Рішення від 09.12.2025 по справі 915/187/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2025 року Справа № 915/187/22(915/1266/25)

м. Миколаїв

Суддя Господарського суду Миколаївської області Ржепецький В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справу

за заявою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Н Авто (код ЄДРПОУ 38694122, адреса: вул. Троїцька, буд. 159/1, м. Миколаїв, 54007) в особі ліквідатора арбітражного керуючого Фоменко М.С. про покладення субсидіарної відповідальності

на відповідачів:

1) ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 )

2) ОСОБА_2 (адреса: 1) АДРЕСА_2 ; 2) АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 )

у межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Н Авто (код ЄДРПОУ 38694122, вул. Троїцька, 159/1, м. Миколаїв),

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Господарського суду Миколаївської області знаходиться справа № 915/187/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Н Авто.

28.08.2025 ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю Н Авто арбітражного керуючого Фоменко М.С. подано до господарського суду заяву про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Н Авто.

Ліквідатор просить суд:

1) покласти на ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) субсидіарну відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю Н Авто (код ЄДРПОУ 38694122) у справі № 915/187/22 про банкрутство;

2) стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Н Авто (код ЄДРПОУ 38694122) грошові кошти у розмірі 6 044 772,18 грн для їх включення до складу ліквідаційної маси Товариства з обмеженою відповідальністю Н Авто (код ЄДРПОУ 38694122) та використання для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Заяву обґрунтовано посиланням на положення ст. 92, 96, 619, 1166, 1190 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства та мотивовано тим, що під час виконання повноважень ліквідатора ТОВ Н Авто арбітражним керуючим Фоменко М.С. було виявлено, що директор ТОВ Н Авто ОСОБА_1 у період з 06.04.2017 по 28.04.2018 надав собі ж, від імені ТОВ «Н Авто зворотну фінансову допомогу у загальному розмірі 6 090 670,00 грн, що підтверджується видатковими касовими ордерами за вказаний період. Також у період з 01.04.2017 по 03.09.2018 директором ТОВ Н Авто ОСОБА_1 видано ОСОБА_3 зворотну фінансову допомогу у загальному розмірі 1690176,00 грн, що підтверджується видатковими касовими ордерами за вказаний період. Таким чином, внаслідок дій директора ТОВ Н Авто з володіння ТОВ Н Авто було вилучено кошти у загальному розмірі 7780846,00 грн. Зазначені кошти, отримані від ТОВ Н Авто в якості поворотної фінансової допомоги не повернуто, що призвело до відсутності у ТОВ Н Авто обігових коштів, необхідних для погашення поточних зобов`язань, погіршило фінансовий стан ТОВ Н Авто та призвело до накопичення заборгованості. Ці дії, на думку ліквідатора, можуть свідчити про доведення ТОВ Н Авто до банкрутства.

Також ліквідатором ТОВ Н Авто було виявлено, що учасниками ТОВ Н Авто ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на загальних зборах учасників ТОВ Н Авто 13.08.2021 було прийнято оформлене протоколом №08/21 від 13.08.2021 рішення про продаж належного товариству нерухомого майна - нежитлової будівлі автосалону та станції техобслуговування за балансовою вартістю станом на дату вчинення правочину та уповноважено директора товариства на укладання відповідного договору купівлі-продажу. 15.02.2022 між ТОВ Н Авто, як продавцем, та ТОВ Клонтіс, як покупцем був укладений договір купівлі-продажу, зареєстрований приватним нотаріусом Одеського міського нотаріальною округу Фроловою Р.В. зв реєстрі за № 335. Відповідно до умов вказаного договору продавець зобов`язався передати у власність покупцю нежитлову будівлю автосалону iз станцією технічного обслуговування загальною площею 3094,2 кв.м, розташованою за адресою: АДРЕСА_4 . Відповідно п. 1.4 Договору ціна продажу нерухомого майна визначена у розмірі 2733000, 00 грн. Внаслідок дій учасників ТОВ Н Авто з володіння ТОВ Н Авто було виведено нерухоме майно вартістю 2 733 000, 00 грн, що могло бути реалізоване у ліквідаційній процедурі з метою отримання коштів необхідних для погашення вимог кредиторів. Як зазначає ліквідатор, внаслідок дій учасників ТОВ Н Авто та директора ТОВ Н Авто як осіб, які мають право давати обов`язкові для ТОВ Н Авто вказівки, майна та коштів ТОВ «Н Авто виявилося недостатньо для погашення вимог кредиторів ТОВ Н Авто, що є підставою для притягнення директора та учасника ТОВ «Н Авто до субсидіарної відповідальності.

Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 28.08.2025 справу №915/1266/25 передано судді ОСОБА_4 на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства та п. 3.3.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу у Господарському суді Миколаївської області.

Відповідно до приписів ст. 176 ГПК України судом вжито заходи до перевірки адрес зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування) фізичних осіб відповідачів.

Згідно відповіді Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради за вих. 24257/19.03.03-11/19/14/25 від 15.09.2025 на запит суду відомості про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відсутні.

Згідно відповіді Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради за вих. 24466/19.03.03-11/19/14/25 від 17.09.2025 на запит суду адреса зареєстрованого місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ): АДРЕСА_5 .

Ухвалою суду від 29.09.2025 позовну заяву залишено без руху з підстав недотримання п. 1, 2 ч. 3 ст. 162, п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, а саме:

- зазначена позивачем адреса Господарського суду Миколаївської області не відповідає дійсності;

- зазначений позивачем у позовній заяві склад сторін не відповідає положенням ч. 1 ст. 45, п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України;

- до позовної заяви позивачем не додано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Судом встановлено позивачеві 10-денний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

03.10.2025 позивачем подано до господарського суду через систему Електронний суд (вх. №14055/25 від 06.10.2025) заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано докази сплати судового збору в сумі 6056,00 грн, докази направлення копії заяви про покладення субсидіарної відповідальності відповідачеві ОСОБА_1 за адресою реєстрації: АДРЕСА_5 засобами поштового зв`язку та докази направлення заяви про усунення недоліків позовної заяви з додатками відповідачеві ОСОБА_2 до зареєстрованого електронного кабінету.

Відповідно до висновків Верховного Суду, зроблених у постанові №911/3554/17 (911/401/21) від 20.10.2022 визначено, що заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства боржника розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у межах справи про банкрутство в порядку, визначеному ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ).

Частиною 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

У відповідності з ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Згідно положень ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 10.10.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Н Авто (код ЄДРПОУ 38694122, адреса: вул. Троїцька, буд. 159/1, м. Миколаїв, 54007) в особі ліквідатора арбітражного керуючого Фоменко М.С. про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у межах справи №915/187/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Н Авто прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та присвоєно їй номер 915/187/22(915/1266/25). Судом постановлено: розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами; уразі наявності у сторін заперечень проти розгляду справи без виклику сторін, подати суду відповідне обґрунтоване клопотання, яке відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч. 7 ст. 252 ГПК України). Судом також встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті справи.

23.10.2025, в межах встановленого судом процесуального строку для подання заяв по суті справи, представником відповідача ОСОБА_1 подано до господарського відзив на заяву про покладення субсидіарної відповідальності.

Представник позивача просить суд:

1) долучити відзив до матеріалів справи та врахувати доводи викладені у відзиві при ухваленні рішення;

2) відмовити у задоволенні заяви про покладання субсидіарної відповідальності в частині покладання на ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю Н Авто (код ЄДРПОУ 38694122) у справі № 915/187/22 про банкрутство та стягнення солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) грошові кошти у розмірі 6 044 772,18 грн. для їх включення до складу ліквідаційної маси Товариства з обмеженою відповідальністю Н Авто (код ЄДРПОУ 38694122) та використання для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Заперечення відповідача ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що ліквідатором ТОВ Н Авто Фоменко М.С. належними доказами не доведено, що у період з 06.04.2017 по 28.04.2018 ОСОБА_1 надав собі ж (як директор ТОВ Н Авто), від імені ТОВ Н Авто зворотну фінансову допомогу у загальному розмірі 6 090 670,00 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами за вказаний період. Надані в якості доказів видаткові касові ордери за вказаний період в графі Видати вказано кому видається зворотна фінансова допомога ОСОБА_1 , а в графі Керівник вказано прізвище ініціали та підпис ОСОБА_1 , який на той час займав посаду директора. ОСОБА_1 був призначений на посаду директора ТОВ Н Авто згідно протоколу загальних зборів учасників № 15 від 17.07.2019 і не міг сам собі, в якості директора Товариства, надати зворотну фінансову допомогу. Така саме ситуація склалась із видатковими касовими ордерами у період з 01.04.2017 по 03.09.2018, виданими на отримувача ОСОБА_3 зворотну фінансову допомогу у загальному розмірі 1690176,00 грн, які підписані керівником ОСОБА_1 . Станом на 17.07.2019, як вбачається з протоколу загальних зборів учасників № 15 від 17.07.2019, директором Товариства був ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 був призначений директором лише з 17.07.2019 і не мав ніякого відношення до подій з 01.04.2017 по 03.09.2018.

Крім того, у відзиві зазначено, до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Н АВТО» 28.10.2022 у Товариства існувала заборгованість перед кредиторами у розмірі 3 568 030,00 грн. Згідно звіту про незалежну оцінку вартості нежилої будівлі автосалону зі станцією технічного обслуговування загальною площею 3094,2 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_4 станом на 02.01.2019р. ринкова вартість вищевказаного об`єкту складала 683 300,00 долл. США, що за курсом НБУ на дату оцінки становило 18 919 400,00 грн. Станом на дату укладання оспорюваного договору купівлі-продажу від 15.02.2022 вартість вищевказаного об`єкту за курсом НБУ (28,5355) становило 19 498 307,15 грн. На думку відповідача, очевидним є той факт, що незаконний продаж нежилої будівлі автосалону зі станцією технічного обслуговування загальною площею 3 094,2 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_4 було вчинено з метою нанесення значної шкоди інтересам кредиторів, а виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами фактично стало повністю неможливим. Відповідач вважає, що саме незаконні дії керівника ОСОБА_5 та засновника ОСОБА_2 призвели до укладання договору купівлі-продажу майна ТОВ Н Авто від 15.02.2023 № 335, що містить явні ознаки фраудаторного правочину.

З огляду на вищезазначене, відповідач вважає висновки ліквідатора щодо наявності підстав для притягнення до субсидіарної відповідальності ОСОБА_1 відповідно до ч.2 ст. 61 КУзПБ є необґрунтованими. На думку представника кредитора ліквідатором при поданні заяви про покладання субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 не надано належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), та відповідно не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на ОСОБА_1 .

10.11.2025 відповідачем 2 ОСОБА_2 подано до господарського суду відзив на заяву про покладення субсидіарної відповідальності. Відповідач 2 просить суд залишити без задоволення заяву ліквідатора ТОВ Н Авто арбітражного керуючого Фоменко М.С. в частині покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_2 .

Щодо дотримання відповідачем 2 встановленого ухвалою суду від 10.10.2025 15-денного строку для подання суду відзиву на позовну заяву, суд зазначає, що ухвалу суду від 10.10.2025 відповідачу 2 ОСОБА_2 доставлено до зареєстрованого електронного кабінету 10.10.2025 о 16:10 год.

Відповідачем 2 відзив на позовну заяву направлено суду 06.11.2025 засобами поштового зв`язку.

Таким чином, відповідачем 2 не дотриманого встановленого судом строку для подання до суду відзиву на позовну заяву.

Відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відповідачем 2 не дотримано положення ч. 8 ст. 80 ГПК України, відзив відповідача 2 не містить обґрунтування обставин пропуску встановленого судом 15-денного строку та клопотання про продовження строку для подання відзиву, суд вважає необхідним розглянути справу в цій частині за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідачі у справі належним чином повідомлені про розгляд справи судом, заяв з процесуальних питань суду не подали.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".

Враховуючи зазначене вище, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обґрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений ст. 248 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Постановою від 02.02.2024 боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю Н Авто (код ЄДРПОУ 38694122) визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю Н Авто (код ЄДРПОУ 38694122) арбітражного керуючого Фоменко Мілену Сергіївну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 2 від 08.02.2013).

Відповідно до п. 7.1. Статуту ТОВ Н Авто, вищим органом Товариства є Загальні Збори Учасників Товариства, які складаються з учасників Товариства або їх представників

Відповідно до п. 7.2. Статуту ТОВ Н Авто, Загальні Збори Учасників Товариства уповноважені приймати рішення по усім питанням, що стосуються діяльності Товариства.

Відповідно до п. 8.1. Статуту ТОВ Н Авто, виконавчий орган Товариства здійснює управління поточною діяльністю Товариства.

Відповідно до п. 8.2. Статуту ТОВ Н Авто, до компетенції виконавчого органу Товариства належить вирішення всіх питань пов`язаних з управлінням поточною діяльністю Товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції Загальних Зборів Учасників.

Відповідно до п. 8.4. Статуту ТОВ Н Авто, виконавчий орган Товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу Товариства є Директор.

Відповідно до п. 8.16.2 Статуту ТОВ Н Авто, Директор Товариства несе відповідальність перед Товариством за збитки, заподіяна Товариству його винними діями або бездіяльністю (т. 1, а.с.99-109).

Частиною першою статті 619 Цивільного кодексу України регламентовано, що договором або законом може бути передбачена поряд з відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Відповідно до частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ), під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Отже, у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії/бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

Визначене нормами КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності, як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Такими елементами є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

Об`єктом вказаного правопорушення є ті майнові права боржника та його кредиторів, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.

Суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії/бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії/бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

За змістом частини другої статті 61 КзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

Щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення).

Такі правові висновки щодо застосування норм частини другої статті 61 КУзПБ викладені в постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21).

Водночас визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статей 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов`язок чого покладається на кредитора/ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 14.07.2020 у справі №904/6379/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17).

Своєю чергою, відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21323/16, від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 15.02.2023 № 902/1078/16, від 07.03.2023 №911/101/21 (911/3174/21)), від 10.08.2023 у справі № 911/2581/14 (911/1311/22).

Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

При цьому, господарський суд відзначає, що відсутність в матеріалах справи доказів, поданих відповідачами на користь спростування своєї вини, тобто суб`єктивної сторони відповідного правопорушення, не свідчить про наявність або відсутність відповідного факту або фактів, тобто сукупності дій та обставин, яким суд може надати оцінку із застосування встановлених процесуальним законом засобів доказування, та які є підставою для цієї відповідальності.

Відповідно, у разі якщо суд, розглядаючи справу про притягнення до субсидіарної відповідальності засновників та керівника банкрута, дійде висновку про відсутність підстав вважати наявними обставини, віднесені до об`єктивної сторони діяння, підстав для такої відповідальності немає.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17).

При вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення ч. ч. 1 і 3 ст. 4 КУзПБ (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №927/219/20).

Якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. У силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої свої поведінки.

Отже, виходячи зі змісту частини другої статті 61 КУзПБ, суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) третіх осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства).

Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності має дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Об`єктом оцінки суду в цьому випадку є надані ліквідатором докази на підтвердження доведення діями чи бездіяльністю третіх осіб боржника до банкрутства, до яких належить, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності.

Саме детальний аналіз фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №906/904/16, від 02.09.2020 у справі №923/1494/15, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15 (902/579/20)).

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 927/219/20).

Розглядаючи дану справу, господарський суд враховує, що потерпілою особою в цих обставинах є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру. Суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність і боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

Водночас такий зміст не обмежується вичерпним переліком дій / бездіяльності суб`єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками.

Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункт 66), від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 (провадження № 12-185гс19, пункт 7.56)).

Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії/ бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

За змістом частини другої статті 61 КзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

Необхідно зауважити, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення).

Наведена правова позиція Верховного Суду в питанні складу правопорушення, за яке покладається субсидіарна відповідальність у справі про банкрутство, сформульована та викладена у постановах від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 28.08.2018 у справі № 927/1099/13, від 18.10.2018 у справі № 923/1297/14, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 03.09.2019 у справі № 923/1494/15, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17, а також підтримана у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21).

Відповідно до заяви ліквідатора, під час виконання повноважень ліквідатора ТОВ Н Авто арбітражним керуючим Фоменко М.С. було виявлено, що директором ТОВ Н Авто ОСОБА_1 та учасником ТОВ Н Авто ОСОБА_2 у період з 2016 по 2022 рік включно було вчинено дії, які свідчать про доведення ТОВ Н Авто до банкрутства, що в свою чергу на думку ліквідатора є підставою для покладення на зазначених осіб субсидіарної відповідальності.

Стосовно позовних вимог в частині покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що загальними зборами учасників ТОВ Н Авто від 17.07.2019 вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади директора товариства за власним бажанням з 17 липня 2019 року; з 18 липня 2019 року обрати та призначити на посаду керівника (директора) товариства ОСОБА_1 , про що свідчить протокол засідання загальних зборів учасників ТОВ Н Авто №15 від 17.07.2019.

Згідно наказу №15-К від 17.07.2019 ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків директора ТОВ Н Авто з 18 липня 2019р. з посадовим окладом згідно штатного розпису за сумісництвом.

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 01.06.2023 також свідчить про те, що 18.07.2019 відбулась державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи.

З наданих ліквідатором в якості доказів видаткових касових ордерів за період з 01.04.2017 по 03.09.2018 вбачається, що в графі Видати вказано кому видається зворотна фінансова допомога: ОСОБА_1 , а в графі Керівник вказано прізвище та ініціали ОСОБА_1 .

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 у зазначений ліквідатором Фоменко М.С. період, виконував обов`язки керівника ТОВ Н Авто.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що керівником товариства у зазначений період був ОСОБА_1 .

Щодо учасника ТОВ Н Авто ОСОБА_1 вимоги про покладення на нього субсидіарної відповідальності ліквідатором не заявлено у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 помер, факт чого було встановлено Господарським судом Миколаївської області в межах справи № 915/187/22(915/136/24).

Таким чином, на підставі доказів, поданих ліквідатором встановити наявність в діях ОСОБА_1 ознак неправомірності в наведеному вище в цьому рішенні контексті, завдання шкоди боржнику або кредиторам неможливо. Відсутнім є також причинно-наслідковий зв`язок між діями ОСОБА_1 , засвідченими доданими до заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності та умислом або цілеспрямованою бездіяльністю ОСОБА_1 , результатом яких є банкрутство юридичної особи ТОВ Н Авто.

Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК).

Оцінюючи докази, подані позивачем на підтвердження факту доведення ТОВ Н Авто ОСОБА_1 як керівником товариства, суд вважає не доведеними обставини, на які посилається позивач.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позовні вимоги в частині покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог в частині покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_2 як засновника ТОВ Н Авто, суд зазначає наступне.

Відповідно до рішення загальних зборів учасників ТОВ Н Авто від 13.08.2021 учасники товариства вирішили здійснити відчуження (шляхом укладання договору купівлі-продажу) нежитлової будівлі, автосалону із станцією технічного обслуговування загальною площею (кв.м): 3094,2, опис: Літ.А-2 нежитлова будівля автосалону із станцією технічного обслуговування; Літ.Б -трансформаторна підстанція; №1,2,3,4 огорожі; №І покриття, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , що є власністю ТОВ Н Авто, за балансовою вартістю станом на день вчинення правочину; уповноважити директора ТОВ Н Авто на укладання та підписання від імені товариства договору купівлі-продажу нежитлової будівлі автосалону, з будь-якою фізичною або юридичною особою на його розсуд.

15.02.2022 між ТОВ Н Авто (Продавець) та ТОВ КЛОНТІС (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. за реєстраційним №335, відповідно до умов якого продавець передає у власність, а покупець приймає у власність нежитлову будівлю, автосалону із станцією технічного обслуговування, загальною площею 3094,2 кв.м, за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Кірова (Ленінський район), буд. №159/1 і сплачує за неї обумовлену цим договором грошову суму.

Необхідна сукупність обставин, що утворюють склад відповідного правопорушення (зокрема доведення боржника до банкрутства його засновником (учасником, керівником тощо), недостатність майна / активів у складі ліквідаційної маси для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів та розмір субсидіарної відповідальності) повинна бути підтверджена доказами, які відповідають засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 ГПК України.

КУзПБ не містить вичерпного переліку доказів, які підтверджують факт доведення боржника до банкрутства.

При цьому до таких доказів належать, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, висновок про наявність або відсутність ознак доведення боржника до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення, складені відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності, тощо.

Звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування (висновок, викладений у постанові від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, яка викладена у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20(906/1113/21) та згідно з якою відповідний звіт / висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Разом з тим, зокрема, у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду виснував, що ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, суд з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначає, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.

Цей порядок передбачає, що:

- арбітражний керуючий зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (пункт 3 частини другої статті 12 КУзПБ);

- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов`язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина десята статті 39 цього Кодексу);

- розпорядник майна зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (частина третя статті 44 КУзПБ);

- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України від 13.07.2023 № 3249-IX, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).

Верховний Суд також зазначив, що аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (далі - Методичні рекомендації), оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.

Звідси, керуючись наведеними положеннями зазначеного Кодексу щодо обов`язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, суд доходить висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.

Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт/висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Отже, висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 № 3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абзац п`ятий частини першої статті 61 КУзПБ).

З наявного в матеріалах справи №915/187/22 аналізу фінансово-господарського стану суб`єкту господарювання ТОВ Н Авто щодо ознак неплатоспроможності із визначенням фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства за вих. №02-31/12 від 07.07.2023 вбачається, що розпорядник майна ТОВ Н Авто арбітражний керуючий Фоменко М.С. дійшла висновку про об`єктивну неможливість встановити факт наявності або відсутності ознак доведення до банкрутства, приховування банкрутства через відсутність необхідних для вирахування відповідних показників документів, у т.ч. за закінченням строку давності їх зберігання.

Як зазначено арбітражним керуючим, за даними таблиці показників виявлення ознак дій з доведення до банкрутства підприємство знаходиться на межі банкрутства, про що свідчать показними діяльності товариства, зокрема, розмір чистих активів склав -4790,3 тис. грн на 30.09.2020, що показує його неплатоспроможність перед кредиторами.

Аналізуючи дані таблиці структури поточної кредиторської заборгованості арбітражним керуючим було зроблено висновок, що 100% кредиторської заборгованості займає кредиторська заборгованість підприємства за розрахунками з кредиторами, яка виникла протягом не лише 2018-2020 років, а і набагато раніше.

Таким чином, враховуючи дані аналізу фінансово-господарського стану товариства, господарський суд встановлює, що у період з 2018 по 2020 роки ТОВ Н Авто вже було у стані надкритичної неплатоспроможності, яка, вірогідно, була викликана заборгованістю за розрахунками з кредиторами.

Відтак, виходячи зі змісту частини другої статті 61 КУзПБ, оцінюючи доводи ліквідатора щодо того, що рішення засновників від 13.08.2021 та укладення 15.02.2022 договору купівлі-продажу нежитлової будівлі автосалону, призвело до банкрутства товариства з вини його засновників, господарський суд не вбачає підстав для такого висновку, оскільки обставини неплатоспроможності за твердженнями ліквідатора існували до відчуження майна, а відтак встановити наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) засновника та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства) на підставі поданих доказів неможливо.

Відтак, твердження аналізу фінансово-господарського стану суб`єкту господарювання ТОВ Н Авто не підтверджують наявності ознак доведення до банкрутства ТОВ Н Авто з вини засновника ОСОБА_2 за обставин, зазначених в заяві ліквідатора.

Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Більш вірогідним є те, що дії керівника товариства ОСОБА_1 або учасника товариства ОСОБА_2 , про які йдеться в заяві про покладення субсидіарної відповідальності, враховуючи наведену вище оцінку аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ Н Авто, не були безпосередньою причиною неплатоспроможності боржника. Відтак, підстави покладення на керівника та засновника ТОВ Н Авто відповідальності, передбаченої ст. 61 КУзПБ відсутні.

За загальним правилом, факт наявності ознак доведення до банкрутства боржника повинен бути підтверджений доказами, які відповідають засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 ГПК України.

При цьому, виходячи з положень статті 73 та частини першої статті 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), обставини існування або відсутності будь-якого із наведених елементів/складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів.

Отже, субсидіарна відповідальність покладається на керівників при наявності підтвердження вини у доведенні юридичної особи до стану неплатоспроможності.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наведеного вище, суд дійшов висновку, що у цій справі, висновки ліквідатора банкрута про наявність підстав для покладення на керівника та засновника боржника субсидіарної відповідальності, ґрунтуються на узагальненнях та припущеннях, не відповідають засадам доведення необхідних фактичних обставин, про які наведено вище в цьому рішенні та не можуть бути покладені в основу судового рішення про притягнення зазначених осіб до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута.

Враховуючи зазначене, за результатом розгляду заяви Товариство з обмеженою відповідальністю Н Авто (код ЄДРПОУ 38694122, адреса: вул. Троїцька, буд. 159/1, м. Миколаїв, 54007) в особі ліквідатора арбітражного керуючого Фоменко М.С. про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із відмовою в задоволенні позову в повному обсязі, судовий збір за подання позову підлягає покладенню на позивача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні заяви Товариство з обмеженою відповідальністю Н Авто (код ЄДРПОУ 38694122, адреса: вул. Троїцька, буд. 159/1, м. Миколаїв, 54007) в особі ліквідатора арбітражного керуючого Фоменко М.С. про покладення субсидіарної відповідальності на на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

3. Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Н Авто (код ЄДРПОУ 38694122, адреса: вул. Троїцька, буд. 159/1, м. Миколаїв, 54007) в особі ліквідатора арбітражного керуючого Фоменко М.С.

відповідачі:

1) ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ),

2) ОСОБА_2 (адреса: 1) АДРЕСА_2 ; 2) АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Судове рішення складено та підписано судом 09.12.2025.

Суддя В.О.Ржепецький