 1669,20 грн - судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя С.В. Мартинюк