Рішення від 03.12.2025 по справі 910/8313/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.12.2025Справа № 910/8313/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Безим`янної Еліни Миколаївни

до Комунального некомерційного підприємства "Київський міський клінічний ендокринологічний центр" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 711 496,18 грн.,

та за зустрічним позовом Комунального некомерційного підприємства "Київський міський клінічний ендокринологічний центр" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Фізичної особи-підприємця Безим`янної Еліни Миколаївни

про стягнення 187 499,20 грн.,

Представники сторін (за первісним позовом):

від позивача: Глушков В.О. за ордером від 02.07.2025 року серії АІ № 1938153;

від відповідача: Лисяний В.В. за довіреністю від 10.07.2025 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Безим`янна Еліна Миколаївна (далі - позивач, Підприємець) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального некомерційного підприємства "Київський міський клінічний ендокринологічний центр" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач, Підприємство) грошових коштів у загальному розмірі 711 496,18 грн., з яких: 568 141,30 грн. - заборгованість за укладеним між сторонами 19.05.2023 року договором № 73, 104 073,01 грн. - інфляційні втрати, 39 281,87 грн. - 3 % річних.

Одночасно з позовом Підприємець подав заяву від 02.07.2025 року про забезпечення вищенаведеного позову, в якій просив суд накласти арешт на грошові кошти Підприємства, розміщені на всіх його розрахункових та поточних рахунках, відкритих у банківських установах, виявлених під час виконання ухвали про забезпечення позову, в межах заявлених позовних вимог на суму 711 496,18 грн.

Крім того, до позовної заяви Підприємець долучив клопотання про витребування у відповідача виписки по особовим рахункам за період з 25.05.2023 року по 02.07.2025 року (включно) з усіма даними про надходження грошових коштів на такі рахунки, із зазначенням дати надходження грошових коштів та суми грошових коштів, що надійшли на рахунок, а також витребування в Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" належним чином засвідченої копії виписки по рахунку Підприємства № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ "Приватбанк" за період з 25.05.2023 року по 02.07.2025 року (включно) з усіма даними про надходження грошових коштів на такий рахунок із зазначенням дати надходження грошових коштів та суми грошових коштів, що надійшли на рахунок.

Ухвалою від 03.07.2025 року господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні заяви позивача від 02.07.2025 року про забезпечення позову.

Разом із тим, ухвалою від 07.07.2025 року господарський суд міста Києва залишив вищевказану позовну заяву без руху з одночасним встановленням Підприємцю строку та способу усунення її недоліків.

09.07.2025 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Підприємця про усунення недоліків позовної заяви.

Враховуючи наведені обставини, ухвалою від 11.07.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/8313/25 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

17.07.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача від 17.07.2025 року про долучення до матеріалів справи копій Звітів відповідача про рух грошових коштів за 2023 та 2024 роки.

Слід зазначити, що ухвалою від 17.07.2025 року господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні клопотання Підприємця про витребування у відповідача та Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" доказів.

28.07.2025 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Підприємства від 28.07.2025 року на позовну заяву (разом із клопотанням про долучення доказів направлення відзиву та зустрічного позову на адресу Підприємця), в якому останнє заперечило проти вимог позивача та вказало про відсутність підстав для застосування до нього фінансової відповідальності на підставі пункту 9.3 договору № 73 з огляду на те, що строк оплати товару не настав. Крім того, постачальник не звертався до замовника з вимогами про врегулювання зобов`язань шляхом переговорів чи про сплату товару, поставленого після закінчення дії договору, а відтак Підприємство не прострочило строку оплати товару.

Разом із тим, 28.07.2025 року через систему "Електронний суд" надійшов зустрічний позов Підприємства, в якому останнє просило суд стягнути з Підприємця на його користь 187 499,20 грн. штрафний санкцій та компенсаційних виплат. Підприємство вказувало, що замовник у повному обсязі розрахувався з постачальником за товар, поставлений до закінчення дії договору № 73, тоді як залишок товару вартістю 816 923,70 грн. був поставлений Підприємцем з порушенням умов договору вже після закінчення дії цієї угоди, що підтверджується видатковими накладними № 1607-24-1 та № 1508-24-1, а саме: 26.07.2024 року - на суму 348 782,40 грн. та 15.08.2024 року - на суму 468 141,30 грн.

30.07.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Підприємця від 29.07.2025 року, в якому останній просив суд поновити пропущений строк на його подання та витребувати у відповідача належним чином засвідчені копії виписок по розрахунковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ КБ "Приватбанк", за період з 25.05.2023 року по 02.07.2025 року (включно) з усіма даними про надходження грошових коштів на такий рахунок, із зазначенням дати надходження грошових коштів та суми грошових коштів, що надійшли на рахунок, а також витребувати в Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" належним чином засвідчені копії виписок по рахунку Підприємства № НОМЕР_2 за період з 25.05.2023 року по 02.07.2025 року (включно) з усіма даними про надходження грошових коштів на такий рахунок, із зазначенням дати надходження грошових коштів та суми грошових коштів, що надійшли на рахунок.

Крім того, 30.07.2025 року через систему "Електронний суд" надійшли клопотання Підприємця про залишення без розгляду відзиву Підприємства на позов, а також клопотання відповідача від 28.07.2025 року про долучення доказів.

Ухвалою від 30.07.2025 року господарський суд міста Києва залишив зустрічну позовну заяву Підприємства без руху з одночасним встановленням останньому строку та способу усунення її недоліків.

01.08.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Підприємства від 31.07.2025 року про долучення до матеріалів справи доказів сплати судового збору за подання зустрічного позову.

04.08.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Підприємця від 02.08.2025 року, в якому останній просив суд здійснювати розгляд справи № 910/8313/25 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Також 04.08.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь Підприємця від 04.08.2025 року на відзив на позовну заяву, в якій останній зазначив, що долучені до позовної заяви докази у повній мірі підтверджують факт здійснення поставки товару та дату такої поставки, тоді як умови пункту 9.3 договору поставки не позбавляються позивача права на стягнення передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України 3 % річних та інфляційних втрат. Більше того, закінчення строку дії договору поставки не припиняє невиконаних зобов`язань сторін за цією угодою.

08.08.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Підприємства від 07.08.2025 року про усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

Ухвалою від 12.08.2025 року господарський суд міста Києва прийняв до розгляду зустрічну позовну заяву Підприємства, об`єднав її в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/8313/25; перейшов до розгляду справи № 910/8313/25 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 03.09.2025 року.

27.08.2025 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Підприємця від 27.08.2025 року на зустрічну позовну заяву, в якому останній вказав, що станом на 16.06.2023 року постачальник поставив замовнику товар на загальну суму 2 499 758,97 грн. без ПДВ та, як наслідок, виконав передбачені договором зобов`язання, що підтверджується видатковими накладними № 2405-23-1, № 2405-23-2, № 2405-23-3 та актом звірки взаємних розрахунків. Цей товар був прийнятий Підприємством, жодних зауважень до якості та кількості товару від останнього не надходило, акти невідповідності не оформлювалися. Вищевикладені обставини спростовують доводи Підприємства щодо порушення постачальником строків поставки товару та свідчать про безпідставність зустрічних вимог про стягнення з постачальника нарахованої пені та компенсаційних виплат. Крім того, Підприємець просив суд стягнути з Підприємства на його користь судові витрати на оплату професійної правничої допомоги, попередній (орієнтовний) розмір яких становить 18 000,00 грн.

До початку призначеного підготовчого засідання 03.09.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь Підприємства від 02.09.2025 року на відзив на зустрічну позовну заяву, в якій останнє вказало, що наявні у матеріалах справи акти звірки взаєморозрахунків не є правочинами та не можуть бути прийняті судом до уваги, а строк виконання зобов`язань замовника з оплати вказаного Підприємцем товару не настав.

У підготовчому засіданні 03.09.2025 року суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи подані сторонами докази та заяви по суті справи, зокрема відзив Підприємства, відповідь Підприємця на відзив (за первісним позовом) та відзив Підприємця на зустрічний позов і відповідь Підприємства на відзив за зустрічним позовом. Також, суд постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання Підприємця про залишення без розгляду відзиву, поновив Підприємцю строк на подання клопотання про витребування доказів та відмовив у задоволенні цього клопотання. Крім того, суд встановив відповідачу за первісним позовом строк на подання заперечень до 19.09.2025 року, встановив відповідачу за зустрічним позовом строк на подання заперечень (за зустрічним позовом) до 19.09.2025 року та відклав підготовче засідання на 24.09.2025 року.

19.09.2025 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення Підприємця від 18.09.2025 року, в яких останній вказав про безпідставність зустрічних вимог Підприємства з огляду на те, що відображений у Пояснювальній записці до поданої Підприємством фінансової звітності перелік та кількість обладнання повністю відповідає переліку та кількості такого товару, відображеним у видаткових накладних № 2405-23-1, № 2405-23-2 та № 2405-23-3. Наведені обставини додатково підтверджують поставку Підприємству передбаченого укладеним між сторонами договором обладнання ще в ІІ кварталі 2023 року, а також наявність непогашеної заборгованості замовника перед постачальником у розмірі 568 141,30 грн.

22.09.2025 року через систему "Електронний суд" надійшли сформовані у цій системі 19.09.2025 року заперечення Підприємства, в яких останнє звернуло увагу на те, що у наведених у позовній заяві звітах за 2023-2024 роки відсутнє фінансування Підприємства, за виключенням цільового фінансування, яке не може бути використане для інших цілей, зокрема, і для оплати товарів постачальникам.

22.09.2025 року через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення Підприємця від 22.09.2025 року з додатковим обґрунтуванням первісних позовних вимог.

23.09.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Підприємства, в якому останнє просило суд не приймати до розгляду докази, долучені до заперечень та до письмових пояснень Підприємця.

23.09.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Підприємця від 23.09.2025 року, в якому останній просив суд поновити строк на його подання та витребувати у Підприємства належним чином засвідчені копії видаткових накладних № 2405-23-1 на суму 1 705 702,97 грн., № 2405-23-2 на суму 41 416,00 грн., № 2405-23-3 на суму 752 640,00 грн., № 1607-24-1 на суму 348 782,40 грн. та № 1508-24-1 на суму 468 141,30 грн., складених за результатами здійснених між сторонами поставок на підставі договору від 19.05.2023 року № 73, а також оригінали означених видаткових накладних для проведення їх огляду в судовому засіданні.

У підготовчому засіданні 24.09.2025 року суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи подані сторонами заяви по суті спору та долучені до них документи, а також постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/8313/25 на 30 днів.

Ухвалою від 24.09.2025 року суд витребував у Підприємства належним чином засвідчені копії видаткових накладних № 2405-23-1 на суму 1 705 702,97 грн., № 2405-23-2 на суму 41 416,00 грн., № 2405-23-3 на суму 752 640,00 грн., № 1607-24-1 на суму 348 782,40 грн. та № 1508-24-1 на суму 468 141,30 грн., складених за результатами здійснених поставок на підставі договору від 19.05.2023 року № 73, а також оригінали означених видаткових накладних (для їх огляду в наступному судовому засіданні). У той же час, цією ухвалою суд відклав підготовче засідання на 29.10.2025 року та встановив Підприємству строк для подання витребуваних доказів (копій видаткових накладних) до 22.10.2025 року.

23.10.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла сформована у цій системі 22.10.2025 року заява Підприємства, в якій останнє вказало про неможливість подання витребуваних судом документів з огляду на безрезультатність пошуків оригіналів відповідних видаткових накладних на Підприємстві, а також зважаючи на перебування останнього в процесі реорганізації та звільнення значної частини його працівників (у тому числі юриста та працівників бухгалтерії).

27.10.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Підприємця від 27.10.2025 року, в якому останній, зважаючи на не надання Підприємством без поважних причин витребуваних у нього доказів, а також не повідомлення у строк, встановлений частиною 8 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, про неможливість подати витребувані судом докази, просив суд застосувати до Підприємства заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 15 140,00 грн.

У підготовчому засіданні 29.10.2025 року суд постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання Підприємця від 27.10.2025 року про застосування заходів процесуального примусу.

Ухвалою від 29.10.2025 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження та призначив справу № 910/8313/25 до судового розгляду по суті на 12.11.2025 року.

У судових засіданнях 12.11.2025 року та 26.11.2025 року оголошувалися перерви відповідно до 26.11.2025 року та до 03.12.2025 року.

Представник Підприємця у судовому засіданні 03.12.2025 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні. Водночас останній заперечив проти зустрічних вимог Підприємства та просив суд відмовити в їх задоволенні за необґрунтованістю.

Представник Підприємства у вказаному судовому засіданні підтримав зустрічні вимоги та заперечив проти первісних вимог Підприємця, зазначивши про їх безпідставність.

У судовому засіданні 03.12.2025 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов Підприємця та зустрічний позов Підприємства, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.05.2023 року між Підприємством (замовник) та Підприємцем (постачальник) був укладений договір № 73 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передати (поставити) у встановлені строки другій стороні - замовнику товар, а останній зобов`язався прийняти вказаний товар та оплатити його вартість за ціною, яка зазначена у Специфікації, що є невід`ємною частиною Договору про закупівлю (Додаток № 1).

Означений правочин, а також укладена у подальшому додаткова угода від 16.06.2023 року № 1 до нього, підписані Підприємцем і уповноваженим представником Підприємства та скріплені відбитками печаток цих суб`єктів господарювання.

За умовами пунктів 1.2, 1.3 Договору найменування товару ДК 021:2015-33162200-5 Інструменти для операційних блоків - 12 найменувань. Найменування, номенклатура, асортимент товарів та ціни - згідно зі Специфікацією.

Право власності на товар та усі ризики, пов`язані із цим, переходять від постачальника до покупця в момент фактичного отримання товару покупцем відповідно до належним чином завірених документів.

Розділом ІІІ Договору передбачено, що ціна Договору становить 2 676 558,97 грн. без ПДВ (пункт 3.1).

Ціни на товар встановлюються в національній валюті України (пункт 3.2).

Ціна на товар включає вартість вантажно-розвантажувальних робіт, транспортування товару до місця поставки (пункт 3.3).

Ціна на товар визначена у Специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору (пункт 3.4).

Сума цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди (пункт 3.5).

У Специфікації до Договору сторони погодили здійснення Підприємцем на користь Підприємства поставки товару на загальну суму 2 676 558,97 грн.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що оплата замовником за фактично поставлений товар, який зазначений в накладній та відповідає Специфікації (Додатку № 1), здійснюється шляхом безготівкового перерахунку на рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару, при наявності коштів на рахунку замовника та по мірі їх надходження.

Умовами пункту 4.4 Договору замовнику надано право затримати оплату за товар, якщо товарні накладні чи податкові накладні не відповідають вимогам, передбачених законодавством, цим Договором, або містять помилки чи розбіжності.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Договору поставки товару здійснюються до 31.12.2023 року дрібнооптовими партіями - на підставі заявок у телефонному режимі в асортименті та кількості, вказаній у заявці, не пізніше 2 доби з отримання заявки. Кількість таких заявок необмежена.

Датою поставки товару є дата, коли товар був переданий у власність замовника в місці поставки, що підтверджується відповідними документами (накладними, актами приймання-передачі тощо).

У пункті 5.3 Договору сторони погодили, що в разі необхідності зберігання товару на складі постачальника, у грудні 2023 року, сторони укладають договір відповідального зберігання товару.

Згідно з пунктами 6.1-6.3 наведеної угоди приймання-передача товару проводиться відповідно до видаткових накладних та інших первинних документів.

Приймання товару по якості, кількості здійснюється уповноваженими представниками обох сторін з обов`язковим виконанням вхідного контролю та візуального огляду.

Постачальник разом з продукцією надає замовнику накладну на товар та всю супровідну документацію, яка підтверджує якість (від підприємства-виробника) згідно вимог діючого законодавства.

За умовами пункту 6.5 Договору в разі не постачання товару (несвоєчасне постачання товару, не заміни товару при його поверненні) покупцем, в односторонньому порядку складається акт невиконання умов Договору постачальником і повідомляється про це постачальнику. При невиконанні постачальником умов Договору в кількості двох разів, замовник в односторонньому порядку здійснює розірвання угоди.

Аналогічні за змістом положення щодо складення замовником Акту комісії про порушення умов Договору в разі виявлення таких порушень передбачені пунктом 8.2.1 цієї угоди.

За умовами пункту 12.1 Договору останній набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2023 року або до повного виконання сторонами їх договірних зобов`язань.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору та Специфікації № 1 до нього постачальник відповідно до підписаних Підприємцем та представником замовника і скріплених відбитками печаток цих суб`єктів господарювання видаткових накладних від 25.05.2023 року № 2405-23-1 на суму 1 705 702,97 грн., від 02.06.2023 року № 2405-23-2 на суму 41 416,00 грн. та від 16.06.2023 року № 2405-23-3 на суму 752 640,00 грн. поставив Підприємству погоджений сторонами товар загальною вартістю 2 499 758,97 грн.

При цьому слід зазначити, що враховуючи зміну потреб замовника та реального фінансування видатків, відповідно до пункту 8.2.3 Договору, 16.06.2023 року Підприємець та Підприємство уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, якою виклали Специфікацію № 1 до цього правочину в новій редакції, а також внесли зміни до пункту 3.1 Договору, виклавши його в редакції, за якою скоригована ціна Договору, з урахуванням зменшення обсягів закупівлі товарів, становить 2 499 758,97 грн. без ПДВ. В оновленій Специфікації до Договору його сторони також передбачили здійснення Підприємцем на користь Підприємства поставки товару на загальну суму 2 499 758,97 грн.

Відтак, за вищенаведеними видатковими накладними, підписаними сторонами без жодних зауважень чи заперечень, а також без оформлення замовником будь-яких актів невиконання умов Договору, Підприємець поставив Підприємству весь обсяг товару, погодженого сторонами в Договорі та Специфікації до нього (у новій редакції).

Відомості про факти поставки та дати здійснення відповідних поставок Підприємцем на користь замовника товару за видатковими накладними від 25.05.2023 року № 2405-23-1, від 02.06.2023 року № 2405-23-2 та від 16.06.2023 року № 2405-23-3 (із відображенням реквізитів цих товаророзпорядчих документів) також були відображені у складеному сторонами 19.06.2025 року акті звірки взаємних розрахунків.

Враховуючи положення пункту 4.1 Договору, суд дійшов висновку про те, що обов`язок Підприємства з оплати поставленого йому за видатковою накладною від 25.05.2023 року № 2405-23-1 товару на суму 1 705 702,97 грн. виник 25.05.2023 року (з дати поставки товару), а прострочення виконання цього обов`язку в замовника настало 26.06.2023 року (з урахуванням вихідних днів); обов`язок Підприємства з оплати поставленого йому за видатковою накладною від 02.06.2023 року № 2405-23-2 товару на суму 41 416,00 грн. виник 02.06.2023 року (з дати поставки товару), а прострочення виконання цього обов`язку в замовника настало 04.07.2023 року (з урахуванням вихідних днів); обов`язок Підприємства з оплати поставленого йому за видатковою накладною від 16.06.2023 року № 2405-23-3 товару на суму 752 640,00 грн. виник 16.06.2023 року (з дати поставки товару), а прострочення виконання цього обов`язку в замовника настало 18.07.2023 року (з урахуванням вихідних днів).

З огляду на неналежне виконання Підприємством взятих на себе за Договором грошових зобов`язань зі своєчасної та повної оплати поставленого йому товару, листом від 12.07.2023 року (отриманим замовником 13.07.2023 року та зареєстрованим за вхідним № 01-07/691) Підприємець звернувся до покупця з претензією, в якій просив погасити наявну в Підприємства заборгованість за Договором у загальному розмірі 2 499 758,97 грн. Однак, наведена претензія була залишена Підприємством без відповіді.

Разом із тим, у первісній позовній заяві Підприємець вказував на те, що 13.07.2023 року замовник у добровільному порядку сплатив на розрахунковий рахунок постачальника грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн. в якості часткової оплати поставленого за видатковою накладною від 25.05.2023 року № 2405-23-1 товару.

Крім того, зважаючи на порушення Підприємством строку оплати поставленого йому товару, сторони домовились про повернення покупцем на користь постачальника товару на суму 816 923,70 грн. та повторну поставку цього товару Підприємцем на користь Підприємства після оплати останнім вартості решти товару в розмірі 1 582 835,27 грн.

На виконання означених домовленостей 25.07.2023 року сторони склали, підписали та скріпили відбитками своїх печаток видаткову накладну № 1 про повернення Підприємцю раніше прийнятого Підприємством товару на суму 816 923,70 грн. (Ліга Шур LF1937 Інструмент д/електролігування та розділення тканин з браншами типу Маріленд д/лапороскопічних операцій, д/одноетапного зварювання з нанопокриттям у кількості 6 одиниць вартістю 348 782,40 грн. та Ліга Шур LF2019 Екзакт дисектор з нанопокриттям у кількості 9 одиниць вартістю 468 141,30 грн.). Означена накладна містить відмітку про те, що товар на зберіганні, буде викуповуватися поступово, при цьому змін до Договору не вносилося.

Підприємець також зазначав, що протягом серпня 2023 року - травня 2024 року Підприємство сплатило на користь постачальника грошові кошти у загальному розмірі 1 582 835,27 грн., у тому числі: 30.08.2023 року - 41 416,00 грн. (за товар, поставлений за видатковою накладною від 02.06.2023 року № 2405-23-2), 29.09.2023 року - 50 000,00 грн. (за товар, поставлений за видатковою накладною від 25.05.2023 року № 2405-23-1), 31.10.2023 року - 100 000,00 грн. (за товар, поставлений за видатковою накладною від 25.05.2023 року № 2405-23-1), 06.12.2023 року - 100 000,00 грн. (за товар, поставлений за видатковою накладною від 25.05.2023 року № 2405-23-1), 21.12.2023 року - 35 000,00 грн. (за товар, поставлений за видатковою накладною від 25.05.2023 року № 2405-23-1), 07.02.2024 року - 100 000,00 грн. (за товар, поставлений за видатковою накладною від 25.05.2023 року № 2405-23-1), 29.02.2024 року - 200 000,00 грн. (за товар, поставлений за видатковою накладною від 25.05.2023 року № 2405-23-1), 26.03.2024 року - 100 000,00 грн. (за товар, поставлений за видатковою накладною від 25.05.2023 року № 2405-23-1), 29.03.2024 року - 103 779,27 грн. (за товар, поставлений за видатковою накладною від 25.05.2023 року № 2405-23-1), 30.04.2024 року - 250 000,00 грн. (за товар, поставлений за видатковою накладною від 16.06.2023 року № 2405-23-3), 17.05.2024 року - 100 000,00 грн. (за товар, поставлений за видатковою накладною від 16.06.2023 року № 2405-23-3), 22.05.2024 року - 300 000,00 грн. (за товар, поставлений за видатковою накладною від 16.06.2023 року № 2405-23-3), 23.05.2024 року - 102 640,00 грн. (за товар, поставлений за видатковою накладною від 16.06.2023 року № 2405-23-3), що також підтверджується підписаним між сторонами 19.06.2025 року актом звірки взаємних розрахунків з січня 2023 року по грудень 2024 року.

Зважаючи на оплату замовником погодженої сторонами суми грошових коштів у розмірі 1 582 835,27 грн., постачальник відповідно до підписаних Підприємцем та представником замовника і скріплених відбитками печаток цих суб`єктів господарювання видаткових накладних від 26.07.2024 року № 1607-24-1 на суму 348 782,40 грн. (на поставку інструмента Ліга Шур LF1937 для електролігування і розділення тканин з браншами типу Меріленд для одноетапного зварювання з нанопокриттям у кількості 6 одиниць) та від 15.08.2024 року № 1508-24-1 на суму 468 141,30 грн. (на поставку LF2019 Ліга Шур Екзакт дисектор з нанопокриттям у кількості 9 одиниць) поставив Підприємству раніше повернутий останнім товар загальною вартістю 816 923,70 грн.

Беручи до уваги положення пункту 4.1 Договору, суд дійшов висновку про те, що обов`язок Підприємства з оплати поставленого йому за видатковою накладною від 26.07.2024 року № 1607-24-1 товару на суму 348 782,40 грн. виник 26.07.2024 року (з дати повторної поставки товару), а прострочення виконання цього обов`язку в замовника настало 27.08.2024 року (з урахуванням вихідних днів), тоді як обов`язок Підприємства з оплати поставленого йому за видатковою накладною від 15.08.2024 року № 1508-24-1 товару на суму 468 141,30 грн. виник 15.08.2024 року (з дати повторної поставки товару), а прострочення виконання цього обов`язку в замовника настало 17.09.2024 року (з урахуванням вихідних днів).

Проте, всупереч взятим на себе зобов`язанням Підприємство оплату вартості вищенаведеного товару здійснило лише частково, сплативши постачальнику 26.11.2024 року грошові кошти у розмірі 48 782,40 грн. (в рахунок часткової оплати товару за видатковою накладною від 26.07.2024 року № 1607-24-1), 26.12.2024 року - 100 000,00 грн. (в рахунок часткової оплати товару за видатковою накладною від 26.07.2024 року № 1607-24-1) і 17.02.2025 року - 100 000,00 грн. (в рахунок часткової оплати товару за видатковою накладною від 26.07.2024 року № 1607-24-1), заборгувавши таким чином Підприємцю 568 141,30 грн.

Зважаючи на викладене, постачальник вирішив звернутися до господарського суду міста Києва з позовом про примусове стягнення з Підприємства означеної суми боргу, а також 3 % річних у розмірі 39 281,87 грн. та інфляційних втрат у сумі 104 073,01 грн., нарахованих внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги Підприємця підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України (тут і далі чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Заперечуючи проти задоволення вимог Підприємця, замовник вказував на те, що видаткові накладні № 2405-23-1, № 2405-23-2 та № 2405-23-3 не містять дат їх складення, що свідчить про відсутність підстав вважати простроченими розрахунки за такими товаророзпорядчими документами.

Проте, означені твердження Підприємства не беруться судом до уваги з огляду на те, що дати фактичної поставки товарів за видатковими накладними № 2405-23-1, № 2405-23-2 та № 2405-23-3, крім іншого (зокрема, дат, вказаних у цих накладних), додатково підтверджуються складеними між сторонами актами звірки взаєморозрахунків, підписаними в тому числі представником Підприємства та скріпленими відбитками печатки замовника за Договором.

Посилання Підприємства на те, що акти звірки від 27.05.2025 року та від 19.06.2025 року не є правочинами та не можуть бути прийняті судом до уваги, а також твердження про те, що такі акти, з огляду на запроваджену процедуру реорганізації Підприємства, підписані не уповноваженою особою та скріплені не основною печаткою Підприємства, а печаткою "Для довідок", не спростовують вищенаведених встановлених судом обставин та не свідчать про поставку товару в інші дати, аніж 25.05.2023 року, 02.06.2023 року та 16.06.2023 року.

Так, акт звірки взаєморозрахунків дійсно не є правочином, як і первинним бухгалтерським документом, однак фіксує стан розрахунків між двома сторонами (контрагентами) на певну дату та є належним письмовим доказом, яким сторона (у даному випадку - Підприємець) може підтверджувати обставини, на які вона посилається у позові.

Скріплення відповідного акту звірки печаткою Підприємства "Для довідок", на переконання суду, в даному випадку не свідчить про неналежність, недопустимість чи недостовірність такого доказу, а твердження замовника про підписання відповідних актів звірки неуповноваженою на те особою не підтверджені наявними у матеріалах справи доказами та визнаються судом безпідставними.

Суд звертає увагу на те, що за частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі - Положення):

- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів (пункт 2.1);

- первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи) (пункт 2.2).

- первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи.

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 04.11.2019 року в справі № 905/49/15, від 29.11.2019 року в справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 року в справі № 916/922/19, від 27.07.2021 року в справі № 927/924/19, від 07.10.2021 року в справі № 922/91/21, від 10.11.2021 року в справі № 914/2197/18 та інших.

Разом із тим, Підприємство під час розгляду справи не заперечувало факту поставки йому товару за видатковими накладними № 2405-23-1, № 2405-23-2 та № 2405-23-3, тоді як дати таких поставок: 25.05.2023 року, 02.06.2023 року та 16.06.2023 року підтверджуються сукупністю наявних у матеріалах справи доказів.

Допущення Підприємцем в адресованій Підприємству претензії описок в датах наведених видаткових накладних також не спростовує встановленого судом факту здійснення означених господарських операцій 25.05.2023 року, 02.06.2023 року та 16.06.2023 року.

Більше того, з метою встановлення дійсних обставин справи та для надання Підприємству можливості в установленому законом порядку спростувати доводи Підприємця про складення вищенаведених видаткових накладних 25.05.2023 року, 02.06.2023 року та 16.06.2023 року, ухвалою від 24.09.2025 року господарський суд міста Києва витребував у Підприємства належним чином засвідчені копії видаткових накладних № 2405-23-1 на суму 1 705 702,97 грн., № 2405-23-2 на суму 41 416,00 грн., № 2405-23-3 на суму 752 640,00 грн., № 1607-24-1 на суму 348 782,40 грн. та № 1508-24-1 на суму 468 141,30 грн., складених за результатами здійснених поставок на підставі Договору, а також оригінали означених видаткових накладних (для їх огляду в судовому засіданні). Проте 23.10.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Підприємства, в якій останнє вказало про неможливість подання витребуваних судом документів з огляду на безрезультатність пошуків оригіналів відповідних видаткових накладних на Підприємстві, а також зважаючи на перебування останнього в процесі реорганізації та звільнення значної частини його працівників (у тому числі юриста та працівників бухгалтерії).

При цьому, відповідно до пункту 4.4 Договору замовник (Підприємство) зобов`язаний попередити постачальника про недоліки у одержаних товарних чи податкових накладних протягом 2 робочих днів із дня їх отримання.

Пунктом 8.2.4 Договору замовнику надано право повернути товаросупровідні документи (накладні, рахунок-фактуру тощо) постачальника без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів (відсутність печатки, підписів тощо).

Однак, матеріали справи не містять доказів попередження замовником постачальника про недоліки в одержаних товарних накладних (в частині дат їх складення) чи повернення Підприємством цих товаросупровідних документів без здійснення оплати внаслідок їх неналежного оформлення.

За таких обставин, вищенаведені заперечення Підприємства проти первісного позову Підприємця визнаються судом необґрунтованими.

Щодо посилань Підприємства на ненастання строку оплати поставленого йому товару з огляду на відсутність належного фінансування, суд зазначає таке.

Як було зазначено вище, відповідно до пункту 4.1 Договору оплата замовником за фактично поставлений товар, який зазначений в накладній та відповідає Специфікації (Додатку № 1), здійснюється шляхом безготівкового перерахунку на рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару, при наявності коштів на рахунку замовника та по мірі їх надходження.

За умовами пункту 4.2 цього правочину в разі затримки надходження коштів, розрахунок за товар здійснюється протягом 5 банківських днів з дати отримання замовником коштів на свій розрахунковий рахунок.

Протягом всього періоду затримки (несвоєчасного надходження коштів) до замовника не можуть застосовуватись штрафні санкції за порушення строків оплати за поставлений товар (пункт 4.3 Договору).

Згідно з пунктом 9.3 наведеної угоди у випадку відсутності або припинення фінансування покупця та фінансування програми, покупець не несе ніякої майнової та фінансової відповідальності перед постачальником.

У той же час, згідно з вимогами частини 1 статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

За приписами частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 статті 617 Цивільного кодексу України установлено, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тобто, частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Враховуючи, що чинним законодавством не передбачено винятків або будь-яких особливих вимог для укладання договорів з бюджетними установами, виконання цих договорів також повинно здійснюватися на загальних підставах.

Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 18.10.2005 року в справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 року в справі "Бакалов проти України" зазначив, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Тобто, з наведеного випливає, що відсутність надходжень бюджетних коштів не нівелює обов`язку з оплати товарів, робіт, послуг за відповідним правочином.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 року в справі № 923/1292/16, від 23.03.2018 року в справі № 904/6252/17, від 28.01.2019 року в справі № 917/611/18.

Крім того, суд зазначає, що Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, а також питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства (стаття 1 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до пункту 7 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетне зобов`язання - це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

У той же час, спірні правовідносини між сторонами у даній справі є не бюджетними, а господарськими (цивільними), які відповідно до частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, що регулюються актами цивільного законодавства України, а відтак вищенаведені посилання Підприємства є безпідставними, не спростовують наявності його зобов`язань з оплати поставленого Підприємцем товару та не свідчать про наявність підстав для звільнення покупця від обов`язку оплатити відповідний прийнятий ним без зауважень та заперечень товар.

Суд також зазначає, що факт незвернення Підприємця до замовника у порядку досудового врегулювання спору з претензією про оплату товару після закінчення терміну дії Договору не впливає на обов`язок Підприємства оплатити такий товар та не змінює погодженого сторонами строку здійснення такої оплати.

Більше того, згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року в справі № 444/9519/12 щодо змісту понять "строк договору", "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" зазначила таке:

Поняття "строк договору", "строк виконання зобов`язання" та "термін виконання зобов`язання" згідно з приписами Цивільного кодексу України мають різний зміст.

Відповідно до частини 1 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - з календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 Цивільного кодексу України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 Цивільного кодексу України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина 4 статті 631 Цивільного кодексу України).

Поняття "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" охарактеризовані у статті 530 Цивільного кодексу України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Отже, "строк дії договору" та "строк/термін виконання зобов`язання" за своїм юридичним змістом не є тотожними поняттями, та в залежності від умов договору, укладеного між сторонами, останні можуть як співпадати між собою, так і бути відмінними один від одного.

За таких обставин, після закінчення строку дії укладеного між сторонами Договору можливим є як поставка Підприємцем товару, так і його прийняття та оплата замовником.

Як встановлено судом, відповідно до пункту 12.1 Договору останній набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2023 року або до повного виконання сторонами їх договірних зобов`язань.

У постанові від 03.04.2024 року в справі № 910/21315/21 Верховний Суд вказав, що погоджена сторонами умова до "повного виконання сторонами своїх зобов`язань" у розумінні приписів статті 530 Цивільного кодексу України є нічим іншим, як строком (терміном) виконання зобов`язання, що у даному випадку не збігається зі строком дії договору та є відмінним від нього.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заперечень Підприємства проти стягнення з нього заявленої Підприємцем суми заборгованості за Договором.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що загальна сума основного боргу Підприємства за Договором, яка складає 568 141,30 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і замовник на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість первісних вимог Підприємця до Підприємства про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний первісний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Зважаючи на несвоєчасне проведення Підприємством розрахунків за Договором, Підприємець також просив суд стягнути із замовника 3 % річних у розмірі 39 281,87 грн., нарахованих на відповідні суми заборгованості відповідача (з урахуванням часткових погашень покупцем суми боргу) за кожною видатковою накладною окремо у період з 26.06.2023 року по 01.07.2025 року, а також 104 073,01 грн. інфляційних втрат, нарахованих протягом цього періоду на відповідні суми заборгованості згідно з наданим Підприємцем розрахунком.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з частиною 2 статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Правовий аналіз вказаних норм матеріального права свідчить про те, що проценти річні можуть бути нараховані лише за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання, а день фактичної оплати товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення наведених сум.

Проте, з наданого Підприємцем розрахунку вбачається, що нарахування 3 % річних було здійснено останнім всупереч вимог частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України та із допущенням методологічних помилок при визначенні початкових та кінцевих дат періодів прострочення та кількості днів за відповідні періоди прострочення, а також без урахування дат здійснених відповідачем часткових оплат, що призвело до заявлення суми 3 % річних у завищеному розмірі.

Зважаючи на викладене, обґрунтованою сумою 3 % річних, що підлягає стягненню з Підприємства на користь позивача, за розрахунком суду є 39 050,78 грн., з яких: 2 383,31 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною від 25.05.2023 року № 2405-23-1 у розмірі 1 705 702,97 грн. у період з 26.06.2023 року по 12.07.2023 року; 1 583,71 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною від 25.05.2023 року № 2405-23-1 у розмірі 1 605 702,97 грн. у період з 13.07.2023 року по 24.07.2023 року; 194,03 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною від 02.06.2023 року № 2405-23-2 у розмірі 41 416,00 грн. у період з 04.07.2023 року по 29.08.2023 року; 17 671,91 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною від 16.06.2023 року № 2405-23-3 у розмірі 752 640,00 грн. у період з 19.07.2023 року по 29.04.2024 року; 700,40 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною від 16.06.2023 року № 2405-23-3 у розмірі 502 640,00 грн. у період з 30.04.2024 року по 16.05.2024 року; 165,02 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною від 16.06.2023 року № 2405-23-3 у розмірі 402 640,00 грн. у період з 17.05.2024 року по 22.05.2024 року; 2 572,98 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною від 26.07.2024 року № 1607-24-1 у розмірі 348 782,40 грн. у період з 28.08.2024 року по 25.11.2024 року; 737,70 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною від 26.07.2024 року № 1607-24-1 у розмірі 300 000,00 грн. у період з 26.11.2024 року по 25.12.2024 року; 870,01 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною від 26.07.2024 року № 1607-24-1 у розмірі 200 000,00 грн. у період з 26.12.2024 року по 16.02.2025 року; 1 101,37 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною від 26.07.2024 року № 1607-24-1 у розмірі 100 000,00 грн. у період з 17.02.2025 року по 01.07.2025 року; 11 070,34 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною від 15.08.2024 року № 1508-24-1 у розмірі 468 141,30 грн. у період з 17.09.2024 року по 01.07.2025 року.

Разом із тим, нарахована Підприємцем сума інфляційних втрат у розмірі 104 073,01 грн. не перевищує розрахованої судом суми вказаних компенсаційних виплат за дійсний період прострочення, у зв`язку з чим є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Отже, стягненню з Підприємства на користь Підприємця підлягає 3 % річних у розмірі 39 050,78 грн. та інфляційні втрати в сумі 104 073,01 грн., у той час як у задоволенні вимог Підприємця про стягнення з Підприємства 231,09 грн. 3 % річних слід відмовити.

Відтак, первісний позов Підприємця у даній справі підлягає частковому задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги Підприємства задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги про стягнення з Підприємця 187 499,20 грн. штрафний санкцій та компенсаційних виплат, Підприємство посилалася на те, що воно у повному обсязі розрахувалося з постачальником за товар, поставлений до закінчення дії Договору, тоді як залишок товару вартістю 816 923,70 грн. був поставлений Підприємцем з порушенням умов цього правочину вже після закінчення його дії, що підтверджується видатковими накладними № 1607-24-1 та № 1508-24-1, а саме: 26.07.2024 року - на суму 348 782,40 грн. та 15.08.2024 року - на суму 468 141,30 грн.

З огляду на викладене, Підприємство просило суд стягнути з постачальника 137 963,47 грн. пені, нарахованої у період з 31.12.2023 року по 14.08.2024 року на відповідні суми вартості товару, поставка якого була прострочена Підприємцем, за кожною видатковою накладною (від 26.07.2024 року № 1607-24-1 на суму 348 782,40 грн. та від 15.08.2024 року № 1508-24-1 на суму 468 141,30 грн. окремо, а також 14 735,59 грн. 3 % річних та 34 800,14 грн. інфляційних втрат, нарахованих протягом наведеного періоду.

Так, стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України).

Водночас, в силу приписів частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Цю норму Цивільного кодексу України слід розуміти так, що спеціальними законами можуть передбачатися особливості регулювання певних майнових відносин в сфері господарювання.

Сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання, зокрема, у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання.

Пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій. Про це, зокрема, свідчить використання законодавцем таких термінів, як "зобов`язання", "грошова сума".

Як було зазначено вище, відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Договору поставки товару здійснюються до 31.12.2023 року дрібнооптовими партіями - на підставі заявок у телефонному режимі в асортименті та кількості, вказаній у заявці, не пізніше 2 доби з отримання заявки. Кількість таких заявок необмежена.

Датою поставки товару є дата, коли товар був переданий у власність замовника в місці поставки, що підтверджується відповідними документами (накладними, актами приймання-передачі тощо).

За умовами пункту 9.1 Договору у випадку порушення постачальником своїх зобов`язань за даним Договором він несе відповідальність у вигляді штрафних санкцій, передбачених частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Разом із тим, статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Як було зазначено судом вище, на виконання умов Договору та Специфікації № 1 до нього постачальник відповідно до підписаних Підприємцем та представником замовника і скріплених відбитками печаток цих суб`єктів господарювання видаткових накладних від 25.05.2023 року № 2405-23-1 на суму 1 705 702,97 грн., від 02.06.2023 року № 2405-23-2 на суму 41 416,00 грн. та від 16.06.2023 року № 2405-23-3 на суму 752 640,00 грн. поставив Підприємству погоджений сторонами товар загальною вартістю 2 499 758,97 грн.

Означена поставка була здійснена в межах передбаченого Договором строку поставки, тобто до 31.12.2023 року.

Враховуючи зміну потреб замовника та реального фінансування видатків, відповідно до пункту 8.2.3 Договору, 16.06.2023 року Підприємець та Підприємство уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, якою виклали Специфікацію № 1 до цього правочину в новій редакції, а також внесли зміни до пункту 3.1 Договору, виклавши його в редакції, за якою скоригована ціна Договору, з урахуванням зменшення обсягів закупівлі товарів, становить 2 499 758,97 грн. без ПДВ. В оновленій Специфікації до Договору його сторони також передбачили здійснення Підприємцем на користь Підприємства поставки товару на загальну суму 2 499 758,97 грн.

Відтак, за вищенаведеними видатковими накладними від 25.05.2023 року № 2405-23-1 на суму 1 705 702,97 грн., від 02.06.2023 року № 2405-23-2 на суму 41 416,00 грн. та від 16.06.2023 року № 2405-23-3 на суму 752 640,00 грн., підписаними сторонами без жодних зауважень чи заперечень, а також без оформлення замовником будь-яких актів невиконання умов Договору, Підприємець поставив Підприємству весь обсяг товару, погодженого сторонами в Договорі та Специфікації до нього (у новій редакції), а вказана поставка відбулася протягом передбаченого Договором строку поставки.

Враховуючи наведені обставини, а також зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження дійсного допущення Підприємцем прострочення поставки погодженого сторонами товару на загальну суму 816 923,70 грн., суд дійшов висновку про безпідставність вимог Підприємства про стягнення з постачальника нарахованої суми пені, а також й заявлених замовником до стягнення сум компенсаційних виплат.

При цьому, посилання Підприємства на здійснення постачальником поставки товару після закінчення строку дії Договору за видатковими накладними від 26.07.2024 року № 1607-24-1 та від 15.08.2024 року № 1508-24-1, за встановлених судом обставин справи, не свідчать про допущення Підприємцем прострочення поставки товару за Договором.

Більше того, зі змісту положень статті 625 Цивільного кодексу України вбачається, що обов`язок боржника на вимогу кредитора сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, виникає лише за умови прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, тоді як у зустрічному позові при нарахування компенсаційних виплат Підприємство обґрунтовувало свої вимоги простроченням Підприємцем поставки товару, що не відноситься до грошових зобов`язань.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних вимог Підприємства про стягнення з Підприємця 137 963,47 грн. пені, 14 735,59 грн. 3 % річних та 34 800,14 грн. інфляційних втрат.

Отже, у задоволенні зустрічного позову Підприємства у даній справі слід відмовити.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

За умовами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог Підприємця та відмову в задоволенні зустрічних вимог Підприємства у даній справі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Київський міський клінічний ендокринологічний центр" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01030, місто Київ, вулиця Рейтарська, будинок 22; код ЄДРПОУ 01993871) на користь Фізичної особи-підприємця Безим`янної Еліни Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) 568 141 (п`ятсот шістдесят вісім тисяч сто сорок одну) грн. 30 коп. основного боргу, 39 050 (тридцять дев`ять тисяч п`ятдесят) грн. 78 коп. 3 % річних, 104 073 (сто чотири тисячі сімдесят три) грн. 01 коп. інфляційних втрат та 10 668 (десять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 97 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 09.12.2025 року.

Суддя В.С. Ломака