Постанова від 26.11.2025 по справі 5/58

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2025 р. Справа №5/58 (907/357/25)

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 30.06.2025 (вх. №01-05/2014/25 від 01.07.2025)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.06.2025 (повний текст складено 11.06.2025, суддя Лучко Р.М.)

у справі №5/58 (907/357/25)

за позовом Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області, м. Берегове Закарпатської області

до відповідача Закритого акціонерного товариства «Котнар», с. Мужієво Берегівського район Закарпатської області

про розірвання договору оренди земельної ділянки

у межах справи № 5/58

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудз Трейд», м. Рівне

до боржника Закритого акціонерного товариства «Котнар», с. Мужієво Берегівського району Закарпатської області

про банкрутство

за участю представників:

від апелянта (позивача): адвокат Данилов С.А. (в режимі відеоконферекнції з використанням власних технічних засобів);

від відповідача: адвокат Лозовський В.М. (в режимі відеоконферекнції з використанням власних технічних засобів);

Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 10.06.2025 у справі №5/58 (907/357/24) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.06.2025 у справі №5/58 (907/357/25) та ухвалити нове рішення, яким розірвати договір оренди земельної ділянки площею 40,00 га, розміщеної на території Мужіївської сільської ради за межами населеного пункту Берегівського району Закарпатської області кадастровий номер 2120486400:01:000:0004 від 24.06.2003, зареєстрований у ДП «Мукачівський районний центр ДЗК» 01.12.2003 №040323700003, укладений між ЗАТ «Котнар» та Берегівською районною державною адміністрацією, судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 01.07.2025 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2025, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд справи на 10.09.2025.

19.08.2025 апелянт подав клопотання про відкладення, у якому також виклав пояснення щодо доводів апеляційної скарги.

05.09.2025 відповідач подав відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 та від 01.10.2025 змінено дату судового засідання.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 відкладено розгляд справи на 26.11.2025.

В судовому засіданні 26.11.2025 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, надав пояснення щодо доводів скарги, просив оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача повідомив суд, що подав через систему «Електронний суд» інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з якою 17.11.2025 орендовану земельну ділянку зареєстровано за Берегівською міською радою.

Станом на час розгляду скарги в Автоматизованій системі документообігу суду не було зареєстровано документів, поданих відповідачем. Представник позивача зауважив, що не отримав до електронного кабінету копії такого документа.

Проти задоволення вимог апеляційної скарги представник відповідача заперечив, просив оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Після проведення судових дебатів, апеляційний суд проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

26.11.2025, о 13:00:43 в канцелярії суду було зареєстроване клопотання відповідача про долучення витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної з кадастровим номером 2120486400:01:000:004. Вказане клопотання було сформоване відповідачем за допомогою засобів підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» 26.11.2025 о 12:43.

Відповідно до п.2.2. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України №39 від 11.11.2024 та наказом Державної судової адміністрації від 29.11.2024 (із змінами, внесеними згідно із рішенням Ради суддів України від 26.03.2025 № 15, погодженими наказом ДСА України від 31.03.2025 №119), вхідна кореспонденція, в тому числі процесуальні документи, приймається і опрацьовується користувачами автоматизованої системи, яким надано доступ до автоматизованої системи відповідно до їх функціональних обов`язків, і реєструється в автоматизованій системі в день її надходження.

Слід зауважити, що сторони, реалізовуючи передбачені у ст.42 ГПК України процесуальні права щодо подання заяв, клопотань чи пояснень в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, повинні враховувати час, необхідний для доставки поданих документів суду, іншим учасникам справи, час, необхідний для реєстрації таких документів у АСДС та передачі головуючому судді відповідно до вимог Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації №814 від 20.08.2019 (з наступними змінами).

У цьому випадку, судове засідання було призначено на 11:00, проте відповідач сформував засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» клопотання про долучення документів о 12:43, і таке клопотання було зареєстровано, з дотриманням вимог Інструкції з діловодства, о 13:00.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на таке.

Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідача та рішення суду першої інстанції.

У провадженні Господарського суду Закарпатської області перебуває справа №5/58 про банкрутство Закритого акціонерного товариства «Котнар».

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 30.03.2011 у справі №5/58 ЗАТ «Котнар» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Повноваження ліквідатора ЗАТ «Котнар» виконує арбітражний керуючий Кучак Ю.Ф.

27.03.2025 Берегівська районна державна адміністрація Закарпатської області звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Закритого акціонерного товариства Котнар про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 40,00 га розміщеної на території Мужіївської сільської ради за межами населеного пункту Берегівського району Закарпатської області кадастровий номер 2120486400:01:000:0004 від 24.06.2003, зареєстрованого у ДП Мукачівський районний центр ДЗК 01.12.2003 №040323700003, укладеного між ЗАТ Котнар та Берегівською районною державною адміністрацією.

Позовні вимоги обґрунтовано систематичною - з 01.10.2023 і до дня подання позову, несплатою відповідачем орендної плати за договором оренди від 24.06.2003, що в силу приписів ст. 32 Закону України «Про оренду землі», ст. 141 Земельного кодексу України та ст.651 Цивільного кодексу України є підставою для його розірвання в примусовому порядку.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначав, що після прийняття Верховним Судом постанови від 18.05.2023 у справі №5/58 (907/314/21) про визнання недійсним договору купівлі-продажу №8/12/09 від 08.12.2009 виноградників, які розташовані на орендованій за договором від 24.06.2003 земельній ділянці, ліквідатор боржника неодноразово (22.06.2023 та 28.06.2023) звертався до позивача з листами щодо надання розрахунку заборгованості з орендної плати за договором оренди, а також щодо повідомлення банківських реквізитів для сплати орендної плати, натомість, позивач прийняв розпорядження від 31.07.2023 за №112 «Про розірвання з 01.08.2023 року договору оренди земельної ділянки від 24.06.2003 року», яке відповідач був змушений оскаржити в судовому поряду і судовими рішеннями у справі №5/58 (907/847/23) встановлено незаконність такого розпорядження.

Окрім того, відповідач ще у 2009 році втратив право власності на виноградники на підставі договору №8/12/09 купівлі-продажу багаторічних насаджень плодоносних та неплодоносних виноградників, що розташовані (засаджені), в тому числі на орендованій за договором від 24.06.2003 земельній ділянці, та до 18.05.2023 (дата прийняття постанови Верховним Судом у справі №5/58 (907/314/21)) виноградники перебували у власності ТзОВ «Карпат-Вин Еталон», як і право оренди на земельну ділянку.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення, дійшов висновків про те, що незважаючи на неоформлення у встановленому порядку права комунальної власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 2120486400:01:000:0004, площею 40,0 га Берегівською міською територіальною громадою, позивач у цій справі Берегівська районна державна адміністрація Закарпатської області, як орган державної влади, який до внесення відповідних змін в Земельний кодекс України Законом №1423-ІХ (до 27.05.2021) здійснював в силу приписів ч.3 ст.122 ЗК України розпорядження спірною земельною ділянкою, - з 27.05.2021 позбавлений повноважень на таке розпорядження, що виключає можливість ініціювання в судовому порядку розірвання договору оренди такої земельної ділянки, який відповідно до абз. 4 п.24 розділу X «Перехідні положення» ЗК України в редакції Закону України №1423-ІХ не вважається припиненим та продовжується безвідносно до переходу земельних ділянок з державної в комунальну власність.

Узагальнені доводи апелянта (позивача) та заперечення відповідача.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, на підтвердження чого апелянт покликається на такі доводи:

- висновок суду про відсутність у позивача компетенції на розпорядження спірною земельною ділянкою суперечить чинному законодавству, а саме абз.5 п.24 розділу X «Перехідні положення» ЗК України в редакції Закону України №1423-ІХ та ст.117 ЗК України, відповідно до якої передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки передбачає прийняття рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, складання акту приймання-передачі такої земельної ділянки та реєстрацію права власності;

- до спірних правовідносин має бути застосована преюдиційність, а саме: рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.03.2025 у справі №5/58 (907/527/24), у якій Берегівська районна військова державна адміністрація Закарпатської області була належним відповідачем; рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.03.2025 у справі №5/58(907/106/25), яким визнано те, що Берегівська міська територіальна громада в особі Берегівської міської ради не є належним відповідачем, а ось Берегівська районна державна адміністрація Закарпатської області є належним відповідачем; постанова Верховного Суду від 14.11.2024 у справі №5/58 (907/847/23), яка свідчить про те, що Берегівська районна державна адміністрація Закарпатської області є належним відповідачем;

- судовими рішеннями у справі №5/58(907/847/23) встановлено преюдиційний факт несплати орендної плати з 2012 року, який не заперечувався ЗАТ «Котнар», а також законність та вмотивованість розпорядження позивача від 31.07.2023 №112 про розірвання договору оренди земельної ділянки;

- аналіз статей 525, 651 ЦК України та статті 31 Закону України «Про оренду землі» свідчить про те, що чинним законодавством передбачається можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку у разі, якщо це передбачено умовами такого договору; таких же висновків дійшов Верховний Суд у справі №559/2850/20;

- факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо несплати орендної плати є вагомою підставою для розірвання такого договору, про що свідчить усталена судова практика Верховного Суду і застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору відповідає загальним засадам цивільного законодавства;

- у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №183/262/17 викладено висновок про застосування норм права, згідно з яким систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

- у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі №183/262/17 вказано, що у разі якщо договором оренди передбачена сплата орендної плати щорічно, то систематичною може бути визнана несплата протягом 2 і більше років, якщо сплата орендної плати передбачена щомісячно, то, відповідно, несплата протягом 2 і більше місяців може бути визнана систематичною;

- суд неправильно застосував норму матеріального права, а саме ст.651 ЦК України, відповідно до ч.2 якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом;

- відповідно до вимог ч.2 ст.651 ЦК України тільки сторона договору може вимагати розірвання договору, за умови що це дозволено самим договором;

- суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення всупереч нормі цивільного кодексу фактично створив ситуацію за якої сторону договору (позивача), який відповідно до реєстру іншого речового права залишається визначеним власником земельної ділянки, позбавили можливості вимагати розірвання договору оренди;

- право власності на землю не зареєстровано за Берегівською територіальною громадою, отже суд створив ситуацію правової невизначеності, що є неприпустимим.

У поясненнях, викладених у клопотанні від 18.08.2025, апелянт просив врахувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 у справі №5/58 (907/527/24).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач навів фактичні обставини спору і висловив такі аргументи на спростування доводів позивача:

- 18.05.2023 Верховний Суд ухвалив у постанову у справі № 5/58 (907/314/21), на підставі якої до ЗАТ «Котнар» повернуто право власності на виноградники, які насаджені на земельній ділянці за кадастровим номером 2120486400:01:000:0004 загальною площею 40 га, що розташована на території Мужіївської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, і повернуто ЗАТ «Котнар» право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 2120486400:01:000:0004;

- в подальшому, ліквідатор ЗАТ «Котнар» Кучак Ю.Ф. неодноразово звертався до орендодавця Берегівської районної військової (державної) адміністрації Закарпатської області з листами щодо надання розрахунку заборгованості з орендної плати за договором оренди, а також просив повідомити банківські реквізити для сплати орендної плати, проте Берегівська районна військова адміністрація не надала жодної відповіді;

- натомість, орендодавець прийняв розпорядження від 31.07.2023 за №112 «Про розірвання з 01.08.2023 року Договору оренди земельної ділянки від 24.06.2003 року укладеного з ЗАТ «Котнар» (яке оскаржено в судовому поряду та визнано таке як незаконно прийняте);

- Берегівська районна військова (державна) адміністрація Закарпатської області фактично ухилялась і продовжує ухилятися від своїх обов`язків орендодавця, умисно не надає відповіді на офіційні запити ліквідатора ЗАТ «Котнар»;

- земельна ділянка з кадастровим номером 2120486400:01:000:0004, площею 40,0 га, яка є предметом договору оренди, розташована на території Мужіївської сільської ради, яка відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 за №712-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Закарпатської області» входить до складу Берегівської міської територіальної громади, від імені якої повноваження власника здійснює Берегівська міська рада, водночас, згідно з відомостями Державного реєстру речових прав, ця земельна ділянка перебуває в державній власності із зазначенням повноважної особи власника Берегівська районна державна адміністрація Закарпатської області, а доказів реєстрації права комунальної власності на вказану земельну ділянку відсутні;

- представник відповідача звертався з адвокатським запитом до Берегівської міської ради про надання реквізитів на оплату оренди, однак міська рада повідомила, що не має укладеного договору із ЗАТ «Котнар» щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2120486400:01:000:0004, а згідно з відомостями Державного реєстру речових прав ця земельна ділянка перебуває в державній власності із зазначенням повноважної особи власника Берегівська районна державна адміністрація Закарпатської області;

- у відповідь на адвокатський запит до Берегівської РДА представника відповідача повідомлено, що на рахунки Берегівської РДА платежі за землю не надходять, адміністрація не володіє інформацією щодо власника рахунку, на який надходять платежі за оренду землі, що перебуває у власності Берегівської РДА, за актуальними реквізитами рахунку для сплати орендної плати доцільно звернутися до контролюючого державного органу - Берегівської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДПС у Закарпатській області;

- ЗАТ «Котнар» у 2009 році втратило право власності на виноградники на підставі договору №8/12/09 купівлі-продажу багаторічних насаджень плодоносних та неплодоносних виноградників, що розташовані (засаджені) на території Мужіївської сільської ради Берегівського району і до 2023 року виноградники перебували у власності ТзОВ «Карпат-Вин-Еталон», так само, і право оренди на ці виноградники;

- 18.05.2023 Верховний Суд у справі №5/58 (907/314/21) ухвалив постанову, на підставі якої відновлено право власності ЗАТ «Котнар» на виноградники та встановлено судом, що і право оренди належить ЗАТ «Котнар», тобто фактично, право оренди було відновлено в судовому порядку за ЗАТ «Котнар» лише 18.05.2023;

- після того як в судовому порядку було відновлено право власності на виноградники за ЗАТ «Котнар», товариство в особі ліквідатора тричі зверталося до орендодавця з метою отримання відомостей щодо розміру орендної плати, який необхідно сплатити та актуальних банківських реквізитів, проте орендодавець ухиляється від виконання своїх прямих обов`язків, і уникає контакту з орендарем, не надає жодної інформації, яку останній намагався отримати; в інтересах відповідача адвокат Горобець Р.В. тричі направляв адвокатські запити, на які було надано відповідь, проте не надано необхідної інформації;

- позивач зловживає своїм процесуальним правом, тому що, спочатку ігнорує запити ліквідатора, потім видає незаконне розпорядження по припиненню оренди, при цьому чинить опір в судовому порядку, подає необґрунтовані апеляційні скарги, а наразі подано і невмотивований позов; більш того, не надає відповідачу реквізити для оплати орендної плати, а потім звертається з позовом про визнання розірваним договору оренди;

- 05.12.2019 Законом України №340-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16.01.2020, частину першу доповнено вимогою про те, що дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення, а також нормою про те, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права, таким чином, на законодавчому рівні встановлені чіткі і однозначні вимоги щодо форми і змісту договору оренди землі; якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов`язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору чи не надав необхідні документи для виконання зобов`язань за договором), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря (постанова Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №906/1314/21);

- невиконання належним чином зобов`язань щодо оплати орендних платежів зі сторони відповідача у встановлених договором розмірі та строки це не пряме ухилення ЗАТ Котнар від виконання свого обов`язку орендаря, а пряме обмеження орендодавцем у такому виконанні, що підтверджується поданими доказами;

- відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою;

- постановою Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 5/58 (907/314/21) судами встановлено та підтверджено, що у період з 2009 по 2023 рік ЗАТ «Котнар» не здійснювало використання земельною ділянки, що була передана в оренду за спірним договором оренди, і саме в цей період користувачем земельної ділянки було ТзОВ «Карпат-Вин-Еталон», яке і зобов`язане було сплачувати орендну плату, проте скаржник умисно про такі обставини замовчує;

- відповідач жодним чином не ухилявся від сплати орендної плати відповідно до умов договору оренди з травня 2023 року, тобто з того часу як йому повернули у власність виноградники та відновили право оренди, натомість саме позивач, з незрозумілих причин, чинив і чинить опір виконанню відповідачем свого обов`язку в частині сплати оренди.

Фактичні обставини справи, встановлені за результатами оцінки доказів.

24 червня 2003 року між Берегівською районною державною адміністрацією, як орендодавцем та Закритим акціонерним товариством СП «Котнар», як орендарем було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений Берегівською державною нотаріальною конторою 11 липня 2003 року за реєстраційним номером 2-2951 та зареєстрований в ДП Мукачівський районний центр ДЗК 01.12.2003 за № 040323700003 (надалі договір).

За змістом п.1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в довгострокову оренду на п`ятдесят років земельну ділянку, загальною площею 40 га, розташовану на території Мужіївської сільської ради Берегівського району Закарпатської області кадастровий номер 2120486400:01:000:0004. Цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земельна ділянка передається з метою сільськогосподарського виробництва для закладки молодих виноградників.

24.06.2003 сторони підписали акт про передачу та прийом земельної ділянки в оренду.

За умовами п.4 договору зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін; договір втрачає чинність у разі його припинення або розірвання.

Підставою припинення договору є: закінчення його строку; придбання орендарем земельної ділянки у власність; примусовий викуп (вилучення) земельної ділянки у разі суспільної необхідності; в разі ліквідації юридичної особи - орендаря.

Підставою розірвання договору є: взаємна згода сторін; випадкове знищення чи пошкодження орендованої земельної ділянки, яке суттєво перешкоджає передбаченому у пункті 2.1 цього договору її використанню; вимога однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором; добровільна відмова орендаря від оренди земельної ділянки або припинення діяльності орендаря; укладення договору оренди землі з порушенням порядку, встановленого у законодавстві України.

Сторони погоджуються з тим, що дострокове розірвання цього договору має здійснюватися за умови письмового попередження заінтересованої в цьому сторони не пізніше ніж за 6 місяців визначеного терміну.

В разі відсутності взаємної згоди сторін щодо зміни умов цього договору, його дострокове розірвання на вимогу заінтересованої сторони ці питання вирішуються в судовому порядку.

У разі припинення або розірвання цього договору орендар має забезпечити виконання умов повернення земельної ділянки визначених в цьому договорі.

09.11.2009 сторони уклали додаткову угоду 1, якою внесено зміни до договору в частині заміни найменування особи орендаря на Закрите акціонерне товариство «Котнар».

08.12.2009 ЗАТ «Котнар» та ТзОВ «Карпат-Вин Еталон» уклали договір №8/12/09 купівлі-продажу плодоносних та неплодоносних виноградників, що розташовані (засаджені) на території Мужіївської сільської ради Берегівського району (цю обставину встановлено у справі №5/58/(907/314/21)).

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.06.2010 було порушено провадження у справі №5/58 про банкрутство ЗАТ «Котнар», а 30.03.2011 ЗАТ «Котнар» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

15.04.2011 між ЗАТ «Котнар» та ТзОВ «Карпат-Вин Еталон» було укладено договір суборенди земельної ділянки, який зареєстрований у Міськрайонним управлінням Держкомзему м. Берегово і Берегівському районі 12.12.2011за №212040004000141, на підставі якого ЗАТ «Котнар» передало ТзОВ «Карпат-Вин Еталон» в суборенду на сорок два роки земельну ділянку, що перебуває у державній власності та одночасно в оренді ЗАТ «Котнар», загальною площею 40 га., розташовану на території Мужіївської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, кадастровий номер земельної ділянки 2120486400:01:000:0004. Цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до п.4.1.1 договору суборенди земельної ділянки, орендна плата вноситься суборендарем у формі та розмірі: в грошовій формі в розмірі 1 759,20 грн. щороку на поточні рахунки орендодавця: одержувач - м/б с. Мужієво, Берегівського району у ВДК 22107684, р/р 33216812700029, код 22107684, орендна плата з юридичних осіб, банк - МФО 812016 (ці обставини встановлено у справі №5/58 (907/847/23)).

29.01.2020 ухвалою Господарського суду Закарпатської області у справі №5/58 за заявою ліквідатора ЗАТ «Котнар» арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. до ТзОВ «Карпат-Вин Еталон» договір суборенди земельної ділянки, укладений між ЗАТ «Котнар» (ЄДРПОУ 22091380) та ТзОВ «Карпат-Вин Еталон» (ЄДРПОУ 32953746) від 15.04.2011, який зареєстрований Міськрайонним управлінням Держкомзему м. Берегово і Берегівського району 12 грудня 2011 року за №212040004000141, визнано недійсним.

28.04.2021 ТзОВ «Карпат-Вин Еталон» звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Берегівської районної державної адміністрації та ЗАТ «Котнар» про припинення права користування земельною ділянкою та заміну сторони у договорі оренди землі (справа №5/58/(907/314/21).

Зокрема, позивач просив суд визнати за ТзОВ «Карпат-Вин Еталон» право оренди на земельну ділянку на території Мужіївської сільської ради (за межами населеного пункту) Берегівського району Закарпатської області, загальною площею 40,0 га (кадастровий номер №2120486400:01:000:0004) на умовах, викладених у договорі оренди землі від 23 червня 2003 року, номер запису державної реєстрації 040323700003, та замінити у договорі оренди землі від 23 червня 2003 року, зареєстрованого 01 грудня 2003 року за №040323700003, орендаря ЗАТ «Котнар» на нового орендаря - ТзОВ «Карпат-Вин Еталон» без інших змін до цього договору.

19.08.2021 ЗАТ «Котнар», від імені якого діє ліквідатор арбітражний керуючий Кучак Ю.Ф. звернувся до Господарського суду Закарпатської області із зустрічним позовом до ТзОВ «Карпат-Вин Еталон» про визнання недійсним договору купівлі-продажу №8/12/09 від 08.12.2009, що був укладений між ЗАТ «Котнар» та ТзОВ «Карпат-Вин Еталон», та зобов`язання ТзОВ «Карпат-Вин Еталон» повернути ЗАТ «Котнар» отримані у власність за договором купівлі-продажу №8/12/09 від 08.12.2009 плодоносні та неплодоносні виноградники, що розташовані (засаджені) на території Мужіївської сільської ради Берегівського району.

За результатами розгляду справи №5/58 (907/314/21) Верховний Суд 18.05.2023 ухвалив постанову, якою задовольнив зустрічний позов ЗАТ «Котнар» до ТзОВ «Карпат-Вин-Еталон», визнав недійсним договір купівлі-продажу від 08.12.2009 №8/12/09 і зобов`язав ТзОВ «Карпат-Вин-Еталон» повернути Закритому акціонерному товариству «Котнар» отримані у власність за договором купівлі-продажу від 08.12.2009 № 8/12/09 плодоносні та неплодоносні виноградники, що розташовані (засаджені) на території Мужіївської сільської ради Берегівського району.

31.07.2023 Берегівська районна державна адміністрація прийняла розпорядження про розірвання з 01.08.2023 договору оренди земельної ділянки, укладеного з ЗАТ «Котнар» 24.06.2003, у зв`язку з тим, що ЗАТ «Котнар», за інформацією Головного управління ДПС у Закарпатській області, здійснило останній платіж орендної плати у 2011-2012 роках, а діяльність орендаря є фактично припиненою.

ЗАТ «Котнар» в особі ліквідатора звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області (Берегівської районної військової адміністрації) про визнання незаконним і скасування розпорядження від 31.07.2023 №112 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки».

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.07.2024 у справі №5/58(907/847/23), залишеною без змін постановою Верховного суду від 14.11.2024, відмовлено у задоволенні позову у зв`язку з тим, що визнання незаконним і скасування розпорядження Берегівської районної військової адміністрації Закарпатської області (Берегівської районної державної адміністрації) від 31.07.2023 №112 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки» не несе правових наслідків для позивача як орендаря за договором оренди земельної ділянки від 24.06.2003, не має наслідком припинення чи розірвання договору оренди.

В ході розгляду справи №5/58 (907/847/23) судами було встановлено, що розпорядження Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 31.07.2023 №112 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки» не заміняє способів і порядку розірвання договору оренди, визначених його умовами та вимогами закону, адже не є ні судовим рішенням, ані вираженою в тій же формі, що й договір оренди, взаємною згодою сторін на його дострокове розірвання та констатовано, що прийняття адміністрацією розпорядження як таке не має наслідком розірвання договору оренди та припинення орендних правовідносин між ЗАТ «Котнар» і Берегівською районною державною адміністрацією Закарпатської області.

30.01.2025 ЗАТ «Котнар» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Берегівської районної військової (державної) адміністрації Закарпатської області та Берегівської міської територіальної громади в особі Берегівської міської ради про визнання права оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Берегівська районна державна адміністрація Закарпатської області порушила вимоги земельного законодавства під час прийняття розпорядження від 31.07.2023 за №112 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки», що встановлено судами під час розгляду справи №5/58 (907/847/23). У зв`язку з прийняттям вказаного розпорядження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення речового права оренди ЗАТ «Котнар» на земельну ділянку з кадастровим номером 2120486400:01:000:0004, площею 40,0 га.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 27.03.2025 у справі №5/58 (907/106/25), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.09.2025, позов задоволено частково; визнано за ЗАТ «Котнар» право оренди земельної ділянки кадастровий номер 2120486400:01:000:0004, площею 40,0 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2630660121100) за договором оренди земельної ділянки від 24 червня 2003 року, посвідченим Берегівською державною нотаріальною конторою 11 липня 2003 року (запис №2-2951) та зареєстрованим у ДП «Мукачівський центр ДЗК» 01 грудня 2003 року (номер запису у книзі державної реєстрації договорів оренди 040323700003); в частині заявлених до Берегівської міської територіальної громади в особі Берегівської міської ради позовних вимог - відмовлено у задоволенні позовних вимог.

27.03.2025 Берегівська районна державна адміністрація Закарпатської області звернулася з цим позовом до суду, предметом якого визначено розірвання договору оренди земельної ділянки від 24.06.2003, посвідченого Берегівською державною нотаріальною конторою 11 липня 2003 року за реєстраційним номером 2-2951 та зареєстрованим в ДП «Мукачівський районний центр ДЗК» 01.12.2003 за №040323700003 (кадастровий номер земельної ділянки 2120486400:01:000:0004, загальною площею 40 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2630660121100) з підстав систематичної несплати орендної плати орендарем, яка згідно з поясненнями представників позивача, наданих в судовому засіданні 10.06.2025 має місце починаючи з 01.10.2023.

З долученої відповідачем до відзиву на позов інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав №409777293 від 27.01.2025 вбачається, що на час розгляду справи в суді першої інстанції, земельна ділянка з кадастровим номером 2120486400:01:000:0004, площею 40,0 га, перебуває в державній власності із зазначенням повноважної особи власника Берегівська районна державна адміністрація Закарпатської області (підстава рішення приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Селехман О.А. №64716115 від 07.09.2022), речові права на спірну земельну ділянку, зокрема право оренди, за жодною особою не зареєстровані.

Інформаційну довідку станом на 17.11.2025, подану відповідачем після закінчення судового засідання, в якому проголошено вступну та резолютивну частини постанови за результатами розгляду апеляційної скарги, колегія суддів не бере до уваги, оскільки така довідка не була предметом розгляду під час ухвалення та під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення.

Окрім того, в матеріалах справи наявні докази неодноразового звернення представника ЗАТ «Котнар» адвоката Горобця Р.В. до Берегівської районної державної адміністрації з листами про надання реквізитів для здійснення оплати орендної плати за договором та відповіді Берегівської районної державної адміністрації, у яких відсутні такі реквізити.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

У статті 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша).

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина друга).

У частині першій статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначено способи захисту цивільних справ та інтересів судом.

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за приписами чинного законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до положень статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Водночас, наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями статті 16 ЦК України.

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об`єктивно порушені відповідачем, і позов повинен бути спрямований на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.

Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Відповідно до частини першої статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Отже, виходячи із приписів, зокрема, статті 4 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) такої сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 18.07.2023 у справі № 910/12547/21.

У контексті наведеного варто звернути увагу на те, що відповідно до статей 170, 329 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

У спірному випадку районна державна адміністрація заявила позовну вимогу про розірвання договору оренди землі, укладеного з відповідачем у 2003 році строком на 50 років, у зв`язку з невиконанням відповідачем (орендарем) обов`язку сплати орендної плати.

На момент укладення договору районна державна адміністрація була власником земельної ділянки об`єкта оренди.

Як встановлено з матеріалів справи, орендована земельна ділянка розміщена на території Мужіїївської сільської ради Берегівського району Закарпатської області за межами населеного пункту.

27.05.2021 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким доповнено розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України пунктом 24.

Відповідно до п.24 Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Відповідно до ч.1 ст.148-1 Земельного кодексу України (в редакції, чинній із 27.05.2021) до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Вимоги цієї статті поширюються на випадки переходу повноважень з розпорядження земельними ділянками державної власності від одного органу до іншого, а також при переході права власності на земельні ділянки від держави до територіальної громади і навпаки та при переході права власності на земельні ділянки від однієї територіальної громади до іншої (ч.5 ст.148-1 ЗК України).

З наведених норм земельного законодавства випливають такі висновки щодо земель державної власності, що розташовані за межами населених пунктів і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:

- з 27.05.2021 усі такі земельні ділянки вважаються землями комунальної власності відповідних територіальних громад;

- правовою підставою для набуття права комунальної власності та (відповідно) припинення права державної власності на такі земельні ділянки є державна реєстрація права комунальної власності на них;

- перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність не є підставою для припинення права оренди;

- зміни до договору оренди із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження земельною ділянкою вносяться лише за згодою сторін договору;

- з 27.05.2021 органи державної влади не мають права розпоряджатись такими земельними ділянками.

У спірних правовідносинах, орендована відповідачем за спірним договором земельна ділянка з кадастровим номером 2120486400:01:000:0004, площею 40,0 га розташована поза межами населеного пункту на території Мужіївської сільської ради, яка відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 за №712-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Закарпатської області» входить до складу Берегівської міської територіальної громади, від імені якої повноваження власника здійснює Берегівська міська рада.

Проте, на час звернення позивача до суду, Берегівська міська рада не зареєструвала право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2120486400:01:000:0004, площею 40,0 га, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав №409777293 від 27.01.2025, згідно з якою земельна ділянка зареєстрована за Берегівською районною державною адміністрацією Закарпатської області.

Таким чином, в розумінні абзацу 2 пункту 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України в редакції, чинній з 27.05.2021, Берегівська міська рада ще не стала власником земельної ділянки кадастровий номер 2120486400:01:000:0004, площею 40,0 га.

Слід зазначити, що у постанові Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №911/1580/23 розглядалось питання можливості стягнення з орендаря заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки, укладеним до 27.05.2021 на користь органу місцевого самоврядування як нового власника. У вказаній постанові суд касаційної інстанції виклав правові висновки, відповідно до яких:

- чинне законодавство передбачає, що у договорі оренди землі може бути замінено як орендаря, так і орендодавця, і зміст наведеного законодавчого регулювання є спрямованим на збереження попередніх існуючих орендних відносин при переході права власності на земельну ділянку чи реорганізації орендаря. При відчуженні орендованої земельної ділянки попередній власник вибуває із орендних відносин, а новий власник має право і водночас зобов`язаний стати орендодавцем за договором оренди. Таким чином, спірні земельні ділянки, які є об`єктом оренди за спірним договором, були переведені з державної в комунальну власність, а позивач, як орган, уповноважений представляти власника (місцеву територіальну громаду) в орендних правовідносинах, став їх орендодавцем та стороною договору в силу законодавчих приписів. Тож після зміни власника земельної ділянки спірний договір не припинив свою дію, натомість сільрада в силу вимог закону набула статусу орендодавця в триваючих правовідносинах оренди разом із усіма належними орендодавцеві за договором правами та обов`язками (п.4.14 постанови);

- виходячи зі змісту абзацу 5 пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній із 27.05.2021) відповідні органи виконавчої влади втрачають права орендодавця земельних ділянок, а саме з дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними (п.4.20 постанови).

Слід зауважити, що відповідно до фактичних обставин у справі №911/1580/23 орган місцевого самоврядування своєчасно (через місяць після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин») виконав обов`язок державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, що перебувала в оренді у відповідача.

Натомість у спірному випадку орган місцевого самоврядування (Берегівська міська рада) з 27.05.2021 і станом на дату звернення позивача до суду не зареєструвала право комунальної власності на земельну ділянку, яка є об`єктом оренди за договором, який просить розірвати позивач орган державної влади (Берегівська районна державна адміністрація).

Разом з цим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за можливе врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.07.2024 у справі №911/1580/23, в частині застосування абзацу 5 пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній із 27.05.2021), а саме щодо законодавчо встановленої заборони органам виконавчої влади із 27.05.2021 здійснювати розпорядження земельними ділянками, які були віднесені до земель комунальної власності.

Так, матеріали справи свідчать, що між сторонами у справі на підставі договору оренди земельної ділянки від 24.06.2003, посвідченого Берегівською державною нотаріальною конторою 11 липня 2003 року за реєстраційним номером 2-2951 виникли орендні правовідносини щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 2120486400:01:000:0004, площею 40,0 га, яка передана Берегівською районною державною адміністрацією Закарпатської області, як уповноваженим станом на 2003 рік органом в оренду Закритому акціонерному товариству Котнар строком на 50 років з метою сільськогосподарського виробництва для закладки молодих виноградників.

Договір оренди від 24.06.2003 був зареєстрований у встановленому на час його укладення порядку (ДП Мукачівський районний центр ДЗК 01.12.2003 запис за № 040323700003). Право оренди відповідача було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав (05 вересня 2022 року, номер запису про реєстрацію речового права 47783326).

Відповідно до п. 4 договору оренди земельної ділянки від 24 червня 2003 року, зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін; договір втрачає чинність у разі його припинення або розірвання. Підставою розірвання договору є зокрема, взаємна згода сторін; вимога однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором; добровільна відмова орендаря від оренди земельної ділянки або припинення діяльності орендаря. При цьому передбачено, що в разі відсутності взаємної згоди сторін щодо дострокового розірвання договору на вимогу заінтересованої сторони, ці питання вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ст13 Закону України «Про оренду землі» договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У положеннях статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» закріплено переліки прав та обов`язків обох сторін договору оренди. До них віднесено, зокрема, обов`язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, якому кореспондує право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

У разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 наведеного Закону договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін (частина 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі»).

У пункті «д» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України також встановлено, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Положення наведених норм кореспондуються з нормою ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, згідно з якою договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначено через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, і це відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України віднесено, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Оскільки законодавець визначає однією із істотних умов договору оренди землі орендну плату, то основний інтерес особи, яка передає майно в оренду, полягає в отриманні орендної плати за таким договором.

Порушення цього інтересу має наслідком завдання шкоди, через що сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до положень частини 3 статті 653 і статті 654 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. При цьому зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Якщо ж договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Позивач у цій справі Берегівська районна державна адміністрація Закарпатської області, як орган державної влади, який до внесення відповідних змін до Земельного кодексу України Законом №1423-ІХ (до 27.05.2021) здійснював в силу приписів ч.3 ст.122 ЗК України розпорядження спірною земельною ділянкою, проте з 27.05.2021 державна адміністрація позбавлена повноважень на таке розпорядження.

Водночас спірний договір оренди, відповідно до абз.4 п.24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України в редакції Закону України №1423-ІХ не вважається припиненим та продовжується безвідносно до переходу земельних ділянок з державної в комунальну власність.

Як правильно зазначив суд першої інстанції в оскарженому рішенні, незважаючи на неоформлення Берегівською міською територіальною громадою у встановленому порядку права комунальної власності на спірну земельну ділянку кадастровий номер 2120486400:01:000:0004, площею 40,0 га, існує законодавчо встановлена відсутність у позивача компетенції на розпорядження цією земельною ділянкою, що зумовлює відсутність повноважень ініціювати розірвання договору оренди такої земельної ділянки на підставі того, що відповідач не сплачує позивачу

орендних платежів у зв`язку з чим позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору оренди земельної ділянки.

Слід наголосити, що відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі №910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У частині першій статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із частиною другою статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тож, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, на виконання у тому числі приписів статті 74 ГПК України, зобов`язаний довести наявність порушення його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.

Господарський суд відповідно до статті 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Із наведеного слідує, що на позивача покладається обов`язок довести, яким чином порушується його право або законний інтерес, а суд лише після підтвердження таких доводів може надавати оцінку усім обставинам спірних відносин, оскільки відсутність порушених прав чи інтересів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

У спірному випадку, із врахуванням положень п.24 Перехідних положень Земельного кодексу України, позивач не довів того, яким чином порушується його право або законний інтерес у спірних правовідносинах, а отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, апелянт не довів порушення застосування судом норм матеріального чи процесуального права, в тому числі, із врахуванням змісту судових рішень, ухвалених в межах справи №5/58 про банкрутство ЗАТ «Котнар», які апелянт цитує у скарзі та поясненнях до неї.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В порядку положень ст.129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 30.06.2025 (вх. №01-05/2014/25 від 01.07.2025) відмовити.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.06.2025 у справі №5/58 (907/357/25) залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повну постанову складено 08.12.2025.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддяГалушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.