Постанова від 03.12.2025 по справі 916/3630/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/3630/23(916/1648/25)Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

від ТОВ „ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ - адвокат Михайленко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю „ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ

на рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2025 (повний текст складено та підписано 22.09.2025, суддя Райчева С.І.)

у справі №916/3630/23(916/1648/25)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ

до с

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: розпорядника майном Товариства з обмеженою відповідальністю „Херсонська обласна енергопостачальна компанія, Акціонерне товариство „ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО

про стягнення 314 692, 51 грн

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю Херсонська обласна енергопостачальна компанія звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АВІС про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 314 692, 51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг у частині оплати вартості спожитої електричної енергії.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.09.2025 по справі №916/3630/23(916/1648/25) у задоволенні позову відмовлено.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що з огляду на встановлення судом недостовірності переданих Акціонерним товариством „ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО, як Оператором системи розподілу, позивачу даних щодо обсягів споживання відповідачем об`ємів електричної енергії за грудень 2024р. та січень 2025р., необґрунтованим є і розрахунок позивача щодо вартості електричної енергії, яка має бути сплачена відповідачем за такий період, оскільки саме дані ОСР були використані у здійсненому позивачем розрахунку.

Як виснував місцевий господарський суд, за відсутності достовірних даних щодо обсягів споживання відповідачем електричної енергії за грудень 2024р. та січень 2025р., суд позбавлений можливості здійснити перерахунок самостійно.

Не погодившись із вказаними рішеннями до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся позивач з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області по справі № 916/3630/23(916/1648/25) від 10 вересня 2025 року повністю і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» задовольнити у повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі - 314 692,51 грн, а також судові витрати.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та доданим доказам, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, виходячи з наступного:

- обсяги споживання відповідачем електричної енергії підтверджуються наданими, відповідно до п. 4.1 Договору, ОСР щомісячними Звітами щодо звітного корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника ТОВ "ХОЕК" в розрізі EIC-кодів по споживачам у вигляді реєстрів;

- окрім цього, вищезазначені позивачем обсяги споживання відповідачем електричної енергії у відповідні періоди, збігаються з даними, які зазначені у відповіді АТ «Херсонобленерго» на адвокатський запит позивача;

- на підставі отримано інформації про обсяги споживання електричної енергії відповідачем, позивачем було надіслано останньому акти прийому-передачі електричної енергії та виставлено рахунки для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію;

- за твердженням апелянта, Акціонерне товариство «Херсонобленерго» станом на момент виникнення спірних правовідносин виконувало функції: оператора системи розподілу електричної енергії (ОСР); постачальника послуг комерційного обліку електричної енергії, що в свою чергу, виконує функції оператора зчитування даних з лічильників (ОЗД) та оператора даних комерційного обліку (ОДКО);

- визначальним для формування Постачальником рахунків на оплату вартості спожитої Споживачем електричної енергії у розрахунковому періоді є дані, отримані від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії;

- до повноважень Акціонерного товариства «Херсонобленерго» належить збір показів з лічильників щодо спожитої електроенергії, а також її наступна передача постачальнику електроенергії для здійснення розрахунків, у свою чергу відповідно до ПРРЕЕ Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" формує платіжні документи, відповідно зазначає суму до сплати за спожиту електричну енергію споживачем, виключно на підставі таких даних і не має права визначати, скасовувати (або списувати), перераховувати обсяги спожитої електричної енергії за певні періоди, адже це компетенція оператора системи розподілу;

- доказів оскарження споживачем визначеного обсягу електричної енергії в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку електричної енергії, чи в судовому порядку матеріали справи не містять, а отже, відповідач не звертався до ОСР щодо перевірки даних комерційного обліку, що свідчить про відсутність у відповідача сумнівів у правильності показів засобів вимірювальної техніки та/або обсягів споживання електричної енергії, на підставі яких здійснювались нарахування позивачем у пред`явленому до оплати документі;

- матеріали справи не містять доказів щодо обсягів споживання електроенергії у спірний період в іншій кількості, ніж заявлено позивачем;

- саме внаслідок бездіяльності відповідача та нехтуванням взятих на себе обов`язків, обсяг спожитої електричної енергії, що був фактично зафіксований («знятий») контролером у грудні 2024 року, переданий Позивачу (Постачальнику) для формування розрахунків саме за даний період, так як виявити в якому саме розрахунковому періоді (місяці) до відповідного контрольного огляду було спожито певний об`єм електроенергії, є неможливим;

- судом першої інстанції не взято до уваги те, що Акціонерне товариство „ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО» здійснювало визначення середньодобового обсягу споживання електричної енергії Відповідачем у відповідні місяці, відповідно до чинного законодавства України і надавало Позивачу кожного місяця Звіти щодо звітного корисного відпустку електричної енергії за відповідні періоди;

- з матеріалів справи не випливає, що обсяг споживання електричної енергії 29 608 кВт/год є різницею між розрахунковою величною споживання Відповідачем електричної енергії зафіксованою не пізніше січня 2024р, а судом не встановлено технічної неможливості споживання такого обсягу електричної енергії саме у грудні 2024 року і не встановлено конкретного періоду, за який відбулось відповідне споживання;

- місцевий господарський суд самоусунувся від самостійного визначення суми заборгованості у зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем за період грудень 2024 року та січень 2025 року.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 відкрито апеляційне провадження у цій справи та призначено справу до розгляду на 03.12.2025.

Під час судового засідання від 03.12.2025 представник апелянта підтримав доводи та вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та участь у судовому засіданні не скористався, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Статтею 6 ГПК України визначено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч.11 ст.242 ГПК України).

З огляду на наведені законодавчі приписи, ТОВ АВІС мало обов`язок зареєстрували електронний кабінет, однак, з даних які містяться у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі вбачається, що відповідач не має електронного кабінету.

А тому, судом апеляційної інстанції копію ухвали про відкриття апеляційного провадження направлено за адресою ТОВ АВІС, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме Україна, 73000, Херсонська обл., місто Херсон, вул. 49 Гвардійської Дивізії, будинок 10.

Однак, рекомендоване повідомлення було повернуто відділенням поштового зв`язку із позначкою про відсутність адресата за вказаною адресою.

За приписами ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Здійснюючи аналіз статті 242 ГПК України, а також пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, Верховний Суд у постанові від 22.10.2024 у справі № 910/18480/20 виснував, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРПОУ прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (постанови Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.

Аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 22.10.2024 у справі № 910/18480/20.

З огляду на таке, відповідач вважається таким, що був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду цієї справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 14 червня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю Херсонська обласна енергопостачальна компанія (далі - ТОВ Херсонська обласна ЕК) отримано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу (постанова НКРЕКП № 429 від 14.06.2018 р.), яка видана державним Регулятором Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України (далі НКРЕКП).

Відповідно до Постанови НКРЕКП № 1268 від 26 жовтня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Херсонська обласна енергопостачальна компанія є постачальником універсальних послуг у Херсонській області.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» у відповідності із Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами роздрібного ринку електричної енергії постачає електричну енергію споживачам та виконує функції постачальника універсальних послуг на території Херсонської області.

Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Херcонська обласна енергопостачальна компанія» - https://khoek.ks.ua/.

Відповідно до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, а саме п. 2.1., Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами укладеного Договором.

Відповідно до п. 5.1. Договору Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком №3 до цього Договору.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.8. Договору).

Згідно з п. 5.9. Договору розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника. При цьому, Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Постачальника, та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.

У відповідності до п. 5.10. Договору Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних вебсайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Пунктом 9 ч. 6.1. Договору встановлено, що Договір може бути достроково розірваний відповідно до процедури, встановленої цим Договором.

Підпунктом 1 п. 6.2. укладеного правочину закріплено, що Споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п.п. 1 п. 7.1. Договору Постачальник має право отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію.

Згідно з п. 8.4. Договору, якщо за ініціативою Споживача необхідно припинити постачання електричної енергії на об`єкт Споживача для проведення ремонтних робіт, реконструкції чи технічного переоснащення тощо, Споживач має звернутися до оператора системи та проінформувати Постачальника.

Пунктом 13.1. Договору визначено, що цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з дати подання Споживачем заяви-приєднання. Умови цього Договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної Споживачем у заяві-приєднанні.

Відповідно до п. 13.5. Договору, Сторони мають право розірвати цей Договір у встановленому законом порядку.

Дія Договору також припиняється у встановленому законом порядку у таких випадках, зокрема, зміни власника об`єкта Споживача та отримання від нового власника (користувача) або оператора системи розподілу документального підтвердження щодо укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з новим власником (користувачем) - у частині постачання (п. 13.6 Договору).

Згідно п. 13.8. Договору, Сторони зобов`язуються у місячний строк повідомити Постачальника про зміну будь-якої інформації та даних, зазначених у заяві-приєднанні.

У відповідності до Комерційної пропозиції (ПУП - Інші (онлайн)), яка є додатком № 3 до договору про постачання електроенергії постачальником універсальних послуг, Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги діє до 31.12.2019 р. та подовжується на кожен наступний рік якщо не пізніше ніж за 20 днів до закінчення дії цього Договору жодна із сторін не ініціює його розірвання, але не більше ніж до моменту припинення постачальником виконання функцій постачальника універсальних послуг. Припинення дії Договору не звільняє Сторони від виконання зобов`язань, що виникли під час його дії.

Вказаною вище Комерційною пропозицією визначено ціни (тарифи) на універсальні послуги, порядок та терміни надання та оплати рахунків за спожиту електричну енергію.

Згідно з умовами Комерційної пропозиції Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії очікуваного на розрахунковий період за формою попередньої оплати (100 % авансування). Сума попередньої оплати визначається на основі відомостей по обсяги очікуваного споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період (які надаються Споживачем Оператору системи розподілу) та розраховується як добуток обсягу очікуваного споживання електричної енергії на розрахунковий період та діючого тарифу на електричну енергію. В разі ненадання Споживачем обсягу очікуваного споживання електричної енергії, попередня оплата визначається на підставі фактичних значень обсягу спожитої електричної енергії за відповідний попередній період.

Попередня оплата здійснюється до 3го числа розрахункового місяця. Остаточний розрахунок за спожиту електричної енергію, та інших платежів згідно з умовами цього Договору, з врахуванням сум попередньої оплати, здійснюється на підставі рахунків, сформованих в електронному вигляді через веб сервіс Особистий кабінет, який розміщений на сайті Постачальника, що підтверджується належним повідомлення споживача на його e-mail адресу (електронну поштову скриньку). Дата належного повідомлення споживача є днем отримання рахунку. Рахунок формується 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, та має бути сплачений (будь-яким зручним способом) протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання. Оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово.

За даним наданими АТ «Херсонобленерго», як оператором системи розподілу, відповідачем за період грудня 2024 р. та січня 2025 р. було спожито електричну енергію у наступних обсягах:

- у грудні 2024 29 608 кВт/год;

- у січні 2025 5 223 кВт/год.

Постачальником даної електричної енергії виступало ТОВ «Херсонська обласна ЕК».

Крім того, зазначені обсяги електричної енергії підтверджуються наданими ОСР щомісячними Звітами щодо звітного корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника ТОВ «Херсонська обласна ЕК» в розрізі EIC-кодів по споживачам у вигляді реєстрів.

На підставі вказаних даних стосовно спожитої відповідачем електричної енергії, позивачем було складено Акти прийому-передачі електричної енергії та виставлено рахунки, а саме:

- Рахунок № 37506668 за грудень 2024 року на суму 271 550,60 грн та Акт № 12 прийому-передачі електричної енергії за грудень 2024 року;

- Рахунок № 37506668 за січень 2025 року на суму 53 804,02 грн. та відповідний Акт № 1 прийому-передачі електричної енергії за січень 2025 року.

З огляду на те, що на початок розрахункового періоду грудня 2024 у Споживача за особовим рахунком № 37506668 була наявна переплата у розмірі 10 662,11 грн, остання була зарахована Постачальником у рахунок погашення боргу на кінець зазначеного розрахункового періоду.

Вказані Акти прийому-передачі електричної енергії та Рахунки Позивач направив на адресу відповідача засобами поштового зв`язку, а саме рекомендованим листом з описом вкладення у цінний лист, що підтверджується Накладною АТ УКРПОШТА № 6503400070311 від 04.04.2025.

Крім того, позивач зазначив, що вказані вище Акти та Рахунки були направлені Відповідачу у його особистий кабінет на сайті Позивача, на підтвердження чого було надано скріншоти даних з програмної платформи - білінгу EnergyХОЕК, де зазначена дата розміщення їх на персональній сторінці Споживача на веб-сайті електропостачальника, дата відправлення на електронну пошту Споживача та дата останньої активності в особистому кабінеті споживача.

Несплата відповідачем виставлених рахунків стала підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відмовив у їх задоволенні у повному обсязі.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дослідивши наявні матеріали справи, доводи та вимог сторін дійшла наступних висновків.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до частини 1 ст.714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

У статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Пунктом 1.1.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (Далі Правил, ПРРЕЕ) встановлено, що ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.

Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.

Ці Правила є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.

Відповідно до п. 3.1.1. Правил постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами.

14 червня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю Херсонська обласна енергопостачальна компанія (далі - ТОВ Херсонська обласна ЕК) отримано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу (постанова НКРЕКП № 429 від 14.06.2018 р.), яка видана державним Регулятором Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України (далі НКРЕКП).

Відповідно до Постанови НКРЕКП № 1268 від 26 жовтня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Херсонська обласна енергопостачальна компанія є постачальником універсальних послуг у Херсонській області.

Товариство з обмеженою відповідальністю Херсонська обласна енергопостачальна компанія у відповідності із Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами роздрібного ринку електричної енергії постачає електричну енергію споживачам та виконує функції постачальника універсальних послуг на території Херсонської області.

Відповідно до п. 1.2.8. Правил постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку.

У відповідності до п. 1.1 Додатку 6 "Типовий договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг" до Правил, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього Договору, згідно із заявою-приєднанням, яка є додатком 1 до цього Договору.

Пунктом 13 Розділу XVII ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України Про ринок електричної енергії встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Аналогічні положення закріплені п. 7 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії.

Частиною 1 ст. 633 Цивільного кодексу України встановлено, що Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо.

Згідно ч. 1. ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонська обласна енергопостачальна компанія - https://khoek.ks.ua/.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю АВІС фактично споживало та оплачувало електричну енергію на умовах договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг з 01.01.2019 за номером особового рахунку Споживача Товариства з обмеженою відповідальністю АВІС № 37506668.

На підтвердження даних обставин в матеріалах справи міститься виписки по рахунку позивача, з яких вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю АВІС здійснювало платежі за спожиту електричну енергію та зазначало номер особового рахунку №37506668 (т.1, а.с. 60-62)

Таким чином, між позивачем та відповідачем склались правовідносини з постачання та споживання електричної енергії.

При цьому, судова колегія зауважує, що наявні матеріали справи не містять, а сторонами не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про припинення (розірвання) вказаного вище Договору.

Відповідно, умови такого договору повинні виконуватись сторонами.

Відповідно до п.п. 1 п. 7.1. Договору Постачальник має право отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію.

Підпунктом 1 п. 6.2. укладеного правочину закріплено, що Споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком №3 до цього Договору.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.8. Договору).

Згідно з п. 5.6. Договору розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника. При цьому, Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Постачальника, та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.

У відповідності до п. 5.10. Договору Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних вебсайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Пунктом 13.1. Договору визначено, що цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з дати подання Споживачем заяви-приєднання. Умови цього Договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної Споживачем у заяві-приєднанні.

Згідно з Комерційною пропозицією (ПУП - Інші (онлайн)), яка є додатком № 3 до договору про постачання електроенергії постачальником універсальних послуг, Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги діє до 31.12.2019 р. та подовжується на кожен наступний рік якщо не пізніше ніж за 20 днів до закінчення дії цього Договору жодна із сторін не ініціює його розірвання але не більше ніж до моменту припинення постачальником виконання функцій постачальника універсальних послуг. Припинення дії Договору не звільняє Сторони від виконання зобов`язань що виникли під час його дії.

Вказаною вище Комерційною пропозицією визначено ціни (тарифи) на універсальні послуги, порядок та терміни надання та оплати рахунків за спожиту електричну енергію.

Згідно з умовами Комерційної пропозиції Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії очікуваного на розрахунковий період за формою попередньої оплати (100 % авансування). Сума попередньої оплати визначається на основі відомостей по обсяги очікуваного споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період (які надаються Споживачем Оператору системи розподілу) та розраховується як добуток обсягу очікуваного споживання електричної енергії на розрахунковий період та діючого тарифу на електричну енергію. В разі ненадання Споживачем обсяги очікуваного споживання електричної енергії, попередня оплата визначається на підставі фактичних значень обсягу спожитої електричної енергії за відповідний попередній період.

Попередня оплата здійснюється до 3го числа розрахункового місяця. Остаточний розрахунок за спожиту електричної енергію, та інших платежів згідно з умовами цього Договору, з врахуванням сум попередньої оплати, здійснюється на підставі рахунків сформованих в електронному вигляді через веб сервіс Особистий кабінет, який розміщений на сайті Постачальника, що підтверджується належним повідомлення споживача на його e-mail адресу (електронну поштову скриньку). Дата належного повідомлення споживача є днем отримання рахунку. Рахунок формується 7-го числа місяця наступного за розрахунковим та має бути сплачений (будь-яким зручним способом) протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання. Оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово.

Відповідно до п. 4.3. Правил роздрібного ринку електричної енергії дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Пунктом 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Згідно з п. 4.13 Правил роздрібного ринку електричної енергії для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 45 Закону України "Про ринок електричної енергії", розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Пункт 8 ч.1 ст. 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначає, що оператор системи розподілу забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Отже, саме оператор системи розподілу є відповідальною стороною за формування комерційних даних, що використовуються для розрахунків на ринку електричної енергії.

Тобто, метою організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії є надання учасникам ринку повної та достовірної інформації про обсяги виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, імпортованої та експортованої, а також спожитої електричної енергії у певний проміжок часу з метою її подальшого використання для здійснення розрахунків між учасниками ринку.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.05.2024 р. у справі № 911/4610/15(911/1417/23) та у постанові Верховного Суду від 21.05.2024 р. у справі № 911/4610/15(910/549/23) відповідно.

АТ «Херсонобленерго», у якості оператора системи розподілу, згідно укладеного договору електропостачальника № 1111147 від 04.12.2023 про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, щомісяця, надає Позивачу реєстри за ЕІС- кодами споживачів (у тому числі щодо Відповідача) та їх точками вимірювання.

Таким чином, у позивача з огляду на приписи чинного законодавства відсутні повноваження визначати обсяги споживання електричної енергії, коригувати їх, скасовувати (списувати) їх тощо.

Згідно з наданими Оператором системи розподілу (АТ «Херсонобленерго») відомостями, за період грудня 2024 р. та січня 2025 р. ТОВ АВІС було спожито електричну енергію у наступних обсягах:

- у грудні 2024 29 608 кВт/год;

- у січні 2025 5 223 кВт/год.

Зазначені обсяги електричної енергії підтверджуються наданими ОСР щомісячними Звітами щодо звітного корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника ТОВ "Херсонська обласна ЕК" в розрізі EIC-кодів по споживачам у вигляді реєстрів.

Колегія суддів також зазначає, що АТ «Херсонобленерго» у листі від 10.04.2025 №20-003888-10 (т.1, а.с. 21) на адвокатський запит представника позивача було повідомлено, що обсяги споживання ТОВ АВІС за грудень та січень 2025 складають:

- павільйон для відпочинку молоді (ЕІС 62Z7118968656636) у грудні 2024 - 29 608 кВт/год;

- павільйон для відпочинку молоді (ЕІС 62Z7118968656636) у січні 2025 - 29 5 223 кВт/год.

На підставі вказаних даних, позивачем було складено Акти прийому-передачі електричної енергії та виставлено рахунки № 37506668 для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію, а саме:

- Рахунок № 37506668 за грудень 2024 року на суму 271 550,60 грн. та відповідний Акт № 12 прийому-передачі електричної енергії за грудень 2024 року;

- Рахунок № 37506668 за січень 2025 року на суму 53 804,02 грн. та відповідний Акт № 1 прийому-передачі електричної енергії за січень 2025 року.

Окремо постачальник зазначив, що на початок розрахункового періоду грудня 2024 р. у споживача за особовим рахунком № 37506668 була наявна переплата у розмірі 10 662,11 грн., яка була зарахована постачальником у рахунок погашення боргу на кінець зазначеного розрахункового періоду.

Решта заборгованості за розрахунковий період грудня 2024 р. та січня 2025 р. в розмірі 314 692,51 грн сплачена відповідачем не була.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на те, що позивачем було невірно визначено обсяги споживання відповідачем електричної енергії, оскільки такі обсяги визначаються не постачальником (позивачем), а оператором системи розподілу (Акціонерним товариством «Херсонобленерго») та передаються Постачальнику на умовах Договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №1111147 від 04.12.2021 щомісяця у вигляді реєстрів за ЕІС-кодами споживачів та їх точками вимірювання.

В свою чергу, у позивача з огляду на приписи чинного законодавства відсутні повноваження визначати обсяги споживання електричної енергії, коригувати їх, скасовувати (списувати) їх тощо.

Відповідно, визначальним для формування Постачальником рахунків на оплату вартості спожитої Споживачем електричної енергії у розрахунковому періоді є дані, отримані від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

В свою чергу, відповідачем не було надано будь-яких доказів, що підтверджують невідповідність вказаних у Актах та рахунках відомостей даним фактичного споживання за адресами споживання відповідача.

Згідно з абзацами 3-6 п. 2.3.5 ПРРЕЕ споживач подає заяву оператору системи/ постачальнику послуг комерційного обліку, а у разі виникнення сумніву у правильності суми у пред`явленому до оплати документі щодо оплати за постачання або розподіл (передачу) електричної енергії - учаснику роздрібного ринку, який надав розрахунковий документ.

Учасник ринку протягом 5 робочих днів від дня одержання заяви перевіряє документ (рахунок) щодо оплати електричної енергії, послуг з розподілу (передачі), комерційного обліку електричної енергії, компенсації перетікань реактивної електричної енергії тощо, у разі необхідності звертається в установленому Кодексом комерційного обліку порядку щодо перевірки даних комерційного обліку. На підставі отриманих за результатами перевірки даних комерційного обліку електропостачальник, оператор системи та постачальник послуг комерційного обліку за необхідності проводять відповідні коригування. За результатами перевірки учасник роздрібного ринку повідомляє споживача.

Так, судова колегія зауважує, що наявні матеріли справи не містять, а сторонами не надано доказів на підтвердження оскарження споживачем визначеного обсягу електричної енергії в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку електричної енергії. Відсутні також й докази на підтвердження того, що відповідач звертався до ОСР щодо перевірки даних комерційного обліку, що свідчить про відсутність з боку відповідача заперечень щодо правильності показів засобів вимірювальної техніки та/або обсягів споживання електричної енергії, на підставі яких здійснювались нарахування позивачем у пред`явленому до оплати документі.

Також матеріали справи не містять доказів щодо обсягів споживання електроенергії у спірний період в іншій кількості, ніж встановлено матеріалами справи.

За вимогами пункту 9.14.1. та пункту 9.14.3. Розділу IX Кодексу комерційного обліку електричної енергії АКО має передавати АР та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.

Учасники ринку та АР використовують для розрахунків та інших комерційних цілей виключно сертифіковані дані щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, відібраної, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії, що отримані від АКО та зберігаються у нього для кожної ТКО.

Відповідно до п. 8.6.1. глави 8.6 розділу VIII ККО зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору.

Згідно з п. 8.6.8. глави 8.6 розділу VIII ККО непобутові та колективні побутові споживачі зобов`язані протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати оператору системи звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць. Наведені у звіті останні фактичні покази лічильників вважаються показами на початок першої доби календарного місяця.

Однак, у відповідності до п. 8.6.9. ККО у разі ненадання споживачем (крім індивідуальних побутових споживачів) звіту про покази лічильників за розрахунковий місяць протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця та за відсутності переданої (зчитаної) з них інформації засобами дистанційного зчитування та передачі даних, а також за відсутності контрольного огляду ЗКО протягом розрахункового місяця обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за розрахунковий місяць визначається розрахунковим шляхом за значенням середньодобового обсягу споживання.

Аналогічні за своїм змістом положення викладені безпосередньо у типовому договорі споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, що затверджений НКРЕКП та міститься у додатку 3 до ПРРЕЕ.

Згідно з абз. 2 п. 3.5. типового договору за наявності розбіжностей у частині визначення обсягу розподіленої та спожитої електричної енергії вони підлягають урегулюванню відповідно до Кодексу комерційного обліку або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина обсягу розподіленої та спожитої електричної енергії встановлюється відповідно до даних Оператора системи розподілу.

Відповідно до п. 8.6.11 розділу VIII ККО у разі сумніву споживача у правильності розрахунку величини середньодобового обсягу споживання електричної енергії він може звернутися до оператора системи або відповідного ППКО для здійснення контрольного зчитування та звірки показів або надання детальних пояснень щодо здійсненого розрахунку та/або ініціювати розгляд та вирішення суперечки згідно з цим Кодексом.

З урахуванням наведеного, саме на ТОВ «АВІС», у разі наявності сумнівів у розрахунках спожитої електричної енергії, покладено обов`язок вчинення дій щодо звернення до Оператора системи розподілу з приводу здійснення корегування розрахунку, надання роз`яснень з приводу здійсненого нарахування, тощо. Однак, наявні матеріли справи не містять, а відповідач не надав жодних доказів на підтвердження звернення до оператора системи/постачальника послуг комерційного обліку з приводу виниклих сумнівів у правильності показів засобів вимірювальної техніки та/або обсягів споживання електричної енергії.

Відтак, як на момент звернення позивача із даним позовом до суду, так й станом на час прийняття оскаржуваного рішення, відповідачем не було висловлено жодних сумнівів або незгоди з виставленим рахунками, зокрема, в частині визначення обсягів та вартості спожитої електроенергії у спірному періоді.

Пункт 3 ч.1 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Пунктом 1 ч.3 ст.58 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно з ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч. 1, 7 ст.193 ГК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК).

Як було встановлено вище, доказів погашення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» за фактично поставлену електричну енергію у грудні 2024 та січні 2025 року за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідач не надав.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 314 692, 51 грн за грудень 2024 та січень 2025 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Тому інші доводи учасників справи, що викладені у заявах по суті справи, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених апеляційним судом, не впливають на вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню, із прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2025 по справі №916/3630/23(916/1648/25) скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВІС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі - 314 692,51 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВІС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ 3 776,31 грн судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВІС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ 5 664,47 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 08.12.2025.

Головуючий суддяАленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Філінюк І.Г.