Постанова

від 22.12.2010 по справі 21/232-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/232-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2010 року                                    Справа №  21/232-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:             Джихур О.В., Лисенко О.М.

при секретарі: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:  

позивача –не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.117);

відповідача –.не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с116);

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Вега Прім”, м. Підгороднє Дніпропетровської області

на рішення господарського суду Дніпропетровської області  від  07.10.10 у справі №

21/232-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Віттар”, м. Київ  

до товариства з обмеженою відповідальністю “Вега Прім”, м.Дніпропетровськ

про стягнення 277 359 грн. 76 коп.

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2010р. (суддя Назаренко Н.Г.) по справі № 21/232-10 за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю “Віттар”, м. Київ (далі –ТОВ “Віттар”) до товариства з обмеженою відповідальністю “Вега Прім”, м.Дніпропетровськ (далі –ТОВ “Вега Прім”) про стягнення 277 359 грн. 76 коп. позов було задоволено та стягнено з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 277 359 грн. 76 коп., витрати на оплату державного мита у сумі 2 773 грн. 60 коп., витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язано по повній та своєчасній оплаті поставленого товару; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст.4, 173-175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 530, 610 ЦК України.

          Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його оскаржує в апеляційному порядку відповідач по справі –ТОВ “Вега Прім” м.Дніпропетровськ, посилається на порушення господарським судом при його прийнятті норм  матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення,  зокрема:

          - господарським судом невірно визначена сума боргу відповідача перед позивачем, оскільки в період розгляду справи останнім були погашені наступні суми –10 000 грн. 08.09.2010р. платіжним дорученням № 20661, 15 000 грн. 08.09.2010р. платіжним дорученням № 15714, 5 000 грн. 08.09.2010р. платіжним дорученням  № 5850, тобто сума боргу в розмірі 277 359,76 грн. стягнута з відповідача є неправомірною.

Позивач по справі –ТОВ “Віттар” –відзив на апеляційну скаргу не надав (ст.96 ГПК України), правом участі в судовому засіданні,  передбаченим ст.22 ГПК України, не скористався; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.129).

Відповідач по справі (скаржник) також не скористався правом участі в судовому засіданні, передбаченому ст.22 ГПК України, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.119).

Враховуючи відсутність будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи, факт неналежного сповіщення учасників процесу про час та місце судового засідання (а.с.119, 129), колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті в у цьому засіданні, за наявними матеріалами справи (ст. ст. 75, 99 ГПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

01.10.2009р. між ТОВ “Віттар”  м. Київ (“постачальник” за договором, позивач по справі) та “Вега Прім”  м.Дніпропетровськ (“покупець” за договором, відповідач по справі, скаржник) був укладений договір № ВП -30760, відповідно до умов якого “постачальник” зобов'язався поставити товар в строки, обумовлені цим договором згідно замовлення, яке є невід'ємною частиною договору (додаток № 3 до договору), а “покупець” –прийняти та оплатити товар відповідно з умовами договору, обумовленими в додатку № 4 до договору, який також є невід'ємною частиною договору; право власності на товар переходить від “постачальника” до “покупця” в момент підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної накладної), яка підтверджує передачу товару (п.п.1.1-1.2 договору (а.с.15-24)).

Згідно з п.7.2  договору “покупець” здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в строк, встановлений сторонами відповідно до п.6 положення № 4 до договору “додаткові умови” (а.с.21).

Зазначений договір поставки № ВП-30760 від 01.10.09 року був підписаний з протоколом розбіжностей (а.с.28-32).

01.10.09 року сторонами було оформлено та  підписано додаткову угоду до вищезазначеного договору поставки, якою визначені умови щодо поставки товару –постачальник відвантажує товар на адресу Покупця на умовах DDP у відповідності з правилами “Інкотермс” (в діючій редакції), зазначені адреси пунктів доставки, графік поставки, а також умови оплати: банківське перерахування грошових коштів на рахунок “постачальника” протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару (а.с.25-27).

Докази визнання недійсним, розірвання, зміни в встановленому законом порядку договору № ВП-30760 від 01.10.2009р., додаткової угоди до нього відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником в ході розгляду справи в судах обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

На виконання умов вищевказаного договору, протягом грудня 2009р.- квітня 2010р., позивач здійснив поставку товару на суму 278 396 грн. 91 коп., що підтверджується накладними, підписаними та завіреними печатками сторін, без будь-яких зауважень щодо кількості, якості, вартості товару з боку відповідача  (а.с.34-65).

Факт отримання товару на зазначену суму не спростовується скаржником жодним доказом в розумінні ст. ст. 32, 33, 36 ГПК України, апеляційна скарга не містить будь-яких посилань на неотримання товару. Докази, підтверджуючи зазначені факти відсутні в матеріалах справи, не надавались відповідачем судам обох інстанцій при розгляді справи згідно зі ст.33 ГПК України.

26.05.2010р.  між сторонами був підписаний та скріплений печатками обох підприємств акт звірки, згідно якого відповідач мав перед позивачем заборгованість в сумі 277 359,87 грн. (а.с.66-69).

         28.05.2010 року позивач направив відповідачу претензію № 1 з вимогою оплатити товар на суму  237 910 грн. 64 коп. (а.с.70). Зазначену претензію було направлено відповідачу, що підтверджується накладною кур'єрської пошти, фіскальним чеком та описом вкладення в цінний лист (а.с.72-73). Відповідач відповіді на зазначену претензію не надав.

Докази перерахування 277 359 грн. 76 коп. заборгованості за поставлений товар по договору від 01.10.2009р. або докази повернення товару відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій при розгляді справи відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України регламентовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.  

Статтею 692 ЦК України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи викладене, господарським судом зроблено правильний та обґрунтований  висновок щодо стягнення з відповідача на користь позивача 277 359,76 грн. боргу.

Доводи скаржника про те, що платіжними дорученням №№ 15714,  5950, 20661 від  08.09.2010р. було сплачено позивачу 30 000 грн. 00 коп. до винесення рішення господарським судом не приймаються, оскільки в цільовому призначенні платежу, вказаному в платіжних дорученнях (а.с.123-124) містяться посилання на інші договори (№ ВП-30419, № 30307), які не є предметом розгляду по цій справі.

За цих обставин висновок господарського суду, викладений в резолютивній частині оскаржуваного судового рішення відповідає чинному законодавству, матеріалам, обставинам справи, правові підстави щодо зміни або скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -   

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.10 року. по справі № 21/232-10 –залишити без змін; апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Вега Прім” м.Дніпропетровськ –залишити без задоволення.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Судді                                                                                                               О.В. Джихур

                                                                                                    О.М.Лисенко

Повний текст постанови складений 27.12.10р.