Вирок від 09.12.2025 по справі 522/7440/18

Справа № 522/7440/18

Провадження № 1-кп/522/1338/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2025 року Приморський районний суд міста Одеси у складі у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарях судового засідання - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

провівши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Приморського районного суду міста Одеси судовий розгляд в порядку ч. 3 ст. 323 КПК України у кримінальному провадженні за № 22018160000000057 від 03.03.2018 року за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

захисників - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

ВСТАНОВИЛА:

Громадянин України ОСОБА_7 , в травні 2014 року (точна дата слідством не встановлена), реалізуючи змову з невстановленими особами щодо сприяння діяльності терористичної організації «ДНР», виконуючи вказівки невстановленої особи, на залізничному транспорті, через м. Дніпро прибув у м. Донецьк, до телецентру за адресою: вул. Куйбишева, 61.

В подальшому реалізуючи мету у сприянні терористичної організації «ДНР» збройного опору діючої української влади, знаходячись у м. Донецьку, ОСОБА_7 вступив до лав збройного формування терористичної організації «ДНР», так званий «Оплот», та став членом силового блоку терористичної організації «ДНР», отримавши позивний « ОСОБА_13 ».

Приймаючи участь в діяльності терористичної організації «ДНР», у складі збройного підрозділу « Оплот », в червні місяці 2014 року (точна дата слідством не встановлена), здійснював збройний опір законним діям працівників правоохоронних органів України та Збройних Сил України в районі Саур-Могила.

В подальшому, на початку липня 2014 року (точна дата слідством не встановлена), ОСОБА_7 вступив до лав збройного формування «ДНР» - танкового батальйону « Дизель », яким керував громадянин РФ з позивним « ОСОБА_14 ». У складі танкового батальйону « Дизель », в подальшому сформованого як 2-й окремий танковий батальйон « Дизель » (в/ч НОМЕР_2 ), ОСОБА_7 , на посаді механіка екіпажу танку, приймав участь у бойових діях в населених пунктах Донецької та Луганської областей, зокрема: м. Шахтарськ (Шахтарський район, Донецька область), м. Іловайськ (Харцизький район, Донецька область), м. Ізварине (Краснодонський район, Луганська область), м. Дебальцево (Дебальцевський район, Донецька область), с. Вуглегірськ (Бахмутський район, Донецька область), смт. Луганське (Бахмутський район, Донецька область), м. Єленовка (Волноваський район, Донецька область), смт. Тельманово (з 2016 року - смт. Бойківська, Бойківський район, Донецька область), та інші.

Тим самим, усвідомлюючи той факт, що діяльність вказаних терористичних організацій є незаконною і спрямованою на насильницьку зміну, повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, а також зміну меж території і державного кордону України, та вступивши до лав терористичної організації «ДНР», ОСОБА_7 вступив у злочинну змову направлену на сприяння діяльності терористичної організації «ДНР».

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 258-3 КК України за кваліфікуючою ознакою: сприяння діяльності терористичної організації.

Обвинувачений ОСОБА_7 , будучи обізнаним, що стосовно нього розпочато кримінальне провадження, винесено повідомлення про підозру, у судові засідання не з`явився. На судові повістки (оголошення), надані до газети «Урядовий кур`єр» не прибув, без поважної причини.

Згідно ухвали судді Приморського районного суду м. Одеси від 29.03.2018 року кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, здійснюється відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України, в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia).

Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 в об`ємі, встановленому вироком, повністю доведена сукупністю наступних досліджених у судовому засіданні доказів, які ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги:

- повідомленням УСБУ в Одеській області № 65/5/2-4055 від 21.08.2017 про виявлення в діях ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України;

- протоколом огляду від 21.03.2018, у ході якого слідчим за допомогою мережі Інтернет виявлено сторінку підозрюваного під назвою « ОСОБА_15 » в соціальній Інтернет мережі «Вконтакте» ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та здійснений перехід на неї. Надалі за допомогою функції «написать сообщение», 21.03.2018 слідчим здійснений запис повідомлення відповідним текстом, який відправлений разом із завантаженою фотокопією повістки про виклик підозрюваного ОСОБА_7 на 22.03.2018 о 10:00 год. У ході огляду, о 14:44 год. від ОСОБА_7 отримано відповідь наступного змісту: «Уже иду ща танк заведу Или вы к нам». Під час огляду виконано скріншоти з сторінки, які відображено у протоколі;

- протоколом огляду від 23.03.2018, у ході якого слідчим у мережі Інтернет здійснений огляд сторінки під назвою « ОСОБА_15 » в соціальній Інтернет мережі «Вконтакте» ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ). У ході огляду на головній сторінці в лівому верхньому куті розташований фотознімок Суровікіна у військовій формі біля танку, спершись на його дуло. З головної сторінки здійснений вхід до розділу «сообщения», серед яких наявна опублікована 21.03.2018 повістка про виклик ОСОБА_7 до слідчого на 23.03.2018 о 10:00 год. Надалі, 23.03.2018 о 12:42 год. від ОСОБА_7 надійшло текстове повідомлення: «Прошу любить и жаловать» із додатком у вигляді фотознімку посвідчення про нагородження сержанта ОСОБА_7 медаллю «За личное мужество учаснику боевых действий ДНР» за № 188, згідно наказу № 66 від 03.02.2017 командування військової частини № НОМЕР_2 . Під час огляду виконано скріншоти з сторінки в тому числі посвідчення, які долучено в якості додатку до протоколу;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.02.2018, під час якого свідок ОСОБА_16 на фото під № 2 впізнав ОСОБА_7 , як особу, з яким знайомий з 1996 року та останній раз бачив його в 2012 році. При цьому, спілкувався з ним на весні 2016 року у соціальній Інтернет мережі «Вконтакте». До протоколу долучено відповідну фототаблицю.

- протоколом огляду від 16.08.2017, у ході якого здійснений за допомогою веб-браузера здійснено вхід на стартову сторінку відео-хостінгу «YouTube» з метою можливого виявлення матеріалів щодо ОСОБА_7 . За результатами пошуку, на відео-хостінгу виявлений матеріал, який містить наступні ідентифікаційні ознаки: імя автора - Одесское Общественное Телевидение, дата розміщення - 30.05.2017 року, назва файлу - « Одессит ОСОБА_21 воин ДНР », тривалість відео - 24 хв. 22 сек. На відеофонограмі зафіксовано інтерв`ю за участі особи на ім`я ОСОБА_17 (інтерв`юер), який відображається на 10 секунді відео в центральній частині кадру з наступними ознаками: чоловік 35-45 років, одягнутий в джинсову сорочку синього кольору та особи на ім`я ОСОБА_18 (респондент), який відображається на 25 секунді відео в правій частині кадру з наступними ознаками: чоловік 35-45 років, одягнений у військову форму з розміщеними в лівій частині грудей трьома медалями, над якими наявний шеврон «ОСОБА_13». На верхній частині лівої руки розміщений шеврон з малюнком танка та написом «ДИЗЕЛЬ». Протягом всього відео ОСОБА_18 розповідає, яким чином потрапив на територію «ДНР» і що цьому передувало. Також розповідає про події, що відбувалися після його прибуття, а саме: обставини вступу ним до незаконних збройних формувань т.зв. «ДНР», участь в бойових діях на їх боці та інше. Під час огляду виконані скріншоти та стенограма інтерв`ю, які відображені в протоколі. Також долучений диск із відеозаписом даного інтерв`ю;

- протоколом огляду від 28.03.2018, згідно з яким слідчим здійснений огляд DVD-диску на якому міститься інформація про вхідні та вихідні з`єднання, текстові повідомлення (SMS, MMS) абонента ОСОБА_7 ( НОМЕР_3 ). Оглядом файлів на диску встановлено, що на них міститься інформації про вхідні та вихідні з`єднання, текстові повідомлення абонента, який належить ОСОБА_7 та про місця його перебування в момент з`єднань з прив`язками до базових станцій, у період з 01.01.2015 по 27.02.2018. Згідно із вказаною інформацією ОСОБА_7 у зазначений період перебував у м. Донецьку, м. Торезі, м. Ілловайську, м. Шахтарську на інших містах на території Донецької та Луганської областях;

- протоколом від 29.08.2017 за № 65/5/2-6667т за результатами проведення НСРД (ст. 263 КПК України) щодо зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, а саме мобільного телефону НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_7 . Зазначеною НСРД зафіксовано розмова ОСОБА_7 із невстановленою особою, що підтверджує проходження служби обвинуваченим в танковому батальйоні незаконних збройних формувань т.зв. «ДНР» та його участь у бойових діях проти ЗСУ. До протоколу долучений диск із аудіофайлами розмов;

- протоколом від 09.01.2018 за № 65/5/2-245т за результатами проведення НСРД (ст. 263 КПК України) щодо зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, а саме мобільного телефону НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_7 . Зазначеною НСРД зафіксовано розмова ОСОБА_7 із невстановленою особою, у ході якої обвинувачений обговорює звільниться у запас після закінчення контракту та виїхати з м. Донецька на територію рф для постійного проживання. До протоколу долучений диск із аудіофайлами розмов;

- протоколом від 20.01.2018 за № 65/5/2-942т за результатами проведення НСРД (ст. 263 КПК України) щодо зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, а саме мобільного телефону НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_7 . Зазначеною НСРД зафіксовано розмова ОСОБА_7 із невстановленою особою, у ході якої обвинувачений сумує про невиконання обіцянки ОСОБА_19 в 2014 році (очолював окупаційну владу т.зв. «ДНР») про надання квартири. Підтверджує своє місцезнаходження у м. Донецьку та проходження служби у незаконних збройних формуваннях т.зв. «ДНР». До протоколу долучений диск із аудіофайлами розмов;

- протоколом огляду інформації, яка міститься в мережі Інтернет від 13.03.2018, у ході якого слідчим за допомогою пошукової системи мережі Інтернет виявлено сторінку сайту «МИРОТВОРЕЦ» із розділом під назвою « ОСОБА_20 ». На вказаній сторінці міститься наступна інформація: Дата рождения: ІНФОРМАЦІЯ_5; Страна: Украина. Адрес: АДРЕСА_2; Телефон: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 . Сепаратист, антиукраинский пропагандист, Боевик НВФ ДНР; Позывной: ОСОБА_13. ДРФО: НОМЕР_6; маються посилання на сторінки у соцмережах. Нагороджений медалями т.зв. «ДНР»: «За оборону Шахтарська»; «Бій за Саур-Могилу». Також, на сторінці огляду містяться фотознімки, із зображенням ОСОБА_7 у військовій формі із військовими нагородами та автоматичною зброєю в руках. До протоколу долучено 2 диски із скріншотами сторінок та публікацій, а також відеофайлами;

- безпосереднім переглядом відеозаписів в судовому засіданні.

Дані докази не мають між собою протиріч, є узгодженими та логічно правильними, а тому суд бере їх до уваги.

Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

Неможливість проведення допиту обвинуваченого ОСОБА_7 жодним чином не впливає на повноту судового розгляду і на переконання суду щодо доведеності «поза розумним сумнівом» винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оскільки сукупність безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів прямо і опосередковано свідчить про вчинення ним інкримінованого злочину.

Всі докази, досліджені безпосередньо судом, у своїй сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_7 , усвідомлював, що так звані «ДНР», «ЛНР» діють на території України саме як терористичні організації, діють на території України незаконно та що їх учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, тощо, тривалий час приймав участь у терористичній організації.

До такого висновку суд дійшов із того, що зокрема, з квітня 2014 року у Донецькій та Луганській областях діють стійкі ієрархічні об`єднання - організації, так звані «Донецька народна Республіка» та «Луганська народна Республіка», створені всупереч інтересам Держави Україна, учасники якої на території України займаються, залякуванням населення, вбивством громадян, захопленням адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування та скоєнням інших злочинів, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі.

Поняття терористичної організації визначено в Законі України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року, і відповідно до цього Закону, це є стійке об`єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Визначальним для визнання організації терористичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.

Аналіз кримінального законодавства, рішення Варшавської конференції від 28 вересня 2001 року №1373 по боротьбі з тероризмом, а також відповідних положень Закону України «Про боротьбу з тероризмом» показує, що терористична організація виділена як вид злочинної організації з спеціальною метою - здійснення терористичної діяльності. Так, відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» терористична діяльність - діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об`єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.

Діяльність «ДНР», «ЛНР» як терористичних організацій підтверджується зверненням Верховної Ради України до Організації Об`єднаних націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затверджене постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 №129-VІІІ, заявою Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», схваленої постановою Верховної Ради України від 04.02.2015 №145-VІІІ, заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройної агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленою постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 №337-VIII, в яких «ДНР» та «ЛНР» визначено терористичними організаціями.

Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об`єднаннями» від 23.12.2005 №13 утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об`єднання для заняття злочинною діяльністю. В частині ж участі у злочинній чи терористичній організації, то відповідно до п.13 вказаної постанови Пленуму вступ особи до організованої групи чи злочинної організації (участь у ній) означає надання цією особою згоди на участь у такому об`єднанні за умови, що вона усвідомлювала факт його існування і підтвердила певними діями реальність своїх намірів.

Суд також враховує правові позиції, викладені в рішенні ЄСПЛ у справі «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства», відповідно до яких розслідування терористичних правопорушень, безсумнівно, ставить перед органами влади особливі проблеми. Забезпечення справедливої рівноваги між інтересами суспільства, яке страждає від тероризму, та інтересами конкретної людини є надзвичайно складним завданням. Беручи до уваги факт посилення тероризму в сучасному світі, визнана необхідність, яка випливає із самої суті системи Конвенції, забезпечення належної рівноваги між захистом інститутів демократії в інтересах суспільства і захистом прав окремої людини. У контексті статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, саме суд має визначити значимість таких обставин, а також з`ясувати, чи було забезпечено в цій справі рівновагу між застосовними положеннями цієї статті у світлі її конкретного формулювання та її загальним предметом і метою.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, колегія суддів виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Суд також враховує, що дане кримінальне провадження розглядалось в порядку спеціального судового провадження, згідно вимог ст. 323 КПК України, за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Відповідно до вимог закону, обвинувачений ОСОБА_7 про час та дату всіх судових засідань повідомлявся у передбачений законом спосіб, через опублікування виклику у газеті «Урядовий кур`єр». Інтереси ОСОБА_7 захищались адвокатом, як на досудовому слідстві так і в суді, що свідчить про те, що права обвинуваченого в ході досудового слідства, а також у судовому засіданні порушені не були.

Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.

Будь яких істотних порушень КПК України, під час досудового слідства, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченого та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, судом не встановлено.

Зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», судом враховується позиція Європейського суду з прав людини, відображені у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Отже, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, вислухавши пояснення свідків, оцінивши вищезазначені дослідженні у судовому засіданні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що подія злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 мала місце, винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 в інкримінованому кримінальному правопорушенні, знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду і кваліфікує його дії у вчиненні кримінального правопорушенні за ч. 1 ст. 258-3 КК України, так як він брав участь в терористичній організації, за кваліфікуючими ознаками: сприяння діяльності терористичної організації.

Згідно із ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.

Згідно із ст. 65 КК України та роз`яснень, що містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

У пункті 3 зазначеної постанови Пленуму ВСУ вказано, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї, його матеріальний стан, тощо.

При призначенні ОСОБА_7 певного виду та конкретної міри покарання в межах, встановлених у санкції ч. 1 ст. 258-3 Особливої частини КК України відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України віднесено до особливо тяжких злочинів, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, зокрема, чи є обставини, чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого і які саме.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій.

При призначенні ОСОБА_7 покарання, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України, згідно якої - юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим так і іншими особами.

Тож, враховуючи наведене, зважаючи на те, що ОСОБА_7 переховується від суду, з урахуванням тяжкості і обставин вчиненого кримінального правопорушення, відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, з рахуванням особи обвинуваченого, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі, з конфіскацією майна, в межах санкції ч. 1 ст. 258-3 КК України, оскільки саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових злочинів і неможливим, в силу вищевикладених обставин застосувати, до нього ст.ст. 69, 75 КК України, оскільки на переконання суду виправлення обвинуваченого неможливе без реального відбуття покарання.

З приводу призначення додаткового покарання за ч. 1 ст. 258-3 КК України у вигляді конфіскації майна суд зазначає, що відповідно до ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Цивільний позов та судові витрати у даному кримінальному провадженні не заявлялись.

З метою забезпечення виконання вироку стосовно обвинуваченого необхідно застосувати найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-395 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 14 (чотирнадцять) років з конфіскацією всього належного йому майна.

Початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_7 рахувати з дня його затримання та реального виконання покарання у виді позбавлення волі.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Речові докази: дев`ять комп`ютерних дисків - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення копії судового рішення.

Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції, з дотриманням правил, передбачених ст. 399 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити/надіслати учасникам судового провадження.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3